Соціальна мобільність в Україні на момент 2023 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний фармацевтичний університет

СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ НА МОМЕНТ 2023 РОКУ

Садовніков Олег Костянтинович канд. філос. наук,

доцент, доцент кафедри філософії і соціології

Сергієнко Тетяна Валеріївна здобувач

вищої освіти фармацевтичного факультету

Суспільство, а тим більше сучасне суспільство, є рухливим та динамічним. Процеси соціального зміщення соціальної позиції П. Сорокін позначив як соціальну мобільність. З того моменту соціальна мобільність та можливості для її здійснення стали розглядатися як один з найважливіших компонентів демократичного, відкритого суспільства. Соціальна мобільність надає можливості людині змінювати власне положення в прагненні досягати бажаного, і таким чином покращувати власне існування, гармонізувати відносини с суспільством, формувати поведінку, цінності, потреби, установки та думки.

Соціальну мобільність слід розглядати як результат власного вибору людини, але ж в наш час ми зіткнулися зі змушеною мобільністю, яка пов'язана з веденням бойових дій у Африці, Близькому Сході та в Україні. При тому можна бачити як вертикальну, так і горизонтальну мобільність, стрімке пересування ліфтів, іноді без всякого бажання самої людини, а виходячи з обставин. Виходячи з необхідності людина змінює соціальне та культурне середовище, матеріальний стан та звичний спосіб життя заради безпеки. При тому ж змушена соціальна мобільність запускає ліфти, які в мирному стані не діяли або ж діяли дуже повільно.

За час повномасштабного російського вторгнення в Україну за кордон виїхало близько 8 млн. А це позначає, що люди не просто змінили місце проживання, а втратили власне житло, втратили або були змушені змінювати роботу, професію, соціальний стан і по-більшості переходити на нищій рівень соціального положення, потрапляючи в залежність від соціальної допомоги, яка надавалася державами, які приймали переселенців. Зрозуміло, що соціальна допомога не могла, та і не повинна була, забезпечити бажаний економічний та соціальний комфорт для людей середнього, вищого середнього та вищого класу, що у свою чергу додавало негативного настрою та відношення до нового соціального положення. Врешті решт, можна казати, що роздивляючись процеси змін у просторі вертикальної мобільності, пов'язаної зі змушеною міграцією, простежується негативні соціальні зміни, результатом яких є створення маргінальних прошарків. Особливостями яких є небажання входити в нову для них соціальну систему на новому місті, та немає можливості або ж знову ж таки бажання повертатися до звичного довоєнного стану. Крім того, потрапляючи в більш розвинуту країну може виникати бажання не повертатися до своєї країни, але ж невизначеність можливостей та бажань не сприяє активній діяльності до соціальної адоптації, що також посилює маргінальність.

Соціальні трансформації під впливом соціальної мобільності, під час агресії, відбулися і в межах країни. Це стосується внутрішньо переміщених, у яких можемо спостерігати майже ті ж самі проблеми, що і у наших співвітчизників за кордоном. Може тільки с тою різницею, що у людей в Україні більше впевненості в тому, що вони повернуться до звичного життя після завершення бойових дій. Тому маргінальність хоч і присутня, але не сприймається так відкрито як у людей за кордоном.

Необхідність переходу від мирного життя до стану бойових дій, ліквідації наслідків ворожих обстрілів та бомбардувань природньо стали фактором для змушеної соціальної мобільності: зміна мирних професій на військові, пристосування життя під умови комендантського часу, забезпечення умов безпеки, обстріли та загроза обстрілів, зміна графіку та міста роботи або ж взагалі втрата роботи і багато інших факторів змушували людей до змін соціального статусу і не завжди за їх бажанням.

Найбільше це проявилося в армії, коли з перших днів війни люди залишали мирне життя і вступали до Сил тероборони, йшли добровольцями до ЗСУ, були мобілізовані і статус їх змінювався. В мирному житті залишалися посади та наукові звання, здобутки та привілеї, на перший план виходили зовсім інші здібності та навички необхідні в умовах бойових дій. І залежно від того як швидко людина пристосовувалася до нових умов, складався новий соціальний статус людини. А вже залежно від цього починали рухатися соціальні ліфти, складатися система соціальних стосунків, звісно, що з арамейськими правилами. Так чи інакше, але відбувалася різка зміна соціального положення, та ще й в надто екстремальних умовах бойових дій.

Різка зміна соціального життя, надзвичайний стан, малий час для адоптації, сприяли руйнуванню звичного соціального становища, а нові, незвичні для цивільної людини умови вводили людину в маргінальний стан, в необхідність формувати нові соціальні стосунки, пристосовуючись до незвичної соціальної реальності.

Соціальна мобільність горизонтального напрямку також активізувалася та змінила звичні для мирного стану переміщення. Це досить помітно стає при розгляді волонтерського руху. Розквіт волонтерства відбувся під час Революції Гідності і початку війни на Донбасі, коли люди поза власною діяльністю, активно вкладали свій час, таланти й ресурси у втілення соціально корисних дій, брали на себе вирішення найбільш нагальних соціальних проблем різного характеру.

Війна активізувала волонтерський рух, збільшила потреба у волонтерській діяльності. І важко перецінити те, що було зроблено і продовжує робиться волонтерами. У зв'язку з російським вторгненням, в Україні і за кордоном, з'явилося багато координаційних пунктів волонтерської діяльності різного спрямування, що сприяло розширенню волонтерського руху і можливості долучитися до нього. У волонтерському русі слід бачити не тільки допомогу та підтримку для людей, які опинилися в скрутному становищі, а і те що багато людей, які під час війни відчули втрату або погіршення свого соціального становища, а і те, що у волонтерстві шукали і знаходили новий сенс власного існування, шукали і знаходили власну соціальну значущість. Так допомагаючи другим, людина допомогла і собі. При тому люди засвоювали нові види діяльності, навчалися новим професіям, розвивали навички які вже існували, обмінювалися досвідом і головними тут ставали не соціальне положення довоєнного часу, а реальні справи та результати. Відносно чого і складався новий соціальний статус часів війни, повага, та відношенні між людьми.

Відбулися переоцінки престижу професій, так наприклад, водії, нчсники, комунальники, електрики, працівники метро, лікарі, фармацевти, продавці, пекарі, повари і інші професії від яких під час бойових дій, бомбардувань, обстрілів, блекауту та пов'язаних з ним обмежень залежали життя та безпека людей змінили статус в очах людей, які бачили як і якою ціною вдавалося рятувати життя людей в бомбосховищах, станціях метро, підвалах, лікарнях та будинках, підтримувати життєдіяльність міст та селищ.

Висновки

соціальний мобільність волонтерський агресія

Під час війни змушена соціальна мобільність, як вертикальна так і горизонтальна, запускає нові ліфти та відкриває нові сходинки. Невизначеність, нестабільність ситуації та примусова зміна соціального положення активізують побічні наслідки соціальної мобільності, такі як маргінальність, а разом з нею негативні та позитивні моменти соціальної поведінки. Так до позитивних можна віднести пошук та закріплення нових соціальних позицій, новий соціальний досвід, інтенсифікацію адаптаційних можливостей, що у свою чергу веде до соціальної активності, небайдужості до вирішення соціальних проблем, посилення громадянської позиції. Але ж проявляються і негативні моменти, так в бажанні захистити соціальний статус та положення, в нових соціальних умовах, людина може схилятися до агресії, втрати самовладання, роздратованості, тривожності та депресії. Така поведінка маргінала вже може сприйматися, або і дійсно ставати, девіантною. А це у свою чергу викликає соціальне протистояння, загострює соціальні протиріччя, створює атмосферу соціальної напруженості.

Размещено на Allbest.ru