Життєстійкість українців крізь призму геноцидних практик, травматичного досвіду: реконструкції та сучасні кореляції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Життєстійкість українців крізь призму геноцидних практик, травматичного досвіду: реконструкції та сучасні кореляції

Костенко Дмитро Вікторович кандидат педагогічних наук, доцент, асистент кафедри іноземних мов математичних факультетів Навчально- наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри мовної підготовки Інституту державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту, Навчально-науковий інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ

Анотація

У статті зроблено спробу осмислення історичного досвіду механізмів та практик життєстійкості особистості крізь призму геноцидних практик. Акцентовано увагу на розгляді питання теоретичного та практичного формування і розвитку життєстійкості особистості в умовах сучасних реалій. Представлено історичні факти і події про те, що в ХХ ст. українцям вдалося вижити, вистояти; наприкінці століття відновити свою державу, в ХХІ ст. - розбудувати демократичну, правову, соціальну державу, українське громадянське суспільство. Відмічено, що загалом життєстійкість слід розглядати як повсякчасний розвиток здатності особистості протистояти непростим життєвим ситуаціям та викликам, перманентний процес самовдосконалення, спрямований на подолання руйнівних зовнішніх впливів.

Обумовлено, що в даному контексті, а саме, крізь призму геноцидних практик, травматичного історичного досвіду життєстійкість слушно розглядати, як особистісну систему установок, переконань й сприйняття подій як позитивного так і негативного характеру, певний персоналізований соціально-історичний досвід подальшого зростання і розвитку особистості, контролю і управління для мобілізації внутрішніх сил. Зафіксовано, що важливим поняттям у розкритті теми життєстійкості українців крізь призму геноцидних практик, травматичного досвіду, реконструкції та сучасних кореляцій є життєздатність. Простежено, що пролонговано-латентний вплив Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. на показники життєстійкості українців відчувається й досі та потребує додаткових досліджень. Проаналізовано спогади очевидців Голодомору-геноциду та відображено фактори нищення комуністичним тоталітарним режимом умов безпеки і здоров'я українців (дорослих, дітей, молоді),що спричинило зниження показників життєстійкості та життєздатності. Аргументовано що людиноненависницький комуністичний тоталітарний режим забирав життя, руйнував психіку, спотворював свідомість і на жаль, мав пролонговані наслідки, вже в ХХІ ст., в свідомості та практиці рашистів. За результатами спостережень прослідковано історичні складові життєстійкості, життєздатності, стресостійкості, емоційної стійкості українців з метою розуміння, усвідомлення, подальшої ретрансляції соціальних персоналізованих практик виживання українців в критично-пікові моменти історії.

Ключові слова: геноцид, голодомор, життєздатність, життєстійкість, кореляція, реконструкція, стійкість, українці.

Abstract

геноцидні практики життєстойкість особистості

Kostenko Dmytro Viktorovych Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Assistant Professor of the Department of Foreign Languages for Mathematical Faculties, Educational and Scientific Institute of Philology of Taras Shevchenko National University of Kyiv; Associate Professor in the Department of Language Training, Institute of Public Administration and Research in Civil Protection, Educational and Scientific Institute of Philology of Taras Shevchenko National University, Kyiv

HARDINESS OF UKRAINIANS THROUGH THE PRISM OF GENOCIDAL PRACTICES, TRAUMATIC EXPERIENCE: RECONSTRUCTIONS AND MODERN CORRELATIONS

The article attempts to understand the historical experience of the mechanisms and practices of the hardiness of the individual through the prism. genocidal practices. Attention is focused on consideration of the issue of theoretical and practical formation and development of the hardiness of the individual in the conditions of modern realities. Historical facts and events are presented that in the 20th century. Ukrainians managed to survive and persevere; at the end of the century to restore their state, in the 21st century. - to build a democratic, legal, social state, Ukrainian civil society. It is noted that, in general, hardiness should be considered as the constant development of an individual's ability to face difficult life situations and challenges, a permanent process of self-improvement aimed at overcoming destructive external influences.

It is stipulated that in this context, namely, through the prism of genocidal practices and traumatic historical experience, hardiness should be considered as a personal system of attitudes, beliefs, and perceptions of events of both a positive and negative nature, a certain personalized socio-historical experience of further growth and development of the individual, control and management for the mobilization of internal forces. It was observed that it was recorded that an important concept in the disclosure of the topic of the hardiness of Ukrainians through the prism of genocidal practices, traumatic experience: reconstruction, and modern correlations is hardiness. It has been observed that the prolonged latent impact of the Holodomor- genocide of 1932-1933 on indicators of the hardiness of Ukrainians is still felt and requires additional research. The memories of eyewitnesses of the Holodomor- genocide were analyzed and the factors of the destruction of the safety and health conditions of Ukrainians (adults, children, youth) by the communist totalitarian regime were reflected, which caused a decrease in indicators of hardiness and resilience. It is argued that the misanthropic communist totalitarian regime took lives, destroyed the psyche, distorted consciousness and, unfortunately, had prolonged consequences, already in the 21st century, in the consciousness and practice of the Rashists. Based on the results of the observations, the historical components of hardiness, viability, stress resistance, and emotional stability of Ukrainians were traced, with the aim of understanding, awareness, and further retransmission of social personalized survival practices of Ukrainians at critical and peak moments of history.

Keywords: Holodomor genocide, viability, sustainability, correlations, reconstruction, sustainability, Ukrainians.

Постановка проблеми

Сучасний український соціум, життя та профе¬сійна діяльність українців сповнені важкими та досить часто не визначеними викликами, які пов'язані з воєнним станом в Україні, міграційними процесами, трансформаціями практично в усіх галузях життєдіяльності громадян України.

Ситуація в українських окупованих рашистами містах і селах болісно нагадує про людиноненависницькі тоталітарні практики ХХ ст. Нині надзвичайно важливо систематизувати знання про поняття «життєстійкість», адже українці вже 2 роки (повномасштабне вторгнення рф на територію України) знаходяться у постійному стані стресу, фрустрації, складних психо¬емоційних і психофізіологічниих станах тощо. Послаблення життєстійкої поведінки має об'єктивні чинники та пролонговано-латентні наслідки.

Варто взяти до уваги історичні факти і події про те, що в ХХ ст. українцям вдалося вижити, вистояти; наприкінці століття відновити свою державу, в ХХІ ст. - розбудувати демократичну, правову, соціальну державу, українське громадянське суспільство.

Російсько-українська війна ХХІ ст. та витривалість в ній українців змінили сучасний світ назавжди. Зруйновано вистраждані людьми у війнах і геноцидах хиткі глобальні безпекові гарантії ХХ ст. Українці опинилися в «новій реальності», що вимагає переоцінки цінностей, пріоритетів, викликів, мобілізації внутрішніх сил.

Зазначимо, путін та його поплічники вже в ХХІ ст. намагаються «відновити СРСР», «визволити російськомовних від бандерівців», здійснити «денацифікацію» - геноцид і знищити українців. Варто нагадати, що російська федерація оголосила себе правонаступницею СРСР, культивуючи та використовуючи агресивні, людиноненависницькі практики сталінського режиму.

З огляду на вищезазначене, питання, пов'язані з теорією та практикою формування і розвитку життєстійкості особистості в умовах сучасних реалій видаються нам надзвичайно актуальними і затребуваними. Врахування травматичного досвіду попередніх поколінь української нації, його реконструкція та сучасні кореляції є безцінним сегментом формування та розвитку життєстійкості громадян України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загалом життєстійкість розглядається як повсякчасний розвиток здатності особистості протистояти непростим життєвим ситуаціям та викликам, перманентний процес самовдосконалення, спрямований на подолання руйнівних зовнішніх впливів.

В даному контексті, а саме крізь призму геноцидних практик, травматичного історичного досвіду життєстійкість слушно розглядати, як особистісну систему установок, переконань й сприйняття подій як позитивного так і негативного характеру, певний персоналізований соціально-історичний досвід подальшого зростання і розвитку особистості, контролю і управління для мобілізації внутрішніх сил (авт.).

Поняття життєстійкість уможливлює виявити малодосліджені, або недосліджені події, що дозволили українцям протистояти важким, «безвихідним ситуаціям», долати критичні моменти впливів руйнівних факторів життя. Адже, на сьогодні показник життєстійкості українців помітно зменшується, що підтверджується даними соціологічної групи «Рейтинг», зокрема дослідженнями 2022 р. та 2023 р. [1].

Мета статті - полягає у осмисленні історичного досвіду механізмів та практик життєстійкості особистості крізь призму геноцидних практик.

Виклад основного матеріалу

Варто взяти до уваги, «що до соціальних факторів зовнішнього негативного впливу, який веде до послаблення життєстійкості людини, належать детермінуючі фактори макросередовища та соціуму: нестабільність суспільства; низький соціально-економічний статус суб'єкта; умови патологізуючого інформаційного середовища (контент Інтернету та ЗМІ) та інші; негативні умови у найближчому оточенні, особливо такі як потурання та злочинні дії у сімейному вихованні неблагополучних сімей та батьків групи ризику; соціальне сирітство; девіації: наркоманія, алкоголізм, бродяжництво та ін., що ведуть до відчуження, труднощів соціалізації та небезпечних ситуацій з дітьми та підлітками» [2].

Аналіз низки індексів частково підтвердив застереження. В 2022 р. індекс психологічного виснаження був достатньо помірним (2.0). В динаміці від квітня до жовтня 2022 року він не змінився, окрім у показнику довіри до людей знизився. Побільшало тих, хто вважає, що людям не можна довіряти, та думає про те, що зі мною може статися щось погане. Індекс психологічного виснаження і надалі утримувався за рахунок відносно вищого рівня недовіри до інших (2,7) та сумного настрою (2.6). Однак, українці не відчувають себе «мертвими» всередині (1.6) та все ще можуть покластися на себе (1.4). Найбільше виснаженими почуваються респонденти наймолодшого та найстар¬шого віку, жінки, мешканці зі сходу та заходу країни, ті, хто не працює або на пенсії, а також ті, хто мають родичів на війні [3]. Психологічна стійкість мала найвищі показники у квітні 2022 р. - 4.17, у березні 2023 р. найнижчі - 3,51, і залишається незмінною з травня 2023 р. - 3,70 - 3,75 [4].

Важливим поняттям, що допоможе нам у розкритті теми є життє¬здатність. Часто життєздатність сприймається як більш ємний і широкий термін, ніж життєстійкість, оскільки присутність цієї якості в людині, є властиво - людині, а життєстійкість має свій розвиток як особистісне утворення на певному етапі онтогенезу. Життєздатність існує як назва «живучість», хоча цей термін несе більше безпосередній біофізичний зміст.

Відразу варто зауважити, що лікарі, психологи, психіатри, соціальні працівники для визначення стресостійкості, життєстійкості, життєздатності, емоційної стійкості, а також ресурсів щодо опанування стресових травмуючих подій переважно оперують поняттям «резилієнс». За визначенням Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ), «резилієнс» - це здатність успішно долати стресові ситуації, спираючись на власні ресурси, здатність використовувати ці ресурси» [5].

Саме поняття «життєстійкість», а не дефініція «резилієнс» дозволяє корелювати історичні події та наслідки, створюючи та формулюючи певні загальні педагогічно-поведінкові моделі, новітні дидактичні практики (навчання і виховання).

Генетична пам'ять українців й досі фіксує злочин Голодомору-геноциду 1932-1933 рр., трансгенераційні наслідки якого виявилися досить подовженими в часі. В більшості українських родин до ХХІ ст. зберігали й передавали новим поколінням негативний досвід комуністичної окупації, Голодомору 1932-1933 рр.

Російсько-українська війна триває 10 років, два роки повномасштабне вторгнення, за час якого російськими окупантами вчинено всі види міжнародних злочинів: злочин агресії, проти людяності, воєнні злочини та найжахливіший злочин геноциду.

Термін «геноцид», створений Рафаелем Лемкіним у 1942 р. від грецького кореня genos (раса, плем'я) та латинського -cide (caedere - вбивати), його було закріплено в Конвенції ООН про запобігання та покарання за злочин геноциду в 1948 р. Стаття I Конвенції стосується відповідальності і зобов'язує країни, що підписали Конвенцію, запобігати та карати за злочин геноциду, вчинений під час війни або у мирний час. Стаття II Конвенції визначає геноцид як «будь-яка з наступних дій, вчинених з метою знищення, повністю або частково, національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої: а) вбивство членів групи; б) заподіяння серйозних тілесних і психічних ушкоджень членам групи; в) навмисне заподіяння групі умов життя, розрахованих на те, щоб повністю або частково здійснити її фізичне знищення; г) використання заходів, спрямованих на запобігання народженню в групі; д) примусова передача дітей до іншої групи» [6].

Варто зауважити, що відповідно до міжнародного права, однією з ознак геноциду є насильницька передача дітей з однієї етногрупи в іншу. Нині примусово вивезених із України дітей-сиріт, і не тільки сиріт, віддають «на всиновлення» до російських родин або в інтернатні установи... 27 квітня 2023 р. на сесії ПАРЕ було ухвалено резолюцію, якою визнається, що депортація росією українських дітей містить ознаки геноциду.

Подібні дослідження не втрачають своєї актуальності протягом усього періоду незалежності України, важливий поштовх до цього було зроблено 28 листопада 2006 року, коли було прийнято Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» [7], яким на офіційному рівні було визнано Голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу.

Денотація «голодомор» походить від слів голод та мор (пошесна смерть; пошесть) і означає «смерть, спричинена голодом». Голодомор-геноцид - це умисний акт масового знищення людей. Геноцид - найжахливіший злочин, винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами. Голодомор-геноцид - це спланований злочин винищення українців комуністичним тоталітарним режимом, що почався з політичних рішень його виконавцями і спеціальними підрозділами, що окрім фізичного знищення в 1932-1933 рр., зруйнував основи нашого незалежного існування, економічного, культурного, релігійного життя українців; умови безпеки і здоров 'я; заподіяв розумові розлади (людоїдство, трупоїдство).

В роки Голодомору 1932-1933 рр. комуністичний тоталітарний режим[8] знищив голодом, депортаціями, розстрілами, репресіями мільйони українців, мільйонам «зламано долі», в українських дітей було «вкрадено дитинство». Тоталітаризм - державний лад, визначальною ознакою якого є абсолютний контроль за всіма сферами суспільного життя, особливий стан суспільства, зумовлений характером держави і політичного режиму.

Як слушно зауважує О. Кісь, що «будь який травматичний досвід не можна розглядати як корисний, доки він не є осмислений ... Бо сьогоднішні події, хочемо ми, чи ні, але сприймаються крізь призму минулого ... Але, на жаль, впродовж десятиліть радянської влади ця тема (прим. авт. Мова про Голодомор) була заборонена. І це тривале мовчання стало дуже токсичним, бо пережите змусило людей дуже суттєво змінити свої життєві стратегії, звички, уявлення щодо того, що є добро і зло, що правильно і неправильно» [9].

Пролонговано-латентний вплив Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. на показники життєстійкості українців відчувається й досі та потребує додаткових досліджень.

У процесі роботи над текстом статті автором проаналізовано 45 спогадів очевидців Голодомору-геноциду з метою виявлення факторів нищення комуністичним тоталітарним режимом умов безпеки і здоров 'я українців (дорослих, дітей, молоді); зниження показників життєстійкості та життєздатності.

Передумовою Голодомору-геноциду стало руйнування комуністичним тоталітарним режимом основних елементів української державності (Українська Народна Республіка, Українська Держава), традиційної соціальної стратифікації українського суспільства, що, зокрема відбулося під час колективізації через «розкуркулення», тобто масове пограбування, експропріацію приватних засобів виробництва, масові депортації. Пекельний біль, страждання, пов'язані з Голодомором українці пам'ятають ще й до сьогодні, а трансгенераційна передача травми була фактором ризику для наступних поколінь. Стратегії подолання травми, на жаль, довгий час не пропрацьовувалися і не використовувалися.

Українці пам'ятали, але роками мовчали про свій біль, передаючи психологічну травму від покоління до покоління та самотужки долаючи трансгенераційні наслідки. Нині ситуація в ХХІ ст., в українських окупованих рашистами містах і селах болісно нагадує про злочинні людиноненависницькі тоталітарні практики ХХ ст.[10].

Варто зауважити, що українців вже наприкінці 1920-х рр., зокрема власники заможних та середніх селянських господарств до колгоспів вступати не поспішали, адже традиційні форми самоврядування та землекористування дозволяли їм повноцінно функціонувати у власній системі координат, своєму космосі. Вже наприкінці 1920-х років українці розуміли наслідки сталінського режиму. Настрої українців у 1928-1929 рр. характеризувалися занепокоєнням, тривогою, агресією. Так, мешканець с. Нова Ушиця Гоствіцький М. висловлю¬вався серед односельців з приводу того, що «раніше Семенюк на літні роботи наймав 15-20 бідняків, які заробляли кусок хліба, а зараз Семенюк ледве з голоду не здихає». Кобилянський Г., житель того ж села на селянському зібранні скаржився: «селянину жити не можливо... Хоча б швидше почалася війна.». Селянин-одноосібник Чорний попереджав сина комсомольця:

«... своїми руками буду душити комуністів як котенят... Комуністи сволота, ... Україна замордована.» [11].

Навесні 1932 р. голод охопив усю радянську Україну. Сталін вимагав виконати хлібозаготівельний план «за будь-яких умов». Вилучення та вивезення з радянської України хліба досягли небачених розмірів.

7 серпня 1932 р. ЦВК і РНК СРСР було ухвалено постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення громадської (соціалістичної) власності» (у народі цю постанову назвали «законом про п'ять колосків»), за «пів кишені колосків» селяни могли отримати 10 років концтаборів або розстріл. На полях встановлювалися сторожові вежі. Колгоспна власність проголошувалася державною та недоторканою. Як тільки почало достигати жито, пшениця, ячмінь, горох тощо колгоспники, одноосібники, особливо жінки й діти, щоб не померти з голоду, змушені були виходити в поле, зрізати колоски, лущити стручки гороху. Проте там вже були сторожові вежі з вартовими [12].

Бондарчук Констанція Миколаївна, 1922 р. н. з села Галузинці Деражнянського району згадувала, як наприкінці серпня 1932 р. вона, десятирічна дівчинка, з маленькою торбинкою пішла збирати колоски на полі, де вже був зібраний врожай. Дівчинка не побачила, як над'їхав на коні сторож і нагайкою побив її, та, відібравши торбинку, просто висипав колоски. Боса дитина намагалась втекти по колючій стерні в ліс, аби заховатися у корчах. Але наглядач відрізав їй цей шлях до втечі. Тоді Констанція кинулася втікати в інший бік, де налетіла на колючий дріт, об який роздерла і шкіру, і одяг (що було фактором, зокрема зниження життєстійкості). Закривавлена дитина боялася прийти додому, адже знала, що за таку «крадіжку» дорослих розстрілюють. Тоді навіть дітям усім було відомо, що на початку серпня цього ж року Сталіним було підписано закон, який у народі називали «Законом про п'ять колосків» [13].

Українці в роки Голодомору-геноциду опинилися в умовах несумісних з життям. Смертні вироки за нескоєні злочини в роки Голодомору-геноциду, українці отримували тисячами. Режим «чорних дощок» ставив їх на межу життя і смерті (ізоляція (блокада) сіл, колгоспів, індивідуальних селянських господарств за неможливість виконати надмірні хлібозаготівельні плани. Загони військових, міліції, співробітники ДПУ обмежували пересування українців, створюючи умови «не/життя».

У грудні 1932 р. кремлівські злочинці ініціювали запровадження режиму «чорних дощок», суть якого полягала в адміністративній та соціально- економічній ізоляції (блокаді) сіл, колгоспів та індивідуальних селянських господарств, вилучення всього наявного зерна (збіжжя), хлібопродуктів в рахунок виконання плану радянських хлібозаготівель; накладання натуральних штрафів; арешти; катування; заборона купувати будь-які товари; обмеження загонами військових, міліції та співробітниками ДПУ можливості пересування; блокада. О Кісь слушно зауважує, що «українські села були оточені, з них не можна було вийти, як не можна було вийти з єврейського гетто, не кажучи вже про концентраційні табори. Тому жінки, які опинилися у цій пастці, були змушені покладатися лише на внутрішні ресурси, мусили навчитися пристосовуватися» [14].

Доведені до відчаю люди намагалися втамувати голод будь-чим. Так у Дунаєвецькому районі селянин Сабошинський Василь «щодня приходить на свиноферму, бере з годівниць відварений для свиней буряк і несе додому, щоб нагодувати сім'ю». Про цей факт йшлося у «Зведенні про хід підготовки до весняної посівної кампанії» від 17.02.1933р.[15].

Серед одноосібників поширювалася антирадянська та антиколгоспна агітація. Селяни говорили про наближення війни, загибель радянської влади, смерті людей від голоду. Один із колгоспників села Лотівка, підслухавши розмову односельців між собою, доносив: «Чернега Филимон заявив, що влада довела до того, що їсти немає чого і сіяти абсолютно нічим, помремо всі з голоду, я не знаю, що далі робити. А Михальчук Євтихій відповів йому: «Радянська влада довела народ до того, що скоро всі помруть з голоду, цим самим хочуть знищити народ» [16]. На загальних зборах села Січинці, де розглядалося питання щодо хлібозаготівель, колгоспник Підгурський Григорій, звертаючись до правління колгоспу, заявив: «Чим ви займаєтесь, що ви думаєте робити з нами? Ми маємо всі з голоду пропасти! Чому хліба нам не даєте, який ви нам винні за трудодні?». «Ви хочете мати хліб? Ви його ніколи не будете його мати. Влада не прагне того, щоб ми хоч що-небудь мали, а навпаки хоче забрати те, що у нас є», - сказав рахівник Маліївецького колгоспу Рапюк Микола Олександрович [17].

Окремо варто наголосити на травмуючих впливах Голодомору-геноциду на психофізіологічні характеристики дітей та підлітків. Взимку 1932-1933 рр. діти початкових класів в українських селах практично перестали ходити до школи. Відсутність належного харчування, догляду, одягу, хвороби, холодні навчальні приміщення майже зупинили освітній процес, так, на 80 дітей могло бути лише 5 літрів молока (на одну дитину приблизно чайна ложка) або «порожня» баланда. Матері не могли догодовувати своїх дітей, бо були зайняті (10-13 годин на добу) на виробництві, у колгоспах [18].

У січні 1933 р. активізувалися «буксирні бригади», колгоспники, одноосібники, студенти намагалися скаржитися на протиправні дії хлібозаго¬тівельних активістів. У скарзі від 24 колгоспників і активістів с. Брицького Липовецького району Вінницької області та чотирьох студентів Уманського технікуму зазначалося, що «буксирники» «б'ють чим і де попало (ногами, кулаками, залізними палками), саджають до темних підвалів старих людей і вагітних жінок, заставляють їх співати, бити один одного, кричати «загноїв я хліб», танцювати гопака (з вагою 2-х пудів), 70-літніх селян гавкати по- собачому, рвати один одного за бороди, бігати роздягненими по снігу (6 січня 1933 р. 20 душ згаданого села бігали)...». До тортурувань долучалися і червоноармійці: катували жінок з малими дітьми, тримали в холодних підвалах, роздягали жінок, затискали пальці рук дверима та ін. Українських селян били, душили, залякували, обливали помиями, йодом, мастили людськими фекаліями. Часто ламали майно, руйнували та палили паркани. Суд, прокуратура, ГПУ, міліція, репресивний слідчий апарат полювали на українців, використовуючи спотворені конотації «боротьби за хліб» (насправді це було мародерство та грабунок). У роки Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. для виконання злочинних хлібозаготівель українських хліборобів комуністичний тоталітарний режим маркував «злочинцями, які злісно приховують від держави хліб», «крадіями», «спекулянтами». С. Маркова у низці статей корелює процеси негативного маркування українців, навішування ярликів, кліше в радянській період та сьогодні [19].

Вище вже характеризувалася низка індексів, зокрема, зниження показника довіри до людей. Під час російсько-української війни побільшало тих, хто вважає, що людям не можна довіряти, та думає про те, що зі мною може статися щось погане. Варто зауважити, що О. Кісь, виокремлює серед наслідків Голодомору 1932-1933 рр., соціально-психологічні, які пов'язані з тим, «як громадяни ставляться один до одного - з довірою чи з підозрою, чи готові вони до співпраці, чи воліють кожен рятувати себе, як може. І ми знаємо, що традиції взаємодопомоги, які колись існували в українських сільських громадах, ці сільські толоки, вони значною мірою підірвані досвідом Голодомору» [20]. Варто зауважити, що до толоки ставлення селян було позитивним, адже без сторонньої допомоги не обходилася переважна більшість господарств. Толокою допомагали потерпілим від стихійного лиха, будували хати, копали ставки, криниці, мостили дороги [21]. Сучасний волонтерський рух українців доводить, що взаємодопомога українців дозволяє вистояти.

Російсько-українська війна триває майже 10 років, змінюючи, руйнуючи всі сфери життєдіяльності українців. Повномасштабна війна росії проти України, це злочин геноциду, війна за наше фізичне, економічне, культурне виживання тощо.

Сучасні спогади українців про війну, зокрема окупацію рашистами Маріуполя та перебування дорослих, дітей, молоді під землею, без їжі, коли голодування призводило до втрати свідомості, коли діти та підлітки на стінах малювали їжу підтверджує актуальність нашого дослідження та жахливу реальність вже ХХІ століття.

Натепер в Україні понад 7 мільйонів дітей війни; 1,2 тис. дітей вважаються зниклими. Якщо узагальнити інформацію з офіційних джерел російськими окупантами зруйновано 180 шкіл, 365 навчальних закладів; понад 1,3 тис. шкіл пошкоджено через бомбардування та обстріли, всього понад 3,5 тис. закладів освіти зазнали бомбардувань та обстрілів.

Російські злочинці вбили майже 1000 безневинних українських дітей, тисячі отримали поранення. Рашисти викрадають та вивозять українських дітей за межі України. Відповідно до міжнародного права, однією з ознак геноциду є примусове переміщення з однієї етногрупи в іншу. Нині примусово вивезених із України дітей-сиріт, і не тільки сиріт, віддають «на всиновлення» до російських родин або в інтернатні установи, порушуючи усі права дитини [22].

Виклики перед освітою носять пролонгований, накопичувальний характер. Оговтавшись від пандемії коронавірусу, система української освіти зіткнулась з новими викликами, зумовленими повномасштабним вторгненням росії в Україну. Освітній процес почав переформатовуватися та пристосову¬ватися до нових ще складніших реалій. Зберігати себе в ресурсному стані стає все складніше. Це потребує об 'єднання зусиль керівників, педагогів, психологів, тьюторів та спеціалістів освітньої сфери, батьків у комплексному вирішенні гострої проблеми підвищення життєстійкості особистості, особливо в освітньому середовищі.

Варто зазначити, 2022 р. українці найбільше страждають від стресу, втоми та безсоння. Відносно високий показник психологічної стійкості «забезпечується насамперед інтересом до того, що відбувається навколо (86% опитаних підтвердили цю тезу), нормальним харчуванням (78%), планами на майбутнє (76%), впевненістю у своїх рішеннях (62%) та відсутністю жалю про минуле (61%). Найбільше українці страждають від втоми (лише 36% її не відчувають) та нестачі повноцінного сну (лише 44% мають повноцінний сон). Такі реакції організму є природними для стресу» [23].

В рамках співпраці з ГО «Асоціація суспільних і гуманітарних дисциплін Хмельниччини» автором опитано 12 освітян і 12 батьків здобувачів вищої освіти з метою отримання відповіді на запитання «Які мають бути заняття в умовах війни?». 11 викладачів відповіли - «безпечними»; 6 - «інноваційними»; 5 - «із сучасним прикладним навчанням». Батьки здобувачів вищої освіти переважно відповідали: «безпечним»; «бути, хоча б декілька разів на тиждень в очному форматі»[24]. Отож, не дивлячись на війну, складні психоемоційні і психофізіологічні стани, викладачі, здобувачі освіти намагаються продовжувати навчати та навчатися.

Автором також розроблено соціо-педагогічний питальник «Моя пристосованість до життя в умовах війни». Збір первинної інформації проведено методом опитування (шляхом реєстрації відповіді респондентів;

реєструвалися і мотиви діяльності і результати). Критеріями оцінки була стійкість і обґрунтованість (повторне використання інструменту). Фази опиту¬вання: адаптація, збір основної інформації (про факти свідомості, факти поведінки, особистість респондента), узагальнення. Респондент міг відповісти: «мені важко відповісти», «як коли», «буває по-різному». Було опитано 15 магістрів і 5 аспірантів Хмельницького кооперативного торговельно- економічного інституту. Результати проведеного опитування незаперечно актуалізують роль життєстійкості крізь призму травматичного досвіду, його реконструкції та сучасних кореляцій.

Висновки

У статті автор намагається відшукати історичні складові життєстійкості, життєздатності, стресостійкості, емоційної стійкості українців з метою розуміння, усвідомлення, подальшої ретрансляції соціальних персоналізованих практик виживання українців в критично-пікові моменти історії.

Література

1.Чотирнадцяте загальнонаціональне опитування: психологічні маркери війни (18-19 червня 2022). Retrieved from https://ratinggroup.ua/research/ukraine/chetymadcatyy_ obschenacionalnyy_opros_psihologicheskie_markery_voyny_18- 19_iyunya_2022.html?fbclid=I wAR1cij0x9xSPlFc09aj7Q0122By0RWdVVh5Cwn9GPsauNdh2lFd7SECsgps

2.Журавель, Т., Іванюк, І., Лехолетова, М., Лютий, В., Лях, Т., Пашко, Н., Соловйова, В., Сорокіна, О., Спіріна, Т., Суліцький, В., Удовенко, Ю., Чепенко, О., Чуйко, О., Швед, О., & Янковець, В. (2022). Профілактика деструктивної поведінки підлітків (Т. Журавель & Ю. Удовенко, Ред.). Видавництво ФО-П Буря О.Д. - Київ, 2022 - 144 с. https://www.unicef.org/ ukraine/media/21421/file/destructive_behavior.pdf

3.Маркова С., Костенко Д., Матвєєв А. Життєстійкість викладачів і здобувачів вищої освіти в умовах війни: педагогічно-соціологічний дискурс. Перспективи та інновації науки. (Серія Педагогіка). 4(9). 2022. С. 495-501.

4.Рівень психологічної та фізичної стійкості українців стабілізувався - дослідження Retrieved from https://interfax.com.ua/news/general/952615.html

5.Resilence. Retrieved from https://www.apa.org/topics/resilience

6.Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього Retrieved from http://www.preventgenocide.org/ua/konventsia.htm

7.Про Голодомор 1932-1933 років в Україні: Закон України від 28.11.2006 № 376-V, ВВР [Електронний ресурс], Київ: 2006, ст.504. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/376-16#Text

8.Згідно із Законом України «Про засудження комуністичного та націонал- соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Закон України від 02.10.92 № 2658-XII, ВВР [Електронний ресурс], Київ: 1992, ст.651. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text

9.О. Кісь (2023). Retrieved from https://www.radiosvoboda.org/a/istoriya-holodomoru- pokazuye-diyezdatnist-ukrayinskykh-zhinok-i-zhyttyestiykist-ukrayintsiv-laureatka-premiyi- konkvesta-oksany-kis/32312439.html

10.Інтердисциплінарні підходи у дослідженні Голодомору-геноциду: матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 25 листопада 2021 р.). Київ: Національний музей Голодомору-геноциду; Інститут дослідження Голодомору 2022. 227 с.

11.

12.Маркова, С. В., & Шеремета, Л. О. (2020). ВІТАЛЬНА ТРАВМА ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУГЕНОЦИДУ: ІСТОРИКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ «НЕТРАДИЦІЙ¬НОГО» ХАРЧУВАННЯ УКРАЇНЦІВ. Ukrainian Peasant, (24).

13.«Закон про п'ять колосків» - кривавий інструмент організаторів Голодомору Retrieved from https://holodomormuseum.org.ua/news-museji/zakon-pro-p-iat-koloskiv-kryvavyj-instrument-orhanizatoriv-holodomoru/

14.Інтерв'ю з Бондарчук К.М, 1922 року народження, записане Антоновою О.Г. 23.11.2011 в с. Галузинці (тоді ще Деражнянського р-ну)

15.Історія Голодомору показує дієздатність українських жінок, і життєстійкість українців - лауреатка премії Конквеста Оксана Кісь Retrieved from olosameryky.com/ a/holodomor-doslidzhennia-premij a-conquest-oksana-kis/6998181.html

16.ДАХмО, П-115, оп. 1, спр. 104, Директиви ЦК КП(б)У з організаційно-партійних, господарських та інших питань - с. 108

17.ДАХмО, П-101, оп.1, спр.73, Переписка з партійними і радянськими організаторами по спеціальних та адміністративних питаннях. Спецповідомлення районного відділу НКВС - с. 17

18.ДАХмО, П-115, оп. 1, спр. 104, Директиви ЦК КП(б)У з організаційно-партійних, господарських та інших питань - c. 87

19.Маркова С. В. Суспільні та політичні трансформації в українському селі в контексті формування тоталітарної системи (1917-1933 рр.): монографія. Кам'янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко Д. Г., 2015. 544

20.Маркова, С. В., & Шеремета, Л. О. (2020). ВІТАЛЬНА ТРАВМА ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУГЕНОЦИДУ: ІСТОРИКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ «НЕТРАДИЦІЙ¬НОГО» ХАРЧУВАННЯ УКРАЇНЦІВ. Ukrainian Peasant, (24).

21.Історія Голодомору показує дієздатність українських жінок і життєстійкість українців - лауреатка премії Конквеста Retrieved from adiosvoboda.org/a/istoriya-holodomoru- pokazuye-diyezdatnist-ukrayinskykh-zhinok-i-zhyttyestiykist-ukrayintsiv-laureatka-premiyi- konkvesta-oksany-kis/32312439.html

22.Markova, S. (2021). УКРАЇНСЬКЕ ПАРАГРОМАДЯНСЬКЕ СЕЛЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО РУЙНАЦІЯ В РОКИ СТАНОВЛЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ: ІСТОРИЧНИЙ ДИСКУРС ДЛЯ УЧИТЕЛІВ ГРОМАДЯН¬СЬКОЇ ОСВІТИ. Zaporizhzhia Historical Review, 4(56), 151-158.

23.Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини додержання прав осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України за період 24 лютого - 31 грудня 2022 р. С. 80-90 // https://ombudsman.gov.ua > media.

24.Українці в умовах війни страждають найбільше від втоми та безсоння - опитування Retrieved from https://interfax.com.ua/news/general/842688.html

25.Маркова, С., Костенко, Д., & Матвєєв, А. (2022). ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ВИКЛАДАЧІВ І ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВІЙНИ: ПЕДАГОГІЧНО-СОЦІОЛО¬ГІЧНИЙ ДИСКУРС. Перспективи та інновації науки, (4 (9)).

References

1.Chotyrnadtsiate zahalnonatsionalne opytuvannia: psykholohichni markery viiny [Fourteenth nationwide survey: psychological markers of war] (18-19 chervnia 2022). Retrieved from https://ratinggroup.ua/research/ukraine/chetyrnadcatyy_obschenacionalnyy_opros_psihologicheskie_ markery_voyny_18-19_iyunya_2022.html?fbclid=IwAR1cij0x9xSPlFc09 aj7Q0122By0RWdV Vh5Cwn9GPsauNdh2lFd7SECsgps [in Ukrainian].

2.Zhuravel, T., Ivaniuk, I., Lekholetova, M., Liutyi, V., Liakh, T., Pashko, N., Soloviova, V., Sorokina, O., Spirina, T., Sulitskyi, V., Udovenko, Yu., Chepenko, O., Chuiko, O., Shved, O., & Yankovets, V. (2022). Profilaktyka destruktyvnoi povedinky pidlitkiv[Prevention of destructive behavior of adolescents] (T. Zhuravel & Yu. Udovenko, Red.). Vydavnytstvo FO-P Buria O.D. - Kyiv, 2022 - 144 s. https://www.unicef.org/ukraine/media/21421/file/destructive_behavior.pdflin Ukrainian].

3.Markova S., Kostenko D., Matvieiev A. Zhyttiestiikist vykladachiv i zdobuvachiv vyshchoi osvity v umovakh viiny: pedahohichno-sotsiolohichnyi dyskurs[Hardiness of teachers and students of higher education in the conditions of war: pedagogical and sociological discourse]. Perspektyvy ta innovatsii nauky. (Seriia Pedahohika). 4(9). 2022. S. 495-501[in Ukrainian].

4.Riven psykholohichnoi ta fizychnoi stiikosti ukraintsiv stabilizuvavsia - doslidzhennia [The level of psychological and physical resilience of Ukrainians has stabilized - research] [in Ukrainian]. Retrieved from https://interfax.com.ua/news/general/952615.html

5.Resilence. Retrieved from https://www.apa.org/topics/resilience

6.Konventsiia pro zapobihannia zlochynu henotsydu i pokarannia za noho [The Convention on the Prevention of the Crime of Genocide and its Punishment] Retrieved from http://www.preventgenocide.org/ua/konventsia.htmlin Ukrainian].

7.Pro Holodomor 1932-1933 rokiv v Ukraini: Zakon Ukrainy vid 28.11.2006[About the Holodomor of 1932-1933 in Ukraine: Law of Ukraine dated November 28, 2006] № 376-V, VVR [Elektronnyi resurs], Kyiv: 2006, st.504. - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 376-16#Text[in Ukrainian].

8.Zghidno iz Zakonom Ukrainy «Pro zasudzhennia komunistychnoho ta natsional- sotsialistychnoho (natsystskoho) totalitarnykh rezhymiv v Ukraini ta zaboronu propahandy yikhnoi symvoliky». Zakon Ukrainy vid 02.10.92[According to the Law of Ukraine "On Condemnation of Communist and National Socialist (Nazi) Totalitarian Regimes in Ukraine and Prohibition of Propaganda of Their Symbols." Law of Ukraine dated 02.10.92] № 2658-XII, VVR [Elektronnyi resurs], Kyiv: 1992, st.651. - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/ 2657-12#Text[in Ukrainian].

9.O. Kis (2023). Retrieved from https://www.radiosvoboda.org/a/istoriya-holodomoru- pokazuye-diyezdatnist-ukrayinskykh-zhinok-i-zhyttyestiykist-ukrayintsiv-laureatka-premiyi- konkvesta-oksany-kis/32312439.html[in Ukrainian].

10.Interdystsyplinarni pidkhody u doslidzhenni Holodomoru-henotsydu: materialy V Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii[Interdisciplinary approaches in the study of the Holodomor-genocide: materials of the 5th International Scientific and Practical Conference] (m. Kyiv, 25 lystopada 2021 r.). Kyiv: Natsionalnyi muzei Holodomoru-henotsydu; Instytut doslidzhennia Holodomoru 2022. 227 s. [in Ukrainian].

11.Markova, S. V., & Sheremeta, L. O. (2020). VITALNA TRAVMA ZhERTV HOLODOMORUHENOTsYDU: ISTORYKO-PSYKhOLOHIChNYI ASPEKT «NETRADY- TsIINOHO» KhARChUVANNIa UKRAINTsIV[VITAL TRAUMA OF FAMINE GENOCIDE VICTIMS: HISTORICAL AND PSYCHOLOGICAL ASPECT OF "UNTRADITIONAL" DIET OF UKRAINIANS]. Ukrainian Peasant, (24)[in Ukrainian].

12.«Zakon pro piat koloskiv» - kryvavyi instrument orhanizatoriv Holodomoru [“The Law of Five Ears” - the bloody instrument of the Holodomor organizers]Retrieved from https://holodomormuseum.org.ua/news-museji/zakon-pro-p-iat-koloskiv-kryvavyj-instrument- orhanizatoriv-holodomoru/[in Ukrainian].

14.Interviu z Bondarchuk K.M, 1922 roku narodzhennia, zapysane Antonovoiu O.H. 23.11.2011 v s. Haluzyntsi (todi shche Derazhnianskoho r-nu)[ Interview with Bondarchuk K.M., born in 1922, recorded by Antonova O.G. 23.11.2011 in the village Galuzyntsi (then still Derazhnyan district)] [in Ukrainian].

15.Istoriia Holodomoru pokazuie diiezdatnist ukrainskykh zhinok, i zhyttiestiikist ukraintsiv - laureatka premii Konkvesta Oksana Kis [The history of the Holodomor shows the capacity for action of Ukrainian women and the resilience of Ukrainians - winner of the Conquest prize Oksana Kis]Retrieved from olosameryky.com/a/holodomor-doslidzhennia-premija- conquest-oksana-kis/6998181.html[in Ukrainian].

16.DAKhmO, P-115, op. 1, spr. 104, Dyrektyvy TsK KP(b)U z orhanizatsiino-partiinykh, hospodarskykh ta inshykh pytan[State Archive of Khmelnytskyi Region, P-115, op. 1, reference104, Directives of the Central Committee of the CP(b)U on organizational and party, economic and other issues] - c. 108[in Ukrainian].

17.DAKhmO, P-101, op.1, spr.73, Perepyska z partiinymy i radianskymy orhanizatoramy po spetsialnykh ta administratyvnykh pytanniakh. Spetspovidomlennia raionnoho viddilu NKVS [State Archive of Khmelnytskyi Region, P-101, item 1, file 73, Correspondence with party and Soviet organizers on special and administrative issues. Special notice of the regional department of the NKVD]- c. 17[in Ukrainian].

18.DAKhmO, P-115, op. 1, spr. 104, Dyrektyvy TsK KP(b)U z orhanizatsiino-partiinykh, hospodarskykh ta inshykh pytan [State Archive of Khmelnytskyi Region, P-115, op. 1, reference 104, Directives of the Central Committee of the CP(b)U on organizational and party, economic and other issues]- c. 87[in Ukrainian].

19.Markova S. V. Suspilni ta politychni transformatsii v ukrainskomu seli v konteksti formuvannia totalitarnoi systemy (1917-1933 rr.): monohrafiia[Social and political transformations in the Ukrainian village in the context of the formation of the totalitarian system (1917-1933): monograph]. Kamianets-Podilskyi: Vydavets PP Zvoleiko D. H., 2015. 544[in Ukrainian].

20.Markova, S. V., & Sheremeta, L. O. (2020). VITALNA TRAVMA ZhERTV HOLODOMORUHENOTsYDU: ISTORYKO-PSYKhOLOHIChNYI ASPEKT «NETRADY- TSIINOHO» KhARChUVANNIa UKRAINTsIV[VITAL TRAUMA OF FAMINE GENOCIDE VICTIMS: HISTORICAL AND PSYCHOLOGICAL ASPECT OF "UNTRADITIONAL" DIET OF UKRAINIANS]. Ukrainian Peasant, (24) [in Ukrainian]..

21.Istoriia Holodomoru pokazuie diiezdatnist ukrainskykh zhinok i zhyttiestiikist ukraintsiv - laureatka premii Konkvesta[The history of the Holodomor shows the capacity for action of Ukrainian women and the resilience of Ukrainians - the laureate of the Konquest prize] Retrieved from adiosvoboda.org/a/istoriya-holodomoru-pokazuye-diyezdatnist-ukrayinskykh- zhinok-i-zhyttyestiykist-ukrayintsiv-laureatka-premiyi-konkvesta-oksany-kis/32312439.html [in Ukrainian].

22.Markova, S. (2021). UKRAINSKE PARAHROMADIaNSKE SELIaNSKE SUSPILSTVO TA YOHO RUINATsIIa V ROKY STANOVLENNIa KOMUNISTYChNOHO TOTALITAR- NOHO REZhYMU: ISTORYChNYI DYSKURS DLIa UChYTELIV [KRAINIAN PARACIVIL PEASANT SOCIETY AND ITS DESTRUCTION DURING THE ESTABLISHMENT OF THE COMMUNIST TOTALITARIAN REGIME: A HISTORICAL DISCOURSE FOR TEACHERS OF CIVIC EDUCATION]HROMADIaNSKOI OSVITY. Zaporizhzhia Historical Review, 4(56), 151-158[in Ukrainian]..

23.Spetsialna dopovid Upovnovazhenoho Verkhovnoi Rady Ukrainy z prav liudyny doderzhannia prav osib, yaki postrazhdaly vnaslidok zbroinoi ahresii Rosiiskoi Federatsii proty Ukrainy za period 24 liutoho - 31 hrudnia 2022 r.[ Special report of the Commissioner for Human Rights of the Verkhovna Rada of Ukraine on the observance of the rights of persons who suffered as a result of the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine for the period February 24 - December 31, 2022] S. 80-90 // https://ombudsman.gov.ua > media. [in Ukrainian].

24.Ukraintsi v umovakh viiny strazhdaiut naibilshe vid vtomy ta bezsonnia - opytuvannia [Ukrainians in wartime suffer the most from fatigue and insomnia - survey] Retrieved from https://interfax.com.ua/news/general/842688.html[in Ukrainian].

25.Markova, S., Kostenko, D., & Matvieiev, A. (2022). ZhYTTIeSTIIKIST VYKLADAChIV I ZDOBUV AChIV VYShchOI OSVITY V UMOVAKh VIINY: PEDAHOHIChNO-SOTsIOLO- HIChNYI DYSKURS[SURVIVAL OF TEACHERS AND STUDENTS OF HIGHER EDUCATION IN THE CONDITIONS OF WAR: A PEDAGOGICAL AND SOCIOLOGICAL DISCOURSE]. Perspektyvy ta innovatsii nauky, (4 (9)) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru