Організація екскурсійної діяльності для осіб з інвалідністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація екскурсійної діяльності для осіб з інвалідністю

Тучковська І. І.

ORGANIZATION OF EXCURSION ACTIVITY FOR PEOPLE WITH DISABILITIES

TuchkovskaIryna

Постановка проблеми

Значна увага приділяється руху за рівність у правах, у тому числі і людей з обмеженими можливостями. До осіб з інвалідністю належать: люди з інвалідністю; люди з захворюваннями зору, слуху, опорно-рухового апарату; люди похилого віку.

На даний час набирає темпи робота по створенню для осіб з інвалідністю спеціальних реабілітаційних програм, впроваджуються інноваційні технології соціальної роботи. Причетна до цього процесу і туристична діяльність, в межах якої виявляються і вирішуються проблеми безбар'єрного туризму. Достатньо насичене інформаційне середовище сформувало серед осіб з інвалідністю стійкий попит на туристичне обслуговування [3, с. 4]. Але, на жаль, доступний туризм - найбільша з неохоплених ніш вітчизняного туристичного ринку. Внаслідок цього доступність туризму для осіб в Україні знаходиться на низькому рівні.

Залучення осіб з інвалідністю в коло споживачів туристичних послуг пов'язане з вирішенням наступних задач [5, с. 11]: створенням комфортних умов для пересування і проживання, формуванням інституту профільних фахівців, правильною організацією спеціалізованого туристично-екскурсійного обслуговування. При цьому, якщо організація повноцінних тривалих туристичних подорожей для осіб з інвалідністю є доволі складним завданням для сучасних реалій, то організація екскурсійної діяльності, яка триває менше ніж 24 години і не потребує розміщення та довгих переїздів є більш досяжним та реальним завданням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Організація та надання туристичних послуг для осіб з інвалідністю в туризмі в Україні доволі актуальна тематика наукових досліджень в якій вже виокремилися певні напрями. Так, Вой- товська А. І., Слатвінська Л. А., Хрущ Ю. М., Іванова В. М., Медведський Р. С. узагальнили розуміння, підходи, особливості та сучасний розвиток інклюзивного туризму в Україні; Волошин- ський О., Горбацьо І., Мацелюх А., Сварник М. дослідили теорію і практику організації активного відпочинку та туризму для неповносправних осіб [6, с. 23]; Аніщенко А. П., Яріко М. О. присвятили свої дослідження розвитку інфраструктури інклюзивного туризму; інклюзивний туризм як вид реабілітації розглядається в публікаціях В. В. Лепського, Л. Ю. Науменко, І. С. Борисова, В. М. Березовського, С. В. Макаренко, О. О. Кравченко, Н. Є. Гусак, М. В. Перфільєва, І. О. Кар- пич досліджували правове забезпечення розвитку інклюзивного туризму в Україні.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблематики особливостей організації екскурсійної діяльності, як частини організованого інклюзивного туризму та самостійного виду реабілітації осіб з інвалідністю в Україні на теперішній час залишається практично не дослідженою, що потребує подальших наукових, практичних та методичних напрацювань.

Виклад основного матеріалу дослідження

Одним із затребуваних напрямів соціокультур- ної реабілітації осіб з інвалідністю є туротера- пія - соціокультурна реабілітаційна технологія, в основу якої покладено туристична та екскурсійна діяльності [5, с. 112].

Туризм як для звичайних пересічних громадян, так для осіб з інвалідністю неможливий без надання екскурсійних послуг, як найбільш ефективного та інформативно-наукового засобу знайомства з об'єктами та місцевостями. Для осіб з інвалідністю саме організовані екскурсії, а не самостійне знайомство з місцевістю є ще більш актуальними через низку обставин:

- знайомство з місцевістю проходить під керівництвом кваліфікованого фахівця (екскурсовода), який має не тільки професійні знання щодо об'єктів та місцевості в цілому, але й враховує специфічні потреби даної категорії екскурсантів;

- професійний екскурсовод завжди прилаштується під вимоги і потреби щодо змісту та обсягу інформації, методів її подачі;

- при організованому екскурсійному обслуговуванні вирішується проблема транспортування екскурсантів;

- під час організованого екскурсійного обслуговування даного контингенту прокладання маршруту має виключне значення і тому завжди будуть враховані вимоги щодо безбар'єрного доступу до об'єктів;

- організоване екскурсійне обслуговування здебільшого передбачає залучення помічників для його здійснення.

Дослідження сучасних вітчизняних практик екскурсійного обслуговування осіб з інвалідністю свідчить про те, що найбільш активно, до цього процесу включилися провідні культурно-пізнавальні установи.

Проведення екскурсій безпосередньо у міському середовищі або на природних об'єктах є поки що вкрай рідким та поодиноким явищем на території нашої держави. Здебільшого такі заходи проходять під час тематичних фестивальних заходів, зокрема, Всеукраїнського фестивалю творчості осіб з інвалідністю «Барви життя» (м. Київ), Всеукраїнської соціально-культурної акції «Зірки в темряві» (м. Київ), Всеукраїнського інтегрованого концертного проекту «Відчинилося життя» (м. Чернігів), Всеукраїнського фестивалю творчості інвалідів «Ми діти твої, Україно» (м. Київ), фестивалю “ІнклюзіОН” (м. Харків). Така ситуація пояснюється такими факторами: відсутність комерційної зацікавленості традиційних туристичних підприємств щодо даної категорії споживачів, через його низьку платоспроможність; високий ступінь відповідальності та рівня підготовки і проведення такої специфічної екскурсійної послуги як «інклюзивна екскурсія»; небагатий досвід серед екскурсоводів щодо проведення екскурсій для даного контингенту споживачів; і, можливо, головне - непристосованість середовища екскурсійних об'єктів та місцевостей для відвідування особами з інвалідністю. Пороте з цього приводу в державі поступово відбуваються певні зрушення і фактично центральні частини великих міст вже мають необхідні елементи інфраструктури. Так, окрім організації безбар'єрного середовища в містах України встановлюють скульптури-макети, які детально відтворюють відомі архітектурні будівлі з інформацією про них наданою шрифтом Брайля на різних мовах. Такі скульптури вже давно використовують у багатьох європейських містах. Проте в Україні такі об'єкти поки що не отримали достатнього розповсюдження, зокрема перший такий проект був виконаний в Одесі де зараз нараховується понад десяток таких скульптур, які презентують най- видатніші архітектурні об'єкти міста, що значно полегшує проведення екскурсій длянезрячих та слабозорих осіб. Зроблені скульптури з полімеру, вкриті бронзовою стружкою та містять написи на трьох мовах з перекладом на шрифт Брайля. Зараз аналогічні скульптури також встановлені в Черкасах, Львові, Києві та Харкові. В цілому ж якщо аналізувати міжнародний досвід, то можливо зазначити, що більшість європейських держав має високий ступінь прилаштування середовища під розвиток інклюзивного туризму та екскурсійної діяльності.

Слід зазначити, що результатом компенсаторного розвитку відчуттів є розвиток індивідуальних міжаналізаторних зв'язків і особливі образи предметів і явищ. Тому екскурсовод повинен розуміти, що робота з особами з інвалідністю вимагає володіння екскурсійними методами, адаптованими до конкретної аудиторії.

Таблиця 1Рекомендації для екскурсійного обслуговування осіб з інвалідністю

Зрозуміло, є загальні вимоги до екскурсійного обслуговування осіб з інвалідністю, але значно більше факторів зобов'язує диференційовано підходити до планування і проведення екскурсійних заходів [8, с. 27]. З урахуванням характеру різних обмежень життєдіяльності екскурсантів, для обслуговування кожної групи необхідно використовувати спеціалізовані методи і техніку проведення екскурсій та дотримуватись рекомендацій зазначених у таблиці 1.

Слід зазначити, що для екскурсантів з порушеннями мовлення найбільші труднощі виникають в спілкуванні з оточуючими, що потребує від екскурсовода особливої уваги в налагодженні контакту з цією категорію екскурсантів.

В екскурсіях з глухими та слабочуючими варто використовувати аудіовізуальні технічні засоби. До них належать: індивідуальний аудіогід (дозволяє слухати текст на комфортній гучності, виключаючи сторонні звуки), планшет/ DVDG плеєр, (люди з проблемами слуху краще сприймають візуальний ряд). Екскурсанти з порушенням зору. Це одна з найважчих форм інвалідності. Головною проблемою даної групи екскурсантів є недостатнє сприйняття навколишнього світу. До форм сліпоти відносяться: слабозоркість, тотальна сліпота та залишковий зір. Тому перед проведенням екскурсії, необхідно попередньо з'ясувати ступінь втрати зору - чи бачать екскурсанти предмети або їх обриси, чи володіє хтось із них світловідчуттям або вони не бачать нічого, і, ґрунтуючись на цьому, вже будувати екскурсійний маршрут. Сліпі мають великі труднощі з пересуванням у просторі, можуть пересуватися самостійно за допомогою тростини або з супроводжуючим. Незрячий тримає за руку супроводжуючого (або бере його під руку, або дотримується його руки трохи вище ліктя), залишаючись при цьому на півкроку позаду. Рекомендовано, щоб група тотально сліпих складалася з 5 екскурсантів, якщо інший тип вади зору, то з 10. На кожного екскурсанта потрібен один супровідник. При проведенні екскурсії рекомендується: не робити різких рухів, при появі перешкоди попереджувати заздалегідь, злегка зупинившись; при кожному зверненні називати себе; говорити спокійним голосом, не уникати погляду в обличчя; використовувати більше мову для опису подій і об'єктів, а не жести і міміку; під час загальної бесіди у групі пояснювати, до кого звертаються; звертатися до сліпого безпосередньо, а не до його супроводжуючого.

Для даного контингенту екскурсантів при показі використовується техніка тактильного показу. Вона полягає в тому, що екскурсанта підводять до експонату, кладуть руки на предмет і дозволяють спокійно його вивчити, чітко пояснюючи те, що знаходиться під пальцями. Не можна своєю рукою водити руку сліпого по предмету, що оглядається, бажано його не квапити. Відповідно для даної групи екскурсантів важливим є підбір екскурсійних об'єктів доступних для споглядання відповідними способом. Під час екскурсії також можна характеризувати предмети, використовуючи назви кольорів, у багатьох є залишковий зір або уявлення про кольори. Цілком доречно користуватися дієсловом «подивіться», навіть з тотально сліпими.

У наш час зустрічається все більше випадків, коли людина з поєднаною патологією. Наприклад, особа з порушеннями одночасно слуху та зору або слуху та опорно-рухового апарату. Таке ураження двох найголовніших почуттів сприйняття людини не завжди буває повним. Часто при повній глухоті людина користується залишковим зором. Іноді при повній втраті зору може користуватися залишками слуху.

Група таких відвідувачів повинна бути не більше трьох осіб з супроводжуючими. Таким чином можливо зробити узагальнення щодо елементів які потребують першочергової уваги при організації та проведенні екскурсій для осіб з інвалідністю, які наведені на схемі на рис. 1.

Найважливішим елементом екскурсії, що вимагає спеціальної підготовки є екскурсійний текст. При підборі екскурсійної інформації про об'єкти слід обирати найголовніше та не перевантажувати його датами та цифровим матеріалом, маловідомими спеціальними термінами. Не слід будувати складні та довгі речення, рекомендується використання римованих форм та цитат, при характеристиках об'єктів в тексті потрібно більше уваги приділяти таким формам подачі матеріалу як пояснення, характеристика, опис; вони повинні бути більш ретельними та глибокими. При наданні послуг з екскурсійного обслуговування, організатор екскурсії для осіб з обмеженими можливостями повинен звернути ретельну увагу на тривалість та планування тараси екскурсійного маршруту. В першу чергу, слід враховувати можливості підходу чи під'їзду до обраних об'єктів та наявність достатнього місця для зупинки групи, вимоги безпеки екскурсантів при знаходженні на об'єктах.

Рис. 1. Основні елементи екскурсійного обслуговування осіб з інвалідністю

Тривалість екскурсії потрібно скорочувати, враховуючу швидку фізичні та емоційну втомлюваність даного контингенту екскурсантів. В обов'язковому порядку передбачаються місця для короткочасного відпочинку та санітарних зупинок. При цьому маршрут має бути функціонально повним, тобто, якщо це оглядова екскурсія на автобусі, необхідно передбачити і відвідування музею, галереї виставки (інших закладів культури), і пішохідну частину (по історичній частині міста, по парку, набережній). При плануванні траси пішохідної частини враховується наявність пандусів та поручнів у сходів, пологих спусків у тротуарах в місцях наземних переходів вулиць.

В Україні екскурсійне обслуговування через відсутність зазначених елементів інфраструктури поки що знаходиться на низькому рівні. Нажаль, більшість навіть розвинутих міст України не мають гідних умов для організації спеціалізованої екскурсійної діяльності, але зрушення в цій галузі є.

З метою забезпечення безпеки екскурсантів і підвищення якості туристично-екскурсійного обслуговування при проведенні екскурсії необхідно організовувати супровід екскурсантів. Супроводжуючий - це людина, яка знає проблеми осіб з інвалідністю і створює їм комфортні умови під час проходження маршруту. Супроводжуючий може бути як один на групу екскурсантів так і для кожного екскурсанта персонально (в залежності від потреби та складності маршруту). Бажано щоб серед супровідників був медичний працівник, який розуміються на потребах та проблемних моментах які можуть виникати під час екскурсійного обслуговування, фізично розвинені та психологічно підготовлені особистості, в тому числі і волонтери. Супроводжуючий повинен: надавати організаційну допомогу екскурсоводу під час проведення екскурсії; знати і дотримуватися техніки безпеки під час проходження по маршруту; уточнити в учасників екскурсійної поїздки шляхом індивідуального опитування наявність у кожного з них паспорта та страхового медичного полісу; інформувати екскурсовода про погане самопочуття екскурсанта і надати першу допомогу; при необхідності просити водія про позапланову зупинку.

Головна функція персонального помічника - це функція санітара, який надає допомогу в побутовому і санітарному самообслуговуванні, допомогу при посадці в транспорт і виходу з нього, а також при пішохідному пересуванні. При організації транспортних екскурсій велику увагу треба приділити технічному стану та оснащенню транспортного засобу. Автобуси екскурсійного класу повинні бути оснащені системою кондиціонування повітря, аудіо- і відеосистемою, анатомічними сидіннями з регульованою спинкою і відповідати найсуворі- шим вимогам для комфортної і безпечної подорожі [2, с. 36]. Не рекомендується обирати транспорт, у якого високі підніжки, вузькі двері, а також відсутні додаткові засоби безпеки і конструкцій - пандуси, поручні і підйомники. При посадці в автобус, виходу з нього, а також при прискоренні і уповільненні руху транспорту, відсутність таких засобів або обмеження в оснащенні ними автобуса, може призвести до нещасного випадку. На тривалих екскурсіях також слід приділити увагу особливостям надання послуги харчування. Існують такі варіанта організації харчування екскурсантів: під час зупинок на місті або у спеціалізованих місцях громадського харчування.

У першому варіанті бажано перед початком екскурсії забезпечити кожного екскурсанта так званим «кишеньковим харчуванням». У «кишенькове харчування» можуть входити проста чиста вода, сухофрукти, печиво, цукерки, йогурт, сир. Під час прийому їжі використовується одноразовий посуд, який після збирається і переноситься в спеціально відведене в транспорті для цих цілей місце. Екскурсовод зобов'язаний перед початком маршруту проінформувати екскурсантів про правила прийому їжі та утилізації сміття, а також попередити про час санітарних зупинок. Слід зазначити, що надання послуги харчування на тривалих маршрутах може проходити в спеціалізованих місцях громадського харчування. Обслуговування осіб з інвалідністю має свої особливості, які необхідно враховувати при виборі об'єкта харчування, складанні меню і форми обслуговування. Основні рекомендації, які в повній мірі можуть застосовуватися в умовах обмеженої інфраструктури при обслуговуванні осіб з порушенням опорно-рухового апарату та осіб з порушенням зору: осіб з порушенням опорно-рухового апарату не можна розсаджувати на стільці з низько розташованою перемичкою між передніми ніжками, що мають обмеження в рухливості тазостегнового суглоба, на таких стільцях їм сидіти вкрай незручно; відстань між столиками в залі і екскурсантами, які сидять за одним столиком, має дозволяти сидіти розслаблено, витягнути ноги; розсаджуючи екскурсантів за столиками, необхідно мати на увазі, що людину, сліпого на одне око, необхідно посадити на таке місце, щоб з боку сліпого ока був відсутній рух інших людей, в тому числі і офіціанта.

Висновки

Особи з інвалідністю мають однакове право на відпочинок та такий самий інтерес до екскурсійних послуг, як і інші, тільки в силу свого фізичного стану вони потребують більш ретельного підходу до його організації та безпосереднього проведення екскурсійної діяльності. Загалом, виокремлено та узагальнено вимоги щодо організації і проведення екскурсій для осіб з інвалідністю безумовно потребує подальшого дослідження та опрацювання. При цьому важливе значення має безпосередньо практика організації та проведення таких різних видів екскурсій, для яких в Україні мається значний екскурсійний потенціал, висококваліфіковані екскурсоводи і певний рівень спеціалізованої інфраструктури.

Список використаних джерел:

1. Бочелюк В. Й., Турубарова А. В. Психологія людини з обмеженими можливостями : навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури, 2011. 264 с.

2. Волошинський О., Горбацо І., Мацелюх А., Сварник М. Теорія та практика організації відпочинку та туризму на природі для інвалідів. Львів : LihaGPres, 2009 (українською мовою).

3. Вчора у Львівській картинній галереї презентували виставку для незрячих «Торкаючись, бачу». URL: http://vgolos.com.ua/photo/u_lvovi_prezentuvaly_vystavku_dlya_nezryachyh_158925.html

4. Додаткові консультації для гідів, як коментувати екскурсії для незрячих: сайт Львівської міської ради. URL: http://city-adm.lviv.ua/news/society/social-sphere/232978-dodatkovi-konsul-tatsiji-dlya-gidiv-yak-komentuvati- ekskursiji-dlya-nezryachikh-trivatimut-do-kintsya-lipnya

5. Конвенція про права осіб з інвалідністю : Конвенція ООН від 13.12.2006. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/995_g71/pagehttp://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_g71/page

6. Лісек-Любась Е. Стаємо доступнішими через музейну мистецьку діяльність. Гість з особливими потребами в музеї : Бюлетень за підсумками конференції-навчання в рамках Проекту «Музеї без бар'єрів. Коаліція польських та українських музеїв для професійного обслуговування неповносправних відвідувачів» (9 жовтня 2014 р., м. Львів). Львів, 2014. С. 46-50.

References:

1. Bochelyuk V Y., Turubarova A. V. (2011) Psykholohiya lyudyny z obmezhenymy mozhlyvostyamy: navch. posib. Kyiv: Tsentr uchbovoyi literatury, 264 р.

2. Voloshynskyy O., Horbatso I., Matselyukh A., Svarnyk M. (2009) Teoriya ta praktyka orhanizatsiyi vidpochynku ta turyzmu na pryrodi dlya invalidiv. Lviv: LihaGPres (ukrayinskoyu movoyu).

3. Vchora u Lvivskiy kartynniy halereyi prezentuvaly vystavku dlya nezryachykh «Torkayuchys, bachu». URL: http://vgolos.com.ua/photo/u_lvovi_prezentuvaly_vystavku_dlya_nezryachyh_158925.html

4. Dodatkovi konsultatsiyi dlya hidiv, yak komentuvaty ekskursiyi dlya nezryachykh: sayt Lvivskoyi miskoyi rady. URL: http://city-adm.lviv.ua/news/society/social-sphere/232978-dodatkovi-konsul-tatsiji-dlya-gidiv-yak-komentuva- ti-ekskursiji-dlya-nezryachikh-trivatimut-do-kintsya-lipnya

5. Konventsiya pro prava osib z invalidnistyu: Konventsiya OON vid 13.12.2006. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/995_g71/pagehttp://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_g71/page

6. Lisek-Lyubas E. (2014). Stayemo dostupnishymy cherez muzeynu mystetsku diyalnis. Hist z osoblyvymy potre- bamy v muzeyi : Byuleten za pidsumkamy konferentsiyi-navchannya v ramkakh Proektu «Muzeyi bez bar"yeriv. Koalitsiya polskykh ta ukrayinskykh muzeyiv dlya profesiynoho obsluhovuvannya nepovnospravnykh vidviduvachiv» (9 zhovtnya 2014 r., m. Lviv). Lviv, рр. 46-50.

Размещено на Allbest.ru