Виклики соціальної роботи з людьми похилого віку у період війни в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виклики соціальної роботи з людьми похилого віку у період війни в Україні

Кузнецов Олександр Володимирович здобувач магістерського рівня вищої освіти, Державний вищий навчальний заклад "Донбаський державний педагогічний університет"

Співак Ярослав Олегович доктор педагогічних наук, професор кафедри соціальної роботи, Державний вищий навчальний заклад "Донбаський державний педагогічний університет"

Співак Людмила Анатоліївна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри технологій спеціальної та інклюзивної освіти, Державний вищий навчальний заклад "Донбаський державний педагогічний університет"

Костенко Дмитро Вікторович доктор філософії в галузі державного управління, кандидат педагогічних наук, асистент кафедри іноземних мов математичних факультетів, Навчально-науковий інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Чернуха Надія Миколаївна доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної реабілітації та соціальної педагогіки, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

У статті розглянуто питання сучасних форм і напрямів соціальної роботи з людьми похилого віку, що сприяють удосконаленню системи соціального захисту населення в Україні та її гармонізації з європейським законодавством. Акцентовано виклики соціальної роботи з людьми похилого віку у воєнний період. Проаналізовано останні наукові дослідження, присвячені проблемам та особливостям людей похилого віку і специфіки соціальної роботи під час воєнного стану, питанням організації соціально-педагогічної підтримки людей похилого віку в умовах сучасних реалій. Показано необхідність приділення уваги соціально-економічному захисту особи похилого віку, який виражений у наданні різноманітних видів матеріальних та натуральних допомог, а також роль культурного і духовного розвитку людини. Розглянуто загальні основи державної політики щодо осіб похилого віку, визначені постановами Генеральної Асамблеї ООН та Конституцією України. Описано основні завдання соціального обслуговування людей похилого віку в Україні. Схарактеризовано головні цілі соціальної реабілітації людей похилого віку, зокрема, в умовах війни, необхідні для соціалізації та ресоціалізації у суспільстві у післявоєнний період, поновлення їх суспільного статусу та спроможності до індивідуальної соціальної та сімейно-побутової діяльності. Виокремлено три моделі соціального обслуговування осіб літнього віку в Україні: стаціонарна, напівстаціонарна, нестаціонарна. Надано характеристику термінової одноразової допомоги для людей похилого віку та осіб з інвалідністю. Виділено інституції та заклади, що займаються підтримкою осіб літнього віку в Україні. Розглянуто типологізацію напрямів соціальної роботи в громаді. Визначено перспективні напрями роботи щодо оновлення, вдосконалення, адаптації чинного законодавства України.

Ключові слова: соціальна робота з людьми похилого віку, соціально- економічний захист, державна політика, особа похилого віку, соціальне обслуговування, соціалізація. соціальний похилий захист

Kuznetsov Oleksandr Volodymyrovych Candidate for a master's degree in higher education, SHEI "Donbas State Pedagogical University"

Spivak Yaroslav Olegovich Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of Department of Social Work, SHEI "Donbas State Pedagogical University"

Spivak Ludmyla Anatoliyivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Technologies of Special and Inclusive Education, SHEI "Donbas State Pedagogical University"

Kostenko Dmytro Viktorovych Ph.D. in Public Administration, Ph.D. in Pedagogy, Assistant Professor of the Department of foreign languages for Mathematical Faculties, Educational and Scientific Institute of Philology of Taras Shevchenko National University of Kyiv

Chernukha Nadiia Mykolaivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Chief of the Department of Social Work and Social Pedagogy, Taras Shevchenko National University of Kyiv

CHALLENGES OF SOCIAL WORK WITH ELDERLY PEOPLE DURING THE WAR IN UKRAINE

The article examines the issue of modern forms and directions of social work with the elderly, which contribute to the improvement of the system of social protection of the population in Ukraine and its harmonization with European legislation. The challenges of social work with the elderly during the war period are emphasized. The latest scientific research devoted to the problems and features of the elderly and the specifics of social work during the martial law, the organization of socio-pedagogical support for the elderly in the conditions of modern realities, is analyzed. The need to pay attention to the socio-economic protection of the elderly, which is expressed in the provision of various types of material and in-kind assistance, as well as the role of cultural and spiritual development of a person, is shown. The general foundations of the state policy regarding the elderly, determined by the resolutions of the UN General Assembly and the Constitution of Ukraine, are considered. The main tasks of social services for the elderly in Ukraine are described. The main goals of social rehabilitation of the elderly, in particular, in the conditions of war, necessary for socialization and resocialization in society in the post-war period, renewal of their social status and capacity for individual social and family activities are characterized. Three models of social service for the elderly in Ukraine are distinguished: stationary, semi-stationary, non-stationary. The description of urgent one-time assistance for the elderly and persons with disabilities is given. Institutions and institutions dealing with the support of elderly people in Ukraine are highlighted. The typology of areas of social work in the community is considered. Prospective areas of work regarding updating, improvement, and adaptation of the current legislation of Ukraine have been determined.

Keywords: social work with elderly people, socio-economic protection, state policy, elderly person, social service, socialization.

Постановка проблеми. Соціальна робота як наукова та професійна діяльність має постійно відповідати вимогам часу та викликам сьогодення. Потреби, які виникають у людини, що потрапляє у складні життєві обставини, з плином часу змінюються, що спонукає систему соціального захисту населення до пошуку нових підходів. Не є виключенням і соціальна робота з людьми похилого віку, що є об'єктом уваги багатьох науковців. Швидкий процес "старіння" населення, що передбачає зменшення народжуваності та збільшення кількості людей похилого віку є актуальною проблемою для України та країн Європейського Союзу. Дані статистики свідчать, що у 1991 році кількість населення України складала 51,6 млн. За дослідженням Держкомстату, на 1 січня 2022 р. ця кількість становила вже 41,16 млн осіб. За підрахунками ООН, у 2022 р. в Україні мешкало 43 млн 792 тис. осіб. Частка громадян віком до 17 років у структурі постійного населення держави залишається на рівні 18,1% (2019 р.) - 17,9% (2021 р.). Ситуацію суттєво ускладнює повномасштабне вторгнення рф на територію України. За даними управління у справах біженців ООН, станом на початок 2023 року, понад 7,9 мільйонів українців виїхали за кордон через війну. Ще 5,9 мільйона людей стали внутрішньо переміщеними особами. З огляду на це, дослідники роблять висновки, що внаслідок цих процесів українське суспільство з часом опиниться у низхідній спіралі демографічного занепаду. Відтак, соціальна робота з населенням, зокрема, з людьми похилого віку є одним із головних напрямів соціальної політики в Україні.

Аналіз сучасних форм і напрямів соціальної роботи з людьми похилого віку сприяє вдосконаленню системи соціального захисту населення в Україні та її гармонізації з європейським законодавством.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями вивчення проблем та особливостей людей похилого віку й специфіки соціальної роботи з ними займалися такі вітчизняні науковці: О. Безпалько, М. Єрмолаєва, І. Звєрєва, І. Іванова, Т. Коленіченко, А. Лобанова, Л. Тюптя, С. Харченко та ін. Технології соціально-педагогічної роботи, питання організації соціально- педагогічної підтримки людей похилого віку розглядали: Л. Мардахаєв, В. Фокін, Н. Шмельова та ін. Напрями соціальної роботи з людьми похилого віку були досліджені у працях А. Капської, М. Лукашевича, Т. Семигіної, В. Яценко та ін.

Мета статті - проаналізувати зміст системи соціальної роботи та запропонувати шляхи удосконалення надання соціальних послуг людям похилого віку у період війни в Україні.

Виклад основного матеріалу. В сучасній соціальній роботі, заснованій передусім на засадах гуманізму та індивідуального підходу до кожної особистості, фахівцям необхідно не лише приділяти увагу соціально- економічному захисту людини похилого віку, що виражений у наданні різноманітних матеріальних чи натуральних допомог, а й розуміти вагому роль культурного і духовного розвитку людини, адже у похилому віці проблема самореалізації та подолання наслідків зміни соціальних ролей стоїть особливо гостро. З огляду на це, деякі підходи до здійснення соціальної роботи з даною категорією осіб є застарілими і не пристосованими до нових умов.

У 1990 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила постанову про відзначення 1 жовтня Міжнародного дня людей похилого віку, а 16 грудня 1991 року підтримала "Принципи Організації Об'єднаних Націй стосовно літніх людей", головним з яких затверджено - "зробити повноцінним життя літніх людей".

У "Декларації з проблем старіння", яка ухвалена 16 жовтня 1992 р., було окреслено базові стандарти гідного життя літніх людей з рекомендацією включення відповідних норм до національного законодавства держав і створення сприятливих умов для їх втілення. Було визначено такі головні принципи:

а) незалежність - гарантія таких доходів, які забезпечуватимуть безперешкодний доступ людей похилого віку до житла, продуктів харчування, медичного обслуговування тощо;

б) участь - надання можливості брати активну участь у суспільному та культурному житті;

в) догляд - різномантні форми допомоги та обслуговування від догляду родини та громади, у якій особа похилого віку мешкає, до послуг спеціалізованих опікунських закладів. Надання таких послуг має відбуватись із дотриманням таких принципів, як повага, пошанування переконань та бажань особистості;

г) реалізація внутрішнього потенціалу;

ґ) гідність - повноцінне життя без фізичного та психологічного насильства чи дискримінації [3;8].

Загальні основи державної політики щодо осіб похилого віку визначено Конституцією України, Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", Законом України "Про соціальні послуги" тощо. Згідно з Положенням про Міністерство соціальної політики України, від 17.06.2015 № 423, на Міністерство соціальної політики України в сфері соціального захисту покладаються функції щодо формування й реалізації державної політики щодо допомоги вразливим категоріям населення, зокрема людям похилого віку [4;10;11].

Законом України "Про соціальні послуги" передбачено право осіб літнього віку на соціальне забезпечення, гарантовано право особи на отримання соціальних послуг як переліку юридичних, економічних, психологічних, педагогічних, медичних, відновлювальних заходів тощо, завданням яких є покращення або відтворення їх життєдіяльності соціального пристосування та повернення до повноцінного життя [9].

Даний Закон визначає, що базовими формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування. Матеріальну допомогу можна отримати у грошовій або натуральній формах.

Соціальне обслуговування - це комплекс соціальних заходів, який передбачає сприяння, підтримку і певний перелік послуг, що надають соціальні служби окремій особі чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їхнього соціального статусу та повноцінної життєдіяльності. Соціальне обслуговування осіб літнього віку складається із комплексу соціальних послуг, які клієнти можуть отримувати вдома та/або у спеціальних державних закладах та установах, що підпорядковуються органам місцевого самоврядування [3].

Головною умовою виникнення у громадянина права на соціальне обслуговування є потрапляння у складну життєву ситуацію, яка нормативно визначається як комплекс обставин, що обґрунтовано порушують нормальну життєдіяльність, з наслідками яких особа не має змоги впоратися самостійно.

Згідно з чинним законодавством, особа літнього віку має право на такі види послуг у межах соціального обслуговування:

- соціaльно-побутові послуги;

- психологічні послуги;

- соціально-економічні;

- соціaльно-медичні;

- соціально-педлгогічні послуги;

- інформлційні послуги;

- юридичні послуги -;

- послуги з прлцевлаштування [8;9].

Основними завданнями соціального обслуговування в Україні є здійснення соціальної реабілітації та соціальної адаптації людей літнього віку. Серед головних цілей соціальної реабілітації фахівці вбачають створення сприятливих умов для соціалізації та ресоціалізації особи у суспільстві, поновлення її суспільного статусу та спроможності до індивідуальної соціальної та сімейно-побутової діяльності за допомогою орієнтації у соціальному середовищі, суспільно-побутового пристосування, окремих форм соціального патронажу й соціального обслуговування. Натепер в Україні існують три моделі соціального обслуговування осіб літнього віку: стаціонарна, напівстаціонарна, нестаціонарна [1].

Сутність першої моделі полягає у наданні соціальних послуг у спеціалізованих будинках, будинках-інтернатах, пансіонатах для ветеранів праці та осіб з інвалідністю, ветеранів Другої світової війни, самотніх людей та осіб літнього віку певних професійних категорій. Стаціонарне обслуговування зазвичай складається з таких видів соціальних послуг: матеріально-побутові; послуги з організації харчування, побуту та дозвіллєвої діяльності; соціально-медичні та соціально-гігієнічні послуги; освітні; юридичні послуги; допомога в організації ритуальних послуг.

Друга (напівстаціонарна) модель соціального обслуговування передбачає отримання особою послуг в установах денного та нічного перебування, реабілітаційних центрах, медико-соціальних установах, центрах соціального обслуговування. Основними видами послуг, що надаються у напівстаціонарних закладах є: соціально-побутові; психологічні; соціально- педагогічні; соціально-медичні; соціально-економічні; юридичні; інформаційні.

Третя (нестаціонарна) модель соціального обслуговування складається з таких форм: соціальне обслуговування за місцем проживання, термінове соціальне обслуговування, соціально-консультативна допомога, соціально- психологічна допомога. Базовими соціальнми послугами, які надаються за місцем проживання, є такі: надання послуг харчування та доставка їжі додому; придбання і доставка лікарських засобів та медичних виробів, так званих товарів "першої необхідності"; сприяння отриманню кваліфікованої медичної допомоги, супроводження особи до медичної установи; надання юридичних форм допомоги; підтримка належних умов проживання з точки зору гігієнічних вимог; допомога в організації ритуальних послуг; надання різноманітних соціально-побутових послуг у залежності від умов проживання; оформлення документів; допомога у розміщенні у стаціонарні установи соціального обслуговування [3].

Останнім часом науковці можуть також окремо виділяти термінове соціальне обслуговування. Метою цього виду обслуговування є надання термінової одноразової допомоги для людей похилого віку та осіб з інвалідністю, які невідкладно потребують соціальної підтримки. Термінове соціальне обслуговування складається з таких соціальних послуг: одноразове надання безкоштовного гарячого харчування або продуктових наборів; забезпечення одягом, взуттям, предметами "першої необхідності"; одноразова грошова допомога; допомога в отриманні тимчасового житла; надання правової допомоги; невідкладна медико-психологічна допомога у співпраці з медиками, психологами, священнослужителями тощо.

У майже кожному населеному пункті України працюють територіальні центри соціального обслуговування, які надають соціальні послуги особам, які опинилися у складній життєвій ситуації і потребують сторонньої допомоги за місцем проживання [2].

Соціальні працівники здійснюють роботу з особами літнього віку на таких двох рівнях: 1) макрорівень (формування соціальної політики та її гармонізація із інтересами літніх людей, створення пенсійних фондів та інших організацій підтримки, створення багатофункціональної системи соціального страхування, медичного, психологічного та консультаційного обслуговування); 2) мікрорівень (аналіз способу життя осіб літнього віку, рівня та якості соціальної допомоги, що надається). Соціальна підтримка осіб літнього віку в Україні здійснюється цілою низкою інституцій і закладів: Міністерство соціальної політики; Пенсійний фонд; департаменти соціального захисту населення; територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів і самотніх непрацездатних громадян і відділення соціальної допомоги вдома; установи, заклади та підприємства сфери управління Міністерства соціальної політики, які здійснюють соціальний захист людей похилого віку, осіб з інвалідністю, ветеранів війни і праці (науково-дослідні інститути, які вивчають проблеми старіння, служби медико-трудової експертизи, різноманітні недержавні фонди, товариства, організації) тощо [5].

Соціальна робота з особами літнього віку потребує постійного реформування із врахуванням сучасних реалій та зарубіжного досвіду. На даний час найбільш передовою формою соціальної роботи з громадянами літнього віку є робота в громаді. Аналіз іноземного досвіду дозволив визначити, що так звана "community work" виступає як робота соціального працівника безпосередньо у територіальній громаді, яка здійснюється залежно від певного рівня розвитку та чисельності мікросоціального середовища. Зважаючи на те, що специфіка соціальної роботи в громаді полягає в стимулюванні мешканців громади до розв'язання проблем, що виникли, важливою її частиною є розвиток і мотивування мешканців громади до активних дій.

Науковці поділяють функціональні напрями соціальної роботи в громаді з громадянами літнього віку на такі типи: а) координаційно-посередницька діяльність - стимулювання розвитку взаємовигідних зв'язків територіальної громади, державних і недержавних організацій соціальної спрямованості на території даної громади; ефективна комунікація з місцевими ЗМІ;

б) мотиваційно-мобілізуюча діяльність - мотивування осіб похилого віку до колективної діяльності задля розвитку громади; стимулювання здатності мешканців громади брати активну участь у суспільному житті; заохочення до виникнення різноманітних форм взаємної допомоги між мешканцями громади; сприяння розвитку ініціативних груп членів громади;

в) дослідницько-моніторингова діяльність - аналіз й оцінка соціальних умов, потреб, нахилів осіб літнього віку у територіальній громаді; моніторинг якості соціальних послуг, які були ними отримані; г) сервісно-обслуговча діяльність - надання соціальних послуг особам літнього віку як співробітниками закладів соціального обслуговування, так і з залученням груп самодопомоги, громадських організацій [7].

Висновки

Соціальна робота з людьми похилого віку в Україні охоплює досить широкий перелік видів, форм і послуг. Інституційне забезпечення соціального захисту даної верстви населення характеризується своєю різноманітністю і функціональністю (стаціонарна, напівстаціонарна та нестаціонарна моделі). Водночас, нормативно-правова база щодо соціальної роботи з людьми похилого віку залишається дещо застарілою і є не повністю адаптованою до нових викликів: наслідків повномасштабної війни, стрімкого "старіння" населення в Україні, потребі літніх людей у суб'єктності та активному дозвіллі. Таким чином, необхідно не тільки оновлювати і вдосконалювати чинне законодавство відповідно до європейських стандартів, а й впроваджувати новітні методики й технології роботи з людьми "третього віку". Дана робота має базуватися на принципах поваги до гідності людини, гуманізму, людиноцентризму, адресності, корисного дозвілля, активної участі в соціальному житті.

Література

1. Голова Н. І. Соціальні моделі обслуговування геронтологічної групи населення в Україні. Social Work and Education. 2020. Vol. 7, No. 2. pp. 170-177.

2. Голубенко Т.О. Особливості процесу формування готовності майбутніх соціальних працівників до патронажної роботи з людьми похилого віку. Молодий вчений. 2013. № 1(01). С. 77-81.

3. Коленіченко Т. І. Соціальна робота з людьми похилого віку. Соціальна педагогіка: теорія та практика. 2011. № 4. С. 20-25.

4. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 17.03.2023).

5. Мещан І. В. Самотність людей похилого віку як проблема соціальної роботи в громаді. Соціальна робота в Україні: теорія і практика. 2017. № 1-2. С. 56-67.

6. Моторнюк У. І. Аналіз сучасного стану надання соціальних послуг в Україні. Причорноморські економічні студії. 2016. Вип. 8. С. 187-190.

7. Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 423. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/423-2015-%D0%BF#Text (дата звернення: 17.03.2023).

8. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні: Закон України від 16.12.1993 р. № 3721-XII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3721-12#Text (дата звернення: 17.03.2023).

9. Про соціальні послуги: Закон України від 17.01.2019 р. № 2671-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2671-19#Text (дата звернення: 17.03.2023).

10. Resolution A/RES/47/5.Proclamation on Ageing. URL: http://un.org/development/ desa/ageing/resources/international-year-of-older-persons-1999/resolution-475.html (дата звернення: 17.03.2023).

11. United Nations Principles for Older Persons. General Assembly resolution 46/91.

12. 16 December 1991. URL: https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/united- nations-principles-older-persons (дата звернення: 17.03.2023).

13. References:

14. Resolution A/RES/47/5.Proclamation on Ageing. Retrieved from http:// un.org/development/ desa/ageing/resources/international-year-of-older-persons-1999/resolution-475.html [in English].

15. Holova, N. I. (2020). Sotsial'ni modeli obsluhovuvannia herontolohichnoi hrupy naselennia v Ukraini[Social models of service for the gerontological population group in Ukraine]. Social Work and Education, 7(2),170-177 [in Ukrainian].

16. Holubenko, T. O. (2013). Osoblyvosti protsesu formuvannia hotovnosti majbutnikh sotsial'nykh pratsivnykiv do patronazhnoi roboty z liud'my pokhyloho viku [Peculiarities of the process of forming the readiness of future social workers for patronage work with elderly people]. Molodyj vchenyj - Young Scientist,1(01), 77-81 [in Ukrainian].

17. Kolenichenko, T. I. (2011). Sotsial'na robota z liud'my pokhyloho viku [Social work with the elderly]. Sotsial'napedahohika: teoriia tapraktyka - Соціальна педагогіка: теорія та практика, 4, 20-25 [in Ukrainian].

18. Konstytutsiia Ukrainy on 28 June 1996[Constitution of Ukraine]. Retrieved from: http://zakon3.rada.gov.ua/lavs/shov/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80[in [in Ukrainian].

19. Meschan, I. V. (2017). Samotnist' liudej pokhyloho viku iak problema sotsial'noi roboty v hromadi[Loneliness of the elderly as a problem of social work in the community]. Sotsial'na robota v Ukraini: teoriia ipraktyka - Social work in Ukraine: theory and practice,1-2, 56-67[in Ukrainian].

20. Motorniuk, U. I. (2016). Analiz suchasnoho stanu nadannia sotsial'nykh posluh v Ukraini[Analysis of the current state of the provision of social services in Ukraine]. Prychornomors'ki ekonomichni studii - Black Sea Economic Studies, 8,187-190 [in Ukrainian].

21. United Nations Principles for Older Persons. General Assembly resolution 46/91. 16 December 1991. Retrieved from: https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/ united-nations-principles-older-persons [in English].

22. Zakon Ukrainy "Pro osnovni zasady sotsial'noho zakhystu veteraniv pratsi ta inshykh hromadian pokhyloho viku v Ukraini" (16 December 1993). [The Law of Ukraine "On the basic principles of social protection of labor veterans and other senior citizens in Ukraine"]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.Ua/lavs/shov/3721-12#Tekht. [in Ukrainian].

23. Zakon Ukrainy "Pro sotsial'ni posluhy" (17 January 2019). [The Law of Ukraine "About social services"]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/lavs/shov/2671-19#Tekht [in Ukrainian].

24. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy "Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Ministerstvo sotsial'noi polityky Ukrainy" (17 June 2015). [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On the approval of the Regulation on the Ministry of Social Policy of Ukraine"]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/lavs/shov/423-2015-%D0%BF#Tekht [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru