Соціологія туризму: соціально-культурний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціологія туризму: соціально-культурний аспект

Худавердієва Вікторія Анатоліївна кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри туризму, Державний біотехнологічний університет

Анотація

У статті проаналізовано феномен туризму як соціокультурне явище. Розкриваються головні важелі розвитку туризму, його основні аспекти та соціальні функції. Туризм - явище складне та багатопрофільне. При розвинених формах туризм сильно впливає як на саму людину, так і на багато сфер його життя - організацію праці та відпочинку, економічний і соціальний розвиток, перетворює середовище в регіоні, в якому розвивається. В даний час туризм розглядається як предмет наукового вивчення, зі своїм понятійним апаратом, функціями та сферою впливу. Туризм, будучи одним із проявів соціальної форми руху, є важливим фактором, що сприяє багатоплановим комунікаційним зв'язкам і впливає на генезис цивілізаційного процесу. Проте довгий час він не мав однозначного і чіткого визначення, і по-різному трактувався як окремими фахівцями, так і організаціями. У статті розглядаються соціальні та культурні чинники розвитку сучасного туризму. Особливу увагу приділено питанням потреби індивіда у туристстичних послугах, визначено соціальний характер потреби туриста, проаналізовано особливості задоволення потреб у туристських послугах. Сучасний туризм - особлива соціальна сфера економіки, впливова індустрія, яка виробляє до 10% світового валового продукту, в якій зайняті мільйони співробітників, основних засобів і залучені величезні капітали. Сучасний туризм перебуває під впливом багатьох чинників: соціальних, культурних, економічних, політичних. Визначено, що серед основних явищ, що впливають на розвиток сучасного туризму, слід назвати глобалізацію економіки, зростання ролі інформації та перетворення наукових знань в основний фактор світової економіки, становлення нового суспільства, що спирається на знання, докорінна зміна ставлення соціуму до людини. В результаті дослідження встановлено, що у сучасному світі туризм поєднує в собі багато сфер життєдіяльності людини і впливає як на саму людину, так і на всі сфери її життя і на життя суспільства в цілому, здійснюючи пізнавальну функцію. У місцях із розвиненою сферою туризму спостерігається зміна у суспільстві - йде переорієнтація робочої сили у професії, які пов'язані з туристичною діяльністю.

Ключові слова: туризм, туристична діяльність, культура, соціальні функції туризму. туризм соціальний послуга

Khudaverdiyeva Viktoriya Anatolyivna Gand. econom. Science, docent of State biotechnological university (SBTU)

SOCIOLOGY OF TOURISM: SOCIO-CULTURAL ASPECT

The article analyzes the phenomenon of tourism as a socio-cultural phenomenon. The history of the development of tourism in culture, its main aspects and social functions are revealed. Tourism is a complex and multidisciplinary phenomenon. With developed forms, it has a strong influence both on the person himself and on many areas of his life - the organization of work and leisure, economic and social development, transforms the environment in the region in which it develops. Currently, tourism is considered as a subject of scientific study, with its own conceptual apparatus, functions and scope of influence. Tourism, being one of the manifestations of social development, is an important factor that brings rich communication links and contributes to the genesis of the civilized process. The last hour of wines is not unambiguous and clear designation, and is interpreted in a different way by both okremi faklnvtsy and organizations. The article deals with social and cultural factors in the development of modern tourism. Particular attention is paid to the needs of the individual in tourist services, the social nature of the tourist's needs is determined, the features of meeting the needs in tourist services are analyzed. Modern tourism is a special social sphere of the economy, a powerful industry that produces up to 10% of the world's gross product, which employs millions of employees, fixed assets and attracted huge capital. Modern tourism is under the influence of many factors: social, cultural, economic, political. Among the main phenomena affecting the development of modern tourism, one should mention the globalization of the economy, the growing role of information and the transformation of scientific knowledge into the main factor in the world economy, the formation of a new society based on knowledge, a radical change in the attitude of society to man. In the modern world, tourism combines many spheres of human activity and has an impact both on the person himself and on all areas of his life and on the life of society as a whole, carrying out a cognitive function. In places with a developed tourism sector, there is a change in society - there is a reorientation of the workforce in professions related to tourism.

Keywords: tourism, tourist activity, culture, social functions of tourism.

