Сучасний розвиток пенсійного забезпечення правовідносин в Україні у контексті євроінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Сучасний розвиток пенсійного забезпечення правовідносин в Україні у контексті євроінтеграції

Іщук Андрій Миколайович аспірант кафедри публічного управління та адміністрування

Анотація

пенсійне реформування трудовий стаж

Мета. У статті розкрито головними завданнями пенсійного реформування в Україні, серед яких відзначено такі як підвищення рівня життя пенсіонерам, посилення залежності розміру пенсій від величини заробітку і тривалості трудового стажу, заохочення громадян до накопичувань коштів на старість та створення спростовної ефективнішої системи адміністративного управління в пенсійному забезпеченні. Пенсійна реформа не лише в нашій країні є важливою складовою економічних реформ, реформ охорони здоров'я та соціального страхування.

Актуальність. У процесі аналізу реформування пенсійної системи в сучасних умовах суспільно-економічного розвитку можна говорити про необхідність коригування процесів подальшого проведення пенсійної реформи з урахуванням соціально-економічного становища в нашій країні.

Результати. Вирішення зазначеного питання неможливе без значного та складного підходу, коли темпи пенсійної реформи мають бути узгоджені з темпами економічного розвитку держави, громадян України, реформами рівня життя і доходів населення, податкової реформи, розвитком фондового ринку та багато чого іншого.

Висновки. В контексті європейського досвіду величезною є багаторівнева система пенсійного забезпечення шляхом сплати податків, заощадження грошей, а також солідарна система. Вибір цих способів такого собі пенсійного забезпечення у кожній країні здійснюється по-різному і залежить, найперше, від особливостей розвитку країни, а також від специфічних поглядів на роль держави у забезпеченні соціального захисту населення.

Ключові слова: реформування пенсійної системи, соціальний захист, люди похилого віку, правовідносини публічного управління, пенсійне забезпечення.

Ishchuk Andrii Mykolaiovych Graduate student of the Department of Public Management and Administration of Mykhailo Kotsyubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

CURRENT DEVELOPMENT OF PENSION SECURITY LEGAL RELATIONS IN UKRAINE IN THE CONTEXT OF EUROPEAN

INTEGRATION

Abstract

Goal. The article reveals the main tasks of pension reform in Ukraine, among which are noted such things as raising the standard of living of pensioners, increasing the dependence of the size of pensions on the amount of earnings and the length of work experience, encouraging citizens to accumulate funds for old age and creating a more effective system of administrative management in pension provision. Pension reform is not only in our country an important component of economic reforms, reforms of health care and social insurance.

Topicality. In the process of analyzing the reform of the pension system in modern conditions of socio-economic development, it is possible to talk about the need to adjust the processes of further pension reform taking into account the socio-economic situation in our country.

The results. Solving this issue is impossible without a significant and complex approach, when the pace of pension reform must be coordinated with the pace of economic development of the state, citizens of Ukraine, reforms in the standard of living and incomes of the population, tax reform, development of the stock market and many other things.

Conclusions. In the context of the European experience, the multi-level system of pension provision by paying taxes, saving money, as well as the solidarity system is huge. The choice of these methods of such pension provision in each country is carried out differently and depends, first of all, on the specifics of the country's development, as well as on specific views on the role of the state in ensuring social protection of the population.

Keywords: reforming the pension system, social protection, elderly people, legal relations of public administration, pension provision.

Постановка проблеми. Потреба людини в соціальному захисті обумовлена значимістю багатьох факторів, серед яких охорона та безпека праці щодо рівнів матеріального забезпечення, збалансованість дозвіллєвої діяльності та праці, трудовими відносинами, технологічним забезпеченням, а потребах матеріальної підтримки громадян у похилому віці.

Сучасна історія пенсійної системи розпочалася з XVIII-XIX століттях, коли відбувся перехід від державного забезпечення окремих категорій державних службовців до формування механізмів пенсійного забезпечення, що охоплюють всіх громадян країни. Науковці наприкінці XIX ст. та на початку XX ст. приділяли значну увагу тим фактам, які достеменно відображають особливості пенсійного реформування в розвинених країнах, від чого й розпочався процес формування національних пенсійних систем. Важливим етапом історії людства цього періоду є розкриття сутності поняття «старість» в нових інтервенціях сучасності, згідно яких поняття «бідність» перестало бути синонімом. Отож в тлумаченні сьогодення старість - не значить бідність. Це пов'язано з тим, що у нинішніх пенсіонерів є мінімальні пенсії, котрі забезпечують прожитковий рівень, але не завжди відповідають базовим потребам людини. Їм потрібно постійно працювати аби забезпечити належний рівень життя, що не завжди уможливлює потенції похилого віку. Досвід зарубіжних країн дозволяє говорити, що ринкові відносини визначають необхідність створення соціального захисту населення, яке втратило працездатність з віком, а також у зв'язку з інвалідністю чи втратою годувальника.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми пенсійного забезпечення значною мірою знайшли висвітлення у працях із загальних проблем в теорії та практиці державного управління і соціальної політики, що висвітлено в працях вітчизняних учених (Мак Таггарт Г., Линдюк О., Ріппа М., Папієв М., Свєнчіцкі М., Якимів A., Wyborcz G. та ін.). Віддаючи належне працям зазначених авторів щодо проблем розвитку пенсійної системи слід зауважити, що на сьогодні вони до кінця не вирішені та потребують поглибленого всесвітнього вивчення і збалансування концептуальних підходів до реформування саме в контексті здійснюваних інституціональних трансфузій, з урахуванням зарубіжного досвіду і національних традицій [1 - 5].

Метою статті є обґрунтування сучасного розвитку пенсійного забезпечення правовідносин в Україні у контексті євроінтеграції.

Виклад основного матеріалу. В Україні історично склалась однорівнева система пенсійного забезпечення на засадах солідарності поколінь, яка певним чином узгоджувалася з командно-адміністративною системою. За ринкових умов вона не гарантує громадянам адекватне заміщення пенсійним забезпеченням матеріального статку згідно умов вікових змін і старості, що сприятиме запобіганню бідності серед людей похилого віку. Внаслідок цього діючою пенсійною системою незадоволені як платники пенсійних внесків, так і переважна більшість пенсіонерів. Зволікання з усуненням зазначених суперечностей може призвести до гострої й затяжної соціальної напруженості, тому актуальними є реформи в усуненні таких наслідків [1, 3, 4].

Через економічні проблеми, відсутність інфляційних індексацій пенсій та заробітних плат та відсутність довіри до банківської системи, в громадян просто не має коштів для забезпечення відповідного рівня життєдіяльності, а також у них не вистачає часто стажу для виходу на пенсію. Отож, переважна частина пенсій в Україні нараховується і виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду. А солідарна система самостійно не може впоратися з існуючими в країні фінансовими і демографічними негативними фактарами. Стан пенсійної системи та перспективи її розвитку великою мірою визначаються й демографічною ситуацією. Для України, як і для більшості країн світу, головною демографічною тенденцією поточного століття є процес старіння населення, що виявляється у зростанні частки осіб похилого віку. Вже нині у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадає 13 пенсіонерів. При такій ситуації пенсійний фонд буде постійно на дотаціях держави [3].

Таблиця 1

Вікова структура та сумарне навантаження населення

В таблиці 1 представлено стійку динаміку скорочення вікової категорії населення «15-59 років», порівняно з 2013 роком, коли ця категорія мала найбільший показник кількості, вона зменшилась на 1189,2 відсотки. В категорії «60 років і старше» кількість зменшувалась лише до 2009 року, а з 2010 року вона починає зростати, і в 2022 році категорія майже досягла рівня 2014 року, а в порівнянні з 2015 роком категорія зросла на 319,3 відсотки. Отже, звісно навантаження на працездатне населення не зменшується, а поступово, особливо починаючи з 2019 року, частково зростає, а той займає стабільні позиції в структурі працезабезпечення, що є несприятливим фактором для пенсійної системи України.

Таблиця 2

Основні показники фінансової забезпеченості населення

З таблиці 2 видно, що пенсія, як і заробітна плата поступово зростають, зважуючи на видимість контенту протягом 2-х років. Але, нажаль, мінімальна пенсія значно нижча ніж загальний показник прожиткового мінімуму, та мінімальна заробітна плата. Так, в 2014 році мінімальна пенсія складає всього 79,7 відсотки від мінімальної заробітної плати, а в 2015 році цей показник ще й падає до 77,91 відсотки. Існує дуже велика розбіжність і в розмірі мінімальної та максимальної пенсії, а саме у 10 разів.

Спостерігалась позитивна динаміка зросту максимальної заробітної плати до 2021 році. Так в 2014 році вона перевищила мінімальну заробітну плату в 15 разів, а вже в 2018 році цей показник збільшився до 17 разів, таким він залишився до 2019 року. Ця динаміка сприятлива для наповнюваності Пенсійного фонду України. Але, як бачимо, в 2020 році цей показник помірно зростає, від чого внески до Пенсійного фонду значно зменшуються, що свідчить про дещо хитку й вкрай нестабільну пенсійну систему в Україні.

Стосовно питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України [2, 5].

Питання розвитку пенсійної системи, нові відносини власноті, - виникнення нових інститутів - є досить актуальним із точки зору реалізації конституційного права громадян на соціальне забезпечення. Незважаючи на реформування так званих інститутів пенсійної системи, вона на сьогодні є державною, так як соціально ефективною може бути тільки та пенсійна система, гарантом якої виступає держава. Звичайним таким суб'єктом пенсійної системи виступає саме держава, яка формує умови функціонування пенсійної системи. Діюча сьогодні система правил виходу на пенсію на сьгодні певним чином змінюється згідно реформ. Але все ж таки пенсійне забезпечення повинно бути створено на блага людства, з урахованням їх інтересів, що покладено на державу [3, 4].

Виходячи із завдань пенсійної реформи, визначених у «Посланні Президента до Верховної Ради і Уряду», яке на сьогодні є основоположним документом у роботі Пенсійного фонду, в Україні запроваджується дворівнева пенсійна системи, до якої належить загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і недержавне пенсійне забезпечення. Загальнообов 'язкове державне пенсійне страхування у свою чергу складається з двох рівнів: реформована солідарна система і накопичувальна частина загальнообов'язкової системи [4].

Світова практика доводить, що таке поєднання є оптимальним, оскільки забезпечує соціальні гарантії та фінансову стабільність пенсійної системи. Адже солідарна й накопичувальна системи залежить від впливу різних ризиків: перша вразлива щодо демографічних ризиків і досить стійка до інфляційних, а друга - навпаки. Крім того, слід звернути увагу, що при реформуванні солідарна складова буде враховувати інтереси малозабезпеченого населення, а накопичувальна - стимулюватиме до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з середніми та високими статками [5].

Солідарна пенсійна система передбачає забезпечення мінімальної та гарантованої пенсії, яка надається державою. Її метою є гарантування кожному громадянину отримувати мінімальний дохід після виходу на пенсію.

Така система належить до соціального захисту. Кошти для фінансування пенсійних виплат надходять до Пенсійного фонду України шляхом обов'язкових відрахувань від заробітної плати громадян [1, 3].

Пенсія нараховується тільки за ті роки (місяці), коли працівник та підприємство, де він працює, фактично сплачували пенсійні внески із/на заробітну плату розмір якої становив не менше мінімальної встановленої урядом. Розрахунок величини пенсії проводиться не за трудовим, а за страховим стажем, тобто за період, коли громадянин виплачував обов'язкові платежі до Пенсійного фонду. Проте солідарна система забезпечує лише мінімальні виплати пенсіонерам. Як правило, вони досягають не більше 30-35 відсотки від середнього доходу працівника, що він одержував до виходу на пенсію [2, 5].

Накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування ґрунтується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді на індивідуальних пенсійних рахунках. Ці кошти інвестуються в економіку країни з метою отримання доходу. Всі накопичені кошти є власністю громадян, а виплати з Накопичувального фонду здійснюються додатково щодо загальнообов'язкових пенсійних виплат [1, 3].

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями та банками. Розмір пенсійних виплат залежить від розміру пенсійних внесків, терміну, протягом якого ці внески накопичувалися і розміру отриманого на них інвестиційного доходу. Ці виплати здійснюються незалежноо від отримання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням [2, 4].

Таким чином, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, обліковує страхові внески, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, здійснює контроль за цільовим використанням коштів власного забезпечення, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом.

Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є: страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, крім частини внесків, що спрямовується до Накопичувального фонду; інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах; кошти Державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду в випадках, передбачених Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього

Закону та інших законів щодо юридичних та фізичних осіб за порушення відповідно встановленого порядку нарахування, обчислення й сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до Закону на посадових осіб та громадян за ці порушення; благодійні внески юридичних та фізичних осіб; добровільні внески; інші надходження відповідно до законодавства.

В контексті порівняння національного пенсійного забезпечення та європейського досвіду зазначимо, що негативний вплив на економічну безпеку країн є співвідношення пенсійних виплат щодо ВВП (валового внутрішнього продукту), за умов чого в більшості країн має місце його критичне значення. Зокрема у багатьох країнах (Франції, Німеччині, Польщі) співвідношення видатків на пенсії до ВВП перевищило 10 відсотків, що негативно впливає на економіку країн. Згідно із статистичними даними Міжнародної організації праці очікується, що відсоток ВВП, який витрачається на здійснення виплат по державному пенсійному страхуванню у більшості країн світу буде збільшуватися і до 2050 року становитиме близько 15 відсотків від загального обсягу ВВП цих держав [1, 4].

