Соціальна робота у сфері здоров’я: етика професійної діяльності соціальних працівників

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет «Львівська політехніка»

м. Львів

Анотація

Соціальна робота у сфері здоров'я є відносно новим напрямом професійної діяльності соціальних працівників в Україні. Така практика не отримала ще належного нормативно-правового забезпечення, хоча потреба в ній зростає прогресивно швидко, особливо в умовах воєнного стану. Як і професійна соціальна робота загалом, діяльність соціальних працівників у сфері здоров'я ґрунтується на дотриманні відповідних етичних норм, принципів, а також стандартів практики. Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України визначає основні етичні принципи діяльності: повага до гідності кожної людини; пріоритетність інтересів кожної людини; толерантність; довіра і взаємодія у розв'язанні проблем клієнта; доступність послуг; конфіденційність; дотримання норм професійної етики. Професійна діяльність соціальних працівників у сфері здоров'я характеризується специфікою і особливостями з погляду етики. Соціальна робота у сфері здоров'я в США має давні традиції. Діяльність соціальних працівників сфери здоров'я визнана еталоном етично виважених рішень в охороні здоров'я. Фахівці соціальної роботи сфери здоров'я враховують специфічні цінності, принципи і норми, зумовлені особливостями здоров'єзбережувальної діяльності й контекстами практики, пов'язаними з лікувальним чи медичним закладом, сферою громадського здоров'я чи паліативно-хоспісною допомогою, довготривалим доглядом чи доглядом наприкінці життя, формуванням здорового способу життя чи сферою психічного здоров'я. Завдяки спільним цінностям соціальні працівники сфери здоров'я усвідомлюють свою професійну ідентичність і мають змогу успішно реалізувати здоров'єзбережувальну діяльність, вирішуючи етичні дилеми.

Ключові слова: соціальна робота, сфера здоров'я, соціальні працівники, етика професійної діяльності, етичні дилеми.

Abstract

The code of ethics of specialists in social work of Ukraine defines the main ethical principles of activity: respect for the dignity of every person; the priority of the interests of each person; tolerance; trust and interaction in solving the client's problems; availability of services; confidentiality; compliance with the norms of professional ethics.

Вступ

Постановка проблеми. Цінності професії «Соціальна робота» викристалізувалися у процесі становлення фаху і заклали фундамент його унікальної мети. Найважливіші цінності, що характеризують місію професії соціальної роботи: служіння, соціальна справедливість, гідність і цінність людини, важливість людських відносин, цілісність, компетентність. Основна мета професії соціального працівника полягає в підвищенні добробуту людей і допомозі у задоволенні основних потреб всіх людей. Особлива увага до потреб і розширення можливостей осіб, які є вразливими, пригнобленими та живуть у бідності [1].

Кодекс професійної етики Національної асоціації соціальних працівників США (НАСП), був схвалений Асамблеєю делегатів НАСП 1996 р. Дотепер документ зазнав переглядів у 2008 р., 2017 р. і 2021 р., але незмінними є визначені Кодексом цінності, принципи, стандарти управління професійною поведінкою соціальних працівників. Вони обов'язкові для всіх соціальних працівників і студентів соціальної роботи, незалежно від професійних функцій, місць практики чи груп населення, які вони обслуговують [1; 2, c.3].

Специфіка етики і цінностей в кожній з ділянок сфери здоров'я зумовлені особливістю проблем здоров'я групи клієнтів, умовами, за яких ця допомога надається. Спільною і незмінною вимогою для всіх локалізацій практики є прихильність соціального працівника цінностям і етиці професії, наголос на розширенні прав та можливостей клієнтів у самовизначенні, використання Етичного кодексу в якості «посібника з прийняття рішень в етичних питаннях» [2, c.3; 3-6].

Українська практика соціальної роботи засвідчує зростання потреби в участі соціальних працівників у сфері здоров'я. Особливо це стало відчутно в умовах воєнного стану, коли проблем зі здоров'ям і число звернень за допомогою в заклади охорони здоров'я з боку цивільного населення зросли в рази. Зазвичай задоволення потреб населення, пов'язаних зі збереженням чи зміцненням здоров'я, обмежено наданням невідкладної медичної допомоги. Проте значна частина проблем, що спричинили порушення здоров'я, стали супутніми чи їх наслідками, залишаються не вирішеними, становлять загрозу для здоров'я, життя людини її оточення. Ці проблеми мають соціальні виміри, потребують комплексного фахового втручання соціальних працівників. соціальний робота етичний пияцтво

Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України, затверджений наказом Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту (2005 р.), побудований на використанні етичних принципів «Етики соціальної роботи: принципів і стандартів» («Ethics of Social Work - Principles and Standards»), схваленої Міжнародною федерацією соціальних працівників (МФСП) 1994 р. [7, с.73]. Міжнародною професійною спільнотою Етичний кодекс соціальної роботи переглядався неодноразово (2004, 2014, 2018 рр.) МФСП і Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи (МАШСР). Водночас вітчизняний етичний кодекс дотепер не був предметом широкого обговорення професійної громади. Визначені документом етичні принципи діяльності (повага до гідності кожної людини; пріоритетність інтересів кожної людини; толерантність; довіра і взаємодія у розв'язанні проблем клієнта; доступність послуг; конфіденційність; дотримання норм професійної етики) загалом актуальні. Проте, на переконання Т. Семигіної, вони «консервують вітчизняну практику у парадигмі соціальної підтримки (т. зв. «велфаризму») і матеріалістичних цінностей. Авторка вказує на подібну ситуацію як типову для країн, що не визнають прав людини, на яких ґрунтуються етичні стандарти 2004 і 2018 рр. в якості цінності в професійній діяльності соціальних працівників [7, с. 74].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання етики і цінностей професійної діяльності соціальних працівників є об'єктом уваги українських науковців упродовж останніх двадцяти років: І. Звєрєвої, А. Капської, Г. Лактіонової, І. Миговича у контексті характеристики соціальної роботи як сфери професійної діяльності, науки і навчальної дисципліни [8; 9], Т. Семигіної у зв'язку зі змінами пріоритетів соціального розвитку і соціальної роботи в умовах глобалізації [7; 10], Р. Зозуляк- Случик, О. Радкевич з огляду на професійну компетентність майбутніх фахівців соціальної роботи [11], А. Шумик, О. Тополь у зв'язку з професійним спілкуванням [12]. Чимало уваги професійній етиці в соціальній роботі приділяли зарубіжні дослідники: М.Роуз, Г. Фліге, М.Хільдебрандт вивчали методологічні засади професійної етики [13], М.Гілл, П.Мамалакіс, Т.Еванс, Ф.Пітерс, Ф.Ловенберґ, Р.Долґофф досліджували моральні межі й цінності в прийнятті рішень [14-16]; М. Блум, Р. Бекер, М. Джозеф, К. Люїс, Л. Літке, Ф. Ример, Р. Портер описали моделі прийняття етично зважених рішень [17]; Д. Гардінья, К. Стром-Готфрід порівнювали характер етичної взаємодії в соціальній роботі на різних рівнях практики [18; 19]. Проте питанню етики соціальної роботи у сфері здоров'я в Україні не приділялося належної уваги.

Саме тому метою статті було виявити особливості етичних засад практики соціальних працівників у сфері здоров'я в зарубіжних країнах, для подальшого врахування їх при укладанні кодексу етики фахівців соціальної роботи сфери здоров'я в Україні.

Виклад основного матеріалу

Соціальні працівники, які місцем професійної практики визначили сферу здоров'я, ідентифікують себе як повністю однорідну групу, з унікальною професійною системою цінностей і переконань. Вони впевнені в особливості етики соціальної роботи у сфері здоров'я, проте не всі абсолютно однаково їх розуміють. Дослідження етики соціальної роботи сфери здоров'я показало, що консенсус не завжди легко досягти, ба навпаки, особливо з огляду на необхідність поважати різні думки. Протягом кар'єри соціальні працівники сфери здоров'я найбільше стикаються із ситуаціями, що не мають повністю бажаних рішень, бо в кожній альтернативі є власний набір небажаних наслідків. Супервізори визнають етичні дилеми як ситуації, коли соціальний працівник не може дотримуватися професійних цінностей або, дотримуючись однієї етичної позиції, має поводитися так, щоб враховувати іншу [20, с. 43].

Кодекс етики НАСП призначений реалізувати цілі: ідентифікація основних цінностей місії соціальної роботи; узагальнення етичних принципів, що відображають основні цінності професії, і встановлення набору конкретних етичних стандартів для практики соціальної роботи; допомога соціальним працівникам у прийнятті відповідних рішень в умовах етичного конфлікту чи етичної невизначеності; забезпечення відповідальності соціального працівника за виконання етичних стандартів професії, на які орієнтується широка громадськість; забезпечення професійної соціалізацію нових практиків соціальної роботи в контексті місії, цінностей, етичних принципів і етичних норм; демонстрування стандартів етичної поведінки в діяльності професіоналів соціальної роботи.

Кодекс етики не визначає цінності, принципи і стандарти, що найбільш важливі чи мають домінувати над іншими у ситуаціях суперечностей. Прийняття етичних рішень є процесом і багато ситуацій у соціальній роботі не мають простих відповідей для вирішення складних етичних питань, особливо у роботі соціальних працівників у сфері здоров'я. Тут соціальні працівники, окрім Кодексу повинні враховувати специфічні цінності, принципи і норми, зумовлені здоров'єзбережувальною діяльністю й контекстами практики, пов'язаними з лікувальним чи медичним закладом, сферою здоров'я.

На практиці усі соціальні працівники змушені бути учасниками етичного дискурсу. Базове розуміння термінології допомагає адекватне рішення в області етики. Поняття «цінності», «мораль», «етики» часто використовують як синоніми, але їх відмінності мають важливе значення для практики соціальної роботи. На їх ідентифікації варто зупинитися [2]. Термін «етика» (від гр. «етос») означає характер людини, настрій, розташування. Етику соціальної роботи у сфері здоров'я, як загалом етику соціальної роботи, на думку дослідника П. Анджелес, формують три відгалуження: мета-етика, нормативна і прикладна етики. Мета-етика пов'язана з вивченням методів, мови, логічної структури, аргументації; слугує виробленню, обґрунтуванню моральних рішень і знань [21]. Нормативна етика ідентифікує мораль, цінності, принципи, стандарти, що могли би бути доречними у вирішенні конкретної дилеми. У розробленні нормативно етичної реакції на певну ситуацію можуть бути актуальними одразу кілька цінностей та принципів. Кодекс етики дає підказки щодо ситуацій, у яких цінності, стандарти і принципи можуть конфліктувати [20, с. 44]. Прикладна етика пов'язана з нормативною - пропонує застосування моралі, цінностей, принципів, стандартів відповідно до конкретних ситуацій, на етапі прийняття остаточного рішення. Тож етика як дочірня філософська наука пов'язана з міркуваннями про людську поведінку, засновану на цінностях. Етика соціальної роботи - це «рамка» моралі, цінностей, принципів і стандартів та етап прийняття остаточного рішення [13, с. 39; 14;

15].

Для практики соціальної роботи у сфері здоров'я важливе розуміння етичної поведінки соціальних працівників. Автори М. Джозеф, А. Конрад визначають її як професійну поведінку соціального працівника у зв'язку з біомедичним етичним вибором [22, с. 23]. У практиці соціальної роботи сфери здоров'я найбільш актуальним питанням є цінності. Американський дослідник Ф. Ример вказує на сфери виникнення етичних дилем: конфіденційність, привілейовані зв'язки; правдивість; патерналізм і самовизначення; закони, політика, регулювання; штучне перебільшення складності втручання; розподіл обмежених ресурсів; особисті й професійні цінності; прийняття етичних рішень [23, с. 807].

Важливим аспектом розв'язання етичних дилем і успішного вирішення практичних завдань здоров'єзбережувальної діяльності соціального працівника є закони. Поняття «закон» має різні трактування: від проблеми захисту від зловживань владою з боку влади чи приватних осіб до соціального контролю і благополуччя, необхідності збільшення уваги до соціальної справедливості. Водночас дотримування соціальним працівником тільки закону не захищає його від вчинків професійно не етичних. Тому необхідно враховувати й принципи, стандарти професійної діяльності. Принципи, згідно з Кодексом, є етапами формування цінностей, вони служать свого роду ідеалами [16, с. 26].

Соціальні працівники сфери здоров'я постійно стикаються з етичними дилемами у своїй повсякденній роботі. Вони вирішують етичні питання, що випливають з таких різноманітних факторів, як дисбаланс: між необмеженими вимогами щодо бажаної допомоги з боку клієнтів і обмеженими ресурсами соціальної роботи, між технологічним прогресом і втручанням у людське життя, особливо на початку (запліднення, корекція генетичних «помилок» in vitro, сурогатне материнство) чи наприкінці життя (реанімація, евтаназія), між правом пацієнта на знання і потенційно негативними наслідками небажаного знання, між відсутністю ясності щодо діагнозу і лікуванням. Ситуації часто ускладнює тиск необхідності швидкого прийняття рішення. Практики і науковці соціальної роботи одностайні щодо професійних цінностей, етики як пріоритету в прийнятті рішень соціальним працівником. Соціальні працівники збагатили лікарняну практику і діяльність зі збереження здоров'я своїми професійними цінностями, визначеннями того, що робить практику якісною [22, с. 25; 24, с. 76].

У зарубіжній літературі (М. Блум, Р. Бекер, М. Джозеф, К. Люїс, Л. Літке, Ф. Ловенберґ, Р. Доґофф, Ф. Ример, Р. Портер) представлені моделі прийняття етичних рішень [17]. Ізраїльська дослідниця Р. Ландау [24, с. 91] вважає, що найбільшої уваги заслуговують дві, що допускають можливість ранжування принципів соціальної роботи за важливістю. Перша модель етичного прийняття рішень (Ф. Ловенберґ, Р. Долґофф) пріоритетним зобов'язанням визнає принцип захисту життя [16, с.19]. Друга модель (Ф. Ример) базується на визнанні правил передумовою дій, спрямованих на попередження різних небезпек: врахування правил у запобіганні загрозам життю, здоров'ю - першочергово в порівнянні з небезпекою бездіяльності [23, с. 802].

Американські автори С. Гелерт і Т. Браун вказують на необхідність врахування теорій етики у виборі моделей прийняття етичних рішень. Деякі теорії етики більше зосереджені на результатах дій, інші - на відборі принципів, стандартів і правил, що можуть направляти поведінку, тому найбільш нормативно етичні теорії належать до двох категорій - деонтологічних або телеонтологічних.

Деонтологічні теорії ставлять на перше місце етичну цінність, стандарт, принцип у визначенні правильної дії без врахування її результату. Принцип конфіденційності, за деонтологічною теорією підказує, що соціальний працівник не повинен ні за яких обставин його порушувати. Телеонтологічна теорія більше орієнтує на результат певної дії, ніж на значення принципів, стандартів (від гр. «телос» - «кінець», «мета»). Тому в телеонтологічному розгляді конфіденційності більша увага буде до того, що станеться, якщо конфіденційність була порушена [20, с. 45-46]. Деонтологія і телеонтологія часто конфліктують, як і цінності, принципи і стандарти етичного кодексу.

Намагаючись вирішити складні ситуації, соціальний працівник сфери здоров'я повинен спочатку визначити свої власні цінності, як вони пов'язані з потребами клієнта. Розуміння соціальним працівником цього сенсу може відрізнятися від сприйняття клієнтом і навіть вступати у конфлікт. Проведене I. Сісікай опитування 110 соціальних працівників хоспісів виявило, що питання, які найменше обговорювалися в процесі догляду в хоспісі, стосувалися евтаназії та думок пацієнтів з приводу самогубства. Водночас 34% соціальних працівників вказали, що їхні розмови з пацієнтами мали відношення до сприяння смерті. Згідно з Етичним кодексом, соціальний працівник ні за яких обставин не має права погоджуватися на це. У ситуаціях, коли цінності соціального працівника вступають у конфлікт з особистісними цінностями клієнта, необхідно залучати до обговорення колег. Однією з перших реакцій на прохання пацієнта про «допомогу померти» має бути ретельний аналіз депресії, розгляд будь-якого іншого можливого методу лікування і підтримання здоров'я. Не виключено, що після детального розгляду й аналізу варіантів вирішення клієнт буде надалі наполягати на бажанні померти. Але, можливо, що подібні розмови є спробою особи повідомити своїй сім'ї про небажання бути для неї тягарем або про почуття покинутості, чи людина просто не знає, які варіанти життя могла б витримати її сім'я. Коли ці всі проблеми вирішуються належним чином, клієнти можуть відмовитися від бажання евтаназії [28, с. 56-57].

На формування професійної етики соціальних працівників сфери здоров'я вплинув розвиток медичної науки і практики, особливо інтенсивний у 1940-1950-их рр. Розвиток медичних технологій, зокрема, розроблення вакцини проти поліомієліту (1949 р.), відкриття антигіпертензивних (1950 р.) і нейролептичних (1952 р.) препаратів призвів до значного ослаблення позицій медичної етики. Зростання професійного авторитету і почуття гордості медиків за виконаний обов'язок щодо безпеки життя пацієнтів спонукав медичну спільноту до висновку про відсутність потреби розгляду етичних дилем [26, с. 34]. Ця самовпевненість ослабла в 1960-х рр., коли стало зрозуміло, які непередбачені труднощі відкрилися разом із біотехнологіями. Із винаходом артеріовенозного шунта і впровадженням у лікувальну практику «штучної нирки» (гемодіалізу) порятунок людини з невиліковною хворобою на термінальній стадії життя завдяки гемодіалізу відкрив нові можливості для мільйонів хворих із нирковою недостатністю. Висока вартість процедури, що й сьогодні в Україні коштує майже 100 дол. США, зумовила потребу відбору потенційних пацієнтів. Цю роботу виконували приймальні комітети з гемодіалізу, члени яких мали вирішувати черговість пацієнтів на основі немедичних критеріїв чи-пак, визначити, «кому жити, а кому помирати». Так постало запитання про індивідуальну соціальну цінність і значущість. Ці етичні дилеми стали предметом вивчення біоетики [26, с. 41].

Інший аспект медичного прогресу - розвиток трансплантології після першої успішної пересадки серця (К. Барнард, 1967р.), виявив низку біоетичних дилем у зв'язку з реабілітацією американських військових після війни у В'єтнамі. Це спонукало до біоетичних дискусій у США й інших країнах, сприяло означенню дилем у генетиці, євгеніці, трансплантології. Підсумком обговорень і публікацій з питань етики було відкриття Хостінг-центру, Кеннеді Інституту з етики в Джорджтауні й Товариства з охорони здоров'я і людської цінності.

У сьогоденні визначення подвійних відносин досить різні, їх описують як «неоднозначні стосунки, в яких цілі і межі спеціально розроблені для задоволення потреб консультанта». Автори M. Гілл, П. Мамалакіс визначають так: «...будь-які одночасні чи послідовні стосунки між терапевтом і клієнтом, що відрізняються від терапевтичних відносин» [14, с.200]. З часом трактування неоднозначних стосунків змінилося - від заборонного характеру до розділення подвійних зв'язків на такі, що «перетинають кордони» і «граничні порушення».

Ще один аспект неоднозначних стосунків між соціальним працівником сфери здоров'я і клієнтом стосується якості прямої практики клінічної соціальної роботи, що суттєво відрізняється від роботи в громаді. Науковець Д. Гардінья вважає, що в громадській роботі рівень етичної взаємодії значно вищий, ніж у клінічній [18, с. 601]. На підтвердження цьому K. Стром-Готфрід наводить дані про вищий рівень етичних порушень у приватній практиці, ніж в установах охорони здоров'я. Це вдалося виявити під час аналізу 894 901 скарг з питань етики, які надійшли в НАСП протягом 1986-1997 рр. [19, с. 87]. Пояснення причин такої ситуації: більший ступінь контролю і менша можливість порушень в шпиталях соціальної роботи у порівнянні з приватною практикою; взаємини соціального працівника з клієнтом у лікарняних умовах менш наражені на зловживання. На думку Дж. Шоенер, Р.Саймон, невідповідні подвійні відносини приводять до небезпечних наслідків, серед яких - знецінення самої практики соціальної роботи через некомпетентність фахівців [29, с. 98].

Гостроту питання етики соціальної роботи у США підтверджує той факт, що університети і установи, які надають послуги збереження здоров'я, зобов'язані мати власні інституційні наглядові комітети (ІНК) (Institutional review boards) для захисту від потенційно небезпечних досліджень і таких, що можуть експлуатувати їх учасників. ІНК забезпечують наявність інформованої згоди, розгляд конфіденційності, політику зберігання даних, інші гарантії. На жаль, проблеми з гарантіями безпеки досліджень виникають нерідко.

Висновки

Кодексі етики встановлює всі етичні обов'язки соціальних працівників щодо себе, клієнтів, колег, працівників та організацій, з якими вони співпрацюють, щодо професії «Соціальна робота» і суспільства. Визнання цих зобов'язань сприяє компетентній практиці соціальних працівників у реалізації всіх завдань та виконанні заходів щодо забезпечення добробуту клієнтів у сфері здоров'я. Виконання вимог етики, дотримання цінностей професії у забезпеченні соціальним працівником соціального захисту клієнтів можливе завдяки інтегруванню фахівцем соціальної роботи знань щодо відповідних місцевих, регіональних, державних законодавчих актів і правил, вимог політики. Юридичні й нормативні рекомендації, адміністративна практика можуть суперечити найкращим інтересам клієнта або сім'ї, а досягнення етично виваженого рішення виявитися недосяжними. Для запобігання таких ситуацій соціальні працівники мають постійно оновлювати свої знання, дізнаватися більше про процес прийняття рішень, набувати навичок, які захищатимуть їхніх клієнтів від шкоди, а самих соціальних працівників - від судової тяганини. Кодекс етики допомагає привести професійну діяльність у відповідність до викликів сучасної ситуації, але водночас вимагає неперервного професійного розвитку фахівця соціальної роботи у сфері здоров'я.

Використання основних положень зарубіжного досвіду буде корисним у формуванні Кодексу етики професійної діяльності соціальних працівників у сфері здоров'я в Україні. Саме обґрунтуванню шляхів впровадження ідей етичного вирішення дилем у практиці соціальних працівників сфери здоров'я у вітчизняні реалії буде присвячено наступну публікацію

Література

1. Code of Ethics of the National Association of Social Workers (2017). Washington, DC: NASW Press.

2. National Association of Social Workers (2000). Code of ethics of the National Association of Social Workers. Washington, DC: NASW Press.

3. National Association of Social Workers (2004). NASW Standards for Social Work Practice in Palliative and End of Life Care. Washington, DC.

4. National Association of Social Workers (2005). NASW Standards for Social Work Practice in Health Care Settings. Washington, DC: NASW Press.

5. National Association of Social Workers (2007). NASW Indicators for the Achievement of The NASW Standards for Cultural Competence in Social Work Practice. Washington, DC: NASW Press.

6. Brown M., Yamamoto T. (2009). Standards for Social Work Practice and Staffing in Children's Hospitals. Society for Social Work Leadership in Health Care, 4, 25-33.

7. Семигіна Т.В. Нові глобальні етичні принципи соціальної роботи/Т.В. Семигіна// Вісник АПСВТ. - 2019. - №1. - С. 70-85.

8. Вступ до соціальної роботи: Навч. посібник / За ред. Семигіної Т. В., Миговича І. І. - Київ: Академвидав, 2005. - 304 с.

9. Енциклопедія для фахівців соціальної сфери / За заг. ред. І. Д. Звєрєвої. - Київ, Сімферополь: Універсум, 2012. - 536 с.

10. Семигіна Т.В. Міжнародна соціальна робота: глобальні пріоритети соціального розвитку і нове визначення соціальної роботи /Т.В. Семигіна // Вісник АПСВ. - 2015. - № 1-2. - С. 6-11.

11. Зозуляк-Случик Р., Радкевич О. Деонтологія соціальної роботи як складова професійно-етичної компетенції майбутніх фахівців/ Р. Зозуляк-Случик, О. Радкевич // Вісник Черкаського університету: педагогічні науки. - 2017. - № 3. - С. 36-39.

12. Шумик А.М., Тополь О.В. Етика професійного спілкування фахівця із соціальної допомоги // Суспільство і особистість у сучасному комунікаційному дискурсі : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 9-10 квітня 2018 р. / редкол. : В. Л. Погребна, Н. В. Островська, І. Ю. Тонкіх та ін. Дніпро: ЛІРА, 2018. - С. 553-557.

13. Rose M., Fliege H., Hildebrandt M., et.al. (2002). The network of psychological variables in patients with diabetes and their importance for quality of life and metabolic control. Diabetes Care, 25 (1), 35-42. DOI:10.2337/diacare.25.1.1

14. Hill, M.& Mamalakis P. (2001). Family therapists and religious communities: Negotiating dual relationships. Family Relations, 50, 199-208

15. Evans, T., Peters, F. (2001). Ethical dimensions of health equity. In T. Evans et al. (Eds.). Challenging inequities in health: from ethics to action. New York: Oxford University Press.

16. Lowenberg F.& Dolgoff R. (1996). Ethical decisions for social work practice (5th ed.). Itasca, IL: Peacock Press.

17. Baker, R., Porter, R., Porter, D. (Eds.). (1993). The codification of medical morality (1-2). Boston, MA: Kluwer Academic.

18. Hardinia, D. (2004). Guidelines for ethical practice in community organization. Social Work, 49 (4), 595-604. DOI :10.1093/sw/49.4.533

19. Strom-Gottfried, K. (2003). Understanding adjudication: Origins, targets, and outcomes of ethics complaints. Social Work, 48(1), 85-94. DOI:10.1093/sw/48.4.437

20. Gehlert, S., Browne, T. (2012). Handbook of Health Social Work (2nd ed.). New Jersey: John Wiley & Sons.

21. Angeles, P. A. (1992). The Harper Collins dictionary of philosophy (2nd ed.). New York, NY: Harper Collins.

22. Joseph, M.& Conrad, A. (1989). Social work influence on interdisciplinary ethical decision making in health care settings. Health & Social Work, 2, 22-30.

23. Reamer, F. (1987). Values and ethics. In Encyclopedia of social work (18th ed., pp. 801-809). Silver Spring, MD: National Association of Social Workers.

24. Landau, R. (2001). Ethical Dilemmas in General Hospitals: Social Workers' Contribution to Ethical Decision-Making. Social Work in Health Care, 32 (2), 75-92.

25. National Association of Social Workers (2008). NASW code of ethics. URL: www.socialworkers .org/pubs/code/default.asp 2008

26. Jonsen, A. (1998). The birth of bioethics. Oxford, UK: Oxford University Press.

27 Csikai, E. (1999). Euthanasia and assisted suicide: Issues for social work practice. Gerontological Social Work, 31 (3/4), 49-63.

28 Mattison, M. (2000). Ethical decision making: The person in the process. Social Work, 45(3), 201-212. DOI: 10.1093/sw/45.3.201

29 Boland-Prom, K. (2009). Results from a national study of social workers sanctioned by state licensing boards. Social Work, 54 (4), 351-360. DOI: 10.1093/sw/54.4.379

References

1. Code of Ethics of the National Association of Social Workers (2017). Washington, DC: NASW Press.

2. National Association of Social Workers (2000). Code of ethics of the National Association of Social Workers. Washington, DC: NASW Press.

3. National Association of Social Workers (2004). NASW Standards for Social Work Practice in Palliative and End of Life Care. Washington, DC.

4. National Association of Social Workers (2005). NASW Standards for Social Work Practice in Health Care Settings. Washington, DC: NASW Press.

5. National Association of Social Workers (2007). NASW Indicators for the Achievement of The NASW Standards for Cultural Competence in Social Work Practice. Washington, DC: NASW Press.

6. Brown M., Yamamoto T. (2009). Standards for Social Work Practice and Staffing in Children's Hospitals. Society for Social Work Leadership in Health Care, 4, 25-33.

7. Semyhina, T.V. (2019). Novi hlobal'ni etychni pryntsypy sotsial'noyi roboty [New global ethical principles of social work]. VisnykAPSVT, 1, 70-85 [in Ukrainian].

8. Semyhina, T. V., Myhovych I. I. (Eds.). (2005). Vstup do sotsial'noyi roboty [Introduction to social work].-Kyjiv: Akademvydav [in Ukrainian].

9. Zvyeryeva, I. D. (Eds.). (2012). Entsyklopediya dlya fakhivtsiv sotsial'noyi sfery [Encyclopedia for specialists in the social sphere]. - Kyjiv, Simferopol': Universum [in Ukrainian].

10. Semyhina, T.V. (2015). Mizhnarodna sotsial'na robota: hlobal'ni priorytety sotsial'noho rozvytku i nove vyznachennya sotsial'noyi roboty [International social work: global priorities of social development and a new definition of social work]. Visnyk APSV, 1-2, 6-11 [in Ukrainian].

11. Zozulyak-Sluchyk, R., Radkevych, O. (2017). Deontolohiya sotsial'noyi roboty yak skladova profesiyno-etychnoyi kompetentsiyi maybutnikh fakhivtsiv [Deontology of social work as a component of professional and ethical competence of future specialists]. Visnyk Cherkas'koho universytetu:pedahohichni nauky, 3, 36-39 [in Ukrainian].

12. Shumyk A.M., Topol' O.V. (2018). Etyka profesiynoho spilkuvannya fakhivtsya iz sotsial'noyi dopomohy [Ethics of professional communication of a specialist in social assistance]. V. Pohrebna, I. Ostrovs'ka, Yu. Tonkikh (Eds.). Suspil'stvo i osobystist' u suchasnomu komunikatsiynomu dyskursi - Society and personality in modern communication discourse: Proceedings of the International Scientific and Practical Conference (pp. 553-557). Dnipro: LIRA [in Ukrainian].

13. Rose M., Fliege H., Hildebrandt M., et.al. (2002). The network of psychological variables in patients with diabetes and their importance for quality of life and metabolic control. Diabetes Care, 25 (1), 35-42. DOI:10.2337/diacare.25.1.1

14. Hill, M.& Mamalakis P. (2001). Family therapists and religious communities: Negotiating dual relationships. Family Relations, 50, 199-208

15. Evans, T., Peters, F. (2001). Ethical dimensions of health equity. In T. Evans et al. (Eds.). Challenging inequities in health: from ethics to action. New York: Oxford University Press.

16. Lowenberg F.& Dolgoff R. (1996). Ethical decisions for social work practice (5th ed.). Itasca, IL: Peacock Press.

17. Baker, R., Porter, R., Porter, D. (Eds.). (1993). The codification of medical morality (1-2). Boston, MA: Kluwer Academic.

18. Hardinia, D. (2004). Guidelines for ethical practice in community organization. Social Work, 49 (4), 595-604. DOI :10.1093/sw/49.4.533

19. Strom-Gottfried, K. (2003). Understanding adjudication: Origins, targets, and outcomes of ethics complaints. Social Work, 48(1), 85-94. DOI:10.1093/sw/48.4.437

20. Gehlert, S., Browne, T. (2012). Handbook of Health Social Work (2nd ed.). New Jersey: John Wiley & Sons.

21. Angeles, P. A. (1992). The Harper Collins dictionary of philosophy (2nd ed.). New York, NY: Harper Collins.

22. Joseph, M.& Conrad, A. (1989). Social work influence on interdisciplinary ethical decision making in health care settings. Health & Social Work, 2, 22-30.

23. Reamer, F. (1987). Values and ethics. In Encyclopedia of social work (18th ed., pp. 801-809). Silver Spring, MD: National Association of Social Workers.

24. Landau, R. (2001). Ethical Dilemmas in General Hospitals: Social Workers' Contribution to Ethical Decision-Making. Social Work in Health Care, 32 (2), 75-92.

25. National Association of Social Workers (2008). NASW code of ethics. URL: www.socialworkers .org/pubs/code/default.asp 2008

26. Jonsen, A. (1998). The birth of bioethics. Oxford, UK: Oxford University Press.

27. Csikai, E. (1999). Euthanasia and assisted suicide: Issues for social work practice. Gerontological Social Work, 31 (3/4), 49-63.

28. Mattison, M. (2000). Ethical decision making: The person in the process. Social Work, 45(3), 201-212. DOI: 10.1093/sw/45.3.201

29. Boland-Prom, K. (2009). Results from a national study of social workers sanctioned by state licensing boards. Social Work, 54 (4), 351-360. DOI: 10.1093/sw/54.4.379

Размещено на Allbest.ru