Програма "folkhemmet" як практичний результат ідеологічного поступу шведських соціал-демократів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Програма "folkhemmet" як практичний результат ідеологічного поступу шведських соціал-демократів

Мацютевич Олеся Олексіївна аспірантка, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Анотація

Діяльність шведських соціал-демократів у міжвоєнний період характеризується стратегією створення програми не для класу, а для суспільства і кожного окремого громадянина в цілому. «Держава загального добробуту» у Швеції постала завдяки процесам демократизації як складників ширшого явища модернізації. Це добре ілюстрували зміни у ідеології соціал- демократів та трансформації світогляду різних поколінь шведів.

Концепція «Дому для народу» в широкому розумінні відображає сукупну історію соціал-демократичної програми будівництва «держави загального добробуту» у Швеції, починаючи з кінця 1920-х рр. Ця ідея успішно долала виклики XX ст., пов'язані з появою та утвердженням тоталітарних режимів та військових конфліктів. У пріоритеті діячів міжвоєнного часу був комплекс цінностей модерного суспільства, а саме: фізичне і ментальне здоров'я, відданість обов'язкам громадянина та члена громади. швеція соціальний захист демократія

Основоположним джерелом, на який опиралися державотворці та громадяни країни, прийнято вважати виступ лідера шведських соціал- демократів Пера Альбіна Ханссона перед Ріксдагом у 1928. Ханссон є одним із ключових діячів у історії шведської соціал-демократії. Він зумів перетворити Шведську соціал-демократичну партію на партію довіри і дії, з партії робітників - у партію консенсусу «між маленькими людьми».

П. А. Ханссон, автор концепції «Folkhemmet», та такі видатні діячі, як Е. Вігфорсс, подружжя Мюрдал, Д. Хаммаршельд, Т. Ерландер, увійшли до когорти «інтелектуальних інноваторів». Вони з позицій економіки та соціальних наук запропонували «третій шлях» для розбудови Швеції. Саме завдяки їх системній праці поступово сформувалась система соціального захисту.

Опираючись на міцну підтримку фінансових кіл, соціал-демократи отримали необхідні ресурси для трансформації соціальних сфер, формування нового способу життя громадян у довірі, рівності, піклуванні держави.

Ключові слова: Швеція, держава добробуту, соціал-демократія, соціальний захист, міжвоєнний період.

Matsiutevych Olesia Oleksiyivna Postgraduate student, Vinnytsia State Pedagogical University named after Mykhailo Kotsiubynskyi., Vinnytsia

THE "FOLKHEMMET" PROGRAM AS A PRACTICAL RESULT OF THE IDEOLOGICAL PROGRESS OF THE SWEDISH SOCIAL

Постановка проблеми

Одним із найпоширеніших міфів про сучасну шведську державу добробуту є віра в те, що виключно промислове зростання країни визначило можливість загального добробуту. Насправді розвиток «держави загального добробуту» у Швеції став результатом основних ідеологічних виборів соціал-демократів та інших вітчизняних реформаторів протягом вирішальних періодів індустріалізації та політичної модернізації ще з 1900 р. У даному дослідженні авторка визначає чи була концепція «Дому для народу» результатом роботи шведських соціал-демократів протягом декількох десятиліть. Адже формування загальношведської візії держави добробуту стало можливим завдяки, в тому числі, ідеологічному поступу Шведської соціал-демократичної партії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Стаття присвячена вивченню теми побудови «держави загального добробуту» у міжвоєнній Швеції. Основоположним джерелом, на який опиралися державотворці та громадяни країни, прийнято вважати виступ лідера шведських соціал-демократів Пера Альбіна Ханссона перед Ріксдагом у січні 1928 року. Ця промова опублікована в урядовій газеті «Riksdagens protokoll». Проблема полягає в тому, що не існує українського перекладу цього ключового для розуміння теми джерела. Тож у цій статті ми наводимо та аналізуємо маркерні тези виступу, які визначили програму «folkhemmet» (у пер. «Дім для народу»). Оскільки у вітчизняній історіографії цей історичний сюжет є малодослідженим, авторка опирається на праці європейських дослідників. Зокрема, у зазначеній статті використані праці Т.Тілтона, Дж.Лоґа, М.Рояса, Ф. Саннемарка, а також матеріали скандинавських студій та європейських соціологічних видань.

Мета статті: охарактеризувати етапи ідеологічного поступу шведських соціал-демократів у 1890-х-1930-х рр., які сприяли появі програми «folkhemmet»; визначити ключові позиції програми.

Виклад основного матеріалу

Шведські соціал-демократи є видатним прикладом «домінуючої партії». Як зазначає дослідник Р.Томассон, заслуговує на увагу політичний реалізм в розвитку партії. Він проявляється головним чином у постійній здатності як керівництва, так і рядового складу трансформувати ідеї так, аби сприяти зміцненню партії. Це стосується навіть тих періодів, коли вона зазнавала серйозних змін. З огляду на вічну проблему сучасних політичних партій - «ідеологія проти прагматизму» - Шведську соціал-демократичну партію (SAP) слід однозначно віднести до категорії прагматичних [11, С. 772-773].

SAP розпочала свій тривалий період політичного домінування після виборів до нижньої палати 1932 р. Відтоді вона тривалий час була єдиною партією чи старшим партнером у коаліційному уряді. Незначним винятком стало літо 1936 р., коли партія аграріїв ненадовго зайняла головування.

Спробуємо реконструювати віхи ідеологічного розвитку шведської соціал-демократії. Гуманна, гнучка та інноваційна політика соціал- демократичних урядів, які змінювали один одного, відображає послідовну ідеологічну позицію. Секрет її успіху - у конкретних рішеннях: від марксистського реформізму Я.Брантінга та прихильності Н. Карлебі до соціалістичної ринкової економіки, через «дім для народу» П. А. Ханссона та «сильного суспільства» Т.Ерландера.

На думку Дж.Лога, злагоджена ідеологія соціал-демократів не була чітким планом змін, а швидше набором основних цінностей [6]:

- «інтегративна демократія», яка розширює політичну демократію соціальною та економічною демократією;

- взаємодоповнюваність економічної рівності та ефективності;

- соціальний контроль ринкової економіки для досягнення суспільних

цілей;

- розширення державного сектора як засобу розширення людської свободи.

Політична теорія шведської соціал-демократії зосереджена на внеску окремих теоретиків у те, що дослідник Т. Тілтон вважає послідовним теоретичним цілим [10]. Він розглядає внески Я. Брантінга, Е. Вігфорса, П. А. Ханссона, подружжя Мюрдалів, Т. Ерландера та інших. Саме їхня думка є «політичною теорією шведської соціал-демократії». Більшість із них відомі за межами Швеції своєю практичною діяльністю, а не теоретичними творами. З них лише Г. Мюрдал є частиною академічного канону. Тож, шведська соціал-демократична теорія розвинулась як наростання праць у практиці і творах шведських соціал-демократів - практиків, які сформували ідею успішного і гуманного політичного руху.

Ще з часів Першої світової війни для шведської соціал-демократії характерним є те, що її ідеологію розробляли ті, хто мав її впроваджувати. Цей механізм був послідовністю постійного перегляду порядку денного як для того, щоб зіткнутися з неминучою реальністю, так і для адаптації до змін, які зумовила власне урядова політика соціал-демократів.

На виборах, що відбулися у вересні 1932 р., перемогу здобули соціал- демократи та Селянський союз, тобто ті партії, які представляли інтереси найбільш постраждалих від Великої депресії виборців. Уряд очолив П. А. Ханссон, який став наступником Я. Брантінга, першого лідера соціал- демократичної партії. У 1928 р. він очолив партію SAP, а на посту прем'єр- міністра залишався з 1932 р. до 1946 р. У часи Другої світової війни він став загальновизнаним «батьком Вітчизни» [1, C.125].

П. А. Ханссон є ключовою постаттю у історії шведської соціал- демократії. Він умів метафорично впливати на суспільство, стати для народу просто «Пер Альбіном». Він зумів перетворити SAP на партію довіри і дії, з революційної - у реформістську, з партії робітників - у партію консенсусу «між маленькими людьми» [8, C.22].

Ще у 1920-х рр. лідери SAP розуміли, що вони ніколи не отримають більшість у парламенті, базуючись лише на одному класі, тож під час виборів 1928 р. у своїй знаменитій промові до депутатів у Риксдазі П. А. Ханссон ввів фразу «folkhem» (у пер. «Дім для народу»):

«В урочистих випадках і, до речі, іноді навіть у повсякденному житті ми любимо говорити про суспільство - державу, муніципалітет - як спільний дім для всіх нас, дім для народу, дім громадянина. .. .Можливо, саме через почуття обов'язку сприйняття суспільства як спільного дому виявляється найсильнішим і найкращим.

Основою дому є спільність і співпереживання. Хороший дім не знає привілейованих чи знедолених, не має улюбленців чи пасинків. Там один на іншого не дивиться зверхньо. Там ніхто не намагається отримати перевагу за рахунок інших, сильний не гнобить і не грабує слабкого, у доброму домі панує рівність, увага, співпраця, послужливість. У застосуванні до великого народного і громадянського дому це означало б руйнування всіх соціальних і економічних бар'єрів, які тепер ділять громадян на привілейованих і відсталих, на правлячих і залежних, грабіжників і пограбованих» [5, C.9].

Ханссон стверджував, що шведське суспільство досі не жило у державі загального добробуту, хоч у країні мала місце формальна рівність у політичних правах, але все ще існувало класове суспільство з економічною перевагою меншості. Промовець підкреслював:

«Відмінності іноді кричущі: хоча деякі живуть у палацах, багато хто вважає за благословення, якщо може залишатися у своїх каютах навіть у холодну зиму; у той час як деякі живуть у достатку, багато хто ходить від дому до дому за шматком хліба, а бідняки хвилюються про завтрашній день, у якому підстерігають хвороби, безробіття та інші нещастя». Вирішення цих серйозних суспільних проблем він вбачав у наступному: «Якщо шведське суспільство має стати домом для народу, необхідно усунути класову різницю, розвинути соціальну допомогу, досягти економічного вирівнювання, участі робітників в економічному управлінні, а також впровадити демократію у соціальній та економічній сферах» [5, C.10].

Пер Альбін також наголошував на існуючій разючій стратифікації суспільства: «На лісопильних заводах кожен член сім'ї підприємця за місяць отримав 44000 шведських крон, член родини робітника отримав

118 шведських крон, у целюлозно-паперовій промисловості цифри були відповідно 73 920 шведських крон і 113 шведських крон, на рудниках 80 000 шведських крон і 138 шведських крон тощо. Це цифри, які говорять і хвилюють. Все більше і більше людей постійно запитують, чому економічний розподіл має бути настільки невигідним для працівників» [5, C.12].

У промові лідер соціал-демократів наголошував на тому, що певні кроки у вирішенні цих проблемних питань вже було реалізовано його однопартійцями:«Перший соціал-демократичний уряд нашої країни

організував розслідування проблем індустріальної демократії, і пропозицію про запровадження робочих комітетів було подано на розгляд Риксдагу в 1924 р. Тоді Риксдаг відмовився зайняти позицію, посилаючись на те, що висновки влади ще не були видані. Але в ухваленій заяві комітету проблема описана як одна з найважливіших на сьогоднішній день і рішуче наголошується на необхідності пошуку засобів, які можуть привести до консенсусу» [5, C.14].

Ханссон вважав, що відчуття безпеки існування, яке дають гарантії допомоги у випадку безробіття, хвороби та інших нещасть, а також у старості, сприяє більшому усвідомленню особистістю свого громадянства. На його думку, це також створює відчуття причетності до суспільства добробуту, відчуття дому, що є характерним для демократії. Однак тогочасний уряд передбачав жорстку економію для програми соціальних реформ того часу, що викликало бурхливу критику з боку соціал-демократів. Актуальні соціальні проблеми, на думку Ханссона, з роками лише накопичувались і потребували оперативного вирішення: «Окрім страхування на випадок безробіття, відсутнє також медичне страхування... Страхування материнства також немає, і нічого не робиться для того, щоб врешті-решт розвинути пенсійне страхування до такого рівня, щоб воно справді могло забезпечити бідним певну безпеку в старості....Зі свого боку я не зміг зробити жодного іншого відкриття, окрім того, що уряд нічого не хоче і не робить нічого важливого для розвитку соціальної допомоги» [5, C.15]. Ханссон підсумовує: «За таких обставин сподіватися на якісь ініціативи з боку уряду, які могли б сприяти економічному вирівнюванню, було б комічно» [6, C.16].

Глобальний зміст концепту «Дому для народу» Ханссон виражав у цих словах: «Перш за все, не вірте спокусливій доктрині, що все буде добре, якщо ми просто розділимо гроші між собою. Ми, шведи, можемо жити, ділячись так само мало, як інші нації. Для нас набагато важливіше створити нові цінності, економічні та культурні» [6, C.17].

Лідер соціал-демократів переконував депутатів та громадян: «Якщо ми хочемо жити, ми повинні створювати блага та цінності, і чим більше їх доступно, тим багатшим може бути життя. Але вони мають бути створені для людей, а не для обмеженого кола привілейованих осіб. Сам Ернст Дідрінг підкреслював, що справжня демократія ґрунтується на допомозі один одному і, перш за все, на справедливості. Але праведний не може захистити, не може знайти себе в нинішньому економічному порядку, нинішньому розподілі цінностей, який створювався і створюється» [5, C.17].

Ханссон стверджував, що справжньою основою соціал-демократичної політики є не представлення пролетаріату в його боротьбі з буржуазією, а радше розвиток суспільства в цілому. Згідно з цим визначенням, соціалізм означав би кінець груповому егоїзму, а не просування інтересів робітничого класу. Стратеги сподівалися, що це приверне увагу партії фермерів і середній клас: «Ключовими словами в соціал-демократичному русі повинні бути люди та співпраця, а не клас і класова боротьба» [2, С. 104].

Соціал-демократи кілька разів перебували при владі до 1930-х років - у коаліції з Ліберальною партією протягом 1917-20 рр. і окремо, з Я.Брантінгом як прем'єр-міністром, у 1920, 1921-23 та 1924-26 рр. Однак створення «Народного дому» стало можливим лише восени 1932 р.

Дослідник М.Рояс зазначає, що за цей час SAP змінилась до невпізнання. Протиборство всередині партії змінилось загальновизнаним лідерством П.А.Ханссона, який ідеологічно та організаційно зумів об'єднати не тільки політиків, а весь народ навколо ідеї «держави загального добробуту». Соціал- демократична партія трансформувалася із партії класової боротьби в партію, що презентує інтереси суспільства в цілому, забезпечує потреби кожного конкретного громадянина, не зважаючи на його класову приналежність [8, C.22].

Радикальний поворот від конфронтації до консенсусу, від революційної класової боротьби до «Дому для народу» називають радикальною ревізією стратегії та програми партії. Головна заслуга у цьому належить П.А.Ханссону, однак не менш важливу роль тут відіграв вже згаданий вище Е. Вігфорс. Його промова на Конгресі партії у 1932 р. стала заключним етапом трансформації партії, оскільки Вігфорс запропонував реальні шляхи практичного втілення програми П.А.Ханссона, так звану, «стратегію успішної соціалізації» [8, C.22].

Інтелектуальними батьками шведської держави добробуту були Гуннар і Альва Мюрдал. У 1930-х рр. вони дійшли до думки, що Швеція є ідеальним кандидатом на державу загального добробуту від колиски до могили. Перш за все тому, що шведське населення було нечисельним і однорідним, з високим рівнем довіри один до одного та до уряду. Оскільки у Швеції ніколи не було феодального періоду, а уряд завжди допускав певне народне представництво, фермери-землевласники звикли сприймати владу та уряд більше як частину свого народу та суспільства, ніж як зовнішніх ворогів. По-друге, державна служба була ефективною та вільною від корупції. По-третє, протестантська трудова етика та сильний соціальний тиск з боку родини, друзів і сусідів, щоб вони відповідали цій етиці, означали, що люди працюватимуть наполегливо, незважаючи на зростання податків і збільшення соціальної допомоги. Якби держава загального добробуту не могла працювати у Швеції, підсумували подружжя Мюрдалів, вона б не працювала ніде [7, C.85].

Г. Мюрдал також був співавтором політики соціального забезпечення, яка була розроблена спільно з міністром Г. Меллером. Мюрдал швидко зарекомендував себе як «соціальний інженер» і провідний архітектор Народного дому. Цю позицію не в останню чергу зміцнила його дружина Альва, написавши у 1934 р. книгу про «демографічну кризу». Геніальне подружжя Мюрдалів перехопило цю проблему у консерваторів і використало її для власних цілей: лише амбітні соціальні реформи, спрямовані на малозабезпечені сім'ї, могли змінити тенденцію падіння народжуваності. Результатом дослідження стала комісія з народонаселення, яка працювала в 1935-38 рр. Мюрдал продовжував активну політичну діяльність до 1938 р., коли шведський уряд оголосив «паузу в реформах» у той самий час, коли корпорація Карнегі запросила його провести дослідження американської расової проблеми [4, C.219].

Під час дискусій про нову партійну програму після того, як він пішов з посади прем'єр-міністра, Т. Ерландер із задоволенням розповів історію захисту «кризової угоди» 1933 р. між соціал-демократами та аграріями на зустрічі в Лунді. Одна студентка спростувала політику уряду, просто зачитавши вголос партійну програму 1920 р., яка пункт за пунктом суперечила політиці уряду. «Вона мала рацію», - прокоментував Ерландер. «Ми більше не були залежними від будь-яких ліберальних законів, у які багато хто з нас - навіть у партійному керівництві - вірив у 1920-х рр., або від будь-яких непорушних марксистських законів. Ми мали можливість самостійно вирішувати що буде краще для людей. Це додало змісту всьому нашому руху, якого, я смію сказати, ми не мали раніше. А так звані радикальні елементи не розуміли, що це саме те, що було радикальним» [6].

Соціал-демократи використали традиційну соціальну державу в першу чергу самоідентифікаційно, як частину своєї ідентичності. Тому вони також бачили себе єдиними, хто здатний трансформувати та розвивати бачення щодо нової глобалізованої ситуації [9, C.11]. Через декілька десятиліть після старту «держави загального добробуту» більшість шведів сприймають самобутню історію національної єдності та соціального успіху як джерело великої гордості та сильної позитивної прихильності до їхнього «Дому для народу» [3, C.95].

Фолкхмет став назвою соціал-демократичного проекту протягом ХХ ст., який включав кейнсіанську економіку, структурні реформи добробуту, високі та прогресивні податки та постійно розширення мережі соціального захисту. Про цей історичний проект можна сказати багато, але дослідник Ф.Саннемарк особливо відзначає три речі [9, C.7-8].

По-перше, у побудові проекту завжди був елемент соціальної фантазії щодо співвідношення між політичними практиками та ідеологічним баченням. Те, що часто визначали і розуміли як реалізацію ідеологічного бачення, було політичним компромісом. Дослідження показали, що проект соціальної держави був більш розвинений у повсякденній політичній практиці, а не в ідеологічній місії.

По-друге, концепція «дому для народу» походила від консервативних кіл, і з того сама собі мала досить широкі ідеологічні можливості.

По-третє, і що важливо, ідеологічно-риторична легітимація проекту мала надзвичайний успіх у створенні сильного почуття національної ідентифікації. Це означало, що самоідентичність Швеції стала дуже пов'язана з цим проектом. Бути шведом означало бути сучасним, поступово прогресивним членом «дому для народу» та його моделі добробуту. Через створення смислу культурної пам'яті було сформовано загальну та турботливу взаємовідповідальність. Коли 11 грудня 2010 р. в центрі Стокгольма самогубець вчинив теракт, Рейнфельдт як прем'єр-міністр взяв на себе роль батька нації, прямо використовуючи для цього традиційне кодове слово. Він прокоментував: «Терорист-смертник вступає у шведський фолкхем, і це те, чому він кидає виклик. Свобода і відкритість - це те, що він ненавидить» [9, C.7-8].

Висновки

Підсумовуючи, у 1910-1920-х рр. SAP була найбільшою політичною партією Швеції того часу. Вона у своїй політичній практиці відмовилася від попередньої ортодоксальної моделі класової боротьби і почала наслідувати модель планової економіки в поєднанні з соціальною інженерією та розширенням державного сектора. Програма «Folkhemmet», сформована лідером соціал-демократів Швеції П.А. Ханссоном, була оптимістичним баченням майбутнього, заснованим на демократичних цінностях і перевагах індустріалізації та модернізації, але вона також пов'язувалася з патріотичними ідеями об'єднаного народу для всіх шведів. «Дім для народу» був монокультурним проектом з єдиною національною ідеєю. Замість того, щоб трактувати патріотизм як праву ідею, SAP включила його до своєї соціалістичної програми.

Успішна реалізація програми «Folkhemmet» не стала заслугою виключно соціал-демократів, однак вирішальну роль у її формуванні та впровадженні відіграли саме вони. Такі, без перебільшення, геніальні державні діячі, як П.А.Ханссон, Е. Вігфорс, Г. Мюрдал, Т. Ерландер створили теоретичну базу шведської соціальної держави та на практиці втілювали в життя бажані реформи у соціально-економічній сфері.

Література:

1. Вейбулль Й. Коротка історія Швеції. Стокгольм, 1998. 168 с.

2. Anderson K., Steven G. Snow Forestalling the Business Veto: Investment Confidence and the Rise of Swedish Social Democracy, 1932-1936 // Social Science Quarterly Vol. 84, No. 1 (MARCH 2003), pp. 91-110.

3. Anton T.J. Policy-Making and Political Culture in Sweden. // Scandinavian Political Studies, Bind 4. 1969. рр.88-102.

4. Carlson B., Hatti N.The Swedish Welfare State Model: A Brief Overview // Social Science Spectrum Vol. 2, No. 4, December 2016, pp. 216-229.

5. Herr Hansson i Stockholm. // Riksdagens protokoll. Andra kammaren. 1928, Nr. 3. Onsdagen den 18 januari. P. 9-20.

6. Logue J. The Political Theory of Swedish Social Democracy: Through the Welfare State to Socialism // Scandinavian Studies (Vol. 65, Issue 3).

7. Norberg J. Swedish Models: The Welfare State and its Competitors // The National Interest, No. 84 (Summer 2006), pp. 85-91

8. Rojas M. Sweden after the Swedish Model: From Tutorial State to Enabling State. Stocholm: Timbro, 2005. 92 p.

9. Sunnemark F. Who Are We Now Then? The Swedish Welfare State in Political Memory and Identity // Culture, [S.l.], n. 5, mar. 2014. pp. 7-16.

10. Tilton T. The Political Theory of Swedish Social Democracy. Through the Welfare State to Socialism. Oxford University Press, 1992. 314 p.

11. Tomasson F. R. The Extraordinary Success of the Swedish Social Democrats // The Journal of Politics, Vol. 31, No. 3 (Aug., 1969), pp. 772-798

References:

1. Veibull J. (1998) Korotka istoria Shvetsii [Short history of Sweden] Stocholm [in Ukrainian].

2. Anderson K. & Steven G. Snow (2003) Forestalling the Business Veto: Investment Confidence and the Rise of Swedish Social Democracy, 1932-1936. Social Science Quarterly Vol. 84, 1, 91-110.

3. Anton T.J. (1969) Policy-Making and Political Culture in Sweden. Scandinavian Political Studies, 4, 88-102.

4. Carlson B. & Hatti N. (2016). The Swedish Welfare State Model: A Brief Overview. Social Science Spectrum 2, 4, 216-229.

5. Herr Hansson i Stockholm (1928). Riksdagens protokoll. Andra kammaren. 3, 9-20.

6. Logue J. (1993) The Political Theory of Swedish Social Democracy: Through the Welfare State to Socialism. Scandinavian Studies. 65, 3.

7. Norberg J. (2006) Swedish Models: The Welfare State and its Competitors. The National Interest. 84, 85-91.

8. Rojas M. (2005) Sweden after the Swedish Model: From Tutorial State to Enabling State. Stocholm: Timbro, 92.

9. Sunnemark F. (2014) Who Are We Now Then? The Swedish Welfare State in Political Memory and Identity Culture, 5, 7-16.

10. Tilton T. (1992) The Political Theory of Swedish Social Democracy. Through the Welfare State to Socialism. Oxford University Press, 314.

11. Tomasson F. R. (1969) The Extraordinary Success of the Swedish Social Democrats. The Journal of Politics, 31, 3, 772-798.

Размещено на Allbest.ru