Постановка проблеми. Соціологічні дослідження туризму - явище відносно недавнє. Набагато частіше ми стикаємося з аналізом туризму як об'єкта економічної діяльності або механізму міжкультурної комунікації. Разом з тим, саме у сфері туризму стають видимими та фіксованими найважливіші форми освіти та відтворення соціальної структури суспільства, набуття соціальної солідарності. Все частіше фіксується, що розвиток та функціонування туризму безпосередньо пов'язане з його соціальною функцією, з особливою системою смислів та інститутів, якими наділено простір туризму. Туризм, таким чином, є важливим соціальним явищем у житті світової спільноти, заснований на гуманістичних цілях і принципах [1]. Питання про туризм як об'єкт соціологічних та інших наукових досліджень вимагає своєї спеціальної розробки. Невизначеність та широта об'єкта дослідження робить досить невизначеним сам предмет вивчення. Однак соціологічна складова у дослідженні туризму є досить значною та актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні соціальні та смислові грані туризму, концептуальний апарат соціології туризму розглядалися в роботах М.М. Бєлкіна [2], Бігуса М. М., Гальківа Л. I., Добушовського П.А. [15], Прокопишина-Рашкевича Л.М., Шадурської Б. О., Петровича Й.М. [18-19] та інших.

Поняття "соціологія туризму" виникло з поняття "соціології дозвілля". У свою чергу, "соціологія дозвілля" - це галузь соціології, що вивчає поведінку індивідів та соціальних груп у вільний час, способи задоволення потреб у відпочинку, розвагах, спілкуванні, розвитку особистості, а також функціонування закладів дозвільних послуг. Розвиток туризму пов'язаний з територією, регіоном, тому доцільно звернути увагу на поняття "соціологія регіону". Соціологія регіонів - область соціології, що досліджує закономірності територіальної організації соціального життя та планомірної зміни соціального вигляду регіонів. Соціологію туризму як поняття можна пов'язати з психологією (із сприйняттям цінностей, із задоволенням потреб), а це - люди, інтереси, ціннісні орієнтації.

Дусенко С.В. у 2004 році в кандидатській дисертації дає перше в історії соціології визначення соціології туризму. "Соціологія туризму - це галузь соціології, що вивчає поведінку людей під час відпочинку як елемент способу життя, співставляючи його з робочим часом, соціальними інститутами (сім'єю, освітою), культурою тощо; досліджуючий зв'язок туризму та суспільства; визначальне місце та роль туризму у системі суспільних відносин. Вивчення та знання працівниками туристичної сфери потреб та цінностей людей, закономірностей територіальної організації соціального життя суттєво важливі для розуміння проблем клієнтів та надання їм відповідних послуг. Знання соціології туризму може сприяти ефективній роботі із різними категоріями клієнтів туристичних фірм" [3].

Проблематика дослідження формувалася на перетині кількох проблемних напрямків науки про суспільство. Насамперед, це класичне проблемна галузь досліджень щодо заснування соціальної структури суспільства. У цьому плані слід зазначити соціологічні роботи таких авторів, як Бурдьє П. [4], Філіппов А.Ф. [5], Merton R. [6], М. Вебер, Т. Парсонс [7], Дж. Гелбрейт, А. Гранберг, Фуруботн Є.Г., Ріхтер Р. [8] та інших.

Формулювання цілей статті. Для соціальних наук залишаються відкритими два питання. Перший полягає у вивченні впливу туризму на суспільство та зростання соціальних потреб, що виникають через розвиток туризму. Другий - пов'язаний з вивченням зміни наших уявлень про туризм, його функції та соціальну роль. Цим починають серйозно займатися психологія та соціологія. У той же час з'являється багато інших проблем. У міжнародному туризмознавстві туризм називають соціальним феноменом. Соціальний (від латин. socialis - суспільний) - що відноситься до життя суспільства. Феномен (нім. phanomen - що є) - трактується у двох значеннях: філософське поняття, синонім явища, даного нам у досвіді чуттєвого пізнання; незвичайне, рідкісне явище; винятковий факт, людина. По мірі формування соціальних наук вчення про "соціальний феномен" туризму набуває складнішу структуру. Більшість вчених аналізують вузькі аспекти туризму, такі як територіальна організація, економічні механізми, психологічні мотивації [4-8]. Вивчення туристичної діяльності почалося з економічної дисципліни, в якій воно зародилося, а згодом охопило практично всі науки.

Виклад основного матеріалу. Соціологічна складова туризму поки що недостатньо представлена у вітчизняній соціології. Соціологія туризму перебуває в стадії інституціоналізації. На нашу думку, соціологія туризму є галуззю соціології, яка вивчає структуру, функціонування та розвиток туризму як суспільного феномену з погляду соціальних інститутів, соціальних організацій та соціальних відносин. Соціологія туризму розглядає як предмет аналізу мотивів, цілей, інтересів та моделі поведінки індивідів, залучених до туризму, а також функціонування туристичних організацій.

Потреба в соціологічному осмисленні туризму викликана винятковим впливом сучасного туризму на різні сфери діяльності соціуму в глобальному світі. На думку експертів, рівень міжнародного туризму по прибуттям у 20002023 роках може становити понад 1 трлн. туристів [9], однак окремі вчені вважають, що він становитиме не більше 937 млн. Спочатку туризм був локальною соціальною практикою, що застосовувалася обмеженою соціальною спільнотою. Але, починаючи з другої половини ХХ століття, туризм, що досяг глобальних масштабів і залучив у процес свого виробництва та споживання глобальні людські ресурси, зачіпає багато сторін суспільного життя, значно впливаючи на його соціальні аспекти.

Як видно з таблиці 3, розмір пасажирських перевезень в Україні у 2020 році порівняно з 2019 роком скоротився з 975 млн. дол. США до 313 млн. дол. США, також скоротилася кількість прибуттів іноземних туристів у межі національних кордонів з 13710 тис. до 3382 тис. Аналогічну тенденцію має показник кількості відправлень та розмір туристичних витрат в інших країнах (табл. 1).

Згідно з даними Всесвітньої туристичної організації (UNWTO), у 2019 році було здійснено 1,5 млрд. міжнародних туристичних поїздок. Кількість міжнародних туристичних поїздок збільшилась на 4%, повідомляє АТОР. Лідером світового туризму, як і раніше, залишається Франція. Країна прийняла 90,2 млн. відвідувачів, що на 800 000 більше, ніж у 2018 році. Найбільш відвідувані країни світу: Франція (90,2 млн. туристів), Іспанія (83,8 млн.), США (78,7 млн.), Китай (67,5 млн.), Італія (64,6 млн.), Туреччина (52, 5 млн.), Мексика (44,9 млн.), Таїланд (39,7 млн.), Німеччина (39,4 млн.). Також були названі найшвидше зростаючі напрямки 2019 року. Лідером виявилася М'янма, де приріст туристів порівняно з 2018 роком становив 40,2 відсотка. У 2011 році в цій країні з новою силою спалахнув конфлікт між корінними араканцями-буддистами та етнічними бенгальцями-мусульманами, яких місцеві жителі вважають нелегальними мігрантами з Бангладеш. Експерти зазначають, що у 2019 році ситуація нормалізувалася, що сприяло зростанню туристичного потоку до М'янму. Найшвидше прогресуючі туристичні напрямки світу за підсумками 2019 року: М'янма +40,2%, Пуерто-Ріко +31,2%, Іран +27,9%, Узбекистан +27,3%, Чорногорія +21,4% і т.д. [9].

Таблиця 1.

Показники в'їзного та виїзного туризму в Україні в динаміці за 20002020 роки (за даними KNOEMA [10]).

На початку ХХ ст. виник і набув поширення соціальний туризм, обумовлений суспільною потребою. Його основними рисами є масовість, інтенсивність, перетворення на індустрію відпочинку зі своїми організаційними формами і методами, туристичним продуктом і виробничим циклом. Нині туризм стає, з одного боку, дедалі більше диференційованим, з іншого - спеціалізованим, за умови різноманітності соціальних потреб у відпочинку, розвагах, подорожей та ін. У результаті масовізації сучасної культури формується особливий тип людини, яку визначають як "людину масову, споживаючу". У соціальній сфері відбуваються трансформації, пов'язані з тим, що ринок виробників змінюється ринком споживачів [3]. Ускладнюється мотивація туристичного попиту: поряд з рекреаційним зростаюче значення набувають освітній, комунікативний та інвестиційний аспекти туризму.

Сьогодні туризм перетворився на найбільшу галузь виробництва, поступаючись за прибутковістю лише видобутку та переробці нафти. Туризм (за даними Всесвітньої туристичної організації) забезпечує 10% обороту виробничо- сервісного ринку планети. На сферу туризму припадає близько 6% світового валового національного продукту, 7% світових інвестицій, 11% світових споживчих витрат, 5% усіх податкових надходжень, кожне 16-те робоче місце. Консалтингова компанія Strategy Partners представила підсумки міжнародного дослідження конкурентоспроможності країн у сфері подорожей та туризму The Travel and Tourism Competitiveness Report 2019 [11], проведеного WEF у партнерстві зі Strategy Partners та Євразійським інститутом конкурентоспроможності.

Порівняно з 2018 роком склад топ-10 країн рейтингу не змінився. До першої трійки традиційно увійшли Іспанія, Франція та Німеччина, які набрали по 5,4 бали кожна. Слідом йдуть Японія (5,3), Сполучені Штати Америки (5,3), Великобританія (5,2). Австралія, Італія та Канада отримали по 5,1 балу рейтингу. Завершує "десятку найкращих" Швейцарія, яка у 2019 році набрала 5,0 балів. Варто зазначити, що цього року Великобританія опустилася з п'ятої на шосту позицію через погіршення бізнес-атмосфери та меншу увагу до власних природних та культурних ресурсів. Щодо Європи, то у поточному рейтингу найбільше зростання показала Сербія, піднявшись одразу на 12 пунктів

у загальному рейтингу (з 95-го на 83-е місце). Естонія, яка раніше займала 37-ю позицію, у 2019 році опустилася на 46-е місце. Латвія посіла 56-й рядок рейтингу, Грузія - 70-й, Азербайджан - 71-й, Казахстан - 81-й, Україна - 88-й, Молдова - 103-й, Таджикистан -107-й, Киргизія - 115-й. Зазначено, що загалом конкурентоспроможність країн у сфері подорожей та туризму (T&T) продовжує зростати у всьому світі [12].

У 2019 році цей вид індустрії приніс 10% світового ВВП і приблизно стільки ж міжнародного ринку праці [12]. Щодо України, то цей показник за останні 20 років коливається в межах від 8,7% у 2005 році до 5,2% у 2019 році [10] (це найнижчий показник за весь період дослідження, і нажаль причин для такого падіння достатньо) (табл. 2).

Експерти очікують, що наступного десятиліття цей показник може подвоїтися завдяки збільшенню кількості представників середнього класу, особливо в Азії. За даними СОТ, щороку одна третина населення світу бере участь у поїздках. Згідно з прогнозами, приріст міжнародного туризму складатиме щорічно 4 %. Таким чином, туризм, з одного боку, детермінований соціально-економічним, науково-технічним розвитком суспільства та культури, а з іншого - перетворився на сильний чинник та показник суспільного благополуччя та цивільності.

Позитивний вплив туризму на економіку відбувається лише в тому випадку, коли туризм у країні розвивається всебічно, не перетворюючи економіку країни на економіку послуг. Економічна ефективність туризму передбачає, що у країні має розвиватися паралельно й у взаємозв'язку з іншими галузями соціально-економічного комплексу. Дати повне і неоднозначне визначення поняття "туризм" досить складно. У цій дефініції важко відобразити всі найважливіші властивості, риси та ознаки цієї діяльності. Туризм можна визначити як діяльність, як виробництво, як сферу життя, як потребу, як послугу, як спілкування. У його визначенні можна акцентувати увагу на окремих аспектах: економічному, психологічному, моральному, правовому, педагогічному, політичному та ін. У 1954 р. ООН затвердила таке визначення туризму: "Туризм це активний відпочинок, що впливає на зміцнення здоров'я, фізичний розвиток людини, пов'язаний з пересуванням за межами постійного місця проживання". Згідно Манільської декларації з світового туризму, прийнятої в 1980 р., туризм стали розуміти як діяльність, що має велике значення в житті народів через безпосередній вплив на соціальну, культурну, освітню та економічну галузі життя держав та їх міжнародні відносини.

Таблиця 2.

Загальне туристичне споживання всередині країни (України) у динаміці за 2000-2019 роки (за даними KNOEMA).

У матеріалах Всесвітньої конференції з туризму, проведеної Всесвітньою туристичною організацією (СОТ) у 1981 р. у Мадриді, туризм визначається як один з видів активного відпочинку, що представляє собою подорожі, що здійснюються з метою пізнання тих чи інших районів, нових країн та поєднуються у ряді країн з елементами спорту. У 1993 р. статистична комісія ООН прийняла більш широке визначення туризму: "Туризм - це діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування в місцях, що перебувають за межами їхнього звичайного середовища, протягом періоду, що не перевищує одного року поспіль, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями".

У Законі України "Про туризм" від 15.09.1995 № 325/95-ВР визначення таке: "Туризм - це тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності на місці, куди особа від'їжджає" [13]. У сучасному світі туризм є одним із ефективних засобів задоволення дозвільних потреб людей, і в даний час набуває масового характеру. Це сталося завдяки зростанню взаємозв'язку та взаємозалежності країн у результаті відкритості кордонів та збільшення масштабів міжнародної торгівлі, що охоплює як обмін товарами і капіталом, але й послугами. Індустрія туризму надає у той же час важливий вплив на міграційні процеси населення, сприяє обміну соціокультурною інформацією між спільнотами у глобальному масштабі. Словом, туризм як невід'ємний елемент соціальної системи впливає на буття окремого індивіда, соціальних груп, соціуму в цілому, що дозволяє окреслити якісно нові характеристики туризму та осмислити їх у рамках соціологічного підходу.

Відмінною рисою сучасного туризму є його соціальна спрямованість. Розвиток туріндустрії останніми роками відбувається швидкими темпами. Людина, подорожуючи країною та світом, пізнає нове. Розвиток і збагачення людського інтелекту, світогляду, вдосконалення духовно-моральних відносин стають необхідною умовою відтворення суспільства. Це призводить до розбудови механізмів соціокультурної ідентифікації особистості. Руйнується психологічна прихильність до традиційних соціально-групових структур, відбувається відрив людини від колективу, що супроводжується не тільки усвідомленням особистої свободи і незалежності, але іноді і дискомфортом, тугою за колективом, в якому людина була раніше. Такий розпад систем зовнішньої детермінації життєдіяльності особистості не просто послаблює її залежність від соціокультурного середовища, але призводить до виникнення зворотних ліній детермінації: залежності соціальних структур від стану душі людини, її світовідчуття. Кожна людина, вирушаючи в подорож, прагне отримати позитивні емоції, зняти стрес, відновити духовні та фізичні сили, пізнати нове, поглибити знання про природу, історію та культуру інших країн і народів. Отже, людині треба дати можливість організувати свій відпочинок, відновити сили та здоров'я. Стаття 1 "Хартії Туризму" (1985 рік, ЮНВТО) говорить: "Право кожної людини на відпочинок та дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку, а також право вільно пересуватися без обмежень, крім тих, які передбачені законом, визнається у всьому світі" [14].

