Сутність соціальної функції держави в контексті організації соціального супроводу сімей та дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Методико-теоретичні засади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність соціальної функції держави в контексті організації соціального супроводу сімей та дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Методико-теоретичні засади

Обіход Михайло Михайлович кандидат наук з державного управління, працівник ЗСУ, старший викладач кафедри воєнної історії, Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, за сумісництвом старший викладач кафедри соціології та соціальної роботи Інституту гуманітарних та соціальних наук НУ «Львівська політехніка», м. Львів

Козак Марта Ярославівна кандидат біологічних наук, доцент, доцент кафедри соціології та соціальної роботи Інституту гуманітарних та соціальних наук НУ «Львівська політехніка», м. Львів

Анотація

Сьогодні у зв'язку з широкомасштабною агресією російської федерації питання організації соціального супроводу сімей з дітьми в територіальних громадах отримало нові проблемні питання через збільшення кількості тимчасово переселених (евакуйованих) осіб з територій де йдуть бойові дії. В нашій розвідці ми розглянемо теоретико-методологічні засади сутності соціальної функції держави в контексті реформування існуючих соціальних послуг для дітей та сімей із дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, що в свою чергу привертає значну увагу в наукових колах та структурах публічного управління усіх рівнів, які працюють із сім'ями та дітьми. Зазначено, що для формування та надання більш ефективних соціальних послуг уразливим категоріям населення України, необхідно в першу чергу сформувати та забезпечити реалізацію нового комплексного концепту реформування системи публічного управління у сфері соціального захисту населення України та соціального захисту дітей в рамках процесу децентралізації влади та явно не завершеної реформи місцевого самоврядування, яка полягає у необхідності проведення структурно-функціональних змін щодо розподілу (перерозподілу) повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади.

Проведений аналіз теоретико-методологічних особливостей сутності соціальної функції діяльності держави в контексті соціального супроводу сімей та дітей, які перебувають у СЖО, у створенні державою необхідних умов, що забезпечують гідне життя людини незалежно від її соціального стану, належного правового механізму її соціальної захищеності відповідно до міжнародних стандартів та державного регулювання здійснення соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у СЖО. Ці особливості свідчать про наявність нагальної потреби в інтеграції зусиль дослідників в різних галузях науки, психологів, педагогів, управлінців, соціальних працівників, громадських діячів у напрямі активного пошуку нових ідей, прийняття державно-управлінських рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування в контексті осмислення сучасних поглядів на сутність, напрями, шляхи, засоби, способи, інструменти й методи забезпечення організації та надання соціальних послуг найуразливішим категоріям населення на основі науково обґрунтованих засадничих принципах публічного управління сферою соціального захисту населення України загалом та способом здійснення соціального супроводу сімей та дітей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах.

Ключові слова: соціальна функція держави, соціальна політика, складні життєві обставини, сім'я, діти, соціальні послуги, державне управління, соціальна робота.

Abstract

публічне управління соціальний захист

Obikhod Mykhailo Mykhailovych Candidate of sciences in public administration, employee of the Armed Forces of Ukraine, senior lecturer of the Department of Military History of the National Academy of Land Forces named after Hetman Petr Sagaydachny, part-time senior lecturer of the Department of Sociology and Social Work of the Institute of the Humanities and Social Sciences of the Lviv Polytechnic National University, Lviv

Kozak Marta Yaroslavivna Candidate of Biological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Sociology and Social Work of the Institute of the Humanities and Social Sciences at the Lviv Polytechnic National University, Lviv

THE ESSENCE OF THE SOCIAL FUNCTION OF THE STATE IN THE CONTEXT OF THE ORGANIZATION OF SOCIAL ASSISTANCE FOR FAMILIES AND CHILDREN WHO ARE IN DIFFICULT LIFE CIRCUMSTANCES. METHODOLOGICAL AND THEORETICAL FUNDAMENTALS

Today, in connection with the large-scale aggression of the Russian Federation, the issue of organizing social support for families with children in territorial communities has acquired new problematic issues due to the increase in the number of temporarily resettled (evacuated) persons from the territories where hostilities are taking place. In our investigation, we will consider the theoretical and methodological foundations of the essence of the social function of the state in the context of reforming existing social services for children and families with children who are in difficult life circumstances, which in turn also attracts considerable attention in scientific circles and public administration structures of all levels , who work with families and children.

