Організаційно-інституційні основи соціального захисту громадян на ринку праці

Organization and institytional foundations of social protection of citizens in the labor market

O. Klochko, I. Ionova, C. Ped. Sci., Ass. Professor at the Department of Social Work and Management of Socio-Cultural Activities, Sumy State Pedagogical University named after A. S. Makarenko

Вступ

Актуальність проблеми. Умови широких трансформаційних зрушень у соціально-економічному житті суспільства провокують поглиблення актуальних соціальних проблем скорочення виробництва, втрати роботи, а також безробіття як небезпечного соціально-економічного явища. Подолання проблем, пов'язаних із дисфункціональністю ринку праці, поширенням безробіття як короткотривалого, так і, найнебезпечніше, довготривалого, застійного безробіття, є одним із важливих завдань соціальної політики зайнятості.

Реалізація цих пріоритетних завдань покладено на систему соціального захисту населення у межах свого організаційно-інституційного забезпечення. Дотримання права громадян на свій соціальний захист є беззаперечним пріоритетом соціальної політики, а також важливим є стимулювання їхнього добровільного прагнення, включення й конкурентоспроможності на ринок праці в умовах ринкової економіки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Зазначимо, що до проблеми ефективної організації системи соціального захисту громадян саме на ринку праці звернена увага значної кількості науковців. Актуальним видається дослідження стану безробіття на ринку праці та розгляд основних механізмів їхнього соціального захисту (В. Пінчук, Д. Кей, 2016).

На предметну увагу заслуговує визначення багатоаспектності системи соціального захисту безробітних. Загальні тенденції та напрями соціального захисту безробітних громадян в умовах ринкової економіки розкрито у наукових розвідках вітчизняних дослідників (Є. Болотіна, А. Мартиненко, В. Чаленко, 2020; В. Гапочка, 2022; Р. Шабанов, 2015).

Визначенню загальної методології соціально- трудових відносин, а також теорії й практики їх регулювання присвячено численні наукові праці науковців (А. Колот, 2003 та ін.). Специфіка соціально-трудових відносин на ринку праці в контексті безпечної трудової діяльності системно розглянута у наукових доробках вітчизняних авторів (С. Поторочин, 2014 та ін.), що мають концептуальне значення щодо розуміння сутності означеного поняття.

Важливим у контексті дослідження постає звернення до наукових позицій авторів, які аналізують систему соціально-трудових відносин як основу соціального захисту на ринку праці (О. Кознова, 2020 та ін.).

Однак, беручи до уваги стан й динаміку розвитку українського суспільства на сучасному етапі із усіма його трансформаційними політичними, соціально-економічними, військовими, духовними, фінансовими процесами, необхідність продовження глибинних й системних соціально-економічних реформ, система соціального захисту громадян на ринку праці потребує належної конкретизації своїх перспектив розвитку.

Мета статті. Визначити сутність соціально-трудових відносин, а також відповідне інституційне забезпечення як основу соціального захисту громадян на ринку праці в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу дослідження

соціальний трудовий захист громадянин ринок праця

Повноцінне функціонування ринку праці, залучення якомога ширшого кола громадян до виробництва, різних галузей народного господарства, забезпечення якісних умов праці та достойної заробітної плати, реалізація головних трудових прав і свобод є головними завданнями системи соціального захисту населення у сфері зайнятості. На думку дослідників (О. Кознова, 2022; А. Колот, 2003; С. Поторочин, 2014; Р. Шабанов, 2015 та ін.) зазначене досягається за умови організації соціально-трудових відносин як основи соціального захисту на ринку праці.

За визначенням А. Колота соціально-трудові відносини визначаються як фундаментальна основа функціонування державної системи соціального захисту у сфері зайнятості і дієвим механізмом подолання проблеми безробіття у суспільстві (А. Колот, 2003).

У свою чергу актуальною є позиція С. Поторочина, що визначає соціально-трудові відносини як певну сукупність адміністративних, правових соціально-економічних, морально-психологічних прийомів та методів, спрямованих на процес включення робочої сили у ринок праці, а також на відтворення на основі ринкових відносин - попиту, пропозиції, ринкової ціни (С. Поторочин, 2014).

Дослідниця О. Кознова установила, що сутністю соціально-трудових відносин на сучасному етапі розвитку ринку праці є своєрідний комплекс взаємовідносини між роботодавцями та найманими працівниками в умовах змін ринкової економіки, що націлені на забезпечення достатньо рівня та якості життя громадян, суспільства в цілому (О. Кознова, 2022).

Зазначимо, що характеристика цілісних соціально-трудових відносин передбачатиме дослідження сутності об'єкту, суб'єкту та предмету відносин у соціально-трудовій сфері. Загальну сукупність цих елементів та відносин, що їх відображають, і будуть утворювати систему соціально-правових відносин (О. Кознова, 2022).

А. Колот пропонує класифікувати соціально- трудові відносини в залежності від способу їх регулювання на ринку праці, а також від методів вирішення трудових проблем і спорів.

Отже видами соціально-трудових відносин (за А. Колотом) є:

Патерналізм, що характеризується великим ступенем регламентації соціально-трудових відносин (забезпечення потреб населення, працівників) збоку держави або керівництва підприємства.

Партнерство, як вид соціальних відносин, що передбачає здійснення соціально-правового захисту інтересів суб'єктів соціально-трудових відносин, а також їхня самореалізація в соціальну політику.

Конкуренція в умовах ринкової економіки передбачатиме взаємоповагу, досконалість у відносинах між громадянами або колективами.

Солідарність передбачатиме загальну соціальну відповідальність й взаємодопомогу, на основі спільності інтересів соціальної групи.

Субсидіарність характеризуватиме прагнення особистості до відповідальної поведінки з метою досягнення цілей і дій під час вирішення соціально-трудових проблем.

Дискримінація в умовах трудових взаємовідносин передбачатиме незаконне нехтування чи обмеження прав і свобод громадян у процесі соціально-трудових відносин. Дискримінаційні прояви можуть проявлятися щодо віку, раси, національності, статі, соціального становища (наприклад, безробітні) конфесії та ін. ознаках, а також під час вибору професії, здобуття освіти, просування по службі, оплати праці, звільненні тощо.

Конфлікт встановлюється як крайня міра протиріч у соціально-трудових відносинах. Найпоширенішими формами прояву трудових конфліктів є: трудові спори, страйки, масові звільнення (локаути) (А. Колот, 2003).

Зауважимо, що дещо інший підхід до класифікації соціально-трудових відносин використала О. Кознова (рис. 1).

Дослідниця стверджує, що в залежності від конкретного соціально-економічного простору, в якому відбувається професійна взаємодія суб'єктів праці, а також із урахуванням персоніфікації цих же суб'єктів, виділяє рівні реалізації соціально-трудових відносин (рис. 2).

Відповідно, за визначеною схемою, рівень соціально-трудових відносин на ринку праці прямо буде залежати від загальних особливостей усіх суб'єктів соціально-трудових відносин (найманий робітник, роботодавець, підприємства, безробітний, держава через відповідні інституції) і буде визначається властивостями соціально-економічного середовища, в якому функціонують ці суб'єкти (О. Кознова, 2022; С. Поторочин, 2015).

Зазначимо, що запропоновані класифікації не у якому разі не виключають одна одну, а, навпаки, доповнюють одна одну, слугують для формування складного цілісного уявлення про соціально-трудові відносини на ринку праці України.

Рис. 1. Загальна схема видів соціально-трудових відносин (за О. Козновою) (О. Кознова, 2022)

З метою регуляції соціально-трудових відносин система соціального захисту зосереджує зусилля на створенні відповідних соціальних програм, що охоплюють такі напрямки, як: безробітних, сферу зайнятості, соціальну політику; умови праці, міграційну й демографічну політику.

Рис. 2. Рівні соціально-трудових відносин (О. Кознова, 2022)

Зазначимо, що виконання завдань із соціального захисту, дотримання основних положень трудового законодавства щодо громадян, подальше їхнє залучення до системи соціально- трудових відносин, покладено на відповідні соціальні державні інституції. Такими інституціями визначаємо регіональні представництва й філії Державної служби зайнятості «Державний центр зайнятості» та Державної служби України з питань праці.

Державна служба зайнятості є головною інституцією, що забезпечує реалізацію державної соціальної політики з питань соціального захисту безробітних громадян. Установа є уніфікованим сервісним центром надання соціальних послуг та соціальної допомоги громадянам, які втратили роботу і потребують працевлаштування.

Зазначимо, що регіональні представництва та філії Державної служби зайнятості виступають соціальними посередниками на ринку праці між роботодавцями та безробітними громадянами. На них покладені функції із безоплатного сервісу для безробітних (взяття на облік, професійне консультування, ведення необхідної документації, пошук місця роботи, підбір персоналу тощо). Служба також пропонує послуги з державного соціального страхування на випадок безробіття, а також здійснює виплати грошових коштів у зв'язку із тимчасовою втратою роботи.

Відповідно до головних засад соціального захисту безробітних громадян на Державну службу зайнятості покладені наступні завдання:

- реалізація соціальної політики держави у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального забезпечення безробітних;

- проведення якісного аналізу стану сучасного ринку праці;

- сприяння громадянам у підборі відповідної роботи, а також надання послуг роботодавцям щодо підбору кваліфікованого персоналу;

- підготовка, перепідготовка, перекваліфікація, неформальне професійне навчання працівників відповідно соціальних запитів роботодавців, умов та потреб ринку праці;

- активна участь в організації заходів проведення громадських, відновлювальних, виправних та інших робіт, що носять тимчасовий характер;

- всебічне сприяння громадянам в реалізації ініціатив ведення підприємницької діяльності;

- активна участь в організації заходів, спрямованих на запобігання масовому звільненню працівників, з профілактики настання страхових випадків, сприяння соціальної та професійної мобільності робочої сили;

- проведення професійної орієнтації серед різних соціальних груп населення;

- додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян (людей пенсійного, передпенсійного віку, людей з інвалідністю, військовослужбовців та ветеранів, неповнолітніх) які будуть конкурентоспроможні на ринку праці (сайт установи «Державна служба зайнятості «Держаний центр зайнятості»).

Установа, що регулює соціально-трудові взаємовідносини між суб'єктами ринку праці, забезпечує контроль за дотриманням трудового законодавства, це - Державна служба України з питань праці (Держпраці).

На службу Держпраці покладені завдання із:

- здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;

- здійснення нагляду та контролю у питаннях зайнятості населення;

- реалізації державної політики з питань охорони праці, промислової безпеки;

- забезпечення реалізації загальнообов'язкового державного соціального страхування у сфері безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку із втратою працездатності;

- здійснення контролю у частині призначення, нарахування та виплат соціальної допомоги, грошових компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів соціального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій громадян (сайт установи «Державна служба України з питань праці»).

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, стверджуємо, що організаційною основою системи соціального захисту безробітних громадян є налагоджена система соціально-трудових відносин на ринку праці.

Головні завдання та напрями соціального захисту безробітних реалізовуються через мережу державних установ - регіональні представництва й філії Державної служби зайнятості та Державної служби України з питань праці. Означені установи ставлять базу інституційного забезпечення системи соціального захисту безробітних громадян. На них покладені завдання політики зайнятості щодо надання відповідних соціальних послуг та допомог.

Зазначимо, що перспективним напрямом подальших досліджень постають наукові розвідки й дослідження особливостей регулювання ринку праці в умовах дії воєнного часу.

Література

1. Болотіна Є.В., Мартиненко А.К., Чаленко В.П. Аналіз основних тенденцій соціального захисту безробітних в Україні. Економічний вісник Донбасу. 2020. №3(61). С. 183-189.

2. Гапочка В.М. Соціальний захист безробітних: реалії сьогодення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія. Право. 2022. Вип. 74. Част. 1. С. 171-175.

3. Кознова О. Сім ознак трудових відносин та правонаступництво: що пропонує урядовий законопроект.

4. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: монографія. К.: КНЕУ, 2003. 230 с.

5. Пінчук В.О., Кец Д.О. Безробіття та соціальний захист населення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Вип. 7. Част. 3. С. 6-8.

6. Поторочин С.О. Соціально-трудові відносини в контексті безпечної трудової діяльності. Електронний журнал «Ефективна економіка». 2014. №4.

7. Сайт установи «Державна служба зайнятості «Держаний центр зайнятості».

8. Сайт установи «Державна служба України з питань праці».

9. Шабанов Р.І. Доктрина зайнятості як складова соціального захисту населення від безробіття : автореф. дис. ... докт. юрид. наук. К, 2015. 42 с.

References

1. Bolotina Y.V., Martynenko F.K., & Chalenko V.P. (2020). Analiz osnovnukh tendentsiy sotsialnogo zakhystu bezrobitnykh v Ukrayini. [Analysis of the main trends of social protection of the unemployed in Ukraine]. Ekonomichnyy visnykDonbasu - Economic Herald of Donbas, 3(61), 183-189 [in Ukrainian].

2. Hapochka V.M. (2022). Sotsialnyy zakhyst bezrobitnykh: realiyi sohodennya. [Social protection of the unemployed: realities of today]. Naukovyy visnyk Uzgorodskoho natsionalnoho universytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, 74/1, 171-175 [in Ukrainian].

3. Koznova O. (2020). Sim oznak trudovykh vsdnosyn ta pravonastupnytstvo: shcho proponye uyadovyy zakonoproekt [Seven signs of labor relations and succession: what the government bill proposes].

4. Kolot A.M. (2003). Social and labor relations: theory and practice of regulation. K.: KNEU [in Ukrainian].

5. Pinchuk V.O., & Kets D.O. (2016). Bezrobittya ta sotsialnyy zakhyst naselennya. [Unemployment and social protection of the population]. Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, 7/3, 6-8 [in Ukrainian].

6. Potorochyn S.O. (2014). Sotsialno-trudovi vidnosyny v konteksti bezpechnoyi trudovoyi diyalnosti. [Social and labor relations in the context of safe work]. Elektronnyy zhurnal «Efektyvna ekenomika» - Electronic magazine «Efficient Economy», 4 [in Ukrainian].

7. Sayt ustanovy «Derzhavna sluzhba zaynyatosti» [Website of the State Employment Service «State Employment Center»].

8. Sayt ustanovu «Derzhavna sluzhba Ukrayiny z pytan pratsi» [Website of the «State Service of Ukraine on Labor Issues» institution].

9. Shabanov R.I. (2015). Doktryna zaynyatosti yak skladova sotsialnoho zakhystu naselennya vid bezrobittya [The doctrine of employment as a component of social protection of the population against unemployment]. K. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru