Трансформація соціальної роботи у науковій підготовці майбутніх спеціалістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Трансформація соціальної роботи у науковій підготовці майбутніх спеціалістів

Полівко Лариса Юріївна кандидатка психологічних наук, асистентка кафедри соціальної роботи, факультету психології

м. Київ

Анотація

У статті висвітлено актуальні питання наукової підготовки майбутніх спеціалістів соціальної роботи з урахуванням сучасних викликів, які спричиненні повномасштабним вторгненням російської федерації та територію України. Процес освіти - важливий складник у реформуванні сталого розвитку українського суспільства. . Кожна професія віднаходить своє місце у цьому розвитку, і кожна спеціальність потребує удосконалення. Соціальна робота нині стає важливою у суспільному розвитку, оскільки забезпечує соціальну підтримку та допомогу тим, хто її потребує, особливо в умовах війни. Тому підготовка професійних кадрів має здійснюватися з урахуванням запитів суспільства, окремих громад чи клієнтів соціальної роботи, нового бачення соціальної роботи після війни, впровадження нових методів та технологій, або вдосконалення сталих практичних інструментів соціальної роботи, розширення взаємодії державного сектору з організаціями громадянського суспільства та запровадження нових навчальних дисциплін, що відповідатимуть новому баченню розвитку соціальної сфери в Україні. Спеціалісти/фахівці у сфері соціальної роботи мають стати тими, хто зможе забезпечити належну, повноцінну та професійну соціальну підтримку та допомогу тим, хто найбільше постраждав внаслідок війни, зможуть реалізовувати соціальні проєкти щодо впровадження нових технологій роботи з різними клієнтами та матимуть вплив на зміни в законодавчій системі. Загальний теоретичний аналіз статті містить базові рекомендації щодо наукової підготовки фахівців соціальної роботи в закладах вищої освіти та може послугувати додатковим ресурсом при розробці освітніх програм спеціальності 231 «Соціальна робота».

Ключові слова: вища освіта, професійна підготовка, соціальна робота, фахівець із соціальної роботи, соціальна підтримка та допомога

Abstract

Polivko Larysa Yuryivna Candidate of psychological sciences (PhD) , teacher assistant at the social work department, faculty of psychology, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

TRANSFORMATION OF SOCIAL WORK IN THE SCIENTIFIC TRAINING OF FUTURE SPECIALISTS

The article highlights the current issues of scientific training of future social work specialists considering modern challenges caused by Russia's full-scale invasion of Ukraine. The educational process in modern Ukraine currently occurs under significant risks and obstacles. Nevertheless, despite the constant missile threats from the Russian Federation, Ukrainian educational institutions continue their educational activities, create new projects to improve the educational process of schoolchildren and students and transform distance education into Ukrainian reality.

Institutions of higher education, which continue to train professional personnel, play a significant role during martial law. Higher education has become an important component in reforming the sustainable development of Ukrainian society. Every profession finds its place in this development, and every specialty needs improvement. Social work is now becoming important in social development, as it provides social support and assistance to those who need it, especially during war. Therefore, the training of such personnel should be carried out taking into account the requests of society, individual communities, or clients of social work, a new vision of social work after the war, the introduction of new methods and technologies, or the improvement of sustainable, practical tools of social work, the expansion of the interaction of the public sector with civil society organizations and the introduction of new educational disciplines that will correspond to the new vision of the development of the social sphere in Ukraine. Specialists/experts in the field of social work should become those who can provide proper, full-fledged, and professional social support and assistance to those most affected by the war and will be able to implement social projects for the introduction of new technologies for working with various clients and will have an influence on changes in the legislative system. The general theoretical analysis of the article contains basic recommendations for the scientific training of social work specialists in higher education institutions. It can serve as an additional resource in developing educational programs for the specialty 231 «Social Work».

Keywords: higher education, professional training, social work, social work specialist, social support and assistance

Постановка проблеми

Вища освіта в сьогоденних реаліях є важливим елементом освітньої конструкції сучасної України. Підґрунтям її формування є професійність та відповідальність самих освітян надавати освітню послугу якісно та відповідно конкурентоспроможного ринку, який в умовах війни має певні коливання в підготовці спеціалістів. Безумовно, що якість будь-якої держави ґрунтується на випускаючих кадрах, які зміцнюють потенціал країни, як на внутрішньому ринку, так і виходять на зовнішній ринок задля підвищення рівня життя в країні. Загалом враховуючи воєнні дії в Україні ми бачимо безперервний освітній процес, який виборює основні конструктиви в розвитку освіченості своїх громадян. Тому вкрай важливо нині говорити про трансформацію певних конструктивів у підготовці майбутніх спеціалістів, особливо коли такі спеціалісти потрібні будуть для відновлення соціальних процесів у державі в післявоєнний період.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Розвиток освітнього простору особистості - шлях до формування професійних кадрів у сфері соціальної роботи. Не тільки загальні компетенції відіграю роль у підготовці майбутніх спеціалістів, а й процес підготовки та навчання є простором для розвитку. Студенти на початкових етапах свого навчання мають зрозуміти суть своєї професії, її майбутні перспективи та бачити себе майбутнім спеціалістом.

Українські науковці давно розмірковують над удосконаленням системи вищої освіти, та водночас, займаються розвитком та підготовкою професійних кадрів. Такі автори, як: Л. Карамушка, О. Бондаренко, О. Філь, Л. Долинська, В. Панок, Л. Супрун, П. Горностай, О. Скрипченко, О. Жук важливу увагу приділяють готовності випускника приступити до безпосередньої професійної діяльності. А. Прангішвілі стверджує, що система підготовки майбутніх професіоналів має бути багатогранною та різносторонньою. Ю. Швалб зауважує, що під час підготовки професійних кадрів важливу роль треба приділити освітньому простору особистості.

Тому мета статті полягає у визначенні основних трансформаційних процесів у вищій освіті щодо професійної підготовки спеціалістів у сфері соціальної роботи.

Виклад основного матеріалу

Українська система вищої освіти зазнала великої руйнації після повномасштабного вторгнення російської федерації. Зауважимо, що багато закладів освіти (дошкільні установи, загальноосвітні середні школи, заклади вищої освіти, професійні училища) постраждали внаслідок влучень російських ракет. Багато закладів освіти вимушені були евакуюватися, змінювати свою діяльність та зменшувати якісний процес, адже головною метою залишалося збереження життя педагогічного колективу, як команди, котра зможе й далі здійснювати освітню діяльності. Незважаючи на низку перепонів, що постали перед освітянами, директорами закладів освіти, освітній процес не зупинився, а навпаки став набувати нових форм та адаптуватися до нових реалій. Тому в нинішніх умовах варто говорити про механізми модернізації освітніх процесів з урахуванням ефективних світових тенденцій розвитку освіти. Доречно буде зауважити, що процес відновлення освітньої галузі буде складним та довготривалим, тому важливо вже зараз запускати механізми його відновлення, зосереджуватися на дошкільній та шкільній освіті, та особливо посилювати підготовку професійних кадрів у закладах вищої освіти. Трансформаційні зміни в освіті мають відбуватися вже зараз, щоб молодь мала впевненість у майбутніх перспективах.

Завжди підготовці професійних кадрів відводилася значуща роль у державній системі. Передбачається, що від збільшення професіоналів держави, збільшення кваліфікованого потенціалу нації зміцнюється економіка, регулюються соціальний захист населення, зростає технологічний потенціал держави, тай загалом рівень життя населення покращується тощо. Основним надбанням держави є її народ. Тому докладати зусилля на його розвиток, освіту та підтримку відводиться чи не, головне, завдання держави.

У зв'язку з воєнними подіями, що відбуваються на території України можна помітити, як збільшується кількість споживачів соціальних послуг із-за потрапляння в складні життєві обставини. Зауважимо, що ще на березень 2022 року ООН прогнозувало, що 18 млн осіб в Україні постраждають від збройного конфлікту. Понад 12,8 млн осіб на території України потребуватимуть допомоги та захисту, з них найбільш гуманітарні запити будуть серед внутрішньо переміщених осіб - це понад 6 млн осіб [1]. Лише за такими підрахунками можна виділяти окремі категорії населення, які потребуватимуть своєчасної допомоги, або довготривалої підтримки.

