Соціально-педагогічна підтримка сімей наркозалежних у процесі реабілітації: гендерний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно- педагогічна академія» Харківської обласної ради

Соціально-педагогічна підтримка сімей наркозалежних у процесі реабілітації: гендерний аспект

Чернецька Юлія Іванівна доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної роботи,

Тарасенко Неллі Вікторівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної роботи

Бондаренко Максим Анатолійович аспірант кафедри соціальної роботи спеціальності 231 Соціальна робота

Анотація

У статті розглянуто питання надання соціально-педагогічної підтримки родини, в яких один або декілька з її членів мають залежність або співзалежність. Зроблено акцент на розробці напрямів соціально-педагогічної підтримки сімей наркозалежних, що знаходяться у процесі реабілітації, враховуючи гендерні характеристики наркозалежних і співзалежних.

Соціально-педагогічну підтримку сімей наркозалежних у процесі реабілітації розуміємо як спеціально організовану діяльність соціального педагога/соціального працівника з сім'ями наркозалежних, що проходять реабілітацію, з метою виявлення, визначення та розв'язання проблем таких сімей і допомоги їм у повноцінному соціальному функціонуванні.

Встановлено, що незважаючи на спільні риси прояву співзалежності у жінок і чоловіків (деформована взаємодія співзалежних і наркозалежних з найближчими родичами, батьками, дітьми, ревнощі в міжособистісних стосунках з партнером, гіперконтроль, знижена відповідальність щодо себе, і підвищена - по відношенню до партнера, безвідповідальність у батьків стосовно не адиктивних членів родини) є особливості в гендерному вимірі: у жінок - емоційна неврівноваженість, плаксивість, підвищена віктимність, схильність до маніпуляцій, низька стресостійкість, відсутність підтримки серед оточення; у чоловіків - зовнішня емоційна холодність при прихованій підвищеній тривожності всередині, неадекватна (знижена або завищена) самооцінка, схильність до позашлюбних стосунків, до адитивної поведінки, трудоголізму, життєва безпорадність, або навпаки, бажання повністю контролювати функціонування всіх членів родини.

Розроблено напрями соціально-педагогогічноїї підтримки сімей наркозалежних у процесі реабілітації: 1) діагностика членів родини в реабілітаційному центрі та подальша соціальна просвіта з питань формування асертивної поведінки, навичок ефективної комунікації, стресостійкості, формування життєвих цінностей; 2) «робота з наркозалежними» соціальне навчання відбувається завдяки механізму обернення негативного соціального досвіду (наркозалежні засвоюють нові зразки поведінки, цінності, нові знання, отримуючи їх від ресоціалізованих наркозалежних); 3) робота з усією сім'єю, що реалізується поза середовищем реабілітації, коли реабілітовані наркозалежні наближаються до етапу ресоціалізації (передбачає допомогу в соціальній інтеграції наркозалежним і підтримку всієї родини на початку ресоціалізації, подальший розвиток життєвих компетентностей всієї родини, сприяння самостійному соціальному функціонуванню реабілітованих наркозалежних поза центром реабілітації, допомога їм у самореалізації та саморозвитку та конструювання соціально-позитивного оточення (друзі, знайомі, колеги, родичі тощо).

З урахуванням гендерних особливостей складено методичні рекомендації щодо соціально-педагогічної підтримки сімей наркозалежних у процесі реабілітації. підтримка соціальний залежність

Ключові слова: підтримка, соціально-педагогічна підтримка,

наркозалежні, співзалежні, сім'я, реабілітація, реабілітаційний центр, гендер.

Chernetska Yuliya Ivanivna Doctor of Pedagogy, Associate Professor, Professor of the Department of Social Work, Municipal establishment «Kharkiv Humanitarian Pedagogical Academy» of the Kharkiv Regional Council, Kharkiv

Tarasenko Nelli Viktorivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Social Work, Municipal establishment «Kharkiv Humanitarian-Pedagogical Academy» of Kharkiv Regional Council, , Kharkiv,

Bondarenko Maksym Anatoliiovych Graduate student of the Department of Social Work, specialty 231 Social Work, Municipal establishment «Kharkiv Humanitarian Pedagogical Academy» of the Kharkiv Regional Council, Kharkiv

SOCIAL AND PEDAGOGICAL SUPPORT OF FAMILIES OF DRUG ADDICTS IN THE REHABILITATION PROCESS: GENDER ASPECT

Abstract

The article deals with the issue of providing socio-pedagogical support to a family in which one or more of its members have addiction or codependency. Emphasis is placed on the development of areas of socio-pedagogical support for families of drug addicts in the process of rehabilitation, taking into account the gender characteristics of drug addicts and co-addicts.

Social and pedagogical support of families of drug addicts in the rehabilitation process is understood as a specially organized activity of a social educator/social worker with families of drug addicts undergoing rehabilitation, with the aim of identifying, defining and solving the problems of such families and helping them in full social functioning.

It was established that despite the common features of the manifestation of codependency in women and men (deformed interaction of codependents and drug addicts with their closest relatives, parents, children, jealousy in interpersonal relationships with a partner, hypercontrol, reduced responsibility for oneself, and increased - in relation to a partner, irresponsibility in parents in relation to non- addictive family members) there are peculiarities in the gender dimension: in women - emotional imbalance, tearfulness, increased victimization, tendency to manipulation, low stress resistance, lack of support among the environment; in men - external emotional coldness with hidden increased anxiety inside, inadequate (decreased or overestimated) self-esteem, tendency to extramarital relationships, to additive behavior, workaholism, helplessness in life, or vice versa, the desire to completely control the functioning of all family members.

The directions of socio-pedagogical support for families of drug addicts in the rehabilitation process have been developed: 1) diagnosis of family members in the rehabilitation center and further social education on issues of forming assertive behavior, effective communication skills, stress resistance, formation of life values; 2) "work with drug addicts" social learning occurs thanks to the mechanism of reversal of negative social experience (drug addicts learn new patterns of behavior, values, new knowledge, receiving them from resocialized drug addicts); 3) work with the whole family, which is carried out outside the rehabilitation environment, when the rehabilitated drug addicts are approaching the stage of resocialization (provides assistance in the social integration of drug addicts and support of the whole family at the beginning of resocialization, further development of life skills of the whole family, promotion of independent social functioning of rehabilitated drug addicts outside the rehabilitation center, helping them in self-realization and selfdevelopment and constructing a socially positive environment (friends, acquaintances, colleagues, relatives, etc.).

Taking into account gender specifics, methodical recommendations for socio- pedagogical support of families of drug addicts in the rehabilitation process have been drawn up.

Keywords: support, socio-pedagogical support, drug addicts, co-addicts, family, rehabilitation, rehabilitation center, gender.

Постановка проблеми. Сім'я є основним інститутом соціалізації і простором для повноцінного формування і розвитку людини, здатної до функціонування у суспільстві як особистості, що готова до розв'язання соціально-економічних проблем сьогодення. Однак, військова агресія країни- сусіда та умови, в яких опинилася більша частина населення України, негативно впливають на функціонування сучасних сімей, через що збільшується кількість родин, які розлучаються, існують «дистанційно», фактично переставши виконувати свої функції; зростає кількість родин, що перебувають на межі виживання, безумовно, майже кожна родина стикається з втратами через війну. За таких умов, посилюються негативні соціальні процеси, не є виключенням і тенденція до збільшення темпів наркотизації населення в Україні.

Перебуваючи у стані постійного стресу, всі члени родини, без отримання належної допомоги, опиняються нині у стані «складних життєвих обставин», що значно знижує їх соціально-виховний потенціал, особливо сімей, які зіткнулися з наркотизацією одного або декількох членів родини. Отже, актуалізується проблема соціально-педагогічної підтримки таких родин як об'єкта соціально-педагогічної роботи. Особливу увагу і перспективність надання соціально-педагогічної підтримки викликають родини, в яких один або декілька з її членів уже мають залежність чи співзалежність, але погодились проходити реабілітацію у спеціалізованих реабілітаційних центрах комплексного спектру надання послуг (медичні, психологічні, соціальні послуги), де отримають відповідний комплекс послуг, не тільки соціальної спрямованості, що значно підвищить ефективність переборення кризи в родині та подолання залежності/співзалежності. Якщо проблему детально розглянути під кутом зору гендерного аспекту, конкретизуючи особливості надання соціально-педагогічної підтримки, враховуючи особливості жінок і чоловіків, причини формування залежності/ співзалежності в осіб різних статей, то ефективність такої роботи значно зростатиме.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що досліджувану тематику оточує коло споріднених проблем, які дозволяють повноцінно розкрити особливості соціально-педагогічної підтримки сімей наркозалежних у процесі їх реабілітації, зокрема, теоретичні основи для здійснення соціально- педагогічної роботи з дітьми та молоддю (І. Звєрєва, О.Безпалько, А. Капська, Г. Лактіонова, Л. Міщик, Л. Штефан, Ю. Поліщук, А. Рижанова, С. Хлєбік); впровадження соціально-педагогічної діяльності із сім'єю в контексті соціальної роботи (Дж. Баріс, Р. Вайнола, І. Грига, Л. Завацька, І. Толстоухова, Т. Семигіна); питання психолого-педагогічного забезпечення соціальної роботи (В. Торохтій, Б. Хубієв); особливості соціально-педагогічної підтримки різних типів родин (Л. Алексєєва, О. Безпалько, І. Пєша, Ю. Міхеєва, М. Соляник, А. Оберемок); досліджують процес реабілітації як складник процесу ресоціалізації (С. Коношенко, В. Лютий, В. Оржеховська, Ю. Чернецька), пропонують методичні підходи для здійснення психологічної, психотерапевтичної і соціально-педагогічної роботи з наркозалежними (П. Андрух, М. Жидко, Ю.Чернецька), розглядають шляхи збереження й формування здорового способу життя (О. Балакірєва, Ю. Бойчук, М. Гусак, Н. Зимівець, Я. Мудрий, С. Омельченко, В. Петрович, Г. Пономарьова, Н.Тарасенко), досліджують гендерні питання (О. Кляпець, К. Левченко, Т. Марценюк, М.Майєрчик, Т. Мельник, О. Плахотник, О. Рассказова, Т. Чернецька, Г. Ярманова). Водночас, серед праць, присвячених вивченню гендерних проблем наркозалежних та їх родин, знаходимо наукові роботи, що стосуються в основному суто медичних аспектів і не є для нас в науковому плані інформативними. Тому більш цікавими виявилися наукові праці психологічного і психотерапевтичного напрямів - це праці «Особистісні чинники формування відносин подружньої співзалежності у чоловіків» (М. Жидко) [4], «Шлюбна залежність як чинник емоційного вигорання в сім'ї» (О. Кляпець) [6], «Психологічні засоби корекції співзалежності у жінок (І. Гусєв), «Соціально-педагогічний супровід співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб» ( А. Оберемок) [7], а також роботи Ю.Чернецької, присвячені вивченню соціально-педагогічного аспекту поліморфічної природи адикцій та особливостям реабілітації жінок і чоловіків [12], О. Рассказової і Н. Тарасенко стосовно розвитку тендерної соціальності особистості [8], Н. Тарасенко і Н. Кріпак щодо формування гендерної культури дітей та молоді методами соціальної вуличної роботи [9]. Отже, наявних наукових праць, які б розкривали питання соціально- педагогічної підтримки сімей наркозалежних у процесі реабілітації, в гендерному контексті вкрай мало, що потребує подальших наукових розвідок.

Отже, метою статті є розробка напрямів соціально-педагогічної підтримки сімей наркозалежних, враховуючи у процесі реабілітації гендерні характеристики.

Виклад основного матеріалу. Розпочнемо з ключової дефініції «соціально-педагогічна підтримка». Аналіз наукових і науково-методичних джерел показує, що «соціально-педагогічна підтримка» як наукове поняття присутнє в наукових працях соціального спрямування, має широкий діапазон тлумачень. Звернемося до тлумачення поняття «соціально-педагогічна підтримка», користуючись визначенням Н. Заверико, яка стосовно дітей розуміє його як «соціально-педагогічну діяльність, спрямовану на виявлення, визначення та розв'язання проблем дитини з метою реалізації та захисту її прав на повноцінні розвиток та освіту» [5, с.131]. Наголосимо, що згадана авторка ототожнює поняття «підтримка» та «надання допомоги», вбачаючи зміст останньої дефініції в діяльності, яка має на меті принести кому-небудь полегшення в чомусь, а зміст підтримки зводить до реалізації цієї системи заходів, тобто діяльності суб'єкта (соціального педагога) з надання такої допомоги.

Одним із найбільш точних визначень, на нашу думку, стосовно суті такої підтримки щодо досліджуваної нами категорії, є визначення Н. Чернухи - це комплекс дій, різноманітних заходів, які переслідують мету «... сприяння особистості в реалізації її життєвих планів, у саморозвитку, самопізнанні, самовдосконаленні» [11, с.43]. Тож, спираючись на наведені визначення, «соціально-педагогічну підтримку сімей наркозалежних у процесі реабілітації» ми будемо розуміти як спеціально організовану діяльність соціального педагога/соціального працівника з сім 'ями наркозалежних, що проходять реабілітацію, з метою виявлення, визначення та розв'язання проблем таких сімей і допомоги їм у повноцінному соціальному функціонуванні.

Особливостями таких сімей є співзалежні стосунки, з одного боку, та залежність (адикція) одного або кількох членів родини, з іншого. Тому, незважаючи на прагнення медиків, психологів, психотерапевтів, соціальних працівників та інших фахівців розв'язати проблеми таких родин, працюючи тільки з «верхівкою айсбергу» -нарко, алкозалежними, - завдання це залишається вкрай складним, потребує комплексного підходу і врахування особливостей співзалежних станів у чоловіків і жінок при наданні соціально- педагогічної підтримки, що буде розкрито нами далі.

Відзначимо, що різноманітні джерела, які містять статистику про результативність реабілітації наркозалежних, свідчать, що в реабілітаційних центрах України відсоток осіб, які більше не повертаються до вживання наркотиків, не перевищує 5 %, в країнах Євросоюзу цей показних наближається до 30 %, а комплекс американських реабілітаційних послуг, які отримує і наркозалежний, і його родина, підвищує результативність одужання таких родин до 40%. Аналізуючи досвід реабілітації за такими програмами, відзначимо потужний потенціал постреабілітаційного супроводження всієї родини, який починається ще під час перебування наркозалежних в ізольованих умовах реабілітаційної програми [15-19].

Розкриємо суть явища «співзалежність», надавши цьому феномену коротку характеристику. Аналіз джерел показав [1, с. 164-174], що більше 30-ти років тому проблема співзалежності в науковій літератури вже розроблялася, були спроби встановлення діагностичних критеріїв співзалежності як розладу особистості [13, с.72-79.], але нині до жодної офіційної класифікації, ані медичної, ані соціальної, вони не належать.

Отже, можна констатувати, що донині немає єдиного визначення дефініції «співзалежність», та маємо відзначити недостатню дослідженість цієї наукової проблеми. Саме цим пояснюється відсутність науково обґрунтованих підходів до використання засобів соціальної та соціально- педагогічної роботи з членами родин наркозалежних. Вище ми констатували наявність наукового доробку в галузі переважно медичної і соціальної психології, присвяченого феноменології співзалежності та програмам її корекції. Співзалежність у загальному вигляді найбільше розкрита у працях закордонних дослідників, які розглядають феномен співзалежності крізь призму залежної поведінки. Наприклад, американські автори Б. Уайнхолд і Дж. Уайнхолд визначають залежну особистість за допомогою терміна «співзалежність». На їх думку, причиною співзалежності є «незавершеність однієї з найбільш важливих стадій розвитку в ранньому дитинстві - стадії встановлення психологічної автономії» [20, с. 16]. За їх концепцією основними характеристиками залежних є: інфантильність у різних сферах життя, відсутність власної автономії, психологічних кордонів особистості, або їх «розмитість», фіксація на іншому значущому об'єкті, з яким встановлюються залежні стосунки. В еволюційному підході Б. Уайнхолда залежність розглядається не як первинна хвороба, а як розлад, що виникає в результаті незавершеності важливих стадій розвитку в ранньому дитинстві.

Американська вчена С. Паттон розкриває проблему співзалежності як психологічний феномен втрати власного «Я». Її книга присвячена співзалежним жінкам, які занадто часто задовольняють потреби інших за рахунок ігнорування власних потреб. Для подолання співзалежності авторка пропонує встановлювати особисті кордони, змінювати саморуйнівні моделі поведінки, навчатися ефективній комунікації, а найголовніше, - стати другом для себе [19].

Розкриємо деякі ключові питання щодо характеристик співзалежних, представлені в дисертаційних дослідженнях, зокрема, питання гендерної спрямованості проблеми співзалежності, досліджені М. Жидко. Особливий інтерес становить гендерний аспект формування і прояву співзалежності в жінок і чоловіків. Так, автором розкрито особистісні чинники формування відносин подружньої співзалежності у чоловіків [4]; встановлено, що феноменологія міжособистісної адикції (співзалежності) у чоловіків містить залежні й співзалежні відносини як у подружніх стосунках, так і поза ними. Спільним для них є складі афективно-емоційні утворення, що характеризуються амбівалентністю (з одного боку, чоловік і його партнерка не можуть бути разом, а з іншого - не можуть один без одного) і патогенністю (вони можуть виступати як предиспонуючі до розвитку різних форм психопатології й психосоматики). Міжособистісна залежність у чоловіків може бути описана на синдромальному рівні, однак, на думку М. Жидко, таке трактування зосереджує увагу на феноменологічних аспектах явища, що не дозволяє зрозуміти психологічні механізми його формування.

У роботі І. Громової, присвяченій соціально-психологічним чинникам формування залежності та співзалежності, проводиться аналіз причин формування таких станів, встановлено, що для співзалежних, будь-якої статі властиві: 1) зовнішній контроль поведінки партнера, що одночасно поєднується з відсутністю відповідальності за власні дії; 2) конформна поведінка в міжособистісних стосунках; 3) потреба в емоційній близькості та одночасне неприйняття допомоги. Формування співзалежності відбувається двома шляхами: проживання в родині із залежними членами родини (прабатьки, батьки, сиблінги) та довготривалі близькі стосунки з адиктивним партнером/партнеркою. Співзалежність характеризується контролюючими і підтримуючими залежність моделями поведінки. Співзалежні найчастіше ігнорують свої власні потреби й почуття, задовольняють головним чином потреби інших членів родини, що призводить до порушень на індивідуальному та соціальному рівнях їх функціонування; виявлено схожість профілю співзалежної та залежної особистостей [3].

Аналіз наукової літератури також дозволяє стверджувати, що жінки в таких родинах найчастіше стають співзалежними, аніж залежними. Також існує кореляційний зв'язок між жорсткими умовами виховання в родинах, пережитим насильством і формуванням залежності у жінок [17, 19].

Для можливості виділення гендерних особливостей членів родин (співзалежних і залежних) ми проаналізували низку робіт, присвячених підтримці наркозалежних та їх родин. Так, у дисертації А. Оберемок [7] розглянуто соціально-педагогічний супровід співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб. І. Громова досліджувала соціально-психологічні передумови залежних і співзалежних стосунків, які формуються у взаємодії адиктивної особи з оточуючими, де наголошується, що такі стани погіршують якість взаємодії усіх учасників співзалежних відносин [3].

Ми дійшли висновку, що незважаючи на спільні риси прояву співзалежності у жінок і чоловіків (деформована взаємодія співзалежних і наркозалежних з найближчими родичами, батьками, дітьми, ревнощі в міжособистісних стосунках з партнером, гіперконтроль, знижена відповідальність щодо себе, і підвищена - по відношенню до партнера, безвідповідальність у батьків стосовно не адитивних членів родини) є особливості в гендерному вимірі: у жінок - емоційна неврівноваженість, плаксивість, підвищена віктимність, схильність до маніпуляцій, низька стресостійкість, відсутність підтримки серед оточення; у чоловіків - зовнішня емоційна холодність при прихованій підвищеній тривожності всередині, неадекватна (знижена або завищена) самооцінка, схильність до позашлюбних стосунків, до адитивної поведінки, трудоголізму, життєва безпорадність, або навпаки, бажання повністю контролювати функціонування всіх членів родини.

Виділення цих особливостей просувають нас до розуміння подальшої наукової розробки напрямів соціально-педагогічної підтримки сімей наркозалежних в гендерному аспекті.

При розробці напрямів соціально-педагогічної підтримки будемо спиратися на обґрунтовані А. Оберемок особливості змісту соціально- педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних, що складається з таких видів соціально-педагогічної роботи [7]: 1) зі співзалежними окремо; 2) з наркозалежними дітьми окремо; 3) разом як із співзалежними, так і з наркозалежними. Здійснюється як в середовищі реабілітаційного центру, так і поза ним. Така варіативна стратегія, на думку авторки, спрямована на всебічне використання можливих ресурсів роботи для досягнення мети діяльності та носить інноваційний характер. До такої ж думки схиляємося і ми, додаючи до цього ідею про роботу з чоловіками і жінками індивідуально.

Розкриваючи зміст напряму «соціально-педагогічна підтримка співзалежних», відзначимо, що така робота розпочинається з діагностики всіх (співзалежних з їх згоди) членів родини в реабілітаційному центрі. Цей напрям роботи необхідний у період, коли наркозалежні знаходяться на першому етапі реабілітації (в карантині), в ізольованому середовищі центру і не контактують зі співзалежними (така вимога диктується правилами перебування наркозалежних в реабілітаційному центрі). На цьому етапі співзалежні жінки (матері та дружини) виявляються більш активними і зацікавленими у спілкуванні зі своїми залежними, оскільки контакт в цей період з ними обмежений. В той же час, саме вони проявляють надвисоку зацікавленість у результатах діагностики своїх родичів на «карантині». В даний період співзалежні, як правило, знаходяться в ситуації невизначеності, їм бракує знань і досвіду взаємодії з наркозалежними, часто співзалежні потребують допомоги фахівців (психологів, наркологів, соціальних працівників і консультантів з хімічної залежності ) і спрямування їх поведінки щодо подальших дій. Тому цей напрям, наголошує А. Оберемок, реалізується способом діагностики потреб співзалежних та причин їх формування шляхом соціальної просвіти з питань формування асертивної поведінки, навичок ефективної комунікації, стресостійкості, формування життєвих цінностей [7, с.118]. Така робота відбувається на індивідуальних консультаціях в середовищі реабілітаційного центру, в ході діяльності груп самодопомоги, в терапевтичних спільнотах: вона проводиться фахівцями реабілітаційного центру.

Поступово до такої роботи бажано залучити всіх членів родини, налагодивши комунікацію між ними. Важливою в цей період є праця психолога і психотерапевта: як показує емпіричний досвід, чоловіки залучаються згодом, коли є певні результати з подолання співзалежності у їх подружжя. Поруч із соціальною просвітою, корекцією і подоланням спів залежності, робота зі співзалежними проводиться і поза реабілітаційним центром. Реалізується вона під час зустрічей в осередках соціальної допомоги, закладах дозвілля, метою її - підвищення підтримуючого потенціалу самодопомоги співзалежних поза реабілітаційним центром. Для здійснення соціально-педагогічної підтримки ефективною є також робота терапевтичної групи. В такій групі навчання відбувається методом «рівний-рівному», при цьому один об'єкт транслює набутий соціальний досвід іншому, перший, при цьому, набуває суб'єктності. Слід відзначити, що саме жінки є найбільш активними в цьому плані.

Другий напрям соціально-педагогічної підтримки сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб - «робота з наркозалежними». Спираючись на раніше здійснені дослідження [10, с. 277], відзначимо, що саме через соціальне навчання відбувається обернення негативного соціального досвіду, завдяки чому наркозалежні засвоюють нові зразки поведінки, цінності, нові знання, отримуючи їх від ресоціалізованих наркозалежних. Упродовж проходження реабілітації в наркозалежних відбувається формування негативного ставлення до наркотиків, проводиться діагностика мотивів уживання психоактивних речовин, виявлення потреб наркозалежних, навчання навичкам ефективної комунікації, асертивної поведінки, формування життєвих цінностей, які було втрачено.

Щодо гендерних і вікових характеристик наркозалежних, відзначимо, що майже половину наркозалежних складають молоді люди віком від 22 до 30 років. Відомо, що цей віковий проміжок часу в житті людини характеризується як найвідповідальніший життєвий етап становлення особистості як фахівця, трудівника, громадянина, сім'янина, характеризується найвищим розвитком репродуктивних функцій у чоловіків, і в жінок. За даними Ю. Чернецької [10, с. 299], жінки складають 9,6% від загальної кількості осіб. Вчені наголошують, що у світлі соціальних негараздів, до яких відносимо наркотизм, реальна кількість наркозалежних жінок значно більша і вона викривлена через гендерні і соціальні стереотипи щодо жінок (жінка берегиня роду, тому їй соромно лікуватися від залежності) [2]. Саме через існуючі в соціумі соціальні стереотипи до реабілітаційного центру дуже важко залучати осіб жіночої статі, втрачається вкрай необхідний час, тому реабілітація жінок проходить складніше і триваліше, мають місце рецидиви наркозалежності; адикція, як правило, є вторинним утворенням на фоні психологічних і психіатричних проблем, жінки в реабілітації рідко досягають рівня об'єктивної самокритичності, отже, при здійсненні соціально- педагогічної підтримки кожна реабілітантка потребує здійснення індивідуального підходу, на відміну від чоловіків.

Третій напрям соціально-педагогічної підтримки сімей наркозалежних, що містить роботу з усією сім'єю, реалізується поза середовищем реабілітації, коли реабілітовані наркозалежні наближаються до етапу ресоціалізації. Слід відзначити, що це етап «поєднання родини», коли потрібна комплексна робота мультидисциплінарної команди фахівців з усіма членами сім'ї. Досвід практичної реалізації професійної діяльності в реабілітаційних центрах дозволив нам виділити такі завдання, як: допомога в соціальній інтеграції наркозалежним і підтримка всієї родини на початку ресоціалізації, подальший розвиток життєвих компетентностей всієї родини, сприяння самостійному соціальному функціонуванню реабілітованих наркозалежних поза центром реабілітації, допомога їм у самореалізації та саморозвитку та конструювання соціально-позитивного оточення (друзі, знайомі, колеги, родичі тощо). Відзначимо, що реабілітовані наркозалежні чоловіки проявляють більшу активність у пошуку роботи, переймаються проблемами окремого проживання від батьківської родини, якщо вони проживали раніше разом, частіше стають консультантами реабілітаційної програми, навіть пов'язують своє подальше життя із наданням реабілітаційних послуг. Чого не можна сказати про співзалежних чоловіків і, особливо, жінок: більшість співзалежних, батьків та, найчастіше, старші сиблінги реабілітованих наркозалежних, часто наполягають на достатньо жорсткому контролі дій реабілітованих наркозалежних, що свідчить про приховану співзалежність.

Зміст соціально-педагогічної підтримки всієї родини, що є частиною супроводу, як стверджує А. Оберемок, спрямований на налагодження ефективної взаємодії всіх її членів і реалізується шляхом виконання таких завдань як: створення ситуації успіху в сімейній комунікації; формування позитивного ставлення один до одного; корекція міжособистісних стосунків у родині; сприяння в налагодженні функціонування родини; навчання спільному проведенню дозвілля; навчання і формування навичок сепарації від сімейної системи з подальшим формування навичок самостійного функціонування в суспільстві [7, с.119].

Щоб успішно реалізувати соціально-педагогічну підтримку надамо методичні рекомендації, щодо уникнення подальшого розвитку співзалежності для жінок: необхідна корекція почуття надмірної лояльності до адиктивної особи, робота з бажанням впоратися з проблемами поведінки залежної особи; корекція особистісних кордонів, відчуття відповідальності за долю наркозалежного сина або доньки, налагодження підтримки з боку інших родичів, близьких, друзів; розвиток умінь і навичок щодо запобігання небезпечним ситуаціям через деструктивну поведінку члена сім'ї, наприклад: викликати поліцію, а не приховувати ситуації можливого насильства, замість гіперопіки члена родини, зайнятися волонтерською діяльністю, саморозвитком; для чоловіків при співзалежності важливо навчити відкритому вираженню почуттів і обговоренню особистісних та міжособистісних проблем; на поведінковому рівні співзалежність виявляється у вигляді стереотипних форм реагування, тому слід навчати чоловіків ефективним моделям поведінки, здійснювати корекцію деструктивної поведінки (трудоголізм, алкоголізм, позашлюбні відносини), сформувати культуру звернення до фахівців (психологів, консультантів).

Висновки

Порушена проблема розв'язує завдання соціальної роботи з надання соціально-педагогічної підтримки сім'ям наркозалежних на етапі їх реабілітації. Т ака підтримка має на меті виявлення, визначення та розв 'язання проблем сімей наркозалежних і допомоги їм у повноцінному соціальному функціонуванні. Особливостями таких сімей є співзалежні стосунки, з одного боку, та залежність (адикція) одного або декількох членів родини, з іншого, що потребує комплексного підходу і врахування особливостей співзалежних станів у чоловіків і жінок при наданні соціально-педагогічної підтримки. Аналіз наукової літератури та емпіричний досвід дозволили виявити гендерні особливості наркозалежних чоловіків та жінок, що було враховано при розробці напрямів такої роботи.

Для повноцінного здійснення соціально-педагогічної підтримки сімей наркозалежних необхідна діагностика усіх членів родини з подальшим залученням їх у соціальну просвіту, роботу з корекції і подолання співзалежності (у співзалежних жінок і чоловіків виділено гендерні особливості), подолання наркозалежності в процесі реабілітації. Завершальним етапом є постреабілітаційний супровід родини поза середовищем реабілітації, в період, коли реабілітовані наркозалежні наближаються до етапу ресоціалізації.

Для можливості реалізації соціально-педагогічної підтримки складено методичні рекомендації щодо подолання співзалежності для співзалежних жінок і чоловіків.

Перспективним питанням стане розробка корекційних програм за участю мультидисциплінарної команди фахівців для родин, що мають наркозалежних.

Література

Андрух П. Г. Відносини сімейної співзалежності як мішень психосоціальної реабілітації осіб із наркоманіями. Вісник проблем біології і медицини. 2011. Т. 3, № 2. С. 68-72.

Гендер для медій : підручник із тендерної теорії для журналістики та інших гуманітарних спеціальностей [за ред. М. Маєрчик, О. Плахотник, Г. Ярманової]. К. : Критика, 2013. 218 с.

Громова И. А. Социально-психологические предикторы зависимых и созависимых отношений : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.05. Минск, 2015. 19 с.

Жидко М. Є. Особистісні чинники формування відносин подружньої співзалежності у чоловіків / Наукові записки інституту психології ім. Г. С. Костюка : К., 2005. Т. 2, вип. 26. 375 с.

Заверико Н.В. Соціальна педагогіка. Навч. посіб.. - К. : Вид. Дім «Слово», 2011. - 240 с.с.131

Кляпець О. Шлюбна залежність як чинник емоційного вигоряння в сім'ї. Соціальна психологія. 2006. № 6. С. 164-174

Оберемок А. Соціально-педагогічний супровід співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб. дис. ...д-ра філос. 231 Соціальна робота. КЗ «ХГПА» ХОР. Харків. 2021. 175 с.

Тарасенко Н.В.,Рассказова О.І. Розвиток тендерної соціальності особистості: теорія та методологія. Гендерна парадигма освітнього простору / за заг. ред. Т. О. Дороніной. Кривий Ріг : ВЦ КГПІ ДВНЗ «КНУ», 2015. Вип. 2. С. 14-19.

Тарасенко Н.В. Формування ґендерної культури дітей та молоді методами соціальної вуличної роботи / Науковий Вісник Херсонського державного університету. Сер.: Психологічні науки : зб.наук. праць. Херсон, 2016. Вип. 1. Т. 1. С. 162-166.

Чернецька Ю. І. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з ресоціалізації наркозалежних в умовах реабілітаційних центрів : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.05 «Соціальна педагогіка». Старобільськ : держ. заклад «Луган. нац. ун-т ім. Т. Шевченка», 2016. 522.

Чернуха Н.М. Категорія соціально-педагогічної підтримки: теорія і практика / Н. М. Чернуха // Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету "Україна". - 2012. - № 6. С. 179 182. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Znpkhi st_2012_6_43

Chernetska Y., Addiction polymorphism: social and pedagogical aspects. Science and Education, 2018, Issue 2. 180-185.

Chernetskaya Y. Codependency in families of drug-addicts as a socio-pedagogical problem Nowoczesna edukacja: filozofia, innowacja, doswiadczenie, Lodz : Wyzsza Szkoia Informatyki i Umiej^tnosci, 2015. Nr4. S. 72-79.

Larsen Earnie. Stage II Recovery: Life Beyond Addiction. San Francisco : Harper& Row. 1985. 112.

Nace Edgar, Dephoure Marilyn , Goldberg Martin, Cammarota Charles ^eatme^ priorities in a family-oriented alcoholism program : Presented in part at the 36th Annual Convention of the American Association for Marriage and Family Therapy, October 14, 1978, Houston, TX. JMFT. 1982. Vol.8(1). P. 143-150.

Shaef A. Co-dependence: Misunderstood. San-Francisco: Paperback, 1996. 105 p.

Shields N. M., McCall G. J., Hanneke C. R. Patterns of family and nonfamily violence: Violent husbands and violent men. Violence and Victims, 1988. № 3 (2). P. 83-97.

Subby R. Inside the Chemically Dependent Marriage : Denial and Manipulation. Co-Dependency: An Emerging Issue. Pompano Beach : Health Communications, 1984. P. 25-29.

Patton S. The Courage to Be Yourself: A Woman's Guide to Emotional Strength and Self Esteem. Berkeley : Conari Press, 2001. 218.

Weinhold B., Weinhold J. Breaking free of the co-dependency trap. New world Library, California, 1988.228

References

Andrukh P. H., (2011). Vidnosyny simeinoi spivzalezhnosti yak mishen

psykhosotsialnoi reabilitatsii osib iz narkomaniiamy. [Relationships of family codependence as a target of psychosocial rehabilitation of persons with drug addictions]. Visnykproblem biolohii i medytsyny. T. 3, № 2. S. 68-72 [in Ukrainian].

Hender dlia medii (2013): pidruchnyk iz hendernoi teorii dlia zhurnalistyky ta inshykh humanitarnykh spetsialnostei [Gender for the Media : A Textbook of Gender Theory for Journalism and Other Humanities Majors]. K. : Krytyka, 218. [in Ukrainian].

Hromova Y. A. (2015). Sotsyalno-psykholohycheskiye predyktory zavysymykh y sozavysymykh otnoshenyi [Social and psychological predictors of dependent and co-dependent relationships]: avtoref. dys. ... kand. psykhol. nauk : 19.00.05. Mynsk, 19. [in Russian].

Zhydko M. Y. (2005). Osobystisni chynnyky formuvannia vidnosyn podruzhnoi spivzalezhnosti u cholovikiv [Personal factors in the formation of relations of marital codependence in men]. Naukovi zapysky instytutu psykholohii im. H. S. Kostiuka : [v 4 t.]. K., 2005. T. 2, vyp. 26. 375. [in Ukrainian].

Zaveryko N.V. (2011). Sotsialna pedahohika [Social pedagogy]. K., 240. [in Ukrainian].

Kliapets O. (2006). Shliubna zalezhnist yak chynnyk emotsiinoho vyhoriannia v simi [Marital addiction as a factor of emotional burnout in the family.]. Sotsialnapsykholohiia. 2006. № 6. S. 164-174. [in Ukrainian].

7.Oberemok A. (2021). Cotsialno-pedahohichnyi suprovid spivzalezhnykh simei v umovakh reabilitatsiinykh tsentriv dlia narkozalezhnykh osib [Social and pedagogical support of co-dependent families in the conditions of rehabilitation centers for drug addicts]. dys. .. .d-ra filos. 231 Sotsialna robota. KZ «KhHPA» KhOR. Kharkiv.175. [in Ukrainian].

Tarasenko N.V.,Rasskazova O.I. (2015). Rozvytok hendernoi sotsialnosti osobystosti: teoriia ta metodolohiia [Development of gender sociality of the individual: theory and methodology. Gender paradigm of educational space]. Hendernaparadyhma osvitnohoprostoru: VTs KHPI DVNZ «KNU», 2015. Vyp. 2. S. 14-19. [in Ukrainian].

Tarasenko N.V. (2016). Formuvannia gendernoi kultury ditei ta molodi metodamy sotsialnoi vulychnoi roboty [Formation of gender culture of children and youth by methods of social street work]. Naukovyi Visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Ser.: Psykholohichni nauky : zb.nauk. prats. Kherson, 2016. Vyp. 1. T. 1. S. 162-166. [in Ukrainian].

Chernetska Yu. I. (2016). Teoriia i praktyka sotsialno-pedahohichnoi roboty z resotsializatsii narkozalezhnykh v umovakh reabilitatsiinykh tsentriv [Theory and practice of socio-pedagogical work on the resocialization of drug addicts in the conditions of rehabilitation centers]: dys. ... d-ra ped. nauk : 13.00.05 «Sotsialna pedahohika». Starobilsk : derzh. zaklad «Luhan. nats. un-t im. T. Shevchenka»,. 522 s. [in Ukrainian].

Chernukha N.M. (2012). Katehoriia sotsialno-pedahohichnoi pidtrymky: teoriia i praktyka [Category of socio-pedagogical support: theory and practice]. Zbirnyk naukovykh prats Khmelnytskoho instytutu sotsialnykh tekhnolohii Universytetu "Ukraina". 2012. № 6. S. 179 182.: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpkhist_2012_6_43 [in Ukrainian].

Chernetska Y. I. (2018). Addiction polymorphism: social and pedagogical aspects. Science and Education, 2018, Issue 2. 180-185 р. [in English].

Chernetskaya Y. i. (2015). Codependency in families of drug-addicts as a socio- pedagogical problem. Nowoczesna edukacja: filozofia, innowacja, doswiadczenie, Lodz : Wyzsza SzkolaInformatyki i Umiej^tnosci, 2015. Nr4. S. 72-79. [in English].

Larsen E. Stage II Recovery: Life Beyond Addiction. San Francisco : Harper& Row. 1985. 112 p. [in English].

Nace Edgar, Dephoure Marilyn , Goldberg Martin, Cammarota Charles (1978). Treatment priorities in a family-oriented alcoholism program : Presented in part at the 36th Annual Convention of the American Association for Marriage and Family Therapy, October 14, 1978, Houston, TX. JMFT. 1982. Vol.8(1). P. 143-150. [in English].

Shaef A. (1996). Co-dependence: Misunderstood. San-Francisco : Paperback, 1996. 105 p. [in English].

Shields N. M., McCall G. J., Hanneke C. R. (1988). Patterns of family and nonfamily violence : Violent husbands and violent men. Violence and Victims, 1988. № 3 (2). P. 83-97. [in English].

Subby R. (1984). Inside the Chemically Dependent Marriage : Denial and Manipulation. Co-Dependency: An Emerging Issue. Pompano Beach : Health Communications, 1984. P. 25-29. [in English].

Patton S. (2001). The Courage to Be Yourself: A Woman's Guide to Emotional Strength and Self Esteem. Berkeley : Conari Press, 2001. 218. [in English].

Weinhold B., Weinhold J. Breaking free of the co-dependency trap. New world Library, California, 1988.228. [in English].

Размещено на Allbest.ru