Соціально-психологічні та суспільно-політичні орієнтації громадян України в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного інституту стратегічних досліджень

Соціально-психологічні та суспільно-політичні орієнтації громадян України в умовах війни

Степико М.Т.,

головний науковий співробітник відділу суспільних процесів центру внутрішньополітичних досліджень доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Україна, Київ

Анотація

Основною метою статті є аналіз трансформації соціально-психологічних та суспільно-політичних орієнтацій громадян України, які стались внаслідок російського вторгнення на її територію 24 лютого 2022 року. Ця агресія амбівалентно вплинула на життєдіяльність кожного громадянина України, його особистісну та колективну ідентичності. Поряд із погіршенням таких показників індексу соціального самопочуття, як-от: професійна само- реалізація, харчування, дозвілля, адаптація до нової реальності тощо, як показують соціологічні дослідження, у березні 2022 р. порівняно з березнем 2021 р. більше ніж удвічі зросло відчуття згуртованості. Окрім того в умовах війни суспільство демонструє високий рівень життєстійкості, значення цього індексу зменшилося мінімально ( 3.9 - під час війни і 3.7 - до російської агресії).

Прикметно, що шок, розгубленість, невизначеність перших місяців війни через рік змінилися впевненістю громадян у перемозі України, реальними перспективами її інтеграції в європейські та євроатлантичні структури. Однак, військова агресія Росії не змінила суттєво амбівалентність суспільно-політичних орієнтацій громадян України - під час війни є запит і на «сильну руку», і на цінності демократії серед одних і тих же респондентів, хоча рівень довіри до владних, а особливо силових структур, суттєво виріс. Війна суттєво вплинула на національну самоідентифікацію громадян України. Внаслідок російсько-української війни у суспільства з'явилося чітке визначення в системі координат «свої - чужі», що зумовило різке падіння довіри до росіян та білорусів та зростання частки тих, хто ідентифікує себе передусім з Україною. Повномасштабна російська агресія суттєво змінила і чинники самоідентифікації громадян: якщо раніше переважна більшість респондентів вказували на пріоритет родинної спадковості, то наслідком війни стала перевага над спадковістю громадянського єднання. В статті відмічаються позитивні та негативні наслідки певного «звикання» до війни: позитивні - українці почали сприймати її як неминучу жорстоку реальність, негативні - ілюзорне зменшення відчуття загрози з боку окупанта, що зміщує агресію - із зовнішнього ворога на пошук внутрішнього.

Ключові слова: орієнтації, цінності, життєстійкість, аномія, довіра, ідентичність, чинники са- моідентифікації, консолідація, солідарність.

Abstract

Stepyko M. T.,

doctor of Philosophic Sciences, professor, Honored Worker of Science and Technology, Chief Researcher of National Institute for Strategic Studies (Ukraine, Kyiv) socio-psychological and socio- political orientations of citizens of Ukraine in the condition of war

The main goal of the article is to analyze the transformation of the socio-psychological and sociopolitical orientations of the citizens of Ukraine that occurred as a result of the Russian invasion of its territory on February 24, 2022. This aggression ambivalently affected the daily life of every citizen of Ukraine, his personal and collective identity. Along with the deterioration of the social well-being index, such as: professional self-fulfillment, food, leisure, adaptation to the new reality, etc., according to sociological studies, in March 2022, compared to March 2021, the feeling of cohesion more than doubled. In addition, the society demonstrates a high level of sustainability, the value of this index decreased minimally (3.9 - during the war and 3.7 - before the Russian aggression).

It is notable that the shock, confusion, and uncertainty of the first months of the war were replaced a year later by citizens' confidence in Ukraine's victory, and real prospects for its integration into European and Euro-Atlantic structures. However, Russia's military aggression did not significantly change the ambivalence of the socio-political orientations of the citizens of Ukraine - during the war, there is a demand for both a “strong hand” and the values of democracy among the same respondents, although the level of trust in the authorities, and especially in the power structures, significantly grew up.

The war significantly affected the national selfidentification of Ukrainian citizens. As a result of the Russian-Ukrainian war, a clear definition in the coordinate system of “own - foreign” appeared in society, which led to a sharp drop in trust in Russians and Belarusians and an increase in the share of those who identify themselves primarily with Ukraine. Full-scale Russian aggression also significantly changed the factors of self-identification of citizens: if earlier the vast majority of respondents indicated the priority of family inheritance, then the consequence of the war was the preference over the inheritance of civil union. The article notes the positive and negative consequences of a certain “getting used to” war: positive - Ukrainians began to perceive it as an inevitable cruel reality, negative - an illusory decrease in the sense of threat from the occupier, which shifts aggression - from an external enemy to a search for an internal one.

Keywords: orientations, values, sustainability, anomie, trust, identity, factors of self-identification, consolidation, solidarity.

Вступ

Широкомасштабна військова агресія Росії на територію України 24 лютого 2022 року спричинила появу нової соціально- психологічної реальності, орієнтованої на збереження та захист свого життя і життя своїх радних та близьких в нових кризових умовах. Все це провокує соціальну дезадаптацію людей, підвищує рівень емоційної напруженості і агресивності, зміну системи взаємин і взаємодії на основі нових ціннісних орієнтирів головним з яких стає безпека життєдіяльності.

Аналіз наукових публікацій з проблем адаптації особистості до кризових реалій буття дозволяє зробити висновок про те, що, вивчення цієї проблемати в психологічній теорії і практиці проводилося в соціально та професійно стабільному середовищі, яке володіє відносно стійкими нормами поведінки і діяльності людей. Звідси виникає потреба аналітичного трактування чисельних соціологічних досліджень соціально-психологічних явищ в умовах війни з подальшим їх узагальненням в різноманітних концептах психологічної науки.

Потребують певного узагальнення і емпіричні показники суспільно-політичних орієнтацій громадян України, які зазнали суттєвої трансформації в умовах війни. Серед них ставлення населення до цінностей демократії, політичного режиму, органів державного управління, силових структур тощо. Існує потреба подальшого аналізу проблем національної ідентичності, особливо чинників її формування та функціонування, які зміщуються з етнічної їх компоненти в бік громадянської, суспільно-політичної.

Методи дослідження

Узагальнення соціологічних даних, порівняльний та системний, сходження від абстрактного до конкретного, єдність історичного і логічного.

Виклад основного матеріалу

Наслідком російського широкомасштабного вторгнення на територію України 24 лютого 2022 стало не тільки знищення її міст та сіл, цивільної інфраструктури країни, геноцид українців, а і суттєва трансформація способу життєдіяльності кожного громадянина України, його особис- тісної та колективної ідентичностей, цінностей та суспільних орієнтацій.

Суттєвих змін за час війни, як показують соціологічні дослідження, зазнав, перш за все, психоемоційний стан громадян України. Зважаючи на те, що головною соціально-психологічного цінністю, довкола якої завжди структурується особистісна ідентичність є безпека, природно, що в умовах війни негативні емоції більш виражені, ніж позитивні: сум і злість переважають радість і натхнення (індекси 4.8 та 4.6 в умовах війні проти 4.1 та 4.3 у порівнянні з довоєнним часом). Найбільш виражена в умовах війни емоція - хвилювання - індекс 5.0, (шкала - від 1 до 7) [1].

Проте шок, розгубленість, невизначеність перших місяців війни через рік змінилися впевненістю громадян у перемозі України, реальними перспективами її інтеграції в європейські та євроатлантичні структури. Окрім того, з початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України суспільство демонструє високий рівень життєстійкості, значення цього індексу зменшилося мінімально (3.9 - під час війни і 3.7 - до російської агресії). Соціологи зафіксували також значне зростання суспільної самооцінки громадян. Більшість опитаних оцінили положення України вище середнього - 4,6 балів, що в 1,5 рази вище показника 2021 року. Головна емоція, яку відчувають респонденти, думаючи про Україну - гордість. Внаслідок повномасштабного вторгнення і героїчного спротиву українського народу цей показник, порівняно з часом до російської агресії, виріс більш ніж вдвічі - з 34% до 75%. Бути українцем сьогодні - це належати до спільноти, яка викликає у світі позитивні емоції [2].

В умовах війни суттєво зменшилася та перестала бути визначальною також аномія (стан суспільної системи, коли відсутні загальноприйняті цінності і норми як універсальні регулятори соціальної поведінки людей), яка за роки незалежності дуже повільно та непослідовно слабшала. Внаслідок війни абсолютна більшість громадян чітко розуміє, що відбувається навколо них, а також впевнені в оцінках свого майбутнього та долі країни, розуміє, що є зараз вірним, а що - ні. Сформована чітка ціль суспільного розвитку і суспільної дії, де ключовим поняттям є перемога над окупантом. Через рік після повномасштабного вторгнення 95% українців, яких опитали соціологи, відповіли, що вірять у перемогу України над Росією [3].

Опитування, проведене ще на початку війни Фондом «Демократичні ініціативи» імені І. Кучеріва спільно з Центром політичної соціології протягом 7-15 травня 2022 р., за вибіркою, що репрезентує доросле населення Заходу та Центру України, засвідчило, що 77,8 % респондентів не підтримують жодних поступок агресору. Причому в Центральному регіоні таких виявилося навіть більше (84,3 %), ніж у Західному (74,2 %). Лише мізерна частка респондентів погоджувалася на поступки в обмін на згоду Росії припинити агресію проти України: 7,1 % опитаних погоджувалися на відмову вступу України до НАТО; 2,3 % - на відновлення водопостачання в окупований Крим; 1,6 % - на визнання Криму частиною Росії; 1,7 % - на визнання незалежності тимчасово окупованих окремих районів Донецької та Луганської областей [4].

Психологи відмічають сьогодні також певне «звикання» до війни, що має як позитивну сторону, так і негативну. Позитивну - українці не застрягли на перших шокових фазах сприйняття жахіть війни, певним чином адаптувалися до них, почали сприймати війну як нову реальність, негативну - ілюзорне зменшення відчуття загрози з боку окупанта, що зміщує агресію - із зовнішнього ворога на пошук внутрішнього.

Суттєвих змін внаслідок війни зазнала і колективна ідентичність громадян України, якою є спільна віра людей в реальність тих чи інших подій, явищ або процесів. Онлайн-опитування українців, яке в березні 2022 р. проводила соціологічна компанія Factum Group, засвідчило, що в Україні порівняно з 2021 роком, коли на українців впливала пандемія коронавірусу, суттєво зросло - більше ніж удвічі - відчуття згуртованості [5].

Можна припустити, що саме це відчуття забезпечило збереження емоційної стійкості та оптимізму українців. І цілком можливо, що саме згуртованість у найскладніший для країни час є ментальною рисою української нації, що надає їй сили та незламності у скрутні часи. Так було і в 2014, і в 2004-2005 рр. - «... разом нас багато, і нас не подолати». Ця згуртованість виявляється насамперед у спільній боротьбі проти російської агресії, зокрема це допомога ресурсами захисникам нашої держави, участь в інформаційній боротьбі проти кремлівської пропаганди, волонтерство, захист держави зі зброєю в руках тощо.

Внаслідок російсько-української війни у суспільства з'явилося чітке визначення в системі координат «свої - чужі», що зумовлює виразне уявлення про те, що з цим потрібно робити. Значної трансформації зазнали доволі міцні стереотипи значної частини українського суспільства щодо спорідненості з росіянами та білорусами, Росією та Білорусією. Саме ці стереотипи не давали змоги виокремити та увиразнити чітку проєвропейську, українську колективну ідентичність та її відміну від про- російської імперської. Як свідчать дані опитування Соціологічної групи «Рейтинг», що проводилося в серпні 2022 р., 81 % респондентів негативно ставилися до росіян (у квітні 2022 р. таких було 69 %, у квітні 2021 р. - 41 %), 14 % - нейтрально, лише 3 % - позитивно. Згідно з цим опитуванням до білорусів у серпні 2022 р. негативно ставилися 52 % опитаних (у квітні 2022 р. - 33 %, у квітні 2021 р. - 4 %), нейтрально - 34 %, позитивно - 10 % [6]. Нова Україна рекордними темпами прощається з усім, що десятиліттями, навіть століттями, пов'язувало її з Росією - у цьому переліку мова, топоніми, пам'ятники, історична пам'ять тощо.

З початку повномасштабного російського вторгнення все більше українців почали цікавитися політикою. Про це свідчать: результати опитування КМІС «певною мірою політикою цікавляться» 60,5%, «дуже цікавляться» 29,9% опитаних, що цілком вкладається в логіку війни - вона йде не лише на полі бою, але й є війною в сфері політики та ідеології. [7]. Причому в політичному та громадському дискурсі постійно присутня як ідея «сильної руки», так і прихильність громадяни України до цінностей демократії, навіть в умовах війни. Згідно результаті опитування КМІСу, 58% громадян вважають, що для України зараз важливіший сильний лідер, ніж демократична система управління. 79% опитаних впевнені, що президент під час війни повинен мати можливість втручатися у роботу парламенту та уряду для посилення оборони країни. Тільки 16% вважають, що під час війни важливо зберігати розподіл владних повноважень. 62% українців дотримуються думки, що на час війни навіть конструктивна критика влади є неприпустимою, а всі політики та партії мають об'єднатися [8]. Водночас, інші дослідження показують, що запит на демократію, навпаки, зростає. Виходить, що в Україні під час війни є запит і на «сильну руку», і на цінності демократії серед одних і тих же самих респондентів [9].

В умовах війни суттєвих змін зазнала історично сформована недовіра до влади та її очільників. З її початком відбулася швидка мобілізація населення задля військової відсічі агресору та згуртування навколо лідера країни - Президента В. Зеленського, причому не формальне, а сутнісно-емоційне. Навколо фігури В. Зеленського згуртувалися навіть непримиренні його критики.

Сьогодні Президенту довіряють переважна більшість (від 76% до 87%) респондентів у всіх регіонах, 84% україномовних (за мовою спілкування в родині) і 79% російськомовних громадян, переважна більшість прихильників основних ідеологічних течій та ідеологічно невизначених громадян. Порівняно з 2022 роком істотно зріс рівень довіри до Верховної Ради України (частка тих, хто їй довіряє, зросла з 18% до 40%). А довіряють політичним партіям лише 22% громадян, що лише на 4% більше, ніж у 2020 році. Порівняно з 2020 роком, в Україні зріс рівень довіри до Уряду (з 19% до 51,5%), хоча великою залишається частка тих, хто йому не довіряє (48%). Так само, порівняно з 2020 роком, зріс рівень довіри до поліції (з 36% до 55%). Зростання довіри до державних установ пов'язано із зростанням довіри до системи державної влади загалом. Якщо у 2020 році довіряли державним установам 35% громадян, то зараз - 55%. Серед соціальних інститутів найбільшу довіру українців мають Збройні Сили, гуманітарні і доброчинні організації, Церква, жіночі та екологічні організації, телебачення та преса [10]. соціальний психологічний самореалізація дозвілля

Війна суттєво вплинула на національну самоідентифікацію громадян України. Частка тих хто ідентифікує себе передусім як її громадяни, становить 85% чи 72%, залежно від методології та конкретного терміну проведеного опитування. Значно чіткіше окреслилися зовнішні межі української ідентичності. Європейська ідентичність посилилась - з 3,6 до 6,4 балів (0 означає, що людина зовсім не відчуває себе європейцем, а 10 - що відчуває абсолютно). Натомість ідентифікація себе з «радянськими людьми» послабилась - з 2,9 до 1,1 за аналогічною шкалою. Та й за розпадом СРСР жалкують лише 11%, хоча ще рік тому їх було 32% (і цей відсоток був більш-менш стабільним з 2014 року). І якщо у 2021 році лише 55% опитаних вважали, що українці та росіяни не є одним народом, то вже у березні 2022 року таких було 77%, а у квітні - 91%. [11].

Повномасштабна російська агресія суттєво змінила і чинники самоідентифікації громадян: якщо раніше переважна більшість респондентів вказували на пріоритет родинної спадковості, то наслідком війни стала перевага над спадковістю громадянського єднання. Якщо 2017 року 68% респондентів заявляли, що просто успадкували національність від батьків чи одного з батьків, то 2022-го так сказали всього 48% опитаних. Тобто люди дедалі частіше називають себе українцями саме тому, що живуть в Україні, без огляду на походження, і переносять цю громадянську само- ідентифікацію на категорію ідентичності, яка традиційно була етнічною [12].

Це означає, що ідентичність сьогодні більше не є суто етнічною категорією, а розподіл за нею не відбиває її етнічної мапи. Ідентичність сьогодні варто вважати соціокультур- ним феноменом, тобто поєднанням етнічного та громадянського самовизначення особи із перевагою цього останньої. Виходячи з цього, можна припустити, що Україна перестала бути багатоетнічною країною бо не титульні етноси становлять тут усього кілька відсотків її населення. Відповідно, етнополітика не відіграватиме помітної ролі в загальнонаціональному суспільно-політичному процесі, хоч і залишиться чинником в окремих регіонах та в стосунках України з міжнародними організаціями, які опікуються правами меншин.

Тобто можна погодитися з думкою фахівців Київського міжнародного інституту соціології, що період національно-громадянської кристалізації, який тривав з 2015 року, внаслідок війни змінився періодом національно-громадянської консолідації. Громадянська ідентичність зросла з 62,6% у 2021 році до 79,7% у 2022 році. Це означає, що в Україні завершився процес формування громадянської нації. Але це не «знімає» необхідності вирішення наступного важливого завдання національного масштабу - повноцінної євроінтеграції, додають у КМІСі [13]. Наслідком консолідації суспільства та національного піднесення під час війни стало і покращення громадянами оцінок економічної ситуації у країні. Якщо до повномасштабної війни (дані на листопад року) більшість, або 58% опитаних, низько оцінювала економічну ситуацію, то у грудні року більшість (53,9%) зупиняється на її середніх оцінках [14].

Випробування війною посилила потребу громадян у солідарності - із жителями свого міста, села, області, країни в цілому, навіть Європи та світу. Так, частка тих, хто відповідає, що відчуває себе дуже близьким з жителями їх міста (села), зросла з 49% у 2020 році до 75% у 2022 році, з областю -- з 31% до 60%, з країною -- 33% до 69%, з Європою - з 9% до 23% [15].

Висновки

Другий рік тримає героїчний опір українців агресії російських окупантів. Цей час суттєво змінив їх життя, самосвідомість, сприйняття самих себе та зовнішнього світу. Виникло відчуття власної сили, приналежності до спільноти, якою можна пишатися. Попри руйнування життєвого середовища, втрати рідних і близьких, українці зберігають психологічну стійкість і життєву витривалість. Вони зрозуміли, що відбувається боротьба не за життєві блага, а за головні людські цінності - життя і свободу. Також людей підтримує і буде підтримувати те, що Україна стала центром світової цивілізації, її захисником і форпостом, до якої ставляться з величезною повагою. Внаслідок російської агресії сформувалася військова та суспільно-політична стійкість української нації, відбулася глибока консолідація суспільства, визначилася чітка ціль суспільного розвитку і суспільної дії, де ключовим поняттям є перемога, що сприяє зростанню соціального оптимізму і віри в майбутнє, не зважаючи на те, що рівень задоволеності життям громадян України в умовах війни знизився. В українському суспільстві з'явилося чітке уявлення у системі координат «свої-чужі», що зумовлює виразну трансформацію його геополітичних орієнтацій.

Війна суттєво посилила солідарність українців із жителями свого міста, села, області, країни в цілому. Стан війни не призвів до зростання етнічної та релігійної нетерпимості (рівень довіри до представників інших етносів та релігій не змінився, порівняно з «довоєнним»). Позитивні зрушення в умовах російської агресії відбулися у сприйнятті громадянами власної державності, її інституцій, які стала гарантом безпеки, незалежності та свободи як країни, так і всіх її громадян. Суттєво зріс рівень довіри українців до Збройних Сил, Президента, гуманітарних, доброчинних, жіночих та екологічних організації, Церкви, державних установ, поліції. Порівняно з 2020 роком зріс рівень довіри до міжнародних союзів та організацій (найбільшою мірою - до

ЄС і НАТО). Після початку широкомасштабної агресії Росії в Україні істотно зріс рівень інтересу до політики, зросла частка громадян, які вважають, що політична система в нашій країні дозволяє таким людям як вони впливати на дії уряду, зросло число тих, хто активно бере участь у гуманітарних і добродійних організаціях, групах самодопомоги і взаємної допомоги тощо.

Загалом Україна переживає складний період свого розвитку, переосмислюючи своє минуле, сучасне і майбутнє, місце і роль в історії, формуючи власні смисли життєдіяльності нації та держави, нові культурні, геополітичні, економічні, та військові пріоритети.

Список використаних джерел

1. Рік війни: як змінився портрет українців і України.

2. Там же.

3. 95% українців вірять в перемогу - опитування.

4. Як війна впливає на думку українців про друзів, ворогів та стратегічні цілі держави

5. У чому сила українців: результати березневого дослідження Україна

6. Ставлення українців до громадян Росії й Білорусі далі погіршилося - опитування. 2022. 24 серп. Радіо Свобода.

7. Під час війни українці стали більше цікавитися політикою, - опитування.

8. «Сильна рука» чи демократія: опитування показало, чого хочуть українці на тлі війни / Слово і діло: аналіт. портал. 2022. 18 серп.

9. В Україні однаковий запит і на «сильну руку», і на демократію.

10. Політико-іделогічні орієнтації громадян України в умовах російської агресії // Національна безпека та оборона. № 3-4, 2022 - С. 8.

11. Судин Д. Як війна вплинула на нашу ідентичність, пам'ять та цінності. Український тиждень.

12. Мова та ідентичність в Україні на кінець 2022го.

13. Громадяни України, світу чи СРСР? Соціологи дізнались, як українці ідентифікують себе.

14. Українці оцінюють економічну ситуацію в країні краще, ніж до великої війни - опитування.

15. Політико-іделогічні орієнтації громадян України в умовах російської агресії // // Національна безпека та оборона. № 3-4, 2022 - С. 7-8.

References

1. Rik viyni: yak zminivsya portret ukrayintsiv I Ukrayini.

2. Tam zhe.

3. Yak viyna vpilivae na dumku ukrayintsiv pro dru- ziv, vorogiv ta strategichni tsili derzhavi.

4. U chomu sila ukrayintsiv: rezultati bereznevogo doslidzhennya YOUkrayina.

5. Stavlennya ukrayintsiv do gromadyan Rosiyi y Bilorusi dall pogirshilosya - opituvannya. 2022. 24 serp. Radio Svoboda.

6. Pid chas viyni ukrayintsi stali bilshe tsikavitisya politikoyu, - opituvannya.

7. Silna ruka» chi demokratiya: opituvannya poka- zalo, chogo hochut ukrayintsi na tli viyni / Slovo i dilo: analit. portal. 2022. 18 serp.

8. V Ukrayini odnakoviy zapit i na «silnu ruku», i na demokratlyu.

9. Politiko-Idelogichni orientatsiyi gromadyan Ukrayini v umovah rosiyskoyi agresiyi // Natslonalna bezpeka ta oborona. # 3-4, 2022 - S. 8.

10. Sudin D. Yak viyna vpiinula na nashu Identich- nist, pam'yat ta tsinnostl. Ukrayinskiy tizhden.

11. Mova ta IdentichnIst v UkraYinI na kInets 2022- go.

12. Gromadyani Ukrayini, svitu chi SRSR? Sotsiolo- gi diznalis, yak ukrayintsI IdentifIkuyut sebe.

13. Ukrayintsi otsInyuyut ekonomichnu situatsiyu v krayini krasche, nIzh do velikoyi viyni - opitu- vannya.

14. Politiko-idelogichni orIentatsiyi gromadyan Ukrayini v umovah rosiyskoyi agresiyi // NatsIonalna bezpeka ta oborona. # 3-4, 2О22 - S. 7-8.

Размещено на Allbest.ru