Тому держави у різний спосіб розвивають багаторівневість пенсійного забезпечення, зокрема у багатьох країнах приватні видатки на пенсії є порівнюваними з державними видатками на такі цілі. Ці загрози впливають на постійні зміни у системі пенсійного забезпечення. Основні напрями таких змін найчастіше спостерігаються за таких умов: збільшення пенсійного віку; стимулювання більш пізнього виходу на пенсію; зростання відрахувань до державних пенсійних фондів; відмова від індексації пенсій (у країнах, де індексація існує) та запровадження механізму індивідуального перерахунку пенсій; стимулювання накопичень у недержавних пенсійних фондах та одночасне зниження видатків на управління пенсійними активами.

Висновки

Пенсійна система в кожній країні - це важлива складова соціального захисту населення. Від ефективності цієї системи залежить добробут населення та рівень стабільності у суспільстві. Проте пенсійна система України не відповідає вимогам сьогодення. Недосконалість пенсійної системи України, на жаль, на сьогодні є надзвичайно актуальним питанням, адже створення належної трирівневої системи пенсійного забезпечення так і не відбулося. За сучасних умов розвитку ринкових відносин, Євроінтеграційні орієнтири України вимагають, щоб соціально-економічна політика держави була направлена на досягнення європейського рівня життя. Згідно цього має місце надійний соціальний захист населення і належне пенсійне забезпечення.

Необхідність реформування пенсійного забезпечення викликане низкою об'єктивних факторів: економічних, демографічних, соціально - політичних. Хоча напрямки реформування пенсійної системи в Україні були визначені більше понад 10 років, реформа системи пенсійного забезпечення впроваджується аж до сьогодні в Україні. В нашійц країні є безліч факторів, за допомогою яких все не зразу спрацьовує.

Криза, яку переживає нині державна пенсійна система сьогодні значною мірою криється в самій системі пенсійного забезпечення, а також в законодавстві, яким вона закріплюється. До проблем пенсійного забезпечення на сьогодні можна віднести: недосконалість взаємовідносин пенсійного і державного бюджетів; індексація пенсій, що не враховує наявність фінансових джерел; нераціональна структура пенсійних прав, у яких значну долю займають пільги для безлічі професій тощо.

Література

Wyborcz G. Польщa, як і вся Єврота, швидко старіє, тому прaцювaти доведеться довше / G. Wyborcz. Українська служба «Польського радіо». 2012. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.polrdio.p1/5/115/rtykul/90257

Мaк Тaггaрт Г. Пенсійна реформa у постсоціaлістичних країнах / Грег Мaк Тaггaрт // Соціальна політика і соціальна робота, 2001. - № 11. - С. 19-25.

^пієв М. Міжтародний досвід реформувaння пенсійного зaбезпечення/ М. Шпієв // Укрaїнa: aспекти ^a^, 2004. - № 1. - С. 3-11.

Свєнчіцкі М. Демогрaфічні та фітансові передумови пенсійної реформи в Укршні: прогноз - 2050 / М. Свєнчіцкі. К.: Aнaлітичнодорaдчий центр Блaкитної стрічки. 2010. - 72 с.

Якимів A. Формувaння і розвиток системи пенсійного зaбезпечення в Укрaїні : многрaфія. Львів : Aфішa, 2003. - 448 с.

References

Wyborcz, G. (2012) Polsh^, уак i vsra Уеугора, shvydko stariie, tomu prats^'raty dovedetsra dovshe [ВДалД like а11 of Europe, is rapidly а^п^ so we will have to work longer]. Ukrainska sluzhba «Polskoho radio». Retrieved from http://www.polrdio.pl/5/115/rtykul/90257 [in Po^d].

M^k Tahhart, H. (2001). PensiiM гейта u postsotsralistychnykh krainakh [Pension reform in post-socralist countries]. Sotsialnapolityka i sotsialna robota. 11. 19-25 [in Ukraine].

Papiiev, M. (2004). Mizhnarodnyi dosvid reformuvannia pensiinoho zabezpechennia [Internationa1 experience of pension reform]. Ukraina: aspektypratsi. 1. 3-1 1 [in Ukraine].

Svienchitski, M. (2010). Demohrafichni ta fiMnsovi peredumovy pensiinoi reformy v Ukraini: prohnoz - 2050 [Demographic and f^ncral prerequisites of pension reform in Ukraine: forecast - 2050]. K.: Analitychnodoradchyi tsentr Blakytnoi strichky. 72 [in Ukraine].

Ukymiv, A. (2003). Formuvannia i rozvytok systemy pensiinoho zabezpechennia v Ukraini : mnohrafira [Formation and development of the pension system in Ukraine]. Lviv : АГ^а, 448 [in Ukraine].