Роль освіти у процесі соціалізації особистості

Размещено на http://www.allbest.ru

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Роль освіти у процесі соціалізації особистості

Бержанір Анатолій Леонідович кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціальних і правових дисциплін

Анотація

У статті досліджено роль освіти як важливого чинника процесу і механізмів соціалізації особистості, метою якої є адаптація індивідів до суспільних вимог, набуття соціальних цінностей, норм, навичок соціальної взаємодії. Досягнення цілей соціалізації створює засади для активізації інтелектуального і духовного потенціалів особистості, спрямованих на цілісний розвиток її поведінкових моделей на основі реалізації сформованої системи цінностей і життєвого вибору.

Визначено пріоритетність трансформацій освіти як соціального інституту, забезпечення гуманізації освіти, соціальної спрямованості навчання, що створює механізми для всебічного розвитку молоді в умовах інтенсифікації суспільної діяльності.

Обгрунтовано важливість соціалізації індивідів засобами освітньої діяльності, яка повинна задовольняти потреби суспільства та особистості. За допомогою навчання і виховання забезпечується активне включення молоді у соціум, формування соціального досвіду, навичок соціальних комунікацій.

Встановлено особливості соціалізації молодих людей під час їх навчання, зокрема, за допомогою становлення системи соціокультурних детермінантів, необхідних для набуття здатності бути активним учасником соціальних взаємодій і процесів. освіта соціалізація особистість

Проаналізовано сутність аксіологічних особиснісних засад шляхом перетворення накопичених знань у систему життєвих цінностей, моралі, переконань, норм і правил поведінки. Важливим тут є реалізація поступального розвитку індивіда у поєднанні його індивідуальних своєрідностей і соціального середовища.

На основі урахування закономірностей індивідуалізації знання виокремлено принципові підходи до ролі освіти у процесі соціалізації особистості, які полягають у об'єктивному впливі соціальних умов, необхідності усвідомлення людиною законів і закономірностей навколишньої дійсності, сформованому сукупному результату засвоєних знань, норм, правил.

Звернуто увагу на актуальність особистісно-орієнтованого підходу до визначення і забезпечення сутності освітньої діяльності у контексті здійснення соціалізації особистості. Модель освітнього процесу, побудована у такому форматі визначає зміст освіти як систему фундаментальних знань, умінь і навичок, засвоєння яких може забезпечити всебічний розвиток людини, набуття нею необхідних соціальних якостей.

Ключові слова: освіта, особистість, соціалізація, суспільство, навчання, виховання, соціальні комунікації, соціокультурні детермінанти, особистісно-орієнтований підхід в освіті.

Berzhanir Anatolii Leonidovych Candidate of Sociological Sciences, Associate Professor of the Department of Social and Legal Disciplines, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University

ROLE OF EDUCATION IN THE PROCESS OF SOCIALIZATION OF PERSONALITY

Abstract

The article examines the role of education as an important factor in the process and mechanisms of personal socialization, the purpose of which is to adapt individuals to social requirements, acquire social values, norms, and social interaction skills. Achieving the goals of socialization creates the basis for activating the intellectual and spiritual potential of the individual, aimed at the holistic development of his behavioral models based on the implementation of the existing system of values and life choices.

The priority of transformations of education as a social institution, ensuring the humanization of education, the social orientation of education has been determined, which creates mechanisms for the comprehensive development of youth in conditions of intensified social activity.

The importance of socialization of individuals through educational activities, which should satisfy the needs of society and the individual, is substantiated. Through training and education, the active inclusion of young people in society, the formation of social experience, and social communication skills are ensured.

The features of socialization of young people during their education have been established, in particular, through the formation of a system of sociocultural determinants necessary for acquiring the ability to be an active participant in social interactions and processes.

The essence of axiological personal foundations is analyzed by transforming accumulated knowledge into a system of life values, morals, beliefs, norms and rules of behavior. What is important here is the implementation of the progressive development of the individual in the combination of his individual characteristics and social environment.

Based on taking into account the patterns of individualization of knowledge, fundamental approaches to the role of education in the process of socialization of the individual are identified, consisting in the objective influence of social conditions, the need for a person to understand the laws and patterns of the surrounding reality, the resulting cumulative result of acquired knowledge, norms, and rules.

Attention is drawn to the relevance of a personality-oriented approach to defining and ensuring the essence of educational activity in the context of the socialization of the individual. A model of the educational process built in this format defines the content of education as a system of fundamental knowledge, skills and abilities, the assimilation of which can ensure the comprehensive development of a person and the acquisition of the necessary social qualities.

Keywords: education, personality, socialization, society, training, upbringing, social communications, sociocultural determinants, student- oriented approach in education.

Постановка проблеми. Найголовнішою складовою процесу формування особистості є її соціалізація, інституційний механізм якої реалізується у процесі сприйняття і засвоєння індивідом поглядів, норм і цінностей найближчого соціального середовища, а також його взаємодії із різноманітними соціальними інститутами.

Соціалізація - це процес, за якого люди вчаться адаптуватися до суспільства, набувають соціальних навичок, цінностей, норм та ролей, які допомагають їм здійснювати свою діяльність у суспільстві. Успішне досягнення результатів соціалізації створює передумови для самореалізації особистості, яка передбачає системний і гармонійний розвиток різних аспектів поведінки індивіда шляхом прикладання необхідних зусиль, спрямованих на розкриття особистісного потенціалу через здійснення свого життєвого вибору, пошуку і втілення своїх цінностей, сенсу свого особливого шляху у світі тощо.

Людина формується як цілісна, неповторна, соціально відповідна суспільству особистість за умови активної діяльності із розвитку власної свідомості, світогляду, отримання всебічної інформації про різні сторони суспільного життя. Дія усіх механізмів соціалізації та самореалізації обумовлюється рефлексією, тобто внутрішнім діалогом, у якому людина критично ставиться до цінностей, норм і правил, властивих соціуму за допомогою накопичених знань і досвіду.

За таких умов система освіти покликана не тільки формувати освічених людей, але й всебічно сприяти удосконаленню процесів їх соціалізації та самореалізації. Заклади освіти здатні продовжити розпочате у сім'ї виховання особистості, сформувати знання, уміння, навички, ціннісні орієнтації та установки.

Теоретичні дослідження сутності освіти як чинника всеосяжного розвитку особистості мають на меті розвивати інноваційність освітнього процесу, враховувати духовно-ціннісний потенціал сучасного суспільства, а також актуалізувати особистісні начала освітньої діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико- філософське обгрунтування інституційних засад функціонування освіти як соціального інституту, різноманітних об'єктивних чинників, які впливають на реалізацію освітнього процесу, її значущість для суспільства зробили науковці В. Андрущенко, В. Астахова, В. Бондаревська, В. Воловик, Б. Гершунський, І. Зязюн, С. Клепко, В. Кушерець, В. Лутай, Н. Ничкало, Д. Пащенко, О. Савченко, О. Скідін, Л. Сокурянська, Л. Сохань, С. Шудло, О. Якуба та інші.

У наукових працях вітчизняних учених В. Баранівського, І. Беха, І. Бойченка, Л. Губерського, В. Журавського, М. Згуровського, М. Красовецького, В. Кременя, В. Кушерця, В. Лугового, М. Лукашевича, В. Ляха, В. Москаленко, І. Надольного, В. Нечитайло, Б. Новікова, С. Подмазіна, А. Приятельчука, А. Ручки, Л. Сохань, Ю. Шаповала, В. Ярошовця, О. Якушиної, Т. Ящук та інших досліджено сутнісні характеристики, механізми соціалізації та самореалізації особистості, які відбуваються в умовах сучасного інформаційного суспільства.

Актуальною є потреба у подальшому науковому аналізі проблем підвищення ролі освіти для зростання духовного і громадянського потенціалу особистості, методологічного обгрунтування підвищення ефективності освітнього процесу в аспектах соціально орієнтованого навчання, використання усієї сукупності якостей креативності та творчості у формуванні індивідів.

Метою статті є дослідження ролі освіти як значущого чинника процесу та механізмів соціалізації особистості.

Виклад основного матеріалу. В умовах інтенсифікації суспільної діяльності перед освітою стоїть завдання визначення пріоритетів подальших трансформацій цього соціального інституту для створення умов, які впливають на всебічний розвиток громадян. Це, у свою чергу, обумовлює актуалізацію ідеї гуманізації освіти і пов'язаного з нею переходу до забезпечення соціальної спрямованості навчання.

Оскільки освітня діяльність завжди здійснюється в інтересах особистості і покликана задовольняти запити суспільства, тому особливе значення має проблема соціалізації індивідів. Вона спрямована на активне включення молоді до соціального життя за допомогою виховання та освіти і забезпечує формування соціального досвіду, навичок соціальних комунікацій, умінь працювати у колективі тощо.

Закон України «Про освіту» визначає: «Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об'єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

Метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності» [1].

Освіта як соціальний інститут відповідає за своєчасну та адекватну підготовку людей до повноцінного функціонування в суспільстві. Система освіти не єдиний, але надзвичайно важливий чинник соціалізації людей. Осягненню суті та специфіки освіти як соціального інституту сприяє з'ясування її специфічних рис, до яких належать:

соціально значущі функції навчання і виховання,

підпорядковані суспільним потребам;

форми закладів освіти, їх певна організація і становище в суспільстві;

групи осіб, які професійно забезпечують функціонування освіти, певний статус цих осіб у суспільстві;

регулятори функціонування закладів освіти і суб'єктів освітянської діяльності (законодавчі і нормативні акти про освіту, кваліфікаційні характеристики, контрольні установи і т. ін.);

спеціальні методи освітянської діяльності - навчання, виховання;

свідомо поставлені цілі;

планомірна, систематична реалізація процесу свідомої соціалізації;

певний зміст освіти - наявність навчальних програм і планів, відповідне дозування матеріалу;

ефективність освітянської діяльності у формуванні багатьох психічних рис людини, розвитку її мислення;

використання освіти як механізму запобігання соціально небажаних видів поведінки;

зорієнтованість освітньої діяльності в майбутнє, заангажо- ваність на формування передумов реалізації цього майбутнього [2].

Соціалізація молодої людини, яка відбувається під час її навчання стосується усіх сторін залучення до соціуму, зокрема, шляхом формування соціокультурних детермінантів, за допомогою яких вона набуває здатності стати активним учасником соціальних взаємозв'язків та конструктивних соціальних процесів.

Досліджуючи особливості процесу соціального становлення молоді, В. Рябченко [3] вважає: «Особистість у своєму започаткуванні, становленні й подальшому розвитку зумовлюється й постає як реальна індивідуальність під впливом власного генотипу, а також соціального, природного й техногенного середовища, інших значущих у цьому сенсі факторів, що втручаються в контекст її простору протягом життя. Особливо значуще зовнішнє середовище впливає в перші роки життя людини, коли започатковується особистість й у період її становлення. Інтегральними ознаками особистості є її цілісність як системна властивість, і автономія як здатність робити власний індивідуальний вибір у здійсненні своїх життєвих виявів, а не бути пасивним об'єктом впливу зовнішніх чинників».

Разом з тим, необхідно відзначити, що обсяг інформації, яку суспільство усвідомлено і системно спрямовує людині, не може бути єдиним каналом формування системи світогляду особистості. Його цілісність і довершеність забезпечується шляхом поєднання засвоєних знань із практикою соціальних (міжособистісних) зв'язків. Це є важливим, тому, що «у процесі еволюції суспільства часто виникають ситуації, коли сформована модель розвитку перестає продукувати новий досвід і систему взаємодії необхідних соціуму напрямів діяльності. За таких умов традиційне розуміння соціального поступу втрачає функцію основоположного орієнтиру» [4].

Таким чином здійснюється перетворення знань у цінності, переконання та норми і правила поведінки. Поступовий розвиток індивіда реалізується у поєднанні його індивідуальних своєрідностей і соціального середовища. Враховуючи закономірну сутність максимальної індивідуалізації знання, можна виокремити такі принципові підходи до ролі освіти у процесі соціалізації особистості:

об'єктивний вплив зовнішніх соціальних умов;

потреба усвідомлення людиною законів і закономірностей навколишнього світу;

сукупний результат засвоєних знань, правил, норм.

Як стверджує К. Гордєєва [5], незаперечною у цьому процесі є індивідуалізація, яка, до речі, не має нічого спільного з абсолютизацією волі та інтересів індивіда, протиставлення його інтересів інтересам інших. В даному випадку індивідуалізація необхідна як процес виявлення і стимулювання нахилів, задатків, здібностей особистості, врахування її потреб та інтересів, які розвиваються, спосіб поєднання суспільне значущого і особистісного.

Тому протягом останнього часу усе більшою мірою стає актуальним особистісно-орієнтований підхід до визначення і забезпечення сутності освітньої діяльності. Така модель освітнього процесу визначає зміст освіти як систему фундаментальних знань, умінь і навичок, засвоєння яких може гарантувати всебічний розвиток особистості.

Вітчизняний учений С. Подмазін [6] науково обгрунтував, що особистісно орієнтована (гуманістична) модель - вектори інтересів основних суб'єктів розвитку освіти влади - з одного боку, й особистості та суспільства - з іншого боку. Інтерес конкретної особистості в певних змінах в інституції освіти може реалізуватися тільки через вплив на владу розвинутого громадянського суспільства та безпосереднє громадське управління освітою, яке можливе тільки тоді, коли влада діє в умовах розвинутих демократичних процедур державного управління, тільки тоді можливе становлення системи державно-громадського управління освітою.

Отже, особистісно орієнтована освіта визначається через характер соціальних зв'язків між її суб'єктами та створення умов для становлення особливого психологічного стану особистості, у якому вона виявляється й розвивається як особистість відкрита, вільна, креативна. Саме це є особливо важливим у розумінні особистісно орієнтованої освіти, яка визначається через характер соціальних зв'язків і дуже мало залежить від того, що називається педагогічними методами, методиками та технологіями [5].

Освіта, таким чином, відіграє ключову роль у соціалізації особистості, забезпечуючи реалізацію таких її аспектів:

соціальну інтеграцію: освіта допомагає індивідам інтегруватися у суспільство, навчаючи їх спільним цінностям, культурним нормам і правилам. Вона впливає на формування спільних засад та ідентичності, що сприяє соціальній стабільності;

виховання соціальних навичок: вона надає можливість учитися спілкуватися, співпрацювати, розв'язувати конфлікти, розуміти та поважати інших людей. Ці навички допомагають формувати позитивні взаємини та успішно взаємодіяти з іншими;

передачу цінностей: завдяки освітній системі передаються соціокультурні цінності і моральні принципи, що є важливими для побудови громадянського суспільства. Вона сприяє формуванню етичних стандартів та поведінкових норм;

розвиток інтелектуальних здібностей: у процесі освітньої діяльності розвиваються інтелектуальні здібності, формуються навички критичного мислення і аналізу. Це сприяє розумінню складних суспільних питань і розв'язанню проблем;

формування соціальних ролей: освіта допомагає людям розуміти різні соціальні ролі і відповідальності, які пов'язані з ними. Вона готує людей до різних професійних і соціальних функцій у суспільстві;

розвиток громадянської свідомості: отримана освіта сприяє розвитку громадянської свідомості та активної громадянської позиції людини. Вона вчить людей бути свідомими громадянами, брати участь у громадському житті та бути відповідальним за долю свого суспільства.

Висновки

Загалом, освіта грає важливу роль у формуванні особистості та її інтеграції у суспільство, сприяючи розвитку різних аспектів особистості і підготовці громадян до активного суспільного життя.

Сутнісні характеристики освіти необхідно розуміти у контексті соціальної діяльності людей. Виникнення освітньої діяльності - це наслідок розвитку соціальних комунікацій і ускладнення суспільних взаємозв'язків на відповідному історичному етапі людської цивілізації. Зважаючи на це, необхідно інтерпретувати освіту як організовану діяльність людей, спрямовану на освоєння цінностей культури з метою формування особистості, адекватної соціальній сутності суспільства.

Виходячи з того, що система освіти і соціальна система взаємно детерміновані, можна стверджувати, що освіта є специфічною підсистемою соціальної системи, основною функцією якої є відтворення індивіда, основні якості якого будуть відповідати соціальним характеристикам суспільства.

Подальші наукові пошуки можна спрямувати на теоретико- методологічний аналіз соціальних реальностей сучасного суспільства, соціальної і особистісної ідентифікації юнаків та дівчат, механізмів соціалізації молоді під впливом освітньої системи, вивчення ролі освіти у формуванні ціннісно-нормативних аспектів соціального середовища.

Література

Про освіту : Закон України від 01.07.2014 р. № 1556-VII. Дата оновлення: 28.09.2018. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 (дата звернення: 15.10.2023).

Хомерікі О. А. Категоріальне поле соціології вищої освіти. Нова парадигма. 2010. Вип. 95. С. 182-193. URL: https://dspace.nau.edu.ua/handle/NAU/ 19262 (дата звернення: 17.10.2023).

Рябченко В. Освіта, навчання, виховання й соціалізація як поняття й процеси та межі осягнення ними особистості. Вища освіта України. 2011. № 1. С. 46-54. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vou_2011_1_10 (дата звернення: 18.10.2023).

Бержанір А., Запорожець М. Особливості формування навичок філософського аналізу науки у здобувачів PHD програм. Наукові інновації та передові технології. 2022. № 8 (10). С. 22-30. URL: http://perspectives.pp.ua/ index.php/nauka/article/view/2186/2187 (дата звернення: 20.10.2023).

Гордєєва К. Особливості процесу соціалізації особистості у складний період української держави. Гуманізація навчально-виховного процесу. 2019. № 5 (97). С. 126-135. URL: http://gnvp.ddpu.edu.ua/article/view/196467 (дата звернення: 22.10.2023).

Подмазін С. І. Особистісно-орієнтована освіта: сутність і зміст. Культурологічний вісник. 2006. № 16. С. 123-128. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Kultv_2006_16_25 (дата звернення: 25.10.2023).

References

Pro osvitu : Zakon Ukrainy vid 01.07.2014 р. No 1556-VII. Data onovlennia: 28.09.2018. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 [in Ukrainian].

Khomeriki, O. A. (2010) Katehorialne pole sotsiolohii vyshchoi osvity [The categorical field of the sociology of higher education]. Novaparadyhma - New paradigm, 95, 182-193. Retrieved from https://dspace.nau.edu.ua/handle/NAU/19262 [in Ukrainian].

Riabchenko, V. (2011) Osvita, navchannia, vykhovannia y sotsializatsiia yak poniattia y protsesy ta mezhi osiahnennia nymy osobystosti [Education, training, upbringing and socialization as a concept and processes and the boundaries of their comprehension of the individual]. Vyshcha osvita Ukrainy - Higher education in Ukraine, 1, 46-54. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/vou_2011_1_10 [in Ukrainian].

Berzhanir, A., & Zaporozhets, M. (2022) Osoblyvosti formuvannia navychok filosofskoho analizu nauky u zdobuvachiv PHD prohram [Features of the formation of the skills of philosophical analysis of science among applicants for PHD programs]. Naukovi innovatsii ta peredovi tekhnolohii - Scientific innovation and advanced technology, 8 (10), 22-30. Retrieved from http://perspectives.pp.ua/index.php/nauka/article/view/2186/2187 [in Ukrainian].

Hordieieva, K. (2019) Osoblyvosti protsesu sotsializatsii osobystosti u skladnyi period ukrainskoi derzhavy [Features of the process of socialization of the individual during the difficult period of the Ukrainian state]. Humanizatsiia navchalno-vykhovnoho protsesu - Humanization of the educational process, 5 (97), 126-135. Retrieved from http://gnvp.ddpu.edu.ua/article/view/196467 [in Ukrainian].

Podmazin, S. I. (2006) Osobystisno-oriientovana osvita: sutnist i zmist [Personality-oriented education: essence and content]. Kulturolohichnyi visnyk - Culturological Bulletin, 16, 123-128. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kultv_ 2006_16_25 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru