Загрози формуванню просоціальної активності студентів: вплив інформаційно-комунікаційних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загрози формуванню просоціальної активності студентів: вплив інформаційно-комунікаційних технологій

Воронцов Олександр Володимирович аспірант кафедри психології та педагогіки, Київський міжнародний університет, м. Київ

Анотація

За сучасних умов у студентському середовищі можуть виникати соціокультурні загрози, безпосередньо пов'язані з використанням інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання, які чинять вплив на формування просоціальної активності студентів. Збільшення використання інформаційно-комунікаційних технологій сприяє зниженню рівня емпатії серед студентів, а фізична відчуженість останніх ослаблює соціальні зв'язки у студентському колективі, призводячи до зменшення вагомості групових інтересів і необхідності просоціальної активності студентів.

Вивчаючи питання негативного впливу інформаційно-комунікаційних технологій на процес навчання та соціального розвитку студентів, слід брати до уваги актуальну потребу суспільства, пов'язану з необхідністю відродження моральності для подолання моральної деградації. Не встигаючи змінюватися і пристосовуватися до соціуму, який постійно трансформується, студенти опиняються в стані соціальної дезадаптації, що призводить до масової невротизації, породжує тривогу і занепокоєння, почуття самотності і безпорадності в потенційно небезпечному світі. Високий рівень тривожності - вираження реальних та потенційних загроз стабільності студентського колективу, показник його обмежених адаптаційних ресурсів.

Цифровий тип суспільної трансформації, відтак, свідчить про наявність значних соціальних і культурних загроз, пов'язаних із відсутністю стійкості ціннісної системи, і навіть суспільства цінностей загалом. Як результат, у разі відсутності тригерів для підвищення ролі й значення просоціальної активності студентів у колективі, це може призвести до зміни їх соціокультурної ідентичності на користь своєрідного «технологічного відчуження».

Надмірне застосування електронних ресурсів може загрожувати навчанню студентів університету, викликаючи у молодих людей почуття егоїзму, а також дефіцит уваги. Тому нині в студентському середовищі цифрові ризики, перш за все, вбачаються у процесах, пов'язаних із фрагментацією колективів та нівелюванням значення просоціальної активності молодих людей. Як результат, дана ситуація потребує низки кроків, котрі могли б допомогти мінімізувати можливі ризики, пов'язані з діджиталізацією освітнього процесу, серед яких найефективнішим можна вважати формування спеціальних принципів мережевої етики, котрі забезпечили б потребу в просоціальній активності студентів під час здійснення офлайн-комунікації.

Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, просоціальна активність, соціокультурні загрози, студенти, освітній процес.

Abstract

Vorontsov Oleksandr Volodymyrovych Ph.D. Student at the Department of Psychology and Pedagogy, Kyiv International University, Kyiv

THREATS TO THE FORMATION OF PROSOCIAL ACTIVITY OF THE STUDENTS: THE INFLUENCE OF INFORMATION AND COMMUNICATION TECHNOLOGIES

Under modern conditions, socio-cultural threats directly related to the use of information and communication technologies in the educational process may arise in the student environment, since they have influence on the formation of pro social activity of the students. The increased use of information and communication technologies causes decrease in the level of empathy among the students, and the physical alienation of the latters weakens social ties in the student group while leading to the reduce in the importance of group interests and the need for prosocial activity of the students.

When studying the negative impact of information and communication technologies on the studying and social development of the students, one should take into account the current need of the society related to the revival of morality in order to overcome moral degradation. Not having time to change and adapt to the society which is constantly transforming, the students find themselves to have social maladjustment that leads to mass neuroticism, creates anxiety, worry, loneliness and helplessness in a potentially dangerous world. A high level of anxiety is an expression of real and potential threats to the stability of the student group, an indicator of its limited adaptive resources.

The digital type of social transformation, therefore, indicates the presence of significant social and cultural threats associated with the lack of stability of the value system, and even the society of values in general. In the absence of triggers for increasing the role and importance of prosocial activity of the students in the group, this can result in a change in their socio-cultural identity in favour of a so-called `technological alienation'.

The excessive use of electronic resources can threaten the studying of university students causing young people to feel selfish, as well as to have the attention deficit. Nowadays, digital risks in the student environment, thus, are primarily seen in the processes associated with the fragmentation of groups and the leveling of the importance of prosocial activity of young people. As a result, this situation requires a number of steps that could help minimize possible risks associated with the digitalization of the educational process. The formation of special principles of network ethics can be considered the most effective among them, since these principles would ensure the need for prosocial activity of the students during their offline communication.

Keywords: information and communication technologies, prosocial activity, socio-cultural threats, students, educational process.

Постановка проблеми

За сучасних умов поширення інформаційних впливів у суспільстві та інтенсифікації веб-комунікацій, активно розвивається інформаційне середовище, в рамках якого найбільшому тиску піддається духовна сфера: вона вирізняється деформаціями та деструктивними змінами, що виражаються у формі соціальної та психоемоційної напруженості, спотворення моральності, норм суспільства, відсутності адекватності установок та стереотипів у соціумі, а також поширення хибних цінностей. Такі зміни напряму відображаються на всіх процесах та розвитку основних сфер життя суспільства, проте здатні найбільше трансформувати саме молодіжне середовище, зокрема, студентську спільноту, адже і приватне життя, й навчання студентів університету наразі безпосередньо пов'язані з використанням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та засобів поширення інформації.

Відтак, у студентському середовищі можуть виникати загрози, безпосередньо пов'язані зі стрімким розвитком інформаційного суспільства: становлення останнього нині здатне не тільки загострювати класичні небезпеки розвитку й виховання молоді, пов'язані з поширенням радикальних поглядів чи злочинних дій, а й породжувати такі соціокультурні загрози як етноконфесійна неприязнь, уявлення, поєднані з пасіонарністю та активністю у процесі конструювання світу, яскраві прояви стану невизначеності під час окреслення цілей та напрямів саморозвитку особистості тощо. Тому детальне вивчення соціокультурних загроз дає можливість отримати відповіді на питання, пов'язані зі значимістю небезпек, що продукуються, і тим, як змінюється соціокультурне середовище в умовах, за яких відбувається цифрова трансформація суспільства і, отже, умов навчання, спілкування та формування просоціальної активності студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика, пов'язана з питаннями формування просоціальної активності студентів та ризиками, що загрожують даному процесу, перебуває у фокусі досліджень як українських, так і зарубіжних учених. Особливо ця тематика набула популярності під час та по завершенню пандемії COVID-19, адже у цей період і викладачі, і студенти змушені були набувати нових навичок у рамках освітнього процесу, піддаючись безпосередньому соціокультурному впливу інформаційно- комунікаційних технологій. Серед українських дослідників даному питанню приділяли увагу Ю. Чалюк [3], Г. Чуйко, Я. Чаплак і М. Комісарик [4], а в зарубіжному експертному середовищі ця проблематика перебувала у фокусі досліджень таких науковців як Н. Су та С.-П. Ванг [12], Г. Дженкінс [7], С. Діксон [6], С. Палмер [8], К. Сіміллер і М. Грейс [11] тощо. Однак, актуальність обраної теми потребує постійного розширення досліджень, котрі могли б висвітлити загрози, що виникають у процесі використання студентами інформаційно-комунікаційних технологій, одночасно ускладнюючи формування їх просоціальної активності.

Тому метою статті є виокремлення та аналіз загроз, що виникають під час формування просоціальної активності студентів, у зв'язку з використанням ними інформаційно-комунікаційних технологій як під час навчання, так і в якості основного засобу спілкування.

Виклад основного матеріалу

Ключовий недолік, що фіксується дослідниками під час нарощування застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання, - це ослаблення групової солідарності студентів. У такому разі сила правил і законів, які регламентують процеси міжсуб'єктної комунікації, починає слабшати, а стандартна потреба в регулюванні норм життєдіяльності припиняє сприйматися людьми як законна сила. Як результат, люди найчастіше втрачають ритм їх упорядкованого життя, у них починає проявлятися егоїзм, відбувається посилення схильностей, пов'язаних із соціальними девіаціями. Під час зникнення групової солідарності відбувається диверсифікація основних соціальних уявлень, що конструюються групою, адже у її рамках виникають нові комунікаційні, культурні та виховні реалії.

Почуття, які зазвичай характерні для студентів у колективі (співчуття, готовність допомогти тощо), нині не так часто культивуються серед молоді. Занадто велика кількість негативної інформації, яку отримують молоді люди завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям, сприяє зниженню рівня емпатії серед студентів, а фізична відчуженість останніх стає причиною того, що студенти фокусуються здебільшого на особистих проблемах. Ослаблення соціальних зв'язків у студентському колективі призводить до зниження вагомості групових інтересів і, відтак, необхідності просоціальної активності студентів. Відсутність солідарності із групою загострює почуття індивідуалізму: особа починає цінувати автономію, не визначаючи для себе ціну громадянської участі та соціальної ідентичності. Відсутність соціальної ідентичності знижує здатність індивіда адекватно протистояти загрозам соціокультурного формату, фактично, підвищуючи рівень роз'єднаності групи чи навіть призводячи до внутрішньогрупової ворожості.

Вивчаючи питання негативного впливу інформаційно-комунікаційних технологій на процес навчання та соціального розвитку студентів, дослідники часто обґрунтовують актуальну потребу суспільства, пов'язану з необхідністю відродження моральності для подолання моральної деградації. Тобто розглядаються сучасні соціальні та культурні загрози, які полягають у зменшенні ролі моральних цінностей, широкому поширенні меркантилізму та індивідуалізму, дефіциті соціальної справедливості, а також відсутності зразків, згідно з якими відбувається соціальна комунікація, а також вироблення моральних стандартів окремих колективів [13, с. 254-255]. Н. Су та С.-П. Ванг узагалі вказують на гібридну форму «морально-поведінкової кризи», що поширюється у вигляді соціального та культурного ризику, який має значний негативний вплив як на окрему людину, так і на суспільство в цілому [12]. В цьому ключі слід згадати попередження Н. Постмена, яке з'явилося ще 1993 року: в ньому дослідник застерігав про можливість руйнування важливих витоків людяності, зумовлених різким зростанням рівня використання передових технологій, адже внаслідок цього з'являється культура, в основі якої немає моралі, погіршується низка психічних процесів та відносин у соціумі [9, с. xii].

Як стверджує Г. Дженкінс, інноваційні технологічні процеси, котрі є безпосередньою основою міжособистісного спілкування на сучасному етапі, призвели до культурного зрушення, що виражається в конвергенції, синергії, яка з'являється між різними галузями та практиками творчої сфери і, зрештою, призводить до об'єднання кіно, відеоігор, літератури тощо [7, с. 108]. В результаті цього, одним із поширених ризиків, пов'язаних із перенесенням спілкування у віртуальний простір, є зниження емпатії та соціального інтелекту (здатності розуміти почуття і потреби інших), що виступають ключовими факторами формування соціальних зв'язків, зокрема, й у рамках студентського колективу [1, с. 32]. Тому, виходячи з досліджень С. Діксона, ризик застосування цифрових медіа та мережі «Інтернет» у процесі навчання є актуальним для молодих людей, які можуть бути або технологічно «підкованими», або занадто вразливими [6, с. 123-124].

Зважаючи на зазначене, можемо констатувати, що різні технології негативно впливають на грамотність молодих людей, адже їхній розум стає занадто поспішним: це призводить до зменшення вміння концентруватися та споглядати і, як результат, до неглибокого, поверхневого навчання та засвоєння матеріалу. Більше того, соціальні і культурні загрози, спричинені надмірним використанням інформаційно-комунікаційних технологій, часто стають причиною того, що молода людина може чинити деструктивні, асоціальні дії. Наприклад, C. Палмер до списку адиктивних факторів, які провокують психологічну залежність, соціальну нестійкість студента, відносить:

- вплив на фізіологічну, психологічну, соціальну та духовну сфери особистості;

- поганий вплив на людину кола осіб, які мають для неї найбільше значення;

- відсутність головних особистісних конструктів;

- залежну поведінку (в тому числі, від інформаційно-комунікаційних технологій);

- екзистенційну порожнечу, під якою мається на увазі втрата осмисленості життя [8, с. 3-4].

Дійсно, в сучасному суспільстві людина змушена слідувати темпу енергетичних, соціальних, інформаційних, комунікативних, когнітивних прискорень, що найчастіше чинить деструктивний вплив на процеси її ідентифікації, соціалізації, адаптації. Адаптаційні можливості психіки обмежені, тому великі маси людей, не встигаючи змінюватися і пристосовуватися до соціуму, який постійно трансформується, опиняються в стані соціальної дезадаптації, що призводить до масової невротизації, породжує тривогу і занепокоєння, почуття самотності і безпорадності в потенційно небезпечному світі. Феномен «суспільство ризику», спричиненого надмірним використанням інформаційно-комунікаційних технологій у колективі студентів, таким чином, узгоджується з феноменами «VUCA-світ» (мінливий, невизначений, складний, неоднозначний) і «BANI-світ» (крихкий, тривожний, нелінійний, незбагненний) [3], що приходять на зміну стандартним внутрішньогруповим відносинам, створюючи простір, в якому завдання прогнозування соціальної поведінки окремого індивіда та збільшення його просоціальної активності реалізувати достатньо важко.

На думку психологів, непередбачуваність подій та їх наслідків у рамках малих груп є причиною загроз психологічній безпеці особистості [4, с. 66]. Високий рівень тривожності - вираження реальних та потенційних загроз стабільності студентського колективу, показник його обмежених адаптаційних ресурсів. Водночас, кризові стани, котрі можуть виникати в рамках відмежованих інформаційно-комунікаційними технологіями груп студентів, не завжди призводять до психологічних загроз існуванню таких колективів і їх просоціальної налаштованості. Новий психологічний світ виступає ресурсом для розвитку середовища толерантності до невизначеності, інноваційного та креативного мислення тощо, які можуть, у свою чергу, створити основу для психологічної безпеки та інформаційно-психологічної стійкості молодої людини - студента. «Суспільство ризику» нашого часу виявляє соціальні контури, що визначають поточні поведінкові особливості людини, які обумовлені її заглибленням до структур соціуму [2, с. 53]. Цифровий тип суспільної трансформації, однак, свідчить про наявність значних соціальних і культурних загроз, пов'язаних із відсутністю стійкості ціннісної системи, і навіть суспільства цінностей загалом. Як результат, у разі відсутності тригерів для підвищення ролі й значення просоціальної активності студентів у колективі, це може призвести до зміни їх соціокультурної ідентичності на користь своєрідного «технологічного відчуження».

Сьогодні активно розробляється концепція техностресу, що порівнюється з адаптивним захворюванням, викликаним нездатністю індивіда справлятися з інформаційною інтенсифікацією [15, с. 2-3]. Також дослідниками описані різні психосоматичні та психоемоційні стани, пов'язані з негативним впливом інформаційно-комунікаційних технологій на молодих людей, серед яких: синдром інформаційної втоми (інформаційне навантаження при використанні мережі «Інтернет»), техноадикція (неконтрольований примус до використання ІКТ у будь-який час та у всіх місцях протягом тривалих періодів часу), технофобія (страх та занепокоєння, спричинені використанням ІКТ). Особливо широкого поширення інформаційний стрес набув під час пандемії COVID-19, коли онлайн-комунікація була єдиним засобом навчання, соціальної та професійної взаємодії. Відтак, наявні дослідження свідчать про те, що існує негативний зв'язок між техностресом і здатністю людини бути продуктивною в академічному житті [14], а ІКТ розглядаються як інструменти, спроможні викликати патологічне бажання, розчарування, ризик ізоляції та надмірного використання, що супроводжується соціальними проблемами в студентському колективі [5, с. 1-5]. У свою чергу, А. Санчез-Масіас із колегами встановили, що ефекти патологічної залежності від використання ІКТ є причиною навчального стресу студентів, викликаного когнітивним навантаженням і втомою через розумову концентрацію [10, с. 124].

У процесі дослідження соціокультурних феноменів, пов'язаних зі становленням сучасної доби цифрових технологій, можемо виділити низку аспектів, що впливають на появу нових соціокультурних викликів для студентського середовища. До них належать відкритість даних, що створює умови для виникнення можливостей, пов'язаних із маніпулюванням інформацією; вплив на звички споживача, які безпосередньо стосуються перерозподілу часу у сферах, що пов'язані з дозвіллям; вплив штучного інтелекту та навчання машинного типу на продуктивність студента як реципієнта знань. Всі ці аспекти впливають на технології та формати навчання; спричиняють виникнення «мережевої мультиособистості», що призводить до зміни методів ідентифікації, соціалізації і формування поведінки в колективі; можливості налагодження міжкультурних зв'язків; трансформацію мовних практик, що видозмінюють мовну культуру та слугують приводом для зміни смислів [6, с. 128].

Тому, описуючи регрес індивіда за активної діджиталізації освіти, слід зазначити, що цілковите занурення студента у цифрову сферу свідчить про ознаки його індивідуальної конформності, за якої починає переважати аудіовізуальний тип сприйняття. Відтак, особа втрачає схильності, пов'язані з систематизацією світогляду, адже користується шаблонним, стереотипним мисленням, головним для якого є увага до особистого комфорту. Така людина також позбавляється здатності до конструктивних дій та вироблення почуття соціальної відповідальності, а її поведінка в колективі може мати значення своєрідного «каталізатора» антисоціальних процесів і явищ.

Справді, надмірне застосування електронних ресурсів може загрожувати навчанню студентів університету, викликаючи у молодих людей почуття егоїзму, а також дефіцит уваги. Приміром, процес участі у віртуальній грі призводить до занадто великого вироблення дофаміну, що в кінцевому підсумку може вплинути на втрату вміння зосереджувати увагу, призвести до дисфункціонального типу поведінки, стати причиною спотвореного сприйняття дійсності. Нині виявлено, що девіантна поведінка сучасного покоління студентів, які схильні до індивідуалізму, проявляється у відсутності поділу між реальним і віртуальним життям, у девіаціях у процесі Інтернет- спілкування, що вивляється у форматі хейту, тролінгу, застосування піратського контенту по відношенню до своїх колег. Хоча слід зазначити, що в цілому сучасні студенти не заперечують потреби у так званій «колективістській культурі», яка проявляється у взаємодопомозі та емпатії, а також наявності моральних регуляторів під час спілкування. Тому подолання девіації молодих людей, причиною появи якої є цифрове середовище спілкування і навчання, потребує чималих зусиль як у межах освітньої системи, так і у суспільстві загалом.

На думку К. Сіміллер і М. Грейс, сучасне покоління студентів характеризується низкою ознак, серед яких:

- надто потужні зв'язки з цифровим світом;

- менша схильність до «бунту» та ризику;

- відчуття впливу з боку ровесників та старших людей;

- надмірна стурбованість проблемами, тривожність;

- відкритість та відповідальність, прагнення до успіху, підприємливість і винахідливість;

- відсутність політичного інтересу;

- схильність до самостійного навчання;

- застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання, включаючи здатність до комунікації через зображення;

- фінансовий консерватизм, поєднаний із побоюваннями за власну безпеку у фінансовому плані;

- самостійне вибудовування особистісної ідентичності [11, с. 124].

Дані ознаки сучасного покоління студентів стають аспектними

складовими перешкод, що виникають на шляху до побудови просоціально налаштованого колективу, заважаючи виробленню почуття відповідальності за колег і бажання їм допомогти. Дані процеси мають місце, адже в результаті впливу інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема, соціальних мереж, у молодих людей виникає переживання «потоку», в якому все змінюється миттєво, що не дозволяє їм виробити пієтет до викладачів і поважне ставлення своїх колег, а також сформувати навички, пов'язані зі сприйняттям життєвих проблем та їх вирішенням. За таких умов, студенти прагнуть постійно бути на зв'язку зі своїми віртуальними візаві, відмежовуючись від живого спілкування в колективі. Вони дотримуються порад онлайн-ЗМІ, так званих блогерів, інфлуенсерів та лідерів громадської думки, часто не помічаючи тих моментів, які на практиці поєднують їх з однолітками. Відтак, у разі виникнення суперечностей у колективі, котрі можна було б вирішити, застосовуючи алгоритми просоціальної активності, студенти частіше тихо пручаються, не піднімаючи відкритого бунту. Для них важливе задоволення від життя: вони прагнуть визнання, похвали за всі свої дії, хочуть бути популярними, прагнуть спонтанності, яскравих вражень і переживань, однак, водночас, бояться «рутинності», яка, на їхню думку, відсутня в онлайн-просторі, проте поглинає реальність [13, с. 254-255].

Висновки

Як результат, можемо стверджувати, що нині в студентському середовищі цифрові ризики, перш за все, вбачаються у процесах, пов'язаних із фрагментацією колективів та нівелюванням значення просоціальної активності молодих людей. У таких випадках молодь прагне зменшити ступінь свого зв'язку з певним соціальним і культурним контекстом, бажаючи залежати виключно від себе, від підсумків усунення чи сприйняття своїх власних ризиків. Тому в процесі соціальної цифровізації навчання дедалі більше зростає значення створення та передачі інформації, котра часто позбавлена культурних смислів. Серед студентів, відтак, відбувається якісна зміна уявлень про те, що таке справедливість, щастя, повага, соціальні норми та цінності, а їх життєвий успіх, на їхню думку, залежить не від якості їхнього навчання та повноцінної соціалізації у колективі, а від процесу їхньої адаптації до цифрового середовища.

Тому численні дослідження з психологічної та інформаційної безпеки доводять складність і неоднозначність проблем впливу інформаційно- комунікаційних технологій і, зокрема, віртуального спілкування на особистісні характеристики студентів університету, пов'язані як з новими позитивними можливостями, так і з негативними наслідками їхнього перебування в колективі. Негативними сторонами застосування технологій інформатизації у навчальному процесі без відповідної культури та мережевого етикету є обмеження мовної діяльності, значне зменшення реальних контактів, зниження рівня спілкування, неможливість формування просоціальної активності та розвиток індивідуалізму. Відповідно, дана ситуація потребує низки кроків, котрі могли б допомогти мінімізувати можливі ризики, пов'язані з діджиталізацією освітнього процесу. Серед них - формування спеціальних принципів мережевої етики, котрі передбачали б певну відповідальність кожного учасника мережевого співтовариства, який отримує та подає інформацію в Інтернеті в процесі викладання, навчання та спілкування в колективі, за свої дії і, отже, формували б потребу в необхідності просоціальної активності цих осіб під час офлайн-комунікації.

Література

1. Немеш О. М. Віртуальна діяльність особистості: структура та динаміка психологічного змісту: монографія. Київ: Слово, 2017. 391 с.

2. Тарасова О. А., Черноус Л. С. У. Бек і Е. Гідденс про суспільство ризику. Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. 2019. Вип. 83. С. 53-58.

3. Чалюк Ю. О. Глобальний соціально-економічний розвиток в умовах VUCA, SPOD, DEST та BANI світу. ЕКОНОМІКА ТА СУСПІЛЬСТВО. 2022. Вип. 36. URL: https:// economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/1133/1091 (дата звернення: 18.12.2023).

4. Чуйко Г. В., Чаплак Я. В., Комісарик М. І. Психологічна безпека особистості в нестабільному світі. Psychological Journal. 2021. Vol. 7, Issue 1(45). С. 65-81.

5. Degoy E., Luque L. E. El Rol del Docente ante las Adicciones Tecnologicas. Factor de Protection o Riesgo? RevistaIberoamericana de Educacion. 2013. Vol. 61, No. 4. Р. 1-10.

6. Dixon S. Young People and Digital Media. Working with Vulnerable Children, Young People and Families / ed. by G. Brotherton, M. Cronin, 2^nd edition. London: Routledge, 2020. P. 122-145.

7. Jenkins H. Convergence Culture: When Old and New Media Collide. New York: New York University Press. 2006. 336 p.

8. Palmer S. Toxic Childhood: How the Modern World Is Damaging Our Children and What We Can Do about It. London: Orion, 2006. 357 p.

9. Postman N. Technopoly: The Surrender of Culture to Technology. New York: Vintage Books, 1993. 222 p.

10. Sanchez-Macias A., Flores-Rueda C., Veytia-Bucheli M. G., Azuara-Pugliese V. Tecnoestres y Adiccion a las Tecnologias de la Information y las Comunicaciones (TIC) en Universitarios Mexicanos: Diagnostico y Validation de Instrument. Formacion Universitaria.

2021. Vol. 14, No. 4. Р. 123-132.

11. Seemiller C., Grace M. Generation Z Goes to College. San Francisco: Jossey-Bass, 2015. 320 p.

12. Su N., Wang H.-P. The Influence of Students' Sense of Social Connectedness on Prosocial Behavior in Higher Education Institutions in Guangxi, China: A Perspective of Perceived Teachers' Character Teaching Behavior and Social Support. Frontiers in Psychology.

2022. Vol. 13. URL: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyg.2022.1029315/full (дата звернення: 28.12.2023).

13. Susanti M., Desyandri D., Irdamurni I. Technology Impacts on Moral Development ES Students. International Journal of Educational Dynamics. 2023. Vol. 5, No. 2. P. 252-257.

14. Upadhyaya P., Vrinda Y. Impact of Technostress on Academic Productivity of University Students. Education and Information Technologies. 2021. Vol. 26. P. 1647-1664.

15. Villavicencio-Ayub E., Ibarra D. G., Calleja N. Tecnoestres en Poblacion Mexicana y su Relation con Variables Sociodemograficas y Laborales. Psicogente. 2020. Vol. 23, No. 44. Р. 1-27.

References

1. Nemesh O. M. Virtualna diialnist osobystosti: struktura ta dynamika psykholohichnoho zmistu: monohrafiia [Virtual Activity of a Personality: Structure and Dynamics of Psychological Content: Monograph]. Kyiv: Slovo, 2017. 391 p. [in Ukrainian].

2. Tarasova O. A., Chernous L. S. U. Bek i E. Hiddens pro suspilstvo ryzyku [U. Beck and E. Giddens on the Risk Society]. Sotsialni tekhnolohii: aktualniproblemy teorii tapraktyky. 2019. Issue 83. P. 53-58 [in Ukrainian].

3. Chaliuk Yu. O. Hlobalnyi sotsialno-ekonomichnyi rozvytok v umovakh VUCA, SPOD, DEST ta BANI svitu [Global Socio-Eonomic Development in VUCA, SPOD, DEST and BAnI World]. EKONOMIKA TA SUSPILSTVO. 2022. Issue 36. URL: https://economyandsociety.in.ua/ index.php/journal/article/view/1133/1091 (date of access: 18.12.2023) [in Ukrainian].

4. Chuiko H. V., Chaplak Ya. V., Komisaryk M. I. Psykholohichna bezpeka osobystosti v nestabilnomu sviti [Psychological Security of an Individual in the Unstable World]. Psychological Journal. 2021. Vol. 7, Issue 1(45). С. 65-81 [in Ukrainian].

5. Degoy E., Luque L. E. El Rol del Docente ante las Adicciones Tecnologicas. Factor de Protection o Riesgo? [The Role of the Teacher in the Face of Technological Addictions. Protection or Risk Factor?] RevistaIberoamericanadeEducacion. 2013. Vol. 61, No. 4. Р. 1-10 [in Spanish].

6. Dixon S. Young People and Digital Media. Working with Vulnerable Children, Young People and Families / ed. by G. Brotherton, M. Cronin, 2^nd edition. London: Routledge, 2020. P. 122-145 [in English].

7. Jenkins H. Convergence Culture: When Old and New Media Collide. New York: New York University Press. 2006. 336 p. [in English].

8. Palmer S. Toxic Childhood: How the Modern World Is Damaging Our Children and What We Can Do about It. London: Orion, 2006. 357 p. [in English].

9. Postman N. Technopoly: The Surrender of Culture to Technology. New York: Vintage Books, 1993. 222 p. [in English].

10. Sanchez-Macias A., Flores-Rueda C., Veytia-Bucheli M. G., Azuara-Pugliese V. Tecnoestres y Adiccion a las Tecnologias de la Information y las Comunicaciones (TIC) en Universitarios Mexicanos: Diagnostico y Validation de Instrument [Technostress and Addiction to Information and Communications Technologies (ICT) in Mexican University Students: Diagnosis and Validation of Instrument]. Formacion Universitaria. 2021. Vol. 14, No. 4. Р. 123-132 [in Spanish].

11. Seemiller C., Grace M. Generation Z Goes to College. San Francisco: Jossey-Bass, 2015. 320 p. [in English].

12. Su N., Wang H.-P. The Influence of Students' Sense of Social Connectedness on Prosocial Behavior in Higher Education Institutions in Guangxi, China: A Perspective of Perceived Teachers' Character Teaching Behavior and Social Support. Frontiers in Psychology. 2022. Vol. 13. URL: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyg.2022.1029315/full (date of access: 28.12.2023) [in English].

13. Susanti M., Desyandri D., Irdamurni I. Technology Impacts on Moral Development ES Students. International Journal of Educational Dynamics. 2023. Vol. 5, No. 2. P. 252-257 [in English].

14. Upadhyaya P., Vrinda Y. Impact of Technostress on Academic Productivity of University Students. Education and Information Technologies. 2021. Vol. 26. P. 1647-1664 [in English].

15. Villavicencio-Ayub E., Ibarra D. G., Calleja N. Tecnoestres en Poblacion Mexicana y su Relation con Variables Sociodemograficas y Laborales [Technostress in the Mexican Population and Its Relationship with Socio-Demographic and Labour Variables]. Psicogente. 2020. Vol. 23, No. 44. Р. 1-27 [in Spanish].

Размещено на Allbest.ru