Дослідження необхідності інтеграції ґендерних питань в освітній процес

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Дослідження необхідності інтеграції ґендерних питань в освітній процес

Наталія Калинюк кандидатка педагогічних наук, доцентка, доцентка кафедри іноземних мов,

Ольга Лемешко

кандидатка педагогічних наук, доцентка, заступниця начальника кафедри іноземних мов

м. Хмельницький, Україна

Анотація

Ґендерна нерівність залишається одним із основних порушень прав людини, що проявляється в обмеженні прав, можливостей та інтересів жінок, зокрема щодо доступу до ресурсів та прийняття рішень. Значною мірою ці відносини нерівності зумовлені впливом стереотипів, які визначають різні соціальні бачення щодо ролей, функцій і повноважень жінок і чоловіків. Одним із наслідків нерівного розподілу владних відносин є ґендерне насильство, причини якого безпосередньо пов'язані із субдомінантним становищем жінки в ієрархії сімейних відносин і в суспільстві в цілому. Тому подолання ґендер- ної нерівності можливе лише за умови поступової трансформації світогляду всіх громадян, залучення чоловіків нарівні з жінками до сприяння ґендерній рівності, здійснення заходів щодо протидії та запобігання насильству щодо жінок.

Сучасна державна політика України спрямована на досягнення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у суспільстві, включаючи необхідність уникнення будь-яких форм дискримінації та реалізацію кожної людини незалежно від віку, статі, соціального чи політичного походження. Створення ефективних механізмів досягнення ґендерної рівності та ефективного управління ґендерними процесами з боку держави сприятиме підвищенню конкуренції на ринку праці, що забезпечить економічний розвиток держави та підвищення її інтелектуального потенціалу.

Жінок в армії завжди було менше, ніж чоловіків. Це зрозуміло - у суспільстві вкорінене з дитинства стереотипне бачення професії військового як сильної людини у формі. Цьому завжди сприяють освітні програми, адже часто самі батьки вважають за краще віддати дівчинку на танці або малювання, а не на спорт. Подекуди таке ставлення позбавляє дитину природного вибору певної професії в майбутньому. А потім, коли справа доходить до цього, найрозумніша дитина, яка має мотивацію та бажання вчитися військовій справі, не може здати нормативи. Тому важливо з раннього віку всебічно розвивати дитину - давати їй можливість спробувати себе в різних видах діяльності. Є дівчата, які це цінують. Як правило, такі люди прагнуть служити в правоохоронних органах. Використано результати дослідження, проведеного фахівцями неурядової організації “Український центр соціальних реформ” та Фонду народонаселення ООН в Україні. Досліджено “Методичні рекомендації з інтеграції ґендерних підходів у систему підготовки фахівців для сектору безпеки і оборони України” та результати їх інтеграції в освітній процес закладів вищої освіти в секторі безпеки і оборони України.

Ключові слова: ґендерна рівність; стереотипи; Збройні Сили України; чоловік; жінка.

Abstract

Kalyniuk N., Lemeshko O. THE STUDY OF NECESSITY FOR INTEGRATION OF GENDER ISSUES IN THE EDUCATIONAL PROCESS

Gender inequality remains one of the main violations of human rights, which in the vast majority of cases manifests itself in the limitation of women's rights, opportunities and interests, in particular in terms of access to resources and decision-making. To a large extent, these relations of inequality are due to the influence of stereotypes, which define different social visions regarding the roles, functions and powers of women and men. One of the consequences of the unequal distribution of power relations is gender violence, the causes of which are directly related to the subdominant position of women in the hierarchy of family relations and in society as a whole. Therefore, overcoming gender inequality is possible only under the condition of gradual transformation of the outlook of all citizens, involvement of men on an equal basis with women in promoting gender equality, implementation of measures to counter and prevent violence against women.

Modern state policy of Ukraine is aimed at achieving equal rights and opportunities for women and men in society, including the need to avoid any forms of discrimination and the realization of every person regardless of age, gender, social or political origin. The creation of effective mechanisms for achieving gender equality and effective management of gender processes on the part of the state will contribute to increasing competition in the labour market, which will ensure the economic development of the state and increase its intellectual potential.

There have always been fewer women in the army than men. This is understandable - the stereotypical vision of the military profession as a strong man in uniform has been “rooted” in society since childhood. This is always facilitated by educational programs, because often the parents themselves prefer to send the girl to dance or drawing, rather than to sports. Sometimes this attitude deprives the child of a natural choice of a certain profession in the future. And then when it comes down to it, the smartest kid who has the motivation and desire to learn the military can't pass the standards. Therefore, it is important to comprehensively develop a child from an early age - to give him the opportunity to try himself in various types of activities. There are girls who appreciate it. As a rule, such people aspire to serve in law enforcement agencies.

The results of a study conducted by specialists of the non-governmental organization “Ukrainian Centre for Social Reforms” and the UN Population Fund in Ukraine were used. “Guidelines on Integrating Gender Approaches in Training Specialists for the Security and Defence Sector of Ukraine” and the results of their integration into the educational process of higher education institutions in the security and defense sector of Ukraine were investigated.

Key words: gender equality; stereotypes; Armed Forces of Ukraine; man; woman.

Постановка проблеми

Тендерна нерівність є одним із основних порушень прав людини, що проявляється в нерівних можливостях жінок і чоловіків у різних сферах суспільного життя, включаючи політичне представництво та участь у прийнятті рішень, економічні можливості та доступ до ресурсів, повноваження на рівні сім'ї і вразливість до дискримінації та насильства. Причини нерівного розподілу повноважень між жінками і чоловіками слід шукати в патріархальних нормах, які відводять представникам різних статей певні соціальні ролі та прийнятні для суспільства моделі поведінки. У минулому визнання цих проблем і сприяння ґендерній рівності розглядалося переважно як “жіноче питання”, а ґендерні програми були зосереджені на покращенні становища жінок. Водночас сприяння ґендерній рівності можливе лише за умови зміни світогляду всіх громадян, тому в останні десятиліття потреба залучення чоловіків до просування ґендерної рівності, включаючи активну участь у політиці протидії та запобігання ґендерному насильству зросла, набуваючи все більшої значущості.

Один із способів розпочати дискусію про роль чоловіків, 'їхні обов'язки та потенціал у просуванні ґендерної рівності - це вивчення культури маскулінності, яка визначає та зміцнює домінуючі ролі, моделі поведінки та ставлення чоловіків. Застосування цього підходу означає усвідомлення того, що процес формування чоловічої ідентичності перебуває під постійним тиском суспільства, що вимагає дотримання певних настанов та очікувань. Соціалізація чоловіків починається в ранньому дитинстві і проходить під впливом багатьох факторів, включаючи виховання та успадкований досвід подружніх стосунків у батьківській сім'ї, шкільне середовище та стосунки з однолітками, відносини на ринку праці, інформаційне середовище та ЗМІ. Загальні норми чоловічої поведінки визначають також певні соціальні очікування щодо рис характеру, установок і стилю життя сучасних чоловіків, які не завжди сприятливі для їх соціального благополуччя та якості життя. Зокрема, агресія та насильство часто сприймаються більшістю людей як негативні аспекти чоловічої маскулінної ідентичності.

Автори використовували результати дослідження, проведеного фахівцями неурядової організації “Український центр соціальних реформ” та Фонду народонаселення ООН в Україні, а також “Методичні рекомендації з інтеграції ґендерних підходів у систему підготовки фахівців для сектору безпеки і оборони України” та результати їх імплементації в освітній процес Національної академії Державної прикордонної служби України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему ґендерної рівності досліджували різні вчені. K. Hazel та K. Kleyman [1] приділяли увагу у своїх роботах ґендеру та статевій нерівності, проблему зменшення ґендерного розриву в STEM-кар'єрі порушували E. Santos, A. Albahari та S. Diaz [2], проблеми маскулінності описані в роботах S. Tang і D. Tang [3], D. Infante Vargas і K. Boyer [4] досліджували ґендер- не насильство над жінками, проблеми сім'ї та виховання дітей були основою наукових праць H. Bonache, V. Carballo, A. Chas і N. Delgado [5], C. Paechter [6], D. Khor і S. Kamano [7]; ґендерні проблеми під час пан- демій досліджували K. Standish та S. Weil [8], L. Walter [9], A. Fernandez Puente та N. Sanchez [10]; ґендерні проблеми в освіті досліджували Y. Feniger, O. Mcdossi та H. Ayalon [11], Ch. Sung [12].

Метою дослідження є аналіз проблеми реалізації та впровадження ґендерних питань в освітній процес.

Результати дослідження

З прийняттям Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” та низки інших законодавчих та нормативно-правових актів в Україні розпочато системну розбудову національного механізму ґендерної рівності, спрямованого на упровадження міжнародно-правових стандартів. Національний механізм реалізації ґендерної рівності містить два основні елементи: правовий та інституційний. Сучасна система суб'єктів цього механізму, форм і методів їх діяльності, методів та інструментів забезпечення ґендерної рівності є досить розгалуженою. Варто звернути увагу на досягнення в цьому напрямі в секторі безпеки і оборони України. Зокрема, перед МВС України стояв комплекс завдань і функцій щодо впровадження ґендерної складової в роботу керівного складу, особового складу, структурних підрозділів, місій та операцій, вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання. Україна, як і багато зарубіжних країн, має значні здобутки в цій сфері, а також певні проблеми, зумовлені нерозумінням ґендерної термінології, складністю подолання ґендерних стереотипів і установок тощо. Чому впровадження ґендерної рівності є важливим для сектору безпеки? Для ефективного виконання функцій правоохоронних органів важливо визнавати та реагувати на різні потреби жінок, чоловіків, хлопців та дівчат як членів населення, з якими ми маємо працювати. Не менш важливо, щоб професія правоохоронця була однаково доступною як для жінок, так і для чоловіків, забезпечуючи рівне ставлення до жінок і чоловіків як до професіоналів. Якщо жінки та чоловіки представлені на рівних засадах у секторі безпеки, він користується більшою довірою громадськості та діє ефективніше завдяки доступу до ширшого спектру навичок та досвіду. Жінки часто володіють кращими навичками щодо спілкування, здатності ефективніше зменшувати стрес у ситуаціях насильства та мінімізувати застосування сили. Перевагами ґендерної рівності для сектору безпеки є: представницький персонал у секторі безпеки; оперативність реагування на потреби населення; надання громадянам кваліфікованих послуг; ефективність безпеки чоловіків, жінок, дівчат і хлопців; мінімізація проблем ґендерної дискримінації та сексуальних домагань на робочому місці; забезпечення більшої довіри з боку населення; формування недискримінаційної культури у секторі безпеки; дотримання міжнародних та національних зобов'язань у сфері ґендерної рівності.

Конституція України та законодавча база гарантують рівність чоловіків і жінок в державі, оскільки наша країна приєдналася до основних міжнародних зобов'язань у царині ґендерної рівності, але закріпленням позитивної тенденції є інтегрування ґендерного компонента в освітній процес. Першим етапом вирішення цієї ситуації було проведення “Оцінки ґендерного впливу на сектор безпеки і оборони України”, яке виявило низку проблем. Однією з рекомендацій було систематичне інтегрування принципів ґендерної рівності до всіх навчальних програм для персоналу, а також включення ґендерних підходів до освітніх програм у навчальних закладах та центрах сектору безпеки та оборони. Іншим кроком став пілотний проєкт з уніфікації підходів до викладання ґендерної тематики, до якого долучилася майже третина всіх закладів вищої освіти сектору безпеки і оборони України. Було організовано загальний огляд інституалізації ґендерної тематики та компетентності з ґендерних питань. Після проведення узагальнення інформації 22 грудня 2020 році було презентовано для всіх закладів вищої освіти сектору безпеки і оборони України “Методичні рекомендації з інтеграції ґендерних підходів у систему підготовки фахівців для сектору безпеки і оборони України”, які підготовлені в рамках Проєкту ООН Жінки `Тендерна рівність у центрі реформ, миру та безпеки”. Цей документ отримав рекомендації вчених рад закладів вищої освіти для використання його в діяльності та освітньому процесі сектору безпеки і оборони. Розвиток державної ґендерної політики в усіх сферах вимагає посилення експертного й освітянського потенціалу з високим рівнем ґендерної компетентності, але існує прірва між тим, що заявляють політики і станом справ щодо інтеграції ґендерних питань в освіті, багато закладів не впроваджують це питання в освітній процес. Основними цілями впровадження ґендерних питань в освітній процес є підвищення рівня обізнаності та розуміння питань ґендерної рівності; підтримка змін у поведінці та ставленні до ґендерної рівності; надання учасникам процесу навичок, необхідних для належного забезпечення ефективної інтеграції питань ґендерної рівності на всіх етапах циклу формування ґендерної компетентності, тим самим розширюючи основні зусилля закладів вищої освіти та їх потенціалу для досягнення основних ґендерних цілей [13].

З метою розширення розуміння ґендерних аспектів було прийнято рішення внести зміни в робочі програми навчальних дисциплін за всіма спеціальностями, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти в Національній академії Державної прикордонної служби України. Після обговорення змісту робочих програм навчальних дисциплін було додано практичні заняття, завдання для самостійного опрацювання та індивідуальну роботу для розширення знань ґендер- них питань. На кафедрі іноземних мов внесено зміни в такі навчальні дисципліни: “Іноземна мова за професійним спрямуванням”, “Практичний курс основної іноземної мови”, “Теорія і практика перекладу з основної іноземної мови”, “Польська мова за професійним спрямуванням”, “Турецька мова за професійним спрямуванням”, “Румунська мова за професійним спрямуванням”, “Словацька мова за професійним спрямуванням”. Тематика занять включала: поняття ґендер та ґендерна рівність, міжнародно-правове забезпечення ґендерної рівності, ґендерно чутливі комунікації інститутів сектору безпеки і оборони, передумови, наслідки та протидія дискримінації за ознакою статті, роль керівника у забезпеченні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, роль та завдання радників та радниць з ґендерних питань у секторі безпеки та оборони, оперативний і тактичний рівень ґендер- них комунікацій інститутів сектору безпеки і оборони, організаційна культура як основа ґендерно чутливого середовища, етичні кодекси, дотримання прав людини в контексті управлінської діяльності, дидактика ґендерної проблематики та інші.

Процес реформування завжди має включати впровадження нових підходів до діяльності будь-якого державного органу, а також оцінку ґендерного впливу цього процесу. Оцінка ґендерного впливу на реформу сектору безпеки є надзвичайно важливою та має бути спрямована на досягнення результатів: у визначенні організаційних ресурсів, доступних для вирішення ґендерних питань, таких як навички, знання, повноваження, політика та процедури; визначення потреб жінок, чоловіків, дівчат і хлопців у громадах, задоволення яких матиме позитивний результат; визначення потреб у навчанні та обладнанні; отримання базових даних, на основі яких можна контролювати та оцінювати прогрес; демонстрація зацікавленості персоналу в поліпшенні умов праці та забезпеченні рівних можливостей; розуміння причин звільнення чоловіків і жінок; врахування досягнень наявного передового досвіду щодо підтримки рівних можливостей у процесах працевлаштування, збереження та просування по службі жінок і чоловіків; демонстрація місцевій громаді, уряду та іншим зацікавленим сторонам готовності поважати права людини, принципи ґендерної рівності; зміцнення партнерства з громадами, надавачами додаткових послуг; розробка реалістичних цілей і практичних стратегій для глибшого розуміння ґендерних аспектів. ґендерний нерівність стереотип повноваження

Сучасна державна політика України спрямована на досягнення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у суспільстві, включаючи необхідність уникнення будь-яких форм дискримінації та реалізацію кожної людини незалежно від віку, статі, соціального чи політичного походження. Створення ефективних механізмів досягнення ґендер- ної рівності та ефективного управління ґендерними процесами з боку держави сприятиме підвищенню конкуренції на ринку праці, що забезпечить економічний розвиток держави та підвищення її інтелектуального потенціалу.

Міністерству внутрішніх справ вдалося посилити роль жінок в установах сектору безпеки шляхом внесення змін до нормативних актів і зменшення перешкод для участі жінок у всіх сферах сектору безпеки. Сьогодні відкрито понад 450 вакансій; у нас є жінка - водолаз, жінка - начальник кінологічної служби, жінка - хімік, перша жінка - генерал Національної поліції. З урахуванням фізіологічних особливостей зрівняно нормативи вступу дівчат і хлопців до вищих навчальних закладів сектору безпеки. Жінки отримали право брати участь у кваліфікаційних іспитах на право носіння берета з відзнакою в Національній гвардії України, що раніше було заборонено. Службові розслідування у Національній гвардії України, яка є військовим формуванням, проводяться із залученням спеціалістів з питань ґен- дерного підходу органів військового управління з метою уникнення дискримінації за ознакою статі.

У 2018 році закон надає особам обох статей рівні можливості проходження військової служби та навчання у військових навчальних закладах різного рівня. Це означало не тільки рівний доступ до посад і військових звань, а й рівну відповідальність при несенні військової служби. Кульмінацією змін стала тривала боротьба за права жінок як рівних у секторі безпеки та оборони. Статистика показує, як жінка інтегрувалася в українську армію.

Майже чверть загальної чисельності Збройних Сил має жіноче обличчя.

В українському суспільстві жінку-військовослужбовця вже сприймають спокійно, не як явище - а як професіонала. Під час війни жінки продемонстрували незамінність у системі захисту країни. А зараз в армії за різними спеціальностями служать понад 30 тисяч жінок. На цьому етапі важливо вирішити всі питання, особливо військові, адже більшість із них є ґендерними.

Нині в армії за різними спеціальностями служать понад 58 тис. жінок, з них близько 30 тис. - військовослужбовці; інші - службовці Збройних Сил.

З 2016 року Міноборони та Збройні Сили пристосували до потреб жінок близько 300 військових об'єктів. Останній приклад - будівництво удосконаленої казарми для жінок на військовому таборі “Широкий лан” для комфортніших умов проживання під час навчання.

Війна не розрізняє статі. Наразі понад 10 % жінок (від загальної чисельності залученого особового складу) з-поміж військовослужбовців та працівників ЗСУ залучено до лав у Луганській та Донецькій областях.

За час проведення операції Об'єднаних сил 227 жінок відзначені державними нагородами. На жаль, 10 з них - посмертно. Близько 10 тисяч жінок мають статус учасника бойових дій.

Жінок в армії завжди було менше, ніж чоловіків. Це зрозуміло - у суспільстві вкорінене з дитинства стереотипне бачення професії військового як сильної людини у формі. Цьому завжди сприяють освітні програми, адже часто самі батьки вважають за краще віддати дівчинку на танці або малювання, а не на спорт. Подекуди таке ставлення позбавляє дитину природного вибору певної професії в майбутньому. А потім, коли справа доходить до цього, найрозумніша дитина, яка має мотивацію та бажання вчитися військовій справі, не може здати нормативи. Тому важливо з раннього віку всебічно розвивати дитину - давати їй можливість спробувати себе в різних видах діяльності. Є дівчата, які це цінують. Як правило, такі люди прагнуть служити в правоохоронних органах.

Ґендерна рівність - це не вирівнювання кількісного співвідношення у підборі особового складу, як дехто вважає, а підвищення боєздатності Збройних Сил за рахунок різноманітності спеціалістів. У професійній армії на першому місці - професіоналізм, психологічні та ділові якості людини. Треба враховувати мотивацію - чому ця людина йде в армію. Коли командир підбирає особовий склад, він повинен стежити за відповідністю кандидата певним принципам, які вимагає посада. Ґендерний підхід демонструє, що змішані команди більш ефективні завдяки різноманіттю досвіду, знань, навичок і певному позитивному впливу жінок на чоловіків і навпаки. Коли командир підбирає особовий склад не за принципом жінка - чоловік, а лише за професійними якостями. Якщо жінка хоче бути дайвером, вона може це зробити, якщо відповідає рівню фізичної та професійної підготовки. І це рівність - мати право вибору і можливість його реалізувати незалежно від того, чоловік ти чи жінка.

Сьогодні ґендерні норми та стереотипи існують у суспільстві як реальність нашого життя. Незважаючи на те, що поняття ґендерної рівності вже давно є частиною законодавчого та інституційного середовища України, громадяни не завжди усвідомлюють зміст цього поняття або правильно тлумачать його значення. “Ґендерна рівність - це рівність жінок і чоловіків”, - типова чоловіча думка. Чи є проблеми з цим аспектом у нашій країні? Ще кажуть: “Наші жінки мають не тільки всі можливості і права, які надає держава, їх ще й у всьому підтримують чоловіки... вони намагаються вилізти зі своєї шкіри, щоб догодити жінці”.

Досить велика кількість громадян ототожнює орієнтири ґендер- ної рівності із суто формальним аспектом забезпечення рівних прав жінок і чоловіків і, відповідно, не бачить особливих проблем у можливості 'їх реалізації в реальному житті. Зокрема, 41 % чоловіків погодилися, що ґендерна рівність в українському суспільстві в цілому вже досягнута.

Водночас 29 % з них підтримали точку зору, що просування ґен- дерної рівності принесе користь більш заможним людям, які мають більше можливостей користуватися його перевагами (табл. 1). Загалом варто відзначити, що рівень обізнаності громадян щодо орієнтирів ґендерної рівності серед населення залишається низьким: значна частина респондентів не змогли визначити власне ставлення до цих питань або не мали власної думки з цього приводу. Хоча переважна більшість чоловіків демонструють неупереджене ставлення до розширення прав і можливостей жінок, кожен десятий все ж погоджується зі стереотипним твердженням, що права жінок обмежують права чоловіків, а жінки, які виходять на ринок праці, забирають робочі місця. В основному це чоловіки старшого віку. Позитивним є те, що більшість чоловіків були неупереджені у своєму сприйнятті професійних якостей жінок як роботодавців.

Таблиця 1 Ставлення чоловіків до норм ґендерної рівності, % респондентів

Близько 80 % респондентів погодилися з тим, що жінки можуть бути такими ж кваліфікованими у своїй галузі, як і чоловіки, виконувати свою роботу так само добре, і повинні отримувати однакову з чоловіками оплату за роботу рівної цінності. Водночас 82 % опитаних чоловіків переконані, що ринок праці розділений на певні “жіночі” та “чоловічі” професії, а 40 % респондентів загалом погоджуються, що чоловіки є кращими бізнесменами, ніж жінки. Ці уявлення формують передумови для посилення ґендерної сегрегації у сфері зайнятості, що призводить до концентрації жіночої праці в менш оплачуваній економічній діяльності та на менш престижних посадах, а також до посилення ґендерної нерівності в суспільстві. Недооцінка підприємницького потенціалу жінок також визначає обмеження, з якими можуть зіткнутися жіночі підприємства в доступі до фінансових ресурсів і програм розвитку. Твердження про можливості громадської та політичної діяльності жінок знайшло менше підтримки серед респондентів. Три чверті опитаних погодилися, що жінки можуть бути такими ж хорошими громадськими лідерами, як і чоловіки, і повинні мати однакові шанси бути обраними до політичних структур. Половина респондентів загалом підтримали твердження, що чоловіки є кращими політичними лідерами, ніж жінки. Частка жінок на керівних посадах залишається непропорційно низькою: вони становлять лише 30 % керівників підприємств і організацій, які є юридичними особами. Лише половина чоловіків загалом підтримали ідею гарантування фіксованої частки посад для жінок в уряді чи парламенті (табл. 2), а також на керівних посадах у великих організаціях і компаніях.

При цьому чверть респондентів категорично не сприймають ці підходи до просування ґендерної рівності, ще чверть респондентів не мають власної думки з цього приводу, що свідчить про відсутність інтересу до ґендерних питань. Майже 70 % респондентів вважають, що найважливіша роль жінки - доглядати за власним домом і готувати їжу для родини. Багато чоловіків продовжують пов'язувати соціальне призначення жінки з функціями домогосподарки, яка має народжувати дітей, виховувати та піклуватися про них. Наприклад, 63 % респондентів заявили, що догляд за немовлятами, а саме зміна підгузників, купання та годування - обов'язок жінки, а третина - що чоловіки взагалі не вміють доглядати за немовлятами.

Таблиця 2 Ставлення чоловіків та жінок до реалізації можливостей у суспільстві, % респондентів

Лише половина респондентів підтримали думку про те, що чоловіки взагалі повинні займатися домашніми справами нарівні з власними дружинами, але особистий досвід респондентів демонструє зовсім інші реалії розподілу сімейних обов'язків. У цьому контексті більш прогресивними виглядали молодь (18-24 роки), чоловіки з вищою освітою та жителі міст, які менш схильні підтримувати стереотипні твердження. Традиційні очікування щодо соціальних ролей також підкріплюються маскулінністю, яка пов'язана зі сприйняттям домінуючої ролі чоловіків у прийнятті рішень у сім'ї та безпеці сім'ї. Дві третини респондентів опитування переконані, що остаточний висновок повинні зробити чоловіки; третина з них вважає, що чоловік нічого не вартий, якщо він заробляє менше дружини. Особливо категоричними в цьому питанні були наймолодші респонденти, майже половина з яких сприйняли нижчий рівень заробітку чоловіків як ознаку своєї неспроможності та нереалізованості в житті. Примітно, що 28 % респондентів погодилися з тим, що для чоловіка набагато важливіше мати власний час або хобі, тоді як жінкам достатньо мати лише сім'ю, щоб відчути повноту життя. Водночас позитивним є те, що стереотипні орієнтири щодо розподілу сімейних ролей жінок і чоловіків значно менше проявляються у респондентів щодо власних дітей. Переважна більшість опитаних чоловіків не погодилася з твердженням, що, маючи обмежені ресурси в сім'ї, ці гроші краще спрямувати на навчання хлопчиків, оскільки дівчаткам вони можуть не знадобитися у дорослому віці. Цей факт дає підстави сподіватися на поступову трансформацію суспільних очікувань щодо становища жінок і чоловіків у майбутньому. На жаль, у питаннях планування сім'ї значна частина чоловіків має досить патріархальний погляд. Хоча переважна більшість із них погодилися, що подружжя або партнери повинні спільно вирішувати, чи хочуть вони мати дітей, відповідальність за небажану вагітність лежить значною мірою на жінках. Особливо категоричними були жителі сільської місцевості щодо планування сім'ї: 41 % вважають, що саме жінка відповідає за запобігання небажаній вагітності. Крім того, кожен п'ятий респондент підтримує стереотипи щодо використання жінками контрацепції, припускаючи, що це створює небажану передумову для надмірної сексуальної свободи жінок. Підсумовуючи наведені вище результати досліджень громадської думки, слід зазначити, що формальне визнання рівності жінок і чоловіків у суспільстві поєднується з міцними уявленнями про співвідношення пріоритетів приватного (сімейного) і громадського (соціального) життя і ролей жінок і чоловіків. На практиці ці очікування не лише зміцнюють бар'єри, які обмежують життєвий вибір жінок, але й негативно впливають на життя чоловіків. Відповідний соціальний тиск з метою дотримання загальноприйнятих принципів маскулінності призводить до надмірного психологічного навантаження на чоловіків, які відчувають особисту відповідальність за благополуччя сім'ї та свідомого усунення від сімейних обов'язків і виховання дітей, багато з яких залежить від почуття суб'єктивного благополуччя, задоволеності власним життям та емоційного благополуччя.

Говорячи про поінформованість щодо ґендерно чутливого законодавства та політики, слід зазначити, що міжнародні спостерігачі наголошують на тому, що в Україні розвинене прогресивне законодавство та інституційне середовище, яке регулює ґендерну рівність. Країна приєдналася до основоположних міжнародних документів, які проголошують рівні права жінок і чоловіків і недискримінацію за ознакою статі, і регулярно звітує перед світом. На національному рівні реалізовано низку Державних цільових соціальних програм забезпечення ґендерної рівності, а питання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків включено до порядку денного національного розвитку. Ще у 2005 році було прийнято Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, який визначає основні напрями національної ґендерної політики, запроваджує ґендерні механізми на національному рівні та забороняє ґендерну дискримінацію. Численні поправки щодо ґендерного мейнстримінгу були внесені до ряду нормативних актів щодо сімейного права, освіти, політичного представництва та зайнятості. Нарешті, Закон “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” (2012) визначив форми дискримінації, у тому числі за ознакою статі, та окреслив механізми запобігання порушенням прав людини. Проте рівень обізнаності населення щодо ґендерно чутливого законодавства та положень державної політики, спрямованих на забезпечення рівності жінок і чоловіків, залишається відносно низьким. Згідно з опитуванням, лише 30 % чоловіків знали, що в країні діє законодавство про ґендерну рівність. Більше половини респондентів не знають відповіді на це питання, а кожен дев'ятий переконаний, що в країні немає спеціального закону, який гарантував би рівні права та можливості жінок і чоловіків. Оцінюючи ґендерну чутливість сімейного законодавства, половина респондентів висловили переконання, що національне законодавство, яке регулює шлюб і розлучення, є більш сприятливим для жінок. Лише 27 % чоловіків визнали, що закон про шлюб не надає переваги ні жінкам, ні чоловікам; водночас серед чоловіків з вищою освітою дещо вища частка респондентів, які оцінили шлюбне законодавство як ґендерно нейтральне. На думку значної частини респондентів, окрема проблема сімейного законодавства пов'язана з упередженістю чоловіків у питаннях опіки над дітьми після розлучення. Переважна більшість чоловіків (61 %) переконані, що закони, які регулюють ці питання, працюють на користь жінок, оскільки зазвичай рішення суду визначає, що діти повинні залишатися з матір'ю. Значна кількість чоловіків не змогла відповісти на запитання щодо шлюбно-сімейного права, що свідчить про низький рівень правової грамотності громадян, необізнаність з основними правовими аспектами сімейних відносин. Це може призвести до вразливості громадян перед порушенням їхніх прав, а незнання існуючих механізмів захисту може обмежити доступ до правової підтримки у вирішенні спорів. У контексті оцінки ставлення населення до ґендерних норм і стереотипів варто взяти до уваги проблему вивчення обізнаності громадян щодо програм, спрямованих на захист працівників із сімейними обов'язками. Загалом вітчизняне законодавство гарантує українським жінкам розгалужену систему заходів соціального захисту при народженні дитини. Зокрема, вони мають право на оплачувану відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами обов'язковою тривалістю не менше 70 днів до народження дитини та 56 днів (у разі проблеми зі здоров'ям - 70 днів) після народження дитини. Після закінчення цього терміну мати (батько) може взяти відпустку по догляду за дитиною до 3 років (в окремих випадках, коли цього вимагає стан здоров'я дитини - до 6 років); їй (йому) також гарантовано збереження робочого місця в офісі під час відпустки. Відпустка по догляду за дитиною може бути використана повністю або частково в установлений строк іншими родичами, які фактично здійснюють догляд за дитиною, або особою, яка усиновила або взяла під опіку дитину. При цьому вказівки чоловіків щодо офіційного оформлення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку залишаються настільки жорсткими, що багатьох із них зовсім не цікавлять можливості, які дає законодавство. Так, менше половини респондентів (46 %) знали, що батько має таке ж право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, як і його мати. Водночас 8 % чоловіків переконані, що такого законодавства в країні взагалі немає; решта не знали точної відповіді на це питання. Про незацікавленість чоловіків в оформленні відпустки по догляду за новонародженою дитиною добре ілюструють такі дані. Менше половини респондентів (44 %), які загалом знали про можливість відпустки, змогли визначити її допустиму тривалість. Третина чоловіків взагалі не змогли відповісти на це питання, решта схильні суттєво недооцінювати норми трудового законодавства, вважаючи, що відпустка по догляду за дитиною для чоловіка може тривати не більше року, кількох місяців і навіть одного місяця. Такі суспільні очікування зумовлюють відсутність цього питання гармонізації професійної зайнятості та сімейних обов'язків батька у вітчизняному правовому полі та інституційному середовищі, тоді як більшість заходів державної політики, адвокації та ініціатив соціальних партнерів спрямовані виключно на захист можливостей працевлаштування. Серед останніх законодавчих ініціатив щодо сприяння ґендерній рівності - розробка Закону “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, який було прийнято наприкінці 2017 року після тривалої адвокаційної кампанії. Законом передбачено криміналізацію домашнього насильства, визначено застосування комплексного підходу до боротьби з цією соціальною проблемою та розширення інструментів протидії насильству та захисту жертв. Незважаючи на масштабні інформаційні заходи, які супроводжувалися процесом завершення, лише 30 % респондентів знали про існування в Україні спеціального законодавства про домашнє насильство. Інші чоловіки сказали, що нічого про це не знають. Ставлення поінформованих громадян до нового законодавства залишається досить скептичним. Зокрема, більше половини чоловіків вважають, що ці закони не забезпечать належної підтримки жертв насильства, і майже третина з них переконані, що застосування їх положень може призвести до посилення стигматизації постраждалих жінок, а отже, викликати у них нові страждання. Досить поширеною є і думка про певну упередженість законодавства про домашнє насильство щодо чоловіків: на думку 44 % респондентів, це значно полегшує жінкам подання звинувачень, які не завжди можуть бути обґрунтованими. Нарешті, майже кожен п'ятий вважає, що Закон надто суворий для порушників. Підтримка останнього твердження була більшою серед сільських жителів та чоловіків старшого віку. Існує також думка про певну упередженість законодавства про домашнє насильство щодо чоловіків: на думку 44 % респондентів, це значно полегшує жінкам подання звинувачень, які не завжди можуть бути обґрунтованими.

Висновки та перспективи подальших досліджень

З метою заповнення інформаційних прогалин у розумінні пове- дінкових установок та ставлення чоловіків до ґендерної рівності за ініціативи UNFPA було проведено спеціальне соціологічне дослідження на основі підходів Міжнародного опитування чоловіків щодо ґендерної рівності, адаптованих до місцевих громад. Опитування охоплювало особливості дитячого досвіду та сучасних подружніх стосунків чоловіків, розподіл повноважень у домогосподарствах та ставлення до батьківства, сприйняття ґендерних норм, обізнаність із законодавством щодо ґендерної рівності та ставлення до ґендерного насильства.

Процес формування чоловічої ідентичності перебуває під постійним тиском суспільства, яке висуває вимоги щодо відповідності чоловіків певним очікуванням і нормам поведінки. Соціалізація чоловіків починається в ранньому дитинстві, і на неї впливають різноманітні фактори, включаючи батьківство та батьківський досвід, шкільне середовище, стосунки з однолітками та способи подання інформації в ЗМІ.

Сім'я залишається основним центром, де формуються і закріплюються уявлення про ролі, обов'язки і повноваження жінки і чоловіка в суспільстві. Згідно з результатами дослідження, серед українських чоловіків існують стійкі очікування щодо моделей подружніх стосунків, розподілу повноважень і відповідальності в домашньому господарстві. Зокрема, головним стандартом, якому повинен відповідати чоловік, є здатність забезпечувати власну сім'ю. Очевидно, що розбіжність між очікуваннями та реальними обставинами сімейного життя може призвести до розчарувань, стресових ситуацій і, як наслідок, внутріш- ньоособистісних конфліктів у родині. Позитивним є те, що результати опитування свідчать про поступову трансформацію ґендерних норм серед молодих чоловіків. Значна частина молоді (18-24 роки) висловлювала переконання, що всі сімейні справи повинні здійснюватися разом, або порівну розподілятися між чоловіком і дружиною.

Законодавча база України та міжнародні зобов'язання у сфері ґен- дерної рівності гарантують рівність чоловіків і жінок в державі. Під час дослідження було проведено “Оцінку ґендерного впливу на сектор безпеки і оборони України”, за результатами якого було рекомендовано систематично інтегрувати принципи ґендерної рівності до всіх навчальних програм для персоналу, а також включити ґендерні підходи до освітніх програм у навчальних закладах та центрах сектору безпеки та оборони.

Перспективами подальших досліджень вважаємо аналіз втілення ґендерних питань в освітній процес закладів вищої освіти сектору безпеки і оборони європейських країн.

References

1. Hazel K. & Kleyman K. (2020). Gender and sex inequalities: Implications and resistance, Journal of Prevention & Intervention in the Community, No. 48:4, pp. 281-292

2. Dos Santos E., Albahari A., Diaz S. & De Freitas E. (2021). Science and Technology as Feminine': raising awareness about and reducing the gender gap in STEM careers, Journal of Gender Studies.

3. Tang Sh. & Shang Tang, D. (2021). Not man enough! Queer Asian masculinities at the field site, Journal of Gender Studies.

4. Infante-Vargas, D. & Boyer K. (2021). Gender-based violence against women users of public transport in Saltillo, Coahuila, Mexico, Journal of Gender Studies.

5. Bonache H., Carballo V., Chas A. & Delgado N. (2020). Go the extra mile: a gender approach towards parenthood in early-career academics, Journal of Gender Studies.

6. Paechter C. (2021). The rights and interests of trans and intersex children: considerations, conflicts and implications in relation to the UNCRC, Journal of Gender Studies.

7. Khor D. & Kamano S. (2021). Negotiating same-sex partnership in a 'tolerant' state, Journal of Gender Studies.

8. Standish K. & Weil Sh. (2021). Gendered pandemics: suicide, femicide and COVID-19, Journal of Gender Studies.

9. Walter L. (2021). A sex and gender medicine in emergency medicine course: a novel elective for trainees, Journal of Gender Studies.

10. Puente A. & Sanchez-Sanchez N. (2021).How do gender based disparities affect women's self-rated health and anxiety in the European Union?, Journal of Gender Studies.

11. Feniger Y., Mcdossi O. & Ayalon H. (2021). College gender composition and bachelor's degree completion: the disadvantage of enrolment in a male-dominated institution, Journal of Gender Studies.

12. Sung Ch. (2021). Towards a gendered model of second language investment: insights from language learning narratives, Journal of Gender Studies.

13. Cherkhovska M., Chuprinova N., Hanaba S. et al. (2021). Guidelines on Integrating Gender Approaches in Training Specialists for the Security and Defence Sector of Ukraine, Kyiv, 288 p. [in English]

Размещено на Allbest.ru