Чинники тривог та страхів населення
Соціальні страхи як складний соціальний феномен. Соціальна напруженість як соціальний феномен, що вбирає в себе динаміку емоційно-психологічних станів соціальних акторів різного рівня. Вплив страху на організацію внутрішнього духовного світу людини.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.06.2024 |
| Размер файла | 37,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Чинники тривог та страхів населення
Н. Соболева,
доктор соціологічних наук
Соціальне значення страхів у житті людини дуже велике. Страхи є фундаментальним аспектом людського досвіду, починаючи з глибокої давнини. І релігія, і філософія (сфери людської культури, де осмислюється проблема сенсу життя) приділяють почуттю страху величезну увагу. Страх очікування негативних подій і процесів, які оцінюються людьми як ймовірні безпосередньо для них або для їхніх нащадків, грає важливу, а в деяких випадках навіть домінуючу, роль у житті особи і суспільства.
Поліваріантність руху суспільства до майбутнього відбивається в специфічних формах суспільних умонастроїв щодо можливого майбутнього. Суспільний розвиток з погляду стабільності і можливостей реалізації основних життєвих цінностей може сприйматися масовою свідомістю як у позитивних оцінках (наприклад, фіксація реальних досягнень або принаймні сподівань на поліпшення життя в цілому чи в його окремих сферах), так і в негативних (відзначення гострих проблем суспільного розвитку, негараздів, страхів тощо). Виступаючи в якості інтегрального показника стану суспільних відносин, соціальна напруженість є складним соціальним феноменом, що вбирає в себе динаміку емоційно-психологічних станів соціальних акторів різного рівня - від окремого індивіда до суспільства в цілому.
Кризова свідомість насичена переживаннями тривоги і різних страхів. Посилення страхів у суспільній та індивідуальній свідомості означає розширення сфери неконтрольованого в життєвому просторі суб'єкта. Страхи є реакціями індивідів і спільнот на загрози, що виходять із зовнішнього середовища, а ступінь їх переживання виражає оцінку ступеня ризиків існування в небезпечному середовищі для суб'єктів таких побоювань. Отже, страхи визначають певні стани невпевненості у власній безпеці, викликані реальними або уявними загрозами біологічному або соціальному існуванню, які переживаються в різних емоційних формах-модифікаціях соціальних страхів (стурбованість, побоювання, тривога, страх, переляк, паніка, трепет, фобії тощо) і пов'язаних з ними депресій. Страх є одним з визначальних модусів людського існування, організуючим внутрішній духовний світ людини відповідно до системи його життєвих цінностей.
Соціальні страхи - це складний соціальний феномен, що характеризує динаміку негативно забарвлених емоційно-психологічних станів індивідуальних і колективних суб'єктів, вони виконують функції свого роду «охоронної сигналізації», повідомляючи про чергові загрози безпеці і самому існуванню людей. Соціальні страхи в індивідуальній і масовій свідомості розглядаються не просто як ситуативні емоційні реакції або побоювання окремих людей і груп, а як стійкі і досить тривалі стани переживання загроз термінальним цінностям індивідів, соціальних спільнот, тривожні очікування суб'єктів щодо можливого розвитку подій в несприятливому для них напрямі. Соціальні страхи є чутливими індикаторами змін, які свідчать про стани соціального неблагополуччя, незадоволеності і соціальної напруженості населення.
Страхи і їх ієрархія в структурі очікувань населення - найважливіший показник якості людського життя. Ступені переживання тих чи інших страхів - стрімкого зростання цін, можливого безробіття, ризиків стати жертвою злочинців або бюрократичного свав і лля - чинники, які надзвичайно впливають на якість життя кожної нації. Зважаючи на ту роль, яку відіграють страхи в регуляції людської поведінки, окремі індивідууми і суспільства виробляють м еханіз- ми, що знижують напруження або полегшують переживання індивідуальних страхів і страхів в суспільній свідомості. Люди прагнуть психологічно пристосуватися до обставин, які загрожують небезпеками і ускладненнями, "нормалізуючи" їх у свідомості особистості і суспільства.
Соціальні страхи як елемент масової свідомості є впливовим регулятором життєдіяльності суспільства, оскільки їхній зміст відбиває стійкі і життєво значущі для людей відносини. Іншими словами - це своєрідна проекція опікування людей своїм ймовірним майбутнім на сферу почуттів. Якщо сподівання людей є позитивним прогнозом стосовно їх очікуваного майбутнього, то соціальні страхи - це негативні очікування людей, вірогідний прогноз розвитку подій щодо найближчого майбутнього тільки зі знаком "мінус". Різноманітні страхи завжди є невід'ємною частиною соціального життя людей, оскільки відбивають суб'єктивні оцінки імовірності настання тих чи інших подій, що можуть викликати втрату відповідних життєвих цінностей, порушення балансу суспільної стабільності і спровокувати зрештою серйозні суспільні потрясіння. Вивчення соціальних страхів, властивих різним суспільним шарам і групам, дає можливість аналізувати реальні зрушення в соціумі стосовно колективної рефлексії, і, відповідно, більш-менш точно прогнозувати реакції суспільства і його окремих груп на зміни й трансформації, що визначають громадське життя, соціальні реформи зокрема.
Дані моніторингового дослідження (Інститут соціології НАН України) соціального самопочуття українців за останні півтора десятка років дозволяють відстежити динаміку оцінок населення щодо найближчого майбутнього. В якості інтегральної оцінки, що уможливлює умовний розподіл респондентів на групу «оптимістів» і групу «песимістів», можна застосовувати такий показник, як сподівання (чи відсутність такого) на поліпшення життя в найближчому майбутньому, вважаючи очікування покращення або погіршення життя в найближчій перспективі своєрідною квінтесенцією соціального самопочуття людей.
Хроніка подій цього періоду включає кілька ключових епізодів в історії сучасної України, які визначили сплески і спади в рівнях соціального оптимізму населення. Серед них відзначимо події «Помаранчевої революції» 2004-2005 рр.; 2010 р. - розчарування в лідерах «помаранчевого Майдану» і прихід до влади в результаті демократичних виборів В. Януковича, що супроводжувався великими надіями зміни життя на краще; 2013-2014 рр. - безславний фінал його правління, наступний Євромайдан, «Революцію гідності» (2014 р.), ганебну втечу В. Януковича в РФ, захоплення і анексію Криму, бойові дії на Донбасі з військовим втручанням з боку РФ; 2015-2016 рр. - внутрішньополітичну кризу, викликану тривалим протистоянням учасників правлячої парламентської коаліції, яка закінчилася зміною складів уряду і кадровими перестановками в Раді; 2017 р. - набуття «безвізу» і пов'язаний з цим черговий сплеск оптимізму, що змінився в 2018 р. різким зростанням песимістичних настроїв; 2019 р. - розчарування в президентові П. Порошенко внаслідок нереалізованих надій і очікувань громадян України; 2019 р. - головну подію, що визначила соціальні настрої в країні і якою став вступ на посаду В. Зеленського, й знов черговий сплеск великих надій на зміни життя на краще; 2020 р. - пройшов під знаком COVID-19 на тлі погіршення загальної ситуації в країні, провальної кадрової політики В. Зеленського і найсильніших розчарувань населення у владі і її можливості вирішувати назрілі проблеми, перш за все проблеми встановлення миру і деокупації українських територій, боротьби зі збідненням населення та прогресуючою корупцією, протидії пандемії коронавірусу.
Як можна бачити (табл. 1), за період, починаючи з 2005 року, коли частка соціальних оптимістів більш ніж удвічі перевищувала частку соціальних песимістів щодо позитивних змін життя на кра- ще, сьогодні ситуація змінилася на повну свою протилежність - наприкінці 2021 р. співвідношення оптимістів і песимістів становить 1:2. В останній рік правління В. Януковича в 2013 р. песимістів було в п'ять (!) разів більше, ніж оптимістів, а вже через рік після вступу П. Порошенко на посаду президента України відсоток песимістів майже втричі перевищував частку оптимістів серед українців. Звичайно, позначилися і тяготи війни, і надскладна ситуація у всіх сферах суспільного життя, але більше половини українців мали всі підстави для розчарування і констатації того, що їх надії на обіцяне процвітання зазнали краху. Ситуація покращилася в зв'язку з отриманням «безвізу» в 2017 р., але потім все знову повернулося «на круги своя» - більше половини українців, як і раніше, перебували в упевненості, що ніякого поліпшення життя не передбачається.
Таблиця 1"Як Ви вважаєте, у найближчий рік наше життя більш або менш владнається чи ніякого покращення не відбудеться?”(% до всіх, хто відповів)
|
Варіанти відповідей |
2005 |
2010 |
2013 |
2014 |
2015 |
2016 |
2017 |
2018 |
2019 |
2020 |
2021 |
|
|
Жодного покращення не буде |
18,3 |
26,1 |
59,7 |
39,9 |
51,7 |
59,0 |
48,4 |
52,1 |
25,3 |
44,1 |
40,5 |
|
|
Важко сказати |
41,5 |
43,2 |
28,2 |
37,6 |
27,3 |
24,8 |
29,2 |
30,8 |
29,5 |
39,0 |
39,3 |
|
|
Більш-менш налагодиться |
40,2 |
30,6 |
12,1 |
22,3 |
19,0 |
16,0 |
21,2 |
17,1 |
45,2 |
16,9 |
20,2 |
Вихід на політичну арену відомого артиста, чому передував фільм «Слуга народу», і кіношний образ якого був перенесений глядачами в реальне життя, викликав величезний ентузіазм в масах і відродив в свідомості народу ілюзії щодо справедливості влади та омріяного покращення життя. Як результат - частка оптимістів досягла найвищого рівня у 2019 р. (45,2%). Правда, що вже через рік відсоток оптимістів знизився майже в три рази, а песимістів, навпаки, стало майже в два з половиною раза більше. 2021 рік позначився тим, що песимістів, як і раніше, вдвічі більше, ніж оптимістів.
Дані опитувань суспільної думки в Україні та моніторингових опитувань населення за останні п'ятнадцять років дають змогу проаналізувати й зіставити спектр переважаючих соціальних почуттів щодо майбутньої долі України (табл. 2).
З цієї таблиці можна також побачити, в які роки спостерігалися піки соціального оптимізму і песимізму щодо майбутнього України. Чітко простежуються впливи все тих же поворотних, ключових подій в новітній історії України. Часи «Помаранчевої революції» харак- теризуються небувалим суспільним піднесенням, надіями на прекрасне майбутнє нашої країни, соціальними очікуваннями швидкого і успішного досягнення високого рівня розвитку, гідного перебування України в колі розвинених європейських країн. Відповідно й рівень песимізму і виразності соціальних страхів був найнижчим в ті часи. Страх перед майбутнім відчували тільки трохи більше восьми відсотків респондентів, розгубленість - 10,5%, песимістично налаштованих було всього 2,8%. Не настільки високі, але цілком співстав- ні показники позитивних переживань можна було спостерігати і в 2019 р., коли до влади прийшов В. Зеленський, і натхненні обіцянками «нової, молодої команди» українці знову сповнилися оптимізмом і надіями на зміни на краще для себе і своєї країни і надали новоство- реній партії «Слуга народу» небувалий кредит довіри.
Таблиця 2Переживання майбутнього України (% до всіх, хто відповів)*! **
|
Почуття |
2005 |
2006 |
2010 |
2012 |
2013 |
2015 |
2016 |
2017 |
2018 |
2019 |
2021 |
|
|
Позитивні почуття |
||||||||||||
|
Оптимізм |
33,8 |
25,5 |
25,1 |
19,7 |
14,1 |
22,8 |
21,9 |
20,6 |
20,1 |
32,8 |
25,9 |
|
|
Упевненість |
19,5 |
9,8 |
11,2 |
6,7 |
5,1 |
7,2 |
7,8 |
8,9 |
11,5 |
16,4 |
10,0 |
|
|
Надія |
61,2 |
50,7 |
56,4 |
46,9 |
32,1 |
44,2 |
44,4 |
46,7 |
43,4 |
57,9 |
38,4 |
|
|
Радість |
11,7 |
4,8 |
3,1 |
1,9 |
1,4 |
1,7 |
2,3 |
2,7 |
5,1 |
6,8 |
5,4 |
|
|
Задоволеність |
9,2 |
3,4 |
3,3 |
1,4 |
1,7 |
1,6 |
2,2 |
2,4 |
4,2 |
3,7 |
3,8 |
|
|
Інтерес |
21,5 |
17,0 |
19,7 |
14,1 |
11,9 |
11,4 |
10,0 |
14,1 |
15,2 |
22,0 |
13,9 |
|
|
Емоційна нейтральність |
||||||||||||
|
Байдужість |
2,7 |
2,8 |
2,4 |
4,6 |
4,8 |
2,2 |
1,7 |
2,8 |
3,7 |
2,2 |
8,8 |
|
|
Негативні почуття |
||||||||||||
|
Страх |
8,1 |
11,0 |
16,4 |
17,0 |
22,0 |
21,0 |
22,9 |
16,9 |
21,1 |
10,7 |
23,2 |
|
|
Розгубленість |
10,5 |
16,0 |
17,1 |
12,6 |
17,1 |
16,6 |
14,0 |
16,5 |
23,4 |
13,8 |
21,4 |
|
|
Безвихідь |
6,1 |
11,2 |
13,3 |
11,1 |
17,8 |
12,0 |
11,0 |
11,5 |
18,2 |
8,5 |
17,8 |
|
|
Тривога |
24,4 |
34,4 |
29,1 |
34,4 |
30,8 |
40,3 |
37,6 |
34,3 |
37,6 |
23,4 |
38,3 |
|
|
Песимізм |
2,8 |
7,2 |
7,8 |
11,5 |
11,4 |
10,7 |
10,3 |
11,8 |
14,1 |
6,9 |
10,8 |
*Сума перевищує 100%, оскільки респондент міг використати усі підходящі відповіді.
**У 2020 році запитання щодо переживання власного майбутнього не увійшло в опитувальник.
У спектрі негативних переживань щодо майбутнього України в 2019 р. на першому місці розташовується таке почуття, як тривога (23,4%), потім по низхідній - розгубленість (13,8%), страх (10,7%) і безвихідь (8,5%). Близько 7% опитаних відчували почуття песимізму. На позитивному полюсі в 2019 р. - надія (57,9%), оптимізм (32,8%), інтерес (22,0%) і впевненість (16,4%).
Найвищі відсотки байдужості і безвиході за всі ці роки спостерігалися напередодні «Революції гідності», в похмурому 2013 р. (4,8% і 17,8% відповідно). У 2021 р. на тлі великого розчарування, пов'язаного з відсутністю змін на краще, неефективності реформування країни, небувалого зниження довіри до влади і практично всіх соціальних інститутів, стомленості від війни, коронавірусної епідемії тощо, частка тих, хто відчуває байдужість щодо майбутнього України становить антирекордні 8,8%, а почуття страху і тривоги охопило відповідно 23,2% та 38,3% опитаних.
Особливо вражаючим виглядає порівняння відповідей респондентів щодо переживання майбутнього України у такому позитивному почутті, як надія, нейтральному - байдужості та у таких негативних почуттях, як страх і безвихідь (певний інваріант безнадійності) у 2019 році, коли В. Зеленський з командою на хвилі очікувань зміни життя в Україні на краще в найближчому майбутньому прийшов до влади, та відповідно у 2021 році, коли ситуація в Україні загострилася у всіх сферах соціального життя.
Якщо порівнювати наростання негативних переживань щодо майбутнього України, зокрема страху і безвиході, у 2019 р. і в 2021 р., то зрозуміло, наскільки сильно погіршилася ситуація. Досить сказати, що надія - цей рятівний круг в морі життєвих негараздів і бід - стрімко залишає українців, частка тих, кого підтримує це почуття, знизилося за цей період у півтора раза (з 57,9% у 2019 р. до 38,4% у 2021 р.), в той час як негативні переживання страху і безвиході посилилися більше ніж удвічі (страх - 10,7% у 2019 р. і 23,2% в 2021 р., а безвихідь - 8,5% у 2019 р. і 17,8% у 2021 р). Почуття байдужості щодо майбутнього України у 2019 р. відчували 2,2% респондентів, а в 2021 р. - 8,8% опитаних. Такого перепаду (зростання байдужих у чотири рази) не було ніколи за всі роки спостережень, навіть наприкінці каденції президента П. Порошенка. Такі невтішні підсумки більш ніж двох з половиною років президентства В. Зеленського в емоційних оцінках населення України. Недарма у 2021 р. кожен четвертий опитаний дав найнижчу оцінку діяльності В. Зеленського на посаді Президента України.
84,5% українців наприкінці 2021 р. дуже низько оцінили ефективність української держави на даному етапі: з них 44,2% респондентів відмітили, що центральні органи влади не справляються зі своїми обов'язками, а 40,3% - що справляються лише частково. Лише 5,2% пересічних громадян вважають, що центральні органи влади справляються майже зі всіма своїми обов'язками. Задоволені подіями, які відбуваються в нашій країні зараз, лише 6,9% опитаних, а скоріше незадоволені - більше половини респондентів (52,1%). При відповіді на запитання «Що Ви думаєте про майбутнє України?», думки населення розподілилися таким чином (табл. 3).
Таблиця 3«Що Ви думаєте про майбутнє України?» (% до всіх, хто відповів)
|
Варіанти відповідей |
2021 |
|
|
Скоріш за все ситуація буде погіршуватись |
35,0 |
|
|
Ситуація не буде погіршуватись, але навряд чи і покращиться |
38,0 |
|
|
Скоріш за все ситуація буде покращуватись |
13,2 |
|
|
Важко відповісти |
13,8 |
З огляду на те, що з часу проголошення незалежності України пройшло 30 років, респондентам у 2021 році було запропоновано оцінити зміни в житті, що відбулися за цей час. Результати виявилися такими: кожен п'ятий опитаний вважає, що зміни, які відбулися, є цілком прогресивними, незважаючи на труднощі і й недоліки; кожен третій вважає, що зміни були необхідні, але не такою ціною; близько третини українців поділяють думку, що не було необхідності ні в яких докорінних змінах, потрібно було покращувати існуючий на той час порядок життя, а не руйнувати його; кожен восьмий із задоволенням повернув би все те, що було у радянський період; кожен одинадцятий визнав, що йому важко зорієнтуватися у тому, що відбулося; решта опитаних не визначилися із відповіддю.
За даними моніторингового опитування громадської думки, проведеного Інститутом соціології НАН України у 2021 році, рівень страхів населення в порівнянні з минулими роками зазнав відчутних змін за багатьма позиціями, а за деякими дуже суттєво. Головними страхами українців, як і раніше, залишаються соціально-економічні. Традиційно громадяни України побоюються зростання цін (ці страхи зачепили на 5,5% більше українців порівняно з 2020 роком), безробіття, яке переживається населенням в 2021 році менш гостро (70,7% у минулому році та 61,5% у 2021 р.), побоювання, пов'язані з невиплатою зарплат, пенсій тощо, зупинки підприємств ослабло (останнє навіть майже на 13%). Тим не менш саме ці страхи постійно займають перші місця в ієрархії побоювань пересічних українців. Саме вони переважають й сьогодні. Найбільше українці бояться зростання цін (70,4%). Майже дві третини населення України стабільно перебувають в напрузі через страх втратити роботу. Більше половини українських громадян (53,3%) побоюються невиплати зарплат, пенсій (табл. 4).
Таблиця 4«Як Ви вважаєте, чого люди боятися зараз найбільше?» (% до всіх, хто відповів)
|
Джерела страхів |
2012 |
2013 |
2014 |
2015 |
2016 |
2017 |
2018 |
2019 |
2020 |
2021 |
|
|
Соціально-економічні |
|||||||||||
|
Зростання цін |
80,6 |
79,6 |
63,0 |
75,4 |
81,0 |
77,1 |
74,3 |
69,3 |
64,9 |
70,4 |
|
|
Безробіття |
79,4 |
78,1 |
60,2 |
70,3 |
72,6 |
60,6 |
57,8 |
52,6 |
70,7 |
61,5 |
|
|
Невиплати зарплат, пенсій тощо |
65,8 |
75,4 |
60,8 |
68,5 |
61,0 |
62,7 |
57,0 |
53,2 |
57,8 |
53,3 |
|
|
Зупинки підприємств |
35,7 |
36,4 |
36,0 |
38,7 |
37,8 |
33,5 |
27,4 |
26,0 |
37,7 |
24,8 |
|
|
Соціально-політичні |
|||||||||||
|
Нападу зовнішнього ворога на Україну |
6,8 |
9,5 |
59,6 |
51,8 |
42,7 |
38,3 |
36,9 |
41,1 |
42,6 |
34,3 |
|
|
Війни на Сході України |
- |
- |
- |
46,8 |
|||||||
|
Розпаду України як держави |
11,8 |
14,4 |
45,9 |
29,3 |
32,5 |
27,9 |
25,6 |
28,8 |
28,2 |
20,9 |
|
|
Встановлення диктатури у країні |
14,3 |
18,3 |
16,8 |
17,4 |
20,3 |
17,7 |
19,1 |
12,5 |
12,7 |
13,4 |
|
|
Життєзабезпечення |
|||||||||||
|
Зростання злочинності |
45,5 |
49,3 |
42,5 |
41,3 |
51,3 |
42,8 |
43,4 |
41,4 |
41,0 |
32,6 |
|
|
Холоду в квартирі |
23,7 |
18,4 |
23,7 |
25,6 |
29,4 |
25,0 |
31,3 |
24,0 |
22,5 |
27,0 |
|
|
Голоду |
37,3 |
29,8 |
33,4 |
39,0 |
38,8 |
32,6 |
27,3 |
23,6 |
34,6 |
33,1 |
|
|
Масових вуличних безпорядків |
16,6 |
18,6 |
32,8 |
26,2 |
28,1 |
21,8 |
21,4 |
20,6 |
20,9 |
12,8 |
|
|
Напливу біженців, переселенців і приїжджих |
9,8 |
7,4 |
13,9 |
15,1 |
20,4 |
13,2 |
12,3 |
10,9 |
11,8 |
13,9 |
|
|
Внутрішні конфлікти |
|||||||||||
|
Міжнаціональних конфліктів |
10,7 |
14,3 |
35,0 |
20,1 |
24,9 |
17,4 |
20,1 |
20,3 |
22,9 |
11,6 |
|
|
Міжрелігійних конфліктів |
5,6 |
8,6 |
12,3 |
7,8 |
11,2 |
8,2 |
14,7 |
13,7 |
13,8 |
7,9 |
|
|
Екологія, здоров 'я |
|||||||||||
|
Зараження загрозливими для життя інфекціями (туберкульоз, СНІД тощо) |
34,5 |
36,6 |
17,4 |
19,6 |
23,7 |
23,2 |
23,2 |
23,1 |
27,9 |
19,2 |
|
|
Наслідків катастрофи на Чорнобильський АЕС |
16,7 |
18,6 |
9,2 |
12,2 |
11,9 |
10,6 |
12,2 |
9,0 |
9,2 |
4,7 |
|
|
Пандемії коронавірусу (COVID-19) |
- |
-- |
-- |
-- |
- |
- |
- |
43,8 |
41,8 |
||
|
Забрудненого довкілля |
- |
- |
- |
- |
16,3 |
||||||
|
Інше |
|||||||||||
|
Іншого (чого ще?) |
1,6 |
1,7 |
5,1 |
3,7 |
3,6 |
1,9 |
0,5 |
1,0 |
0,7 |
0,9 |
|
|
Нічого не бояться |
|||||||||||
|
По-справжньому нічого не бояться |
2,7 |
4,8 |
1,8 |
0,9 |
1,3 |
3,2 |
3,4 |
3,7 |
3,2 |
2,7 |
Дані поточного року демонструють суттєве зниження поширеності побоювань щодо розпаду України як держави з 28,2% в 2020 р. до 20,9% в 2021 р. І це дуже позитивний сигнал, який вказує на зростання згуртованості нації перед лицем загальної небезпеки в ситуації війни та геополітичного протистояння. Нагадаймо, що в 2014 р. 45,9% українців вважали це дуже великою загрозою самому існуванню нашої держави. Побоювання нападу зовнішнього ворога на Україну становить у 2021 р. 34,3% проти 42,6% в 2020 р. Але треба врахувати, що у 2021 р. в опитувальник було додано окреме формулювання цього запитання - чи бояться люди війни на Сході України? Ствердну відповідь по цій позиції дали 46,8% респондентів. Отже, небезпеку нападу та зовнішньої агресії насправді відчувають у 2020 р. набагато більше опитаних ніж 34,3% чи 46,8% респондентів.
Такий показник за блоком соціально-політичних страхів, як встановлення диктатури у країні, незначно підвищився за останні два роки (різниця складає менше одного відсотка), хоча й на це треба звернути увагу, бо деяке згортання демократії має місце, що можна проілюструвати, наприклад, через відповіді про свободу слова в Україні (табл. 5).
Таблиця 5Чи можуть сьогодні в Україні люди вільно висловлювати свої політичні погляди? 2018-2021 (% до всіх учасників опитування)
|
2018 |
2019 |
2020 |
2021 |
||
|
Ні |
29,9 |
21,7 |
21,1 |
31,9 |
|
|
Важко сказати |
20,3 |
14,5 |
23,6 |
20,7 |
|
|
Так |
49,8 |
63,8 |
55,2 |
46,9 |
У структурі актуальних страхів населення України за останні два роки відбулося дуже суттєве (майже вдвічі) зменшення побоювань міжнаціональних конфліктів. Якщо у 2020 р.частка тих, хто побоюється міжнаціональних конфліктів, складала 22,9%, то у 2021 р. цей показник становив 11,6%, що було близько до 2012 р. (майже десять років тому), коли таку загрозу відмітили 10,7% опитаних. А ось у 2014 р. таких респондентів було 35,0%, і це був найвищий показник впродовж останніх років.
Аналогічна ситуація склалася і з переживанням загроз міжрелігійних конфліктів, які зазнали значущого зниження за останні два роки. В 2020 р. відповідні побоювання міжрелігійних конфліктів відчували 13,8% опитаних, а в 2021 р. лише 7,9% респондентів відмітили актуальність таких побоювань.
Побоювання щодо зростання злочинності після 2016 р., коли відмічався максимум цього показника - 51,3%, зазнають несуттєвих коливань, вони практично не змінювалися протягом 2017-2020 рр. Дві людини з п'яти вказували на значущість цього фактору в соціальному житті. 2021 р. відзначився зниженням цього показника з 41,0% у 2020 р. до 32,6% відповідно у 2021 р.
Показники побоювань холоду в квартирі відчутно знижуються (з 31,3% у 2018 р. до 24,0% у 2019 р. та 22,5% у 2020 р.), а у 2021 р. зростає і становить 27,0%, що, мабуть, пов'язано з посиленням газового шантажу з боку РФ і побоюваннями населення Україні залишитися у зимовий період в холоді. Різке зростання цін на природний газ у всьому світі в українському варіанті створює особливо загрозливу ситуацію.
Страх можливого голоду, який зазнав несподіваного зростання, підскочивши на 11,0% у 2020 р. у порівнянні з 2019 р., знизився у 2021 р. зовсім несуттєво - лише на півтора відсотка. Енергетична залежність України від країн, які постачають вуглеводні та недостатню електричну енергію, призводить до необхідності здійснювати переважний імпорт продуктів харчування, що є абсолютно згубним для підтримки національної продовольчої безпеки та планів стати «аграрною наддержавою», якою бачить Україну в майбутньому нинішнє керівництво. А відповідно до червневого звіту ЮНІСЕФ в Україні вже недоїдають 9,8 мільйона жителів. Безпосередньо питання цін на продукти та їх інфляція становлять лише малу частину проблеми.
Що стосується побоювань напливу біженців, переселенців і приїжджих, то тут ситуація стабілізувалася: пікові значення за останні десять років припали на 2016 р. (20,4%), а в останні п'ять років їх коливання не перебільшують одного відсотка (у 2021 р. - 13,9%). Побоювання щодо масових вуличних безпорядків створюють дещо іншу картину. Пік припав на 2014 р. (32,8%), далі впродовж 2017-2020 рр. цей показник тримався в межах 21-22%, а ось розрив між 2020 р. і 2021 р. складає більше 8% у бік зменшення (20,9% проти 12,8%).
Як свідчать дані моніторингу, люди стали все менше побоюватися наслідків катастрофи на ЧАЕС- якщо у 2013 р. 18,6% респондентів вказували на побоювання такого роду, то у 2019 р. і 2020 р. частка тих, хто відзначився цими побоюваннями, знизилися до 9,0% і 9,2% відповідно. У 2021 р. виявилося, що частка тих, хто побоюється наслідків катастрофи на Чорнобильський АЕС, становить лише 4,7%, тобто вдвічі менше, ніж у два попередні роки.
Побоювання щодо зараження небезпечними для життя інфекціями протягом тривалого часу залишалися незмінними. Пік таких побоювань за десять попередніх років спостерігався у 2013 р. (36,6%), у 2020 р. тих, хто відчував таку загрозу, поменшало майже у півтора раза (2020 р. - 27,9%), а вже у 2021 р. відбулося подальше зниження (19,2%). Проте на перший план вийшли побоювання, пов'язані з пандемією COVID-19. COVID-19 сьогодні, безумовно, став одним з головних домінантних страхів й сам по собі, й як фон для змін в ієрархії основних побоювань населення. Дослідження виявило, що пандемії коронавірусу як такої у 2020 р. побоювалися 43,8%. В 2021 р. відбулося зниження значущості відповідних побоювань до 41,8% Це може свідчити про те, що COVID-19 стає сприйматися як неминучий атрибут реальності та бути наслідком певного звикання до ситуації, в якій коронавірус стає якоюсь буденністю.
Можливо, саме цей фактор й вплинув на зниження частки тих людей в Україні, що ідентифікують себе як таких, хто по-справжньому нічого не боїться. З 2018 р. по 2020 р. частка тих, хто вибрав відповідь «насправді нічого не боюся», трималася на позначці 3,2-3,7%, а в 2021 р. виявилося лише 2,7% таких «сміливих» серед усіх опитаних.
Отже, повертаючись до даних, які наведені в таблиці 4, бачимо, що основні страхи населення України зосереджено у трьох найважливіших сферах життя): економічній - погіршення матеріального становища людей (70,4% опитаних стурбовані зростанням цін; 61,5% - безробіттям; 53,3% - можливою невиплатою зарплат і пенсій, що, головним чином, пояснюється постійним зростанням цін); політичній - війна на Сході України та загроза її подальшої ескалації (46,8%); охорони здоров'я (насамперед коронавірусна пандемія, що триває - 41,8%). Важливими детермінантами страхів та предметом побоювань українців залишаються високий рівень злочинності (32,6%); можливого голоду (33,1%) та холоду у квартирах (27,0%). Помітним стало й занепокоєння українців екологічними проблемами, зокрема проблемою забрудненого довкілля (16,3%).
Цікаво зіставити ці дані з тими, що були отримані при відповідях на схожі запитання в дещо інших формулюваннях, які були додано у опитувальник у 2021 р. (табл. 6).
Як можна побачити, відмінності між показниками головних побоювань населення України у відповідях українців на відповідні запитання не перевищує статистичної похибки і коливається у межах одного-півтора відсотка (погіршення матеріального становища людей; зовнішня воєнна агресія; високий рівень злочинності). Різниця між показниками щодо побоювань захворіти загрозливими для життя хворобами, які можуть набувати характеру епідемій, можна пояснити тим, що в одному випадку формулювання цього запитання було розбито на два окремих (1. Зараження загрозливими для життя інфекціями і 2. Пандемії коронавірусу), а в іншому - поєднаним (Епідемії, включно з епідемією коронавірусу).
Таблиця 6«Як Ви вважаєте, чого з перерахованого найбільше побоюються жителі Вашої області?» 2021 (% до всіх, хто відповів)
|
Погіршення матеріального становища |
71,9 |
|
|
Зовнішньої воєнної агресії |
48,2 |
|
|
Місцевого сепаратизму |
13,5 |
|
|
Епідемії, включно з епідемією коронавірусу |
56,0 |
|
|
Забруднення довкілля та/або руйнівних природних явищ |
20,7 |
|
|
Обмежених життєвих можливостей: освітніх, культурних, економічних |
21,7 |
|
|
Злочинності (включно з корупцією) |
34,0 |
|
|
Конфліктів між людьми на політичній основі |
17,4 |
|
|
Великої кількості неправдивої інформації в ЗМІ |
12,8 |
|
|
Перешкод у суспільно корисній роботі волонтерів та громадських активістів |
5,5 |
|
|
Не побоюються нічого з перерахованого |
4,2 |
Те саме стосується й занепокоєння українців екологічними проблемами. Якщо в одному випадку було запропоновано формулювання щодо побоювань забрудненого довкілля, яке відмітили 16,3% опитаних, то в іншому - розширене (Забруднення довкілля та/або руйнівних природних явищ), на яке відгукнулися вже 20,7% респондентів.
Якщо аналізувати можливості держави у протистоянні зазначеним проблемам з погляду пересічних громадян, то з'ясовується, що за всіма цими напрямами роль і ресурси керівних і виконавчих органів у вирішенні нагальних проблем суспільства оцінюються надзвичайно низько (табл. 7).
Повна неспроможність держави у протистоянні цим викликам була відзначена практично третиною опитаних, які побачили головний недолік у дефіциті професіоналізму у влади. В оцінці населення можливості керівництва країни у розв'язанні окремих проблем із цього списку виглядають дуже плачевно.
Найбільш позитивні, але водночас дуже низькі результати зафіксовані в оцінках трьох найважливіших проблем, що стоять перед українським суспільством, - збіднення населення, протидія військовій агресії та пандемії коронавірусу (COVID-19) в Україні.
соціальний страх психологічний
Таблиця 7«Як Ви вважаєте, для протистояння яким з перелічених проблем, у випадку їх виникнення у Вашій області, у держави ДОСТАТНЬО ...?» 2021 (% до всіх, хто відповів)
|
Нагальні проблеми суспільства |
Матеріальних ресурсів |
Професіоналізму |
Бажання докладати необхідних зусиль |
Забезпечення ефективної комунікації |
|
|
Погіршення матеріального становища |
17,2 |
11,7 |
8,5 |
8,1 |
|
|
Зовнішня воєнна агресія |
16,2 |
12,7 |
19,3 |
16,5 |
|
|
Місцевий сепаратизм |
9,3 |
7,6 |
11,5 |
9,0 |
|
|
Епідемії, включно з епідемією коронавірусу |
22,5 |
16,6 |
23,8 |
19,4 |
|
|
Забруднення довкілля та/або руйнівні природні явища |
9,7 |
7,1 |
8,7 |
7,5 |
|
|
Обмежені життєві можливості: освітні, культурні, |
7,5 |
6,8 |
5,1 |
5,1 |
|
|
економічні |
|||||
|
Злочинність, включно з корупцією |
11,5 |
8,1 |
8,1 |
7,2 |
|
|
Конфлікти між людьми на політичній основі |
9,5 |
7,0 |
7,6 |
7,0 |
|
|
Велика кількість неправдивої інформації в ЗМІ |
8,0 |
5,3 |
4,3 |
3,8 |
|
|
Немає ресурсів, щоб протистояти будь-якій із перелічених проблем |
26,7 |
33,5 |
29,0 |
27,4 |
|
|
Важко відповісти |
26,2 |
30,6 |
24,6 |
34,0 |
Так, найкраще йдуть справи в напрямі боротьби з коронавірус- ною епідемією, але при цьому лише кожен четвертий українець зазначає у влади бажання докладати необхідних зусиль для вирішення цієї проблеми; лише кожен п'ятий українець визнає наявність у держави достатніх матеріальних ресурсів та можливостей для забезпечення ефективної комунікації; лише кожен шостий респондент вбачає наявність необхідного рівня професіоналізму у процесі протистояння епідемії.
Важливо також звернути увагу на дуже слабкі можливості держави у протидії лавиноподібному розповсюдженню неправдивої інформації та фейкам у ЗМІ, що було зафіксовано у думках звичайних українців.
Відповіді на запитання «На Вашу думку, що сьогодні об'єднує людей в українському суспільстві?» у 2021 р. показали, що страх перед майбутнім і відчуття втрати нормального життя є одними з головних солідаризуючих факторів (25,7% та 28,6% відповідно), але солідаризація за ознакою віри в краще майбутнє є більш значущим фактором і охоплює більшу аудиторію (30,8%). Спільні труднощі життя теж є могутнім об'єднуючим фактором (32,0%), проте якщо йдеться про прагнення спільно долати труднощі життя, тобто робити щось у цьому напрямі практично, то прихильників такої конструктивної позилії виявляється в півтора раза менше (20,0%).
Ми розглядаємо соціальну солідарність як ґрунтоване на певній збіжності поглядів, норм, цінностей, осмислене активне ставлення актора до соціальних подій, явищ, ситуацій, процесів, що викликає співчуття, співпереживання, згуртованість з іншими акторами, що дотримуються відповідної позиції і виражається в готовності діяти певним чином і нести за це відповідальність.
Зважаючи на дуальну природу соціальної солідарності, люди об'єднуються як на ґрунті «за» щось/когось (прикладом чого може бути об'єднання на основі переживання родинних та товариських почуттів - 30,4% респондентів), так і «проти» когось/чогось. В нашому дослідженні таким об'єднуючим фактором виступила невдоволеність владою, яка забезпечила солідаризацію третини опитаних (32,3%).
Страхи сучасних українців зародилися на тлі розвалу радянської суспільної системи і сплеску надій і очікувань у зв'язку зі здобутою незалежністю і можливістю побудувати власну державу.
Події останніх десятиліть і особливо події останнього року свідчать про те, що світова спільнота стала сприймати глобалізацію відчуття страху перед створеним самою ж людиною світом вже не лише як загальносвітову тенденцію, а як факт, який вимагає не тільки світоглядної переоцінки ролі та місця людини в світі, але й перебудови всієї системи суспільних і індивідуальних поведінкових регуляторів суспільного життя. Глобальні страхи, викликані природними катаклізмами, давно поступилися провідним місцем страхам, які мають соціальну природу - страхом перед тероризмом, світовими війнами, техногенними та екологічними катастрофами, світовими епідеміями, до яких людство виявилося не готовим. Так, епідемія ко- ронавірусу, яка охопила все населення планети і яка вдарила як по бідних, так і по багатих країнах, набула воістину екзистенціального характеру в масовій свідомості людей. Апокаліптичний страх перед лицем цієї глобальної небезпеки відсунув на другий план звичні для населення різних країн соціальні страхи.
Потрясіння останніх років в українському суспільстві визначають характер і динаміку переживання страхів населенням нашої країни. Більше тридцяти років ситуація в Україні залишається напруженою внаслідок невирішених внутрішніх і зовнішніх проблем, що стоять перед нашим суспільством, невизначеності вектора розвитку, нестабільності державних інститутів і нестійкості ціннісних орієнтирів і правил соціального співіснування.
Підсумовуючи, зауважимо, що невирішеність більшості нагальних проблем, розчарування в спроможності керманичів держави забезпечити стабільність просування до визначених цілей похитнули впевненість людей в завтрашньому дні. Масова свідомість українців залишається серйозно враженою страхами невизначеного майбутнього для себе і своїх дітей, неминучих змін, зламу системи звичних ціннісних орієнтирів в процесі пристосування до нової дійсності.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Соціальна група у соціологічному розумінні. Соціальний стереотип. Ролі індивідів у групах. Поява спільних очікувань кожного члена групи відносно інших членів. Наявність між ними взаємозв’язків. Соціальні агрегації. Квазигрупи. Соціальний контроль.
контрольная работа [37,2 K], добавлен 11.03.2009Суть соціальних інститутів. Економіка, політика і сім’я як соціальні інститути. Зміст поняття "соціальна організація". Типи соціальних організацій. Роль соціальних інститутів і соціальних організацій у житті суспільства. Функції у суспільстві.
контрольная работа [33,5 K], добавлен 24.03.2004Дослідження суб'єктивного аспекту соціальної напруженості. Особливість головних тенденцій у формуванні суспільних настроїв. Розгляд рівня матеріальної забезпеченості населення, напруги у сфері зайнятості, медико-демографічній ситуації та умов життя.
статья [206,1 K], добавлен 05.10.2017Доходи населення. Структура доходів населення. Заборгованість із заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат. Питання охорони праці. Пенсийне забеспечення. Зайнятисть населення та стан на ринку праці. Соціальний захист населення.
курсовая работа [92,5 K], добавлен 26.04.2002Психічний та соціальний розвиток учнівської молоді. Організація роботи щодо розвитку соціальних навичок учнівської молоді завдяки використанню діалогових технологій. Поняття "соціальні навички" та їх значення для становлення особистості молодої людини.
дипломная работа [528,3 K], добавлен 19.11.2012Розгляд рівня життя населення як соціально-економічного поняття. Визначення основних показників купівельної спроможності, добробуту суспільства. Структура доходів населення України, темпи їх приросту. Дослідження проблеми зайнятості і соціальних виплат.
презентация [1,4 M], добавлен 24.11.2015Поняття натовпу як суб'єкта масових форм внеколлектівної поведінки, її характерні особливості, емоційний настрій та розуміння. Організовані соціальні форми натовпу та їх переход у стихійні. Методи контролю над стихією натовпу та правила виживання в ній.
презентация [4,0 M], добавлен 05.05.2011Стан соціального захисту економічно активного населення та нагальні проблеми, що потребують вирішення. Правові засади й основні складові соціального захисту інвалідів в Україні. Прожитковий мінімум як основа соціальних гарантій доходів населення.
контрольная работа [35,4 K], добавлен 23.04.2008Законодавство України, дотичне до надання соціальних послуг. Регламентація відносин соцроботи в Україні. Соціальні стандарти. Документальному забезпеченні соціальної політики. Соціальне обслуговування. Соціальний супровід. Соціальна профілактика.
реферат [27,4 K], добавлен 30.08.2008Сутність і мета соціальної політики. Система соціального захисту та соціальних гарантій. Соціальна безпека людини і суспільства. Єдність демографічних, економічних та соціо-культурних аспектів суспільства. Основні завдання забезпечення соціальної безпеки.
курсовая работа [33,6 K], добавлен 23.02.2016Статус, як позиція людини, що визначає її положення у суспільстві. Соціальний та особистісний статус. Ранги статуса. Приписаний і природжений статус. Теорії соціальних ролей. Систематизація соціальних ролей за Т. Парсонсом. Структура соціальних ролей.
реферат [20,5 K], добавлен 22.01.2009Фемінізм як феномен культури: соціальна практика. Специфіка українського феміністичного руху. Нова модель жіночої гендерної поведінки у фемінізмі та її вплив на сучасні культурні процеси. Аналіз впливу фемінізму на культурні стереотипи сімейних стосунків.
магистерская работа [161,7 K], добавлен 05.06.2014Поняття соціальної політики та соціальної держави. Концептуальні засади захисту населення. Формування системи соціальних допомог, її законодавче та фінансове підґрунтя. Вдосконалення системи фінансування соціального захисту за умов ринкової економіки.
дипломная работа [434,3 K], добавлен 29.04.2011Державні соціальні служби. Роль недержавних організацій у соціальному обслуговуванні. Реабілітаційні програми. Соціальний захист осіб із функціональними обмеженнями. Форми опіки дітей, які втратили батьківське піклування. Соціальна робота із сім'ями.
реферат [27,6 K], добавлен 30.08.2008Шлюб і сім’я як об'єкти вивчення соціології сім’ї. Види шлюбів. Типологія сімей. Категорії соціології сім’ї. Сім’я як соціальний інститут і як мала соціальна група. Соціальні та індивідуальні функції сім’ї, основні підходи до її вивчення. Соціобіологія.
реферат [24,2 K], добавлен 03.02.2009Поняття та відмінні особливості соціальних хвороб як захворювань людини, виникнення і розповсюдження яких пов’язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами. Характеристика найбільш розповсюджених: туберкульозу, сифілісу, гонореї, СНІДу.
реферат [20,8 K], добавлен 14.03.2014Історія дослідження соціальних девіацій. Визначення та види соціальних відхилень: правопорушення, злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція, самогубство. Злочинність як вид делінквентної поведінки. Теорії взаємовпливу різних форм соціальних девіацій.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 29.01.2011Розпад сімей як соціальна проблема суспільства, його соціальні причини. Соціальні проблеми сімей. Типи патогенної батьківської поведінки. Характерні особливості неблагополучних сімей. Проблеми родини, що має дітей, схильних до вживання наркотиків.
реферат [18,5 K], добавлен 13.02.2011Діяльність соціального педагога у різних соціальних ролях. Проміжна ланка між особистістю та соціальними службами. Соціальні ролі та професійні знання соціального педагога. Захист законних прав особистості. Спонукання людини до дії, соціальної ініціативи.
реферат [22,2 K], добавлен 11.02.2009Суспільство – сукупність форм об’єднання людей, що мають загальні культурні цінності та соціальні норми: основні концепції походження, типологія, ознаки. Соціальна структура та соціальна стратифікація. Інститути і організації сучасного суспільства.
презентация [98,4 K], добавлен 03.08.2012
