Особливості медіатизації соціально-політичної сфери новітнього українського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Особливості медіатизації соціально-політичної сфери новітнього українського суспільства

Руслан Владиславович Величковський

Здобувач ступеня PhD з соціології

Анотація

Ця наукова стаття присвячена дослідженню особливостей медіатизації соціально-політичної сфери в сучасному українському суспільстві. Використовуючи методологічні підходи, автор пропонує прояснити основні теоретичні засади, що лежать в основі дослідження медіатизації.

Стаття виявляє та класифікує ключові фактори, які впливають на процес медіатизації в українському суспільстві. Особлива увага приділяється впливу Інтернету, інформаційної війни, медіа- простору та «нових медіа» на соціально-політичну сферу. простір медіа суспільство

Застосовуючи контент-аналіз звітів аналітичних центрів України, автор виявляє та систематизує специфічні ознаки медіатизації українського суспільства. Аналізуючи ці ознаки, стаття розглядає вплив медіатизації на соціально-політичний ландшафт країни та виявляє потенційні виклики та можливості, які виникають у зв'язку з цим процесом. Доведено, що прогрес технічної складової процесу медіатизації спричиняє собою як появу нових можливостей так і суттєвих загроз для національної безпеки. Встановлено, що розвиток «нових ЗМІ» призводить до поступового зростання ролі месенджерів, як джерел достовірної інформації та витіснення інших(не цифрових) способів поширення інформації. Одним з найбільш ефективних засобів боротьби з дезінформацією виокремлюються ініціативи, непов'язані з державним втручанням та механізми саморегулювання в інформаційній сфері.

В заключній частині статті надаються рекомендації стосовно державного регулювання процесу медіатизації в українському суспільстві. Автор розкриває сутність інституту публічної дипломатії як потенційіного засобу зміцнення національної безпеки у контектсі інформаційного суспільства. Автор вказує на необхідність ефективного регулювання, збалансованого захисту прав та свобод громадян у медіа-середовищі, а також підкреслюють важливість розвитку медіаграмотності серед населення. Стаття пропонує цінний внесок у контектсі розуміння процесу медіатизації соціально-політичної сфери в українському суспільстві та надає практичні рекомендації, спрямовані на забезпечення сталого розвитку цього процесу.

Ключові слова: Інтернет, інформаційна війна, медіа-простір, “новімедіа”, соціальна політика.

Ruslan Vladyslavovych VELICHKOVSKYI

Postgraduate student of the Department of Sociology, Oles Honchar Dnipro National University

FEATURES OF MEDIATIZATION OF THE SOCIO-POLITICAL SPHERE IN MODERN UKRAINIAN SOCIETY

Abstract

This scientific article is devoted to the study of the features of mediatization of the socio-political sphere in modern Ukrainian society. Using methodological approaches, the author proposes to clarify the main theoretical principles underlying the study of mediatization.

The article identifies and classifies the key factors that influence the process of mediatization in Ukrainian society. Special attention is paid to the impact of the Internet, information warfare, media space and “new media” on the socio-political sphere.

Applying content analysis of reports of analytical centers of Ukraine, the author identifies and systematizes specific signs of mediatization of Ukrainian society. Analyzing these features, the article examines the impact of mediatization on the socio-political landscape of the country and identifies potential challenges and opportunities that arise in connection with this process. It has been proven that the progress of the technical component of the mediatization process entails both the emergence ofnew opportunities and significant threats to national security. It was established that the development of “new mass media” leads to a gradual increase in the role of messengers as sources of reliable information and the displacement of other (non-digital) ways of information dissemination. Initiatives unrelated to state intervention and self-regulation mechanisms in the information sphere are singled out as one of the most effective means of combating disinformation.

The final part of the article provides recommendations regarding state regulation of the mediatization process in Ukrainian society. The author reveals the essence of the institution ofpublic diplomacy as a potential means of strengthening national security in the context of the information society. The author points to the need for effective regulation, balanced protection of the rights and freedoms of citizens in the media environment, and also emphasizes the importance of developing media literacy among the population. The article offers a valuable contribution in the context of understanding the process of mediatization of the socio-political sphere in Ukrainian society and provides practical recommendations aimed at ensuring the sustainable development of this process.

Keywords: Internet, information war, media space, “new media”, social policy.

Постановка проблеми. Мета статті: проаналізувати та системаПоширення інформації у цифровому вигляді після проголошення незалежності нашої Держави довгий час знаходилось поза пріоритетом нагляду та регулювання з боку держави. Закон «Про медіа», прийнятий 13 грудня 2022 року виводить проблематику відносин влади, ЗМІ та громадянського суспільства на якісно новий рівень [Закон України про медіа 2022]. Беручись гарантувати права користувачів ме- діа-сервісів, владні інститути можуть зіштовхуватися із великою кількістю труднощів, які закладені у самій сутності ініціативи.

Так, для забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації, а також захисту національних інтересів України виниках необхідність залучення ширших технічного та людський ресурсів - це також пов'язано з важливістю протистояння ворожим пропагандистським інтервенціям. Дослідники, які аналізують пропаганду, стверджують, що науковий підхід до вивчення феноменів, пов'язаних з пропагандою, дозволить краще розуміти супротивника [Почепцов 2001], а отже, і вигравати у війні, яка нині перетікає, у тому числі, і в семантичному вимірі.

Відповідно до наведених обставин, виникає необхідність соціологічного аналізу процесу медіатизації української соціально-політичної сфери, систематизації феноменів, що її супроводжують.

тизувати фактори та явища, які характеризують процес медіатизації соціально-політичного виміру українського суспільства.

Згідно із метою були поставлені наступні завдання:

прояснити методологічні підстави дослідження медіатизації;

виявити та класифікувати основні фактори, які впливають на процес медіатизації;

викрити та впорядкувати специфічні ознаки соціально-політичної сфери українського суспільства в умовах медіатизації (на кейсі контент-аналізу звітів аналітичних центрів України);

надати рекомендації щодо державного регулювання процесу медіатизації.

