Попередження проявів домашнього насильства у молодій сім’ї на етапі її створення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Попередження проявів домашнього насильства у молодій сім'ї на етапі її створення

Лісовець Олег Васильович доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи, професор,

Криловець Микола Григорович доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи,

Борисюк Світлана Олексіївна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи

м. Ніжин

Анотація

Актуальність проблеми прояву різних видів домашнього насильства в українських реаліях, комплексність і складність самого феномену насильства спричиняє необхідність пошуку ефективних шляхів профілактики і попередження виникнення цього негативного соціально-психологічного явища. Домашнє насильство є чинником соціального ризику й призводить до поглиблення соціальної, психологічної, моральної роз'єднаності, взаємної недовіри й ворожості щодо інших членів родини, жорстокості у спілкуванні з найближчим оточенням. У соціальній роботі із сім'єю особливо нагальною є потреба щодо профілактики домашнього насильства серед осіб, які готуються створити молоду сім'ю. Формування насильницьких взаємостосунків у сім'ї не вичерпуються окремим фактором, вони є наслідком сукупності насильницьких відносин. Чим і обґрунтовується комплексний підхід до програми профілактики цього явища на особистісному, сімейному, соціальному рівнях.

Метою статті є аналіз особливостей попередження проявів домашнього насильства у молодій сім'ї в період її створення та обґрунтування переваги консультативного підходу до профілактики цього явища на основі результатів емпіричного дослідження.

Визначено, що організаційно-технологічні аспекти сімейного консультування партнерів у дошлюбний період недостатньо розроблені. Дошлюбне консультування саме молодих людей спрямоване на формування у їх уяві образу майбутньої родини без проявів насильства та жорстокого поводження. Члени молодої сім'ї повинні усвідомити, що домашнє насильство не лише руйнує відносини в родині, стає причиною фізичних та глибоких психологічних травм, а й виступає однією із передумов руйнації правових, моральних та духовних засад суспільства.

У висновку наголошено, що питання гендерного аспекту проявів домашнього насильства та ефективних методів його попередження потребують подальшого дослідження. На перший план виходить потреба у профілактиці проявів домашнього насильства серед осіб, які планують створення сім'ї. Ефективним шляхом досягнення мети формування у молодих осіб позитивного іміджу сімейного способу життя разом з підготовкою їх до виконання родинних обов'язків є консультативні технології.

Ключові слова: домашнє насильство, молода сім'я, родина, готовність студентської молоді до створення сім'ї, попередження домашнього насильства, підготовка до сімейного життя, соціальна робота, консультування.

Abstract

Lisovets Oleh Vasylovуch Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Social Pedagogy and Social Work, Professor, Nizhyn Mykola Gogol State University, Nizhyn

Krylovets Mykola Hryhorovych Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Social Pedagogy and Social Work, Nizhyn Mykola Gogol State University, Nizhyn

Borisyuk Svitlana Oleksiivna Candidate of Pedagogic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of Department of Social Pedagogy and Social Work, Nizhyn Mykola Gogol State University, Nizhyn

WARNING OF MANIFESTATIONS OF DOMESTIC VIOLENCE IN A YOUNG FAMILY AT THE STAGE OF ITS CREATION

The urgency of the problem of the manifestation of various types of domestic violence in Ukrainian realities, the complexity and complexity of the phenomenon of violence itself makes it necessary to find effective ways to prevent and prevent the occurrence of this negative social and psychological phenomenon. Domestic violence is a factor of social risk and leads to a deepening of social, psychological, moral disunity, mutual mistrust and hostility towards other family members, cruelty in communication with the closest environment. In social work with the family, there is a particularly urgent need to prevent domestic violence among people who are preparing to start a young family. The formation of violent relationships in the family is not limited to a single factor, they are the result of a set of violent relationships. What justifies the comprehensive approach to the prevention program of this phenomenon at the personal, family, and social levels.

The purpose of the article is to analyze the features of prevention of manifestations of domestic violence in a young family during the period of its creation and to justify the advantage of a consultative approach to the prevention of this phenomenon based on the results of an empirical study.

It was determined that the organizational and technological aspects of family counseling of partners in the premarital period are not sufficiently developed. Premarital counseling for young people is aimed at forming in their imagination the image of a future family without manifestations of violence and ill-treatment. Members of a young family must realize that domestic violence not only destroys family relationships, causes physical and deep psychological injuries, but also acts as one of the prerequisites for the destruction of the legal, moral and spiritual foundations of society.

The conclusion emphasizes that the issue of the gender aspect of manifestations of domestic violence and effective methods of its prevention require further research. The need to prevent manifestations of domestic violence among people planning to start a family comes to the fore. Consulting technologies are an effective way to achieve the goal of forming a positive image of a family lifestyle in young people, along with preparing them to fulfill family responsibilities.

Keywords: domestic violence, young family, family, readiness of student youth to start a family, prevention of domestic violence, preparation for family life, social work, counseling.

Постановка проблеми

Насильство у сім'ї на різних етапах її розвитку та функціонування є однією з поширених і соціальних проблем, з якою прямо чи опосередковано стикається більшість населення. Наслідки російсько-української війни та дії воєнного стану в Україні, зниження рівня життя, майнове розшарування суспільства, безробіття, соціально-побутова невлаштованість, юридична безграмотність; загальна психологічна напруженість, що може призводити до алкоголізації і наркотизації, втрати морально-психологічних орієнтирів - все це негативно відображається на родині, призводить до зниження культури спілкування, до загострення сімейних конфліктів і провокує, загалом, сімейне неблагополуччя. домашній насильство соціальний психологічний

Одним із феноменів такого стану неблагополуччя є прояви насильства в родині, що у нинішніх умовах набирають загрозливих розмірів. Разом з тим виникає нагальна потреба профілактики та дій щодо запобігання поширенню цього негативного явища на рівні як держави, так і окремої територіальної громади. Адже до проявів насильства у сім'ях призводять певні соціальні та культурні умови. Серед них: відсутність у соціальній свідомості чіткої оцінки фізичних покарань; демонстрація насильства у засобах масової інформації; недостатнє розуміння суспільством насильства як соціальної проблеми; низька правова грамотність населення; недостатня обізнаність громадян щодо своїх прав; недосконалість законодавства.

Варто зазначити, що домашнє насильство поширене серед усіх груп населення, не залежно від їх соціального статусу та походження, морально-етичних переконань і цінностей, релігійних уподобань тощо. Іноді, особи (частіше діти та люди похилого віку), які страждають від насильницького впливу рідних, і не здогадуються , що до них застосовуються неправомірні дії та порушуються їх права. Тому так важливо знати, як захиститися від насильства та розпізнавати такі дії. Домашнє насильство не є просто непорозумінням, це дії, які повторюються систематично та регулярно у взаємовідносинах між членами родини.

У нормативному аспекті домашнє насильство визначається як «діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь» [1].

Особливо ефективною може виявитися профілактична робота з молодими людьми (зокрема, зі студентською молоддю), які планують створення сім'ї, адже існує ймовірність, що вони можуть перенести у свою сім'ю стереотипи поведінки, яка практикувалася у батьківських сім'ях. Тому виховна і профілактична робота зі студентами має бути спрямована на формування у молодих людей доброзичливого та відповідального ставлення один до одного, коректної поведінки у сім'ї, культивацію здорового способу життя та розповсюдження такої моделі поведінки серед свого оточення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У контексті теорії конфлікту достатньо висока ступінь наукової розробки основних теорій насильства, і це обумовлює можливість дослідження різноманітних аспектів такого явища. У соціально-педагогічній науковій спадщині тема профілактики насильства у сім'ї частково представлена в роботах Т. Алексєєнко, Т. Андрєєнкової, В. Байдик, Т. Войцях, В. Захарченко, Т. Лях, І. Трубавіної та ін. Теоретичні засади проблеми насильства над дітьми досліджували Н. Абдель-Хаді, Л. Алексєєва, О. Безпалько, Н. Максимова; соціально-правові аспекти захисту дітей від насильства вивчали Б. Цісар, Р. Миронюк; загальні питання профілактики сімейного неблагополуччя досліджували Т. Спіріна, Н. Клішевич та ін.

Загалом, вітчизняні та зарубіжні дослідники (Х. Вінфінг, Дж. Барнз) зазначають основні характеристики сімейного насильства як інтерактивного процесу, де виділяється суб'єкт, що його здійснює, і жертва. Якісний та кількісний аналіз зареєстрованих випадків домашнього насильства засвідчує, що найбільш розповсюдженими видами психологічне і фізичне насильство; ґвалтівниками найчастіше виступають родичі; частота насильства не пов'язана з етнічною чи конфесійною приналежністю; рівень освіти не корелюється з частотою проявів насильства; насильство може зустрічатися частіше в родинах, коли шлюб зберігається заради дітей; домашнє насильство має циклічний характер, до того ж, замкнуте коло із залежними членами родини може бути причиною відтворення такої моделі поведінки у наступних поколіннях.

З одного боку, поширеність проблеми домашнього насильства в українському соціальному середовищі, з іншого, складність і комплексність прояву даного феномену спричиняє необхідність пошуку ефективних шляхів профілактики і попередження виникнення явища домашнього насильства у сім'ях уже на етапі їх створення.

Мета статті: проаналізувати особливості попередження проявів домашнього насильства у молодій сім'ї в період її створення та обґрунтувати переваги консультативного підходу до профілактики цього явища на основі результатів емпіричного дослідження.

Виклад основного матеріалу

Законодавство з питань попередження домашнього насильства починає бути ефективним інструментом захисту від насильницьких дій за умови широкого доступу до інформації із питань профілактики насильства у родині, партнерства громадських організацій та органів влади і місцевого самоврядування, за активної протидії кожного громадянина такому принизливому для людської гідності явищу.

Згідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (2017) [1] визначаються різні види домашнього насильства: психологічне, фізичне, економічне, сексуальне. На думку вітчизняних дослідників, до проявів фізичного насильства відноситься насильниць- кий примус особи до чого-небудь, побиття та удари, стусани, штовхання, ляпаси, введення обмежень свободи дитини та залишення її у небезпеці, заборони, погрози, заподіяння смерті та різні правопору- шення насильницького характеру [2]. Психологічне насильство проявляється у словесних образах і погрозах, у діях переслідування, залякування, приниження дитини, які завдають шкоди її психічному здоров'ю [3, с. 16]. Різні форми психологічного насильства проявляються як ігнорування, знущання, ізоляції від звичного оточення, приниження гідності, зниження самооцінки особи, заподіяння їй душевних страждань. Проблемою є те, що наслідки психологічного насильства мають значний негативний вплив на подальше життя особи у дорослому віці, а у поточному моменті цей вид насильства складно ідентифікувати саме за ознаками насильницьких дій.

Законодавством сексуальне насильство у родині визначається як форма домашнього насильства, що проявляється як «будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності» [1]. У складних випадках, коли сексуальне насильство охоплює і психологічне, і фізичне насильство, це ще більше травмує жертву, активізує її суїцидальні наміри. Складним для вирішення у науковому і практичному аспекті є питання розмежування різних форм домашнього насильства, оскільки фізичне насильство травмує не лише тілесну, а й моральну, емоційну сфери особи, сексуальний примус передбачає приниження її гідності [4].

Дослідники причин домашнього насильства щодо дітей (Т. Спіріна, А. Цвігун) визначають, що жорстоке поводження з дітьми є наслідком того, що батьки у дитинстві також страждали від насильства і у їх досвіді нема інших моделей поведінки як вирішувати проблеми шляхом образ чи побиттям [5]. І як наслідок - дисгармонія у взаємостосунках між дітьми, батьками, іншими членами родини, яка може перерости у насильство над дітьми. Тому підвищення рівня педагогічної культури батьків є умовою зменшення прояву насильства у сім'ї. І формування готовності молодих людей до конструктивної взаємодії у системі родинних стосунків продовжує бути пріоритетною темою сучасних наукових досліджень.