Будь-яка діяльність, яку планує, організовує та вдосконалює людина, має певну соціальну функцію [1]:

1. Пізнавальна функція. Пізнання - процес відображення, аналізу та відтворення дійсності в мисленні; розуміння закономірностей навколишнього світу, законів природи та суспільства; сукупність знань та досвіду.

2. Виховна функція. Туризм відіграє у вихованні підростаючого покоління. Цікаві та змістовні екскурсійні програми та маршрути розширюють кругозір дитини, формують її світогляд. В Японії всі школярі в організованому порядку подорожують своєю країною, це не лише збагачує знання про рідний край, а й виховує патріотичні почуття до батьківщини. Подібні екскурсійні програми були і у вітчизняній практиці, і їхня підтримка з боку уряду та науки є першочерговою серед завдань розвитку туризму.

3. Оздоровча функція відновлює сили та внутрішні резерви людини, витрачені як під час трудової діяльності, і під час виконання поточних побутових обов'язків. Оздоровчий ефект диференціюється на профілактичний (характерний для більшості сучасних видів відпочинку та туризму) та лікувальний (відомий ще з давніх часів).

4. Соціально-комунікативна функція дозволяє учасникам подорожі спілкуватися в неформальній обстановці без урахування соціального стану та субординації, віку, громадянства та інших ознак, що розрізняють людей.

5. Спортивна функція. Туризм - природний вид спорту, навантаження у ньому легко дозуються. Людство має у своєму розпорядженні різноманітні спортивні програми, але тільки туризм має всі необхідні складові здоров'я: зв'язок з природою, зміна обстановки, емоційно-психологічне розвантаження, підвищення фізичної активності.

6. Естетична та емоційно-психологічна функції. Під естетичною функцією туризму передбачається можливість насолоджуватися природою, творчістю архітекторів та художників. Естетична функція взаємопов'язана з емоційно-психічною функцією. Отримуючи естетичне задоволення, людина знімає напругу та втому, набуває позитивних емоцій від спілкування з людьми та відвідування туристичних місць.

7. Творча функція. Величезним творчим потенціалом туристичного подорожі є те, що його учасники, відволікаючись від буденних побутових дрібниць, виходять за межі стандартного, стереотипного існування, у них з'являється можливість зосередитися на вирішенні нових проблем.

8. Паломницька функція. Паломники (поряд із торговцями) є першими мандрівниками, які мають точну мету переміщення в часі та просторі. Паломники втілюють початок класичного туризму.

9. Вирівнююча функція. Туризм дедалі активніше сприяє розвитку віддалених, малонаселених регіонів.

Зі зростанням потреби людей у подорожах зростає в обсягах і індустрія туризму як комплекс підприємств, установ та організацій, які забезпечують виробництво та споживання товарів та послуг для туристів. Тому швидкими темпами зростає соціально-економічна роль туризму у житті людства. Туризм різною мірою впливає на життя суспільства, його інтереси, матеріальну та духовну діяльність, суспільну поведінку, систему цінностей. Характер взаємовідносин між туристами та місцевим населенням визначається тим, що й ті, й інші є носіями різних культур, зв'язок між ними відбувається у той момент, коли туристи відпочивають, а місцеве населення працює, та має тимчасовий характер.

Вплив туризму на життя місцевого населення може бути як позитивним, так і негативним. Позитивні сторони впливу туризму: створення робочих місць, зростання доходів, унаслідок чого відбувається підвищення рівня життя; прискорюються соціальні та культурні процеси, процес урбанізації та розвитку міських служб, інфраструктури та культурних організацій; відроджуються місцеві культурні цінності, розвивається народна творчість, традиції, звичаї, народні ремесла; підвищується попит на сільськогосподарську продукцію та товари місцевого виробництва; поряд з охороною та відновленням місцевих пам'яток культури, відбувається відродження місцевого культурного життя, підвищується привабливість регіону.

Туризм сприяє розвитку місцевих підприємств: об'єкти культури та розваги (виставки, музеї, кінобізнес, шоу-бізнес, меморіальні комплекси та пам'ятники), які через оподаткування приносять дохід регіону та місцевому населенню; підприємства з виготовлення сувенірів, спеціального туристичного спорядження та народного промислу (продукція цих підприємств у всьому світі спрямована на туристів); транспортні підприємства та місцеві фірми (пункти прокату автомобілів, використання автобусів під екскурсії, громадський транспорт, місцеві авіакомпанії значною мірою орієнтовані на прибутки від туризму) [15].

Найважливіша соціокультурна характеристика туризму у тому, що він є соціальною практикою, яка змінює людину і позиціонує її у соціальному просторі. І це реалізується його функціями, його соціальним призначенням. Механізм функціонування феномена туризму визначає вплив туристичної діяльності лише на рівні внутрішнього світу людини, міжособистісних відносинах, соціуму, фокусуючи найзначніші трансформації сучасної соціокультурної ситуації, у результаті туристичний досвід стає соціально значимим. Туризм, будучи одним із проявів соціальної форми руху, є важливим фактором, що сприяє багатоплановим комунікаційним зв'язкам і впливає на генезис цивілізаційного процесу. Проте довгий час він не мав однозначного і чіткого визначення, і по-різному трактувався як окремими фахівцями так і організаціями. Водночас сучасний туризм - дуже складне та багатогранне явище, тому вивчення феномена туризму потребує звернення до психології, антропології, соціології, економіки, географії, інформатики, права.

Тому туризм як соціальний феномен є предметом соціології, яка (як соціологія туризму) досліджує соціальні умови, що сприяють переміщенню людини та вибору нею виду відпочинку, напряму подорожі, поведінку та мотивації людей у різних аспектах залежноності від соціально-демографічних та інших характеристик. Туризм невіддільний від таких явищ і понять як "вільний час", "дозвілля", "рекреація" та "відпочинок".

У сучасному значенні туризм - це діяльність, пов'язана з масовим туристським рухом, що здійснюється з використанням природно-кліматичних та історико-культурних туристських ресурсів, матеріально-технічної бази туризму та інших важливих факторів, що визначають рівень та якість обслуговування. Туризм у сучасних умовах є невід'ємною частиною життя людини та одним із ефективних засобів реалізації соціокультурних цінностей у сфері дозвілля. Аксіологічний аналіз туризму є підставою для вивчення його сучасного стану, оскільки цінності входять до числа основних компонентів мотивації людської діяльності, багато в чому детермінують специфіку сприйняття індивідом навколишньої дійсності та особливості його поведінки [16]. Туризм представляє собою соціальну діяльність, а соціологічний метод дослідження туризму дає можливість розгляду соціальних груп, включених до нього, дозволяє аналізувати мотиви, звички та традиції як гостей, так і жителів приймаючої сторони, вивчає індивідуальну та групову поведінку туристів. Поряд з цим туризм можна позначити як інтегрований вид діяльності, яка включає активність суб'єктів різного рівня і може бути націлена на досягнення різних результатів. Туризм - це діяльність комплексного характеру, що поєднує відпочинок з пізнанням історії, цінностей культури, навчанням, підтримкою здоров'я, це діяльність, що дає можливість вирішення ділових проблем, зайнятися улюбленою справою, що передбачає самовираження та самоствердження особистості. Туризм істотно впливає на соціальну, культурну, освітню сфери життя країн. У рамках міжнародних зв'язків і прагнення до миру, заснованого на справедливості та повазі окремих особистостей і суспільства в цілому, він виступає позитивним і постійним фактором, що сприяє взаємному пізнанню та розумінню, а також як основа для досягнення вищого рівня довіри між народами - рівня національної самосвідомості [17].

Сфера туризму має подвійну природу: вона, з одного боку, є комерційною сферою діяльності, з іншого - має соціально-спрямований характер з метою задоволення та розвитку суспільних потреб, впливає на процес розвитку особистості, виступає джерелом та інструментом перерозподілу національного доходу всередині регіону та країни. Туризм водночас орієнтований і на вирішенні практичних проблем. У зв'язку з цим особливого значення набуває функція задоволення життєвих потреб суспільства за допомогою забезпечення соціального благополуччя, створення передумов для стабільного розвитку регіону, які стримують ймовірність соціальної напруги. Результати його різнобічної діяльності можуть використовуватися на користь різних соціальних груп, служити способом формування стереотипів, ціннісних переваг. Міжнародні зв'язки дають можливість краще зрозуміти спосіб життя мешканців інших країн, що сприятиме руйнуванню забобонів та стереотипних уявлень про інші суспільства, наголошуючи на його впливі на гуманітарні аспекти глобалізації та зростання рівня соціальної безпеки.

Роль, місце і значення туризму в житті культури і суспільства визначаються його основними функціями: 1) задоволенням потреб у самоактуалізації; 2) пізнавальною, через цю діяльність відкриваються можливості для активного набуття нових знань про культуру;

3) комунікативної, пов'язаної з розширенням та зміцненням меж спілкування;

4) соціалізацією та інкультурацією особистості, пов'язаної з можливістю засвоєння соціальних та культурних норм; 5) мотиваційної, тобто дана діяльність здатна сформувати у свідомості людини певні ідеали та зразки поведінки, і навіть стиль життя [18].

Висновки

Вивчення впливу туризму з наукової точки зору з недавніх пір привернула увагу вчених багатьох галузей знань. Туризм став об'єктом вивчення соціологів, економістів, глобалістів. У зв'язку з цим виникла потреба у розробці точних визначень та термінів. Проблема вивчення впливу туризму та його функцій у житті суспільства не така проста, як здається на перший погляд. Нею щорічно займаються різноманітні організації - Ліга Націй, Організація Об'єднаних Націй (ООН), Всесвітня туристична організація Організації Об'єднаних Націй (UNWTO), Організація економічного співробітництва та розвитку.

Туризм сьогодні є високоприбутковою галуззю економіки, що динамічно розвивається. Вплив туризму має складний характері і може бути як позитивним, так і негативним [19]. Важко оцінити і виявити всі можливі соціальні впливу доходів місцевих бюджетів, в які туризм міг би приносити значний внесок. Туристська галузь, займаючи важливе місце у суспільстві, приймає на себе найважливіші соціальні функції: відновлення психофізіологічних ресурсів суспільства; сприяння працездатності людини та раціональному використанню вільного часу; забезпечення зайнятості населення та зростання його доходів; спрямованість на підтримку та відновлення рекреації регіонів.

Облік туристичних міст сильно змінюється для того, щоб задовольнити потреби туристів. У міському плануванні та благоустрої дедалі більше уваги приділяється створенню місць відпочинку, розробці пішохідних прогулянкових маршрутів історичними вулицями міст, які безпосередньо пов'язані з впливом туризму. Адаптувавши досвід США до вітчизняних умов, спираючись на їх досвід організації автомобільного туризму, ландшафтні, технічні ресурси приміської зони, з'явилася можливість вирішення проблеми організації короткострокового відпочинку населення шляхом створення на територіях приміських зон паркових доріг. Сьогодні туризм став складовою стратегічних концепцій економічного та соціального розвитку. Лише поодинокі країни не рекламують себе як туристичні центри. Туризм намагалися і намагаються розвивати країни, які мають зовсім різні економічні та політичні системи. Ставши товаром, вираженим у послузі, туризм набув загальносвітової значущості, граючи важливу роль у процесі формування "глобального світового порядку".

Література

1. Туристична діяльність та її соціальні функції у житті людини. URL: http: //www .kazatur.narod.ni/mut/7. HTML

2. Бєлкін М. Навіщо і за чим? Мандрівник та турист в історичній перспективі. Інтелектуальний Форум. 2017. № 1.

3. Дусенко С.В. Інфраструктура у системі управління регіональним туризмом. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук. 2015, 180 с.

4. Бурдьє П. Соціологія політики. К. 2013. 336 с.

5. Філіппов А.Ф. Гетеротопологія природних просторів. "Вітчизняні записки". 2012. № 6-7.

6. Merton R. Science, Population and Scientyo. Sociological Review. 2006. Vol. 28.

7. Parsons Т. On institutions and social evolution: selected writings. Leon H Mayhew, ed. Chicago: University of Chicago Press, 2002. 363 pages.

8. Фуруботн Є.Г., Ріхтер Р. Інститути та економічна теорія: Досягнення нової інституційної економічної теорії. Пер. з англ, за ред. В.С. Катькало, Н.П. Дроздовий. К: Видавництво держ. ун-ту, 2005. 702 с.

9. UNWTO. Call for Action for Tourism's COVID 19 Mitigation and Recovery, published 1 April 2020. URL: https://www.unwto.org/news/unwto-launches-a-call-for-action-for-tourisms- covid-19- mitigation-and-recovery

10. World Data Atlas. KNOEMA. Світовий атлас даних. URL: https://business.knoema.com/ about-team/

11. The Travel & Tourism Competitiveness Report. Retrieved from URL: https://www.weforum.org /reports

12. Туризм. Світовий ринок. 2022/01/20. URL: https://www.tadviser./index.php/ %D0%A1%D 1%82%D0%B0%D 1%82%D 1%8C%D 1%8F:%D0%A2%D 1%83%D 1%80%D0%B 8%D0%B7%D0%BC_(%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B9_% D 1%80%D 1%8B%D0%BD%D0%BE%D0%BA))

13. Закон України "Про туризм" від 15 вересня 1995 року (із змінами та доповненнями). URL: https://zakon.rada.gov.ua

14. Імре Перені. Місто, людина, довкілля. Проблеми рекреації у містобудуванні. - Будапешт: Академія наук Угорщини, 2017.

15. Бігус М. М., Гальків Л. I., Добушовський П.А. Туристичний бізнес під впливом сучасних змін, зумовлених світовими викликами. Науковий погляд: економіка та управління. 2020. № 3. С. 7-12. DOI: https://doi.Org/10.32836/2521-666X/2020-69-1

16. Копець Г.Р., Кулиняк І. Я. Сучасні напрями розвитку підприємств у сфері туризму в Україні. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія "Проблеми економіки та управління". 2020. Вип. 4. № 2. С. 37-48. DOI: https://doi.org/ 10.23939/semi 2020.02.037

17. World Tourism rankings. Wikipedia. URL: https:// en.wikipedia.org/wiki/World_ T ouri sm_rankings

18. Петрович Й.М., Бондаренко Ю.Г., Просович О.П. Інституційне середовище як важлива передумова розвитку рекреаційно-туристичної сфери. Вісник Національного університету "Львівська політех-ніка". Серія "Проблеми економіки та управління". 2019. Т. 6. № 3. С. 3-15. DOI: https://doi.org/10.23939/semi2019.03.003

19. Прокопишин-Рашкевич Л.М., Шадурська Б.О., Петрович Й.М. Індустрія туризму в Україні: перспек-тивні напрями та виклики сучасності. Вісник Національного університету "Львівськаполітехніка". Серія "Проблеми економіки та управління". 2020. Т. 4. № 1. С. 72-82. DOI: https://doi.org/10.23939/semi2020.01.072

20. References:

21. Turystychna diial'nist' ta ii sotsial'ni funktsii u zhytti liudyny [Tourist activity and its social functions in human life.] Retrieved from: http://www.kazatur.narod.ni/mut/7.HTML [in Ukrainian].

22. Bielkin, M. (2017). Navischo i za chym? Mandrivnyk ta turyst v istorychnij perspektyvi. Intelektual'nyj Forum [Why and for what? Traveler and tourist in historical perspective. Intellectual Forum.] 2017. № 1. [in Ukrainian].

23. Dusenko, S.V. (2015). Infrastruktura u systemi upravlinnia rehional'nym turyzmom. Dysertatsiia na zdobuttia naukovoho stupenia kandydata sotsiolohichnykh nauk [Infrastructure in the regional tourism management system. Dissertation for obtaining the scientific degree of Candidate of Sociological Sciences]. 180 s. [in Ukrainian].

24. Burd'ie, P. (2013). Sotsiolohiia polityky [Sociology of politics] K. 2013. 336 s. [in Ukrainian].

25. Filippov, A. F. (2012). Heterotopolohiia pryrodnykh prostoriviu "Vitchyzniani zapysky" [Heterotopology of natural spaces "Patriotic notes"].№ 6-7. [in Ukrainian].

26. Merton, R. (2006). Science, Population and Scientyiu. Sociological Review [Science, Population and Science. Sociological Review]. Vol. 28.

27. Parsons, T. (2002). On institutions and social evolution: selected writings. Leon H Mayhew, ed. Chicago: University of Chicago Press. 363 pages.

28. Furubotn, Ye.H., Rikhter, R. (2005). Instytuty ta ekonomichna teoriia: Dosiahnennia novoi instytutsijnoi ekonomichnoi teorii. Per . z anhl, za red. V. S. Kat'kalo, N.P. Drozdovyj. K: Vydavnytstvo derzh. un- Natsional'noho universytetu "L'vivs'ka politekhnika". Seriia "Problemy ekonomiky ta upravlinnia" [Modern directions of development of enterprises in the field of tourism in Ukraine. Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series "Problems of economics and management"]. Vyp. 4. № 2. S. 37-48. DOI: https://doi.org/10.23939/semi2020.02.037[in Ukrainian].

29. World Tourism rankings. Wikipedia. URL: https:// en.wikipedia.org/wiki/World_ T ouri sm_rankings

30. Petrovych, J. M., Bondarenko, Yu. H., Prosovych, O. P. (2019). Instytutsijne seredovysche iak vazhlyva peredumova rozvytku rekreatsijno-turystychnoi sfery. Visnyk Natsional'noho universytetu "L'vivs'ka politekh-nika". Seriia "Problemy ekonomiky ta upravlinnia" [Institutional environment as an important prerequisite for the development of the recreational and tourist sphere. Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series "Problems of economics and management"]. T. 6. № 3. S. 3-15. DOI: https://doi.org/10.23939/semi2019.03.003 [in Ukrainian].

31. Prokopyshyn-Rashkevych, L. M., Shadurs'ka, B. O., Petrovych, J. M. (2020). Industriia turyzmu v Ukraini: perspek-tyvni napriamy ta vyklyky suchasnosti. Visnyk Natsional'noho universytetu "L'vivs'ka politekhnika". Seriia "Problemy ekonomiky ta upravlinnia" [Tourism industry in Ukraine: promising directions and modern challenges. Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series "Problems of economics and management"]. T. 4. № 1. S. 72-82. DOI: https://doi.org/10.23939/semi2020.01.072 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru