Українські мігранти в європейських країнах: інтеграційні та дезінтеграційні процеси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українські мігранти в європейських країнах: інтеграційні та дезінтеграційні процеси

Основним напрямом міжнародної міграції стали країни Європи, що зумовлено низкою чинників. Насамперед територіальною близькістю, а також політикою створення максимально сприятливого режиму прийому та облаштування біженців з України як з боку держави, так і з боку громадянського суспільства в цих країнах. Громадяни України та інших країн, які мають посвідку на проживання в Україні, в країнах Європи набули особливого статусу в нормах міжнародного права. У зв'язку із війною РФ проти України від 24 лютого 2022 р. українські громадяни можуть звертатися за міжнародним захистом у Європейському Союзі (отримання притулку). Отримати можна статус біженця чи додатковий захист. Водночас актуальним став ще один інструмент - «тимчасовий захист» в Європейському Союзі.

Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 4 березня 2022 р. проголосувала за застосування Директиви від 20 липня 2001 р. № 2001/55/ЄС про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб і несення їх наслідків (далі - Директива). Це рішення вже опублікували в Офіційному віснику ЄС[Соипсі1 Directive, 2001].

Цей спеціальний захисний статус було активовано навесні 2022 р. уперше з моменту його створення після війн в Югославії у 1990-х роках. Він покликаний забезпечити допомогу людям, які рятуються від війни. А крім того, зменшити навантаження на систему надання притулку, дозволяючи заявникам отримати дозвіл S швидко та без проходження класичної процедури. Право на проживання видають на один рік. Але воно може подовжуватися до тих пір, поки особи наражаються на серйозну небезпеку у разі повернення. Біженці можуть привезти із собою членів сім'ї. Крім того, якщо обставини складуться так, що уряд і після п'яти років не скасує тимчасовий захист, власники статусу S отримують звичайну посвідку на проживання категорії B. Біженці з України мають право відразу після набуття захисного статусу S почати працювати, а діти - ходити до школи.

Виникла нова соціальна реальність: мільйони громадян України, не втративши українського громадянства, отримали статус, що дає можливість спрощеної інтеграції в країнах перебування, по суті, відповідний правам місцевих громадян у питаннях житла, роботи, медицини та проведення дозвілля. Але з інтеграцією у суспільства держав Європи одночасно відбувається процес тією чи іншою мірою дезінтеграції з українським соціумом мільйонів громадян України. З часом слабнуть і можуть втрачатися зв'язки з Батьківщиною. На даний момент у відкритому доступі є статистичні дані щодо міграції, зібрані в українських та міжнародних організаціях та установах. Лише нещодавно у відкритому доступі та ЗМІ почали з'являтися і перші результати соціологічних досліджень. Поки що цей процес перебуває на початковій стадії.

Крім вивчення теоретичної та емпіричної інформації, автор із квітня по вересень 2022 р. використав також метод включеного нестандартизованого спостереження, перебуваючи в ролі учасника серед українських мігрантів у Швейцарії. Проходячи всі етапи цих процесів на власному досвіді та в аналогічному юридичному статусі. Це давало змогу проводити польове вивчення індивідів і соціальних процесів у їхньому природному середовищі та у повсякденних життєвих обставинах, тобто вивчення соціальної групи «зсередини». Дані спостереження також були використані для написання цієї розвідки.

Кількість біженців з України, зареєстрованих для тимчасового захисту станом на 30 серпня 2022 р., досягла 3 млн. 969,54 тис., повідомили в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців. За п'ять тижнів з 20 липня зростання становило близько 260 тис., тоді як за попередні п'ять тижнів близько 305 тис., а всього з кінця травня - близько 1,04 млн. Найбільше біженців зі статусом тимчасового захисту в Польщі - 1 млн. 353,3 тис. при тому, що в країну з України, за даними польської прикордонної служби, з початку війни прибуло 5,797 млн. осіб, а у зворотному напрямі відбуло в Україну 3,835 млн.

Слідом йдуть Німеччина та Чехія, де кількість біженців, що зареєструвалися для тимчасового захисту, з України склала відповідно 670 тис. (дані не змінюються з 21 червня) і 423,2 тис. ООН, посилаючись на дані уряду, зазначає, що всього в Німеччині, де українцям було дозволено перебувати без реєстрації до кінця серпня, було зафіксовано 971 тис. біженців з України, що майже на 80 тис. більше, ніж п'ять тижнів тому.

У Чехії ситуація, згідно з інформацією ООН, інша: за статусом захисту звернулися майже всі, хто прибув - 423,2 тис. з 423,37 тис. Італія, як і раніше, йде на четвертому місці за кількістю зареєстрованих біженців з України - 153,97 тис., а замикає п'ятірку Іспанія - до 139,02 тис.

Окремо ООН вказує РФ і Білорусь, український кордон з якими перетнули відповідно 2 млн. 414,08 тис. (приріст за 5 тижнів - 668,28 тис.) та 16,7 тис. осіб. За інформацією ООН, у РФ зафіксовано всіх, хто перетнув кордон, тоді як у Білорусі - 12,51 тис. Дані про набуття ними статусу відсутні, як і дані про перетин кордону України у зворотному напрямі.

Загалом, за даними ООН на 30 серпня, з України з початку війни було зафіксовано 11,976 млн. виїздів, тоді як в'їздів (без даних Угорщини, РФ і Білорусі та з 28 лютого) - 5,325 млн. «З початку російського вторгнення майже третина українців були змушені залишити свої будинки. На сьогодні це найбільша криза переміщення людей у світі. В Україні понад 6,6 млн осіб залишаються переміщеними внаслідок війни», - зазначили в організації [Operational Data Portal].

Швейцарія подолала рубіж прийому понад 60 тис. біженців з України, які отримали захисний статус S у серпні 2022 р., повідомив у своєму Твіттері Державний секретаріат з питань міграції (SEM). Таким чином, за даними статистики, українців у Швейцарії більше, ніж однієї з чотирьох державнотворчих етномовних груп Швейцарії, романшів (rumantschs). Їх, за різними оцінками країни, від 37 тис. до 60 тис. Із 33 645 українських мігрантів працездатного віку в Швейцарії (від 18 до 64 років) зі статусом S вже мають роботу 3375. Тобто, за офіційними даними, зайнятість українських біженців становить 10,03%. Майже чверть працюючих (24%) зайняті у готельному та ресторанному сегменті ринку. Практично кожен п'ятий (17%) працює у секторі «Планування, консалтинг, ІТ». На сільське господарство та освіту припадає відповідно 8% та 7% із тих, хто має статус S. На запитання щодо кількості школярів, Держсекретаріат з питань міграції зазначає, що 17 263 отримувачі статусу S перебувають у віці від 4 до 17 років. Зокрема, з України приїхали 12 648 дітей віком від 4 до 13 років, 2336 - від 14 до 15 років та 2279 - підлітки від 16 до 17 років. Також у Швейцарії зараз мешкає 3162 малюки віком від нуля до трьох років [Fragen und Antworten zur Ukraine-Krise].

Ситуація ускладнилася тим, що в очах громадськості, а іноді й офіційних осіб Європи, часом немає відмінності між біженцями та нелегальними економічними мігрантами, а також «соціальними туристами». Це стало приводом для популістських спекуляцій і скандалів у ЗМІ. Наприклад, лідер найбільшої опозиційної партії Німеччини «Християнсько-демократичний союз» (ХДС) Фрідріх Мерц в інтерв'ю BILD TV заявив, що в Німеччині зараз відчувають «соціальний туризм» серед біженців, маючи на увазі українців. Так, він поскаржився, що громадяни України подорожують до Німеччини та назад. Після хвилі критики він перепросив і заявив, що невдало висловився [Сітнікова, 2022].

Однією з першочергових цілей у загальноєвропейській державній міграційній політиці визначено створення умов для реалізації прав біженців, а також поставлено завдання щодо створення умов для прийому та розміщення мігрантів, адаптації їх до існуючого соціально-економічного стану та особистої участі біженців в облаштуванні. Вирішення проблеми біженців не може обмежуватися лише наданням правового статусу. Необхідно забезпечити їх соціально-економічні права, у тому числі право на участь у програмах інтеграції, які розробляють органи державного управління з питань біженців.

Право біженців на освіту, працевлаштування, професійне навчання, придбання рухомого та нерухомого майна, медичну допомогу та соціальний захист виділено у вигляді окремих положень, що зрівнюють біженців із громадянами Евросоюзу. Зупинимося на основних положеннях щодо інтеграції українських біженців.

Практика показала, що проблема адаптації та інтеграції біженців у нове суспільство постає як для самих біженців, так і для держави відразу після визнання іноземця біженцем і є найбільш складною на початковому етапі. Для пом'якшення цього процесу програми адаптації необхідно розпочинати з моменту звернення іноземця з клопотанням про визнання біженцем (набуття статусу тимчасового захисту). Серед таких програм можуть бути мовні курси, ознайомлення із законодавством про біженців, соціально-економічними умовами проживання у країні.

Існує також проблема у зв'язку з нерівномірним розподілом навантаження на територіальні органи з прийому біженців і різними умовами та можливостями вирішення питань їх інтеграції. Також мовний бар'єр затримує їхнє працевлаштування і не дає змоги перейти на самозабезпечення без підтримки держави. На практиці складно вирішуються питання як розміщення біженців, так і працевлаштування. Але законодавство визначає можливість реалізації соціально-економічних прав біженців насамперед через інтеграцію їх, а держава бере на себе обов'язок щодо сприяння інтеграції біженців.

Можливості держави щодо забезпечення біженців житлом обмежені. Тому запропоновані проєкти інтеграції прив'язуються до можливостей. Найреальніша форма забезпечення житлом та роботою - у сільській місцевості. Проте такі пропозиції найчастіше не збігаються з бажаннями біженців. Зрозуміло, що для біженців потрібно шукати спеціальні форми визначення на проживання з ув'язкою можливості працевлаштування як на наявні вільні робочі місця та вакансії на ринку праці, так і спеціально створені для біженців. При цьому важко розраховувати на використання професійної кваліфікації біженців, багатьом пропонується пройти нову професійну підготовку.

Інтеграція включає ряд складових. По-перше, це процес, що розвивається у часі, який починається з моменту звернення про надання притулку. По-друге, він динамічний та двосторонній. Це природно, оскільки сторони зацікавлені у якнайшвидшому вирішенні проблеми. По-третє, інтеграція не має йти моментально, а вимагає певного часу і відбувається поетапно. Четвертою складовою є участь у процесі інтеграції сторін, які мають відношення до проблеми.

Основна мета політики інтеграції біженців полягає у встановленні відповідальних взаємин між біженцями та приймаючими суспільствами. У кожному конкретному випадку процес інтеграції відбувається індивідуально, немає єдиного рецепту дій. Є загальні принципи, на яких можлива побудова діяльності.

Важлива робота пов'язана з просуванням позитивної інформації та формуванням сприятливого іміджу України. Можна відзначити показники, що дають змогу оцінити, наскільки процес інтеграції вважатиметься успішним.

Рівень знання мови країни перебування. 2. Наскільки задоволені основні потреби біженців. 3. Наскільки доступні біженцям робочі місця та подальше навчання. 4. Як можуть бути оцінені успіхи дітей біженців. 5. Оцінка рівня ухвалення місцевою громадою. 6. Наскільки забезпечено доступ біженців до основних послуг. 7. Наскільки доступні послуги різним групам: літнім, жінкам та дітям.

За даними проведеного соціологічною службою Центру Разумкова опитування з 20 липня по 25 серпня 2022 р., можемо проілюструвати певні штрихи до портрета українських мігрантів і процесів інтеграції (дезінтеграції). Результати онлайн-опитування «Настрої та оцінки українських біженців» проводилося серед громадян України віком від 18 років, які після початку російської агресії виїхали з України. Респонденти відбиралися методом «снігової кулі» та через розміщення звернень стосовно участі в опитуванні у Facebook-групах, що об'єднують представників української спільноти та біженців у різних країнах (методом «self selected sample»).

Були опитані 511 біженців у 30 країнах. Найбільше серед опитаних біженців, що перебували на території Польщі (110 осіб) та Німеччини (85 осіб). 231 особа була опитана в інших країнах Європейського Союзу, 63 особи - в країнах поза ЄС (Молдова, Туреччина, Швейцарія, Велика Британія, США, Ізраїль) [Настрої та оцінки українських біженців].

Згідно з отриманими даними переважна більшість (65%) біженців прибули до країни теперішнього перебування у березні цього року, а загалом з початку війни до кінця квітня - 84%. Серед біженців переважають жінки (93%). Найбільші вікові групи респондентів становлять люди віком від 30 до 39 років (42%) та від 40 до 49 років (29%). 83% біженців - люди з вищою або незакінченою вищою освітою.

Найбільш представленими серед опитаних соціальними групами є висококваліфіковані фахівці (30%), керівники підприємств та їх підрозділів (14%), підприємці (14%), кваліфіковані робітники (12%), домогосподарки (11%). 90% опитаних біженців до війни мешкали у містах, 10% у селах. Найбільше (45%) біженців виїхали після початку війни з центральних областей України (переважно це жителі Києва (23% усіх опитаних) та Київської області (9%)), 31% зі східних областей, 16% з південних областей і 8% - із західних областей.

51% респондентів відповіли, що вдома переважно розмовляють російською мовою, 40% - переважно українською. 70% вважають рідною українську мову, 20% - російську. 4,5% опитаних зазначили, що їх житло після початку воєнних дій було повністю зруйноване, 8% - що воно постраждало, але може бути відновлене (відремонтоване), 7% не знають, чи постраждало їх житло чи якою мірою постраждало.

74% опитаних перебувають за кордоном з дітьми, 4% з внуками, 23% з чоловіком чи дружиною, 17% зі своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини, 9% з іншими родичами, 4% з друзями чи знайомими, 11% самі. Відповідаючи на запитання, чи залишився в Україні хтось з близьких родичів, 69% респондентів називають батька чи матір, 40% чоловіка (дружину), 12% дітей. 82% респондентів відповіли, що в країні перебування отримали статус тимчасового захисту.

Серед головних проблем, які їх турбують під час перебування за кордоном, найчастіше біженці називають тривогу за те, що відбувається в Україні (87,5%), тривогу за родичів, близьких людей, що залишилися в Україні (80%), тугу за Батьківщиною (70%). Незнання мови країни перебування як головну проблему називають 65% біженців (частіше про неї повідомляють українські біженці в Німеччині - 80%). Серед головних проблем, що їх турбують, 43% біженців також назвали матеріальні проблеми, нестачу грошей (помітно рідше таку відповідь дають біженці, що перебувають у Німеччині - 25%).

Оцінюючи власне матеріальне становище в країні перебування, найчастіше респонденти зазначають, що їм грошей вистачає лише на харчування та на придбання необхідних недорогих речей. При тому, що власний «довоєнний» рівень добробуту в Україні респонденти оцінюють значно вище.

Повернутися в рідні міста після того, як у них стане безпечно, планують 36% біженців. Ще 35% готові виїхати в Україну щойно завершиться російсько-українська війна. Зачекати рік або декілька після завершення війни планують 13% українських біженців. 7% опитаних заявили, що приїдуть одразу, щойно відновлять роботу підприємства, на яких вони працювали, або якщо будуть певні, що знайдуть інше місце для працевлаштування. Взагалі не розглядають варіант повернення додому 7%.

У регіональному вимірі найбільше хочуть повернутися додому якомога раніше жителі заходу та центру України - 18% та 15% відповідно. Суттєво менше таких людей зі східного та південного регіонів (6%). Утім, великий відсоток останніх планують повернутися додому, щойно складеться безпекова ситуація (41% та 48%). 88% респондентів мають намір повернутися в рідні міста, де вони мешкали до повномасштабного вторгнення. 7% мають намір змінити регіон проживання, найчастіше це жителі сходу.

Дії державного керівництва України під час російської агресії 46% респондентів оцінюють позитивно, 12% - негативно (41,5% не змогли оцінити). Лише 18% опитаних вважають достатньою допомогу міжнародного співтовариства Україні, 61% - вважають, що допомога і підтримка України з боку інших країн повинна бути більшою.

Отже, на першому етапі перебування у вимушеній еміграції громадяни України, знаходячись у ситуації фізичної безпеки, стикаються зі складними проблемами адаптації до нових умов існування. До того ж у Європейському Союзі не розроблені більш-менш довгострокові плани щодо українських біженців, але очевидно, що серед таких планів не може бути їхня масова інтеграція. Політики зайняті більш нагальною проблемою доозброєння української армії й недопущення глобалізації конфлікту.

Поки що ж невизначеність майбутнього зумовлює неоднорідність цієї «нової української діаспори» стосовно тактики і стратегії поведінки. Існує категорія тих, хто активно адаптується до вимог ринку зайнятості країни перебування, вивчає мову і має намір залишитися тут. Інша численна категорія - ті, хто зрештою подолає стрес і побоювання перших тижнів війни й має намір повернутися до України. І третя категорія - ті, хто пасивно очікує розвитку подій в Україні і навколо них, задоволені тим матеріально-фінансовим мінімумом, що його надає влада і громади країни перебування.

Джерела

облаштування біженець соціальний допомога

1. Настрої та оцінки українських біженців (липень-серпень 2022 p.). Український центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова. 30 серпня 2022 р. Отримано з: https://razumkov. org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/nastroi-ta-otsinky-ukrainskykh-bizhentsiv-lypen-serpen-2022p?fbclid=IwAR0QNC-MxIjquLiUNyrmLAkvqokcYlWDh-1iIntpiccz1Eozfp_R_-uTnVo.

2. Сітнікова, І. (2022). У німецькій опозиції поскаржилися на «соціальний туризм» з боку українців. Після критики довелося перепрошувати. 27 вересня 2022 р. Отримано з: https://hromadske.ua/posts/u-nimeckij-opoziciyi-poskarzhilisya-na-socialnij-turizm-z-boku-ukrayin-civ-pislya-kritiki-dovelosya-vibachatisya.

3. Council Directive. (2001/55/EC). Official Journal L 212, 07/08/2001 P. 0012-0023. Retrieved from: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj.

4. Fra gen und Antworten zur Ukraine-Krise. Staatssekretariat fur Migration SEM. Retrieved from: https://www.sem.admin.ch/sem/de/home/sem/aktuell/ukraine-krieg.html#1556935528.

5. Operational Data Portal. Ukraine Refugee Situation. Retrieved from: https://data.unhcr.org/en/situations/ukraine#.

Размещено на Allbest.ru