It is noted that in order to form and provide more effective social services to vulnerable categories of the population of Ukraine, it is necessary to first of all form and ensure the implementation of a new concept of reforming the system of public administration in the field of social protection of the population of Ukraine and social protection of children within the framework of the process of decentralization of power and clearly incomplete reform of local self-government, which consists in the need for structural and functional changes regarding the distribution (redistribution) of powers between local self-government bodies and executive power bodies. An analysis of the theoretical and methodological features of the essence of the social function of the state in the context of social support of families and children who are in social housing, in the creation by the state of the necessary conditions that ensure a dignified life of a person regardless of his social status, the appropriate legal mechanism of his social security in accordance with international standards and state regulation of social support for families (individuals) staying in residential care. These features indicate the existence of an urgent need to integrate the efforts of researchers in various fields of science, psychologists, teachers, managers, social workers, public figures in the direction of actively searching for new ideas, making public management decisions by state authorities and local selfgovernment bodies in the context of understanding modern views on the essence, directions, ways, means, ways and methods of ensuring the organization and provision of social services to the most vulnerable categories of the population on the basis of scientifically based principles of public management of the sphere of social protection of the population of Ukraine in general and the method of providing social support to families and children (persons) who are, in particular, in SZHO.

Keywords: social function of the state, social policy, difficult life circumstances, family, children, social services, public administration, social work.

Постановка проблеми

Нині соціальний розвиток держави, призупинено у зв'язку з воєнним станом, до лютого 2022 року він відбувався в умовах інших глобальних соціальних та медичних проблем, а саме світової економічної кризи, причини якої в першу чергу пов'язані з розповсюдженням епідемії COVID-19, що в свій час змусило органи виконавчої влади в цих нових умовах шукати оптимальні механізми фінансування соціальних програм та шляхів оптимізації соціальних видатків, впроваджуючи сучасні підходи надання соціальних послуг імплементуючи таким чином одну із соціальних функцій держави, як важливого та впливового фактору соціального захисту населення. Під час широкомасштабної агресії росії проти нашої Держави всі соціальні проблеми загострились ще більше, особливо через відсутність чіткої та зрозумілої програми реформування соціальної сфери, реалізації соціальної політики, зрозумілих підходів, механізмів та інструментів її виконання, сьогодні призводить до повної поляризації суспільства, особливо тих верств населення які є отримувачами соціальних послуг. Зважаючи на сьогоднішній воєнний стан та стан ледь функціонуючої економіки, стан реалізації і впровадження реформ у функціонуванні системи надання соціальних послуг, постає питання щодо науково-теоретичного обґрунтування трансформації державного управління системою надання соціальних послуг, що в свою чергу набуває особливого значення та актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спектр соціальних-економічних проблем, теоретичні аспекти і практичні питання розроблення й реалізації соціальної політики в Україні розкрито в роботах таких дослідників С. Кудлаєнко, В. Голубя, О. Іванової, Л. Ільчук, О. Палія, О. Петроє, Т. Семигіної, П. Ситника, В. Скуратівського, В. Трощинського, Л. Четверікової, К. Дубич та ін. Соціальна держава та її функції є предметом дослідження в працях О. Сидорчука, В. Гошовської, Л. Ільчука, Л. Четверікова, а соціальна робота П. Бересфорд, Л. Домінеллі, С. Крофт, І. Мигович, М. Панасик, В. Пічі та ін. Також важливе значення мали наукові положення, висновки та пропозиції Н. Кабаченко, Т. Кічі, Е. Лібанової, О. Савченко у наукових публікаціях яких висвітлюється вказана вище тематика, а також конструктивні ідеї щодо вдосконалення системи надання соціальних послуг. Практичні і науково-прикладні аспекти системи соціального захисту, сфери соціального забезпечення населення розглянуто в наукових працях таких українських учених, як І. Арістова, О. Афенкіна, Н. Болотіна, М. Кравченко, К. Міщенко та ін. Ідеї щодо використання соціального замовлення як державно-управлінського інструменту для формування, надання та фінансування соціальних послуг висували сучасні дослідники, зокрема С. Горбунова-Рубан, Н. Гілберт, К. Кордері, А. Крупник та ін.

Виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми. Однак слід констатувати, що сучасний стан теоретико-методологічної розробки положень та сутності соціальної функції держави в контексті соціального супроводу сімей і дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах в Україні є недостатнім, адже на сьогодні ця галузь перебуває у процесі реформування. Опрацьовані джерела проведених наукових досліджень стосувалися здебільшого окремих аспектів та механізмів функціонування публічного управління та системи соціального забезпечення населення, частково роботи з дітьми та сім'ями, а тому є потреба у комплексному дослідженні вищенаведеної проблематики. Певні пропозиції з вищенаведеної проблематики подані в цій статті.

Мета статті - дослідження процесу змін в теоретико-методологічних засадах сутності соціальної функції держави в контексті реформування існуючих соціальних послуг для дітей та сімей із дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Виклад основного матеріалу

В умовах сьогоднішнього проведення реформи децентралізації системи державного управління, соціального захисту населення, зміни парадигми у питаннях соціальної функції держави, особливої уваги набуває питання організації соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, які перебувають у СЖО. Соціальна робота проводиться через мережу соціальних служб та соціальних установ, основним завданням яких є впровадження в життя державної соціальної політики, сприяння нормальному функціонуванню соціального середовища та підтримка соціальної стабільності у суспільстві шляхом оптимізації життєдіяльності людини. Цей соціальний інститут об'єднує державні установи, суспільні та приватні організації, які складають цілісну систему соціального захисту населення, навчальні заклади, що готують фахівців для цієї сфери, науково-дослідні установи [1].

Проведемо науковий аналіз щодо визначення категорій соціальна функція держави та соціальна політика, які є основою у сфері соціального захисту населення, де особливої уваги набуває питання організації соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, які перебувають у СЖО.

Соціальна функція держави належить до її внутрішніх функції. Об'єктом соціальної функції держави є людина, її життя та здоров'я. Соціальна функція держави Україна прописана у ст.1 її Конституції України [2], відповідно до якої Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Сутність соціальної функції держави стисло виражена у ст.3 Основного Закону. Згідно з цією статтею людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави [3]. Як бачимо, зміст соціальної функції має широкий спектр напрямків.

Соціальна політика - це суспільний феномен, що поєднує різноманітні багатофакторні складові: конституційно-правові, інституціональні, управлінські регулятивні та саморегулятивні, глобальні, національні, державні, наддержавні, громадські, гуманістичні, ціннісні, комунікативні та ін. Зазначене зумовлює багатоаспектність засад соціальної політики, як суспільного явища [4].

Розрізняють вузьке та широке розуміння соціальної політики.

У вузькому розумінні соціальна політика - це цілеспрямована діяльність суб'єктів управління з метою забезпечення соціального захисту і створення умов для формування безпечного соціального середовища людини [4].

У широкому розумінні соціальна політика - це система цілеспрямованої діяльності державних органів, що сформувалася в суспільстві на певному етапі його розвитку і здійснюється на основі певних принципів і засад з метою забезпечення оптимального функціонування й розвитку соціальних відносин. Саме у такому аспекті соціальна політика є системою управлінських, соціальних відносин, що втілюються в соціальних програмах і соціальній практиці з метою задоволення соціальних потреб, збалансування соціальних інтересів людини, соціальних груп суспільства, досягнення соціальних цілей, розв'язання соціальних завдань, формування соціальних цінностей [4].

Проте поняття соціальної політики у вузькому та широкому розумінні є умовним та відносним, оскільки відображається у цілісній системі, що позначається на його змісті. Соціальний захист, соціальні відносини, соціальний розвиток разом створюють цілісний процес забезпечення стабільної, динамічної соціальної безпеки людини та суспільства. Налагоджена соціальна система забезпечує зрілість процесів соціального і суспільного розвитку [5].

Таким чином, соціальна політика - це одна зі складових державної політики, що передбачає комплекс заходів спрямованих на виявлення, задоволення потреб та інтересів громадян шляхом реалізації соціальних програм на практиці [5].

Основним із завдань у соціальній політиці є діяльність держави, яка спрямована на регулювання та розвиток соціальних відносин у суспільстві з метою задоволення конституційних прав та соціальних потреб людини. Пріоритетним завданням соціальної політики є забезпечення злагодженої, цілеспрямованої, чіткої, функціональної системи соціальних інститутів - суб'єктів соціальної політики, формування дієвих форм, методів, засобів, важелів і впливів оптимального їх співвідношення з метою координації та регулювання механізмів та елементів цієї системи [5].

Своє трактування щодо бачення соціальної політики подають у науковому доробку “Основи соціальної політики” вітчизняні дослідники Скуратівський В.А., Палій О.М. та Лібанова Є.М. Вони визначають її як систему управлінських, регулятивних, саморегулятивних способів та форм діяльності суб'єктів, сукупність принципів, рішень, дій, що знаходять втілення в соціальних програмах і соціальній практиці [5].

По іншому наповнюють значення науковці з ЄС, зокрема Філіп Манов (англ. Philip Manow) та Бруно Палієр (англ. Bruno Palier) вважають, що “соціальна політика” - це система правових, організаційних та інших заходів державних і недержавних установ та організацій, що враховують економічний потенціал країни і спрямовані на підтримання соціальної стабільності в суспільстві, створення умов для зростання добробуту працездатних осіб та забезпечення належного рівня життя тих, хто через непрацездатність чи інші складні життєві обставини не має достатніх засобів до існування [5].

Науковці Ахінова Г.А. та Калашнікова С.В. визначають соціальну політику як діяльність держави та інших суспільних інститутів, спрямовану на прогресивний розвиток соціальної сфери, удосконалення умов, способу життя та якості життя людей, забезпечення певної частини їх життєвих потреб, надання громадянам необхідної соціальної підтримки, допомоги і захисту [5].

Соціальна політика має ґрунтуватися на пізнанні законів суспільного розвитку, зокрема соціальних відносин, виявляти глибинні тенденції розвитку в усіх сферах суспільного життя, що зумовлюють процес самореалізації людиною власного соціального потенціалу, її соціальної безпеки і здійснення цілеспрямованого впливу на них суб'єктів регулятивної діяльності. Соціальна політика спрямована на зміцнення і закріплення найпрогресивніших моментів, тенденцій у процесах та явищах матеріальної та духовної сфер життєдіяльності суспільства, що сприяють збагаченню його соціального розвитку, соціального буття, формуванню цінностей [4]. Соціальна політика виявляється в управлінні, регулюванні соціальних процесів. Соціальне управління та регулювання є основним механізмом соціальної політики [4].

Оскільки соціальна політика направлена на вирішення соціальних проблем, основним напрямом якої є забезпечення членів суспільства прийнятим рівнем СП, відповідно здійснення соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у СЖО, потребує визначених механізмів її реалізації. В такому випадку до способу реалізації надання СП вразливим категоріям належать процеси державного управління та регулювання соціальної сфери.

Державне регулювання й державне управління спрямовані на досягнення однієї мети: впорядкування соціальних об'єктів та соціальних процесів, переведення їх з одного стану в інший. Проте державне регулювання й державне управління мають відмінності, пов'язані з використанням засобів та методів управлінського впливу.

Публічне управління і державне регулювання є, перш за все, діяльністю, тому порівняння цих понять буде полягати у співставленні змісту діяльностей, що становлять сутність державного управління і державного регулювання [6].

Публічне управління в широкому розумінні - це сукупність різноманітних видів діяльності усіх органів держави, тобто означає фактично всі форми реалізації державної влади в цілому [7].

Стаття 6 Конституції України встановлює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Іншою мовою, державне управління в широкому розумінні характеризує всю діяльність держави за організуючим впливом зі сторони спеціальних суб'єктів права на суспільні відносини [7].

Публічне управління у вузькому розумінні - це сукупність державних органів, між якими певним чином розподілені різні види діяльності держави. Відтак категорія державного управління у вузькому значенні відображає відносно самостійний вид діяльності держави, що його здійснює певна частина держаних органів [7].

