Соціальний розвиток особистості у суспільстві інформаційних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальний розвиток особистості у суспільстві інформаційних технологій

Андросович Ксенія Анатоліївна

кандидат психологічних наук

завідувач кафедри психології

та суспільно-гуманітарних наук

Закладу вищої освіти

«Міжнародний науково-технічний університет

імені академіка Юрія Бугая», м. Київ

Анотація

соціалізація особистість життя суспільство

У статті розкрито проблему соціального розвитку особистості у суспільстві інформаційних технологій. Відзначається, що соціалізація особистості як процес засвоєння суспільного досвіду, культурних цінностей, соціальних ролей, норм і правил поведінки, на засадах чого відбувається формування соціально значущих якостей особистості, які надають їй можливість брати повноцінну участь у житті суспільства, останнім часом суттєво корегується стихійною соціалізацією особистості завдяки входженню її в інформаційне суспільство. Наголошується на необхідності правильної оцінки альтернативних можливостей й докладання зусиль для втілення бажаних змін завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям та запобігання їх шкідливим впливам на засадах знань про їх особливості та наслідки застосування. Показано, що масштабність застосування інформаційних технологій, зокрема Інтернету, постійно розширює сфери діяльності в ньому учнів загальноосвітніх шкіл - від спілкування до власної творчості. Оскільки це охоплює і соціальну, і культурну сферу сучасного суспільства, це вимагає постійної уваги і контролю з боку «уповноваженого соціалізатора», тобто школи. Найкращим засобом згаданих функцій є залучення учнів до Інтернет-діалогу з учителем. Яким він буде, залежатиме від усіх учасників навчально-виховного процесу: від учня й батьків до учителя й адміністрації школи та управлінців.

Ключові слова: особистість, учнівська молодь, соціальний розвиток особистості, соціалізація, суспільство інформаційних технологій.

Androsovych K.A.

Social personality development in the society of information technologies

Abstract

The article reveals the problem of social development of the individual in the society of information technologies. It is noted that the socialization of the individual as a process of assimilation of social experience, cultural values, social roles, norms and rules of behavior, on the basis of which the formation of socially significant qualities of the individual, which give it the opportunity to fully participate in the life of society, takes place, has recently been significantly corrected by the spontaneous socialization of the individual thanks to its entry into the information society. It is emphasized the need to correctly assess alternative possibilities and make efforts to implement the desired changes thanks to information and communication technologies and prevent their harmful effects on the basis of knowledge about their features and consequences of application. It is shown that the large-scale use of information technologies, in particular the Internet, constantly expands the spheres of activity of students of secondary schools in it - from communication to their own creativity. Since it covers both the social and cultural spheres of modern society, it requires constant attention and control from the "authorized socializer", that is, the school. The best means of the mentioned functions is the involvement of students in an Internet dialogue with the teacher. What it will be will depend on all participants in the educational process: from the student and parents to the teacher and school administration and managers.

Key words: personality, student youth, social development of personality, socialization, society of information technologies.

Постановка проблеми

Соціальний розвиток особистості - соціалізація, триває практично упродовж усього життя людини. Школа традиційно посідала центральне місце серед агентів соціалізації (сім'ї, найближчого соціуму, суспільства загалом), оскільки озброювала випускника затребуваним колом компетенцій, достатніх для вступу в самостійне життя.

З розвитком інформаційних технологій і розповсюдженням персональних ґаджетів, з їх доступністю й простотою в користуванні, Інтернет усе більш набуває функції стихійного соціалізатора дітей і молоді.

Нові інформаційні технології вже стали невід'ємною складовою повсякденного життя, особливо молодших поколінь. Старше покоління спостерігало, як виникали і поступово об'єднувалися в єдину інформаційно-комунікаційну мережу комп'ютери, поширювалися оптичні системи передачі великих обсягів інформації на чималі відстані, удосконалювалися мобільні телефони, виникали мережі бездротового зв'язку тощо.

Молоде покоління - нинішні учні загальноосвітніх шкіл уже змалку користується новітніми технологіями й усе зазначене сприймають, як належне. У їхньому сприйнятті сучасного для них світу «так було завжди». У цьому полягає сутність науково-технічного прогресу, який змінює не лише технічні характеристики матеріального світу, що оточує людину, а й соціальні та культурні умови існування особистості, а отже, і її саму.

Маємо констатувати, що ні суспільство загалом, ні система освіти, попри всі зусилля з інформатизації, не готові до принципової зміни усталеної парадигми соціалізації індивіда в суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Філософське осмислення проблеми застосування інформаційних технологій, зокрема у соціалізації є актуальним, оскільки лише філософія аналізує й узагальнює феномен в усіх його аспектах і дає підґрунтя наступним надбудовним явищам.

Результат філософського аналізу дає змогу формувати нове мислення, здатне продукувати ідеї, концепції та програми діяльності, що спрямовуватимуться на подолання осягнутих наявних проблем. Філософська парадигма завжди передує парадигмам вузьких галузей і конкретних аспектів життя соціуму, зумовлюючи зміни в освіті, педагогічних підходах тощо.

Основним агентом стихійної соціалізації стають інформаційно-комунікаційні технології, найдоступнішою з яких є Інтернет, і контент Інтернет-простору.

Проблема соціалізації засобами Інтернет має кілька ракурсів, що підлягають філософсько-освітньому осмисленню.

По-перше, це передбачає усвідомлення завдань соціалізації на нинішньому етапі цивілізаційного розвитку.

По-друге, це розуміння інформаційно-комунікаційних технологій як агента соціалізації, а також причинно-наслідкових зв'язків, що породили ситуацію стихійної Інтернет-соціалізації підлітків і юні.

По-третє, це передбачає дії вчителя з метою благополучної соціалізації учнів засобом Інтернет-мережі, що зрештою забезпечує не лише успішну самореалізацію випускників школи, а й інноваційний розвиток суспільства.

У найбільш загальному вигляді компетенції, що дають змогу розв'язувати максимально широке коло практичних задач (соціалізація особистості), на думку В. Кременя, можна об'єднати у п'ять груп.

Соціальні знання, що визначають міру орієнтованості індивідуума у навколишньому світі (соціальне оточення, середовище проживання, орієнтування у часі, географічна, політична, економічна орієнтація тощо).

Важливим аспектом постає систематизація, оскільки особистість стикається з ними не в логіці науки, а в логіці життя. Вербальна сфера розкриває здатність до самостійної активності у сфері мовного висловлювання (володіння формами мовного висловлювання, діалогу, дотримання етикетних форм спілкування тощо).

Значущості набуває здатність до активних мовних дій. Рівень розвитку вербальних здібностей визначає успішність оволодіння як теоретичними знаннями, вираженими у формі навчальних текстів, так і практичними навичками, оскільки структура сучасного навчання передбачає наявність у людини розвиненої здібності до різного роду мовних висловлювань і комунікації. Інтерактивна сфера передбачає уміння самостійно організувати взаємодію з іншими і підкорятися вимогам у групових діях (уміння виконувати групове завдання та спільні дії, дотримуватися групових норм, ієрархічних відносин тощо).

Сфера оцінних і самооцінних відносин визначає специфіку ставлення до себе і до інших (глобальна оцінка себе і самооцінка за окремими показниками, глобальна оцінка членів соціуму й уміння порівняти себе з ними).

Самооцінка - це складне динамічне особистісне утворення, особистісний параметр розумової діяльності, яка виконує передусім регуляторну функцію та здебільшого обслуговується комунікативними вміннями і виявляється в різних ситуаціях спілкування. Мотиваційна сфера в широкому тлумаченні - це те, що спонукає людину до певної діяльності, а те, заради чого таку діяльність здійснюють (Гуревич, 2013: 423-426).

Особливістю свідомості людини інформаційного суспільства є формування нового світосприйняття й особливого світогляду, що формуються під впливом інформаційних технологій, а особливо Інтернет-мережі.

Неконтрольована, стихійна соціалізація дітей і підлітків, що здійснюється завдяки Інтернет-мережі, несе багато ризиків, які ігнорувати не можна.

Наразі суспільство виявилося не готовим до протистояння медіавикликам, і ціна цього є неприпустимо високою.

Поряд із незаперечними цінностями - демократичністю, доступністю, суб'єктністю тощо, Інтернет, при тому, що його контентом користується незріла, недосвідчена особистість, зумовлює низку сумнівних або навіть негативних впливів. Нині кількість інформації, яку пропонують Інтернет-засоби, та технології її подання набагато перевищують можливості сприйняття окремої людини її осягнути, усвідомити, перевірити.

Таким чином, зацікавлений користувач мережі, позбавлений можливості відбору інформації, що за нього нав'язливо здійснюють інші, перетворюється на пасивного споживача (навіть якщо «володарі інформації» належать до різних конкурентних угруповань).

Мета статті - розкрити особливості соціального розвитку особистості у суспільстві інформаційних технологій.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Комп'ютерні технології, за допомогою яких можна віртуалізувати реальність, в ролі останньої можуть представити не лише її викривлення, а й її протилежність, що неминуче призводить до когнітивного, чи ментального конфлікту особистості.

Наприклад, нині популярним є звернення учнівської аудиторії до Інтернету як джерела навчальної інформації поряд з паперовими й електронними підручниками й посібниками.

Користування додатковими осередками знань, що розширюють кругозір, формують світогляд людини, яка вміє орієнтуватися серед множини джерел, завжди заохочувалося.

Можливість отримувати наукову інформацію через Інтернет і виставляти її в Мережу позбавляє її (інформацію) проходження експертної оцінки. Отже, руйнується збалансована експертна система, що склалася в комунікаціях наукових громад ще позаминулого століття та забезпечувала відсівання сумнівної інформації.

В умовах вибору між реальністю і віртуальним світом споживач (учень) часто довіряє світу віртуальному, який, з точки зору споживача, не лише безпечніший і комфортніший (не треба виходити з приміщення, немає потреби особисто спілкуватися із незнайомими людьми, немає ризику потрапити в незручну когнітивну чи комунікативну ситуацію тощо), а й, завдяки спеціально створеним й використовуваним технологіям організації і подачі контенту, більш переконливий і привабливий.

Експерти зазначають, що розвиток інформаційного суспільства створює суттєві загрози фундаментальним механізмам самоорганізації «Я» людини. Відбувається втрата самоідентифікації внаслідок захоплення нав'язуваними ідентичностями віртуального світу ігрової та іншої продукції, широко пропонованої в Інтернет-середовищі.

Такий стан свідомості є загрозливим для дорослої людини, не кажучи вже про дитину, в якої норми й цінності у стадії формування ще не досягли рівня особистісних установок й орієнтацій. В учнів необхідно формувати розуміння того, що віртуальна реальність - це плід чужої фантазії, продукт чиєїсь діяльності, яку використовують з певною метою. У процесі розкриття механізмів створення віртуальної реальності важливо викликати в учнів критичне ставлення до пропонованого віртуального продукту, оцінне відношення.

Суб'єктне ставлення учнів до Інтернет-контенту успішно формуватиметься, якщо учитель організовуватиме обговорення використовуваних технологій, заохочуватиме учнів до висловлювання власних думок, які міститимуть їхні оцінні судження не лише з приводу побаченого й почутого, а й саморефлексію емоційних переживань і вражень. Учитель має створювати прецеденти предметного спілкування, співпраці в Інтернет-мережі, демонструючи цільове, продуктивне застосування Інтернет-технологій у віртуальному середовищі й у реальному часі.

Також необхідним є, використовуючи зміст навчального матеріалу, залучати учнів до створення індивідуального або колективного віртуального продукту.

Дуже важливим постає створення власного витвору з подальшим обговоренням результатів персональної чи спільної діяльності, визначення позитивних і негативних його сторін, а також передбачення можливих перспектив і наслідків власних дій.

Наступна загроза духовному світу людини в епоху інформаційного суспільства - це невідповідність ментальних основ особистості, які визначають більшість її характеристик (що, власне, й складають її сутнісну людську особливість і змінюються досить повільно) стрімкому плину інновацій інформаційного суспільства.

Для сучасної людини все ще є характерною ментальність доби індустріалізації і автоматизації. То була ментальність, що підносила у вищий ціннісний ранг власне новацію (з її кількісними параметрами: ще більше, далі, вище, швидше тощо). У ній мислення творця новації відключено від осмислення можливих негативних наслідків та відповідальності. Нинішня ментальна платформа має базою такі запитання: «З якою метою?», «Які наслідки?», «Чи варто?». Саме відповіді на них допоможуть чітко відмежувати інновації від псевдоінновацій, прогрес від - трафарету, а справжній успіх від - презентизму.

Посутньо завдання полягає в подоланні типу ментальності, що переважав за часів індустріальної епохи. Філософією застосування Інтернет-технологій за допомогою сучасних пристроїв і ґаджетів має стати розуміння того, що сам по собі «найкрутіший» пристрій не забезпечить людину ні щастям, ні успіхом, адже це лише засіб, за допомогою якого можливо покращити життя за рахунок економії часу для пошуку й отримання інформації, це пристрій для зручного уведення й збереження власних напрацювань у формі текстів та інфографіки, апарат для швидкого зв'язку задля спілкування й передачі даних.

Основне завдання й мета використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій - це компетентне застосовування для самореалізації та творчості.

Специфічна картина світу Інтернет-простору, що захоплює уяву учня, пропонуючи йому активну участь у віртуальному житті, яке досить часто не має нічого спільного з реальним життям, однак задовольняє підсвідомі інстинкти приводить до відчуженого ставлення сучасної людини до світу. Відчуження може полягати у відриві від великого світу й загального процесу, і як відчуження людини від власної природи, тобто ухилення людини від того шляху, який був наказаний йому природою чи сутністю.

Проблему відчуження можна розглядати з різних позицій:

як будь-яке опредмечування людської діяльності, коли будь-який вияв діяльності приймає конкретну матеріальну форму й відділяється від людини;

як уречевлення суб'єкта, поневолення його продуктами власної діяльності;

як психічний стан людини і відчуття ним власної несвободи й маніпуляції з боку зовнішніх сил (Жалдак, 2011: 72).

Якщо перша позиція є проявом праксису людини і має природний, позитивний характер, то дві інші є виявом відчуження як негативного явища. Особливо небезпечною постає третя позиція, що відображає ускладнення у розвитку особистості учня. Особливо загрозливою ця ситуація є тоді, коли суб'єкт (учень) її не усвідомлює.

Посилаючись на сучасні дослідження з проблеми відчуження підлітків у ставленні до світу, вчені виокремлюють емоційний, когнітивний, соціальний і поведінковий типи особистісного відчуження. Від емоційного відчуження потерпають учні, у яких у ранньому дитинстві не було закладено емоційне підґрунтя - довіру до оточуючого світу, пізнавальну активність, комунікабельність (Dobrovolska, 2016, 2017).

Такі учні прагнуть позбавитися від необхідності розв'язання незнайомих задач. Вони постійно перебувають у тривожному очікуванні та залежать від думки оточення. Відчуження на когнітивному рівні формується в ранньому шкільному віці через усвідомлення відсутності спільності інтересів, почуття самотності, байдужості однолітків. Особистість, яка пережила відчуження на когнітивному рівні, постійно перебуває у стані напруги і дисонансу.

Соціальний тип відчуження найчастіше виявляється у підлітковому віці, коли рольовий конфлікт та напруженість і фрустрація заважають особистості інтегруватися у соціальну систему, призводять до засвоєння хибних цінностей і мотивацій. Відчуження у поведінці виявляється у нездатності адекватно оцінити ситуацію, передбачити наслідки власних дій, подолати емоції (Жалдак, 2011: 73).

Різні причини й наслідки викривлення особистісного розвитку призводять до особистісного відчуження, що створює проблеми у соціалізації учнів, ставить під сумнів їхній гармонійний розвиток, а отже, подальшу їх успішність.

Це стосується обдарованих дітей, оскільки порушення розвитку некогнітивних навичок (соціалізації), що залежить, як зауважує В. Клименко (Клименко, 1996), від соціальних впливів оточення (Гаврилюк, 2016: 14-16), створює ускладнення як для формування обдарованості (привести до її «затухання» або спотворення), так і для цілісного розвитку особистості.

У повсякденній навчально-виховній роботі, у спілкуванні з учнями вчитель має формувати аналітичне мислення учнів, піддаючи аналізу й осмисленню інновації, зокрема пов'язані з Інтернет-технологіями та інформаційно-комп'ютерним оснащенням.

Доцільність інновацій, переваги й недоліки їх застосування мають ставати предметом обговорення, неупередженої оцінки. Найкращий спосіб - це застосування інноваційних Інтернет-можливостей у повсякденній навчальній діяльності.

Таким чином, стан і розвиток учня, його соціалізація в Інтернеті цілком залежить від якості педагогічних впливів та компетентності педагогічних працівників, які його оточують. Застосування Інтернет-технологій має слугувати не просто стихійному зростанню свідомості учня, а відбуватися як «самопізнання, саморефлексія, що сприятимуть плідній самотворчості» й означають «вміння злитися зі своєю внутрішньою природою, обрати свою мотивацію до життя, здатність постійно розгортати свої потенції» (Енциклопедія освіти, 2008: 1040, 458).

Поряд з уже зазначеними перевагами застосування Інтернет-технологій у соціалізації учнів не можна оминати перспективи, пов'язані з набуванням соціального капіталу. Соціальним капіталом називають такі характеристики соціуму, як довіра, норми поведінки в утворюваній мережі (громаді), що сприяють кооперації до взаємної вигоди учасників (Олексюк, 2015).

Соціальний капітал, на думку експертів-економістів, є ресурсом поряд з людським капіталом, що дає змогу розв'язати проблему колективних дій. Наслідком цього є підвищення продуктивності кожного індивіда та досягнення кращих результатів для всієї громади. Особлива роль у формуванні соціального капіталу належить освіті. Дослідники вказують, що освіта є найважливішим предикатором громадянської активності в усіх її формах (Жук, Соколюк, Дементієвська, Пінчук, 2012).

Можливості Інтернет-технологій відкривають і нові особливості в набуванні соціального капіталу: це й підвищення довіри, й навчання соціальним нормам - спілкування, співробітництва, поінформованості, а також активної участі у спільних діях.

Світосприйняття сучасних дітей і підлітків, їхнє інформаційне світобачення має формуватися за рахунок не заперечення, не відторгнення, а навпаки - застосування Інтернет-технологій у навчально-виховному процесі, що означає цілеспрямовану, керовану соціалізацію учнів за допомогою Інтернету. Інтернет простір з його численними сайтами-«бібліотеками», соціальними мережами, функціональними додатками допомагає особистості подолати ті форми відчуження, які вона не може «переступити» в реальному житті. У цьому процесі важко переоцінити роль учителя, який саме завдяки новітнім технологіям має усі можливості для залучення всіх учнів класу до спільної діяльності, рольових ігор, комунікаційних проектів тощо з урахуванням індивідуальних здібностей і особливостей кожної дитини.

Потрібно враховувати, що нові техногенні фактори, до яких зараховують й інформаційні технології, постійно змінюють нашу соціокультурну дійсність. Бути осторонь цих змін школа й учитель вже не можуть через небезпеку втратити роль центрального агента соціалізації молодого покоління, яким вони були досі. Адже з кожною новацією інформаційно-комунікаційного світу збільшується дистанція між учнями, для яких новації є абсолютно природним, очікуваним і навіть звичним і бажаним процесом, і вчителем, який має робити зусилля з опанування інноваціями, аби залишатися для учнів адекватним у виконанні своїх професійних обов'язків.

Безумовно, без особистісного й професійного розвитку учителя не може йтися про управління соціалізацією учнів, оскільки суб'єкт-суб'єктні відносини сучасного навчального процесу передбачають високу емоційну включеність учителя у процес навчання, розуміння відмінностей інформаційного суспільства й відбитку, що воно залишає у свідомості молодого покоління, а також спілкування мовою власних інформаційних компетенцій.

Для сучасного учителя його готовність до зазначеного процесу навчання й соціалізації учнів відображає його особистісну моральність й відповідальність.

Тому соціалізація як опанування інформаційно-комунікаційними технологіями постає обов'язковим процесом для всіх учасників навчально- виховного процесу. Будь-який науково-технічний прогрес (технічна революція, винайдення парового двигуна, використання енергії атома) завжди мав дві сторони, одна з яких відображала позитивні зрушення в житті людини і суспільства, а інша - проекції негативних впливів. Так само інформаційна революція, що відбувається нині, має безліч плюсів і мінусів.

Висновки

Отже, потрібно правильно оцінювати альтернативні можливості й докладати зусиль для втілення бажаних змін завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям та запобігати їх шкідливим впливам на засадах нашого знання про їх особливості та наслідки застосування. Масштабність застосування інформаційних технологій, зокрема Інтернету, постійно розширює сфери діяльності в ньому учнів загальноосвітніх шкіл - від спілкування до власної творчості. Оскільки це охоплює і соціальну, і культурну сферу сучасного суспільства, то вимагає постійної уваги і контролю з боку «уповноваженого соціалізатора», тобто школи. Найкращим засобом згаданих функцій є залучення учнів до Інтернет-діалогу з учителем. Яким він буде, залежатиме від усіх учасників навчально-виховного процесу: від учня й батьків до учителя й адміністрації школи та управлінців.

Література

1. Гаврилюк В.Ю. Теоретичні аспекти створення та функціонування інформаційно-освітнього середовища сучасного позашкільного навчального закладу. Народна освіта: електронне наукове фахове видання. 2016. Вип. 3 (30).

2. Гуревич Р.С. Інформаційні технології навчання: інноваційний підхід: навч. посіб. / Р.С. Гуревич, М.Ю. Кадемія, Л.С. Шевченко; за ред. Р.С. Гуревича. Вінниця: Планер, 2013. 499 с.

3. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. К.: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

4. Жалдак М.І. Система підготовки вчителя до використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2011. Вип. 11 (18). С. 3-18.

5. Клименко В.В. Как воспитать вундеркинда. Х., 1996. С. 12-39.

6. Олексюк Н.В., Лебеденко Л.В. Використання електронних соціальних мереж у соціально-педагогічній роботі зі школярами. Інформаційні технології і засоби навчання. 2015. № 4 (48).

7. Організація навчальної діяльності у комп'ютерно орієнтованому навчальному середовищі: посібник / Ю.О. Жук, О.М. Соколюк, Н.П. Дементієвська, О.П. Пінчук; за ред. Ю.О. Жука. К.: Пед. думка, 2012. 128 с.

8. Dobrovolska N.A. Development of salaries in the system of social maturity of youth. Теоретичні і прикладні проблеми психології: зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. № 1 (39). Т. 2. Сєвєродонецьк: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2016. С. 39-49.

9. Dobrovolska N.A. Psychological-pedagogical peculiarities decision making in the process of decision-making. Теоретичні і прикладні проблеми психології: зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. № 1 (42). Т. 2. Сєвєродонецьк: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2017. С. 32-39.

References

1. Havryliuk V.Iu. Teoretychni aspekty stvorennia ta funktsionuvannia informatsiino-osvitnoho seredovyshcha suchasnoho pozashkilnoho navchalnoho zakladu. Narodna osvita: elektronne naukove fakhove vydannia. 2016. Vyp. 3 (30). [in Ukrainian].

2. Hurevych R.S. Informatsiini tekhnolohii navchannia: innovatsiinyi pidkhid: navch. posib. / R.S. Hurevych, M.Iu. Kademiia, L.S. Shevchenko; za red. R.S. Hurevycha. Vinnytsia: Planer, 2013. 499 s. [in Ukrainian].

3. Entsyklopediia osvity / Akad. ped. nauk Ukrainy; hol. red. V.H. Kremen. K.: Yurinkom Inter, 2008. 1040 s. [in Ukrainian].

4. Zhaldak M.I. Systema pidhotovky vchytelia do vykorystannia informatsiino-komunikatsiinykh tekhnolohii v navchalnomu protsesi. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M.P. Drahomanova. K.: Vyd-vo NPU im. M.P. Drahomanova, 2011. Vyp. 11 (18). S. 3-18. [in Ukrainian].

5. Klymenko V.V. Kak vospytat vunderkynda. Kh., 1996. S. 12-39. [in Ukrainian].

6. Oleksiuk N.V., Lebedenko L.V. Vykorystannia elektronnykh sotsialnykh merezh u sotsialno-pedahohichnii roboti zi shkoliaramy. Informatsiini tekhnolohii i zasoby navchannia. 2015. № 4 (48). [in Ukrainian].

7. Orhanizatsiia navchalnoi diialnosti u kompiuterno oriientovanomu navchalnomu seredovyshchi: posibnyk / Yu.O. Zhuk, O.M. Sokoliuk, N.P. Dementiievska, O.P. Pinchuk; za red. Yu.O. Zhuka. K.: Ped. dumka, 2012. 128 s. [in Ukrainian].

8. Dobrovolska N.A. Development of salaries in the system of social maturity of youth. Teoretychni i prykladni problemy psykholohii: zb. nauk. prats Skhidnoukrainskoho natsionalnoho universytetu imeni Volodymyra Dalia. № 1 (39). T. 2. Sievierodonetsk: Vyd-vo SNU im. V. Dalia, 2016. S. 39-49. [in English].

9. Dobrovolska N.A. Psychological-pedagogical peculiarities decision making in the process of decision-making. Teoretychni i prykladni problemy psykholohii: zb. nauk. prats Skhidnoukrainskoho natsionalnoho universytetu imeni Volodymyra Dalia. № 1 (42). T. 2. Sievierodonetsk: Vyd-vo SNU im. V. Dalia, 2017. S. 32-39. [in English].

Размещено на Allbest.ru