Сутність соціальної енергії як соціально-психологічного феномену

Размещено на http://www.allbest.ru

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Сутність соціальної енергії як соціально- психологічного феномену

Балановський Ярослав Михайлович кандидат політичних наук, доцент кафедри соціальних і правових дисциплін

Анотація

У статті досліджено методологічне підґрунтя процедури виокремлення різновидів соціальної енергії як соціально-психологічного феномену. Доведено, що крім універсальних, тих, що відносять соціальну енергію до особливого класу (роду) соціальних явищ, її атрибутом є також власна якісна специфіка. Це означає, що видова відмінність є conditio sine qua non соціальної енергії.

Установлено, що види соціальної енергії розрізняються за деякою множиною критеріїв. Для дослідження характеристик конкретного соціуму першочергове значення мають види енергії, спрямовані на задоволення комплексу потреб соціального суб'єкта як біологічного організму та духовної істоти. Значущими видами соціальної енергії слід також вважати енергію ціннісних орієнтацій одного соціального актора до іншого. Для дослідження властивостей локацій соціальної матерії важливим є розрізнення соціальної енергії за характером спрямованості руху, що його ця енергія забезпечує. Нарешті, значний евристичний потенціал має виокремлення видів соціальної енергії за критерієм особливостей соціального суб'єкта, який цю енергію продукує.

На підґрунті здійсненого аналізу доведено: безпосередні критерії, за якими виокремлюються види соціальної енергії, визначаються метою і конкретними дослідницькими завданнями доробку. Тобто, крім названих у розвідці, існує ще й інша множина видів соціальної енергії. Кожен із таких видів відображає певний якісний аспект локацій соціальної реальності.

Звернута увага на нерозривну єдність змісту цільового стану локації соціальної матерії та змісту енергії, яка забезпечує перехід у цей стан.

Розкрито кореляцію видових особливостей суб'єктів соціальної дії з видовими і психологічними особливостями механізму продукування соціальної енергії цими суб'єктами.

Доведено практичну цінність теоретичної концепції, у якій досліджено видові характеристики соціальної енергії з практичними потребами сталого розвитку локацій соціальної матерії із врахуванням психологічних особливостей.

Обґрунтовано значний евристичний потенціал теоретичної концепції соціальної енергії, інтерпретації видових особливостей цієї енергії для подальших соціологічних і психологічних досліджень глибинних, сутнісних властивостей локацій соціальної матерії.

Ключові слова: локація соціальної матерії, соціальна енергія, види соціальної енергії, суб'єкти соціальної взаємодії, механізм соціальної взаємодії, продукування соціальної енергії.

Balanovsky Yaroslav Mykhailovych Candidate of Political Sciences, Associate Professor of the Department of Social and Legal Disciplines, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman,

THE ESSENCE OF SOCIAL ENERGY AS A SOCIO- PSYCHOLOGICAL PHENOMENON

Abstract

The article examines the methodological basis of the procedure for distinguishing types of social energy as a socio-psychological phenomenon. It is proved that in addition to the universal ones, those that refer social energy to a special class (genus) of social phenomena, its attribute is also its own qualitative specificity. This means that species distinction is a conditio sine qua non of social energy.

It is established that types of social energy differ according to a certain set of criteria. To study the characteristics of a particular society, the types of energy aimed at satisfying the complex needs of a social subject as a biological organism and a spiritual being are of primary importance. The energy of value orientations of one social actor towards another should also be considered as significant types of social energy. In order to study the properties of locations of social matter, it is important to distinguish social energy by the nature of the direction of movement that this energy provides. Finally, the distinction of types of social energy based on the characteristics of the social actor that produces this energy has significant heuristic potential.

Based on the analysis, it is proved that the immediate criteria by which types of social energy are distinguished are determined by the purpose and specific research tasks of the work. That is, in addition to those mentioned in the study, there is another set of types of social energy. Each of these types reflects a certain qualitative aspect of the locations of social reality.

Attention is drawn to the inseparable unity of the content of the target state of the location of social matter and the content of the energy that ensures the transition to this state.

The correlation between the species characteristics of subjects of social action and the species and psychological characteristics of the mechanism of social energy production by these subjects is revealed.

The practical value of the theoretical concept is proved, which investigates the species characteristics of social energy with the practical needs of sustainable development of locations of social matter, taking into account psychological characteristics.

The author substantiates the significant heuristic potential of the theoretical concept of social energy and the interpretation of the specific features of this energy for further sociological and psychological research of the deep, essential properties of locations of social matter.

Keywords: location of social matter, social energy, types of social energy, subjects of social interaction, mechanism of social interaction, production of social energy.

Постановка проблеми. Відсутність достовірної, сутнісної наукової інформації щодо видових властивостей соціальної енергії породжує соціальну проблему. Полягає вона у тому, що, за наявності такої інформації, її можна було б застосувати для меліорації характеристик соціального простору. Тобто наукові знання вимірів видової специфіки цієї потенції забезпечують можливість розробки технологій нівелювання енергії найрізноманітніших форм соціальної патології. Формами соціальної патології, актуальними для українського суспільства, є, наприклад, корупція на найвищому державному рівні, колабораціонізм тощо.

Ці соціальні проблеми, у свою чергу, породжують проблеми наукові. З'являється необхідність соціологічного дослідження власної якісної специфіки соціальної енергії. Отже, актуалізується потреба, по-перше, розроблення методологічної процедури визначення її видів, по-друге, обґрунтування вимірів, за якими у класі явищ соціальна енергія виокремлюються її особливі види. Примножені таким дослідженням знання соціальної енергії мають не тільки теоретичну, але й значну практичну цінність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Соціологічну рефлексію окремих аспектів соціальної енергії знаходимо у працях А. де Токвіля, М. Монтеня, Р. Парка, Р. Арона, Г. Бекера, П. Блау.

Окремо слід відзначити осмислення соціальної енергії М. Вебером. Німецький соціолог акцентує увагу на деяких із тих її характеристик, які є

важливими і для нашого дослідження. По-перше, соціальну енергію він трактує своєрідним духом, що виявляється у діях соціальних суб'єктів: «той «дух», яким просякли повчання Франкліна». [1, с. 74]. Цей дух, за словами М. Вебера, є «невичерпною енергією і морально індиферентною схильністю» [1, с.74]. По-друге, такий дух «набуває в іншому разі характеру етично забарвленої норми, яка регулює всю організацію життя» [1, с. 74].

Дослідження деяких аспектів соціальної енергії знаходимо у доробках українських науковців Ю. Саєнка та В. Валлє. Так, наприклад, Ю. Саєнко стверджує, що, по-перше, соціальна енергія виявляється у процесі реалізації суспільних ідей. Цей процес він розглядає як своєрідний «ланцюжок: енергія вольова - матеріальна - і знову вольова» [2]. По-друге, «енергія не прибуває механічно, але значно примножується спільною ініціативою чи продуктивною діяльністю» [2]. По-третє, важливою є така його думка: «У спільноті людей виникає соціальна енергія, яка організовує решту видів енергії» [2].

Цікаву інтерпретацію соціальної енергії знаходимо у рефлексіях В. Валлє. Авторка стверджує: «Соціальна енергія є продуктом соціального капіталу - суспільного блага, що проявляє себе у соціальних взаємодіях, повазі, довірі та толерантності, які мають панувати між людьми» [3]. Власне соціальний капітал В. Валлє пояснює як «ресурс, втілений у неформальних нормах і цінностях, який забезпечує консолідацію суспільства та громадську участь у різноманітних сферах суспільного життя. Це потенціал соціуму, який визначає ефективність соціальних дій для вирішення суспільних проблем» [3]. Така інтерпретація соціального капіталу наближує його до характеристик одного з видів соціальної енергії, яка також є силою, отже, потенцією суспільства у вирішенні завдань, що перед ним постають.

Метою статті Попередньо уже було зазначено, що загальне поняття «соціальна енергія» своїм змістом схоплює її найістотніші, найсуттєвіші отже родові властивості ті, що є атрибутом усього класу явищ цієї енергії. Однак, така інтерпретація не розкриває палітри власної якісної специфіки цієї енергії. З цієї причини метою цієї статті є обґрунтування критеріїв та розробка процедури визначення видів соціальної енергії як особливого соціально- психологічного феномену.

Виклад основного матеріалу. У попередніх дослідженнях автором цієї розвідки було доведено, соціальна енергія є системною психологічною цілісністю ідеального прагнення, бажання, воління соціального суб'єкта та його відкритої дії. Таке формулювання загальних рис соціальної енергії визначає вектор пошуку вимірів, що відображають її якісну специфіку. Як універсальні, так і властивості, на підґрунті яких вирізняються особливі види цієї енергії, закорінені на основі психологічних якостей особистості у структурі соціальної взаємодії. Для доведення цієї гіпотези звернемося до аналізу деяких особливих аспектів соціальної взаємодії.

У соціології загальновизнаним є положення: соціальна дія завжди спрямовується на досягнення певної мети. Наприклад, у «соціології розуміння» власне соціальними вважаються «цілераціональна» та «ціннісно- раціональна» дії. «М. Веберу належить і перша типологія соціальної дії: 1) цілераціональна, якщо в основі дії лежить очікування певної поведінки предметів зовнішнього світу й інших людей і використання цього очікування як «умов» або «засобів» для досягнення своєї раціонально поставленої й продуманої мети; 2) ціннісно-раціональна, заснована на вірі в безумовну - естетичну, релігійну або будь-яку іншу - самодостатню цінність певного поводження» [4]. Іншими словами, немає таких соціальних дій, які характеризувала б відсутність у свідомості суб'єкта дії певного ідеального образу, змістом якого є виміри на основі психологічних якостей бажаного ним результату дії. Таким змістом може бути, наприклад, певний стан локації соціальної матерії, якого (стану) суб'єкт дії прагне досягнути своєю дією.

Цілеспрямований характер дії соціального суб'єкта робить можливим детальний аналіз, соціологічну інтерпретацію мети цієї дії. Одним із аспектів цього тлумачення є доведення тези, згідно з якою мета дії соціального суб'єкта завжди сповнена певного змісту, є певним обсягом інформації про той стан локації соціальної матерії, якого вона набуде у результаті дії, іншими словами, - цільовий стан. Це дійсно так - метою дії соціального суб'єкта є уявний, ідеальний стан певної локації соціальної матерії.

Цільовий стан, отже, сукупність інформації про цей стан має буття у формі ідеального образу, що міститься у свідомості соціального суб'єкта. Змістом такого ідеального образу є, крім іншого задоволення потреби, тобто такий стан суб'єкта соціальної дії, у якому деяка потреба знайшла своє задоволення. Задоволена потреба припиняє мотивувати соціального Актора до дії. Тобто Актор знаходиться у якісно іншому стані, ніж той, за якого незадоволена потреба мотивувала його до дії. У свою чергу, задоволена потреба є також особливим станом локації соціальної матерії. Через дії Актора у ній відбулися певні зміни, перетворення. Отже, локація перейшла із одного якісного стану до іншого.

Сутністю потреби було переведення локації соціальної матерії з чинного у цільовий стан. Ця потреба відрізняється від інших його потреб тим, що саме вона спричинила деяку цілеспрямовану, відкриту дію. Тобто, дія соціального суб'єкта, спрямована на задоволення його потреби, є об'єктивацією певного ідеального образу, змістом якого є сукупність бажаних властивостей цільового стану локації соціальної матерії. Як наслідок, локація соціальної матерії, у певному дослідницькому ракурсі, деякій методологічній стратегії, може розглядатися формою, змістом якої є виміри або чинного, або цільового стану локації соціальної матерії. У свою чергу, певний стан локації соціальної матерії методологічно виправдано досліджувати цілісною сукупністю інформації про або стан чинний, або цільовий, той, якого тільки потрібно досягти, який є метою дії. У нашому випадку змістом форми є сукупність цільових вимірів локації соціальної матерії тих, що засвідчують задоволення потреб.

Повернемося тепер до аналізу дії соціального суб'єкта у дещо іншому ракурсі. Як було доведено автором цього доробку у попередніх розвідках, ідеальний образ стану, у якому потреба соціального суб'єкта могла б бути задоволеною, породжує у його свідомості деяке інше ідеальне явище. Ним є прагнення, воління досягнути такого стану, тобто стану, який на цей момент залишається уявним, прогнозованим, бажаним.

Таким чином у свідомості соціального суб'єкта мають місце два якісно різні явища. Першим є образ цільового стану локації соціальної матерії, другим - ідеальна енергія, яка мотивує Актора до відкритих дій, спрямованих на досягнення вимірів цільового стану. Потенціал ідеальної енергії коливається у межах деякого діапазону. Його полюсами є мінімальне бажання та максимальне прагнення. Залежно від того наскільки потужним є потенціал ідеальної енергії, бажання, він, потенціал ідеальної енергії, спричиняє або мінімальні, або максимальні за рівнем потужності відкриті дії Актора. Тобто ідеальна енергія в особливий спосіб поєднується з відкритими діями соціального суб'єкта, наприклад, фізичними діями його тіла і таким чином стає структурною ланкою системної цілісності ідеальної й фізичної енергій. Такий континуум позначається терміном «соціальна енергія».

Відкриті дії соціального суб'єкта, а саме енергія його фізичного тіла або фізична енергія, як, власне, й ідеальна енергія, мають один і той самий зміст. Цим змістом є сукупність вимірів стану локації соціальної матерії, у якому та потреба, що трансформувалася в енергію соціальної дії, знайшла своє задоволення. Тобто за своїм змістом соціальна енергія корелюється з потребою на задоволення якої вона спрямовується, потребою, що є метою дії. Отже, за критерієм змісту потреби, на задоволення якої спрямовується соціальна енергія дії соціального суб'єкта, ця енергія розрізняється на особливі види. Наприклад, в одному випадку це може бути енергія інновацій, в іншому - забезпечення status guo, ще іншому - повернення до стану, що передував інноваціям.

У зв'язку з тим, що потреби соціальних суб'єктів чітко і однозначно розмежовуються на певні види, то і змістовне (інформаційне) наповнення соціальної енергії, спрямованої на задоволення конкретних видів потреб, також розрізняється на відповідні цим потребам види. Наприклад, А. Маслоу розрізняє потреби соціального суб'єкта: вітальні, екзистенціальні, соціальні, престижу, духовні. Відповідно до цих потреб, і соціальну енергію можна розрізняти на енергію біологічного виживання, задоволення безпекових потреб, соціальної інтеракції, ієрархічного структурування соціокультурного простору, забезпечення духовних цінностей соціального суб'єкта тощо. Отже, залежно від того, чого воліє, прагне суб'єкт дії, його соціальна дія є формою виявлення соціальної енергії, наповнює названу енергію тим або тим конкретним змістом. Наприклад, дія соціального суб'єкта, метою якої є задоволення духовних потреб наповнюється енергією добра, справедливості, щедрості, шляхетності або навпаки підлості, агресії, віроломства тощо.

Види соціальної енергії можна також розрізняти за іншими критеріями. Одним із найважливіших серед них слід вважати орієнтацію Актора на свого vis a vis як на певну цінність. Підґрунтям такої орієнтації є те, що дії Адресанта справляють певний уплив на можливість задоволення своїх потреб Адресатом. Загальновизнаною у соціології є теза, згідно з якою взаємодія соціальних суб'єктів спрямовується на задоволення їх приватних потреб та інтересів. У цьому процесі кожен із них, по-перше, прагне задовольнити власні потреби, по-друге, своїми діями справляє певний уплив на умови задоволення потреб іншого. Цей уплив має три різновиди. Проаналізуємо їх на прикладі взаємодії двох соціальних суб'єктів - Адресанта та Адресата.

У першому випадку дії Адресанта, крім задоволення його приватних потреб, сприяють також задоволенню потреб Адресата. Тобто Адресант своїми діями надає соціальному простору таких вимірів, які задовольняють не тільки його власні, але й потреби Адресата. Отже, потреби цих двох соціальних суб'єктів задовольняються енергетичним потенціалом, який в особливий спосіб зростає. Соціальна енергія кожного з суб'єктів соціальної дії, генерована ними на задоволення власних потреб, не арифметично додається, а примножується. Іншими словами, це стає причиною того, що енергія Адресанта, спрямована на задоволення його потреб, підсилює також енергію Адресата, долучається до неї і таким чином примножує його зусилля, допомагає досягнути мети дії. Тобто енергії цих соціальних суб'єктів не механічно додаються, а особливим чином посилюються, зростають у певній прогресії, інтегруються у системну цілісність, властивості якої більші за суму властивостей елементів структури цієї системи. Інтеграція у системну цілісність соціальних енергій двох (певної множини) соціальних суб'єктів породжує синергетичний ефект, системний потенціал більший, ніж арифметична сума цих енергій. Такий вид соціальної енергії доцільно позначити терміном «консолідація».

Друга модель взаємодії передбачає, що Адресант своїми діями задовольняє тільки свої потреби і умисно не справляє жодного впливу на задоволення потреб Адресата. Він і не допомагає Адресату задовольняти його потреби, але і не перешкоджає цьому, залишається своєрідною бездієвою декорацією, безучасним спостерігачем зусиль Адресата досягнути мети своєї дії. Тут зміст дій Адресанта є таким, який не впливає, не позначається, і не прискорює, і не сповільнює задоволення потреб Адресата. Енергія таких дій позначається терміном «індиферентність».

Третя модель передбачає активні протидії кожного з соціальних суб'єктів зусиллям, спрямованим на задоволення потреб іншого. Кожен із

учасників взаємодії, тобто і Адресант, і Адресат, прагне мінімізувати, нейтралізувати, нівелювати зусилля іншого, звести результативність його дії до нуля. Третій вид розрізняється на два підвиди. У першому кожна зі сторін протидіє своєму опоненту за певними правилами. Яскравою ілюстрацією такої моделі взаємодії є, наприклад, спортивні змагання. Кожна зі сторін протидіє іншій, однак не у будь-який спосіб, а відповідно до правил цього виду змагань. У другому підвиді взаємодії боротьба проти зусиль іншого досягнути мети передбачає застосування усіх доступних кожній зі сторін методів і засобів. Жодні правила, жодні закони цієї боротьби не регламентують, єдиним чинником, що визначає зміст дії, є безумовна перемога. Такий підвид взаємодії можна зустріти, наприклад, у рукопашному бойовиську на передовій лінії фронту. Ці види соціальної енергії відповідно будуть позначені термінами «конкуренція» та «антагонізм».

У названих різновидах моделей соціальної взаємодії її учасники формують якісно різне ставлення до іншого, тобто дія наповнюється якісно різною соціальною енергією, залежно від того, який уплив справляє цей «інший» на можливість задоволення потреб того, з ким він взаємодіє.

Із позицій філософського осмислення, соціальна енергія відрізняється від інших форм енергії тим, що вона особливим чином твориться, генерується соціальними суб'єктами у процесі соціальної взаємодії. У зв'язку з тим, що соціальні суб'єкти певним чином відрізняються один від одного, наприклад, так, як відрізняються один від одного різні види одного і того ж роду предметів, то й соціальна енергія, яка твориться різними видами соціальних суб'єктів, також розрізняється на особливі види, залежно від того конкретного виду соціальних суб'єктів, які цю енергію творять. Або, іншими словами, видові особливості соціальних суб'єктів визначають видову специфіку тієї соціальної енергії, яка генерується ними у процесі соціальної взаємодії.

Загальновизнаним у соціології є положення про те, що до особливих видів соціальних суб'єктів відносяться конкретні особистості, звідси міжособистісна взаємодія, або, іншими словами, одноосібні соціальні актори, а також соціальні групи, соціальні інституції, суспільство загалом, тобто єдиний цілісний соціум. Констатація цього об'єктивного факту актуалізує завдання дослідження того як видові властивості названих вище соціальних суб'єктів визначають різновиди соціальної енергії, генерованої ними. Або, іншими словами, проаналізуємо механізм того, як різні види соціальних суб'єктів визначають різні види соціальної енергії.

За наведеним вище переліком, першою проаналізуємо міжособистісну взаємодію соціальних суб'єктів. Попередньо їх уже було позначено термінами «Адресант» і «Адресат». Механізм продукування соціальної енергії одиничним суб'єктом соціальної дії має універсальний характер. Елементами структури цього механізму є, по-перше, відчуття дискомфорту, спричинене незадоволеною потребою, по-друге, образ того стану, у якому потреба знаходить задоволення, по-третє, ідеальне прагнення задовольнити потребу, по-четверте, відкрита дія, яка є системною цілісністю енергії ідеальної та енергії фізичного тіла, що спрямовується на досягнення цільового стану. Тобто, іншими словами, кожен індивід, суб'єкт соціальної дії на психологічному рівні генерує соціальну енергію, аналогічно іншим індивідам.

Повернемося, однак, до пояснення механізму генерування індивідом соціальної енергії. Загальновизнаним у соціології є положення - дії соціальних суб'єктів є, по-перше, мотивованими, отже, спричиненими деякими факторами та, по-друге, спрямованими на досягнення певної мети. Або, іншими словами, цілеспрямованими. Мотивом дії соціального суб'єкта є усвідомлений ним дискомфорт, спричинений станом незадоволення тієї або іншої потреби. Дискомфорт, спричинений незадоволеною потребою, породжує у свідомості соціального суб'єкта ідеальний образ причини того, що породило відчуття дискомфорту та процедури (процедур) дій, спрямованих на його усунення. Або, іншими словами, породжує образ певної послідовності дій, спрямованих на усунення дискомфорту. Отже, породжує, по-перше, образ мети дії та, по-друге, прагнення, бажання здійснити дію, надати локації соціальної матерії таких вимірів, у яких потреба, яка спричинила дискомфорт, була б задоволена. Тут важливо ще раз підкреслити, що образ мети дії і прагнення виконання дії, здійснення дії - це якісно різні явища. Мета дії - це такий ідеальний образ локації соціальної матерії, вимірів якого названа локація має набути у результаті дії. Прагнення, устремління, бажання здійснити дію є ідеальною енергією, генерованою свідомістю соціального суб'єкта. Нерозривна єдність ідеальної та енергії фізичного тіла соціального суб'єкта є їх системною цілісністю, отже, якісно новою - соціальною енергією.

Видова відмінність соціальної енергії, генерованої одним індивідом як суб'єктом соціальної дії і тим суб'єктом соціальної дії, яким є соціальна група, визначається механізмом інтегрування окремих індивідів у соціальну групу, а отже, структурою групи. Проаналізуємо цю проблему детальніше.

Соціальна група є цілісною сукупністю інтегрованих взаємодією, спрямованою на досягнення певної спільної мети, індивідів, суб'єктів соціальної дії. Індивіди розрізняються значною кількістю соціальних вимірів. З - поміж інших важливими для нашого дослідження вимірами є, по-перше, рівень когнітивної соціалізації, по-друге, рівень соціальної активності. Саме ці властивості кожного окремого індивіда визначають, по-перше, ступінь його здатності усвідомлювати ту обставину, що можливість задоволення групових потреб є передумовою задоволення потреб приватних. Або, іншими словами, не усі члени соціальної групи виявляються здатними однаково глибоко, повно усвідомити факт того, що можливість задоволення їх приватних потреб є похідною від можливості задовольняти потреби групові. По-друге, не всі члени соціальної групи здатні усвідомити те, що ступінь їх соціальної активності позначається на рівні задоволення їх потреб. Індивід, який не піднявся до четвертого рівня когнітивної соціалізації, з цієї причини виявляється неспроможним усвідомити сукупність групових потреб, усвідомити залежність вирішення його приватних потреб від розв'язання потреб групових. Із цієї причини групові потреби є для нього чимось чужим, далеким, а тому таким, на вирішення якого він не повинен витрачати значний обсяг своєї енергії. Третій рівень когнітивної соціалізації, крім описаного вище, мінімізує соціальну активність соціального суб'єкта. Адже такий індивід не розуміє важливості для себе групових потреб, а тому для їх задоволення здійснюватиме тільки мінімальну активність.

Повернімося тепер до універсальних характеристик механізму генерування соціальної енергії. Індивід, який є суб'єктом соціальної дії, генерує соціальну енергію для задоволення своїх приватних потреб, тобто тих, які стосуються тільки цього одного індивіда. Коли ж суб'єктом соціальної дії стає соціальна група, потрібно, щоб індивіди консолідувалися у таку групу, в якій потреби групи трактували, як передумову задоволення своїх приватних потреб. Іншими словами, необхідно щоб кожен окремий член соціальної групи мав рівновеликий іншим рівень когнітивної соціалізації та рівновелику іншим соціальну активність. Однак жодна з соціальних груп таких властивостей не має і мати не може, тому що соціальна нерівність, зокрема і нерівність у когнітивній соціалізації, є атрибутом соціальних суб'єктів.

Можна тільки уявити суспільство (локацію соціальної матерії), яке складалося б із соціальних суб'єктів однакового рівня когнітивної соціалізації та соціальної активності. Однак така спільнота мала б буття тільки як певна теоретична конструкція, суб'єктивний ідеальний образ, існування якого за межами свідомості індивіда неможливе. Із цієї причини члени соціальної групи розрізняються за рівнем когнітивної соціалізації та соціальної активності.

Тут важливо зауважити, що перебування у групі автоматично не нівелює приватні потреби соціальних суб'єктів. А це означає, що саме приватні, а не групові потреби, будуть ближчими, зрозумілішими, принаймні для частини членів групи. Із цієї причини вони витрачатимуть менше соціальної енергії на задоволення групових потреб, порівняно з потребами приватними. Отже, у межах єдиної соціальної групи взаємодіють соціальні суб'єкти, які серед іншого розрізняються за потенціалом соціальної енергії, що її вони генерують на задоволення приватних та групових потреб.

Взаємодія різних, за їх якісними соціальними вимірами, соціальних суб'єктів, а, отже, взаємодія різних потенціалів та векторів спрямованості соціальної енергії в одних випадках примножує енергетичний потенціал групи, в інших залишає його незмінним, ще в інших мінімізує цей потенціал. Тому цілком слушно буде стверджувати: енергетичний потенціал групи ніколи не буде дорівнювати арифметичній сумі енергетичних потенціалів окремих соціальних суб'єктів, інтегрованих у соціальну групу. Таким чином

можемо констатувати закономірність: рівень когнітивного потенціалу групового соціального суб'єкта визначає рівень його енергетичного потенціалу. Як наслідок, когнітивний потенціал соціальної групи тим більшу кількість соціальної енергії вона здатна генерувати.

Третім різновидом соціальної енергії із тих що вирізняються за критерієм продуцента цієї енергії, постає інституальна енергія. У соціології сформульовано значну кількість визначень соціальної інституції. Широко відомий польський соціолог Ян Щепанський зводить їх до чотирьох найзагальніших. Для нашого дослідження важливим є друге. У ньому соціальна інституція трактується формою організації спільних соціальних дій. Інший класик світової соціології Ентоні Гіденс у поясненні сутності соціальних інституцій наголошує на тому, що це сталі форми соціальної діяльності, які відтворюються у часі і просторі. Нарешті, В. Оссовський стверджує: «соціальна інституція - це така організація соціальних відносин, яка сформована для розв'язання основних соціальних проблем, яка визначає, як саме суттєва діяльність має бути організована, спрямована і реалізована» [5, с. 205].

Цитоване вище стає підґрунтям для пояснення соціальної інституції своєрідним соціальним суб'єктом, покликаним, по-перше, формулювати, подруге, запроваджувати, по-третє, контролювати дотримання соціальних норм, ціннісних орієнтацій, моделей, зразків, стандартів, шаблонів міжособистісних взаємодій соціальних акторів. Тут важливо зауважити, що приписи цього особливого соціального суб'єкта мають імперативний, тобто обов'язковий, примусовий, відносно до особистісних соціальних акторів, характер. Їх порушення тягне за собою різноманітні (від моральних до кримінальних) каральні санкції. Разом із цим, перевершення норм, зразків тощо, навпаки, заохочується, винагороджується.

Окрім соціальних інституцій, С. Макеєв доводить існування ще одного соціального суб'єкта - цілісного соціуму. Тобто четвертим суб'єктом соціальної дії, а отже, продуцентом соціальної енергії постає цілісний соціум. Під цілісним соціумом тут розуміється особлива системна єдність, зокрема і соціальних інституцій. Поняття «цілісний соціум» своїм змістом розкриває діалектичну єдність ланок внутрішньої будови найскладнішої системи соціальної організації спільної діяльності людей. Вона полягає, по-перше, у відносній відособленості моделей соціального впорядкування у конкретних сферах спільного життя суб'єктів соціальної дії і, по-друге, у системній єдності цих моделей, інтегрованих у найвищого, найскладнішого за своєю будовою упорядника - соціум. Саме цей соціальний суб'єкт, по-перше, сам породжується взаємодіями, взаємозв'язками, взаємозалежностями засобів, форм організації соціальних відносин в окремих сферах суспільного життя і таким чином стає системною єдністю, цілісністю, набуває певного надінституційного характеру. По-друге, він, уже як системна цілісність,

специфічний соціальний суб'єкт діє на ланки своєї внутрішньої будови. Надає соціальній організації деякого спільного змісту, єдиної смислової спрямованості.

Ця розвідка не орієнтується на дослідження структури цілісного соціуму, вона має іншу мету. Водночас, на переконання автора, неможливо пояснити механізм генерування соціальної енергії цим соціальним суб'єктом без хоча б найзагальнішого пояснення його внутрішньої будови. До елементів його структури цілком логічно буде віднести не тільки названі вище соціальні інституції, але і державу, громадянське суспільство, індивідуальні та групові соціальні суб'єкти тощо. Кожний із цих елементів структури соціуму у певному ракурсі також постає генератором соціальної енергії і, відповідно, певним енергетичним потенціалом.

Соціальна енергія соціуму - це енергія системної цілісності. Вона хоча й продукується кожним окремим елементом структури соціуму, але не є їх арифметичною сумою. Пояснюється це тим, що енергію, продуковану кожним окремим елементом структури соціуму, характеризує власний зміст, смисл, деяка спрямованість. Взаємодії, взаємозв'язки, взаємозалежності енергії, генерованої кожним із елементів, породжують своєрідну системну цілісність, якісно новий різновид соціальної енергії - соціальну енергію соціуму.

Висновки

Соціальна енергія - складне і багатогранне соціально- психологічне явище. Інтерпретація її власної якісної специфіки тільки шляхом розрізнення таких видів, як енергії консолідації, конкуренції, антагонізму, або ж стагнації, структурного розвитку чи деструктурування, звичайно, буде редукцією цієї якісної визначеності.

Науковий підхід до проблеми, яка тут осмислюється, переконує: види соціальної енергії можуть розрізнятися відповідно до мети конкретного дослідження. Іншими словами, можна вирізнити деяку множину інших видів соціальної енергії. Кожен із них відображатиме безкінечну складність і багатогранність соціальної матерії та тієї її атрибутивної властивості, якою є соціальна енергія. Їх дослідження є актуальним завданням, принаймні для вітчизняної соціології.

Автор розвідки вважає важливим, по-перше, обґрунтувати гносеологічну доцільність дослідження власної якісної специфіки соціальної енергії. Подруге, розробити певну методологічну модель виокремлення видів соціальної енергії. По-третє, довести значну практичну цінність глибокої, сутнісної, достовірної інформації про механізм творення соціальної енергії. Адже вона значним чином відрізняється від енергії, яка є атрибутом інших форм матерії.

Знання механізму продукування соціальної енергії, у тому числі і його психологічної складової, їх окремих видів, забезпечить здатність локації соціальної матерії визначати енергетичний потенціал структурних перетворень. Ця енергія, тобто енергія структурних перетворень, обумовить і вектор, і темп руху, а отже, забезпечить оптимальний стан тієї локації соціальної матерії, якою є українське суспільство.

Література

Вебер М. Избранные произведения / пер. с нем. ; сост. общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова ; предисл. П. П. Гайденко. М.: Прогресс, 1990. 808 с.

Валлє В. Соціальна енергія і українське суспільство. URL: http://surl.li/schxg (дата звернення: 28.03.2024).

Саєнко Ю. Соціальна енергія на службі соціуму. URL: https://zn.ua/ukr/SOCIUM/ socialna-energiya-na-sluzhbi-sociumu-_.html (дата звернення: 30.03.2024).

Бєлікова Ю. В. «Емоційна логіка»: гендерна специфіка соціальної дії. Український

соціум. 2011. № 3(38). С. 31-38. URL: https://ukr-socium.org.ua/wp-content/uploads/2011/10/ 31-38 no-4 vol-39 2011__UKR.pdf (дата звернення: 30.03.2024).

Осовський В. Л. Соціальна організація та соціальна інституція. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. № 3. С. 131-138.

References

соціальна енергія психологічний

Veber, M. (1990) Yzbrannbie proyzvedenyia [Selected Works]. M.: Prohress [in Russian].

Vallie, V. Sotsialna enerhiia i ukrainske suspilstvo [Social energy and Ukrainian society]. Retrieved from http://surl.li/schxg [in Ukrainian].

Saienko, Yu. Sotsialna enerhiia na sluzhbi sotsiumu [Social energy at the service of society]. Retrieved from https://zn.ua/ukr/SOCIUM/socialna-energiya-na-sluzhbi-sociumu-_.html [in Ukrainian].

Bielikova, Yu. V. (2011) «Emotsiina lohika»: henderna spetsyfika sotsialnoi dii [«Emotional logic»: gender specificity of social action]. Ukrainskyi sotsium - Ukrainian society, 3(38), 31-38.

Retrieved from https://ukr-socium.org.ua/wp-content/uploads/2011/10/31-38 no-4 vol-39 2011 UKR.pdf [in Ukrainian].

Osovskyi, V. L. (1998) Sotsialna orhanizatsiia ta sotsialna instytutsiia [Social organisation and social institution]. Sotsiolohiia: teoriia, metody, marketynh -- Sociology: theory, methods, marketing, 3, 131-138 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru