Волонтерська діяльність у розвитку професійної компетентності працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Волонтерська діяльність у розвитку професійної компетентності працівників

Пугач Сергій Сергійович доктор педагогічних наук, професор кафедри правознавства і гуманітарних дисциплін, Вінницький навчально-науковий інститут економіки Західноукраїнського національного університет; Візнюк Інесса Миколаївна доктор психологічних наук, професор; Долинний Сергій Сергійович доктор філософії (PhD), старший викладач кафедри психології та соціальної роботи, ВДПУ імені Михайла Коцюбинського; Бреславська Ганна Богданівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри початкової та дошкільної освіти, Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського

Анотація

Волонтерський рух сучасності створено стихійно, з об'єднання окремих волонтерів в групи та їх об'єднання у групи, в більші волонтерські організації, які почали співпрацювати з централізованим керівництвом і, таким чином, вже мали більший вплив на управлінські структури та кращу ефективність від їхньої співпраці. Волонтерську роботу важко схарактеризувати як легку, оскільки вона вимагає від людей великої відповідальності, неймовірних енергетичних витрат, емоційної включеності тощо. На тлі військових дій сьогодення ми є свідками того, як швидко налагоджуються координаційні та логістичні процеси, закупівля, інформаційна підтримка тощо. Якими є індивідуально психічні структури взаємозв'язку життєстійкості волонтерів щодо прояву їх соціальної активності як громадян України нині є одним із актуальних проблем сучасності.

Метою статті є обґрунтування волонтерської діяльності у розвитку професійної компетентності працівників.

Участь у волонтерській діяльності сприяє розвитку професійності працівників; сприяє розвитку таких цінностей, як толерантність, терпимість, активна життєва позиція, відповідальність. Залучення волонтерів до різноманітних заходів та програм, змінюють їх ціннісні пріоритети з цінностей особистого життя (любов, щасливе сімейне життя, продуктивне життя) на цінності самореалізації та моральної відповідальності (цікава робота, матеріальний статус, чесність, толерантність тощо). Одним із важливих чинників є становлення та розвиток професійної компетентності. За результатами дослідження визначено, що участь у волонтерській діяльності сприяє розвитку компетентності працівників; сприяє розвитку таких цінностей, як толерантність, терпимість, активна життєва позиція, відповідальність. Важливу роль в цьому процесі відіграють особистісні якості, які потрібно розвивати та вдосконалювати.

Ключові слова: волонтерська діяльність, ціннісні орієнтації, соціальна позиція, працівники, професійна комептнтність.

Abstract

Volunteer activities in the development of professional competence of employees

Pugach Serhii Serhiyovych Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of the Department of Law and Humanities, Vinnytsia Educational and Scientific Institute of Economics of the West Ukrainian National University; Vyzniuk Inessa Mykolaivna Doctor of Psychological Sciences, Professor of the Department, Dolynyny Serhii Serhiyovych Doctor of Philosophy (PhD), senior lecturer of the Department of Psychology and Social Work, Mykhailo Kotsyubynsky State University of Applied Sciences; Breslavska Hanna Bohdanivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Primary and Preschool Education, Mykolaiv National University named after V.O. Sukhomlynskyi

The volunteer movement of modern times was created spontaneously, from the unification of individual volunteers into groups and their unification into groups, into larger volunteer organizations that began to cooperate with centralized leadership and, thus, already had greater influence on management structures and better efficiency from their cooperation Volunteer work is difficult to characterize as easy, because it requires people to take a lot of responsibility, incredible energy expenditure, emotional inclusion, etc. Against the backdrop of today's military operations, we are witnessing how quickly coordination and logistics processes, procurement, information support, etc. are being established. What are the individual mental structures of the interrelationship of the vitality of volunteers regarding the manifestation of their social activity as citizens of Ukraine is now one of the urgent problems of our time.

The purpose of the article is to justify volunteering in the development of professional competence of employees.

Participation in volunteer activities contributes to the development of the professionalism of employees; contributes to the development of such values as tolerance, tolerance, an active lifestyle, responsibility. Involvement of volunteers in various events and programs changes their value priorities from the values of personal life (love, happy family life, productive life) to the values of self-realization and moral responsibility (interesting work, material status, honesty, tolerance, etc.). One of the important factors is the formation and development of professional competence. Based on the results of the study, it was determined that participation in volunteer activities contributes to the development of the competence of employees; contributes to the development of such values as tolerance, tolerance, an active lifestyle, responsibility. Personal qualities that need to be developed and improved play an important role in this process. Key words: volunteering, value orientations, social position, employees, professional competence.

Keywords: volunteer activity, value orientations, social position, employees, professional competence.

Постановка проблеми

Офіційною датою заснування волонтерства вважається 1958 рік. Саме цього року було створено Анрі Дюраном волонтерську організацію - Червоний Хрест. Організацію було створено через враження Дюрана від кривавих битв при Сольферіно, тому і напрямком роботи першої волонтерської організації була перша медична допомога пораненим і полоненим [1, 4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вперше офіційне визнання волонтерської діяльності та закріплення на нормативно-правовому рівні було від 10 грудня 2003 р. постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг». Потім було прийнято Закон України «Про волонтерську діяльність» від 19 квітня 2011 р. Прийняття цього закону пов'язують з проведенням футбольного чемпіонату Євро-2012, який проходив в Україні, де було задіяно найбільшу кількість волонтерів за весь час в Україні. Цим законом було визнано, що «Волонтерська діяльність - добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги» [5, 6].

Волонтерську роботу важко схарактеризувати як легку, оскільки вона вимагає від людей великої відповідальності, неймовірних енергетичних витрат, емоційної включеності, а також здібності до швидкої адаптації в екстремальних ситуаціях військових дій. Все це в сукупності з іншими факторами детермінує утворення професійного стресу, який згодом може перетікати у так званий синдром емоційного вигоряння та супроводжуватися негативними наслідками вже не тільки у професійній діяльності та якості її виконання, а й особистого життя. Нині дедалі більше зростає потреба у вивченні особливостей життєстійкості волонтерів, як здатності до формування ефективних способів подолання стресових станів щодо визначення власної соціальної позиції [1, 4, 6].

Метою статті є обґрунтування волонтерської діяльності у розвитку професійної компетентності працівників.

Виклад основного матеріалу

У Законі України «Про волонтерську діяльність» немає чіткого тлумачення терміну «волонтерська організація». Тому виходячи з того, що волонтерська діяльність - це добровільна діяльність, а організація - це об'єднання кола осіб для досягнення певної мети, то об'єднавши ці терміни можна звернутись до Закону України «Про громадські об'єднання» від 27 червня 2018 року. В цьому законі вказано, що «Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів». Тому на нашу думку, тлумачення поняття «громадське об'єднання» можна використовувати і для терміну «волонтерська організація» в повному обсязі. На сайті Міністерства інформаційної політики України зазначено вичерпний перелік всеукраїнських волонтерських організацій з коротким описом [2, 3].

У дослідженні взяли участь волонтери Київського міського центру волонтерського центру «Надія». Вибірку для дослідження склали 120 волонтерів (віком від 24 до 56 років). Всі учасники перед початком дослідження проінформовані про умови участі в експерименті і дали згоду на участь. Психодіагностичний інструментарій склали такі методики: методика діагностики рівня емоційного «вигорання» за В. Бойком для вивчення компонентів «емоційного вигорання» (напруження, резистенція, виснаження), опитувальник О. Кокуна «Професійна життєстійкість» в контексті розкриття складових життєстійкості (контролю, включеності, прийняття виклику (control, commitment, challenge)) та опитувальник М. Рокича «Ціннісні орієнтації» для виокреслення рангового списку цінностей волонтерів.

Результати дослідження за Методикою «Діагностика рівня емоційного «вигорання» (В. Бойко) щодо визначення ознак «емоційного вигорання» засвідчують, що у волонтерів напруженність характеризується переживанням психотравмуючих обставин (рис 1.).

Напруга в групі досліджуваних проявляється у довготривалому переживанні психотравмуючих обставин і має наростаючий характер (63 %). Волонтери сприймають умови роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі, що негативно діють на свідомість та внутрішню напруженість, нестійкість психічних реакцій.

Рис. 1. Показники напруженості як ознаки «емоційного вигорання» в волонтерів (у %)

37 % досліджуваних знаходяться в стані тривоги щодо виконання професійних обов'язків із підвищеним рівнем нервовості, тривожності, депресивності настрою. Волонтери, зазвичай, не можуть сконцентруватися на певній роботі, відбуваються поведінкові зміни та різка зміна настрою. Однак працівники центру загалом задоволені своєю власною професійною діяльністю, їх влаштовує середовище, в якому вони знаходяться та люди, з якими спілкуються. Досліджувані не відчувають бажання змінити діяльність взагалі (рис. 2).

Рис. 2. Показники резистенціїу волонтерів (у %)

Резистенція волонтерів як особистісна риса характеризується найбільш вираженим симптомом - редукцією професійних обов'язків (37% осіб). 28% всіх досліджуваних проявлять емоційну замкненість, відчуженість, бажання припинити будь-які комунікації під час виконання професійних обов'язків. Симптоми неадекватного вибіркового емоційного реагування (18%) та емоційно-моральної дезорієнтації (17%) у досліджуваних проявляються у розвитку байдужості в професійній взаємодії та неконтрольованому впливу настрою на виконання обов'язків.

При дослідженні у волонтерів прояву такого компоненту «емоційного вигорання» як виснаження було виявлено вираженість психосоматичного та психовегетативного недомагання (рис. 3).

Емоційне виснаження ґрунтується на психосоматичних та психовегетативних порушеннях (38%). Цей симптом є домінуючим і характеризується психофізичною перевтомою людини, спустошеністю, нівелюванням власних професійних досягнень, порушенням професійних комунікацій, розвитком цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися із робочих мотивів та розвитком психосоматозів. У 26% всіх досліджуваних займає особистісна відстороненість (деперсоналізація), тобто порушення професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися та й до професійної діяльності взагалі.

Рис. 3. Показники виснаження у волонтерів (у %)

Також спостерігається чітко сформований симптом емоційного дефіциту (23%) як розвиток емоційної нечутливості на тлі перевиснаження, мінімізація емоційного внеску в роботу, автоматизм, спустошення людини при виконанні професійних обов'язків та емоційна відстороненість - як ефект створення захисного бар'єру в професійних комунікаціях.

Емоційна відстороненість займає 13% досліджуваних, яка проявляється у створенні захисного бар'єру щодо професійних комунікацій.

За методикою ціннісних орієнтацій М. Рокича сконкретизовано внутрішньою спрямованість волонтерів. Даний метод заснований на прямому ранжуванні списку термальних та інструментальних цінностей.

До найбільш значимих цінностей як засобів досягнення життєвих цілей, відносять: «чесність» (1 ранг), «освіченість» (2 ранг), «життєрадісність» (3 ранг), «вихованість» (4 ранг), «відповідальність» (5 ранг), «самоконтроль» (6 ранг). До бажаних цінностей (7-12 ранг) віднесли: «незалежність» (7 ранг), «сміливість у відстоюванні своїх поглядів, думок» (8 ранг), «сила волі» (9 ранг), «акуратність» (10 ранг), «ефективність у справах» (11 ранг), «раціоналізм» (12 ранг).

Рис. 4. Перелік термальних та інструментальних цінностей волонтерів (у%)

Найменш важливі цінності: «непримиримість до недоліків у собі та інших» (18 ранг), «високі потреби» (17 ранг), «терпимість» (16 ранг), «ретельність» (15 ранг), «акуратність» (14 ранг) та «широта поглядів» (13 ранг).

Таким чином, участь у волонтерській діяльності сприяє розвитку професійності майбутнього соціального працівника; сприяє розвитку таких цінностей, як толерантність, терпимість, активна життєва позиція, відповідальність. Залучення волонтерів до різноманітних заходів та програм, змінюють їх ціннісні пріоритети з цінностей особистого життя (любов, щасливе сімейне життя, продуктивне життя) на цінності самореалізації та моральної відповідальності (цікава робота, матеріальний статус, чесність, толерантність тощо). Важливу роль в цьому процесі відіграють особистісні якості, які потрібно розвивати та вдосконалювати. Одним із важливих чинників є становлення та розвиток громадянської компетентності Участь у волонтерській діяльності дозволяє розвивати ціннісний компонент громадянської компетентності, який реалізується через вияв громадянських цінностей особливостей.

За методикою О. Кокуна «Професійна життєстійкість» визначено загальний рівень професійної життєстійкості, яка грунтується на ступені вираженості трьох її складових (рівень професійної включеності, контролю і професійного прийняття виклику) та чотирьох компонентів (рівень емоційного, змістовно-професійного, мотиваційного і соціального компонентів професійної життєстійкості). Результати дослідження показали, що більшість респондентів показали нижчий за середній рівень життєстійкості (рис. 5).

Рис. 5. Рівні професійної життєстійкості волонтерів

Отож, професійна життєстійкість волонтерів - це системна особистісно-професійна властивість, що формується у фахівця впродовж діяльнісної включеності в професійну діяльність, контролі за нею та прийнятті «професійних викликів», забезпечуючи здатність протистояти несприятливим обставинам в роботі, запобігаючи розвитку професійної дезадаптації, розладів здоров'я, забезпечуючи особистісно-професійне зростання. У ході кількісного опрацювання результатів дослідження було здійснено аналіз значущих кореляційних зв'язків за методиками, що призводять до розвитку емоційного вигорання, та тих, що запобігають розвитку емоційного вигорання у волонтерів (табл. 1).

Дослідження показало, що існує статистично значущий ( на рівні р < 0,01) значний зв'язок між: напруженням, ціннісними орієнтаціями, цінностями спілкування й самоствердження, цінностями досягнення та прийняттям ризику; резистенцією та включеністю; цінностями спілкування й самоствердження та життєстійкістю; контролем та індивідуальними цінностями, виснаженням і життєстійкістю, ціннісними орієнтаціями та включеністю ( r = 0,5 - 0,7). Також, було доведено, що існує статистично значущий ( на рівні р < 0,01) сильний зв'язок між: цінностями самореалізації і моральної відповідальності та прийняттям ризику (r = 0,7 - 0,9).

Таблиця 1. Показники кореляційного взаємозв'язку згідно шкал психодіагностичних методик за коефіцієнтом Пірсона