До питання про методи та методики дослідження інтеграції регіональної культурної спадщини в сучасний соціокультурний простір України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

Кафедра івент-менеджменту та індустрії дозвілля

Осієвська Ю.С., аспірантка

Аналіз культурної спадщини на регіональному рівні як наукової категорії та об'єкту культурологічного дослідження, враховуючи її інтеграцію в сучасний соціокультурний простір, передбачає застосування комплексної методології, на базі якої можна буде визначити позицію історико-культурного спадку окремого регіону чи області в системі національного багатства, а також виробити підходи до управління й збереження в умовах сучасних соціокультурних трансформацій.

Складність й міждисциплінарний характер феномену «культурна спадщина» обумовлюють звернення до широкого спектру, як публікацій культурологічного, соціологічного, історичного, філософського характеру, так і методів й методик, що допомагають розкрити її сутність, структуру та механізм функціонування в соціокультурному просторі регіону. У цьому ключі, йдеться про міждисциплінарне культурологічне дослідження, яке передбачає залучення ідей та теоретичних розробок в рамках філософії та соціології культури, культурної антропології (праці Г. Геґеля, К. Ясперса, А. Тойнбі, О. Шпенглера, М. Вебера, М. Кагана, Е. Маркаряна, В. Межуєва, О. Рафальського, Я. Калакури та ін.), а також напрацювання в галузі вивчення проблем розвитку та механізмів спадковості культури, особливості та ролі традиції у цьому, феномену інтерпретації традиційності (Дж. Фрезер, М. Еліаде, Е. Гобсбаум, О. Гофман, Є. Шацький та ін.).

Важливо чітко розуміти предмет і об'єкт дослідження, а тому не обійтися без дефініції регіональної культурної спадщини як сукупності найбільш вагомих духовно-матеріальних результатів і проявів культурно-історичного потенціалу певного регіону, втілених в історико-культурних цінностях, що сприймаються як такі в першу чергу місцевою громадою, а державою в якості важливого фактору соціально-економічного розвитку регіону та невід'ємної складової національної спадщини України на сучасному етапі [1, с. 14-17].

У зв'язку з вищезазначеним базовим методом дослідження є культурологічний підхід, який істотно розширює та поглиблює на концептуальному та категоріальному рівнях трактування феноменів культурної спадщини, культурної політики, історико-культурного потенціалу та ін. в сучасних соціокультурних реаліях. Відштовхуючись від цього підходу, в межах вивчення означеної теми можна застосувати комплекс наступних методів:

1) культурологічний аналіз для виявлення специфіки регіональної моделі інтеграції та культурної спадщини в соціальний контекст, для обґрунтування соціальної ефективності інноваційних програм і проектів, направлених на розкриття потенціалу культурної спадщини як ресурсного фактору соціокультурного розвитку регіону;

2) описовий метод, взятий з історичної науки, що дозволяє поглянути на спадщину як хронологічну впорядкованість подій всесвітньої або національної історії, корисний при розробці морфології та структури культурної спадщини окремого регіону;

3) компаративний метод для зіставлення об'єкта минулого та його значення у соціокультурному просторі регіону, а також для порівняння програм і проектів, розроблених та реалізованих у межах державної культурної політики;

4) соціологічний метод для виявлення, по-перше, зміни відносин, ролі та місця об'єктів культурної спадщини в житті сучасної людини, а, по-друге, ресурсного потенціалу культури в рамках стратегії модернізації регіонального середовища;

5) структурно-функціональний метод з метою виявлення значень культурних об'єктів минулого у сучасному контексті.

Також в межах даного дослідження можуть бути використані проблемно-програмний та програмно-цільові підходи, які допоможуть розробити механізм виявлення та елімінування проблемних ситуацій у сфері культурної спадщини, сформулювати критерії проблемного районування еталонних територій (на рівні місцевих громад), виробити комплексну програму збереження об'єктів матеріальної та нематеріальної культурної спадщини. Остання неможлива без фіксації та вирішення в процесі моніторингу об'єктів культурної спадщини проблемних ситуацій як станів, спричинених порушення його цілісності, що тягне за собою втрату аттрактивності, когнітивності (пізнавальних якостей об'єкта), економічної рентабельності, та стоїть на заваді економічно доцільному і виправданому включенню цього об'єкта до переліку туристичних чи музейних екскурсій [2]. культурний спадщина історичний соціокультурний простір

Разом з тим, перш ніж висловити пропозиції відносно концептуальної моделі комплексної регіональної програми збереження культурної спадщини в регіонах, важливо провести PEST- та SWOT-аналіз окремого регіону як культурного середовища, прикладні дослідження на базі результатів фокус-груп за участі експертів й результатів експертних інтерв'ювань експертів в окремих районах досліджуваного регіону, використати культурну резиденцію та Open space як методи (ре-)активізації соціокультурного потенціалу регіону на сучасному етапі. Цікаві напрацювання у цьому відношенні на прикладі громад Рівненської області запропоновані у роботі О. Шершньової [3].

Таким чином, культурологічний (міждисциплінарний) підхід до проблеми інтеграції регіональної культурної спадщини в сучасний соціокультурний простір України дозволяє говорити про необхідність розробки теоретичної моделі освоєння регіональної культурної спадщини з метою подальшої реалізації в рамках культурної політики, а також сприяє формулюванню евристичної моделі розгляду цієї спадщини як об'єкту проектної діяльності, між іншим, розробку культурних практик як можливість ревіталізації соціокультурного потенціалу регіону в межах сучасної культури.

Результатом застосування подібної методології має бути висновок про актуальність міждисциплінарного, культурологічного дослідження, яке здатне впорядкувати та систематизувати практики збереження та популяризації культурної спадщини на регіональному рівні, показати перспективність розгляду такої практики як успішного проекту в контексті сучасного соціокультурного простору України.

Список використаних джерел

1. Поливач К.А. Культурна спадщина та її вплив на розвиток регіонів України / наук. ред. Л.Г. Руденко Київ: Інститут географії НАН України, 2012. 208 с.

2. Самсошко Е.А. Правовые и методологические аспекты управления охраной историко-культурного наследия. Вестник С.-Петербург. ун-та. Сер. 7: Геология. География. 2007. Вып. 3. С. 100-110.

3. Шершньова О.В. Формування нової моделі культурного простору (на прикладі громад Рівненщини): монографія / Український культурний фонд. Острог: ФОП-видавець Свинарчук Р.В., 2019. 344 с.

Размещено на Allbest.Ru