За останні роки суттєво змінилася дошлюбна поведінка молоді та перестали діяти традиційні установки. На думку Т. Левицької готовність молоді до сімейного життя є складним психологічним утворенням, що залежить від низки суб'єктивних та об'єктивних чинників. До суб'єктивних чинників можна віднести: вік претендентів, сприятливий для створення сім'ї та народження дитини; темперамент і характер; мотиви, що спонукають молодь до шлюбу; соціальна зрілість. Що стосується основних об'єктивних чинників, то такими є: вплив суспільної думки (страх залишитися без партнера/ки, приклад друзів, які вже мають власну сім'ю); бажання батьків не пропустити вигідну кандидатуру для шлюбу дитини тощо [6].

Численна кількість зіткнень і конфліктів припадає на перші роки створення сім'ї, коли формуються і закріплюються індивідуальні стереотипи спілкування, узгоджуються системи цінностей і спільні світоглядні позиції. Таким чином, на цій стадії відбувається пристосування подружжя один до одного, пошук такого типу відносин, який задовольнив би обох. Дослідники проблеми зазначають щодо домашнього насильства критичним є перший шлюбний період (до 1,5-2 років) і період після 10-15 років спільного життя. Це етапи двох основних криз міжособистісних сімейних відносин, за час яких змінюються як самі відносини, так і їх учасники. При цьому перший критичний період, який обумовлює зміни в поведінці можливої жертви домашнього насильства, пов'язаний з повним «розчиненням» її ідентичності в партнері і у взаєминах з ним.

До характерних ознак сприятливого сімейного мікроклімату науковці відносять: згуртованість членів сім'ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім'ю та кожного її члена. Особливого значення для побудови психологічного клімату сім'ї має доброзичливе спілкування між її членами, яке проявляється у здатності правильно і своєчасно реагувати на слова, на прохання, надавати допомогу у важких ситуаціях, в умінні разом відпочивати, знімати напругу, втому, стрес [7].

Однак, дослідження свідчать про існування певних проблем щодо сприйняття молодими людьми себе у сімейному житті, незнання елементарних норм сімейного права, хибне уявлення про особливості статево-рольової поведінки; відсутність психологічної готовності до домашньої роботи, рівномірного розподілу домашніх обов'язків, незрілість окремих особистісних якостей, які необхідні для гармонійного спілкування у шлюбі та вирішення конфліктних ситуацій; відсутність психологічної і практичної підготовки до виховання та догляду дітей, виконання материнських/батьківських функцій.

Для визначення стану проблеми готовності молодих людей створювати сім'ю без проявів домашнього насилля нами було проведено емпіричне дослідження серед студентів Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, які виявили бажання укласти шлюб. Шість пар молодих людей віком до 35 років (6 осіб жіночої статі і 6 осіб - чоловічої) погодились взяти участь у спільній з нами пошуковій роботі, яка складалася з вивчення їх обізнаності щодо теми насильства у сім'ї та дослідження особистісних якостей кандидатів на створення сім'ї з використанням емпіричних методів (спостереження, бесіди, анкетування).

Поставлені основні завдання дослідження полягали у з'ясуванні таких проблемних питань, як:

- визначення респондентами змісту поняття насильства (студенти описували, як вони розуміють феномен насильства);

- виявлення їхніх уявлень про найбільш поширені форми насильства та аналіз місць, де люди найчастіше зазнають насильства, виявлення форми прояву домашнього насильства, з'ясування частоти випадків насильства;

- поінформованість студентів про види допомоги, що надається для потерпілих і насильників (механізми передачі інформації про випадки насильства; напрямки допомоги, яка надається потерпілим від домашнього насильства;

- виявлення рівня схильності до проявів насильницьких дій самими досліджуваними.

З досліджуваними молодими людьми, які готувалися до створення сім'ї, була проведена діагностична бесіда «Життя родини без насильства» з використанням засобів групового консультування. Метою такої бесіди стало ознайомлення молоді з актуальністю у сучасних умовах проблеми домашнього насильства, оволодіння способами розрізняти види насильства та розробляти відповідну стратегію поведінки у ситуаціях ризику. Відповідно до поставленої мети були визначені завдання проведення такої бесіди на тему «Життя родини без насильства» досліджувані мають підвищити рівень поінформованості про свої права та механізми їх використання, про розповсюджені форми насильства та їх наслідки; поінформованості про можливі способи захисту від насильства; про способи стримування та контролювання власної агресії; дізнатися про те, куди необхідно звернутися за допомогою потерпілим від домашнього насильства.

В ході бесіди «Життя родини без насильства» було встановлено наступне:

- пари мають досить точне уявлення про фізичне, сексуальне та менше - про психологічне насильство, а такий вид насильства як економічне знайомий лише незначній частині досліджуваних;

- на думку студентів, чинник «вулиці», а не організоване навчання конструктивному спілкуванню, має сьогодні значний вплив на формування світогляду молодої людини. Домінування фактору «вулиці» може активізувати механізми соціально-психологічного наслідування дій дорослих, які можуть бути антисоціальними і не сприяють розвитку здорових стосунків між членами сім'ї;

- половина респондентів зізналися в тому, що часто зазнавали фізичних покарань з боку батьків (особливо, за не виконання побутових прохань батьків, таких як: прибирання, миття посуду та за низьку успішність навчання у школі).

За результатами дослідження стану готовності студентської молоді вступити у шлюб, зроблені такі висновки:

- проблема насильства, на думку молоді, є сьогодні надзвичайно актуальною, тому вона потребує глибокого вивчення та комплексного підходу до програми профілактики цього явища;

- серед основних видів насильства, які становлять особливу небезпеку для розвитку особистості, на думку респондентів, є фізичне кривдження та психологічне (емоційне) насильство;

- основні причини виникнення насильства серед молоді - це вживання алкоголю та наркотичних речовин; наслідування негативних моделей поведінки дорослих та низький рівень педагогічної культури батьків;

- демонстрація на телеекрані бойовиків має сьогодні значний вплив на формування світогляду молодої людини;

- як засвідчило опитування, найбільш поширеним видом насильства є фізичне знущання.

Наступним завданням нашого дослідження стало вивчення стану досліджуваних, за якого вони схильні проявити агресію у стосунках. За результатами проведеної «Методики діагностики показників та форм агресії А. Басса - А. Дарки», ми визначили, що у переважної частини досліджуваних осіб виявлений середній рівень агресивності, тобто в них спостерігається адаптивна поведінка, такі люди уперті, настирливі, наполегливі і енергійні, вміють стримувати пориви злості, коли такі є, бути тактовними і дипломатичними. В принципі, загальні показники агресивності досліджуваних осіб мали б визначати форму подальшої нашої роботи, а саме: якщо показники агресії завищені, то необхідна дошлюбна консультативна робота з молодими людьми, спрямована на корекцію їх поведінки, а в разі, якщо одержані показники агресії та ворожості респондентів у межах норми, то достатньо буде провести з майбутніми членами сім'ї переважно роз'яснювальну і просвітницьку роботу.

Виходячи з того, що у переважної більшості досліджуваних молодих пар студентів, які мають намір створити сім'ю, рівень агресії помірний, тобто показники агресивності і ворожості знаходяться у межах норми, то найкращою стратегією роботи з молодими людьми буде профілактична (попереджувальна) та роз'яснювальна робота психологів, педагогів, соціальних працівників тощо.

Беручи до уваги положення про специфіку соціально- педагогічного управління конфліктами (необхідність застосування педагогічної технології), враховуючи ознаки конфліктної діяльності (зумовленість, спрямованість), припускаємо, що можливою умовою розвитку у членів майбутньої сім'ї навичок діалогічного спілкування та попередження сімейних конфліктів є реалізація методики соціально- педагогічного консультування, що забезпечує мотивацію вибору (або набуття) конструктивних форм поведінки у розв'язанні проблем сімейного життя. Особливість технології консультування полягає саме у її можливості активізувати резерви і внутрішні сили клієнтів для розв'язання проблемних, кризових або конфліктних ситуацій.

У контексті розгляду проблеми профілактики домашнього насилля серед осіб, які планують створити молоду сім'ю, особливої уваги заслуговує такий вид консультативної роботи як соціально-педагогічне консультування і тренінг - як форма групової консультативної роботи із сім'єю та як метод активного навчання і групового психолого- педагогічного впливу.

Ефективність тренінгу як групової форми консультування сім'ї у період її створення обґрунтована тим, що робота з клієнтами базується на методиці участі. Це означає, що вся група є активним учасником процесу навчання, при якому кожен може поділитися й обмінятися між собою власними думками, життєвим досвідом, а також разом визначити оптимальне вирішення життєвих проблемних ситуацій різного змісту.

Загалом, завданнями профілактичної консультативної роботи на стадії утворення сім'ї є: формування і корекція моделі сімейного життя, допомога в адаптації молодого подружжя до сімейного життя, сепарація від батьківських сімей, у працевлаштуванні, професійному навчанні, виробленні правил сімейного життя, підготовці до відповідального батьківства, формування тендерної рівності в сім'ї як основи запобігання насильства і конфліктів у сім'ї, збереження почуттів. Для здійснення соціально-психологічної консультативної допомоги молоді необхідно визначати суб'єктивні й об'єктивні передумови виникнення проблеми, виявити позитивні та ресурсні якості молодої людини, які допоможуть їй подолати складну ситуацію, включити її у соціально значущу діяльність відповідно до здібностей та інтересів, спонукати молоду людину до самовиховання, налагодити конструктивну взаємодію та довіру.

Висновки

Сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Тому в умовах сьогодення України першочерговим вбачається: запровадження широкомасштабної інформаційно-просвітницької та роз'яснювальної роботи з метою підвищення рівня правової культури населення та поінформованості про проблему насильства і його профілактики в сім'ї; запровадження державної статистичної звітності з питань попередження і профілактики насильства у всіх сферах життя суспільства і, зокрема, сім'ї.

Проблема домашнього насильства є глобальною, і може бути вирішуваною за умов: кадрового забезпечення на всіх рівнях відповідальних за роботу з попередження і профілактики насильства в сім'ї, визначення його функцій; вдосконалення законодавства з питань попередження і профілактики насильства в сім'ї; забезпечення раннього виявлення сімей, в яких відбувається насильство або загроза його вчинення; створення банку даних кризових сімей; відкриття спеціальної телефонної лінії консультацій для запобігання насильству в сім'ї; забезпечення функціонування у кожному регіоні України закладів для жертв насильства в сім'ї; підвищення фахового рівня спеціалістів, які працюють у сфері запобігання насильству у родині загалом та у період її створення, зокрема.

Готовність молоді до шлюбу є сукупністю життєвих компетент- ностей, формування та розвиток яких дасть змогу молодим людям успішно виконувати функції сімейно-шлюбних відносин. І на даному етапі важливим є допомогти майбутній сім'ї у цілому та окремо кожному її членові стати готовим до подолання як загальних проблем, так і, зокрема, попередити прояви домашнього насилля у період створення молодої сім'ї. Тому на перший план щодо актуальності підготовки молодої людини до утворення сім'ї, виходить потреба у профілактиці проявів домашнього насильства серед осіб, які планують створення сім'ї. І консультативні технології є ефективним шляхом досягнення мети формування у молодих осіб позитивного іміджу сімейного способу життя разом з підготовкою їх до виконання родинних обов'язків, статевим вихованням, моральним і правовим вихованням через індивідуальні та групові консультації, круглі столи, вечори запитань і відповідей, тренінги.

Загалом, профілактична робота може бути реалізована на кількох рівнях: особистісному, сімейному, соціальному. На особистісному рівні профілактичні заходи спрямовані на формування таких якостей індивіда, які забезпечують підвищення рівня особистісної відповідальності людини з метою попередження виникнення різних проблем. До провідних форм профілактики на особистісному рівні можна віднести консультування та тренінгові заняття. Профілактичне консультування створене задля виявлення факторів, які зумовлюють відхилення у психічному та соціальному розвитку; надання різним категоріям молоді інформації про можливі наслідки асоціальних дій; подолання педагогічних помилок і конфліктних ситуацій, що породжують різні види насилля.

Література

1. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07.12.2017 № 2849-ІХ. База даних «Законодавство України».

2. Безпалько О. В., Вайнола Р. Х., Капська А. Й. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи. Київ :НПУ-ДЦССМ, 2002. 164 с.

3. Левченко К. Б., Шваб І. А. Ставлення населення України до домашнього насильства. Безпека життєдіяльності. 2007. № 9. 16 с.

4. Профілактика деструктивної поведінки підлітків: навч.-метод. посіб. / за ред. Т. Журавель, Ю. Удовенко. Київ: Вид-во ФОП Буря О. Д., 2022. 144 с.

5. Спіріна Т., Цвігун А. Домашнє насильство над дітьми як соціально- педагогічна проблема. Ввічливість. Humanitas. 2023, 2, C. 157-162.

6. Левицька Т. Л. Розвиток психологічної готовності студентської молоді до створення сім'ї: автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.09 / Національна академія державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького. Хмельницький, 2009. 20 с.

7. Запобігання та протидія домашньому насильству: діяльність закладів освіти: навч-метод посіб. / авт. кол: Андрєєнкова В.Л, Байдик В.В, Войцях Т.В, Калашник О. К. та ін. Київ: ФОП Нічога С. О., 2020. 196 с.

References

1. Pro zapobihannia ta protydiiu domashnomu nasylstvu: Zakon Ukrainy vid 07.12.2017 № 2849-IХ. [On preventing and combating domestic violence: Law of Ukraine dated 07.12.2017 No. 2849-IX]. (2017). Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy».

2. Bezpalko O. V., Vajnola R. Kh., Kapska A. J. (2002). Aktualni problemy sotsialno-pedahohichnoi roboty [Current problems of social and pedagogical work]. Kyiv: NPU-DTsSSM [in Ukrainian].

3. Levchenko K. B., & Schvab I. A. (2007). Stavlennia naselennia Ukrainy do domashnoho nasylstva [The attitude of the population of Ukraine to domestic violence]. Bezpeka zhyttiediialnosti - Life Safety, 9, 16 [in Ukrainian].

4. Zhuravel T., & Udovenko Yu. (Eds.). (2022). Profilaktyka destruktyvnoi povedinky pidlitkiv [Prevention of destructive behavior of teenagers]. Kyiv: FOP Buria O. D. [in Ukrainian].

5. Spirina T., & Tsvihun A. (2023). Domashnie nasylstvo nad ditmy yak sotsialno- pedahohichna problema [Domestic violence against children as a social and pedagogical problem]. Vvichlyvist. Humanitas. - Politeness. Humanitas, 2, 157-162 [in Ukrainian].

6. Levytska T. L. (2009). Rozvytok psykholohichnoi hotovnosti studentskoi molodi do stvorennia simi [Development of psychological readiness of student youth to start a family]. Extended abstract of candidate's thesis. Khmel'nytskyj [in Ukrainian].

7. Andrieienkova V.L, Bajdyk V.V, Vojtsiakh T.V, Kalashnyk O. K. et al. (2020). Zapobihannia ta protydiia domashnomu nasylstvu: diialnist zakladiv osvity [Prevention and counteraction of domestic violence: activities of educational institutions]. Kyiv: FOP Nichoha S. O. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru