Архетипна природа делінквентної поведінки під час війни та фактори, що впливають на її прояви

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби

Кафедра публічної політики

Архетипна природа делінквентної поведінки під час війни та фактори, що впливають на її прояви

Олійник Н.В., аспірантка



Анотація

Статтю присвячено дослідженню архетипної природи делінквентної поведінки під час війни та факторам, що впливають на її прояви.

Закцентовано увагу на дотриманні принципу гуманності у військових операціях, адже його нехтування є не лише проявом делінквентної поведінки, а й воєнними злочинами. На підставі теоретичного обґрунтування проведено дослідження феномену делінквентна поведінка під час російсько-української війни та з'ясовано його сутність. Оскільки феномен «делінквентність» викликає багато запитань, як до предмету досліджень так і до аналізу з різних аспектів (філософського, соціального, історичного, психологічного, правового, кримінального і навіть клінічного), застосовано комплексний підхід дослідження. Заглиблення у природу делінквентної поведінки та її можливих факторів впливу допомогло осмислити не лише історичне минуле, а й прикладні дослідження.

На основі архетипного підходу проаналізовано делінквентну поведінку під час війни, як феномен, пов'язаний з архетипною природою людини. Осмислено неоднозначні і складні процеси делінквентної поведінки, що протікають під час війни, вичерпно розкрито людську поведінку та проаналізовано людські вчинки на основі теорії «імажинер» Жільбера Дюрана. Проаналізовано причини масових воєнних злочинів російських збройних формувань у російсько-українській війні (у містах Буча, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, Ізюм та ін.) на основі типів К.Г. Юнга і в такий спосіб опосередковано архетипну сутність колективного несвідомого та його вплив на вияв делінквентної поведінки під час війни. Доведено, що делінквентна поведінка, яка проявляється під час війни формувалася на фоні суспільно-трансформаційних процесів внаслідок розмитості суспільних норм (аномії) та негативно впливає на публічну службу.

Акцентовано увагу на необхідності збереження та відновлення кадрового потенціалу публічної служби. Результатом дослідження стало визначення факторів впливу на прояви делінквентної поведінки та їх авторська класифікація. Сформульовано авторські визначення дефініцій «делінквентна поведінка», «масова делінквентна поведінка», «архетипна природа делінквентності». Запропоновано інструментарій для збереження та відновлення кадрового потенціалу публічної служби у воєнний та післявоєнний період.

Ключові слова: архетип, воєнний злочин, делінквентна поведінка, масова делінквентна поведінка, архетипна природа делінквентності, фактори впливу делінквентної поведінки, кадровий потенціал публічної служби.



Annotation

The archetypal nature of delinquent behavior during war and factors affecting its manifestations

Oliynyk N.V., Postgraduate student of the Department of Public Policy of the Educational and Scientific, Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv

The article is devoted to the study of the archetypal nature of delinquent behavior during the war and the factors affecting its manifestations. Attention is focused on the observance of the principle of humanity in military operations, - because its neglect is not only a manifestation of delinquent behavior, - but also war crimes. On the basis of theoretical reasoning, the phenomenon of delinquent behavior during the Russian-Ukrainian war was studied and its essence was clarified. Since the phenomenon of "delinquency" raises many questions, a comprehensive research approach is applied to both the subject of research and analysis from various aspects (philosophical, social, historical, psychological, legal, criminal, and even clinical). Delving into the nature of delinquent behavior and its possible influencing factors helped to understand not only the historical past, - but also applied research. On the basis of the archetypal approach, delinquent behavior during the war was analyzed as a phenomenon with an archetypal nature. Ambiguous and complex processes of delinquent behavior occurring during the war are analyzed, human behavior is comprehensively disclosed and human actions are analyzed based on the theory of the "imaginer" of Gilbert Durand. The causes of mass war crimes by Russian armed forces in the Russian-Ukrainian war (in the cities of Bucha, Irpin, Gostomel, Mariupol, Izyum, etc.) were analyzed based on the types of K. G. Jung, and in this way the archetypal essence of the collective unconscious and its influence on revealed delinquent behavior during the war. It has been proven that the delinquent behavior that manifests itself during the war was formed against the background of social transformation processes as a result of the blurring of social norms (anomy) and has a negative impact on public service. Attention is focused on the need to preserve and restore the personnel potential of the public service. The result of the study was the determination of factors influencing the manifestations of delinquent behavior and their author's classification. The author's definitions of the definitions «delinquent behavior», «mass delinquent behavior» and «archetypal nature of delinquency» are formulated. A toolkit for preserving and restoring the personnel potential of the public service in the war and post-war period is proposed.

Keywords: archetype, a war crime, delinquent behavior, mass delinquent behavior, archetypal nature of delinquency, influencing factors of delinquent behavior, personnel potential of public service.



Постановка проблеми

Через кожного українця зсередини пройшла війна, залишаючи не лише фізичний а й психологічний слід. Повномасштабне вторгнення Росії спричинило умисне руйнування інфраструктури України, в тому числі енергетичної. Війна є загрозою і не лише через величезні втрати держави, а й через значні військові витрати, що могли б призначатися на соціальний розвиток країни та розвиток кадрового потенціалу публічної служби.

За результатами останньої Швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення, проведеної спільно українським урядом, Світовим банком, Європейською комісією та ООН, війна всього за рік зруйнувала 15-річний прогрес України, для відновлення якого знадобиться 411 мільярдів доларів [1].

Та найбільш небезпечною тенденцією під час війни залишається збільшення резонансних злочинів, які відрізняються особливим цинізмом і жорстокістю.

Буча, Бахмут, Ірпінь, Ізюм, Гостомель, Маріуполь - це лише кілька міст України з переліку тих, які найбільше постраждали від російської агресії. Російські окупанти вчиняють звірства проти мирного населення в Україні - вбивають, викрадають, катують, ґвалтують, вивозять, депортують українських громадян; розстрілюють гуманітарні коридори, грабують підприємства, магазини й оселі українців.

Підтвердженням цих фактів є Докази порушень російськими військами міжнародного гуманітарного права, що представлено в Звіті Місії ОБСЄ про порушення міжнародного гуманітарного права та права людини, воєнні злочини та злочини проти людяності [2] та Доповідь Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні [3].

Нехтування принципом гуманності у військових операціях є не лише проявом делінквентної поведінки, а й воєнними злочинами. Деякі моделі насильницьких дій, як умисні вбивства, насильницькі зникнення або викрадення цивільних осіб, визнані злочином проти людяності. Ця війна має геноцидний аспект, адже метою війни є навмисне знищення українського народу [4].

Через делінквентну поведінку на війні виникає неспроможність системи публічного управління працювати в «нормальному режимі», адже потрібно забезпечувати безперебійне функціонування держави в умовах війни, постійно підвищувати ефективність роботи органів публічної влади. Відтак, зростає загроза надання якісних послуг державними службовцями, досягнення результатів в інтересах суспільства та збереження здорового людського капіталу країни.

Тому виникає необхідність дослідити феномен «делінквентна поведінка», як асоціальну поведінку, яка порушує певні соціальні та культурні норми, особливо правові та негативно впливає на публічне управління в цілому.

Разом з тим, заглиблення у природу делінквентної поведінки та її можливих факторів впливу вимагає адекватного осмислення як історичного минулого, так і прикладних досліджень.

Передусім це осмислення стосується психо-міфічних аспектів, через вияв архетипу, як культурно-історичного результату розвитку соціального інституту науки. Більш того - можливість враховувати культуру, ментальність, місце і території, що впливають на майбутнє народу.

У цьому контексті актуалізується думка професора Мішеля Маффесолі, що в суспільному житті не існує нічого одномірного. Одномірний вимір існує лише в підручниках. У багатьох аспектах суспільне життя потворне, вибухове і завжди ухиляється від нашого аналізу [5].

Так само й наука не повинна замикатися на одному погляді, а використовувати різні ідеології та концепти, заглиблюватися, верифікувати, залучати матеріал із різних епох.

Зокрема, архетипний підхід надасть можливість пояснити важливість несвідомого при виборі ціннісних пріоритетів, показати його вплив на виникнення та спосіб вирішення соціальних конфліктів. Дослідження архетипної природи делінквентної поведінки допоможе проаналізувати та виявити причини масових воєнних злочинів російських збройних формувань.

Таким чином, без повернення у минуле неможливо рухатися у майбутнє. Розуміння минулого стане передумовою нашого майбуття. Повернення до коренів дає нам можливість рухатися вперед та дозволяє укорінитися в архетипну природу нашого дослідження, вийти за межі зараз і тепер.

Отже, актуальність досліджень, пов'язаних з архетипною природою делінквентної поведінки під час війни, має не тільки академічний інтерес, а й нагальну практичну значимість.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проведений аналіз наукових доробок показав на недостатній рівень публікацій з дослідження архетипної природи делінквентної поведінки, однак поняття «делінквентна поведінка» має належне обґрунтування у сфері соціології, психології та кримінального права.

Теоретичні та практичні питання глобальних викликів, засад прийняття державно-управлінських рішень та національних психосоціальних особливостей, присвячено дослідження засновників та послідовників Української школи архетипіки, а саме Е. Афоніна, А. Бандурки, О. Донченко, А. Мартинова, О. Суший [6; 7; 8; 9; 10].

Важливу емпіричну базу для аналізу змін ціннісних пріоритетів українців становлять емпіричні й теоретико-методологічні узагальнення О. Балакірєвої, Н. Голованової, А. Макарової, Т. Плахтія [11;12;13;14].

Сутність делінквентної поведінки досліджували М.О. Чунусов, М.О. Докторович, А.Я. Боднар, Н.Г Макаренко [15;16;17].

Серед публікацій зарубіжних авторів, предметом дослідження яких стали соціальні конфлікти та радикальні ціннісні зміни, які вплинули в тому числі й на сферу публічного управління, слід виділити таких, як З. Бзежинський, М. Маффесолі, С. Московичі, Ф. Фукуяма [18, 5, 19, 20].

Мета статті - узагальнення і систематизація теоретичних положень щодо визначення сутності феномену делінквентна поведінка. Дослідження та аналіз делінквентної поведінки під час війни на основі архетипного підходу. Встановлення та визначення факторів, що впливають на прояви делінквентної поведінки під час війни. Надання пропозицій щодо впровадження можливих інструментів збереження та відновлення кадрового потенціалу публічної служби.



Виклад основного матеріалу

Розпочавши збройну агресію проти України, Росія порушила усі норми та принципи міжнародного права. Вбивства цивільних осіб, невибіркові обстріли будинків, лікарень, шкіл, насильницькі зникнення, тортури, зґвалтування, мародерство є проявом не лише делінквентної поведінки, а й воєнними злочинами. Такі способи ведення війни Росією проти України у світі визначають, як цілеспрямований геноцид, що карається [4].

Пропонуємо дослідити феномен «делінквентність» комплексно, оскільки він викликає багато запитань, як до предмету досліджень так і до аналізу з різних аспектів (філософського, соціального, історичного, психологічного, правового, кримінального і навіть клінічного).

У перекладі з латини «delinquenta» - гріх, хибний вчинок, провина; «delinquens» - правопорушник, злочинець, бунтівник [21].

Як юридичний термін «делінквентність» поширений у міжнародному праві, а також у кримінології та законодавстві США, Великобританії і країн Західної Європи. Зокрема, в словнику юридичних термінів іншомовного походження знаходимо, що делінквентність (від лат. delinquens - який здійснює незаконний вчинок) - це:

1) сукупність злочинів або інших правопорушень, скоєних неповнолітніми;

2) характеристика особи, що порушила правові норми і підлягає примусу, виправному впливу [22, с. 12].

У вітчизняних дослідженнях категорія «делінквентність» пов'язується з проблемою відхилень у поведінці та є родовою для визначення соціально негативної поведінки, що пов'язана з порушенням правових та інших (моральних, етичних) норм [15, с. 159].

Отже, науковці вважають «делінквентність» синонімом поняття «злочинності», індивідуальної та групової злочинної поведінки.

В психопатології ці терміни мають свою етіологію в самих різноманітних проявах психічних патологій, іноді внаслідок деяких неврологічних пошкоджень, в інших випадках, продукту генетичного успадкування [23].

Так, Н. Смелзер та В. Фокс визначали делінквентну поведінку видом соціально неприйнятної поведінки, котра охоплює типи відхилень від норми: асоціальність та антисоціальність [16, c. 66].

Слід зазначити, що в кримінології делінквентну поведінку визначають як суто молодіжне правопорушення, тобто таке, яке вчиняють молоді люди.

Тому вважаємо, що саме серед молоді призовного віку найчастіші прояви делінквентної поведінки, адже це вікові межі підготовки до військової служби (16-18 років) та безпосереднього її проходження (18-27 років).

Суб'єктами делінквентної поведінки можуть бути, як одна особа, так і випадкова група, ситуаційна група з попередньою змовою, організована група чи блок груп [17, с. 37].

Жахливі вчинки рашистів в Бучі, Ірпені та ін. містах, показали усьому світу суб'єктів делінквентної поведінки, як організований блок груп з наявними соціальними відхиленнями корисливої орієнтації, пов'язані з бажанням отримати матеріальну, грошову, майнову користь (крадіжки, пограбування, протекція), а також агресивної орієнтації, спрямовані проти особистості (образи, хуліганство, побої, зґвалтування).

Набуття делінквентності зумовлене низкою суб'єктивних і об'єктивних факторів, розвивається у різних контекстах: органічному, особистісному, соціальному та надособистісному, котрі доволі тісно між собою пов'язані [16, с. 67].

Дослідження делінквентної поведінки на основі архетипного підходу показало, що до різних аспектів цієї проблеми звертались ще античні мислителі Аристотель, Демокрит, Декарт, Геракліт, Платон.

Швейцарський психолог Карл-Густав Юнг цінує вчення Платона про «потойбічний» світ ідей, що влучно розкриває зміст поняття архетипу. Мова йде про два шари несвідомого: той, що належить особистості, і той, що властивий колективу, спільноті. Під «архетипом» К. Юнґ розуміє нераціональне несвідоме, з притаманними своїми визначальними рисами та функціями, що спільні для всіх культур та народів світу і часто зустрічаються у міфах та казках [24, c. 14].

Погоджуємося з твердженням Юнга, що архетипи, як структурні елементи передаються генетичним способом та існує певна спадкова структура психіки, яка розвивалася сотні тисяч років, яка змушує нас переживати і реалізовувати наш життєвий досвід цілком визначеним чином. Архетипи впливають на наші думки, почуття, вчинки. Тобто, архетип розглядаємо, як закріплений колективним несвідомим культурний стереотип та має вплив на поведінку й історію людства.

Ми переконані, що поява фашизму була такою ж передбачуваною на рівні архетипів, як і поява нацизму в Німеччині та Італії. В певні моменти часу люди вступають у взаємодію з архетипами і змінюють хід власного життя та історії, бо діють під впливом своєї культури.

Сучасним результатом зазначеного історичного розвитку людської культури стає парадигма постмодерну [25, с. 195].

На думку засновників Української школи архетипіки, архетип є проявом соцієтальної психіки та може розглядатись як надперсональний фактор психосоціальної еволюції та як форма несвідомого, яка неодноразово повторюється в історії, а тому аналіз архетипу - це метод дослідження менталітету, праісторії та потенціальних перспектив розвитку для народу, нації, держави [7, с. 38].

Знання про соцієтальні особливості певного народу дозволяє говорити про конкретний ментальний код культури нації. Ментальність поринає у несвідоме та закріплює архетипові відмінності між народами. Менталітет можна розглядати як «систему поглядів, оцінок, норм і умонастроїв, ґрунтованих на наявних у цьому суспільстві знаннях і віруваннях, які разом із домінантними потребами й архетипами колективного несвідомого визначають ієрархію цінностей, а отже, й характерні для представників цієї спільноти переконання, ідеали, схильності, інтереси й інші соціальні установки, що відрізняють цю спільноту від інших» [26, с. 14].

Аналіз даних моніторингу соцієтальних змін українського суспільства за період з 1992 по 2022 рр. [27], здійснений за допомогою оригінальної методики Бінарних шкал-опозицій, підтвердив, що кожна з досліджуваних психосоціальних характеристик (екстраверсія / інтроверсія; емоційність / прагматичність; ірраціональність / раціональність; інтуїтивність / сенсорність; екстернальність / інтернальність; екзекутивність / інтенціональність) є наслідком, своєрідним історичним результатом того, що не раз повторювалося в поведінці окремих людей і долі цілого народу, а отже, цілком може слугувати інструментом вимірювання самобутності України (або відхилень від неї). Національний характер, менталітет українців - це своєрідна налаштованість, завдяки якій українське суспільство зберігає енергетичний зв'язок із своїм Творцем та допомагає суспільству пройти сьогоднішні випробування і налаштовувати на них кожного члена суспільства.

За результатами моніторингу цілком очевидно, що в країні відбувся прорив до нової якості особистості - в умовах війни сформувалася нова особистість, людина-раціонал, якісно нова українська ідентичність, яка усвідомлює свою сутність шляхом ідентифікації себе з українським народом.

Тобто, в публічному управлінні теж формується новий образ державного службовця - людини з раціональними якостями та в цілому раціонального суб'єктивного чинника як базового для здійснення державно-управлінських реформ, формування і реалізації національної державної політики.

Флуктуаційні зміни коду культури Росії показали на перевагу авторитарного тренду в країні [27]. Тож, вважаємо, що російські окупанти мають визначальні риси, притаманні російській культурі, а їх поведінка визначається культурним кодом та передається на генетичному рівні.

Однак, лідери НАТО не хочуть зважати на ідентичну культуру росіян, на їх цивілізаційну «неадекватність». Підтвердженням цьому є той факт, свідком якого став увесь світ: лідери країн НАТО відмовились від європейських цінностей, коли одразу не відвернули напади на Україну - мирну країну в центрі Європи, а просто чекали, поки її столицю буде захоплено. І лише через два місяці відчайдушної оборони українців світові лідери згуртувалися на захист України, щоб виправити свою помилку.

І навіть тепер після року війни, коли мова заходить вже про укладену угоду між Росією і Білоруссю про розміщення ядерної зброї, Білий дім не бачить жодних ознак переміщення ядерної зброї і збирається поспостерігати до чого це призведе [28].

Щоб пояснити архетипну природу масових воєнних злочинів російських збройних формувань у російсько-українській війні та нелюдське тваринне поводження з мирним населенням України, найвагомішою з точки зору актуальності є концепція Жільбера Дюрана, який увів поняття «імажинер» [29]. Положення теорії Дюрана дають можливість осмислити неоднозначні і складні процеси делінквентної поведінки, що протікають від час війни, вичерпно розкрити людську поведінку та проаналізувати ситуацію людського вчинку, особливо коли мова йде про світові лихоліття.

На нашу думку, міф слід розуміти як первинне явище структурування уяви, що піддається осмисленню та усвідомленню. За допомогою міфу можна пояснити раціональний компонент дійсності, а не навпаки. Ґрунтуючись в середині імажинера на групі міфів (героїчні, драматичні та містичні), що формують два режими уяви: режим діурна, або “денний режим”, та режим ноктюрна - “нічний режим” [29, с. 275].

За Дюраном, міф - це компонент колективного несвідомого, який є першим рівнем структурування уяви і піддається осмисленню та усвідомленню. Міф є природнім захисним механізмом, що в суспільній свідомості здатний знівелювати суперечності реальної дійсності та може забезпечити внутрішнє відчуття безпеки, коли для цього немає належних зовнішніх обставин.

Безумовно, відправною точкою для трансформацій українського суспільства стала російська військова агресія. Наразі розуміння і сприйняття цих подій сформувалося за допомогою уяви та героїчного міфу. Українське суспільство об'єдналося завдяки героїчним міфам, що були покладені в основу української ідеї та відображають роль України у світі та її історичну місію.

Підхід за допомогою конструкту імажинеру дозволяє досить комплексно проаналізувати героїчний міф (режим діурну), зрозуміти значення кожного компоненту міфу та логіку його змісту. Міф став джерелом та осередком ціннісної енергетики волевиявлення прав і свобод українського народу. Героїчні міфи стали інструментом ідентичності спільноти.

Режим діурна в своїй складовій пов'язується з очищенням, як світлий день від темряви. В основі героїчного міфу лежить ідея смерті і боротьби з нею, протистояння їй.

В сьогоденні героїчний міф проявляється в діях та героїчних вчинках українського народу, який очищує країну від темряви, що уособлюють окупанти. Тож цілком слушно думати, що українське суспільство переживає трансформації та вже здійснило перехід у постмодерне суспільство.

Як установлено Моніторингом соцієтальних (загальносистемних) змін: Україна (1992-2022), протягом перехідної доби системної кризи відбувалася флуктуаційна зміна коду культури, яка визначала відповідні політичні події в країні і сподіваємось, під час війни створить «еквіфінальний ефект» - визрівання нової психосоціальної структури українського суспільства. Динаміка процесу ідентифікації в Україні (2002-2022) показує невпинне тяжіння України до моделі постмодерного суспільства [27].

На думку професора Маффесолі, в контексті російсько-української війни відбувається зіткнення двох цивілізацій, які знаходяться в різних епохах: Росія, яка все ще застряє в модерній епосі, напала на Україну, яка здебільшого тяжіє вже до постмодерної епохи, хоча й знаходиться ще в перехідному стані [30].

Що ж до проявів «тваринного» в делінквентній поведінці, К. Юнг кваліфікує людську природу як споконвічно злу. На його думку, навіть залишаючись у рамках психічного, навіть в його «колективному» вираженні, пояснити причини світових війн або інших великих соціальних зрушень не можливо. В усьому винен інтелект як неадекватне знаряддя пізнання, а ключем до розуміння людської історії є його безпорадність перед соціальною стихією.

Погоджуємося з Юнгом, що особистість не визначається лише її досвідом, навчанням і впливом оточення. Кожен індивід з'являється на світ із «цілісним особистісним ескізом, який потенційно представлений з самого народження», і що «оточення зовсім не дає можливості особистості нею стати, а лише виявляє те, що вже було в ній закладено».

Отож, припускаємо, що фашистам притаманний архетип Тіні (особистої і безособової), який, за визначенням Юнга, майже зливається з усім тваринним змістом людської психіки, що може пояснити «тіньовий» бік людської історії та визначає делінквентну поведінку під час війни.

Розглядаючи природу делінквентності, згадаємо Фукуяму, який висунув припущення, що це стосується природи «корисності» або того, чому віддасть перевагу певна людина [20, 25]. Ми також припускаємо, що, окупанти, вчиняючи крадіжки та мародерство, стали частиною політичного ландшафту XXI ст.

Закцентуємо увагу, що в сучасному світі, ще одним визначальним фактором впливу на делінквентну поведінку під час війни є засоби масової інформації. архетипний делінквентний людський гуманність війна

Спостерігаємо, як у своєму інформаційному просторі Росія заперечує саме існування української нації, а згадки про Україну і Київську Русь вже видаляють з підручників історії. Увесь світ бачить, як викривляється та спотворюється інформація в російських ЗМІ, по телебаченню транслюються сцени із проявами зла та насилля, культивують у глядачів стійке враження про світ, що їх оточує, як про надзвичайно ненадійний, небезпечний і ворожий, насаджується культ збройних сил та війни, а до українців прищеплюють відчуття ненависті.

Висновок щодо впливу телебачення на глядачів, сформований на підставі результатів серії зарубіжних досліджень, свідчить про схильність глядачів переоцінювати рівень агресивності суспільства і висловлювати переконання, що соціальний світ є загалом первісно небезпечним [31]. Поряд із формуванням ворожості на особистісному та поведінковому рівнях відбувається спотворення низки взаємопов'язаних характеристик суб'єктивного світу уявлень, таких як справедливість, контрольованість, передбачуваність. Взаємодія цих характеристик дає нам весь спектр різноманітних наслідків формування так званої «ворожої картини світу», наслідками чого можуть бути такі ознаки, як висока агресивність, захворювання психосоматичного кола, порушення соціальних контактів, депресія, посттравматичні стресові розлади тощо [31-51]. Масований вплив прикладів агресивної чи асоціальної поведінки, демонстрованої ЗМІ, здатний формувати, насамперед у молоді, спотворений погляд на світ і небажані переконання стосовно того, як саме допустимо діяти щодо інших людей [32-13].

Брак належної освіти та молодість зумовлюють їхню схильність вважати події на екрані реальністю. Вони з готовністю сприймають нав'язаний телебаченням образ людини, як ненадійної, часто підлої та небезпечної істоти, з якою можна поводитись аморально і жорстоко. Чим частіше глядачі - стикаються з негативною телевізійною картинкою соціального світу, тим глибше вона вростає у їхню свідомість, особливо якщо вони не отримують іншої, протилежної інформації [25, 54].

Система образливих дій політичної та економічної еліти Росії разом з руйнуванням традиційної системи цінностей і підміни їх квазізразками, створили передумови для аномії, породивши в російському суспільстві масовий песимізм.

Тому пояснити причини вчинених масових розграбувань, мародерства, знищення та зґвалтування під час боїв на території України можливо лише припущенням, що у свідомість було «вшито» нову «програму потреб», в якій моральні норми змінено на користь гедоністичних і споживчих.

Підтверженням нашої думки є «смішна плата» російської влади вдовам та матерям окупантів, які загинули в війні проти України, або за мобілізованих росіян: шубами, дровами, рушниками, тваринами, продуктовими наборами, машинами, грошима.

Жорстоке ж відношення до населення України, особливо нелояльного щодо діючих військ, є питанням вкрай складним для моральної оцінки. Жахіття військових знущань наводять на думку про масову психопатію російської армії.

На нашу думку, психопатію та різні психічні відхилення, можна визначити ще одним фактором впливу на прояв делінквентної поведінки окупантів, що виявляється у вигляді поєднання таких рис, як безсердечність щодо оточуючих, знижена здатність до співпереживання, нездатність до щирого каяття в заподіянні шкоди іншим людям, брехливість, егоцентричність і поверхневість емоційних реакцій.

Враховуючи наведені фактори, вважаємо, що психологічним «виправданням» насильства по відношенню до населення України для окупантів зазвичай є почуття помсти. Мотивація до «знищення особового складу противника» з легкістю переноситься на місцеве населення.

Отже, можна зробити висновок, що делінквентна поведінка росіян сформувалася на фоні суспільно-трансформаційних процесів як наслідок розмитості суспільних норм (аномії) та передбачає наявність (прихованої або явної) суспільної психопатології.

Без сумніву, делінкветна поведінка окупантів дуже сильно вплинула і продовжує впливати на психіку українського народу, а відтак зростає загроза збереження здорового людського капіталу публічної служби. За попередніми прогнозами МОЗ психологічної підтримки буде потребувати близько 15 млн українців, з них близько 3-4 млн потрібно буде призначати медикаментозне лікування [33]. Крім того, як установлено моніторингом загальносистемних змін в українському суспільстві (1992-2022), Україна перебуває у патопсихологічному стані, що його характеризує діагноз «психоневроз відкладеної дії» [27]. Цей стан тягне за собою в цілому неадекватну соціальну поведінку в суспільстві та може негативно вплинути на кадровий потенціал публічної служби. Всі ці прояви неадекватної соціальної поведінки виникають на тлі неспроможності в цілому системи публічного управління працювати в «нормальному режимі», що виникає через невпорядкованість інституційно- владних механізмів. Такий масовий невротичний стан являє собою небезпечну пастку для суспільства під час трансформаційних змін.

Збройний російсько-український конфлікт та погіршення екологічної ситуації спричинюють масовий психоневроз в країні, який, на думку Карла Юнга, є джерелом процесу індивідуації, наслідком якого, власне, й стане стрибкоподібне збільшення «самодостатніх» українців і, відповідно, - докорінна зміна на краще соціального середовища [34].

Створення Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки допоможе громадянам подолати надзвичайний стрес та наслідки пережитих травматичних подій, попередити розвиток психічних розладів.

Одначе, слід зауважити, що людська психіка надзвичайно адаптивна. Українці не втрачають надії, оптимістично сприймають воєнний стан, відсутність електрики, адекватно реагують на сигнали тривоги, стали більш згуртовані, у суспільстві відчувається взаємопідтримка, гумор - різні меми, жарти, пісні й т.д. Про це свідчать результати всеукраїнського опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», за яким: 97% українців вірять у перемогу України, 9% - довіряють та схвально оцінюють діяльність Президента Володимира Зеленського, 8% - підтримуюють членство України в НАТО, 74% - вважають, що Україна збереже всі території в межах своїх міжнародно-визнаних кордонів станом на 1991 рік» [35].

Тож, погоджуємося з оптимістичним прогнозом Е. Афоніна та Ю. Мартинова, що у суспільній свідомості громадян відбуваються якісні зміни. Вони зосереджують увагу на становленні української ідентичності, вільної від будь-яких символів тоталітаризму, що є як ніколи актуальним в умовах сьогодення [36].

Як бачимо, простір суспільного життя змінено, оскільки в центрі постає самодостатня людина-індивід з оптимістичним мисленням. Увесь світ побачив нових самодостатніх українців: сильних, красивих, розумних, талановитих добрих, безстрашних людей, які навіть втративши все, змогли «відродитися» в інших країнах чи містах.

Схоже, що час постмодерну виводить на арену суспільного життя прототип таланту. Адже у своїх професійних орієнтаціях українці все частіше опираються на власні здібності та професійні якості.

Погоджуємося з М. Мафесолі, що епоха залежності суспільного життя від сильної особистості, громадянства, представницької демократії, властивих модерну, - закінчилась (або перервалася). Постмодерн схиляється до емоційності, природи племені. Племені не з джунглів, а йдеться про архетип, який трансформується в сучасності [5].

Вплив українського народу на окупантів з модерної епохи відбувається не через демонстрацію сили, а через представлення нашої гідності, незламності духу, сили, мужності, єдності, творчості. На нашу думку, це обов'язково вплине на зміну влади на політичній арені росії та призведе до нашої Перемоги.

У цьому контексті актуалізується думка американського філософа Френсіса Фукуями щодо історичної ролі України: «Поразка Росії у війні уможливить нове народження свободи і позбавить нас хвилювань щодо занепаду глобальної демократії. Дух 1989 року буде жити завдяки купці українців» [20].

Таким чином, заглибившись в різноманітні аспекти проблеми архетипної природи делінквентної поведінки під час війни можемо визначити фактори впливу на формування делінквентної поведінки під час війни та класифікувати їх на три категорії. Зокрема, йдеться про: архетипну, соціальну та особистісну категорії, представлені в таблиці.

Таблиця

Фактори, що впливають на прояви делінквентної поведінки під час війни

Архетипні	Соціальні	Особистісні
Міфи	Аномія	Стереотипи асоціальної та дезадаптивної поведінки
Архетипи	Зміна суспільних цінностей	Соціальна незрілість
Культурний код нації	Несформованість соціально корисних інтересів	Проблеми особистісної індентичності
Генетичний код нації	Втрата моральної детермінанти	Низький освітній та культурний рівень
Ментальний код нації	Соціалізуюючий вплив оточення	Спадкові, природжені, хронічні захворювання
Соцієтальні особливості народу	Вплив ЗМІ	Психофізіологічні порушення, психопатія

Отже, архетипна природа делінквентної поведінки під час війни полягає в тому, що відбувся підйом несвідомих деструктивних сил колективної душі, раціоналізм сучасного життя знецінив раціональне, і функцію ірраціонального звів до несвідомого. Ця функція діє звідти нестримно й руйнівно, як невиліковна хвороба.

З огляду на вищезазначені дослідження сформулюємо авторське визначення дефініцій «делінквентна поведінка» та «масова делінквентна поведінка».

Делінквентна поведінка - система вчинків особи, що порушують певні соціальні, правові та культурні норми, або відхиляються від загальноприйнятих в суспільстві норм та діючих законів; це асоціальна поведінка з соціальними відхиленнями корисливої та агресивної орієнтації, яка загрожує благополуччю інших людей та карається законодавством країни.

Делінквентна поведінка поєднує не лише феномени віськового злочину, кримінального правопорушення та кримінального проступку, а й залежить від ментальності, культури та індентичності народу.

Масова делінквентна поведінка - це система вчинків організованого блоку груп з наявними соціальними відхиленнями корисливої та агресивної орієнтації, що сформувалася на фоні суспільно-трансформаційних процесів, як наслідок аномії. Масова делінквентна поведінка передбачає не лише порушення внутрішньосуспільних норм і правил, а й державних засад, має ознаки (прихованої або явної) суспільної психопатології.

Збереження та відновлення кадрового потенціалу публічної служби дуже важливе для втримання держави під час війни та її повоєнного відновлення. Публічна служба сповнена викликів і вимагає підготовки й ухвалення управлінських рішень, ефективність яких залежить від висококваліфікованих професіоналів.

Враховуючи архетипну природу делінквентності та її негативний вплив на населення України, потрібна цілеспрямована державна політика, направлена на подолання наслідків делінквентної поведінки. Зокрема, йдеться про:

1) заходи по впровадженню Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки;

2) нову систему підбору та відбору державних службовців з включенням в неї проективних методик дослідження особистості.

Такими методиками можуть стати тестові методики, створені на основі архетипного підходу: авторська психодіагностична тестова «Методика колірних уподобань» (автор - Е. Афонін. 1987) та Особистісний опитувальник БАД (автори - Леонід Бурлачук, Едуард Афонін, Олена Донченко);

3) Банк Талантів, що замінить кадровий резерв державних службовців та стане одним із джерел залучення претендентів на вакансії державної служби.

Висновки

Проведене комплексне дослідження дозволяє зробити висновок, що архетипіка - то наше сьогодення, це спіраль колективного несвідомого, яка укорінюється в архетипах, універсальних для всіх часів і культур. Делінквентна поведінка, яка проявляється під час війни, формувалася на фоні суспільно-трансформаційних процесів внаслідок розмитості суспільних норм (аномії) та негативно впливає на публічну службу.

З огляду на вищезазначені обставини ми сформулювали авторське визначення дефініцій «архетипна природа делінквентної поведінки», «делінквентна поведінка» та «масова делінквентна поведінка»; назвали фактори впливу на формування делінквентної поведінки під час війни та класифікували їх на три категорії; запропонували інструментарій збереження та відновлення кадрового потенціалу публічної служби.



Література

1. Ukraine: Rapid Damage and Needs Assessment. 23.03.2023

2. Звіт про порушення міжнародного гуманітарного права та права прав людини, воєнні злочини та злочини проти людяності вчинені в Україні (1 квітня - 25 червня 2022 року)

3. Доповідь Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні від 15 березня 2023

4. Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948

5. Маффесолі, Мішель. Час племен. Занепад індивідуалізму у постмодерному суспільстві. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2018. 264 с.

6. Афонін, Е.; Мартинов Е. Теоретичні та методологічні аспекти розвитку української школи архетипіки // Публіч. упр.: теорія та практика: зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з держ. упр. Харків: ДокНаукДержУпр, 2015. Спец. вип. С. 13-18.

7. Афонін, Е.А.; Бандурка, О.М.; Мартинов, А.Ю. Велика розтока (глобальні проблеми сучасності: соціально-історичний аналіз. К.: Видавець ПАРАПАН, 2002. 352 с.

8. Донченко, О. Вступ до “Архетипового менеджменту” // Психологія особистості. 2012. №1. С. 195-203.

9. Донченко, О. Архетипи - спільне в нашому житті (розпізнавання архетипів як шлях до унікальності) // Психологія особистості. 2011. №1. С. 170-181.

10. Суший, О. Неусвідомлювані форми соціально-психологічного мислення: до питання методологічних засад архетипіки // Публіч. упр.: теорія та практика: зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з держ. упр. Харків: ДокНаукДержУпр., 2015. Спец. вип. С. 55-59.

11. Афонін, Е.А.; Балакірєва, О.М. Функціональна і компетентнісна готовність державних службовців України до здійснення публічного адміністрування в умовах демократії // Український соціум. 2015. №1 (52). С. 7-22.

12. Голованова, Н. Про самодостаточных украинцев, психотип «гениальности» и медиапространство метамодерна // Бостонский кругозор -2019. [Електронний ресурс].

13. Макарова, А. Архетип як предмет досліджень у сучасній українській гуманітаристиці. Гілея: науковий вісник. 2020. №152 (1), С.171-176.

14. Афонін Е., Плахтій, Т. Архетипіка і публічне управління: стратегії сталого розвитку в умовах цивілізаційних зрушень. Український соціум. 2019. №2 (69), С. 142-151.

15. Чуносов, М.О. Класифікація видів делінквентної поведінки як теоретична проблема // Комп'ютерно-інтегровані технології: освіта, наука, виробництво. 2013. №11. С. 158-161.

16. Докторович, М.О. Делінквентна поведінка особистості: факторний аналіз // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського [збірник наукових праць]. Миколаїв: ТОВ фірма «Іліон», 2010. Т. 2. Вип. 4. С. 65-68.

17. Боднар, А.Я.; Макаренко Н.Г. Особливості проявів делінквентної поведінки в Збройних силах України // Наукові записки НаУКМА. Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. 2011. Т 123. С. 35-39.

18. Бзежинський З. Велика шахівниця Львів. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. С. 236 с.

19. Московичи С. Машина, творящая богов. М.: Центр психологии и психотерапии, 1998. 556 с.

20. Фукуяма, Френсіс. Ідентичність. Потреба в гідності й політика скривдженості / пер. з англ. Київ: Наш формат, 2020. 192 с.

21. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень / [авт.-уклад. Пустовіт Л.О. та ін.]. Київ: Довіра, 2000. 1018 с.

22. Ситько, О.М.; Шаповаленко, Н.М. Словник юридичних термінів іншомовного походження

23. Нуньєс, Гайтан; Лопес, Мігель. Психопатологія і правопорушення: наслідки в концепції винності

24. Юнґ, К.-Ґ. Архетипи і колективне несвідоме / пер. з нім. Львів: Астролябія, 2013. 588 с.

25. Афонін, Е.; Мартинов, А. Архетип і соцієтальне: взаємодія і взаємовпливи // Публічне управління: теорія та практика. 2013. Спец. вип. С. 193-200.

26. Історія європейської ментальності / За ред. Петера Дінцельбахера; пер. з нім. Володимира Кам'янець. Львів: Літопис, 2004. 720 с.

27. Афонін Е.А. Звіт про результати пошукової НДР «Моніторинг психосоціальних (соцієтальних) змін: Україна (1992-2022); Росія (2010-2011), Білорусь (2010-2013), Австрія (2022)»

28. Hafsa Khalil, Mike Hayes and Maureen Chowdhury. March 26, 2023 Russia-Ukraine news

29. Дюран Жільбер. Антропологічні структури уявного. Пер. З фр. А. Репи. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2021. 568 с.

30. Маффесолі, Мішель. Справедлива війна. Секція "Війна як об'єкт соціологічних дослідження". Матеріали ХХІІ Міжнародної наукової конференції «Харківські соціологічні читання», присвяченої пам'яті засновниці Харківської соціологічної школи, фундаторки вітчизняної соціологічної науки та освіти, професорки Олени Олександрівни Якуби. (м. Харків, 03-04 листопада 2022)

31. Hornstein, H.D. Cognitive processes and the persistence of aggressive behavior. Psychological Medicine. 2000. V. 42. Р. 92-96.

32. Klein, J.D.; Brown, J.D.; Childers, K.W. et al. Adolescents' risky behaviour and mass media use. London: Pediatrics. 1999. P 24-31.

33. Віктор Ляшко. Вплив війни на психічне здоров'я - колосальний

34. Юнґ, К.-Ґ. Архетипи і колективне несвідоме / Пер. з нім. Катерини Котюк; наук. ред. українського видання Олег Фешовець. 2-ге опрац. вид. Львів: Видавництво «Астролябія», 2018. 608 с.

35. Всеукраїнське опитування міжнародного республіканського інституту: лютий 2023

36. Афонін Е.А., Мартинов А.Ю. «Українське диво: від депресії до соціального оптимізму». К: Видавничій дім «Києво-Могилянська академія», 2019. 296 с.



References

1. Ukraine: Rapid Damage and Needs Assessment (2023)

2. Zvit pro porushennya mizhnarodnoho humanitarnoho prava ta prava prav lyudyny, voyenni zlochyny ta zlochyny proty lyudyanosti vchyneni v Ukrayini (1 kvitnya - 25 chervnya 2022 roku) [Report on violations of international humanitarian law and human rights law, war crimes and crimes against humanity committed in Ukraine (April 1 - June 25, 2022)].

3. Dopovid' Nezalezhnoyi mizhnarodnoyi komisiyi z rozsliduvannyaporushen' v Ukrayini vid 15 bereznya 2023. [Report of the Independent International Commission to Investigate Violations in Ukraine dated March 15, 2023].

4. Konventsiya pro zapobihannya zlochynu henotsydu ta pokarannya za n'oho vid 9 hrudnya 1948. [ Convention on the Prevention of the Crime of Genocide and its Punishment of December 9, 1948].

5. Maffesoli, Mishel'(2018). Chas plemen. Zanepad indyvidualizmu u postmodernomu suspil'stvi. [Time of the tribes. Decline of individualism in postmodern society]. Kyiv: Vyd. dim «Kyyevo-Mohylyans'ka akademiya» [in Ukrainian].

6. Afonin, E. & Martynov, E. (2015). Teoretychni ta metodolohichni aspekty rozvytku ukrayins'koyi shkoly arkhetypiky. [Theoretical and methodological aspects of the development of the Ukrainian school of archetypes]. Kharkiv: DokNaukDerzhUpr [in Ukrainian].

7. Afonin, E.A., Bandurka, O.M. & Martynov, A. Yu. (2002). Velyka roztoka (hlobal'ni problemy suchasnosti: sotsial'no-istorychnyy analiz. [ The great rift (global problems of modernity: socio-historicalanalysis]. Kyiv: PARAPAN [in Ukrainian].

8. Donchenko, O. (2012). Vstup do Arkhetypovoho menedzhmentu [Introduction to Archetypal Management]. Psykholohiya osobystosti - Personality Psychology, 1, 195-203 [in Ukrainian].

9. Donchenko, O. (2011). Arkhetypy - spil'ne v nashomu zhytti (rozpiznavannya arkhetypiv yak shlyakh do unikal'nosti) [Archetypes are common in our life (recognition of archetypes as a way to uniqueness)]. Psykholohiya osobystosti - Personality Psychology, 1, 170-181 [in Ukrainian].

10. Cushyy, O. (2015). Neusvidomlyuvani formy sotsial'no-psykholohichnoho myslennya: do pytannya metodolohichnykh zasad arkhetypiky [Unconscious forms of socio-psychological thinking: to the question of methodological foundations of archetypes] Publich. upr.: teoriya ta praktyka: zb. nauk. pr. Asotsiatsiyi doktoriv nauk z derzh. upr.- Publich. practice: theory and practice: coll. of science Ave. of the Association of Doctors of Science from the State. Kharkiv: DokNaukDerzhUpr., Spets. vyp., 55-59 [in Ukrainian].

11. Afonin, E.A. & Balakiryeva, O.M. (2015) Funktsionalna i kompetentnisna hotovnist derzhavnykh sluzhbovtsiv Ukrayiny do zdiysnennya publichnoho administruvannya v umovakh demokratiyi [Functional and competent readiness of civil servants of Ukraine to implement public administration in the conditions of democracy] Ukrayinskyy sotsium-Ukrainian society, 1 (52), 7-22 [in Ukrainian].

12. Golovanova, N. (2019) Pro samodostatochnykh ukraintsev, psikhotip «genialnosti» i mediaprostranstvo metamoderna [About self-sufficient Ukrainians, the psychotype of genius" and the metamodern media space]. Bostonskiy krugozor - Boston Outlook.

13. Makarova, A. (2020). Arkhetyp yak predmet doslidzhen u suchasniy ukrayinskiy humanitarystytsi. [Archetype as a subject of research in modern Ukrainian humanitarianism]. Hileya: naukovyy visnyk - Gilea: Scientific Bulletin, 152 (1), 171-176 [in Ukrainian].

14. Afonin E. & Plakhtiy, T. (2019) Arkhetypika i publichne upravlinnya: stratehiyi staloho rozvytku v umovakh tsyvilizatsiynykh zrushen. [Archetypal and public management: strategies of sustainable development in the conditions of civilizational shifts]. Ukrayinskyy sotsium-Ukrainian society, 2 (69), 142-151[in Ukrainian].

15. Chunosov, M.O. (2013) Klasyfikatsiya vydiv delinkventnoyi povedinky yak teoretychna problema [Classification of types of delinquent behavior as a theoretical problem]. Kompyuterno-intehrovani tekhnolohiyi: osvita, nauka, vyrobnytstvo - Computer-integrated technologies: education, science, production, 11, 158-161[in Ukrainian].

16. Doktorovych, M.O. (2010) Delinkventna povedinka osobystosti: faktornyy analiz [Delinquent personality behavior: factor analysis]. Naukovyy visnykMykolayivskoho derzhavnoho universytetu imeni V.O. Sukhomlyns'koho [zbirnyk naukovykh prats']- Scientific bulletin of the Mykolaiv State University named after V.O. Sukhomlynskyi [collection of scientific works], T. 2. Vyp. 4, 65-68 [in Ukrainian].

17. Bodnar, A.Ya. & Makarenko N.H. (2011) Osoblyvosti proyaviv delinkventnoyi povedinky v Zbroynykh sylakh Ukrayiny [Peculiarities of manifestations of delinquent behavior in the Armed Forces of Ukraine]. Naukovi zapysky NaUKMA. Pedahohichni, psykholohichni nauky ta sotsial'na robota. - Scientific notes of NaUKMA. Pedagogical, psychological sciences and social work. T. 123, 35-39 [in Ukrainian].

18. Bzezhyns'kyy Z. (2000) Velyka shakhivnytsya. [А large chessboard]. Lviv. Ivano- Frankivsk: Lileya-NV [in Ukrainian].

19. Moskovichi S. (1998) Mashina, tvoryashchaya bogov [A machine that creates gods]. Moscow: Center for Psychology and Psychotherapy [in Russian].

20. Fukuyama, Frensis (2020) Identychnist'. Potreba v hidnosti y polityka skryvdzhenosti [Identity. The need for dignity and the politics of resentment] trans. from English Kyiv: Nash format [in Ukrainian].

21. Pustovit L.O. (2000) Slovnyk inshomovnykh sliv: 23000 sliv ta terminolohichnykh slovospoluchen [Dictionary offoreign words: 23,000 words and terminological phrases ]. Kyiv: Dovira [in Ukrainian].

22. Sitko, O.M. & Shapovalenko, N.M. (2013) Slovnyk yurydychnykh terminiv inshomovnoho pokhodzhennya [Dictionary of legal terms of foreign origin]

23. Nunyes, Haytan & Lopes, Mihel (2009). Psykhopatolohiya i pravoporushennya: naslidky v kontseptsiyi vynnosti [Psychopathology and delinquency Implications in the concept of imputability]

24. Yung, K.-G. (2013) Arkhetypy i kolektyvne nesvidome [Archetypes and the collective unconscious] Lviv: Astrolyabia [in Ukrainian].

25. Afonin, E. & Martynov, A. (2013) Arkhetyp i sotsiyetal'ne: vzayemodiya i vzayemovplyvy. [Achetype and social: interaction and mutual influences] Publichne upravlinnya: teoriya ta praktyka - Public management: theory and practice. Spets. vyp.,193-200.

26. Istoriya yevropeyskoyi mentalnosti [ History of the European mentality] Peter Dinzelbacher (Ed.) (Volodymyra Kamianets, Trans.). Lviv: Litopys [in Ukrainian].

27. Afonin E.A. (2022) Zvit pro rezul'taty poshukovoyi NDR «Monitorynh psykhosotsial'nykh (sotsiyetal'nykh) zmin: Ukrayina (1992-2022); Rosiya (2010-2011), Bilorus' (2010-2013), Avstriya (2022)» [A report on the results of the search NDR "Monitoring of psychosocial (societal) changes: Ukraine (1992-2022); Russia (2010-2011), Belarus (2010-2013), Austria (2022)"] [in Ukrainian].

28. Hafsa Khalil, Mike Hayes and Maureen Chowdhury (2023) Russia-Ukraine

29. Dyuran Zhilber (2021) Antropolohichni struktury uyavnoho [Anthropological structures of the imaginary] (A. Repa, Trans). Kyiv: Kyiv-Mohyla Academy Publishing House [in Ukrainian].

30. Maffesoli, Mishel (2022). Spravedlyva viyna. [A just war], Materialy KHKHII Mizhnarodnoyi naukovoyi konferentsiyi «Kharkivs'ki sotsiolohichni chytannya», prysvyachenoyi pam "yati zasnovnytsi Kharkivs 'koyi sotsiolohichnoyi shkoly, fundatorky vitchyznyanoyi sotsiolohichnoyi nauky ta osvity, profesorky Oleny Oleksandrivny Yakuby, (m, Kharkiv, 03-04 lystopada 2022) - Materials of the 22nd International Scientific Conference "Kharkiv Sociological Readings", dedicated to the memory of the founder of the Kharkiv Sociological School, the founder of national sociological science and education, Professor Olena Oleksandrivna Yakuba, (Kharkov, November 03-04, 2022)

31. Hornstein, H.D. (2000) Cognitive processes and the persistence of aggressive behavior. Psychological Medicine. V. 42, 92-96 [in English].

32. Klein, J.D.; Brown, J.D.; Childers, K.W. (1999) et al. Adolescents' risky behaviour and mass media use, London: Pediatrics, 24-31 [in English].

...