Аналіз соціальної відповідальності у системі якостей та цінностей соціально зрілої особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз соціальної відповідальності у системі якостей та цінностей соціально зрілої особистості

Лукашов Олександр Олександрович - кандидат економічних наук, докторант кафедри практичної психології та соціальної роботи, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

У статті проведено аналіз соціальної відповідальності у системі якостей та цінностей соціально зрілої особистості. Як система цінностей і ціннісних орієнтацій соціальна відповідальність особистості має свою внутрішню структуру і організацію і формується на кількох рівнях: ставлення особистості до самої себе, до людей, що її оточують, до суспільства (людства) в цілому, до середовища свого власного проживання (природи). Соціальна відповідальність на кожному етапі свого розвитку передбачає, крім загальних, використання специфічних принципів самоорганізації особистості. Визначено основні моделі структурування таких принципів. Перша модель виходить із принципу абсолютизації та розрахунку. Якщо цей тип моделі стає провідним у діяльності, то ступінь соціальної відповідальності особистості знижується. За такого підходу духовні та моральні критерії залишаються лише на рівні підсвідомості особистості та їх вплив на мотивацію і поведінку виявляється ослабленим.

Для другої моделі соціально відповідальної поведінки особистості характерні такі пріоритетні духовні та моральні критерії, як совість, справедливість, честь і гідність, людяність, доброзичливість по відношенню до понять прагматизму, гедонізму, розрахунку. За наявності такої ієрархії ціннісних орієнтацій негативні прояви прагматизму і гедонізму не переростають у свої крайні форми (жорстокість тощо), що дозволяє формувати реальну соціальну відповідальність особистості. Третя модель соціальної відповідальності особистості пов'язана з пріоритетністю двох груп ціннісних критеріїв у створенні її діяльності. За такого підходу соціальна відповідальність, як правило, виявляється менш зрілою та системною; у поведінці особистості спостерігаються відхилення від суспільних вимог до феномену соціальної відповідальності, що викликає необхідність застосування зовнішніх санкцій. Даний стан соціальної відповідальності охарактеризований як перехідний.

Ключові слова: особистість, цінності, соціальна зрілість, соціальна відповідальність, принципи соціальної відповідальності.

Analysis of social responsibility in the system of qualities and values of a socially mature personality

Lukashov O.O.

The article analyzes social responsibility in the system of qualities and values of a socially mature personality. As a system of values and value orientations, the social responsibility of an individual has its own internal structure and organization and is formed on several levels: the attitude of an individual to himself, to the people around him, to society (mankind) as a whole, to his own living environment (nature) . Social responsibility at each stage of its development involves, in addition to general, the use of specific principles of self-organization of the individual. The main models of structuring of such principles are defined.

The first model is based on the principle of absolutization and calculation. If this type of model becomes the leading one in the activity, then the degree of social responsibility of the individual decreases. With this approach, spiritual and moral criteria remain only at the level of the individual's subconscious, and their influence on motivation and behavior is weakened. The second model of socially responsible behavior of an individual is characterized by such priority spiritual and moral criteria as conscience, justice, honor and dignity, humanity, benevolence in relation to the concepts of pragmatism, hedonism, calculation. In the presence of such a hierarchy of value orientations, negative manifestations of pragmatism and hedonism do not develop into their extreme forms (cruelty, etc.), which allows for the formation of real social responsibility of the individual. The third model of an individual's social responsibility is related to the priority of two groups of value criteria in the creation of his activity. Under this approach, social responsibility, as a rule, turns out to be less mature and systemic; in the behavior of the individual, there are deviations from social requirements to the phenomenon of social responsibility, which causes the need to apply external sanctions. This state of social responsibility is characterized as transitional.

Key words: personality, values, social maturity, social responsibility, principles of social responsibility.

Постановка проблеми

Процес здобуття освіти займає значну частину життєвого шляху людини, робить її життя більш змістовним, задовольняє потреби у пізнанні, спілкуванні, самоствердженні. Прогрес науки і техніки, впровадження інноваційних технологій у всіх сферах суспільного життя перетворюють освіту на необхідний атрибут повсякденного життя кожної людини.

Зміни, що відбуваються не тільки в економічному, а й духовному житті суспільства, яке висуває все більше вимог до сучасної молоді у сфері освіти, спрямовані на створення сприятливих умов для становлення духовно-моральної, творчої, здорової особистості, здатної до успішної соціалізації у суспільстві та активної адаптації на ринку праці.

Забезпечення майбутньої освіти залежить не тільки від професійних знань, умінь та навичок, здобутих у процесі навчання, а й від розвитку моральних якостей, що становлять стрижень розвитку будь-якого суспільства. У зв'язку з цим, важливо дослідити, які соціально значущі якості формує заклад вищої освіти, і як вони реалізовуватимуться у майбутній професійній діяльності. Тому проблема вивчення соціальної відповідальності особистості як її інтегральної якості актуальна та представляє теоретичний і практичний інтерес у сучасній системі освіти.

Актуальність проблеми зумовлена з одного боку, дедалі зростаючою активністю соціально відповідальної особистості у сучасному суспільстві, необхідністю представлення нею соціальної відповідальності як смислової сутності системи цінностей і ціннісних орієнтирів, і навіть регуляторів громадських відносин сучасного суспільства.

З іншого боку, у зв'язку з модернізацією освіти, змінюється основний зміст навчально-виховної діяльності у системі вищої освіти. Воно переорієнтується з повідомлення знань, умінь і навичок на формування певних професійних компетентностей, які є показником якості підготовки фахівців закладів вищої освіти, що визначають їх поведінкові характеристики на ринку праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Професійна компетентність розуміється нами як складне інтегральне поєднання загальних та професійних знань, практичних умінь та професійно значущих якостей особистості, що забезпечують успішність професійної діяльності спеціаліста. Саме компетентність характеризує професіоналізм фахівця.

Компетентнісний підхід характеризує не лише професіоналізм випускника ЗВО, а й розвиток особистісно значущих якостей особистості, таких як відповідальність, самостійність, здатність до творчості, прагнення до постійного оновлення знань, оволодіння новою інформацією для успішного виконання професійних завдань. Тому постає проблема комплексного аналізу соціальної відповідальності у системі якостей та цінностей соціально зрілої особистості. У зв'язку з чим дана проблема залучає вчених різних галузей наукового знання.

Мета статті - провести комплексний аналіз соціальної відповідальності у системі якостей та цінностей соціально зрілої особистості.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Вже давні мислителі у своїх працях заклали основи розуміння сутності соціальної відповідальності, пов'язуючи її зі свободою волі людини, усвідомленістю вибору, відповідальністю за вчинки, здійснені через незнання, коли можна передбачити результати своїх дій [1].

Філософи Нового Часу, зокрема Г. Гегель, у своїх міркуваннях про свободу підкреслює, що свобода характеризує волю. Воля прагне до об'єктивізації у чуттєвому матеріалі, у речі, у зовнішніх предметах. Це перший вид волі. Він виявляється у власності, у договорі й у ні праві чи порушенні права, тобто злочині та подальшому покаранні. Це свобода у межах абстрактного права. Індивід вільний сам собою і у відношенні до речей, що йому належать. Ця свобода абстрактна та негативна. Оскільки практично вона може проявитися лише у володінні річчю чи відмові від неї. Але абстрактна свобода є водночас не свободою, оскільки суб'єкт обумовлений зовнішнім. Заперечення цього зовнішнього, відмова від влади речей є умова свободи вищого типу - свободи особистості у собі, у внутрішньому, у суб'єктивному. Такою є моральна свобода. При звільненні від зовнішнього тиску головним стає розуміння і намір, самостійно визначена мета. Воля прагне проявити себе, реалізувати мету. Отже, на рівні моральності особистість не тільки існує для себе, піклується про себе, але разом з тим і обумовлена цілим, в рамках якого вона тільки й існує - і в цьому сенсі існує в своєї загальності.

На думку Л. Фейєрбаха, відповідальність розуміється як відносини індивідів. Обов'язки щодо себе тільки тоді мають моральний сенс і цінність, коли вони визнаються непрямими обов'язками щодо самого себе тільки тому, що я маю обов'язки щодо інших - до моєї родини, до моєї громади, до мого народу, до моїй батьківщини.

Проблему відповідальності свого часу порушував Е. Фромм, який пов'язував відомий феномен «втечі від волі» саме з тягарем відповідальності. Ж.П. Сартар пов'язував відповідальність людини з вільним вибором, завдяки якому вона стає тою, якою вона є. Звідси випливає повна відповідальність людини за свою сутність - відповідальність, яку вона відчуває одночасно зі страхом втратити цієї сутності. Таким чином, свобода - це те, що не дозволяє ухилитися людині від відповідальності, яка покладається на неї [4].

Перетворення у суспільстві призвели до істотних змін методологічних підходів до проблеми соціальної відповідальності особистості.

Новий філософський погляд на осмислення даної категорії спрямований на розкриття соціальної відповідальності в роботах багатьох вчених. Соціальна відповідальність розуміється ними як якість особистості, що визначає добровільне узгодження та творчий напрямок дій індивіда на користь людства, як здатність людини передбачати наслідки своїх вчинків.

Таким чином, відповідно до філософського підходу, соціальна відповідальність розглядається у контексті розуміння теми свободи як свобода волі, дії, прийняття рішення. Відповідальність, як і свобода, може бути лише свідомою. Вона приймається людиною як її прямий обов'язок, право, обов'язок поводитися в обставинах, що склалися, саме так, а не інакше, і брати на себе всю повноту провини у разі поразки або невдач [2-10].

Відповідальність як внутрішнє почуття особистості не виникає спонтанно, вона формується у процесі навчання та виховання, і є результатом усієї конкретної практичної діяльності людини. Відповідальність, як і свобода, є цілісною, вона або є, або її немає. Чим більше можливостей прояву свободи особистості у суспільстві, тим більш значима її відповідальність як за вчинки, а й за дії інших, і, навпаки, з обмеженням особистої та громадської свободи звужується і відповідальність.

Відповідальність - це регулятор мотивів поведінки особистості, її вчинків, вона є внутрішнім стрижнем дисципліни та самодисципліни особистості, що не дозволяє розглядати і використовувати свободу як вседозволеність [4].

У межах соціологічного підходу соціальна відповідальність досліджується з єдиною метою зрозуміти динаміку міжособистісних відносин усередині соціальної спільності, групи. Так, О. Конт у своїх роботах з вивчення суспільства вважав, що вищі класи суспільства мають перейнятися почуттям обов'язку та відповідальності, що відповідають їх становищу у суспільстві та підтримувати у суспільстві соціальну гармонію.

На думку Вебера, соціальна відповідальність має розглядатися у тих цілеспрямованих і вмотивованих дій суб'єктів соціальних відносин. Виходячи з його позиції, «фізіологія» соціальних систем складається з мотивації вчинків членів даних систем, а також постановки цілей, вибору та засобів їх досягнення.

На етапі розвитку суспільства соціологічний підхід до вивчення аналізованої проблеми зачіпає соціальну відповідальність особистості як перед суспільством, так й суспільства перед особистістю. Наукові дослідження у цьому напрямі аналізують специфіку прояву соціальної відповідальності у системі ціннісних орієнтацій суспільства через призму громадських відносин, як чинника розвитку сучасного суспільства.

Відповідальність особистості має соціальну природу, зумовлену як суспільним характером відносин, так і особливостями особистості, її місцем у системі цих відносин [1].

Зазначається, що соціальна відповідальність відображає соціальну діяльність у всіх сферах життя та проявляється у різних відносинах, пов'язаних, перш за все, із задоволенням потреб суб'єкта, з його інтересами. Соціальна відповідальність не буває безособовою, вона завжди передбачає конкретного носія, суб'єкта. Суб'єкт діяльності є одночасно й суб'єктом відповідальності. Залежно від суб'єкта розрізняють відповідальність індивідуальну та колективну.

Відповідальність - це усвідомлення суб'єктом своєї поведінки, її наслідків та соціальної значущості для особистості, групи та суспільства в цілому.

У соціології відповідальність розглядається у двох напрямах: позитивному - перспективному, відповідальність особистості за майбутні дії, і ретроспективному - традиційному, за скоєні дії. Позитивна відповідальність сприймається як свобода особистості, можливість самостійного життєвого вибору, мотивації своїх вчинків. Вона відображає соціальні зв'язки та відносини, що характеризують процес здійснення наданих прав, виконання покладених обов'язків, заснований на виборі поведінки та її оцінки з урахуванням інтересів суспільства. Усвідомлення та розуміння особистістю покладених на неї обов'язків, належне ставлення до суспільства, інших людей, становить суб'єктивну сторону позитивної відповідальності, а сама поведінка, спричинена внутрішніми мотивами - об'єктивну сторону позитивної відповідальності.

Отже, як соціологічна категорія соціальної відповідальності відбиває соціальну діяльність особистості у всіх сферах життя і проявляється у різних відносинах, пов'язаних, передусім, із задоволенням її потреб та інтересів. Вона визначається як обов'язок та готовність суб'єкта відповідати за скоєні дії, вчинки та їх наслідки.

У психології відповідальність сприймається як найважливіша характеристика особистості, що відрізняє соціально зрілу особистість від особистості соціально незрілої.

У психології відповідальність вивчалася не як цілісне явище, а окремих її формах прояву у тестах і експериментальних схемах.

Однією з приватних форм відповідальності є соціальна відповідальність, яка розуміється як схильність людини вести себе з урахуванням інтересів, думок інших людей та соціального цілого, дотримуватися прийнятих норм, зразків поведінки та виконувати рольові обов'язки відповідно до запропонованих статусів.

Найбільш повно та цілісно феномен відповідальності вивчався в екзистенційній психології В. Франкла, який розглядав відповідальність як один із способів людського існування, поряд зі свободою та духовністю.

З відповідальністю пов'язана як сутність буття зрілої особистості, так й успішність її самоактуалізації.

Проведення досліджень соціальної відповідальності у вітчизняній психологічній науці відбувається у руслі соціальної психології особистості.

Незважаючи на відсутність єдиного розуміння терміну «соціальна відповідальність» більшість авторів розглядають відповідальність як якість особистості, що характеризує соціальну типовість особистості, її схильність дотримуватися загальноприйнятих у суспільстві соціальних норм і правил поведінки, виконувати рольові обов'язки та готовність відповідати за свої дії та вчинки.

Соціальна відповідальність досліджується вченими як складний соціально-психологічний феномен, який проявляється з одного боку, лише на рівні соціуму загалом, а з іншого - лише на рівні прояву якостей особистості. Нам представляється цікавим розгляд представленої концепції двох типів відповідальності Дж. Роттера.

Відповідальність першого типу - інтернальний локус контролю. Інтернальність особистості позитивно корелює із соціальною відповідальністю та з усвідомленням сенсу та життєвих цілей. Особи з інтернальним локусом контролю беруть відповідальність за все, що відбувається з ними в житті, керуються почуттям обов'язку, моралі, чітко усвідомлюючи сенси. Соціально відповідальним особам властива наявність позитивних якостей, починаючи від пунктуальності, точності, слухняності та закінчуючи моральними, громадянськими рисами, такими як чесність, справедливість, принциповість.

Відповідальність другого типу - екстернальний локус контролю, проявляється тоді, коли людина схильна вважати відповідальною за те, що відбувається в її житті, або інших людей, або обставини, ситуацію. Екстернальним особистостям властиві підозрілість, тривожність, депресивність, агресивність, конформізм, догматизм, авторитарність тощо.

Опитування, проведене серед студентів молодших курсів, показало, що 60% опитаних відносять себе до екстерналів і 40% до інтерналів. П'ятикурсники виявляють себе більше як інтернали, тобто орієнтуються більше на себе, свої актуальні та потенційні можливості.

Отже, всі перелічені вище підходи відзначають, що соціальна відповідальність має соціальну природу, визначається як характером суспільних відносин, так і особливостями особистості, її місцем у системі цих відносин. Це складна інтегральна якість особистості, що виступає показником її соціальної зрілості та визначає її поведінку на основі усвідомлення соціальних норм і цінностей, їх прийняття, здатності оцінювати наслідки та результат власних дій.

В реальній дійсності особистість є одночасно суб'єктом та об'єктом відповідальності, на неї впливають закони, норми, ідеї та принципи суспільства.

Положення особистості у системі соціально-економічних, політичних і духовно-моральних відносин визначає сферу діяльнісного підходу, обов'язкову лінію поведінки. Але оскільки поняття необхідного неоднозначно передбачає певну сферу можливого, то з безлічі варіантів поведінки особистість вибирає ту лінію поведінки, яку вважає найбільш прийнятною. Звідси випливає, що формування соціальної відповідальності визначається як об'єктивними, так й суб'єктивними передумовами [6]. Об'єктивна сторона відповідальності людини - це вимоги суспільства, які пред'являються до особистості, її соціальних якостей та місця у системі суспільних відносин.

Суб'єктивна сторона відповідальності - це емоційне переживання та осмислення характеру суспільних вимог та здатності здійснювати діяльність, яка виступає як соціальна якість особистості та проявляється у таких вольових характеристиках, як самостійність, цілеспрямованість, здатність долати перешкоди на шляху до досягнення мети.

Таким чином, об'єктивне у соціальній відповідальності особистості виступає у формі суспільно-необхідного, у вигляді соціальних вимог, соціальних, норм, обов'язків, які існують незалежно від людини.

Суб'єктивне проявляється як усвідомлення необхідності, доцільності соціальних перетворень, добровільне «накладення» їх на себе та активне виконання. Як будь-яке соціальне явище, соціальну відповідальність можна класифікувати. В основі критеріїв такої класифікації виступають різні форми соціальної відповідальності, зокрема такі як моральна, релігійна, філософська, політична, правова, наукова, естетична. Розглянемо деякі з них.

Політична відповідальність передбачає виникнення відносин, які у процесі взаємодії між соціальними спільнотами, групами, націями, державами. Особливості такого роду відповідальності полягають у тому, що вона проявляється не лише за винні дії людей, а й за невміння прийняти відповідальне рішення, пристосуванство, кон'юнктурність, негативну оцінку політичного вчинку суб'єкта з боку певної соціальної групи чи суспільства загалом.

Найважливішим властивістю моральної відповідальності особистості є засуджуючі ставлення до людей, які порушують соціальні норми моралі, права, зразки поведінки, які у тій чи іншій соціальної спільності. Як правило, норми поведінки особистості в суспільстві виходять із загальноприйнятих уявлень про добро і зло, про справедливість і честь, обов'язок і патріотизм тощо. Саме ці критерії виступають як соціальна оцінка певних якостей в осіб, які порушують загальноприйняті уявлення. Моральна відповідальність є показником моральних якостей, однією з яких й є відповідальність особистості перед собою та іншими людьми, дотримання загальноприйнятих норм і правил поведінки у суспільстві.

Професійна відповідальність у суб'єкта проявляється у процесі його діяльності та пов'язана з різними її видами: педагогічною, науковою, судовою, юридичною тощо.

Як різновид соціальної відповідальності можна назвати громадянську відповідальність особистості, яка є показником її соціальної зрілості, результатом розвитку суспільних відносин.

Соціальна відповідальність є найважливішою характеристикою особистості, що виявляється у всіх сферах її життєдіяльності, виступає критерієм оцінки її взаємовідносин та взаємодії з іншими членами соціуму, і займає певне місце у системі життєвих цінностей людини. Цінності особистості утворюють систему ціннісних орієнтацій, тобто систему найважливіших її якостей, вони становлять основу свідомості та поведінки особистості, зумовлюють її розвиток та формування.

Розвиток системи ціннісних орієнтацій особистості підпорядковується певним закономірностям, визначається складним комплексом внутрішніх та зовнішніх чинників. Внутрішні психологічні чинники та чинники довкілля визначають особливості розвитку системи цінностей та ціннісних орієнтацій, взаємодіючи між собою під час здійснення тієї чи іншої діяльності.

Саме вони визначають домінування того чи іншого фактору в індивідуальній системі цінностей, формують аналогічний тип особистості з тими чи іншими особистісними якостями, у яких проявляється ступінь соціальної відповідальності людини. Як центральне особистісне утворення зрілої особистості система цінностей і ціннісних орієнтацій є інтегративним особистісним утворенням, що виражається у спрямованості особистості на гуманістичні ідеї, які розкриваються через такі категорії, як відповідальність, гідність, повага, почуття обов'язку, повага, співчуття, сприяння і характеризуються від емоційно-позитивної оцінки до оцінного судження, що спонукає активність людини щодо її присвоєння.

На експериментальному рівні виділяються два класи цінностей, запропонованих М. Рокичем. Термінальні цінності чи цінності-цілі вказують на те, в чому сенс життя людини, яка кінцева мета її індивідуального існування. До цих цінностей належать: активна життєва позиція, здоров'я (фізичне та психічне), цікава робота, краса природи та мистецтва (переживання прекрасного в природі та мистецтві), любов, матеріальний добробут, наявність вірних друзів, громадське покликання (повага оточуючих), пізнання (можливість розширення своєї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток). Інструментальні цінності або цінності-засоби - це переконання особистості, що включають: відповідальність (почуття обов'язку, вміння тримати своє слово, раціоналізм (уміння логічно мислити, приймати обдумані рішення), самоконтроль (стриманість, самодисципліна), тверда воля (уміння наполягти) на своєму, не відступати перед труднощами), терпимість до поглядів та думок інших, вміння прощати іншим їх помилки та помилки), високі запити (високі вимоги до життя і високі домагання), старанність, дисциплінованість, незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче), непримиренність до недоліків у собі та інших, ефективність у справах (працелюбність, продуктивність у роботі).

Структура системи цінностей індивіда, співвідношення в ній термінальних та інструментальних цінностей залежить від об'єкта відповідальності: якщо в системі цінностей та ціннісних орієнтацій переважають термінальні цінності, то відповідальність буде носити індивідуалізований, особистісний характер, оскільки об'єктом відповідальності є сам індивід, його потреби та інтереси; якщо в системі цінностей домінують інструментальні цінності, то відповідальність матиме соціальну спрямованість, оскільки її об'єктом буде соціальне середовище з усіма його атрибутами. Рівень сформованості соціальної відповідальності особистості та визначення її соціальної дії у структурі життєдіяльності кожної людини залежить від переважання інструментальних цінностей. Чим вищий рівень розвитку інструментальних цінностей, тим вища соціальна відповідальність у структурі життєвої позиції особистості.

Як система цінностей і ціннісних орієнтацій соціальна відповідальність особистості має свою внутрішню структуру і організацію і формується на кількох рівнях: ставлення особистості до самої себе, до людей, що її оточують, до суспільства (людства) в цілому, до середовища свого власного проживання (природи). Соціальна відповідальність на кожному етапі свого розвитку передбачає, крім загальних, використання специфічних принципів самоорганізації особистості. Можна відзначити три основні моделі структурування таких принципів.

Перша модель виходить із принципу абсолютизації та розрахунку. Якщо цей тип моделі стає провідним у діяльності, то ступінь соціальної відповідальності особистості знижується. За такого підходу духовні та моральні критерії залишаються лише на рівні підсвідомості особистості та його вплив на мотивацію і поведінку виявляється ослабленим. А оскільки суспільство не може ігнорувати дотримання основоположних духовно-моральних критеріїв організації та здійснення діяльності, воно, за допомогою суспільної нормотворчості, встановлює санкції за їх недотримання, тобто зберігає формальну соціальну відповідальність.

Для другої моделі соціально відповідальної поведінки особистості характерні такі пріоритетні духовні та моральні критерії, як совість, справедливість, честь і гідність, людяність, доброзичливість по відношенню до понять прагматизму, гедонізму, розрахунку.

Слід зазначити, що за наявності такої ієрархії ціннісних орієнтацій негативні прояви прагматизму і гедонізму не переростають у свої крайні форми (жорстокість тощо), що дозволяє формувати реальну соціальну відповідальність особистості.

Третя модель соціальної відповідальності особистості пов'язана з пріоритетністю двох груп ціннісних критеріїв у створенні її діяльності.

За такого підходу соціальна відповідальність, як правило, виявляється менш зрілою та системною; у поведінці особистості спостерігаються відхилення від суспільних вимог до феномену соціальної відповідальності, що викликає необхідність застосування зовнішніх санкцій. Даний стан соціальної відповідальності можна охарактеризувати як перехідний [5].

Нами узагальнено деякі результати емпіричного дослідження того, як розуміється феномен «соціальна відповідальність» у такій соціальній категорії як студентська молодь, а також виявлення наявності у них цієї якості та визначення місця соціальної відповідальності у системі соціально значущих якостей та ціннісних орієнтацій студентів.

Відповідно до поставленої мети були висунуті такі гіпотези: соціальна відповідальність як інтегральна якість особистості цілком притаманна сучасній молоді, але проявляється неоднаково у студентів різних курсів; уявлення про соціальну відповідальність особистості більшою мірою пов'язане з ймовірністю покарання та нав'язаною обставиною з одного боку, а з іншого - почуттям обов'язку; соціальна відповідальність посідає певне місце у системі цінностей та життєвих орієнтацій цієї соціальної групи.

Основними методами дослідження стала дискусія у студентських групах для з'ясування того, як студенти розуміють соціальну відповідальність у сучасному суспільстві. Крім того, для отримання необхідної інформації було розроблено анкету, яка складалася з двох блоків. Перший блок був призначений для визначення наявності, ступеня та характеру відповідальності особистості. Другий блок питань спрямований на визначення поняття «соціальна відповідальність» студентами, а також її місця у системі соціально значущих якостей та життєвих цінностей студентської молоді.

Усі студенти, які брали участь у дискусії, погодилися з тим, що соціальна відповідальність - це набута якість, що формується у процесі соціалізації особистості. Почуття відповідальності можна виховати. Відповідальність, на думку учасників дискусії, формується у сім'ї; також на формування відповідальності впливає школа (необхідність виконувати домашні завдання, оцінюються знання, застосовуються санкції).

Під час обговорення питання про зв'язок між свободою та відповідальністю було отримано такі відповіді: «відповідальність обмежується свободою», «чим більше свободи, тим більше відповідальності»; деякі респонденти вважали, що необхідність виявляти відповідальність обмежує свободу.

Під соціальною відповідальністю респонденти розуміли, передусім, відповідальність перед суспільством, пов'язували її з виконанням соціальних ролей та статусів, з дотриманням соціальних норм.

У процесі дискусії з'ясовувалась думка респонденти щодо того, чи є соціальна відповідальність важливою якістю у сучасному світі і наскільки вона потрібна людині у повсякденному житті. Більшість респондентів погодилися з тим, що ця необхідна якість і безвідповідальна людина нічого не досягне («Без відповідальності дуже важко. Коли нею не володіють люди, що оточують тебе, то тобі самому доводиться бути втричі відповідальним, це ускладнює життя. А якщо ти не маєш відповідальності - інші не довіряють тобі, ставляться з підозрою»).

Аналіз результатів проведеного емпіричного дослідження показав, що 61% опитаних вважають себе відповідальними людьми, причому, очевидна тенденція зростання усвідомлення особистістю своєї відповідальності зі збільшенням віку та рівня соціалізації. Слід зауважити, що 30% відповіли, що їхня «відповідальність залежить від ситуації та обставин».

У нашому розумінні, соціальна відповідальність передбачає, що кожна людина має передусім відповідати за себе та інших людей. Тому у дослідженні з'ясовувалася думка респондентів про те, за кого ж має відповідати відповідальна людина. Аналіз показав, що у групі респондентів варіанти відповіді це питання розподілилися так: «за себе» (54%), «за себе та інших» (46%).

При аналізі відповідей залежно від курсу навчання з'ясувалося, що переважна більшість першокурсників (75%) вважають, що відповідальна людина має відповідати «тільки за себе», серед студентів-випускників 58% вважають важливим бути відповідальними «не лише за себе, а й за інших».

Однією з важливих особистісних характеристик відповідальної людини є здатність самостійно приймати важливі рішення. Розподіл відповідей на питання про те, як респонденти вважають за краще поводитися при прийнятті важливих рішень відповіді розподілилися таким чином: 65% респондентів слухають поради інших, а потім формують свою точку зору; 17% при прийнятті рішень слідують порадам рідних та близьких і 16% покладаються лише на свою думку.

Таким чином, переважна більшість респондентів (82%) намагаються розділити відповідальність за свої рішення з іншими, а іноді й повністю покладаються на їхню думку. Якщо говорити про те, як змінювалися відповіді на це питання в залежності від курсу, то необхідно зазначити, що, хоча більшість студентів усіх курсів при прийнятті важливих рішень слухають поради інших, а потім формують свою точку зору, все ж у відповідях є певні відмінності .

Так, варіант відповідей «дотримуюся порад рідних та друзів» виявився найбільш популярним серед першокурсників, його відзначили понад чверть студентів першого курсу (27%), тоді як серед п'ятикурсників з ним погодилися лише 12%. У той же час «покладаюся тільки на свою думку» виявився популярнішим серед студентів старших курсів. Цей варіант відповідей відзначили 19% студентів четвертого курсу та 21% п'ятикурсників. Порівнюючи результати відповідей першокурсників із випускниками вишу щодо розподілу відповідей на питання про поведінку при прийнятті важливих рішень ми з'ясували, що до останнього року навчання студенти стають самостійнішими і готові самі нести відповідальність за свої рішення, не покладаючись на інших.

На питання про те, які форми вияву відповідальності студенти вважають найбільш важливими, якщо бачать якісь порушення, найчастіше зустрічалися відповіді «шукати причину» (29%); «повідомити всім, шукати вихід спільно» (26%) і «непомітно виправити» (24%); 8% респондентів вважають, що «про порушення необхідно повідомити начальство»; 7% - «шукати винних» і 4% опитаних гадають, що «при порушеннях можна залишити все як є, не помітити».

Незначна кількість респондентів (2%) обрали варіант «інше» і вказали, що їхня поведінка за будь-яких порушень залежатиме від ситуації; деякі респонденти вважають, що, якщо наслідки цих порушень незначні, не стосуються їх і близьких і не торкаються життєвих цінностей, їх можна не помітити.

На наш погляд, цікавим було виявити, як соціально відповідальна особистість розподіляє свої цінності. Для цього пропонували проранжувати дев'ять життєвих цінностей тих респондентів, які вважають себе соціально відповідальними людьми. До цих цінностей були віднесені такі: свобода (самостійність, незалежність у судженнях та вчинках), суспільне визнання (повага оточуючих), кар'єра, щасливе сімейне життя, активна життєва позиція (благополуччя країни, громадянська позиція, дружба, любов, наявність близьких людей, матеріальне благополуччя), здоров'я, особисті переконання. Відповіді виявилися неоднозначними для юнаків та дівчат. Так, у рейтингу життєвих цінностей у більшості юнаків стоїть свобода та громадське визнання, у дівчат - на першому місці сім'я, дружба, кохання. Громадське визнання стоїть на шостому місці.

Для порівняння соціально значущих якостей, які, на думку студентів, повинні бути присутніми у відповідальної людини в ідеалі і які з цих якостей, присутні у них, респондентам було запропоновано виділити 7 якостей, найбільш характерних для відповідальної людини у порядку зменшення їх за значимістю для конкретної людини. В результаті було отримано перелік якостей, де 64% опитаних на перше-третє місця поставили відповідальність, старанність, раціоналізм. При цьому, якщо серед першокурсників на відповідальність, як соціально значущу якість, вказали менше половини респондентів, то серед студентів - п'ятикурсників на значущість соціальної відповідальності вказали 73% опитаних. Ієрархія присутніх у респондентів якостей, які вони поставили на перше та третє місця у студентів різних курсів має певні збіги, але у відсотковому відношенні вага тих чи інших якостей суттєво різниться.

Порівняння якостей, які мають бути присутніми у відповідальної людини в ідеалі і які присутні особисто у респондентів показало, що студенти вважають себе менш відповідальними, раціональними та вольовими, ніж ідеальна, у їхньому розумінні, відповідальна людина. При цьому їм здається, що у них вищі запити, ніж мають бути у відповідальної людини, що вони більш старанні, виховані та самостійні. При цьому юнаки вважають, що ідеальна відповідальна людина має бути більш раціональною, відповідальною і вольовою, ніж вони вважають себе.

На їхню думку, справедливість, вихованість, безкорисливість та самостійність у них розвинені навіть більше, ніж це потрібно відповідальній людині в ідеалі. Дівчата вважають, що в ідеалі відповідальна людина має бути більш раціональною і відповідальною, ніж вони самі, а також більш вольовими. При цьому дівчата вважають себе навіть більш виконавчими, терпимими та чесними, ніж ідеальна, у їхньому розумінні, відповідальна людина.

Висновки

Результати дослідження підтвердили висновок про те, що соціальна відповідальність особистості притаманна такій соціальній групі як студентство, але має свої особливості. По-перше, вона носить нестійкий характер і залежить від ситуації, по-друге, проявляється у перевазі відповідати лише за свої вчинки та небажання брати відповідальність за інших людей. Дослідження також показало, що показники соціальної зрілості, отже, усвідомлення соціальної відповідальності, у першокурсників недостатньо розвинені. Випускники ж більшою мірою усвідомлюють відповідальність перед оточуючими людьми та собою, відчуваючи при цьому повагу до себе як до людини. Разом з тим, серед соціально значимих якостей, студентська молодь особливо виділяє таку якість як соціальна відповідальність особистості, розуміючи, що соціальна відповідальність - це відповідальність перед суспільством, пов'язана з виконанням соціальних ролей і статусів, з дотриманням соціальних норм.

Соціальна відповідальність займає значне місце у системі цінностей і життєвих орієнтацій цієї соціальної групи. До п'ятого курсу у студентів цілком складається система як професійних, так і соціально моральних цінностей. Однією з переважаючих для них стає соціальна відповідальність, яка служить основою розвитку власної самосвідомості, що сприяє становленню майбутнього фахівця та позитивного ставлення до майбутньої професії.

Враховуючи перспективи, які очікують студентів, а особливо випускників закладів вищої освіти, необхідно прищеплювати ним максимальну зацікавленість у високому рівні особистої та соціальної відповідальності. Відповідальність студентів перед собою та перед суспільством має стати професійною якістю кожного випускника та характер її має бути переважно соціальним.

Література

1. Гурлєва Т.С. Відповідальність, совість і високі життєві смисли у процесі професійного становлення. Психологія праці та управління: зб. наук. праць VI Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 21 травня 2009) / АПН України, Ін-т підготов, кадрів держ. служби зайнятості України. К., 2009. С. 200-204.

2. Кочерга О. Проблема формування соціальної відповідальності вчителя в спадщині педагогів-класиків другої половини XIX століття. Історико-педагогічний альманах: реферативная информация / Уман. держ. пед. ун -т ім. Павла Тичини. Умань, 2010. Вип. 1. С. 11-14.

3. Соціолого-педагогічний словник / За ред. В.В. Радула. К.: «ЕксОб», 2004. 304 с.

4. Тищенко С.М. Виховання відповідальності школярів як педагогічна проблема. Горизонти освіти. 2011. № 2 (32). С. 156-160.

5. Петроє О.М. Соціальний діалог як інструмент формування корпоративної соціальної політики: монографія. К.: Центр учбової літератури, 2008. 152 с.

6. Соціалізація відносин у сфері праці в контексті стійкого розвитку: монографія / А.М.Колот, О.А. Грішнова, О.О. Герасименко та ін. / за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Колота. К.: КНЕУ. 2010. 348 с.

7. Котлер Ф., Н. Лі. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра для вашої компанії та суспільства / Пер. з англ. С. Яринич. К.: Стандарт, 2005. 302 с.

8. Кневець О. Соцільна відповідальність бізнесу як запорука соціальної злагоди в суспільстві. К.: Профінформ, ФПУ, 2005. 48 с.

9. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні (матеріали експерт. досліджень) / Д.Л. Коник, М.В. Олійник, Ю.О. Привалов; НАН України. Ін-т соціології. К., 2002. 71 с.

10. Грішнова О.А. Соціальна відповідальність бізнесу: розуміння сутності, сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку в Україні. Розділ 7 // Соціалізація відносин у сфері праці в контексті стійкого розвитку // За наук. ред. А.М. Колота. К.: КНЕУ, 2010. 348 с.

особистість соціальний відповідальність ціннісний

References

1. Hurlieva T.S. Vidpovidalnist, sovist i vysoki zhyttievi smysly u protsesi profesiinoho stanovlennia. Psykholohiia pratsi ta upravlinnia: zb. nauk. prats VI Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (m. Kyiv, 21 travnia 2009) / APN Ukrainy, In-t pidhotov, kadriv derzh. sluzhby zainiatosti Ukrainy. K., 2009. S. 200204.

2. Kocherha O. Problema formuvannia sotsialnoi vidpovidalnosti vchytelia v spadshchyni pedahohiv-klasykiv druhoi polovyny XIX stolittia. Istoryko- pedahohichnyi almanakh: referatyvnaia ynformatsyia / Uman. derzh. ped. un-t im. Pavla Tychyny. Uman, 2010. Vyp. 1. S. 11-14.

3. Sotsioloho-pedahohichnyi slovnyk / Za red. V.V. Radula. K.: «EksOb», 2004. 304 s.

4. Tyshchenko S.M. Vykhovannia vidpovidalnosti shkoliariv yak pedahohichna problema. Horyzonty osvity. 2011. № 2 (32). S. 156-160.

5. Petroie O.M. Sotsialnyi dialoh yak instrument formuvannia korporatyvnoi

sotsialnoi polityky: monohrafiia. K.: Tsentr uchbovoi literatury, 2008. 152 s.

6. Sotsializatsiia vidnosyn u sferi pratsi v konteksti stiikoho rozvytku: monohrafiia / A.M.Kolot, O.A. Hrishnova, O.O. Herasymenko ta in. / za nauk. red. d- ra ekon. nauk, prof. A.M. Kolota. K.: KNEU. 2010. 348 s.

7. Kotler F., N. Li. Korporatyvna sotsialna vidpovidalnist. Yak zrobyty yakomoha bilshe dobra dlia vashoi kompanii ta suspilstva / Per. z anhl. S. Yarynych. K.: Standart, 2005. 302 s.

8. Knevets O. Sotsilna vidpovidalnist biznesu yak zaporuka sotsialnoi zlahody v suspilstvi. K.: Profinform, FPU, 2005. 48 s.

9. Sotsialna vidpovidalnist biznesu v Ukraini (materialy ekspert. doslidzhen) / D.L. Konyk, M.V. Oliinyk, Yu.O. Pryvalov; NAN Ukrainy. In-t sotsiolohii. K., 2002. 71 s.

10. Hrishnova O.A. Sotsialna vidpovidalnist biznesu: rozuminnia sutnosti, suchasnyi stan, problemy i perspektyvy rozvytku v Ukraini. Rozdil 7 // Sotsializatsiia vidnosyn u sferi pratsi v konteksti stiikoho rozvytku // Za nauk. red. A.M. Kolota. K.: KNEU, 2010. 348 s.

Размещено на Allbest.ru