Соціальна реабілітація дітей, які стали жертвою сімейного насилля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Соціальна реабілітація дітей, які стали жертвою сімейного насилля

Лемко Галина Іванівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи

м. Івано-Франківськ

Анотація

Актуальність дослідження обумовлена тим, що в соціумі відбувається багато змін. На зміну старим традиціям та нормам поведінки приходять нові, які декларують індивідуалістичні цінності. Тому все частіше в суспільстві піднімається питання насильства в родині, зокрема проти дітей. Насильство над дитиною є однією з найбільш розповсюджених у світі форм порушення прав людини. Досить поширеною проблемою нашої держави є насильство саме у сім ї. Більшість дітей говорить, що із жорстоким поводженням вони вперше зустрічаються у сім'ї і таке ставлення може походити як від батьків, так і рідних братів та сестер. Метою статті є теоретично обґрунтувати особливості соціальної реабілітації дітей, що стали жертвами домашнього насильства. У статті розглянуто зміст поняття «соціальна реабілітація» та виокремлено такі види основні види соціальної реабілітації: медична; оздоровча; фізична; освітня; психологічна; педагогічна та ін. Виділено рівні захисту дитини: макрорівень, макрорівень, мезорівень та означено як має відбуватися захист кожної дитини на цих рівнях. Слід зазначити, що фахівці, що здійснюють соціальну реабілітацію дітей-жертв сімейного насилля, повинні професійно визначити проблему жертви, розуміти потерпілу особу та кваліфіковано їй допомогти. Проаналізовано специфіку діяльності органів, які здійснюють заходи по попередженню насильства в сім'ї та проводять роботу із жертвою насилля. Визначено рівні та етапи соціальної реабілітації дітей, що стали жертвами сімейного насильства та розглянуто специфіку допомоги на кожному з них. Розроблено методичні рекомендації стосовно соціальної реабілітації дітей, які стали жертвою сімейного насилля. З ясовано, що соціальна реабілітація дітей-жертв домашнього насильства - це вид роботи, спрямований на відновлення їх морального, психічного та фізичного стану, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними правилами і нормами.

Ключові слова: насильство, діти, сімейне насилля, фахівці, соціальна реабілітація.

Abstract

Lemko Halyna Ivanivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Social Pedagogy and Social Work, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

SOCIAL REHABILITATION OF CHILDREN WHO HAVE BEEN VICTIMS OF FAMILY VIOLENCE

The research is relevant due to the fact that many changes are taking place in society. Old traditions and norms of behavior are being replaced by new ones that emphasize individualistic values. Therefore, the issue of family violence, particularly against children, is increasingly prominent in society. Child abuse represents one of the most common forms of human rights violations worldwide. Domestic violence is a prevalent problem in our country. Most children report encountering abuse within their families for the first time, which can come from both parents and siblings.

The purpose of this article is to theoretically substantiate the features of the social rehabilitation of children who have become victims of domestic violence. The article explores the concept of "social rehabilitation" and identifies various key types, including medical, wellness, physical, educational, psychological, and pedagogical, among others. The article also highlights the levels of child protection: macro-level, meso-level, and micro-level, clarifying how protection should be carried out at each level.

Furthermore, it is essential for specialists involved in the social rehabilitation of child victims of domestic violence to professionally identify the issues faced by the victims, comprehend their experiences, and provide qualified assistance. The article also analyzes the specific roles of organizations responsible for preventing family violence and assisting victims. It outlines the levels and stages of social rehabilitation for children who have experienced family violence and delves into the particulars of assistance at each stage.

Additionally, the article presents methodological recommendations for the social rehabilitation of children who have been victims of family violence. It concludes that social rehabilitation for child victims of domestic violence aims to restore their moral, mental, and physical well-being, as well as their social functions, aligning individual or collective behavior with generally accepted rules and norms.

Keywords: violence, children, family violence, professionals, social rehabilitation.

Постановка проблеми. Сім'я є тим першим соціальним інститутом, в якому дитина засвоює суспільну мораль, норми і правила поведінки, вчиться відчувати, розуміти, поважати інших людей. Під керівництвом та з допомогою батьків дитина пізнає навколишній світ у всіх його складностях і багатогранних проявах, готується до праці, майбутнього самостійного життя. Вплив сім'ї на формування дитини не замінить жодна ланка суспільного виховання. У зв'язку з цим актуалізується увага до проблем сімейного виховання, піднесення морального, духовного, культурного рівня сім'ї.

Особливої уваги з боку держави та громадськості потребують сім'ї, в яких має місце насильство над дітьми, де систематично порушуються права людини. Конвенція про права дитини вказує, що для повноцінного і гарантійного розвитку їм необхідно виховуватися в умовах сімейного оточення, атмосфері щастя, любові, розуміння, поваги до людської гідності.

В Україні досить актуальною є проблема сімейного насилля над дітьми. Останнє десятиріччя насилля над дитиною в родині було визнане суспільством та науковцями як серйозна та масштабна проблема, що породжує множину інших соціально-психологічних, індивідуальних та соціальних проблем. насильство соціальний реабілітація

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема сімейного насилля докладно й різноаспектно розглядається у психологічній, соціологічній і педагогічній літературі. А. Дереча та О. Усик розмірковують над причинами виникнення цієї проблеми; О. Баталіна, Т. Гончарова, Н. Максимова аналізують причини сімейного насилля; Я. Юрків виділяє типи жорстокого поводження з дітьми в сім'ї. Н. Максимова, І. Звєрєва, Л. Вольнова та ін. охарактеризовують окремі аспекти соціально-педагогічної діяльності щодо подолання жорстокого ставлення до дітей. В працях О. Безпалько, С. Волошин, Ю. Малієнко описується як має проходити психолого-педагогічна діяльність щоб попередити причини сімейного насильства та подолати їх наслідки.

Мета статті - теоретично обґрунтувати особливості соціальної реабілітації дітей, що стали жертвами домашнього насильства.

Виклад основного матеріалу. На даний час в Україні спостерігається посилення інтересу до такої проблеми як насильство над дітьми та захист їх права. Висунення її на передній план політичного, педагогічного й соціального життя зумовлене певними причинами. Перша з них - рух українського суспільства й відповідно суспільної думки до громадянського суспільства, що передбачає зацікавленість усієї спільноти злободенними його питаннями. Ці питання всебічно обговорюються, стають предметом дискусій широкого суспільного загалу, громадських об'єднань тощо.

Друга, не менш важлива причина актуалізації даної проблематики - це сучасне становище дітей в світі та Україні зокрема. Статистичні дані свідчать про те, що дитинство в Україні перебуває в кризовому стані. Тому соціальний статус дитини, способи її життєдіяльності, стосунки з дорослими, умови проживання, ставлення до них перебувають в центрі уваги суспільства та усвідомлюються як проблеми, що потребують якнайшвидшого вирішення. Досить гостро постає проблема жорстокого поводження та насильства над дітьми, особливо у теперішній час - час війни.

Нормативно-правові документи визначають насильство як вплив однієї людини на іншу, який призводить до недотримання гарантованого Конституцією права громадян на особисті фізичну й духовну недоторканість. Вчені трактують насильство як дію чи комплекс дій, якими насильник прагне необмеженої влади над іншими, всебічного контролю поведінки, думок, почуттів іншої людини [1].

Кожна дитина має право на захист і це має відбуватися на трьох рівнях: мікрорівні, мезорівні та макрорівні.

Рис. 1.1. Право дитини на захист

Важливу соціальну функцію виконує саме сім5я. Адже саме в сім5ї дитина народжується, робить перші кроки, росте, розвивається та соціалізується в суспільстві. Тут формуються її потреби та саме батьки/опікуни мають їх забезпечити. Проте саме в цьому середовищі часто присутнє сімейне насильство, яке руйнує дитину як зовні так із середини. Саме насильство завдає шкоди психічному здоров'ю, заважає дитині соціалізуватися в суспільстві, виникають комплекси та ще гірше становлять загрозу її життю.

даний час проблема сімейного насилля щодо дітей винесена на державний рівень. Прийнято значну кількість законів, які захищають дітей та спрямовані на те, щоб протидіяти насиллю над ними. Проте, незважаючи на низку законів, механізм соціального та правового захисту дітей залишається недосконалим.

У суспільстві факт пережитого насильства, як правило, сприймається як ганебний, тому таємницю пережитого у дитинстві людина приховує протягом всього життя, в той час. У більшості випадків дитям, постраждалим від насильства, необхідна кваліфікована допомога фахівця у формі соціальної реабілітації.

Соціальна реабілітація - це дії державних та суспільних заходів, для забезпечення умов соціалізації людини в суспільство, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно- побутової діяльності шляхом орієнтації у соціальному середовищі, соціально- побутової адаптації, різноманітних видів патронажу і соціального обслуговування [8, с. 57].

Основними видами соціальної реабілітації є:

медична;

оздоровча;

фізична;

освітня;

психологічна;

педагогічна тощо.

Кваліфіковані працівники, що здійснюють соціальну реабілітацію спрямовані не лише на те, щоб підтримати жертву сімейного насильства, але і на роботу з кривдником, та на повернення обох сторін до повноцінного, активного та самостійного життя.

Фахівці, що здійснюють соціальну реабілітацію дітей, які стали жертвою сімейного насилля, повинні:

повністю розуміти особу, що постраждала, який її стан здоров я та якої підтримки вона потребує;

брати участь в комплексній реабілітації. Тобто допомогти жертві,

при потребі, переїхати та облаштуватися в Центрі. Надалі здійснювати супровід дитини та її сім'ї. Проводити інформаційну роботу;

вміти правильно визначити проблему жертви та при потребі залучити інших фахівців, що кваліфіковані в цій проблемі;

координувати зв'язки жертви сімейного насильства із соціальними службами та іншими установами [4, с. 178].

Однією із ключових проблем соціальної реабілітації є механізм соціально- правового захисту потерпілих від насильства, що залишається недосконалим: не вистачає відповідних закладів для надання допомоги потерпілим та спеціально підготовлених фахівців у сфері запобігання насильству, неефективною є система раннього виявлення випадків насильства в родині.

Органи, що здійснюють заходи по попередженню насильства в сім'ї та проводять роботу із жертвою насилля:

уповноважений орган державної влади з питань попередження насильства в сім'ї. Він приймає та розглядає заяви. Направляє жертву насильства, при потребі, у центри медико-санітарної реабілітації, кризові центри, притулки;

дільничий інспектор поліції а також кримінальна поліція у справах дітей. Вони діють у тому випадку, коли є реальна загроза насильства в сім'ї. Зараз більшість шкіл мають дільничого працівника поліції, який приходить в школу і проводить із учнями бесіди, заходи, виховні години;

органи опіки. Вони захищають права неповнолітніх осіб, які стали жертвою сімейного насильства або є загроза здійснення насильства над ними;

центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї. Тут жертви перебувають, за добровільною згодою, деякий час. Протягом цього періоду особа отримає психосоціальну реабілітацію та пройде певне лікування;

центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Вони проводять соціальну інспекцію неблагополучних сімей. Їх об'єктами є діти, що стали жертвою насильства в сім'ї, що знаходяться на обліку школи та в органах внутрішніх справ, дорослі члени сім'ї, що перебувають на обліку в органах внутрішніх справ;

члени сім'ї. Ті люди, до яких може звернутися жертва за допомогою;

притулки для тимчасового перебування потерпілої особи, членів сім'ї, які стали жертвою сімейного насильства або можуть нею стати [3, с. 105].

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, «портрет клієнта» соціальної реабілітації можна об'єднати у такі групи, як проблеми жертви, потреби, предмет реабілітації та особливості клієнта.

«Портрет клієнта» соціальної реабілітації

Виділяють такі рівні соціальної реабілітації дітей, що стали жертвами сімейного насильства:

соціально-психологічний;

медико-соціальний;

соціально-рольовий;

соціально-правовий;

соціально-побутовий.

На кожному з цих рівнів проводиться комплексна допомога, яка направлена на соціалізацію дитини та відновлення її життєво важливих функцій.

Чим швидше спеціаліст почне соціальну реабілітацію жертви, тим ефективнішою вона буде та сприятиме ефективному процесу реабілітації. При такій роботі обов язково потрібно використовувати комплексний підхід. Працівники цієї сфери мають працювати із цілою ситуацією, а не тільки з конкретною проблемою. Їх робота має базуватися на таких принципах, як:

конфіденційність;

диференційованість;

послідовність;

комплексність;

безперервність;

співпраця;

індивідуалізація;

гуманізація та ін.

Технологія ведення соціальної реабілітації складається найперше із заяви або звернення про допомогу. Тоді встановлюється контакт із жертвою сімейного насильства. Фахівець оцінює потреби постраждалої особи. Приймає рішення про послуги, які необхідно надати потерпілій особі. При потребі укладає договір (залежно від випадку). Створює індивідуальний план роботи з цією особою. Проводить моніторинг виконаної роботи та завершує роботу [2, с. 119].

Процес соціальної реабілітації має тривалий характер. Організована реабілітація ставить за свою мету скоротити терміни відновлення соціальної норми, підвищити якість самостійної роботи особи за рахунок професійної допомоги. Ряд фахівців виділяють в якості одного з основних напрямів реабілітації соціально-педагогічну реабілітацію.

Вчені виділяють наступні етапи та зміст соціально-психологічної реабілітації дітей, які постраждали від домашнього насильства:

Діагностичний. Отримання даних про дитину, яка перебуває в несприятливих умовах, екстремальній ситуації. Діагностика особистості, умов, ситуацій, оцінка ресурсів та прийняття рішень щодо: кризового втручання; прийом клієнта на соціальну-психологічну реабілітацію (у притулок, денний центр соціально-психологічної допомоги дітям-інвалідам, наприклад на дому тощо); проведення роздільної роботи з членами сім'ї: збір, профілактичний тренінг, самодопомога [5].

Проективний. Пропонування соціальні-психологічних послуг клієнту або членам його сім'ї, визначення цілей, завдань, стратегії реабілітації (разом з клієнтом, членами його сім ї - по можливості разом з усіма фахівцями, які займаються проблемою клієнта). Моделювання засобів, методів соціальної роботи, передбачення можливих труднощів у реабілітації клієнта.

Організаційний. Залучення спеціалістів до здійснення соціальнопсихологічної реабілітації (укладання договорів, формування групи спеціалістів різних спеціальностей для надання допомоги в конкретному випадку) [6].

Традиційні напрями соціально-педагогічної реабілітації: організація соціального контролю за умовами виховання і поведінкою дитини; соціальна підтримка тих, хто має певні труднощі, через несприятливу обстановку в найближчому оточенні; допомога в подоланні внутрішньо-особистісного конфлікту, пов'язаного з розладами пристосовування в середовищі; оздоровлення; психопрофілактика.

Соціальну реабілітацію із жертвами сімейного насилля можна поділити на два напрями: соціально-середовищний та соціально-побутовий.

Соціально-середовищний напрямок створює умови для нормальної життєдіяльності особи, що постраждала. Тут облаштовується середовище, де проживає жертва. Якщо те місце, де зараз перебуває людина є небезпечним для неї, то її відправляють у спеціальні заклади, які надають відповідну допомогу. Також тут працівники працюють над тим, щоб налагодити та відновити соціальні зв'язки клієнта.

Соціально-побутовий напрямок передбачає налагодження жертви соціально-побутового життя, відновити навчання, покращити здоров'я та створити позитивні умови проживання особи

Завершальним етапом соціальної реабілітації є адаптація особи. Адже якщо людина стала жертвою сімейного насильства у неї точно порушена психіка. Особливо якщо це дитина, то вона ще сама не вспіла соціалізуватися та адаптуватися до середовища, як їй вже потрібна для цього кваліфікована допомога [7, с. 142].

Проаналізувавши напрацювання дослідників щодо базових аспектів роботи фахівців соціальної реабілітації дітей, які стали жертвою сімейного насилля, можна виокремити такі методичні рекомендації:

* кваліфікованим працівникам, що проводять роботу із дитиною, що стала жертвою сімейного насильства удосконалювати свої знання за спеціальністю, вивчати психологічні та соціально-педагогічні особливості

дітей відповідно до їх віку та ситуації;

на ранніх етапах виявляти факт насильства над дитиною в сім'ї;

проводити профілактичну роботу на темі насильства в сім'ї;

здійснювати правову просвіту дітей в школі та їх сімейЃG

* розробляти, удосконалювати та реалізовувати програми соціальної реабілітації дітей, що стали жертвою сімейного насильства;

* проводити різноманітні методичні, інструктивно-роз'яснювальні заходи для фахівців, що здійснюють соціальну реабілітацію дітей, які зазнають насилля;

взаємодіяти із сім'ями школярів, щоб спільно вирішувати проблеми;

залучати батьківську спільноту до обговорення проблем, які можуть виникати у сімейних взаєминах між батьками і дітьми;

співпрацювати із учителями , психологами, соціальними працівниками, щоб створити сприятливі умови для реалізації права на захист дітей;

* взаємодіяти із правоохоронними органами, медичними працівниками та службами соціального захисту.

Упровадження зазначених вище рекомендацій сприятиме удосконаленню соціальної реабілітації дітей, які зазнають сімейного насилля.

Висновки. Отже, сьогодні система соціальної реабілітації дітей, що стали жертвою сімейного насильства потребує якісних змін, упровадження нових підходів, технологій роботи із представниками цільових аудиторій задля профілактики, запобігання сімейному насиллю відносно дітей.

Література

1. Богславська А. Насильство у школі. Україна молода.

2. Методичний посібник для фахівців, які впроваджують корекційні програми для осіб, які вчинили насильство в сім'ї / уклад. : Г. Мустафаєв, І. Довгаль. К. , 2011. 192 с.

3. Методичні рекомендації щодо організації роботи дільничних інспекторів міліції з протидії насильству в сім'ї / Укладачі: Запорожцев А., Брижик В., Мусієнко О., Заброда Д., Басиста І. Київ, 2010. 172 с.

4. Науково-методичні засади діяльності психологічної служби: навчальна-методичний посібник: в 2 т. / за ред. В. Панка. І. Цушка. К.: Ніка-Центр, 2005. Т.2. 284 с.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №2 655 «Про затвердження Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі».

6. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктівЃCщо здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насиллю і насиллю за ознакою статі» (Постанова Кабінету Міністрів України (ПКМУ)) №658 від 22 серпня 2018 р.

7. Психосоціальна допомога в роботі з кризовою особистістю: навчальний посібник/ за ред. Л. Вольнової. К.ЃC2012. 275 с.

8. Шаргородська С. Реабілітація дітей з особливими потребами з досвіду роботи групи практичних психологів і соціальних педагогів. Пси:холог. 2004. № 10-11. С. 56-59.

References

1. Bohuslavska A. (2007). Nasylstvo u shkoli [Violence at school]. Ukrai~namoloda.

2. Mustafaiev H., Dovhal I. (2011). Metodychnyi posibnyk dlia fakhivtsiv, yaki vprovadzhuiut korektsiini prohramy dlia osib, yaki vchynyly nasylstvo v simi [Methodical guide for specialists who implement correctional programs for persons who have committed violence in the family]. 192 s. [in Ukrainian].

3. Zaporozhtsev A., Bryzhyk V., Musiienko O., Zabroda D., Basysta I. (2010). Metodychni rekomendatsii shchodo orhanizatsii roboty dilnychnykh inspektoriv militsii z protydii nasylstvu v simi [Methodological recommendations for organizing the work of precinct police inspectors to combat family violence]. 172 s. [in Ukrainian].

4. Panka V., Tsushka I. (2005). Naukovo-metodychni zasady diialnosti psykholohichnoi sluzhby: navchalna-metodychnyi posibnyk: v 2 t. [Scientific and methodical principles of psychological service activity: educational and methodical manual: in 2 volumes]. 284 s. [in Ukrainian].

5. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 22.08.2018 № 655 «Pro zatverdzhennia Typovoho polozhennia pro prytulok dlia osib, yaki postrazhdaly vid domashnoho nasylstva ta/abo nasylstva za oznakoiu stati» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated August 22, 2018 No. 655 "On the approval of the Model Regulation on shelter for persons who have suffered from domestic violence and/or gender-based violence."].

6. Postanova KMU «Pro zatverdzhennia Poriadku vzaiemodii subiektiv, shcho zdiisniuiut zakhody u sferi zapobihannia ta protydii domashnomu nasylliu i nasylliu za oznakoiu stati» (Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy (PKMU)) №658 vid 22 serpnia 2018 r. [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On the approval of the Procedure for the interaction of entities implementing measures in the field of prevention and counteraction of domestic violence and gender-based violence" (Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine (PCMU)) No. 658 of August 22, 2018]. [in Ukrainian].

7. Volnova L. (2012). Psykhosotsialna dopomoha v roboti z kryzovoiu osobystistiu : navchalnyi posibnyk [Psychosocial assistance in working with a crisis personality: study guide / Science. ed. and problem manager. groups]. 275 s. [in Ukrainian].

8. Sharhorodska S. (2004). Reabilitatsiia ditei z osoblyvymy potrebamy z dosvidu roboty hrupy praktychnykh psykholohiv i sotsialnykh pedahohiv [Rehabilitation of children with special needs based on the work experience of a group of practical psychologists and social pedagogues]. Psykholoh. № 10-11. 56-59. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru