Ризики виникнення насильства у стосунках молодих пар, які перебувають у громадянському шлюбі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Ризики виникнення насильства у стосунках молодих пар, які перебувають у громадянському шлюбі

Парфанович Андрій Ярославович,

аспірант, спеціальність 231 Соціальна робота

Караман Олена Леонідівна,

доктор педагогічних наук, професор, ректор

м. Полтава

Анотація

«Громадянський шлюб», «цивільний шлюб», «фактичні шлюбні відносини» - поняття, що характеризують стосунки пар, які проживають без реєстрації шлюбу в державних структурах. Така форма існування сім'ї неоднозначно прийнята суспільством. Однак, через поширеність цього інституту науковці й практики дедалі більше звертаються до вивчення, аналізу, вироблення перспективних і ефективних підходів до сприяння розвитку та вирішення проблем, пов'язаних із його функціонуванням. І така форма сім'ї повинна не тільки визнаватися державою, суспільством, а й повинні вироблятися засади її правового функціонування, соціального забезпечення й захисту її членів і, особливо дітей, народжених у таких шлюбах. Однак, такі стосунки характеризуються соціальною, юридичною, психолого - педагогічною специфікою. Поставлено ціль - визначити особливості й детермінанти зародження, формування і проявів насильства у стосунках пар, які перебувають у громадянському шлюбі. Розглянуто наукові дослідження щодо історії виникнення інституту під назвою «громадянський шлюб», його правові характеристики. У процесі діагностико-профілактичної роботи з молодими парами, які перебувають у громадянському шлюбі, застосувавши порівняльний аналіз (стосовно одружених пар та тих, які мають намір офіційно зареєструвати шлюб), визначено деякі особливості таких стосунків. Проведеним анкетування осіб, які перебувають у незареєстрованому шлюбі, визначено, що громадянський шлюб містить додаткові ризики для формування й проявів насильства у стосунках. Ризики виникнення насильства диктуються: відсутністю можливості правового регулювання правовідносин; зменшенням кола прав і обов'язків між чоловіком і жінкою як співмешканцями; невизначеністю соціального становища, психоемоційного ставлення одне до одного та ін. Констатовано, що громадянський шлюб є суперечливою формою існування сім'ї.

Ключові слова: молоді пари; міжстатеві стосунки; громадянський шлюб; насильство у стосунках пари; профілактика.

Abstract

ParfanovychAndriyYaroslavovychGraduate student, Luhansk National Universitynamed after Taras Shevchenko, specialty 231 Social work, Poltava,

KaramanOlenaLeonidivnaDoctor of pedagogical sciences, professor, rector, Luhansk National University named after Taras Shevchenko, Poltava,

Risks of violence in the relationship of young couples, who are in a civil marriage

«Civil marriage», «civil marriage», «de facto marital relationship» are concepts characterizing the relationship of couples living without registration of marriage in state structures. This form of family existence is ambiguously accepted by society. However, due to the prevalence of this institute, scientists and practitioners are increasingly turning to the study, analysis, development of promising and effective approaches to promoting development and solving problems related to its functioning. That is, this form of family should not only be recognized by the state and society, but also the foundations of its legal functioning, social security and protection of its members and, especially, children born in such marriages, should be worked out. However, such relations are characterized by social, legal, psychological and pedagogical specifics. The goal is to determine the peculiarities and determinants of the emergence, formation and manifestations of violence in the relations of couples who are in a civil marriage. The characteristics and problems in the relationship of couples who are in an unregistered marriage are determined. Scientific studies on the history of the institution called «civil marriage» and its legal characteristics are considered. The purpose of the article is to determine the peculiarities and determinants of the origin, formation and manifestations of violence in the relations of couples who are in a civil marriage. In the process of diagnostc and preventive work with young couples who are in a civil marriage, using a comparative analysis (regarding married couples and those who intend to officially register their marriage), some features of such relationships were determined. A survey of persons who are in an unregistered marriage determined that civil marriage contains additional risks for the formation and manifestations of violence in relationships. The risks of violence in the relations of young couples who are in a civil marriage are dictated by: the absence of the possibility of legal regulation of legal relations; reducing the range of rights and responsibilities between a man and a woman as cohabitants; uncertainty of social status, psycho-emotional attitude towards each other, etc. It was established that civil marriage is a contradictory form of family existence, since such a relationship can be a stage in the formation of a family, an opportunity for partners to learn about each other well, on the one hand, and lead to irresponsibility and lack of prospects - on the other.

Keywords: young couples; between sexual relations; civil marriage; violence in a couple's relationship; prevention.

Основна частина

Постановка проблеми. «Громадянський шлюб», «цивільний шлюб», «незареєстрований шлюб», «фактичні шлюбні відносини» - поняття, що характеризують сьогодні стосунки пар, які проживають як сім'я без реєстрації шлюбу в державних структурах. Цей інститут став однією з форм існування сучасної сім'ї. Особливо поширеним є громадянський шлюб серед молоді, що може характеризувати етап формування сім'ї від моменту прийняття рішення молодою парою бути разом, заручин та офіційної реєстрації.

На сьогодні стосунки між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом», коли, по-перше, пара проживає на одній території, по-друге, веде спільне господарство і, по-третє, не реєструє свої відносини в органах державної влади [6] Така форма існування сім'ї неоднозначно прийнята суспільством. Однак, через поширеність цього інституту науковці дедалі більше звертаються до вивчення, аналізу, вироблення перспективних і ефективних підходів до сприяння розвитку та вирішення проблем, пов'язаних із його функціонуванням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Насамперед, потребують розгляду наукові дослідження щодо історії виникнення інституту під назвою «громадянський шлюб» або ж «цивільний шлюб». Колись під терміном «цивільний шлюб» розуміли сімейні відносини, не освячені таїнством вінчання, але зареєстровані; сімейні спілки, в яких чоловіка та дружину поєднували виключно кохання й усний договір, називали «співжиттям», а дітей, народжених у такій спілці, - страшним словом «незаконнонароджений». Закон захищав лише ті сімейні відносини між чоловіком і жінкою, які були освячені тайною Вінчання; на підставі виданого 20 лютого 1919 року Декрету Раднаркому України законним став визнаватися шлюб, укладений в органах державної влади, а шлюб, що укладався за релігійним обрядом, більше не створював правових наслідків (окрім укладених до прийняття Декрету). За змістом згаданого джерела зареєстрований шлюб називався «громадянський шлюб», оскільки до революції визнавалися лише церковні шлюби, а громадянські не допускалися. Після 1917 року люди за звичкою вживали термін «громадянський шлюб», маючи на увазі «фактичні шлюбні відносини». Зараз поняття «фактичних шлюбних відносин» поширюється на ті сімейні союзи, які не визнані не тільки церквою, а й державою [6].

Тривалий час існувало дві форми шлюбу - цивільний та церковний, тобто шлюб, що є законним для держави та шлюб, що є законним для церкви. Батьківщиною цивільного шлюбу ще в XVI столітті стала Голландія. Коли її громадяни, які належали до різних релігійних конфесій, не могли повінчатися в церкві, влада дозволила оформляти їм свої стосунки в мерії. Саме такий шлюб і почали називати «цивільним». До перевороту 1917 року в Російськійімперії обов'язковою умовою законного шлюбу була його церковна «реєстрація». На підставі Декрету Раднаркому України, виданого 20 лютого 1919 року, законним визнавався лише шлюб, зареєстрований в державних органах, а церковний шлюб більше ніяких юридичних наслідків не мав. Але до зареєстрованого громадянського шлюбу прирівнювався церковний шлюб, укладений до листопада 1917 року [9]

Правові характеристики «громадянського шлюбу» як однієї з сучасних форм існування сім'ї представлено на Рис. 1.

Неможливість укласти шлюбний контракт - істотний недолік такого співжиття. Альтернативний варіант - договір про спільне проживання і його не потрібно завіряти у нотаріуса, достатньо письмової форми і підписів сторін. У деяких ситуаціях цивільні чоловік і дружина уразливі перед законом. Вони не можуть користуватися деякими правами і порівну розділити обов'язки. З іншого боку, цього можна уникнути за допомогою грамотно складених договорів і заповітів. У 2004 році в Сімейному кодексі України з'явився інститут спільного проживання, який прирівняв незареєстрований шлюб до офіційного. Новий закон не зробив їх рівнозначними, але співмешканці отримали деякі права, які раніше були доступні тільки після штампу в паспорті. Йдеться про поділ майна, аліменти та інші аспекти. В цьому і полягають дві головних відмінності цивільного і офіційного шлюбу: наявність офіційної реєстрації, а також права та обов'язки [2, с. 3-6].

громадянський шлюб соціальний насильство

Рис. 1. Правові характеристики «громадянського шлюбу» [6]

Молоді пари, які перебувають у незареєстрованому шлюбі, за певних умов також можуть стати об'єктом соціальної роботи в громаді [5, с. 7]. Виникають похідні функціонування громадянського шлюбу: порядок визнання батьківства; делікатні питання визначеннямісця проживання дитини; поділ спільного майна та ін. [3].

Тобто, громадянський шлюб містить додаткові ризики для формування й проявів насильства у стосунках. Насильство в сім'ї розвивається не з моменту створення сім'ї. Найчастіше, воно починає формуватися у стосунках хлопця і дівчини з моменту їхнього знайомства. Саме в цей період закладається «фундамент», відбувається потенційний розподіл гендерних ролей, які потім будуть лежати в основі сімейних стосунків. Прагнення зрозуміти витоки насильства в сім'ї, його природу актуалізує та об'єднує зусилля сучасних психологів, соціологів, соціальних працівників, представників правоохоронних органів у пошуку форм, методів попередження насильницької поведінки, надання допомоги його жертвам [4, с. 148].

Вирішенням цієї проблеми у практичній площині в Україні почали займатися з листопада 2001 р. після набуття чинності Закону України «Про попередження насильства в сім'ї». У цьому законі насильство в сім'ї визначається, як будь-які навмисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю [10, с. 38-563].

Кривдником у сценах насильства може бути особа будь-якого віку, статі, соціально-економічного статусу, раси, етнічного походження, професії, рівня освіти чи віросповідання. Кривдник може бути чарівним, приязним, люб'язним. Пропонують схему психологічного портрету особистості, яка містить такі складові: риси інтелекту, цінності, мотиви, етичні та моральні принципи, самооцінку, емоційний стан, життєві вміння, особистісні риси [2, с. 3].

Виділяють також жертв насильства та їх класифікацію: 1) імпульсивних жертв, що характеризуються переважним несвідомим почуттям страху, пригніченістю реакцій і раціонального мислення при нападі правопорушника; 2) жертв з утилітарно-ситуативною активністю - добровільних потерпілих, рецидивних жертв, що в силу своєї діяльності, статусу, необачливості попадають у кримінальні ситуації;

3) настановних жертв, агресивних жертв, «ходячих бомб», істероїдів, провокуючих правопорушника на відповідні дії зухвалою поведінкою;

4) раціональних жертв - жертв-провокаторів, що самі готують ситуацію здійснення злочину і самі попадають у цю пастку; 5) жертв - пасивних провокаторів, що своїм зовнішнім виглядом, способом життя, підвищеною тривожністю і доступністю підштовхують до вчинення правопорушень [8, с. 37]. Окрім кривдників і жертв, до насильства у міжстатевих стосунках можуть бути залучені діти, батьки, інші особи оточення [7].

Тобто, така форма сім'ї повинна не тільки визнаватися державою, суспільством, а й повинні вироблятися засади її правового функціонування, соціального забезпечення й захисту її членів і, особливо дітей, народжених у таких шлюбах. Загалом, «фактичний шлюб», «цивільний шлюб», «громадянський шлюб» - це назви стосунків пари, чоловіка і жінки, які живуть сімейним спільним життям без реєстрації шлюбу в органах державної влади. Однак, такі стосунки характеризуються соціальною, юридичною, психолого-педагогічною специфікою.

Мета статті. Нами поставлено ціль - визначити особливості й детермінанти зародження, формування і проявів насильства у стосунках пар, які перебувають у громадянському шлюбі.

Виклад основного матеріалу дослідження. З метою реалізації поставленої цілі нами проведено анкетування та здійснено його аналіз з метою визначення знань і ставлення осіб протилежної статі до насильства в сімейних стосунках. Для порівняння до уваги також узято відповіді одружених пар та тих, які заручені (одружуються).

Проводилося анкетування, в якому взяло участь 48 осіб (віком від 17 до 25 років): 24 осіб - чоловічої і 24 осіб - жіночої статі. Із них до кожної категорії належали (пари, які перебувають у громадянському шлюбі; пари, які одружуються; одружені пари) 8 осіб або ж 4 пари.

На запитання анкети опитані пари дали відповіді, аналітичні дані яких представлено у Табл.1. Табл.2, Табл.3.

Таблиця 1. Відповіді респондентів на запитання «Яке значення у житті молодих пар має шлюб?»