Тому вже зараз ми бачимо зниження соціально-економічного рівня розвитку країни через низку несприятливих умов, які виникли внаслідок бойових дій на певних територіях нашої держави: багато людей втрачають рідних, де посилюється потреба в психологічній підтримці, діти стають сиротами, люди втрачають свої домівки, або змушені залишати її через окупацію, з'явилася більша потреба в роботі з військовослужбовцями, котрі стали першочерговою категорією в наданні соціальних послуг, з'являються і інші соціально-невизначені проблеми, що потребують розв'язання та вирішення. Зауважимо, що на небезпечних територіях залишаються маломобільні групи населення (люди похилого віку, люди з інвалідністю), які не можуть покину свої домівки тому потенційно перебувають під постійними обстрілами та ракетними загрозами. Так задоволення основних потреб та отримання доступу до належних послуг у них зникає, або зменшується. Усі ці обставини стають певними викликами для соціальної сфери, як тієї, що має забезпечити соціальний добробут населення через здійснення максимально комфортного, швидкого та надійного захисту, тому вже зараз треба реагувати на такі виклики та враховувати сумні тенденції сьогодення.

Заклади вищої освіти є тими інститутами, які можуть посприяти в розвитку соціальної політики щодо питань захисту через підготовку професійних кадрів за спеціальностями «соціальна робота» та «соціальне забезпечення». Тому такі ЗВО мають ставити перед собою завдання, які відповідатимуть цілям соціальної політики, запитам суспільства, у тому числі, окремим категорій населення та враховуватимуть довід сучасної України, яка функціонує в період воєнного стану. Держава потребує тих спеціалістів, які будуть швидко реагувати на різке зростання потреб населення, зможуть реалізовувати заходи щодо розширення соціальної сфери, у тому числі, потреб у соціальному захисті та наданні гуманітарної допомоги. Професіонали в галузі соціальної роботи мають здійснювати не лише автоматичну роботу щодо загальних тенденцій соціального розвитку країни, але й повинні вміти працювати безпосередньо з людиною, у тому числі її соціального захисту, добробуту та психоемоційної стійкості.

Сучасне суспільство прагне розвитку тієї спеціальності, яка сприяла б створенню не тільки зовнішніх умов проживання населення, а і внутрішньої гармонізації сімей та їхніх родин. Ресурсність спеціалістів - основа розвитку соціального добробуту населення. соціальний державний громадянський

В умовах глобалізаційних і інтеграційних процесів, зміни ціннісних пріоритетів і визнання людини як найвищої цінності людського буття, динамічності змін у системі людських відносин в українському суспільстві особливої актуальності набуває проблема об'єднання і розвитку соціономічних професій, а для ефективного втілення інноваційних змін у сучасних соціальних реаліях потрібні нові професійні кадри [2].

У післявоєнний період такими спеціалістами стануть фахівці соціальної сфери, які обізнані щодо соціальної роботи, які можуть надавати якісні соціальні послуги, спрямовані на профілактику, допомогу, підтримку та соціальне обслуговування, також спрямовані на мінімізацію та подолання складних життєвих обставин, можуть забезпечувати волонтерський напрямок, закривати гуманітарні потреби населення. Не лише суспільство, а й ринок праці наголошує на потребі в професіоналах у даній сфері. Роль професії соціального працівника є значущою для майбутнього суспільного розвитку та стабільності нашої країни в післявоєнний період, тому підготовка спеціалістів у цій галузі є вкрай важливою нині.

Наголосимо, що велика частка популярних професій припадає саме на соціономічні (типу «людина-людина»), які передбачають постійну роботу з людьми та безпосереднє спілкування в процесі професійної діяльності. Тому не дивно, що до представників цих професій висуваються підвищені вимоги, оскільки об'єктом праці є інші люди. Однак сучасне суспільство вимагає від такого фахівця не тільки великого обсягу професійних знань, а й низку якостей зрілої особистості: готовність до зміни й розвитку, до прийняття самостійних рішень, до співвіднесення своїх життєвих сенсів зі смислами суспільства та загальнолюдськими цінностями, реагування на кризові, надзвичайні ситуації та стани людей, вміти адаптуватися до змінних реалій. Отже, актуалізуються соціальні норми, що виражають вимоги соціальної групи до поведінки особистості, груп у їхніх взаєминах один з одним. Усі перелічені вище якості - прояви цілісного світогляду індивідуальності як вищого рівня інтеграції індивідуальних особистісно-суб'єктивних характеристик людини. Тобто, людина - єдність і взаємозв'язок її властивостей як особистості та суб'єкта діяльності, в структурі яких функціонують природні властивості індивіда. Низкою авторів доведено, що зміст навчання фахівців соціономічних спеціальностей являє собою багаторівневу динамічну систему, що є розвиваючою. У своїх працях А. Прангішвілі також наголошував, що будь-яка діяльність не може актуалізуватися без готовності до певних дій, спонукання діяти саме так, а не інакше; індивід настільки є суб'єктом діяльності, на думку вченого, наскільки він підготовлений до неї.

Проблема готовності до різних видів професійної діяльності активно вивчалася багатьма дослідниками в різних аспект - Л. Карамушка, О. Бондаренко, О. Філь, Л. Долинська, В. Панок, Л. Супрун, П. Горностай, О. Скрипченко, О. Жук. Ці науковці роблять акцент на готовність до окремих видів діяльності, які обирає особистість. Але тут варто зауважити, що вибір професії не завжди залежить від самого суб'єкта навчання. Є низка чинників, які призводять до неправильного вибору майбутньої професії: професію обирають батьки, відповідна кількість балів для вступу недостатня, територіальне розташування закладу вищої освіти, брак коштів для оплати навчання, вплив соціального оточення, друзів, рідних тощо. Усі ці чинники інколи спотворюють уявлення вступника про майбутню професію, тим самим не формують мотивацію до професійної діяльності. Тому підготовка професійних кадрів має ґрунтуватися на тих цінностях, які допоможуть здобувачу освіти відкрити власний потенціал та продовжити свою діяльність у тій професійній ніші за якою буде випускатися здобувач.

Сучасна система вищої освіти має відповідати вимогам часу. Для того, щоб вона по-справжньому ефективно виконувала покладені на неї завдання, необхідна її модернізація з урахуванням ефективних світових тенденцій розвитку освіти. Важливо наголосити, що при підготовці різних професійних кадрів за різними спеціальностями варто керуватися не лише науковим змістом дисциплін, але й доречно доповнювати підготовку практичними елементами, що підтверджені сучасною практикою. Сучасний професіонал - не той, що має знання, а це той, хто вміє поєднувати ці знання з практичними, технологічними та інноваційними змінами, керується законами змін та прагне до постійного розвитку.

В Україні напрями розвитку освіти керуються низкою нормативно- правовими актами: Закон України «Про вищу освіту», Указом Президента України «Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні», національна програма «Освіта», які містять основні тенденції до осучаснення змісту, програм, розробку нових ефективних методів навчання.

Зауважимо, що в Законі України «Про вищу освіту» тлумачиться визначення вищої освіти як сукупність систематизованих знань, умінь та практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти [4].

Зокрема, доречно підкреслити, що Закон України «Про вищу освіту» сприяє створенню умов для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом із метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях. Керуючись даним Закон заклади вищої освіти мають враховувати основні його тезиси та здійснювати підготовку кваліфікованих кадрів з урахуванням воєнного досвіду та нових підходів в освіті.

Із часів проголошення суверенітету України постали завдання реформування системи соціального забезпечення, створити дієву модель соціального захисту населення та сприятливі умови для розвитку суспільства. З 1990-х років активно формується система соціального обслуговування населення через державні соціальні служби, територіальні центри, притулки. Згодом починають створюватися приватні громадські організації спрямовані на окремі категорії населення, утворюються клуби та денні центри для дітей з інвалідністю, відкриваються реабілітаційні центри. Усі ці установи мали бути забезпечені спеціалістами, які могли б здійснювати соціальну роботу з окремими групами населення, як потенційними клієнтами соціальної роботи. Відповідно починають започатковуватися навчальні заклади, які розпочали фахову підготовку за спеціальністю соціальна робота.

Спеціальний факультет перепідготовки соціальних педагогів і працівників було відкрито в 1992 року в Донецькому університеті. У 1993 році розпочалася робота з відкриття нової спеціальності в Національному університеті «Києво-Могилянська академії». Важливу роль у розвитку соціальної роботи як навчальної дисципліни та науки відіграв україно- британо-португальський проєкт ТЕМПУС-ТАСІС «Соціальна робота в Україні». Завдяки гранту Європейського Союзу до Школи соціальної роботи Києво-Могилянської академії, офіційно створеної у вересні 1994 року куди, приїхали відомі закордонні фахівці, які викладали студентам і ділилися досвідом з українськими колегами. Проводилися міжнародні науково- практичні конференції, відбувалося стажування студентів і викладачів за кордоном. Оскільки проєкт було підтримано на урядовому рівні, то це дало змогу ввести нову спеціальність у перелік МОН України й у такий спосіб «легалізувати» її. Значущу роль відіграв і україно-нідерландський проєкт ТАСІС Європейського Союзу «Соціальний захист в Україні», який реалізувався у 1996-1998 роках на базі тодішнього Міністерства праці та соціальної політики, серед іншого передбачав і розвиток належної спеціалізованої освіти. У його межах були розроблені програми для підготовки фахівців у Чернігівському юридичному коледжі, де вводили нову спеціальність із соціальної роботи на рівні молодшого спеціаліста (1997), а й потім на рівні бакалавра (1999). Цей же процес також підтримував розвиток післядипломної освіти - курсів підвищення кваліфікації для керівного складу системи соціального захисту, для чого в Харківській філії Академії державного управління при Президентові України було впроваджено відповідну програму з менеджменту соціального захисту. У 1997-2000 роках в Україні діяв україно-шведський проєкт, спрямований на створення бази підготовки соціальних працівників базового рівня [5]. В одному з головних осередків вищої освіти КНУ імені Тараса Шевченка, в 1999 році була створена кафедра соціальної роботи й педагогіки. Створення кафедри соціальної роботи обумовлено розвитком соціальної роботи в Україні, що викликало необхідність підготовки висококваліфікованих фахівців у галузі соціальної роботи від ЗВО. Згодом це послугувало відкриттю відділення «соціальна робота» на факультеті соціології та психології та здійснити перший набір студентів. У 2003 році кафедра соціальної роботи стала окремою структурною одиницею факультету, яка до цього часу здійснює підготовку фахівців із соціальної роботи та рівні бакалаврату та магістратури.

Так в Україні сформувалася багаторівнева система підготовки соціальних працівників. Але водночас вона мала один вагомий недолік. Із-за відсутності єдиної національної фахової громадської організації, котра займалася б питаннями стандартів освіти, зміст навчання соціальній роботі в різних закладах вагомо відрізнявся. Зокрема, левова частка такого змісту була взята із педагогічних і психологічних спеціальностей, що стало причиною розповсюдження спрощеного підходу до виокремлення цілей і завдань, а відтак і форм, методів, засобів, інструментів і технологій професійної підготовки за спеціальністю «Соціальна робота».

З урахуванням нових тенденцій, змін та трансформації в соціальній роботі підготовка спеціалістів соціальної сфери має вибудовуватися на спільних підходах, адже сьогоденна реальність диктує нам чіткі вимоги на які варто звертати увагу в науковій підготовці майбутніх спеціалістів. Наша країна потребує рішучої соціальної роботи, щоби протистояти неприємним соціальним проблемам, які підривають життя багатьох наших громадян та громад в яких вони проживають.

Важливо наголосити, що соціальна робота - це професія, що постійно розвивається, адже кожне покоління зіштовхується з різними викликами на які постійно реагує соціальна робота. Тому підготовка здобувачів освіти за напрямом «соціальна робота» власне й має здійснюватися відповідно сучасного устрою. Важливо, щоб зміст освітніх програм відповідав актуальним запитам населення, соціально-економічним умовам суспільства, враховував індивідуальні територіальні умови громад та відповідав загальним компетенціям майбутніх фахівців. Окрім того, факультети, кафедри мають співпрацювати з організаціями громадянського суспільства задля залучення студентів у практику соціальної роботи. У вільному виборі студентів треба передбачати навчальні дисципліни, які будуть спрямовані на роботу в громадському секторі, бізнесі та інших дотичних одиниць у сфері соціальної роботи. Компетентний той спеціаліст, який володіє не тільки загальним набором знань, а той, який вміє взаємопов'язувати соціальні компоненти соціальної роботи з науковими підходами. Взаємозалежність теорії і практики невід'ємний складник у підготовці майбутніх соціальних працівників.

Українське суспільство зараз перебуває в стані війни, бойових дій, ракетних обстрілів, вимушеного переїзду для деяких громадян, тому згодом ми будемо проживати в час перебудови, коли матимуть місце нові методи, технології, види роботи з різними верствами населення, особливо тими, хто постраждав під час окупації, чи, власне, бойових дій. Тому сучасна соціальна робота має ґрунтуватися на роботі з травмою, інтеграції технологій соціальної роботи та застосуванні нових підходів щодо формування толерантності до всього населення з огляду на вік, стать, етнічне походження чи сексуальну орієнтацію без дискримінації та упередженого ставлення.

Усвідомлення того, що людям потрібна допомога для подолання наслідків травми формує новітній підхід у соціальній роботі. Адже фахівці згодом зіштовхнуться з таким явищем як наслідки війни, що містять зазвичай травму. Кожна людина по різному переживає травму, тому фахівці мають розуміти її форму, щоб правильно застосовувати практичні методи роботи з клієнтом.

Травма - це подія, яка завдає фізичної, емоційної або небезпечної для життя шкоди людині. Травма не дискримінує на основі соціально- економічного становища особистості, але вона може кардинально вплинути на її психоемоційний стан. Причини травми можуть бути різними - фізичні, емоційні, психічні, через бойові дії, сексуальне насильство тощо, тривалість яких можу бути довготривалою. Ступінь травматизації залежить від чинників, що призвели до цього, а її складність залежить від травматичної події. Тому при роботі з травмою фахівці мають створювати: середовище безпеки, щоб допомогти клієнтам почуватися в спокої та відчути довіру; сприяти почуттю контролю - побудова планів, постановка цілей допоможе сформувати відчуття майбутнього та створить відчуття опору; зосередження на стійкості - пошук сильних сторін клієнта, заохочення до стійкості. Це не вичерпує перелік роботи з травмою, але це як варіант для роботи з травнімною подією людини. Тому коли йдеться про професійну підготовку соціальних працівників, то варто в навчальні програми закладати основу для вивчення психології травм, вміння працювати з нею. Важливо зауважити, що сучасні спеціалісти соціальної роботи - це не тільки спеціалісти по роботі із соціальним компонент особи (сім'ї), це ті спеціалісти, які володіють і психологічними навичками роботи з різними особистостями. Психологічні дисципліни - обов'язкові при здійсненні підготовки спеціалістів соціальної сфери.

Інтеграція технологічних інновацій - створення справедливості для всіх людей у всіх аспектах суспільства, включаючи технології. Зі зростанням використання комунікаційних технологій у практиці соціальної роботи, включаючи психотерапію, консультування, освіту, оцінку та багато інших послуг, соціальні працівники несуть етичну відповідальність за усунення технологічних бар'єрів для клієнтів.

Формування толерантності - забезпечення рівного доступу до всіх наявних послуг у громаді (високоякісного медичного обслуговування, включаючи психіатричне та поведінкове здоров'я, відкритий доступ до соціальних послуг тощо); досягнення рівня можливостей і справедливості для маргіналізованих груп, включаючи расові та етнічні спільноти та корінне населення; сприяти расовій і соціальній справедливості в суспільно- політичній сфері, заохочення до участі в громадській активності тощо. Завдяки цим втручанням - або як частині розвитку громади, соціального планування, організації громади та соціальних дій - соціальні працівники можуть надати людям інструменти, які допоможуть усунути дискримінаційне ставлення та сформувати толерантне суспільство з нульовою терпимістю.

Для фахівці із соціальної роботи важливо набувати професійних компетентностей, що є основою будь-якої освітньої програми та умовою вищої освіти. Водночас така діяльність передбачає і володіння загальними навичками соціальної роботи, наприклад, емпатія, або здатність зрозуміти досвід іншої людини, співпереживання тощо. Але при професійній підготовці студентів викладачі мають доповнювати ці навики - комунікативними вміннями, навичками активного слухання, розвивати критичне мислення в студентів, формувати управлінські та лідерські навики. Важливо навчити студента реагувати на різні надзвичайні, кризові чи стресові ситуації, бо діяльність соціальної роботи це про ризик та як, з ним справлятися. Тому, треба розвивати в студентів ті навички, котрі допоможуть фахівцю вносити суттєві зміни щодо надання допомоги громадам, які недостатньо спроможні справлятися самостійно з кризами. Основна мета полягає в тому, щоб озброїти студентів компетентністю та ресурсами, необхідними для ефективної соціальної участі. Із цієї причини треба навчити соціальних працівників бути пильними та адаптуватися до майбутніх подій.

Нині практика соціальної роботи спрямована на допомогу різними способами та використанням різних методів. Можна виділити низку основних напрямків якими послуговується сучасна соціальна робота:

індивідуальна робота, або, як її називають окремі науковці - case work. Вона передбачає індивідуальну роботу з клієнтом з урахуванням його особливостей, можливостей та ресурсів. Фахівців повинні знати вікові та психологічні характеристики особистості, володіти методами консультування та орієнтуватися в технологіях соціальної роботи;

групова робота - передбачає роботу в спільноті, громаді задля покращення добробуту населення, які проживають на спільній території. З урахуванням розвитку територіальних громад у країні фахівці мають бути підготовленими до роботи в громадах, як окремим суб'єктом соціальної роботи. Зокрема, групова робота передбачає застосування групових форм з окремими групами населення (особи із залежностями, особи, які втратили близьких, військовослужбовці та їхні сім'ї, внутрішньо переміщені особи тощо);

соціальна робота в громадському секторі та бізнесі - тут надавачами соціальних послуг є безпосередньо організації громадянського суспільства (громадські організації, благодійні фонди), або сам бізнес може бути надавачем послуг. Важливо зауважити, що саме цей сектор нині потужно представляє благодійні та волонтерські напрями на професійному рівні. Демонструє навички роботи з різними клієнтами та стає партнером для державних організацій.

Здійснюючи підготовку спеціалістів за спеціальністю соціальна робота треба враховувати специфіку цих напрямів. Водночас пам'ятати, що робота спеціалістів соціальної сфери спрямована на розвиток, виправлення, підтримку та заміну.

Висновок

Соціальна робота - це сфера, що постійно розвивається, тому часом сучасні тенденції в соціальній роботі можуть стати більш усталеними та поширеними компонентами загальної стратегії професії. Соціальна робота має бути таким же покликанням, як і кар'єра, яка характеризується відданістю практиків альтруїзму, соціальній справедливості та служінню громадськості. Сучасні фахівці із соціальної роботи мають бути тими спеціалістами, котрі зможуть охопити широкий спектр практичних сфер та стати наприклад, медичним соціальним працівником, клінічним соціальним працівником, шкільним соціальним працівником, сімейним соціальним працівником, військовим соціальним працівником та соціальним працівником державних служб, стати консультантом, фасилітатором, захисником, підштовхуючи уряди до зміни шкідливих законів, підтримуючи державні програми допомоги та відкриваючи нові некомерційні організації та/або неприбуткові ініціативи, спрямовані на допомогу людям у важкі часи. Суспільство потребує розширення соціальної роботи як сфери у напряму допомоги населенню. Зміна координації щодо підготовки майбутніх спеціалістів соціальної роботи є суттєвим кроком до наявності професійних кадрів у майбутньому.

Література

1. Екстрене звернення. Цикл гуманітарних програм. Україна, березень-травень 2022 р.

2. Полівко Л. Ю. Роль соціального працівника у сфері надання соціальних послуг // Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи дослідження, 20 квітня 2018 р.: Матеріали ХІХ Міжнародної конференції молодих науковців / За ред.

3. І. В. Данилюка, С. Ю. Пащенко. К. : Логос, 2018. С. 225-227.

4. Закон України «Про вищу освіту» // Відомості Верховної ради України (ВВР) [чинний на 01.01.2023]. 2014, № 37-38, ст. 2004.

5. Фурман А., Підгурська М. Історія соціальної роботи // Психологія і суспільство. 2010. №4. С. 187-189.

6. Current Trends in Social Work

References

1. Ekstrene zvernennja. Cikl gumarntamih program. Ukrama, berezen'-traven' 2022 r. [Emergency appeal. Cycle of humanitarian programs. Ukraine, March-May 2022].

2. Pohvko, L. Ju. R(2018). ol' sodal'nogo pradvnika u sferi nadannja sodal'nih poslug [The role of the social worker in the sphere of providing social services]. Proceedings from MIIM '19: XIX Mizhnarodna konferentsiia molodih naukovdv «Problemi osobistosti v suchasmj nauci: rezul'tati ta perspektivi dostidzhennja» - The Ninetenth International Conference of Young Scientists «Personality problems in modern science: research results and perspectives». (pp. 225-227). K. : Logos [in Ukrainian].

3. Zakon Ukrami «Pro vishhu osvіtu» [The Law of Ukraine "On Higher Education"]. (2014). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

4. Furman, A., PMgurs'ka, M. (2010). btorija sodafnoi.' roboti [History of social work]. Psihologj і suspWstvo - Psychology and society, 4, 187-189.

5. Current Trends in Social Work.

Размещено на Allbest.ru