Публічне управління - це вид соціального управління, вид специфічної діяльності держави, що дістає вияв у функціонуванні її органів, які впливають на суспільні відносини з метою її урегулювання відповідно до державних інтересів [7].

Згідно В.Б.Авер'янова, державне управління, слід розглядати як певний вид діяльності органів держави, яка має владний характер і передбачає насамперед організуючий і розпорядчий вплив на об'єкти управління шляхом використання певних повноважень [8].

Функціонування виконавчої влади, поряд з використанням методів державного управління, передбачає і державне регулювання. Останнє, виходячи з аналізу правових актів, застосовується не тільки в межах виконавчої влади і передбачає не тільки вплив на об'єкти управління, а й вплив на суспільне середовище цих об'єктів. Таке середовище означає соціальні процеси та явища, які безпосередньо впливають на стан певного об'єкта управління [8].

Отже, державне регулювання - це сукупність інструментів, важелів, впливів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до установ, організацій та громадян. Зокрема, включає закони, формальні і неформальні розпорядження і допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження; - це набір здійснюваних державними структурами заходів, направлених на контроль за поведінкою індивідів або груп, які потрапляють під контроль цих структур. Таким чином, державне регулювання забезпечує соціальну функцію держави і створює умови для діяльності суб'єктів та об'єктів управління в напрямі, який є бажаним для держави і за яким відбуватиметься розвиток системи управління в цілому. Причому державне регулювання передбачає декілька варіантів майбутньої діяльності керованих об'єктів, створюючи можливість діяти найбільш ефективно [7].

Одним із ключових завдань сфери соціального захисту є нормативно- правове регульоване здійснення організації та надання соціального забезпечення, що передбачено державою, де держава бере на себе виконання соціально-захисної функції, для цього утворює структури законодавчої та виконавчої влади.

Загалом роль соціальної роботи як у формуванні, так і впливі на покращення соціального життя населення визначається двома аспектами:

- по-перше, сучасні технології соціальної роботи, відповідно до тенденцій формування активного характеру соціальної політики держави, спрямовані на превентивні заходи - попередження соціальних загроз і ризиків;

- по-друге, професійна соціальна робота покликана сприяти вирішенню соціальних проблем окремої особистості, сім'ї або соціальної групи, застосовуючи соціальний супровід, профілактику, реабілітацію тощо і найбільш ефективно здійснюється соціальними службами.

Сьогодні технічне забезпечення державного регулювання здійснення соціальної роботи формує низка чинників, зокрема комплексність її проблем, складність об'єктів та суб'єктів соціальних перетворень, необхідність при обмеженому обсязі соціальних ресурсів досягти максимально значущого й ефективного результату, а специфіка соціальної роботи визначає характер тих технологій, якими вона оперує [1].

Основними напрямами, які водночас вважаються головними технологіями соціальної роботи, є соціальний супровід, соціальний контроль, соціальна профілактика, соціальна терапія, соціальна реабілітація, соціальна допомога і захист, соціальне посередництво тощо. Усі ці напрями тісно пов'язані між собою, проте вони специфічні за цільовим призначенням і функціональним змістом [10].

Завданням державного регулювання здійснення соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у СЖО є створення умов для системного використання названих технологій, оскільки результативність соціальної роботи, а як наслідок - позитивна динаміка подолання СЖО сімей (осіб) у цілому залежить від успішної реалізації кожної з них [10].

На нашу думку, державне регулювання здійснення соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах - це система обґрунтованих заходів та ухвалення конкретних управлінських рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування з метою реалізації державної соціальної політики в Україні, спрямованої на організацію та здійснення соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у СЖО і не можуть самостійно подолати або мінімізувати негативний вплив цих обставин.

Оскільки соціальний захист передбачає цілісну систему державних заходів та видатків бюджету, пов'язаних з наданням соціальної, фінансової допомоги окремим верствам населення, які перебувають у СЖО і не можуть самостійно їх подолати, то органи державної влади насамперед забезпечують та регулюють здійснення цих заходів з метою покращення роботи соціальних інститутів та забезпечення конституційних прав та свобод громадян.

До органів державної влади, які забезпечують соціальний розвиток, розроблення найважливіших законопроектів щодо визначення стратегії та основних параметрів соціальної політики, спрямованих на розвиток соціальної сфери; реалізацію соціальних програм збереження та відтворення фізичного, інтелектуального, духовного й трудового потенціалу; створення інституційних та соціально-економічних передумов для задоволення різних соціальних верств громадян, їхніх потреб та інтересів, вияву активності, а також здійснення соціального супроводу сімей (осіб) та дітей які перебувають у СЖО, належать: Верховна Рада України (ВРУ), Уповноважений ВРУ з прав людини; Уповноважений Президента України з прав дітей, Кабінет Міністрів України (КМУ); Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) та відповідно Комітет з питань соціальної політики та праці ВРУ, Пенсійний фонд України, Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд соціального страхування України; обласні державні адміністрації, зокрема, департаменти соціального захисту населення та центри, що надають СП, служби у справах дітей облдержадміністрацій; місцеве самоврядування, а саме управління праці та соціального захисту населення, служби у справах дітей райдержадмі- ністрацій і виконкомів міст обласного значення, об'єднаних територіальних громад та підпорядковані йому ЦСССДМ. Також до суб'єктів, що здійснюють заходи у цій сфері відносяться: департамент освіти і науки, департамент охорони здоров'я, органи патрульної поліції, ювенальної превенції (ЮП), органи пробації, громадські організації та інші установи, які надають відповідні СП [10;11].

Висновки та перспективи подальших розвідок

Таким чином, проаналізовано, понятійно-категоріальний апарат означеної сфери дослідження, зокрема: сформульовано визначення галузевих термінів: «сім'я (особа), яка перебуває у складних життєвих обставинах» - це громадяни України, які не здатні самостійно розв'язувати соціальні, психологічні, економічні, комунікативні, родинні та інші проблеми і потребують сторонньої допомоги спеціалістів у наданні соціальних послуг, щоб подолати або мінімізувати негативний вплив таких обставин; «державне регулювання здійснення соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах» - це система обґрунтованих заходів та ухвалення конкретних управлінських рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування з метою реалізації державної соціальної політики в Україні, спрямованої на організацію та здійснення соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно подолати або мінімізувати негативний вплив цих обставин. Щодо реалізації та надання більш ефективних соціальних послуг уразливим категоріям населення України, необхідно забезпечити: завершити нормативно-правовий, структурний та кадровий процес реформування системи управління у сфері соціального захисту населення України в рамках впровадження механізму децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування, які полягають у необхідності проведення структурно-функціональних змін щодо розподілу (перерозподілу) повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади.

Література

1. Горбатюк С.Є. Соціальна робота як засіб впливу на формування соціального самопочуття населення України. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2009. - № 1. - С. 229-237. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Vnadu_2009_1_31.

2. Стаття 1 Конституції України. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D 1%80#Text.

3. Стаття 3 Конституції України. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D 1%80#Text.

4. Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: навч. посіб. Київ: МАУП. -2002. - С. 1-30. - Режим доступу: http://maup.com.ua/assets/files/lib/book/up_32.pdf.

5. Сімкіна О.В. Змістовне наповнення поняття «соціальна політика»: державно- управлінський аспект. Економіка та держава. Київ, - 2012. - № 11. - С. 122-125. - Режим доступу: http://www.economy.in.ua/.

6. Ткач М.П. Державне регулювання і державне управління: співвідношення понять. Підприємництво, господарство і право. - 2012. - № 8. - С. 110-113. - Режим доступу: http://pgp-j ournal .kiev.ua/index.php/arkhiv.

7. Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Адміністративне право України. Повний курс: підручник. Херсон. «Олді Плюс». - 2018. - С. 144-160. - Режим доступу: https://vo.uu.edu.ua/pluginfile.php/420120/mod_resource/content/1/Административне- право-У країни-2018^й

8. Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи на межі тисячоліть: монографія. Кн. І. Соціальна робота. Київ: УДЦССМ, - 2001. - С. 344. - Режим доступу: https://sociology.knu.ua/uk/library/aktualni-problemi-teoriyi-ta-praktiki-socialnoyi-roboti-na- mezhi-tisyacholit-monografiya.

9. Соціальна робота в Україні: основні напрями, проблеми та перспективи розвитку: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф, 28 квіт. 2016р. / за ред. проф. О.О. Осетрової. Дніпро: ДНУ, - 2016. - С. 147. - Режим доступу: http://www.dnu.dp.ua/docs/ndc/confdocs/2016Z9.pdf.

10. Про соціальні послуги: Закон України від 17 січня 2019р. № 2671-VIII. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text.

11. Кудлаєнко, С.В. Структурні елементи механізмів реалізації соціальної політики. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2019. - №1. - C. 169-173. - Режим доступу: http://elar.khnu.km.ua/jspui/handle/123456789/7718.

References

1. Gorbatyuk, S.Ye. (2009). Socialna robota yak zasib vplyvu na formuvannya socialnogo samopochuttya naselennya Ukrayiny [Social work as a means of influencing the formation of the social well-being of the population of Ukraine]. Visnyk Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinniapry Prezydentovi Ukrainy, 1, 229-237. Retrieved from http://visnyk.academy.gov.ua/ wp-content/uploads/2013/11/2009-1-31.pdf. [in Ukrainian].

2. Stattya 1 Konstytuciyi Ukrayiny [Article 1 of the Constitution of Ukraine]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0% B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

3. Stattya 3 Konstytuciyi Ukrayiny. [Article 3 of the Constitution of Ukraine]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0% B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

4. Skurativskyj, V.A. & Palij, O.M. (2002). Osnovy socialnoyi polityky: navch. posib. [Basics of social policy: study guide]. Ky'yiv: MAUP, 1-30. Retrieved from http://maup.com.ua/ assets/files/lib/book/up_32.pdf [in Ukrainian].

5. Simkina, O.V. (2012). Zmistovne napovnennya ponyattya "socialna polityka": derzhavno- upravlinskyj aspekt [Meaningful filling of the concept of "social policy": state and administrative aspect]. Ekonomika ta derzhava, 11, 122-125. Retrieved from http:// www.economy.in.ua/ [in Ukrainian].

6. Tkach, M.P. (2012). Derzhavne regulyuvannya i derzhavne upravlinnya: spivvidnoshennya ponyat [State regulation and state management: correlation of concepts]. Pidpryyemnycztvo, gospodarstvo i pravo, 8, 110-113. Retrieved from http://pgp-journal.kiev.ua/index.php/arkhiv [in Ukrainian].

7. Galunko, V., Dixtiyevskyj, P., Kuzmenko, O. & Stecenko, S. (2018). Administratyvne pravo Ukrayiny. Povnyi kurs: pidruchnyk [Administrative law of Ukraine. Complete course: textbook]. Herson: «Oldi Plyus», 144-160. Retrieved from https://vo.uu.edu.ua/pluginfile.php/ 420120/mod_resource/content/1/Административне-право-України-2018.pdf [in Ukrainian].

8. Aktualni problemy teoriyi ta praktyky socialnoyi roboty na mezhi tysyacholit: monografiya. Kn. I. Socialna robota [Actual problems of the theory and practice of social work at the turn of the millennium: monograph. Book I. Social work.]. (2001). Kyyiv: UDCSSM, 344. Retrieved from https://sociology.knu.ua/uk/library/aktualni-problemi-teoriyi-ta-praktiki-socialnoyi- roboti-na-mezhi-tisyacholit-monografiya [in Ukrainian].

9. Socialna robota v Ukrayini: osnovni napryamy, problemy ta perspektyvy rozvytku: materialy Vseukr. nauk.-prakt. konf., 28 kvit. 2016 r. [Social work in Ukraine: main directions, problems and prospects for development: materials of the All-Ukrainian scientific and practical conference, April 28, 2016] / prof. O.O. Osetrova (Eds.). (2016). Dnipro: DNU, 147. Retrieved from http://www.dnu.dp.ua/docs/ndc/confdocs/2016Z9.pdf [in Ukrainian].