Психолого-педагогічні аспекти соціалізації старшокласників в умовах сучасних змін

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЗВО «Одеська академія неперервної освіти Одеської обласної ради»

Психолого-педагогічні аспекти соціалізації старшокласників в умовах сучасних змін

Букач Микола Миколайович доктор педагогічних наук, професор кафедри освітньої політики

м. Одеса

Анотація

У статті висвітлені психолого-педагогічні аспекти соціалізації. З'ясовано, що високим рівнем соціалізації є соціальна зрілість, реалізація якої передбачає не лише розвиток соціальних аспектів особистості, а включає в себе функціональну соціальну адаптованість, спрямовану на активне формування соціальних знань, набуття соціального досвіду та відповідної соціальної культури.

Визначено, що соціалізація - це процес формування дорослості й почуття дорослості, який є специфічним за соціальною формою самосвідомості та продовжується безперервно протягом усього життя. Йому властива внутрішня динаміка здобутків і втрат, безмежність саморозкриття особистості, проте найважливішим рівнем соціалізації особистості є соціальна зрілість.

Проаналізовано вікові особливості підлітків та розвиток їх соціалізації. Почуття дорослості та спілкування з ровесниками стає значимою сферою соціальної взаємодії підлітка. Каталізатором для активізації такої взаємодіє є прагнення до подолання самотності та налагодження соціальних зав'язків. Соціалізація особистості здійснюється в процесі цілеспрямованого виховання, що має на меті підготовку кожного покоління до життя, враховуючи соціокультурну ситуацію. Соціалізація старшокласників може бути доречною завдяки їх психофізіологічній готовності, але здебільшого вони не мають достатнього соціального досвіду, що може призвести до ризику дезадаптації. Саме завдяки таким різновекторним перетворенням, вони починають усвідомлювати власну неповторність.

Встановлено, що розвиток особистості підлітків відбувається не лише за рахунок освоєння ними нового соціального простору, але й пізнання і усвідомлення власних якостей через призму вимог соціального середовища.

Ключові слова: соціалізація, виховання, старшокласники, підлітки, підлітковий вік, соціальна зрілість.

Abstract

Bukach Mykola Mykolayovych Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of the Department of Educational Policy, Odesa Regional Academy of in-Service Education of the Odesa Regional Council, Odesa,

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL ASPECTS OF SOCIALIZATION OF HIGH SCHOOL STUDENTS IN THE CONDITIONS OF MODERN CHANGES

The article highlights the psychological and pedagogical aspects of socialization. It was found that a high level of socialization is social maturity, the implementation of which involves not only the development of social aspects of the individual, but also includes functional social adaptability aimed at active formation of social knowledge, acquisition of social experience and appropriate social culture.

It was determined that socialization is a process of forming adulthood and a sense of adulthood, which is specific to the social form of self- awareness and continues continuously throughout life. It is characterized by the internal dynamics of gains and losses, the limitless self-disclosure of the individual, but the most important level of socialization of the individual is social maturity.

The age characteristics of teenagers and the development of their socialization are analyzed. The feeling of adulthood and communication with peers becomes a significant area of social interaction of a teenager. The catalyst for the activation of such interaction is the desire to overcome loneliness and establish social ties. Socialization of personality is carried out in the process of purposeful education, which aims to prepare each generation for life, taking into account the socio-cultural situation. Socialization of high school students may be appropriate due to their psychophysiological readiness, but mostly they do not have enough social experience, which can lead to the risk of maladjustment. Thanks to such multi-vector transformations, they begin to realize their own uniqueness.

It was established that the development of the personality of teenagers occurs not only due to their mastering a new social space, but also knowledge and awareness of their own qualities through the prism of the requirements of the social environment.

Keywords: socialization, upbringing, high school students, teenagers, adolescence, social maturity.

Постановка проблеми

Проблема соціалізації, як аспект психолого- педагогічного дослідження, набуває значення через виклики форму- вання особистості в умовах нестабільного суспільства. Характер суспільства, його унікальні риси та потреби визначають процес соціалізації.

Перетворення у суспільстві призводять до змін у критеріях і нормах життєдіяльності людини та умов для її творчої самореалізації. У цьому контексті особливо важливим стає визначення конкретних факторів, умов та соціальних суперечностей, які впливають на специфіку соціалізації молоді.

Різноманітне життя людини передбачає вміння орієнтуватися в соціальних, інформаційних та економічних процесах і явищах, здатність використовувати накопичений досвід попередніх поколінь, самостійно визначати свій життєвий та професійний шлях, а також адаптуватися до навколишнього середовища та складнощів у сфері міжособистісної взаємодії та соціальних контактах. Це вимагає прояву активності та творчості у власному самовираженні.

Тому процес розвитку особистості старшокласника, його успішна самореалізація, взаємодія з соціальним середовищем та готовність до активної участі у різних сферах суспільного життя будуть визначатися розвитком процесу соціалізації. знання соціалізація віковий

Зміна системи цінностей українського суспільства, спричинена динамічністю соціальних, політичних, економічних процесів та зниженням рівня соціального контролю, яка може призвести до втрати особистістю духовних орієнтирів. Це в свою чергу може викликати прояви зневаги до інших та втрату життєвих орієнтирів. Така ситуація підкреслює необхідність виховання відповідальності та формування ціннісного ставлення як до самих себе, так і до інших людей, особливо в контексті процесу соціалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Психолого-педагогічні аспекти процесу соціалізації стають важливою проблемо педагогічної та психологічної науки, та займають ключове місце в розумінні становлення особистості. Наукові здобутки, які стосуються різних аспектів соціалізації особистості, набувають особливої актуальності та привертають значний науковий інтерес, особливо в контексті виховання старшокласників.

Аналіз наукових вислідів та педагогічної практики дозволяють відзначити важливі дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців, які розкривають сутність та різноманітність процесу соціалізації особистості.

У психолого-педагогічних джерелах спостерігається схильність дослідження процесу соціалізації молоді. Проблема соціалізації молодого покоління зазнала досить змістовного аналізу в зарубіжній та вітчизняній літературі. Теоретико-методологічні засади соціалізації були досліджені філософами, соціологами, психологами, а саме А. Бандурою, Ф. Гіддінгсом, Е. Дюркгеймом, Е. Еріксоном, А. Маслоу, Г. Тардом, З. Фрейдом, педагогами, соціальними педагогами О. Авраменко, О. Безпалько, Ю. Завгороднім, Р. Зозуляк-Случик, Г. Лещук, Г. Олійник, М. Фіцулою та ін. [1].

Проте в площині визначення психолого-педагогічних аспектів соціалізації старшокласників в умовах сучасних змін представлений в наукових вислідах недостатньо розгорнуто.

Метою статті є висвітлення психолого-педагогічних аспектів соціалізації старшокласників в умовах сучасних змін.

Виклад основного матеріалу

Досліджуючи поняття «соціалізації», важливо зазначити, що серед вчених немає загальної згоди на його визначенні. Так, М. Фіцула, враховуючи останні дослідження в галузі педагогіки та психології, співставляє це поняття з «соціальним становленням» [2]. Т. Кравченко розглядає цей процес як формування соціальної компетентності, знань, обізнаності та досвіду в питаннях, пов'язаних з її функціонуванням в суспільстві [3].

І. Бех акцентує увагу на тому, що процес соціалізації особистості, зокрема підлітка - це процес формування дорослості й почуття дорослості, який є специфічним за соціальною формою самосвідомості [4]. Процес соціалізації ніколи не завершується, він продовжується безперервно протягом усього життя. Йому властива внутрішня динаміка здобутків і втрат, безмежність саморозкриття особистості, проте найважливішим рівнем соціалізації особистості є соціальна зрілість. Тобто соціальна зрілість є результатом соціалізації особистості.

За відзначенням В. Муляр, соціальна зрілість розглядається як суб'єктивна характеристика самовизначення особистості, яка виступає ключовим елементом її діяльнісної структури. Ця якість спрямована на активне формування соціальних знань, набуття соціального досвіду та відповідну соціальну культуру. [5]. Таким чином, реалізація соціальної зрілості передбачає не лише розвиток соціальних аспектів особистості, які інтегрують соціальні знання та досвід, а й включає у себе функціональну соціальну адаптованість.

Як відомо, соціалізація є процесом постійним і безперервним, проте найбільш вирішальним періодом у цьому процесі є підлітковий вік. Згідно з концепцією Ж. Піаже, підлітковий вік відзначається формуванням когнітивних передумов для розвитку соціальної зрілості.

У цьому віці життєвий досвід та рівень розвитку інтелектуальних здібностей у дітей вже дозволяють їм сприймати поняття соціального устрою. Підлітки не лише спостерігають, але й активно беруть участь у житті родини та суспільства, що сприяє їхньому соціальному розвитку [6].

В цей віковий період, на думку О. Штепи, визначається складність у процесі особистісного зростання, що характеризується різноманітними аспектами соціальної зрілості. Розвиток соціальної зрілості у старшокласників переважно здійснюється через власний досвід спілкування у безпосередніх соціальних взаємодіях. Підлітки в цьому віці піддаються впливу соціуму, його культури, соціальних норм і моральних цінностей, що становить важливий аспект соціалізації особистості [7].

Відомо, що основними сферами соціалізації є діяльність, спілкування та самосвідомість. У своїй діяльності старшокласники виявляють себе активною частиною суспільної взаємодії, визначають особистісні сенси життя, самостійність, ініціативу та творчість, освоюючи нові способи вираження власної активності. У сфері взаємодії між учнями та вчителями відбувається глибоке розуміння себе та інших учасників даного процесу, збагачення вмісту партнерства та сприйняття один одного на рівні поваги, толерантного ставлення.

Соціалізація особистості здійснюється в процесі цілеспрямова- ного виховання, що має на меті підготовку кожного покоління до життя, враховуючи соціокультурну ситуацію. Згідно зі ствердженнями сучасної дослідниці Р. Зозуляк-Случик, ефективність соціалізації старшокласників, залежить від узгодженості соціально-виховних впливів педагогічного колективу під час навчання, виховання та активної участі учнів в житті закладу освіти. Вік старшокласників належить до старшого підліткового віку, який зазначається певними особливостями та є важливим чинником та впливає на процес соціалізації [8].

Проблема дисбалансу фізичних, фізіологічних та психічних аспектів дорослішання підлітків, за визначенням М. Мірошник, часто ускладнюється проявами акселерації, або прискорення темпів фізичного розвитку та ретардації, а саме уповільнення темпів фізичного розвитку. Підлітки, у яких проявляються прискорені темпи фізичного розвитку почувають себе серед однолітків більш впевнено та комфортно, маючи певні соціальні переваги. Разом з тим, у дітей, в яких проявляється уповільнення темпів фізичного розвитку, спостерігаються пригніченість, стурбованість, сором'язливість через свою дитячу зовнішність, що ускладнює їм налагодження соціальних контактів та уповільнює процес соціалізації [9].

Враховуючи раніше викладене, зауважимо, що соціальна ситуація розвитку підлітків суттєво відрізняється від ситуацій розвитку, яка була в дитинстві, перехід до дорослості стає причиною того, що підліток по іншому розставляє акценти між сім'єю, однолітками і школою.

Найбільш продуктивно, як ми вважаємо, на створення нової соціальної ситуації розвитку особистості підлітка та його соціалізації, впливає група однолітків, адже низка фізіологічних та соціально- психологічних процесів, які супроводжують дорослішання, а саме статеве дозрівання, прагнення до здобуття емоційної незалежності від дорослих, суперечливе ставлення до навчання та ін.

Отже, спілкування з ровесниками стає значимою сферою соціальної взаємодії підлітка. Каталізатором для активізації такої взаємодіє є прагнення до подолання самотності.

Результатом такої взаємодії виявляються нові поведінкові реакції: налагодження дружніх зв'язків, формування емоційної прив'язаності, об'єднання у соціальні групи, на основі творчих та спортивних інтересів. Задля ефективного протікання процесів соціалізації, підлітку важливо мати референтну групу, цінності якої він приймає, на чиї норми поведінки і оцінку він орієнтується. Саме завдяки групам однолітків, створюються підстави і механізми щодо соціального становлення [1].

Втім, успішна соціальна адаптація у референтній групі, як зазначає науковець О. Авраменко, потребує від підлітка самопрезен- тації, яка в свою чергу активізує діяльність щодо подальшого розвитку. Самопрезентація є саме тим механізмом, який дозволяє підлітку перевірити результати власного інтелектуального розвитку, досягнень у значимій сфері діяльності та відповідно власної популярності серед однолітків, а отже і відчути власний соціальний статус та інтегруватися в соціальну групу. Шляхами покращення власного соціального рейтингу серед однолітків, підлітки бачать через гарне навчання, суспільну активність, зовнішню привабливість, прояв здібностей у тих чи інших видах діяльності [10].

Однак, слід наголосити, що глибока зацікавленість підлітка до таких сфер діяльності, як музики, малювання, історія, комп'ютерне програмування тощо, часто носить егоцентричний характер, так як головним їх призначенням є не поглиблення компетентності в означених сферах, а спосіб самоствердження, досягнення лідерства серед ровесників. Іншими словами, це намагання привернути до себе увагу оригінальністю своїх занять, виділитись, підвищити свій авторитет в очах інших.

Наукова позиція В. Радула наголошує, що з метою розширення соціальних зв'язків та самоствердження, підліток вимушений проявляти активність у пошуку та реалізації власної індивідуальності та унікальності, що само по собі вже свідчить про розширення процесів соціалізації. Якщо, на початковому етапі входження у групу, основна увага приділялася соціальній адаптації, то у подальшому, мова вже йде про індивідуалізацію, яка є наступним етапом соціалізації, і «пояснюється прагненням до підтвердження самоцінності, бажання бути гідним уваги й отримати визнання інших, набути впевненості в собі» [11].

Важливо відмітити, що особливістю цього періоду є конкуренція різних точок зору на вирішення життєво важливих проблем для підлітка, коли думці батьків протиставляється точка зору однолітків. Однак слід зазначити, що базові ціннісні орієнтації підлітка, розуміння ним соціальних проблем, моральні оцінки подій і вчинків, продовжують залежати в першу чергу від позиції батьків, не дивлячись на прагнення підлітка звільнитись від опіки, контролю дорослих і здобути автономність.

Тим не менш, поступово, соціалізуючі аспекти беруть верх, проявляючись у тому, що взаємодія з батьками відходить на другий план, а провідного значення набуває приналежність до групи однолітків. Це той період, який називають періодом «перерізання емоційної пуповини», коли дитина прагне щоб з її думкою рахувалися і дозволяли більшої свободи дій. Зміна соціальної позиції дитини, потребує від батьків переусвідомлення і визнання права підлітка на власний вибір [8].

Слід наголосити, на суттєвому впливі саме соціальних факторів на формуванні почуття дорослості. Адже, виховне середовище у якому опинилася дитина, розширені можливості у спілкуванні з однолітками та якість інформаційного забезпечення становлення підлітка, сприятимуть пришвидшенню формування відчуття дорослості, і навпаки, обмеженість у спілкуванні з ровесниками, гіперопіка з боку дорослих, несприятливе виховне середовище, виступатимуть засобами гальмування цього процесу. Якщо особистість підлітка формується в таких несприятливих умовах, у нього може розвинутись неадекватне ставлення до дорослих, яке проявляється через ігнорування вимог або недоброзичливе ставлення.

Також суттєвим є той факт що соціалізація старшокласників є доцільною через їхню психофізіологічну зрілість, але водночас вони не мають достатнього соціального досвіду, що може призвести до ризику дезадаптації. Це може виявитися у байдужому ставленні до навчання та суспільно корисних справ, а також у конфліктах з оточуючими. Натомість важливим завданням закладів освіти є знаходження нових педагогічних методів та технологій для педагогічних створення умов, необхідних для розвитку соціалізації старшокласників.

Висновки

Отже, становлення особистості підлітків відбувається не лише за рахунок освоєння ними нового соціального простору, але й пізнання і усвідомлення власних якостей через призму вимог соціального середовища. Саме завдяки таким різновекторним перетворенням, вони починають усвідомлювати власну неповторність. Тому соціалізація особистості залежить від значної кількості різноманітних умов, які з різною інтенсивністю впливають на даний процес, що призводить до формування соціально зрілої особистості.

Література

1. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: Європейські абриси. Київ: ВіРА ІНСАЙТ, 2014. 444 с.

2. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб. Київ: Академвидав, 2006. 560 с.

3. Кравченко Т.В. Сучасні характеристики соціалізації. Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. Київ, 2007. № 3. С.11-19.

4. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: наук.- метод. посібник. Київ: ІЗМН, 1998. С. 124-129.

5. Муляр В.І. Проблема становлення особистості в системі індивід суспільство: монографія. Житомир: ЖДТУ, 2005. С.20-36.

6. Piaget J. The growth of logical thinking from childhood to adolescence. New York, 1958.

7. Штепа О. С. Диспозиційна модель особистісної зрілості: монографія. Київ, 2006. 176 с.

8. Зозуляк - Случик Р. В. Основи соціалізації особистості: навч. посібник. Івано-Франківськ: НАІР, 2015. 223 с.

9. Особистісна зрілість як проблема сучасної психології: монографія / наук. ред. З. М. Мірошник. Кривий Ріг: Р. А. Козлов, 2019. Том 1. 220 с. С. 125-132.

10. Авраменко О.О. Соціалізація особистості в контексті вітчизняних та зарубіжних науково-педагогічних досліджень. Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки». Черкаси, 2015. № 10. С. 7-13.

11. Радул В.В. Соціально-педагогічна зрілість. Спеціальний курс: навч. посіб. Кіровоград: «Імекс ЛТД», 2002. 248с.

Referenсes

1. Lavrychenko, N.M. (2014). Pedagogy of socialization: European outlines [Pedahohika sotsializatsii: Yevropeiski abrysy]. Kyiv ViRA INSIGHT [in Ukranian].

2. Fitsula, M.M. (2006). Pedagogy [Pedahohika]. Kyiv: Akademvydav [in Ukranian].

3. Kravchenko, T.V. (2007). Modern characteristics of socialization [Suchasni kharakterystyky sotsializatsii]. Pedagogy and psychology. Bulletin of the APN of Ukraine. Kyiv [in Ukranian].

4. Beh, I.D. (1998). Personally oriented education [Osobystisno zoriientovane vykhovannia]. Kyiv: IZMN [in Ukranian].

5. Mulyar, V. I. (2005) The problem of personality formation in the individual society system [Problema stanovlennia osobystosti v systemi indyvid suspilstvo]. Zhytomyr: Zhdtu [in Ukranian].

6. Piaget, J. (1958).The growth of logical thinking from childhood to adolescence. New York.

7. Shtepa, O. S. (2006). Dispositional model of personal maturity [Dyspozytsiina model osobystisnoi zrilosti]. Kyiv [in Ukranian].

8. Zozulyak - Sluchyk, R.V. (2015). Fundamentals of personality socialization [Osnovy sotsializatsii osobystosti]. Ivano-Frankivsk: NAIR [in Ukranian].

9. Personal maturity as a problem of modern psychology monograph [Osobystisna zrilist yak problema suchasnoi psykholohii] (2019). Z. M. Miroshnyk. Kryvyi Rih: R. A. Kozlov. Volume. 2 [in Ukranian].

10. Avramenko, O. O. (2015). Socialization of personality in the context of domestic and foreign scientific and pedagogical research [Sotsializatsiia osobystosti v konteksti vitchyznianykh ta zarubizhnykh naukovo-pedahohichnykh doslidzhen]. Cherkasy. No. 10 [in Ukranian].

11. Radul, V.V. (2002). Socio-pedagogical maturity. Special course [Sotsialno- pedahohichna zrilist. Spetsialnyi kurs]. Kirovohrad: Imex Ltd. [in Ukranian].

Размещено на Allbest.ru