Соціальна відповідальність як лакмус зрілості суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальна відповідальність як лакмус зрілості суспільства

Бабій Ілона, студентка кафедри арт-менеджменту та івент-технологій

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Сьогодні в Україні є запит на політичні, економічні та соціокультурні зміни. Але наша держава істотно відчуває тиск на теперішній стан речей чинників глобалізму та споживацтва: вони мимоволі змушують індивіда звикати до думки, що найкраща життєва стратегія плисти за течією. Така світоглядна демаркація позначається на всьому - починаючи від невибагливості пересічного індивіда до згубної інфантильності політиків та управлінців під час прийняття доленосних рішень. Надія на порятунок жевріє завдяки накопиченому впродовж тисячоліть культурно-цивілізаційному капіталу. Нині відбуваються реформи в галузях охорони здоров'я, освіти, державного управління тощо. Такі зміни відбуваються і у сфері культури та креативних індустрій і чи реальні позитивні зміни відбудуться - це соціальна відповідальність кожного. соціальна відповідальність життєдіяльність

Усі ми на планеті Земля взаємозалежні, відповідає кожен! Іноді дії однієї людини можуть змінити хід історії, спровокувати справжні катаклізми або навпаки привести до великих відкриттів.

У працях Платона представлено подвійний характер відповідальності: моральна відповідальність і відповідальність перед законом, котра трансформується у відповідальність за його порушення. Відтак ідеться про два аспекти - позитивний (моральна відповідальність перед суспільством, державою) та негативний (відповідальність, що її людина зазнає у випадку порушення встановлених норм) [3, 8].

Наприклад, аварія на Чорнобильській АЕС, рішення лише однієї людини стало початком великої трагедії, саме через нерозуміння соціальної відповідальності радіоактивна хмара пішла на всю Європу, ніхто не міг подумати, що цілий континент може постраждати від рішення однієї людини. Так само як безконтрольність дітей і молоді в сучасному суспільстві - обписані під'їзди, стіни споруджень, невігластво, суспільний вандалізм. Усе це наслідних суспільної безвідповідальності.

У комплексі різноманітних змін в українському суспільстві набирає сили трансформація структури традиційних цінностей. Кожна людина долучається до ціннісної системи суспільства в процесі соціалізації, тобто формування особистості за певними соціальними правилами, зразками, цінностями. На жаль, відповідальність як моральна цінність суттєво втратила свої позиції впродовж кризових 90-х рр. ХХ ст. та бурхливого початку ХХІ ст. І саме зараз соціальна відповідальність має стати індикатором і водночас ефективним інструментом реалізації суспільних цінностей у життєдіяльності людини, відображаючи рівень її громадянської зрілості та моральності [1, 40].

Питання соціальної відповідальності стають усе більш актуальними щороку у зв'язку з низкою причин, серед яких найважливішими є: глобалізація економічного простору, інтелектуалізація виробництва, соціалізація трудових відносин, зростання техногенних та екологічних катастроф. Соціальна відповідальність - це комплексна і динамічна система цінностей, що визначає діяльність усіх учасників соціальних дій.

Соціальна відповідальність громадянина виражається в активній життєвій позиції, у максимальному розкритті свого творчого потенціалу, дотриманні норм соціальної етики в стосунках з іншими людьми, з державою, з природою, у свідомій передачі громадянином частини доходів (у вигляді податків) на суспільні потреби [2, 41].

Соціальна відповідальність має певні ступені розвитку. Наприклад, людина може бути законослухняною, старанно працювати, виконувати всі свої обов'язки в різних сферах життя, таку людину можна вважати соціально відповідальною. Але є ще інший рівень, коли людина свідомо робить добрі справи - займається волонтерством чи благодійною діяльністю, дбає, береже та відновлює природу, допомагає ближнім.

Соціальну відповідальність поділяють на такі види: моральна відповідальність (порушення звичаїв, традицій і культурних норм), політична відповідальність (порушення норм, встановлених суспільством стосовно політичних діячів), корпоративна відповідальність (порушення корпоративної культури та норм, встановлених всередині певної організації), релігійна відповідальність (порушення норм, заснованих на релігійних культах і вірі в Бога). Усі ці види соціальної відповідальності мають так званий пасивний характер, оскільки для порушників не передбачено ніякого примусового впливу. На відміну від зазначених вище видів, існує правова відповідальність, яка настає у випадку порушення норм державно-організованого права. Вона має активний характер, оскільки передбачає активний психологічний вплив на порушника аж до застосування примусового фізичного впливу [4, 13].

Саме рівень зрілості суспільства вказує на те, на скільки воно є соціально- відповідальним. Завдяки принципам соціальної відповідальності ми можемо визначити на скільки суспільство є зрілим. До основних принципів належать:

- підзвітність (організація повинна звітувати про рівень впливу їхньої діяльності на навколишнє середовище та суспільство);

- прозорість (означає те, що суб'єкти господарської діяльності повинні бути відкритими під час їх рішень і діяльності, але це не розповсюджується на дії, які можуть порушити правові норми, тобто розкриття конфіденційної інформації чи інформації, яка захищена законом);

- гуманність (визнання прав людини, зазначених у Всесвітній декларації з прав людини);

- поміркованість у прийнятті рішень (адекватне оцінювання наслідків прийнятих рішень);

- патріотизм (вказує на цінність Батьківщини);

- відчуття обов'язків (моральні зобов'язання, які людина виконує з почуттям совісті);

- працелюбність (позитивне ставлення до процесу трудової діяльності);

- творча спрямованість (творча ініціатива);

- духовність (розвиток духовних задатків людини) [5, 16].

Ціннісні орієнтації являються лакмусом зрілості особистості, показником духовного багатства та здатності перетворювати суспільство. Тобто для того, щоб людина була соціально-відповідальною, необхідно змалечку розвинути в неї відчуття цінностей. Наразі ми чимало бачимо неконтрольованих дітей і молодь, яким не прививали моральних принципів, почуття поваги, співчуття, взаєморозуміння, вони є безвідповідальними і не знають, що їхні дії можуть впливати на суспільство та довкілля. Але ще страшнішим є те, якщо вони це розуміють і навмисно завдають шкоди. Такі люди зазвичай виростають без відчуття совісті та співчуття, вони стають нервовими та дратівливими. Тому кожен з нас має піклуватися про ближнього, прививати одне одному відчуття соціальної відповідальності, адже саме це є ознакою зрілості суспільства.

Література

1. Грішнова О. А. Соціально-економічні та демографічні наслідки системної кризи в Україні та шляхи їх подолання // Соціальна відповідальність у контексті подолання системної кризи в Україні. Київ : Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка, 2011. С. 40.

2. Грішнова О. А. Соціально-економічні та демографічні наслідки системної кризи в Україні та шляхи їх подолання // Соціальна відповідальність у контексті подолання системної кризи в Україні. Київ : Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка, 2011. С. 41.

3. Охріменко О. О., Іванова Т. В. Соціальна відповідальність // Наукові підходи до визначення сутності соціальної відповідальності : навч. посіб. Київ : НТУ України «Київ. політех. ін-т», 2015. С. 8.

4. Охріменко О. О., Іванова Т. В. Соціальна відповідальність // Наукові підходи до визначення сутності соціальної відповідальності : навч. посіб. Київ : НТУ України «Київ. політех. ін-т», 2015. С. 13.

5. Охріменко О. О., Іванова Т. В. Соціальна відповідальність // Наукові підходи до визначення сутності соціальної відповідальності : навч. посіб. Київ : НТУ України «Київ. політех. ін-т», 2015. С. 16.

Размещено на Allbest.ru