Разом з переходом до постіндустріально- го етапу розвитку, виникає більш розгалужена система горизонтальних соціальних зв'язків. Такий стан сучасного суспільства характеризується культуро-центричністю: зростає роль «людського капіталу» країни і всієї спрямованої на нього системи соціогуманітарного знання. У соціальному житті відбувається перехід від ієрархії (поділу на нижчі та вищі чини) до сіткової організації. Перехід до «інформаційного суспільства», обумовлюється також зростанням ролі розумового капіталу, обробки інформації та теоретичного знання, комунікаційної складової. Серед характерних особливостей сучасних мережевих комунікацій відомий теоретик інформаційного суспільства М.Кастельс виділяє такі пункти як: відкритість, децентралізованість, саморозвиток, переважання горизонтальних зв'язків, автономність включених до них вузлів [Кастельс 2004: 73].

Згідно з дослідженнями у рамках світ-системного аналізу, започаткованого Вал- лерстайном І., Україна наразі є постколоніаль- ною державою, яка довгий час знаходилась на периферії політичної організації імперського типу [Шелухін 2014]. Так, українці можуть відчувати певну інерцію, яка все ще залишається притаманною соціальним інститутам унаслідок існування традиційних паттернів, наявність яких також і обумовлює відставання у темпах модернізації (та медіатизації, як одного з її аспектів) підсистем суспільства. Цей фактор 1) спонукає дослідників до вивчення локальних та глобальних соціально-політичних перешкод розвитку медіа; 2) актуалізує вивчення західного досвіду втілення інновацій.

Досліджуючи медіа, я буду послуговуватися його визначенням як всієї сукупності засобів масової комунікації і масової інформації, явищ, пов'язаних із символічним опосередковуванням мислення. Медіа розглядаю як знакове середовище, посередник, який здатен структурувати та організовувати людське мислення і досвід. Процес медіатизації тут постає як зростання обсягу і ролі розповсюдження і отримання опосередкованої інформації, що замінює безпосередній досвід людей; посилення ролі фокусування ЗМІ на явищах і персонах, залежність їх статусу від уваги медіа. Провідними засобами комунікації в мережевому суспільстві є електронні медіа, які є основою для виникнення мережевої комунікації через багатоканальність та високу щільність логістичних шляхів переміщення інформації [Назарчук 2008: 63]. Отже, багатовимірність концепту «медіатизація», особливо в контексті дискурсу соціологічної науки, підкреслює його універсальний теоретичний, емпіричний потенціал та зумовлює необхідність подальшої концептуалізації даного феномену, в тому числі в контексті пізнання сутності сучасних соціально-політичних тенденцій в Україні.

Огляд публікацій за темою.

Медіатизації приділяють увагу науковці різних сфер: мовознавці, політологи, соціологи. Медіатизацію українського соціально-політичного простору досліджували багато соціологів. Демченко С.В викривав специфіку дихотомії елітарного-масового у медіа, а також зв'язок медіа та державного суверенітету. Загірний О.В проаналізував вплив медіатизації політики на демократизацію медіаполітичної системи в Україні. Козиряцька С.А. дослідила змістовні та формальні елементи гібридного російсько-українського протистояння. Почеп- цов Г.Г. зробив значний внесок у розвиток та систематизацію соціологічних знань щодо комунікаційних процесів, розкрив зв'язки між машиною медіа та політичним простором.

Виклад основного матеріалу.

Станом на січень 2021 року, згідно звіту Digital in 2021 міжнародного агентства We are social, в Україні 67,6% населення користуються Інтернетом (29,47 млн осіб), 58,9% - соціальними мережами (25,7 млн) [DataReportal 2021]. У той самий час, кількість користувачів соціальних мереж за рік виросла більш ніж на 15% (+3,5 млн), що вказує на дуже стрімке зростання щільності мережевих комунікацій. Тим не менш, досі існують об'єктивні фактори, які сповільнюють поширення мережі Ін- тернет всередині країни. Відповідно до звіту дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (далі - КМІС), головні чинники розбіжностей у поширенні Інтернету в Україні - це вік і тип поселення. На даний момент значно відстає у поширенні Інтернету сільська місцевість, мешканці якої частіше посилаються на обмеження в технічних можливостях підключення малонаселе- них пунктів. Найбільш поширені пристрої для користування Інтернет - мобільні телефони (39%), домашні ноутбуки (31%) та стаціонарні комп'ютери (30%) [Харченко 2017]. Так, на сьогоднішній день крім преси, радіо, телебачення, платформою для розповсюдження інформаційних повідомлень, мультимедійного контенту, а також ведення війн та здійснення маніпуляцій став Інтернет.

Трансформація медіа та медіапростору, медіатизація соціальних інститутів доводять той факт, що медіа сучасного світу - це не стільки технологічний майданчик, скільки повноцінний соціальний інститут, що впливає на повсякденне життя споживачів інформації у різних його сферах.

В опитуванні 2020 року, проведеному Центром Разумкова, відображені важливі зміни у споживанні українцями інформаційного контенту. За висновками авторів, пандемія ко- ронавірусу призвела до зросту попиту на інформацію загалом; значно зросла частка тих, отримує інформацію від родичів та друзів (з 11 до 23%) - соціальний процес відомий як «трайбалізація»; також стверджується, що пандемія COVID-19 також призвела до більшого попиту на місцеві друковані видання. Встановлено, що месенджери (Viber, Telegram, WhatsApp тощо) були джерелами інформації частіше для респондентів з великих міст, а також людей, що належать до наймолодших вікових груп [Бурковський, Сухарина 2020]. Інтернет, незважаючи на свою популярність в Україні, поки що не може протистояти ТБ, яке потенційно здатне охопити всю можливу аудиторію.

Як зазначають дослідники, соціальні мережі дедалі більше стають певною мірою інформаційним відбитком саме громадянської активності, оскільки саме цей канал комунікації використовується для поширення ідей, об'єднання однодумців у спільноти (як віртуальні, так і реальні), організації заходів, координації зусиль [Руденко 2018]. Згідно з результатами опитування, соціальні мережі займають перше місце серед електронних інструментів, які використовують у своїй діяльності громадські організації: 90,8% опитаних використовують соціальні мережі як засіб комунікації з громадянами, 88,6% - для взаємодії між собою Практика використання інструментів електронної демократії громадськими організаціями в Україні [Гречко, Когут, Левченко, Яскевич 2016].

Разом із процесами медіатизації виникають і супутні дисфункціональні явища, які можуть спровокувати інформаційну кризу. Так, з'являються протиріччя між обмеженими можливостями людини щодо сприйняття і переробки інформації та існуючими могутніми потоками і масивами інформації, яка зберігається; існує велика кількість надлишкової інформації, яка ускладнює сприйняття корисної для споживача інформації; поява «фейк ньюз», маніпуляцій свідомістю аудиторії, навмисне викривлення з боку ЗМІ даних щодо наявного стану речей. Зважаючи на це, дослідники з Національного інституту стратегічних досліджень (далі НІСД) окремо розглянули проблему впровадження медіаграмотності для вразливих цільових груп. Стверджується, що одним із потужних інструментів російської військової агресії у 2014 році стала обмежена готовність українського суспільства до опору комплексним інформаційним операціям. Дослідники ж фіксують в українському суспільстві усвідомлення необхідності впровадження медіаграмотності та запит на медіаосвіту, при чому не лише шкільну/студентську, але й на більший загал [Черненко 2019].

На думку Козиряцької С. наявність значного «радянського впливу» на українське телебачення та ЗМІ загалом. Елементи такого впливу - це контроль за діяльністю медіа з боку держави, обмеження та наявність втручань у редакційну політику ЗМІ [Козиряцька

Ми констатуємо, що сьогодні активно протікає медіатизація політичного простору, при цьому ключовим механізмом виступають не лише традиційні, але й «нові ЗМІ», а глобалізація та розвиток технологій пропонують для цього широкі можливості й засоби.

Інший важливий аспект медіатизації в соціально-політичній сфері викривають Дубов Д. та Гнатюк С. Автори у власному дослідженні доходять висновку, що соціальні платформи є елементом та практичною реалізацією концепту - «капіталізму спостереження», що безпосередньо пов'язаний зі збором та обробкою персональних даних. Персональні дані українських громадян так само є частиною масиву бази даних соціальних мереж, наприклад, Facebook, що дозволяє іноземним розвідкам на цілком комерційній основні мікротаргету- вати повідомлення для українських громадян, тим самим втручаючись у внутрішні політич-

ні процеси. Спроби українських законодавців піти шляхом законодавчого примусу соціальних мереж до більш відповідальної поведінки в українському просторі визнаються малоефективними [Дубов 2021].

Серед найважливіших питань розвитку та захисту національного кіберпростору виокремлюють пункти, пов'язані з захистом критичної інформаційної інфраструктури. Проведені у цій сфері дослідження демонструють критичність потреби в розвитку державно-приватної взаємодії в галузі кібербез- пеки, а також удосконаленні існуючих стандартів захисту інформації [Гнатюк 2017]. Як зазначає Бойко В., одним із складників широкомасштабної збройної агресії РФ проти України є деструктивні дії в кіберпросторі, які корелюють із воєнними діями, а кіберагре- сія РФ не обмежується виключно Україною. Низка кібератак здійснювалася на об'єкти критичної інфраструктури країн ЄС, що призвело, зокрема, до збоїв у роботі закладів охорони здоров'я та електростанцій у різних регіонах Європи [Бойко 2022].

Характерною особливістю процесів меді- атизації в Україні постає перманентний вплив та інфільтрація впливу російських інтересів у внутрішньо- та зовнішньополітичні процеси нашого суспільства. Одним з найбільш деструктивних засобів маніпуляції у соціально-політичному просторі опиняються так звані «fake news» (фальшиві новини). Метою фальшивих новин, поширюваних РФ і пов'язаних із виборами, є поляризація суспільства, дезорієнтація потенційних виборців, вплив на суспільні дебати; зрив виборів; маніпулювання результатами виборів, підрив довіри до виборчої системи, державних установ та інституту представництва; підрив довіри до конкретного політика, до джерела інформації та загалом інформації як такої (зокрема, стосовно виборів), спотворення ідей та програм сторін, що змагаються, а також самої ідеї вибору. На сьогодні принципи та заходи боротьби з дезінформацією (зокрема, фальшивими новинами) викладно у таких документах, як Tackling online disinformation: a European Approach (квітень 2018 р.); EU Code of Practice on Disinformation (вересень 2018 р.), Action Plan against Disinformation (грудень 2018 р.), а також висновках Європейської ради та рекомендаціях Європейської Комісії. Аналізуючи досвід західних партнерів Корецька І. доходить висновку, що найбільш ефективними засобами боротьби з дезінформацією постають ненормативні (non-legislative) ініціативи та саморегулювання, створення рекомендацій для відповідних інституцій, які б передавали ініціативу з приводу протидії фальшивій інформації / новинам великим інтернет-компа- ніям і торговельним (рекламним) асоціаціям; співробітництво з компаніями інформаційних технологій для виявлення джерел дезінформації та наймання для перевірки інформації факт-чекерів [Корецька 2019].

Ще напередодні розгортання воєнних дій, загальнонаціональне дослідження, проведене на замовлення ГО «Детектор медіа» Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Куче- ріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова, засвідчило зменшення частки російського контенту у структурі медіаспо- живання українців. Згідно з висновками дослідників на кінець 2021 року інформаційний вплив Росії в Україні знижується, зокрема за рахунок зміни позиції мешканців східних і південних областей, які традиційно були більш вразливими до меседжів кремлівської пропаганди та дезінформації. Серед російських медіа найбільшу частку глядачів мають російські телеканали (5%), що однак менше за аудиторію будь-якого загальноукраїнського типу медіа [Личагова 2022]. Дослідження КМІС, що проводилися у 2015 році наглядно демонструють що традиційно найвищій індекс результативності російської пропаганди (РРП) був характерним для Східних регіонів разом з Донбасом, Харківської та Одеської областей (48, 50 та 43 відповідно) [Лабораторія соціологічного сприяння інформаційної безпеки 2015]. Серед особливостей українського медіа простору слід також виділити той факт, що ще до відкритого воєнного протистояння з Росією негаразди України у зовнішній політиці вітчизняні телеканали найбільше схильні були пов'язувати з впливом російської пропаганди, а не з внутрішніми проблемами країни (корупція, махінації, гальмування реформ, низька політична культура тощо).

В умовах множинності потенційних джерел інформації особливо гострими стають питання довіри та авторитетності тих чи інших ЗМІ. Українська аудиторія мас-медіа скоріше довіряє тим ЗМІ, де працюють професійні журналісти (40%), або ж окремим журналістам, які довели якість своїх матеріалів (30%). У свою чергу, 12% віддають перевагу дописам блогерів та постам відомих людей у со- цмережах [Сухарина 2022]. Згідно з результатами іншого дослідження, абсолютна більшість опитаних журналістів не погоджується з тезою, що кожен, хто поширює інформацію, може називати себе журналістом. Опитування показало, що журналіста від інших людей, які продукують та поширюють інформацію, відрізняє те, що журналіст перевіряє інформацію й може відрізнити факти та домисли (так вважають 94% опитаних експертів). Основною ознакою належності автора інформації до професії журналіста опитані вважають власний досвід відповідальності автора за інформацію (його репутація) - 82,5% [Критерії належності до журналістики 2022].

Незважаючи на той факт, що українці частіше відповідають, що довіряють професійним журналістам та авторитетним ЗМІ, відсоток споживання контенту пабліків Telegram зростає. Дослідження проведене КМІС цього- річ висвітлює, що серед соціальних мереж у трійці лідерів опиняються Telegram, YouTube та Facebook. Водночас, якщо аналізувати сумарний час споживання новин у соціальних мережах (і брати його за 100%), то 41% припадає на Telegram, 37% - на YouTube, а на Facebook - 12%. Серед українців 62% надають перевагу коротким відео і 61% - коротким інформаційним повідомленням. Російські ресурси відвідували 13% респондентів опитування за останні 7 днів отримували інформацію з якого-небудь російського ресурсу, і лише 2% назвали причиною відвідування сумніви в українських джерелах. Жінки схильні частіше чоловіків довіряти усім джерелам інформації окрім новинних інтернет-сайтів та Yotube-ка- налів. Telegram-каналам частіше довіряють жителі Сходу, найрідше - жителі Донбасу. Найстарше покоління (60+) має відносно низький рівень довіри до усіх джерел інформації, окрім телемарафону «Єдині новини». Лідерами думок українці визнають головним чином президента та вище військове командування, інших представників влади, окремих експертів та відомих волонтерів [Лорян 2022].

На тлі довготривалої гібридної війни, та необхідності створення засобів просування національних інтересів, деякі дослідники відмічають необхідність більш інтенсивного розвитку інституту публічної дипломатії як засобу зміцнення національної безпеки через порозуміння, інформування та вплив на зарубіжні аудиторії (у тому числі й через розширення міждержавних громадських зв'язків). Імідж України закордоном останні роки залишався досить-таки негативним навіть без впливу російської пропаганди, адже Україна ніколи не була належною мірою інтегрована до глобального комунікативного простору, завдяки світовим ЗМІ Україна асоціювалась переважно з Чорнобильською катастрофою, тотальною корупцією, порушенням прав людини, економічною відсталістю і низьким рівнем життя.

Згідно з висновками Черненко Т., саме обмеженість об'єктивної інформації про Україну, її історію, культуру, сьогодення створює проблеми з розумінням українських подій у світі та уможливлює сприйняття світовою спільнотою ситуації в Україні (а подекуди й самим українським суспільством) саме крізь призму тлумачення таких подій політиками, експертами, митцями, науковцями держави-а- гресора. Аналітик пропонує вирішення проблеми шляхом розширення переліку установ, що займаються питанням публічної дипломатії, нарощування міжінституційної співпраці та приведення документів, що регламентують діяльність державних органів у цій сфері, до вимог сучасності [Черненко 2021].

Медіатизація та діджиталізація вже зачіпляють більшість підсистем українського суспільства, але їх темпи залишають бажати кращого. Так, Іщенко А. відзначає, що ініціатива щодо створення платформи цифрової освіти, заявлена керівництвом Міністерства освіти і науки України 2017 року , на сьогоднішній день не дала позитивних результатів.

Дослідник зауважує, що для наявного обладнання й устаткування немає відповідного електронного контенту, а також що зазначена матеріальна база не є інтегрованою в єдину навчальну систему [Іщенко 2020]. У даному випадку, фіксується потреба суспільства у створенні Національної платформи цифрової освіти Україна, адже якщо у цьому напрямі буде досягнутий успіх, наша країна має шанс гідно заявити про себе на одному з найбільш актуальних напрямів світового цивілізаційно- го розвитку.

Медіатизація соціально-політичного простору має значущий позитивний вплив. Так, унаслідок проведення активних законотворчих та інституційних процесів з відкриття публічних даних в Україні почалися у 2015 році Україна значно посилила свої позиції у світових рейтингах прозорості економічних операцій та доступу до інформації. Так, за результатами дослідження Transparency International Slovensko, Київ опинився серед столиць, що очолили рейтинг доступу до інформації в столицях країн Європи, поряд із Вільнюсом, Мадридом, Прагою, Приштиною і Таллінном. Показники у столицях Східної Європи виявилися кращими, ніж у Західній. Автори дослідження пояснюють це відносно «нещодавно прийнятими законами, направленими на підвищення рівня прозорості, а також новими заходами щодо оприлюднення більшого обсягу інформації» для боротьби з корупцією [Zajac, Sipos, Pisko 2018]. Вже у 2017 році, згідно з Open Data Barometer, Україна потрапила до списку 30 країн-лідерок у поширенні ініціатив щодо відкритих даних і отримала 47 балів зі 100, що на 25 балів більше, ніж у 2013 році (найбільше отримали Канада та Велика Британія - по 76 балів) [The Open Data Barometer

Завдяки розширенню кола користувачів мережі Інтернет в Україні, стало можливим ефективне запровадження таких важливих для громадянського суспільства ініціатив як схвалення Кабінетом Міністрів України «Концепції розвитку електронної демократії в Україні та плану заходів щодо її реалізації» [Про схвалення Концепції розвитку електронної демократії в Україні 2018].

Проте, як засвідчує Горєлов Д., ключові її положення, які, в першу чергу, стосувалися законодавчого забезпечення розвитку е-демократії, не були реалізовані у повній мірі, а також досі недостатньо уваги приділяється питанням е-демократії, а саме розвитку участі, учасницькому прийняттю рішень, підтримці цих процесів на регіональному та місцевому рівнях. На думку науковця сукупність наявних недоліків зумовлюють доцільність розробки Стратегії розвитку електронної демократії в Україні, яка має більш раціонально структурувати пріоритети розвитку.

Не можна забувати, що феномен медіатизації має серед своїх наслідків не лише формування медіатизованого суспільства, але й створює особливий громадський простір. Хоча більшість пов'язаних із процесами медіатизації досліджень українських авторів загострюють увагу саме на їх політичному вимірі, теорія медіатизації повинна вміти описати загальні тренди розвитку в суспільстві в різних контекстах та за допомогою конкретного аналізу продемонструвати вплив медіа на різні інститути та сфери людської діяльності.

Слід зазначити, що ми досі не маємо комплексного інструментарія для вивчення того як зміни в медіа можуть перетворювати соціальні середовища та які наслідки можуть мати такі зміни на людську поведінку. Вітчизняні дослідження КМІС, Центра Разумкова, НІСД та інших аналітичних центрів якісно відображають зміни громадської думки, пропорції споживання того чи іншого контенту, трендів державно-громадської взаємодії, але вони досі більше зайняті перспективою вивчення ефектів медіа, не пропонуючи детальної теорії. Окремі дослідники здебільшого зосереджені на аспектах медіа, які пов'язані з безпосередніми політичними та політтехнологічними кампаніями, гібридними війнами тощо. Недостатньо уваги автори приділяють тим вимірам соціальної реальності, де смисли можуть створюватися та зазнавати перетворень викликаних появою нових способів обміну інформацією та технічними удосконаленнями вже існуючих.

Висновки

Таким чином, у результаті нашого дослідження було виявлено, що медіатизація є глобальним та інтенсивним процесом, який охоплює усі сфери суспільного життя країни. У той самий час медіатизація є багатовимірним науковим концептом, який функціонує у контексті більш широкого концептуального фреймворку «інформаційного суспільства».

Процес медіатизації в Україні відбувається із «затримкою» відносно більшості демократичних країн заходу через постколоніаль- не минуле та інерцію традиційних установок. Значна кількість українців(біля третини) не користуються Інтернетом. Незважаючи на те, що за останні роки кількість користувачів «всесвітнього павутиння» в країні значно виросла, слід констатувати наявність об'єктивних причин, що гальмують цей процес (таких як важкодоступність сільської місцевості та консервативність щодо вибору джерел інформації старшим поколінням.

Узагальнюючи, можна говорити про зрощення політики і мас-медіа, тому науковці наразі порушують питання не лише маніпу- лятивного впливу, пропаганди, використання медіатехнологій, але й медіатизації різних сфер життя, особливо політики.

За останні роки публічний простір в Україні зазнав суттєвих трансформацій. Так, унаслідок пандемії COVID-19 відбулася «трай- балізація» суспільної свідомості, значимість друзів та родичів у якості джерел інформації збільшилася більш ніж у два рази. Суспільні наслідки процесу медіатизації носять змішаний характер(вони можуть як сприяти розширення сфери впливу громадянського суспільства, так і призводити до дисфункціональних явищ, де одним з найбільш деструктивних постає ризик маніпуляції).

Російсько-українська війна стала причиною поширення месенджерів (представляють нові ЗМІ), які раніше були розповсюджені серед жителів великих міст. Політична тематика постає наскрізною для медіа-повідомлень. Характерною особливістю процесів медіати- зації в Україні постає перманентний вплив та інфільтрація впливу російських інтересів у внутрішньо- та зовнішньополітичні процеси нашого суспільства. Одним з найбільш розповсюджених засобів маніпуляції у соціально-політичному просторі опиняються фальшиві новини.

Одним з найбільш ефективними засобами боротьби з дезінформацією постають ненормативні ініціативи та саморегулювання, створення алгоритмів для відповідних інституцій, які б передавали ініціативу з приводу протидії фальшивій інформації'/новинам великим інтернет-компаніям і торговельним (рекламним) асоціаціям; співробітництво з компаніями інформаційних технологій для виявлення джерел дезінформації та залучення факт-че- керів.

Діджиталізація та медіатизація відкривають нові можливості і засоби для просування інтересів держави. Так, у цьому розрізі можна висунути рекомендацію збільшення інтенсивності розвитку інституту публічної дипломатії як засобу зміцнення національної безпеки через порозуміння, інформування та вплив на зарубіжні аудиторії.

Бібліографічні посилання

DataReportal. (2021). «Digital 2021 Ukraine». [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://datareportal. com/reports/digital-2021-ukraine?rq=ukraine (дата звернення 02.04.2023)

The Open Data Barometer. (2017). [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://opendatabarometer. org/?_year=2017&indicator=ODB (дата звернення 02.04.2023)

Zajac L., Sipos G., Pisko M. (2018). Access to information in European capitals. Transparency International Slovakia. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.transparency.md/wp-content/ uploads/2019/08/Access-To-Information-In-European-Capital-Cities-report-FINAL.pdf (дата

звернення 05.05.2023)

Бойко, В. (2022). Світове відлуння російсько-українського кіберпротистояння. Національний інститут стратигічних досліджень / Дослідження. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://niss. gov.ua/sites/default/files/2022-05/az_boiko_svit_vidl_ros_protis_07052022.pdf (дата звернення 10.05.2023)

Бурковський, П., Сухарина, А. (2020). Як змінились уподобання та інтереси українців до засобів масової інформації після виборів 2019р. та початку пандемії COVID-19 (серпень 2020р.). Український центр економічних та політичних досліджень ім. О.Разумкова /Соціологічні дослідження. 30.09.2020. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://detector.media/infospace/ article/181066/2020-09-29-yak-zminylys-upodobannya-ta-interesy-ukraintsiv-do-zasobiv-masovoi- informatsii-pislya-vyboriv-2019-r-ta-pochatku-pandemii-covid-19 (дата звернення 05.05.2023)

Гнатюк, С.Л. (2017). Актуальні питання розвитку державно-приватної взаємодії у сфері забезпечення кібербезпеки в Україні. Аналітична записка. 19.12.2017. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2017-12/kiberbezpek-d3e61.pdf (дата звернення 18.04.2023)

Гречко, О.Ю., Когут І.А., Левченко. О.В., Яскевич, А.Й. (2016). Практика використання інструментів електронної демократії громадськими організаціями в Україні. Результати експертного опитування. Вінниця: ГО «Подільська агенція регіонального розвитку», 2016. 49с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dialog.lviv.ua/wp-content/uploads/2016/03/Report_E-Democracy- Tools-for-NGOs_1-1.pdf (дата звернення 15.04.2023)

Дубов, Д.В. (2021). Між «капіталізмом спостереження» та «новою інформаційною нормою»: у пошуках балансу. Національний інститут стратигічнихдосліджень/Дослідження. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2021-10/az_facebook_leaks.pdf (дата звернення 09.03.2023)

Закон України про медіа. № 2710-IX від 03.11.2022. (2022). [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text (дата звернення 08.05.2023)

Іщенко, А.Ю. (2020). Національна платформа цифрової освіти як пріоритетний інструмент оновлення вітчизняної освітньої системи. Національний інститут стратегічних досліджень/Дослідження. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-05/cyfrova-osvita. pdf (дата звернення 19.03.2023)

Кастельс, М. (2004). Галактика Интернет: Размышления об Интернете, бизнесе и обществе / пер. с англ. А. Матвеева; под ред. В. Харитонова. Екатеринбург: УФактория (при участии изд-ва Гуманитарного ун-та).

Козиряцька, С. (2016). Україна та Росія: медіатизація політичного простору. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences, 89, 33-37. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/6765 (дата звернення 02.03.2023)

Корецька, І.О. (2019). Досвід спільних європейських інституцій щодо захисту виборчого процесу від деструктивних інформаційних впливів: можливості для України. Національний інститут стратигічних досліджень/Дослідження. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://niss. gov.ua/doslidzhennya/informaciyni-strategii/dosvid-spilnikh-evropeyskikh-instituciy-schodo-zakhistu (дата звернення 23.04.2023)

Критерії належності до журналістики та ставлення до єдиної прескарти. (2022). «Демократичні ініціативи». Фонд імені Ілька Кучеріва. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://dif.org. ua/article/kriterii-nalezhnosti-do-zhurnalistiki-ta-stavlennya-do-edinoi-preskarti (дата звернення 15.05.2023)

Лабораторія соціологічного сприяння інформаційної безпеки. Індекс результативності російської пропаганди. (2015). Київський міжнародний інститут соціології/ Прес-релізи та звіти. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=510 (дата звернення 30.03.2023)

Личагова, Н. (2022). Медіаспоживання в Україні: зміна медіапотреб та програш російської пропаганди / ГО «Детектор медіа». Дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://detector.media/infospace/article/196442/2022-02-15-mediaspozhyvannya-v-ukraini-zmina- mediapotreb-ta-progrash-rosiyskoi-propagandy (дата звернення 01.05.2023)

Лорян, Р. (2022). Демократія, права і свободи громадян та медіаспоживання в умовах війни: результати опитування КМІС для Опори. Київський міжнародний інститут соціології/ Прес-релізи та звіти. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id =1132&page=1 (дата звернення 12.04.2023)

Назарчук, А.В. (2008). Сетевое общество и его философское осмысление. Вопросы философии, 7, 6175.

Почепцов, Г.Г. (2001). Теория коммуникации. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер.

Про схвалення Концепції розвитку електронної демократії в Україні та плану заходів щодо її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України. №98-р від 14.02.2018р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/797-2017-%D1%80#Text (дата звернення 20.05.2023)

Руденко, А.Ф. (2018). Соціальні мережі як ефективний засіб громадської самоорганізації в сучасній Україні. Національний інститут стратегічнихдосліджень/Дослідження. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/gromadyanske-suspilstvo/socialni-merezhi-yak- efektivniy-zasib-gromadskoi (дата звернення 20.05.2023)

Сухарина, А. (2022). Інформації з яких джерел більше довіряють українці та якими, на їхню думку, є критерії професійності журналістів. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва / Опитування. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://dif.org.ua/article/informatsii-z-yakikh- dzherel-bilshe-doviryayut-ukraintsi-ta-yakimi-na-ikhnyu-dumku-e-kriterii-profesiynosti-zhurnalisti v?fbclid=IwAR0z5qv7IGeuXe7NGCQ-q4oNHoVRgj3oEieYuXnm4QA9ELJehgRH_Tfaejg (дата звернення 16.02.2023)

Харченко, Н. (2017). Динаміка користування інтернет в Україні: травень 2017. Київський міжнародний інститут соціології/Прес-релізи та звіти. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://kiis. com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=705&page=1&t=5 (дата звернення 21.02.2023)

Черненко, Т.В. (2019). Міжнародний досвід впровадження медіаграмотності для окремих цільових груп: можливості для України. Національний інститут стратегічних досліджень/Дослідження. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/informaciyni-strategii/ mizhnarodniy-dosvid-vprovadzhennya-mediagramotnosti-dlya (дата звернення 11.01.2023)

Черненко, Т.В. (2021). Стан впровадження публічної дипломатії як складової системи стратегічних комунікацій. Національний інститут стратегічних досліджень /Дослідження. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2021-12/az-publichna-diplomatiya_ chernenko_20122021.pdf (дата звернення 12.01.2023)

Шелухін, В. (2014). Україна в координатах світ-системи: між світ-економікою та світ-імперією (зауваги щодо перспектив). Незалежний культурологічний часопис «Ї». [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ji-magazine.lviv.ua/anons2013/Shelukhin_Ukraina_v_koordynatah_svit-system. htm (дата звернення 08.05.2023)

References

Boiko, V. (2022). Svitove vidlunnia rosiisko-ukrainskoho kiberprotystoiannia [The global echo of the Russian- Ukrainian cyber confrontation]. Natsionalnyi instytut stratyhichnykh doslidzhen. Doslidzhennia. Retrieved May 10, 2023 from https://niss.gov.ua/sites/default/files/2022-05/az_boiko_svit_vidl_ros_ protis_07052022.pdf (in Ukrainian)

Burkovskyi, P. & Sukharyna, A. (2020). Yak zminylys upodobannia ta interesy ukraintsiv do zasobiv masovoi informatsii pislia vyboriv 2019 r. ta pochatku pandemii COVID-19 [How the preferences and interests of Ukrainians in mass media have changed after the 2019 elections and the start of the COVID-19 pandemic]. Ukrainskyi tsentr ekonomichnykh ta politychnykh doslidzhen im. O.Razumkova. Sotsiolohichni doslidzhennia. Retrieved May 5, 2023 from https://detector.media/infospace/article/181066/2020-09- 29-yak-zminylys-upodobannya-ta-interesy-ukraintsiv-do-zasobiv-masovoi-informatsii-pislya-vyboriv- 2019-r-ta-pochatku-pandemii-covid-19 (in Ukrainian)

Chernenko, T.V. (2019). Mizhnarodnyi dosvid vprovadzhennia mediahramotnosti dlia okremykh tsilovykh hrup: mozhlyvosti dlia Ukrainy [International experience of implementing media literacy for specific target groups: opportunities for Ukraine]. Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen. Doslidzhennia. Retrieved January 11, 2023 from https://niss.gov.ua/doslidzhennya/informaciyni- strategii/mizhnarodniy-dosvid-vprovadzhennya-mediagramotnosti-dlya (in Ukrainian)

Chernenko, T.V. (2021). Stan vprovadzhennia publichnoi dyplomatii yak skladovoi systemy stratehichnykh komunikatsii [State of Implementation of Public Diplomacy as a Component of Strategic Communications System]. Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen. Doslidzhennia. Retrieved January 12, 2023 from: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2021-12/az-publichna-diplomatiya_chernenko_20122021. pdf (in Ukrainian)

DataReportal. (2021). “Digital 2021 Ukraine”. Retrieved April 2, 2023 from https://datareportal.com/reports/ digital-2021-ukraine?rq=ukraine

Dubov, D. (2021). Mizh «kapitalizmom sposterezhennia» ta «novoiu informatsiinoiu normoiu»: u poshukakh balansu [Between «surveillance capitalism» and the «new information norm»: in search of a balance.] Natsionalnyi instytut stratyhichnykh doslidzhen. Doslidzhennia. Retrieved March 9, 2023 from: https:// niss.gov.ua/sites/default/files/2021-10/az_facebook_leaks.pdf (in Ukrainian)

Grechko, O.Yu., Kogut, I.A., Levchenko & O.V., Yaskevich A.Y. (2016). Praktyka vykorystannia instrumentiv elektronnoi demokratii hromadskymy orhanizatsiiamy v Ukraini [The practice of using electronic democracy tools by public organizations in Ukraine]. Rezultaty ekspertnoho opytuvannia. Vinnytsia: HO «Podilska ahentsiia rehionalnoho rozvytku, 2016. 49 s. Retrieved April 15, 2023 from: http://dialog. lviv.ua/wp-content/uploads/2016/03/Report_E-Democracy-Tools-for-NGOs_1-1.pdf (in Ukrainian)

Hnatiuk, S. (2017). Aktualni pytannia rozvytku derzhavno-pryvatnoi vzaiemodii u sferi zabezpechennia kiberbezpeky v Ukraini. Analitychna zapyska [Current issues of the development of public-private cooperation in the field of cyber security in Ukraine. Analytical note]. Natsionalnyi instytut stratyhichnykh doslidzhen. Doslidzhennia. Retrieved April 18, 2023 from: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2017-12/ kiberbezpek-d3e61.pdf (in Ukrainian)

Ishchenko, A. (2020). Natsionalna platforma tsyfrovoi osvity yak priorytetnyi instrument onovlennia vitchyznianoi osvitnoi systemy [National digital education platform as a priority tool for updating the domestic education system]. Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen. Doslidzhennia. Retrieved March 19, 2023 from https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-05/cyfrova-osvita.pdf (in Ukrainian)

Kastels, M. (2004). Galaktika Internet: Razmyishleniya ob Internete, biznese i obschestve [Galaxy Internet: Reflections on the Internet, business and society]. Per. s angl. A. Matveeva; pod red. VHaritonova. Ekaterinburg: UFaktoriya (pri uchastii izd-va Gumanitarnogo un-ta). (in Russian)

Kharchenko, N. (2017). Dynamika korystuvannia internet v Ukraini: traven 2017 [Internet usage dynamics in Ukraine: May 2017]. Kyivskyi mizhnarodnyi instytut sotsiolohii. Pres-relizy ta zvity. Retrieved February 21, 2023 from https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=705&page=1&t=5 (In Ukrainian)

Koretska, I.O. (2019). Dosvid spilnykh yevropeiskykh instytutsii shchodo zakhystu vyborchoho protsesu vid destruktyvnykh informatsiinykh vplyviv: mozhlyvosti dlia Ukrainy [Experience of joint European institutions in protecting the electoral process from destructive informational influences: opportunities for Ukraine]. Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen. Doslidzhennia. Retrieved April 23, 2023 from https://niss.gov.ua/doslidzhennya/informaciyni-strategii/dosvid-spilnikh-evropeyskikh-instituciy- schodo-zakhistu (in Ukrainian)

Kozyriatska, S. (2016). Ukraina ta Rosiia: mediatyzatsiia politychnoho prostoru. [Ukraine and Russia: mediatization of political space]. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences, 89, 33-37. Retrieved March 2, 2023 from http://dspace.zsmu.edu.ua/handle/123456789/6765 (in Ukrainian)

Kryterii nalezhnosti do zhurnalistyky ta stavlennia do yedynoi preskarty [Criteria for belonging to journalism and attitude to a single press card]. (2022). Fond «Demokratychni initsiatyvy» imeni Ilka Kucheriva. Retrieved May 15, 2023 from: https://dif.org.ua/article/kriterii-nalezhnosti-do-zhurnalistiki-ta- stavlennya-do-edinoi-preskarti (in Ukrainian)

Laboratoriia sotsiolohichnoho spryiannia informatsiinoi bezpeky. Indeks rezultatyvnosti rosiiskoi propahandy [Laboratory of sociological promotion of information security. Index of effectiveness of Russian propaganda]. (2015). Kyivskyi mizhnarodnyi instytut sotsiolohii. Pres-relizy ta zvity. Retrieved March 30, 2023 from https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=510 (in Ukrainian)

Lorian, R. (2022). Demokratiia, prava i svobody hromadian ta mediaspozhyvannia v umovakh viiny: rezultaty opytuvannia KMIS dlia Opory [Democracy, rights and freedoms of citizens and media consumption in conditions of war: the results of the KIIS survey for Opora]. Kyivskyi mizhnarodnyi instytut sotsiolohii/ Pres-relizy ta zvity. Retrieved April 12, 2023 from https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id =1132&page=1 (in Ukrainian)

Lychahova, N. (2022). Mediaspozhyvannia v Ukraini: zmina mediapotreb ta prohrash rosiiskoi propahandy [Media consumption in Ukraine: changing media needs and the loss of Russian propaganda]. Zahalnonatsionalne doslidzhennia, provedene na zamovlennia HO «Detektor media» Fondom «Demokratychni initsiatyvy» imeni Ilka Kucheriva. Retrieved May 1, 2023 from: https://detector.media/ infospace/article/196442/2022-02-15-mediaspozhyvannya-v-ukraini-zmina-mediapotreb-ta-progrash- rosiyskoi-propagandy (In Ukrainian)

Nazarchuk, A.V. (2008). Setevoe obschestvo i ego filosofskoe osmyislenieyu [Networked society and its philosophical understanding. Issues of philosophy]. Voprosyifilosofii, 2008, 7, 61-75. (in Russian)

Pocheptsov, H.G. (2001). Teoryia kommunykatsyy [Theory of communication]. M.: Refl-buk; K.: Wakler, 2001. 656 p. (in Russian)

Pro skhvalennia Kontseptsii rozvytku elektronnoi demokratii v Ukraini taplanu zakhodiv shchodoyii realizatsii: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy [On the approval of the Concept of the development of electronic democracy in Ukraine and the plan of measures for its implementation: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine. No.98 dated February 14, 2018]. Retrieved May 20, 2023 from: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/797-2017-%D1%80#Text (in Ukrainian)

Rudenko, A.F. (2018). Sotsialni merezhi yak efektyvnyi zasib hromadskoi samoorhanizatsii v suchasnii Ukraini [Social networks as an effective means of public self-organization in modern Ukraine]. Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen. Doslidzhennia. Retrieved January 27, 2023 from https://niss.gov. ua/doslidzhennya/gromadyanske-suspilstvo/socialni-merezhi-yak-efektivniy-zasib-gromadskoi (in

Ukrainian)

Shelukhin, V. (2014). Ukraina v koordynatakh svit-systemy: mizh svit-ekonomikoiu ta svit-imperiieiu (zauvahy shchodo perspektyv) [Ukraine in the coordinates of the world-system: between the world-economy and the world-empire (remarks on perspectives)]. Nezalezhnyi kulturolohichnyi chasopys «Ї». Retrieved May 8, 2023 from: http://www.ji-magazine.lviv.ua/anons2013/Shelukhin_Ukraina_v_koordynatah_ svit-system.htm (in Ukrainian)

Sukharyna, A. (2022). Informatsii z yakykh dzherel bilshe doviriaiut ukraintsi ta yakymy, na yikhniu dumku, ye kryterii profesiinosti zhurnalistiv [Information from which sources do Ukrainians trust more and what, in their opinion, arethe criteria fortheprofessionalism ofjournalists]. Fond «Demokratychni initsiatyvy» imeni Ilka Kucheriva. Opytuvannia. Retrieved February 16, 2023 from: https://dif.org.ua/article/informatsii- z-yakikh-dzherel-bilshe-doviryayut-ukraintsi-ta-yakimi-na-ikhnyu-dumku-e-kriterii-profesiynosti-zhur nalistiv?fbclid=IwAR0z5qv7IGeuXe7NGCQ-q4oNHoVRgj3oEieYuXnm4QA9ELJehgRH_Tfaejg (in Ukrainian)

The Open Data Barometer. (2017). Retrieved April 2, 2023 from https://opendatabarometer.org/?_ year=2017&indicator=ODB

Zajac, L., Sipos, G. & Pisko, M. (2018). Access to information in European capitals. Transparency International Slovakia. Retrieved May 5, 2023 from https://www.transparency.md/wp-content/uploads/2019/08/ Access-To-Information-In-European-Capital-Cities-report-FINAL.pdf

Zakon Ukrainy pro media. № 2710-IX vid 03.11.2022 [Law of Ukraine on media. No. 2710-IX dated 03.11.2022]. (2022). Retrieved May 8, 2023 from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru