Особливості соціальної компетентності старших школярів з інтелектуальними порушеннями

Размещено на http://allbest.ru

Особливості соціальної компетентності старших школярів з інтелектуальними порушеннями

В.Є. Коваленко

Анотація

Стаття присвячена опису особливостей соціальної компетентності старших школярів з інтелектуальними порушеннями. Соціальна компетентність розглядається як набута здатність особистості гнучко реагувати на змінювані соціальні умови, що створює основу для ефективної взаємодії з оточуючими та успішної соціалізації.

Результати теоретико-експериментального дослідження вказують на суттєве зниження соціальної компетентності старших школярів з інтелектуальними порушеннями. Домінуючими рівнями соціальної компетентності старших школярів з інтелектуальними порушеннями є середній та низький. Виразні порушення виявлено за показниками: «організованість і довільність», «ставлення до власних обов'язків», «розвиток спілкування». Їм притаманні труднощі комунікативної взаємодії, виразні порушення організаторських здібностей, здатності планувати та контролювати діяльність, приймати рішення та покладати на себе відповідальність за їх виконання.

Ключові слова: старші школярі, інтелектуальні порушення, соціалізація, соціальна компетентність, соціально-нормативна поведінка, діяльність, життєве цілепокладання.

Вступ

Постановка проблеми. Різнобічний розвиток та виховання особистості є провідними завданнями освіти осіб з інтелектуальними порушеннями, закладеними у Державному стандарті спеціальної освіти. Розв'язання цих завдань передбачає формування в школярів життєвих компетентностей, активного включення адаптаційних і компенсаторних механізмів, особистісного досвіду соціальної взаємодії й самореалізації в суспільстві. У цьому контексті особливого значення набуває формування соціальної компетентності школярів з інтелектуальними порушеннями.

Аналіз досліджень і публікацій. Вивченню проблеми соціальної компетентності як чинника соціалізації особистості присвячені праці І. Беха, В. Гаврилюка, І. Єрмакова, І. Зимньої, С. Краснокутської, О. Прашко, Дж. Равена, Л. Сохань, С. Учурової, А. Хуторського. У наукових розвідках М. Докторович, О. Пометун, О. Савченко, В. Тернопільської розкривається проблема формування соціальної компетентності особистості. Аналіз наукових праць дослідників указує, що попри різні тлумачення дефініції «соціальна компетентність», у всіх визначеннях можна виділити наступні ключові ознаки: 1) наявність у особистості набутого набору знань, умінь, навичок, норм, рис, здібностей, тобто тих психосоціальних складових, які забезпечують здатність ефективно спілкуватися з оточуючими, успішну орієнтацію та соціалізацію особистості (Прашко, 2015); 2) здатність особистості гнучко реагувати на змінювані соціальні умови; 3) спроможність особистості ефективно взаємодіяти із соціальним середовищем.

Окремі аспекти проблеми формування соціальної компетентності школярів з інтелектуальними порушеннями досліджували Ю. Бондаренко, І. Гладченко, В. Коваленко, А. Курєнкова, В. Синьов, І.Татьянчикова, О. Хохліна, Д. Шульженко, Я. Утьосов. Дослідники зазначають, що недорозвинення соціальної компетентності осіб з інтелектуальними порушеннями обумовлюється негативним синергетичним впливом соціобіологічних факторів, таких як: слабкість орієнтувальної діяльності, зниження інтересу до соціального життя, бідність контактів з однолітками, низька мобільність, порушення емоційної регуляції та спілкування з оточуючими, несформованість моральних знань і труднощі формування культурних цінностей (Коваленко, Синьов, Перетяга, Галій, 2021). Дослідження Дж. Метсона і Дж. Бойсжолі (2008) вказують, що школярам з інтелектуальними порушеннями властиві недоліки самоконтролю, що є суттєвою перешкодою для їх успішного самостійного життя. Разом з тим, С. Алаві, А. Саводжи (2013) стверджують, що застосування тренінгу соціальних навичок дозволяє зменшити прояви соціальної тривоги у підлітків з інтелектуальними порушеннями, знизити частоту здійснення ними правопорушень, розвинути здатність до самоконтролю експресивних виявів гніву, розвинути соціально-нормативну поведінку. Попри наявні у корекційні педагогіці та спеціальній психології дослідження, питання соціальної компетентності старших школярів з інтелектуальними порушеннями не набуло достатнього висвітлення у психолого-педагогічній літературі. Означене обумовило вибір теми наукової статті.

Мета статті: виявити особливості соціальної компетентності старших школярів з легкими інтелектуальними порушеннями.

Виклад матеріалу дослідження

Для виявлення особливостей соціальної компетентності дітей старшого шкільного віку з інтелектуальними порушеннями було використано наступні методи: теоретичні: порівняння, узагальнення та систематизація науково -теоретичних даних для вивчення стану розробленості проблеми та шляхів її вирішення; емпіричні: опитування, бесіда, експериментально - діагностичні методики: «Діагностика соціальної компетентності» (А. Прихожан), «Методика оцінювання рівня розвитку комунікативних і організаторських здібностей особистості «КОС-2» (В. Синявський, Б. Федоришин).

У ході дослідження взяли участь старші школярі: 96 учнів 9-10 класів з інтелектуальними порушеннями і 96 учнів 10-11 класів з нормотиповим розвитком, загальна кількість респондентів 192 особи.

На підготовчому етапі дослідження було опрацьовано особові справи школярів і з'ясовано, що хронологічний вік респондентів з інтелектуальними порушеннями, які навчаються у 9-10 класах спеціальної школи коливається в межах 16 - 18 (19) років, вік респондентів з нормотиповим розвитком, які навчаються в 10 - 11 класах становить 14 - 16 (17) років.

Перейдемо до аналізу результатів опитування батьків старших школярів з нормотиповим розвитком та інтелектуальними порушеннями за методикою «Діагностика соціальної компетентності» (А. Прихожан) (Таблиця 1).

Представлені в Таблиці 1 дані вказують на недорозвиток самостійності старших школярів з інтелектуальними порушеннями.

Встановлено, що більшість таких дітей 16 - 17 річного віку за показником «самостійність» відповідають соціальному вікові 13 - 14 років (62,5%), а більшість старших школярів 17 - 18 річного віку соціальному віку дітей 15 років (52,08%).

Таблиця 1

Відповідність хронологочного соціальному вікові респондентів старшого шкільного віку за показником «самостійність»

Означене вказує на суттєве розходження між хронологічним та соціальним віком дітей з інтелектуальними порушеннями. Зокрема, найбільше занепокоєння у батьків викликає зниження критичності, здатності самостійно помічати та виправляти свої помилки, усвідомлено та обґрунтовано оцінювати якість своєї роботи, розподіляти власний час, справлятися зі своїми проблемами та труднощами. Проте, батьки вказували, що діти старшого шкільного віку з інтелектуальними порушеннями здатні самостійно роботи покупки, правильно розподіляти кошти; можуть самостійно обирати друзів та організовувати дозвілля.

Серед школярів з нормотиповим розвитком такого суттєвого розходження не спостерігається, більшість старших школярів 14 - 15 років мають соціальний вік за показником «самостійність» 13 - 14 років (54,17%), а 45,83% респондентів мають соціальний вік 15 років. Варто вказати на те, що не було виявлено дітей, які випереджають свій хронологічний вік за даним показником.

Розглянемо результати опитування батьків за показником «упевненість у собі», які зіставлялися з показниками хронологічного віку. З'ясовано, що старшим школярам з інтелектуальними порушеннями властива невідповідність соціального віку хронологічному за показником «самостійність», розходження складає від 2 до 5 років. Зокрема, більшості дітей 16 - 17 річного віку властивий соціальний вік «упевненості» на рівні розвитку 13 - 14 років (52,08%).

Виявлено також групу дітей, соціальний вік яких відповідає розвитку 12-ти річному (20,84). Найбільше занепокоєння у батьків дітей з інтелектуальними порушеннями викликають «невміння розібратися дитині в собі, усвідомити свої можливості та здібності», «недостатність вимогливості до себе, байдужість», «недостатній розвиток вміння реагувати на власні невдачі та успіхи».

Серед старших школярів з нормотиповим розвитком розвиток хронологічного віку в більшості випадків відповідає нормативним показникам соціального розвитку упевненості, проте, в 10 та 11 класах виявлено дітей, які випереджають хронологічний вік (16,67% та 37,5% відповідно), разом з тим виявлено й таких дітей, соціальний вік яких нижчий ніж хронологічний (11 клас 12,5% респондентів).

Ці батьки зазначали, що «дитина не має почуття власної гідності, пасивна», «не вміє ставити цілі та досягати їх», «не впевнена у здатності досягати успіху в дорослому житті». Розглянемо результати опитування батьків за показником «ставлення до власних обов'язків» (Таблиця 3).

Представлені в Таблиці 3 дані вказують на наявність значущого розходження хронологічного та соціального віку респондентів з інтелектуальними порушеннями за показником «ставлення до власних обов'язків». Зокрема, учні 9-го класу з інтелектуальними порушеннями віком 16 -17 років мають соціальний розвиток показника «ставлення до власних обов'язків» на рівні 9 - 11 річного віку (29,17%), 12 - 14 річного віку (60,42%), 15 - 16 річного віку (10,41%).

Таблиця 3

Відповідність хронологочного соціальному вікові респондентів старшого шкільного віку за показником «ставлення до власних обов'язків»

Соціальний розвиток за показником «ставлення до власних обов'язків» більшості учнів 10-го класу (хронологічний вік 17 - 18 (19) років) відповідає вікові 12 - 14 років (66,67%), проте виявлено групу дітей із суттєвим зниженням соціального розвитку до рівня 9 - 11 років (8,33%) і дітей, які мають відповідність соціального розвитку вікові 15 - 16 років.

Серед типових труднощів батьки вказували наступні: «не слідкує за власним одягом», «не охайна, не доглядає за власним тілом», «забуває про виконання власних хатніх обов'язків».

Про нерозуміння важливості виконання власних обов'язків старшими школярами вказує наступний життєвий приклад, наведений батьком 17-ти річного хлопця з інтелектуальними порушеннями: «Діло було взимку. Сашко мав принести мені на роботу мій блокнот, який я забув вдома. Син знайшов вдома блокнот, взяв його, доїхав до моєї роботи на автобусі, але коли дійшов до офісу і побачив сходи в будівлю, які були покриті кригою, вирішив повернутися додому. Коли я запитав Сашка: «Ти ж був біля будівлі, чому не зайшов?», то отримав відповідь - «Я злякався, що впаду». На запитання, чому ти мені не зателефонував, щоб я вийшов до тебе?», я отримав відповідь: «Не подумав». Подібні коментарі батьків старших школярів з інтелектуальними порушеннями вказують, що ці діти не усвідомлюють соціальну значущість виконання своїх обіцянок та обов'язків, коли стикаються з незрозумілими, новими або загрозливими на їх думку ситуаціями, інертність їх мисленнєвих процесів не дозволяє таким особам гнучко реагувати на зміст ситуації, шукати шляхи її вирішення з урахуванням нових вимог.

Аналізуючи відповіді старших школярів з нормотиповим розвитком, встановлено, що соціальний вік більшості респондентів за показником «ставлення до власних обов'язків» відповідає хронологічному, а у деяких дітей випереджає його (10 клас: соціальний вік 15 - 16 років 58,33%; 11 клас: соціальний вік 15 - 16 років 81,25%; 17 років - 10,42%). Проте виявлено незначну групу серед учнів 11-го класу соціальний вік яких знижений і відповідає віку 12-14 років (8,33%) при хронологічному 15 - 16 років. Серед чинників, що вказують на зниження соціального віку за показником «ставлення до власних обов'язків» були: «недостатньо відповідальне ставлення до шкільних обов'язків», «відмова від виконання хатніх обов'язків», «неякісне виконання домашнього завдання».

Розглянемо результати опитування батьків за показником «спілкування» (Таблиця 4). спеціальний освіта україна школяр

Представлені в Таблиці 4 дані вказують на наявність розходжень між соціальним і хронологічним віком обох груп. Встановлено, що більшість учнів 9-х класів з інтелектуальними порушеннями віком 16 - 17 років характеризуються соціальним розвитком спілкування на рівні дітей 13 - 15 років (62,5%) та 11 - 12 років (37,5%); а більшість учнів 10-х класів віком 17 - 18 (19) років характеризуються соціальним віком спілкуванням дітей 13 - 15 років (75%), а 25% соціальним віком 16 - 17 років.

Таблиця 4

Відповідність хронологочного соціальному вікові респондентів старшого шкільного віку за показником «спілкування»

Серед труднощів спілкування батьки старших школярів з інтелектуальними порушеннями вказували: «утруднення в узгодженні своїх потреб, бажань з потребами оточуючих», «труднощі налагодження соціальних контактів», «недостатній розвиток вміння прийти на допомогу іншій людині».

Батьки дітей з нормотиповим розвитком також вказували на те, що дітям складно будувати міжособистісні стосунки, зокрема не всі з опитаних зазначили, що їх діти мають друзів. Спільним для обох груп дітей є те, що на думку батьків, ці діти отримують задоволення від спілкування та потребують його.

Перейдемо до аналізу показника «організованість і довільність» старших школярів з нормотиповим розвитком та інтелектуальними порушеннями (Таблиця 5).

Аналіз представлених у Таблиці 5 даних указує на суттєве зниження соціального віку респондентів з інтелектуальними порушеннями за показником «організованість і довільність».

Таблиця 5

Відповідність хронологочного соціальному вікові респондентів старшого шкільного віку за показником «організованість і довільність»

Зокрема, у 16-17 років більшість респондентів (58,33%) за цим показником відповідають соціальному віку дітей 13 - 14 років, а 41,67% респондентів віку 11-12 років; у 17-18 (19) років більшість респондентів (62,5%) відповідають соціальному вікові дітей 13 -14 років, а 37,5% вікові дітей 11 - 12 років. Натомість більшість старших школярів з нормотиповим розвитком демонструють відповідність хронологічного соціальному вікові за показником «організованість і довільність», а деякі діти навіть перевищують вікові нормативні показники.

Особливе підвищення соціального віку за даним показником спостерігаємо саме в учнів 11-го класу з нормотиповим розвитком, що пов'язуємо з активізацією життєвого планування дітей у зв'язку з подальшою зміною соціальної ситуації розвитку, підготовкою до ЗНО, необхідністю вступу дітей до закладів вищої освіти. Натомість всі вищезазначені операції в процесі планування та виконання діяльності викликають у старших школярів з інтелектуальними порушеннями утруднення.

Незважаючи на те, що ці діти розуміють необхідність виконання правил поведінки, виконання завдань тощо, підкорятися їм і діяти відповідно до правил дітям складно. Зокрема, діти не завжди можуть виконати розпочату справу до кінця, відволікаються навіть на незначні подразники, потребують зовнішнього керівництва та планування діяльністю, не можуть самостійно ставити мету й добирати засоби для її досягнення.

Перейдемо до аналізу результатів опитування батьків дітей за показником «інтерес до соціального життя» (Таблиця 6).

Таблиця 6

Відповідність хронологічного соціальному вікові респондентів старшого шкільного віку за показником «інтерес до соціального життя»

Аналізуючи представлені в Таблиці 6 дані, можна вказати на більш сприятливий розвиток інтересу до соціального життя у старшому шкільному віці респондентів з інтелектуальними порушеннями, порівняно з показником «організованість і довільність». Встановлено, що соціальний вік 75% учнів 9-го класу з інтелектуальними порушеннями 16-17 річного віку відповідає розвиткові дітей 12 - 13 років, а 25% - соціальному вікові дітей 14 - 15 років. Аналізуючи даний показник у дітей 17 - 18 (19) років встановлено, що 64,58% таких дітей характеризуються відповідністю соціальному вікові дітей 14 - 15 років, а 33,33% - соціальному віку дітей 12 - 13 років. Було виявлено тільки одну дитину старшого шкільного віку, яка за показником «інтерес до соціального життя» має соціальний вік 16 - 17 років. Означене вказує на зниження соціального віку старших школярів за показником «інтерес до соціального життя», зокрема, ці діти не виявляють інтересу до читання, не читають газет, проте із задоволенням дивляться новини по телевізору чи по телефону, можуть використовувати гаджети для отримання інформації в інтернеті.

Натомість старші школярі з нормотиповим розвитком виявляють більш активну громадянську позицію, на тлі загрози вторгнення військових підрозділів Російської Федерації на територію України, активно слідкують за подіями в Україні та світі, люблять читати, активно використовують гаджети для пошуку потрібної інформацію, віддають перевагу електронним книгам, порівняно з друкованими, активно використовують комп'ютер для занять, отримання нової інформації, вміють знаходити потрібну інформацію у книгах, мережі інтернет.

Означене виявляється у відповідності соціального віку хронологічному, або навіть перевищенні вікових показників. З'ясовано, що більшість учнів 10-го класу віком 14-15 років мають відповідний соціальний вік за даним показником (68,75%), а 31,25% респондентів мають соціальний вік 16 - 17 річної дитини. Серед учнів 11-го класу спостерігається подібна тенденція.

На підставі якісно-кількісного аналізу результатів опитування батьків старших школярів з нормотиповим розвитком та інтелектуальними порушеннями за методикою «Оцінка соціальної компетентності» (А. Прихожан), було виявлено її рівні сформованості.

Встановлено, що рівень соціальної компетентності старших школярів з інтелектуальними порушеннями є суттєво нижчим, ніж у школярів з нормотиповим розвитком, на що вказують виявлені значущі розбіжності за даним показником (Х²=5.32; p=0.036).

Встановлено, що старші школярі з інтелектуальними порушеннями мають середній (50%), низький (34,37%) та дуже низький рівні (15,63%) сформованості соціальної компетентності. Натомість, серед дітей старшого шкільного віку з нормотиповим розвитком виявлено дуже високий (14,58%), високий (15,63%), середній (64,58%), низький (16,67%) і дуже низький рівні (4,17%).

Розглянемо результати виконання респондентами старшого шкільного віку методики «КОС-2» (В. Синявський, Б. Федоришин) за методикою «КОС-2» за показником «комунікативні здібності» (Таблиця 7).

Таблиця 7

Размещено на Allbest.ru