Знаннєва основа сталого розвитку модерних суспільств

Размещено на http://www.allbest.ru

Знаннєва основа сталого розвитку модерних суспільств

Вступ

Сучасні і майбутні покоління починають дедалі глибше усвідомлювати: «все залежить від того, як і куди спрямовано економічний процес - на безсмертя цивілізації чи на її загибель» [1-19; 3, с. 142]. Ця спрямованість зумовлює структуру інтелектуального надбання, розуміння якого досягається завдяки побудові згаданої наукової картини. Йдеться про світоглядні підвалини як даного, так і попередніх наших досліджень. Вони з'ясовують, ідентифікують та розкривають повноту, структуру і сутність знань, передовсім економічних, субстанційний зміст яких є сприятливим, а не руйнівним для життєдіяльності сучасних поколінь та власних і загальнолюдських нащадків [4].

Виклад основного матеріалу

Становлення суспільств, заснованих на життєствердних знаннях. З'ясовуючи передумови переходу від (пост)інформаційного суспільства до суспільства знань, слід мати на увазі симптоматичність висновку фахівців про інформацію як своєрідну методологічну основу подальших узагальнень і спрощень. Один із відомих кібернетиків ХХ ст. У.Р.Ешбі вказував на те, що “сама собою теорія інформації може розглядатися як форма спрощення, бо замість дослідження кожної індивідуальної причини у зв'язку з її індивідуальним наслідком - що є класичним елементом наукового пізнання - вона змішує в загальну масу всі причини та всі наслідки і пов'язує тільки два підсумки” [5]. Ці висновки англійського психіатра, більш відомого як кібернетика і піонера у дослідженні складних систем, є вельми показовими: адже якраз йому належить формулювання принципу достатнього різноманіття.

Суголосними висновкам подвижника кібернетики ХХ ст. є підходи українського мислителя, письменника і правозахисника М.Руденка, котрий дав унікальне окреслення економічного надбання людства, метафорично зобразивши сукупність численних теорій, шкіл, течій та напрямів економічної науки у вигляді двох дерев, одне з яких є уособленням доробку Ф.Кене, а друге - А.Сміта. Що стосується решти рушіїв економічної науки, то вони спроможні виростити хіба-що галузку на котромусь із дерев, яких завжди залишатиметься тільки двоє [ 3, с.381-382].

Американський економіст та історик економічної думки Дж.Шумпетер, досліджуючи погляди фізіократів та їхніх попередників, зазначав: Р.Кантильон, а потім Ф.Кене першими показали економічне життя з висоти пташиного польоту, зобразивши “економічну картину” (tableau economique). Гра слова “tableau” означає і “картину”, і “таблицю”, та слово “картина” (picture) передає смисл краще, ніж слово “таблиця” (table) [ 6]. Спорідненість учення фізіократів з “економічною картиною” підтверджується позицією М.Руденка, котрий незалежно від Дж.Шумпетера вказав на прагнення Ф.Кене «піднятися думкою над виром людським, ... побачити людство як єдиний організм», а, отже, теорію Ф.Кене слід бачити «як досконале відображення фізіології суспільства» [3, с. 391]. У філософській праці «Гносис і сучасність», котра є продовженням «Економічних монологів», мислитель виклав наміри «створити цільну картину Буття: від людського суспільства через Сонце до Світової Монади» [3, с. 515].

Ці положення надалі дозволяють аргументовано вести мову про наукову картину світового економічного надбання. Науково-прикладна цінність пропонованої картини полягає передовсім у тому, що її структура розкриває складові економічного надбання людства, вказуючи якраз на ту, котра є релевантною для розв'язання глобальних проблем. Тож зображення теорій Ф. Кене та А. Сміта у вигляді дерев загальнолюдського пізнання є вельми доречним для побудови згаданої картини. Нині стає ще актуальнішим поглиблення наведеної метафори М.Руденком, який наголошував: на відміну від першого дерева, що обдаровує людство поживними плодами, плоди другого дерева є отруйними [ 3, с.382].

Український дослідник неодноразово доводив неприйнятність учення фізіократів для глобальних руйнувань, завданих людству внаслідок багатолітнього нав'язування моноструктурної доктрини економічної «науки», несумісної з життям. Продовження думки М.Руденка потребує відповідей на питання, порушених мислителем кілька десятиліть тому, а саме: чому з «науково обгрунтованої теорії Ф.Кене марксизм жодним чином вирости не міг»? Чому «фізіократична теорія ... не годиться для створення так званої пролетарської політекономії»? І чому «на фізіократичній теорії чистого продукту Маркс не міг би виробити вчення про диктатуру пролетаріату», а «вчення Кене в жодному разі не надається до . нищівних експериментів» [3, с. 469, 387-388, 459]?

Що стосується складової загальнолюдського економічного надбання людства, фундатором якої був А. Сміт і яка до цього часу сприймається як вершина наукового знання, то мислитель засвідчив: насправді “то були знання про відносне” [ 3, с. 461]. І якщо «перемогла трудова теорія Сміта, яка на Заході й досі є панівною», то чому недостатність і хибність визначення субстанції вартості Смітом і Марксом "зробили ХХ століття найкривавішим періодом земної історії", а нині загрожують «планетарним занепадом або навіть загибеллю цивілізації»? Чого найістотнішого бракує ученню Сміта, «якщо його можна було так апокаліптично використати»? Чому «на його світлому й духовно чистому творі виросли отруйні мухомори марксизму»? [3, с. 482, 477-478, 459, 470]?

Наслідком відсутності неупереджених відповідей на ці питання продовжує залишатися те, що суспільно свідома молодь, передовсім студентська, неспроможна робити адекватний сучасним викликам вибір релевантного економічного знання. Бо позбавлена доступу до теоретичних і прикладних економічних дисциплін, відмінних від політичної економії чи вироблених на основі її наукових засад. Економічна думка залишається заручницею політико-економічного домінування. Неповні обсяги і спотворена структура, що суперечать реаліям та можливостям України, позбавляють молодь оволодіння фундаментальною основою прикладних економічних дисциплін.

Позбавлення сучасних поколінь доступу до неортодоксальних економічних надбань, передовсім створених українськими подвижниками, спричиняється, з одного боку, найгіршим видом ідеалізму - економічним ідеалізмом, «що виростає не з філософських переконань, а ... з наукової безпорадності і лінощів думки» [ 3, с. 360]. З іншого, це обділяє викладачів і майбутніх економістів, не додаючи їм фахових умінь, що мають відповідати безальтернативним цілям.

Перекриття українській молоді доступу до питомо національного економічного надбання, унеможливлення вибору - з огляду на це блокування - знання, котре має статус рятівного, є злочином перед власними і загальнолюдськими нащадками. Сприянням злочину стає будь-яке потурання смертоносному знанню, агресивний наступ якого не припиняється. Унаслідок капітулянтства державотворців, науковців, освітян та фахових економістів, потенційно здатних перетворювати країну у світового лідера рятівного знання, триває втрата людського капіталу, безпідставне «наклеювання» Україні ганебного маркера аутсайдера та її відкидання на узбіччя цивілізаційного прогресу. знання модерний суспільство молодь

Застій суспільного розвитку спричиняється засиллям на ключових постах адептів «усеперемагаючого вчення», котрі продовжують мімікрувати, удаючи з себе активних «реформаторів», бо декомунізація їх геть не торкнулася. Істотним гальмівним чинником залишається «дезертирство» дослідників економічної науки та викладачів економічних дисциплін, зокрема, тих, що належать до наймолодших і найздібніших, а особливо - їхня добровільна «втеча» від питомо української економічної думки.

У результаті цієї бездіяльності істотно збіднюються можливості адекватного глобальним викликам забезпечення керованості суспільно-господарських процесів. Замість збагачення сучасних поколінь життєдайними знаннями та виховання захисників інтересів нащадків відбувається їхнє інтелектуальне обкрадання. А замість самоствердження країн, які зберігають інтелектуальну спадщину подвижників, надбання котрих є рятівними для усього людства, їх змушують поширювати і споживати знання, що мають статус недостатніх. Особливо небезпечним є те, що ці знання позиціонуються і нав'язуються під гаслами взірців ринкової економіки та демократизації суспільств. Вони вписуються в університетські підручники, вносяться в студентські аудиторії, стаючи складовими конвеєра формування заручників смертоносних ідей.

З метою утвердження рятівних надбань постає необхідність доведення спадкоємності французької фізіократії та української наукової школи фізичної економії. Потрібно засобами сучасних наук розкривати закономірність переходу від спадщини французьких фізіократів до надбань українських подвижників фізичної економії. Сценарії цього переходу свого часу були описані М.Руденком, а саме доведена необхідність:

об'єднання властивих класичній науці парадигм Ф.Кене та Ю.-Р.Майєра й отримання заснованої на природничих засадах фізико-економічної парадигми С.Подолинського, яка є базовою для новітньої економічної науки [3, с. 272].

оновлення фізіократичних принципів через поєднання ідей французьких економістів XVIII ст. з фізико-економічними ідеями українця С.Подолинського;

завершення фізіократичного вчення завдяки симбіозу парадигм Ф.Кене та С.Подолинського завдяки досягненню повної, а не часткової істини в сучасній світовій економічній науці [3, с. 440].

Відтак потребує розкриття значущість внеску С.Подолинського у світову економічну думку. Продовжує залишатися актуальним порушене М.Руденком питання про те, «що ж великого зробив С.Подолинський - такого великого, що його місце належить бачити серед економічних геніїв світу?» [3, с. 465].

Імпульсом до неупередженого розкриття значущості доробку С.Подолинського продовжує залишатися відомий фахівцям лист до К.Маркса від 8 квітня 1880 року [7, с. 305].

Проте вирок Ф.Енгельса, вчинений за проханням його соратника, до цього часу тяжіє над загальнолюдським відкриттям українського новатора. На противагу безпідставному звинуваченню Ф.Енгельса про те, ніби С.Подолинський «поплутав фізичне з економічним», необхідне послідовне відстоювання доведень українського вченого. Адже насправді він поєднав фізичне з економічним, започаткувавши у світовій науці парадигму фізичної економії, що спирається на природничі засади. Водночас він став фундатором української наукової школи, котра донині зберігає світовий вимір [8, с. 722-725].

Більш того: вказуючи про наміри «привести додаткову працю у відповідність панівним фізичним теоріям» (in Einklang zu bringen, що донині «сором'язливо» перекладають як «погодити»), С.Подолинський започаткував ще низку парадигм, зокрема, критику політичної економії Т.Мальтуса, К.Маркса, а відтак і А.Сміта, критику, що здійснена з позицій фізичної економії, а не навпаки, в чому особливо «успішним» був К.Маркс, бо створив враження про відсутність альтернативи, котре до цього часу «паралізує» загальнолюдську економічну думку, нав'язуючи їй невизначеність і безвихідь.

Фундаментальну значущість доробку С.Подолинського для світової науки розкривав видатний мислитель і натураліст, засновник Української академії наук В.Вернадський. Він показав результативну зосередженість свого співвітчизника над проблемами, розв'язанням яких займалися найвідважніші науковці того часу. Ідеться про термодинамічні процеси, над дослідженням яких працювали «батьки» термодинаміки.

Підходи українського науковця забезпечили йому світовий пріоритет у дослідженні енергетичної відмінності живого й мертвого. Світовий пріоритет С.Подолинського також полягає у застосуванні цих ідей до вивчення економічних явищ [9, с.360]. Згодом, як підтверджував М.Руденко, сам

Вернадський «використав ідеї С.Подолинського в праці над створенням парадигми земної біосфери і ноосфери» [3, с.482].

Висновок про його досягнення М.Руденко багаторазово аргументував доведеними українським новатором

формулюваннями додаткової вартості як додаткової енергії Сонця, що споживається землянами; і розкриттям ентропії через обсяги всесвітнього розсіювання сонячної енергії, протистояти якому здатні тільки земні рослини, а відтак - рослинництво як складова землеробства, визначеного С.Подолинським «найкращим прикладом корисної праці, ... яка збільшує збереження сонячної енергії на земній поверхні»; і «справді геніальним аналізом» - доведенням, «що праця дійсно не витворює ніякої матерії і що продуктивність праці може полягати лише в тому, що щось - теж не створене працею, прибуває до певного предмету», та ін. [ 3, с.482, 462, 428].

Унікальним підтвердженням значущості доробку

Подолинського для світової науки є вплив нашого вченого на становлення новітньої галузі знань, якою є екологічна економіка [10]. Більше 10 подвижників цього визначального напряму розвитку загальнолюдської науки поставили на чолі світової когорти вчених доктора С.Подолинського - єдиного українця, котрий 140 років тому заклав природничі засади теорії і практики господарювання.

Належить підкреслити, що відповідальність перед життям властива етичній позиції українських інтелектуалів, завдяки подвижництву яких створена національна наукова школа фізичної економії, що є школою світового виміру. С.Подолинський як її фундатор, глибоко переймався з'ясуванням обставин, «за яких підтримуватиметься життя людства на Землі» [11, с. 246].

Акад. В.Вернадський упродовж своєї творчої життєдіяльності йшов до визначального для існування планетарного людства висновку про те, що жива речовина існує «протягом усього геологічного часу, тобто геологічно вічно» [12, с. 326]. Украй важливою є висунута ним новаторська ідея геологічної вічності розумного. Видатний мислитель і натураліст вказав неспростовну частину науки, «котра є науковою істиною і переживає віки і тисячоліття, можливо, навіть є творенням світового розуму, яке виходить за межі історичного часу - непорушне в часі геологічному - «вічне» [13, с. 399].

М.Руденко визначав сучасну світову економічну науку як таку, «від якої залежить життя на Землі» [ 3, с. 481]. Його дефініція докорінно відмінна від марксистської схеми суджень, за якою «бытие определяет сознание». Дуже важливим у наведеній дефініції є трактування дієслова «залежить». Залежність життя від науки засвідчує глибокий субстанційний смисл досліджуваної дефініції. Бо «коли ми вказуємо на недостатність якоїсь теорії, - то цим не вчиняємо замаху на її життя, а лише з'ясовуємо ту межу, до якої цю теорію можна вважати справедливою» [ 3, с. 458].

Світоглядне розкриття наведеної дефініції поглиблює осягнення сутності як самої економіки, так і її відбиття в індивідуальному та суспільному мисленні. Адже більшість як українських, так і зарубіжних фахівців продовжують вести мову про економічне мислення у марксистському сприйнятті - зазвичай як «надбудови» (над «базисом»). Бо за марксистською схемою суджень мислення неспроможне змінитися, допоки не відбудуться зміни «базиса». Насправді - це хибний підхід.

Досліджувана дефініція переконує в необхідності застосування іншого підходу: онтологічного, субстанційного, а не марксистсько-філософського, духоматеріального, а не діалектико-матеріалістичного, метафізичного і водночас - фізико-економічного. Отже, дихотомія (не)достатності теорій визначається межею, до якої вони є застосовними.

Цією межею є дефінітивно констатована залежність життя на Землі від економічної науки. Вона відкриває можливості однозначного поділу теоретико-економічних знань, а саме: наукові теорії, сприятливі для продовження життя на Землі, належить вважати життєствердними, рятівними, а несприятливі чи ворожі - смертоносними. Пропонований підхід вказує на необхідність підпорядкування політичної економії фізичній з одночасним вилученням компонентів політичної економії, найбільшою мірою ворожих життю, через усунення потенціалу смертоносного знання, його «роззброєння» і рішучий демонтаж.

Спираючись на положення українських подвижників, слід вести мову про економіко-природознавчий симбіоз, яким сьогодні є національна наукова школа фізичної економії [ 3, с. 482, 487]. Постає необхідність окреслення її місця і значущості в структурі світового економічного знання. З одного боку, синтез європейської фізіократії та української наукової школи фізичної економії утворює феномен із більш, ніж чвертьтисячолітньою історією - континентальну наукову фізико-економічну школу.

Надзвичайно важливим стає необхідність об'єднання парадигм Ф.Кене, Ю.-Р.Майєра, С.Подолинського і доведення їх спадкоємності. Йдеться про значущість симбіозів континентальної фізіократії та національної наукової школи фізичної економії для розвитку фізико-економічних надбань Європи. З іншого боку, досягнуті на цій основі здобутки є основою новітнього загальнолюдського феномену, котрий, як і вони, має рятівний вимір - сучасної світової фізико-економічної думки.

Підставами для цих тверджень є наступні аргументи. Авторитетна думка подвижників екологічної економіки як визначального напряму розвитку світової економічної науки актуалізує питання про її фундаментальну основу. Очевидно, що ця основа має бути природничою, а не політико-економічною, тобто відповідною, а не ворожою життю. Адже ознака «фізична» у досліджуваному понятті походить від грецького «physis», тобто «природа» [8, с. 722-725].

У такий спосіб фізична економія як напрям загальнолюдського економічного знання, покликаний досліджувати взаємодію суспільно-господарського освоєння сфер живого, неживого й розумного, закономірно охоплює й екологічну економіку. З огляду на це фундаментальні природничі засади екологічної економіки роблять її складовою новітнього феномену - сучасної світової фізико-економічної думки.

Проблеми керованості сталого розвитку рятівним знанням

Усвідомлене утвердження рятівного економічного знання визначає подальшу стратегію інформаційного та постінформаційного «наповнення» суспільного розвитку. Його рятівний контент передбачає істотну зміну парадигми інформаційного буття суспільства. Йдеться про

безальтернативність життєствердного знання, релевантного для надання керованості суспільно-господарським процесам. Сучасну парадигму управління, інформаційним забезпеченням якого є рятівне знання, належить виводити із поєднання фізіократичних та фізико-економічних ідей із суголосними їм досягненнями класичної кібернетики.

Основоположник французької і континентальної фізіократії Ф.Кене істотно випереджав тогочасне природознавство, коли започатковував класичне економічне вчення і творив першу наукову школу. Вже згадуваний М.Руденко, котрому - на відміну від засновників та послідовників марксизму - випало бути неупередженим дослідником спадщини видатного засновника фізіократії, висловлював подивування фундаментальністю «Економічної таблиці», створеної задовго до відкриття закону збереження і перетворення енергії та явища фотосинтезу [ 3, с. 440].

Тож на часі - поєднання надбань Ф.Кене з доробком його видатного співвітчизника А.-М.Ампера, котрий вписав кібернетику в систему наук того часу [14]. Своєю чергою це поєднання дозволить розпочати процес наукової імплементації, іменований М.Руденком екстраполяцією здобутків Великого Доктора на сучасне природознавство [ 3, с. 460]. Йдеться, зокрема, про кібернетичне розкриття гомеостазу еколого- економічних систем: адже новітнє природознавче тлумачення «Економічної таблиці» відкриває перспективу симбіозу економічного зростання з одночасним збереженням довкілля. У досліджуваному контексті цей симбіоз доречно інтерпретувати як подальше поглиблення процесу вказаної наукової імплементації.

Фізико-економічний здобуток доктора С.Подолинського заслуговує поєднання із доробком його сучасника проф. Б.- Ф.Трентовського, котрий розкрив актуальне до цього часу ставлення філософії до кібернетики [15]. Слід відзначити, що молодий український новатор був учнем видатного французького фізіолога, передвісника теорії еколого- економічного гомеостазу К.Бернара та сучасником засновника теорії множин, видатного німецького математика Г.Кантора.

Зважаючи на це, теорія гомеостазу разом із теорією множин спроможні стати передумовою поєднання парадигм, відповідно створених Ф.Кене, Ю.-Р.Майєром та

С.Подолинським, водночас відкриваючи новітнє бачення симбіозу надбань фізичної економії та кібернетики, досягнутих доктором С.Подолинським та проф. Б.-Ф.Трентовським як представниками слов'янства, котрим випало перебрати естафету видатних французьких попередників Ф.Кене та А.-М.Ампера [16]. Застосування операцій із множинами даватиме змогу принципово по-новому описувати зазначені вище сценарії переходу від доробку Ф.Кене та інших європейських фізіократів до парадигмальних надбань доктора С.Подолинського, розвинутих подвижниками української наукової школи; у той же час це дозволятиме модифікувати застосовні для фізико- економічної інтерпретації надбання класичної континентальної кібернетики XVIII-XIX ст., основою яких є постулати античних мислителів.

За аналогією до викладених положень стає доречним поєднання фундаментального внеску у розвиток національної наукової школи фізичної економії, зробленого В.Вернадським, з доробком відомого математика і подвижника ідей кібернетики на американському континенті Н.Вінера [16]. Відтак науковий апарат теорії множин, істотно збагачений у XX ст. новаторськими досягненнями Д.Гільберта, Б.Рассела, інших математиків, логіків та філософів, дає можливість окреслювати контури заснованих на природничих засадах фундаментальних фізико-економічних теорій біо-, гео- та ноосфери, забезпечуючи новітній логіко-дедуктивний перехід до творення прикладної фізичної економії живого, неживого і розумного. Своєю чергою це дозволить математично узгоджувати здобутки акад. В.Вернадського і проф. Н.Вінера, забезпечивши відповідність ученням про живе, неживе й розумне кібернетичних положень про управління машиною, твариною, а також людиною, викладених у новаторських працях середини ХХ ст., автором яких є Н.Вінер [17].

Вельми результативним здатний стати симбіоз фізико- економічної спадщини М.Руденка та автора фундаментальних праць із кібернетики, математики й обчислювальної техніки, ініціатора і організатора програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп'ютеризації і автоматизації господарської і оборонної діяльності акад. В.Глушкова [18]. Оперування українських подвижників теорією множин засвідчує потенційну можливість поєднання їхніх здобутків з метою новітнього наукового обгрунтування перспектив суспільно-господарського розвитку. Йдеться про потрактування «Економічної таблиці» Ф.Кене у поєднанні з формулою енергії прогресу М.Руденка, інтерпретованої автором у якості світової константи. Багатогранна інтелектуальна спадщина В.Глушкова, особливо його досягнення в галузях кібернетики, математики й обчислювальної техніки, спроможні стати фундаментальним управлінським втіленням питомо українських фізико- економічних надбань задля розв'язання теоретичних і прикладних проблем розвитку національної економіки [16].

Викладені підходи засвідчують значні можливості прикладного застосування з метою реформ господарської сфери суспільства. Мається на увазі використання віковічного досвіду утвердження на теренах України суспільно-господарських систем та підсистем, які умовно іменуємо цивілізаційними прототипами та інституційними архетипами. З існуючих прототипів цивілізацій, заснованих відповідно на аквакультурах, диких травах та зернових культурах, найпотужнішим є останній: його біоенергетичний потенціал перевищує сукупну потужність решти цивілізаційних прототипів.

Закономірності історичного прогресу засвідчують динамічне становлення інституційних архетипів, імплементованих у «тіло» якраз того цивілізаційного прототипу, що заснований на зернових культурах і є енергетично найпотужнішим. Багатовікова апробація поступального розвитку цих архетипів диктує необхідність застосування новітньої типології систем суспільно-господарського освоєння сфер живого, неживого і розумного, створюваних у процесі їх «вбудовування» в ареал досліджуваного цивілізаційного прототипу. Оперування науковим апаратом теорії множин відкриває перспективу окреслення типології кластерів і моделювання їхніх ієрархій з метою творення кластерних мереж та інфраструктур [19].

Екстраполяція надбань світової кібернетики XVIII-XXI ст., передовсім завдяки застосуванню доробку згаданих вище подвижників фізико-економічної та управлінської науки, за принципом керованої розумним проекції живого на неживе уможливлюватиме поєднання їхніх здобутків задля реформування господарської сфери суспільства.

Перед українською державою, зокрема, представниками гілок державної влади, постає невідкладна необхідність надання протекціоністського сприяння становленню та поширенню питомо національного економічного знання, котре має рятівний статус, його утвердженню в Україні та винесенню на світовий політичний, інтелектуальний, конфесійний, підприємницький та інший загал. Йдеться передовсім про те, що фундаментальною природничою основою екологічної економіки є започаткована С.Подолинським парадигма фізичної економії. Якраз тому українець С.Подолинський поставлений на чолі світової когорти подвижників екологічної економіки. Ця найнеобхідніша складова сучасної світової економічної науки має історично апробовану теоретичну основу, котра упродовж 140 років розвивається в Україні.

Українська держава, уособлена очільниками владних органів освіти і науки, зобов'язана культивувати рятівний статус національного інтелектуального надбання, активно утверджувати його в якості загальнолюдського. За умов належної мобілізації інтелектуальних зусиль Україна як засновниця і сучасна країна-член ООН, спроможна пропонувати міжнародній спільноті Спеціальну доповідь «Наша глобальна місія», котра має стати принципово новим продовженням доповідей «Наше спільне майбутнє» та «Наше глобальне сусідство».

Підготовка Доповіді може слугувати основою Порядку денного та скликання у Києві чергового Саміту «Ріо+30», здатного започаткувати зміну парадигми сталого розвитку на справді рятівну. З метою пришвидшення наукового та освітнього донесення до світу рятівного економічного надбання необхідно ініціювати щорічне скликання у Києві «Міжнародного фізико- економічного форуму».

Висновки

Економічні, соціальні та екологічні виклики, що постали перед сучасними суспільствами, перетворились на глобальні загрози та небезпеки. Людство загалом і кожен індивід поставлені нині перед вибором альтернатив подальшого розвитку. Небезпека ескалації руйнування планетарної природи та людських сутностей пояснюється світоглядними проблемами теперішньої homo sapiens.

З'ясування причин існуючих загроз вказує водночас на шанси рятівних можливостей, на які спроможний інтелект сучасної людини. Життєдайні засади, необхідні модерним суспільствам для порятунку від глобальних небезпек, потребують так званої «дорожньої карти» виходу із кризового стану. Ця карта спроможна стати дороговказом виходу із кризи завдяки побудові наукової картини загальнолюдського інтелектуального надбання та усвідомленій керованості суспільства знаннями, адекватними існуючим глобальним небезпекам. Структура наукової картини інтелектуального надбання людства передбачає надання кожному індивіду доступу до життєствердного знання.

Рятівне економічне знання також визначає сутнісне «наповнення» сучасної управлінської парадигми. Її пропонується виводити з ідеї керованої розумним проекції живого на неживе. Йдеться про перспективність поєднання досягнень подвижників фізико-економічної та управлінської науки, зокрема, про екстраполяцію надбань світової кібернетики ХУІІІ-ХХІ ст. з метою реформування суспільно-господарської сфери.

Узагальнення викладених положень засвідчує здатність України бути потенційним лідером конструктивних суспільно- господарських перетворень, задекларувати й очолити планетарний рух на захист інтересів нащадків. Йдеться про питомо українське економічне знання з властивим йому рятівним статусом, а особливо - про володіння України «пазлом» його життєствердного застосування. Невідкладне завдання полягає в тому, аби гуртувати і вести за собою представників світового співтовариства, котрі вважають себе адвокатами сучасних і майбутніх поколінь.

Список використаних джерел

Міжнародна науково-політична платформа з

біорізноманітності та екологічних систем - Вікіпедія [Електронний ресурс].- Режим доступу:

https://www.ipbes.net/news/Media-Release-Global-Assessment/ Міжнародна науково-політична платформа з біорізноманітності та екологічних систем (IPBES).

Степин В.С. Цивилизация и культура. - СПб.: СПбГУП, 2011. - 408 с.

Руденко М. Енергія прогресу. Вибрані праці з економії, філософії і космології. - К.: Кліо, 2015. - 680 с.

Shevchuk V. Theoretical and economic picture of the world in measuring the sustainability and management of modern societies \\ Conference Proceedings of the 2nd International Scientific Conference Economic and Social-Focused Issues of Modern World (October 16 - 17, 2019, Bratislava, Slovak Republic). The School of Economics and Management in Public Administration in Bratislava, 2019. - P. 187-196.

Эшби У. Р. Принципы самоорганизации. Пер. с англ. -М.: Мир, 1966. - 332 с.

Шумпетер Й.А. История экономического анализа. Пер. с англ. В 3-х т. Т. 1. - М.: Экономическая школа, 2001. - 552 с.

Подолинський С. Листи та документи. Упоряд.: Р.Сербин, Т.Слюдикова. - К.: ЦДІАУ, 2002. - 422 с.

Шевчук В. Українська наукова школа фізичної економії / У кн.: Економічна енциклопедія, т. 3. - Тернопіль: Академія, 2002. - 952 с.

Вернадский В.И. Очерки геохимии. - Львов: ВК «Арс», 2013. - 488 с.

Екологічна економіка - Вікіпедія Електронний

ресурс]. - Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/

Ecological_economics.

Подолинський С. Вибрані праці. Упорядник Л.Я.Корнійчук. - К.: КНЕУ, 2000. - 328 c.

Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. - Львов: ВК «Арс», 2013. - 416 с.

Вернадский В.И. Размышления натуралиста. - Львов: ВК «Арс», 2013. - 532 с.

Ampere A.-M. Essai sur la philosophie des scientes... - Paris, Bachelier, 1834. - 272 p.

Trentowski Bronislaw Ferdynand. Stosunek filozofii do cybernetyki, czyli sztuki rzadzenia narodem. Poznan, 1843. - 196 s.

Shevchuk V. Modern informative and innovative principles of nature management in the context of creating the latest economic picture of the world // Information and Innovation Technologies in Economics and Administration. Monograf. - ^tow^: Wydawnictwo Wyzszej Szkoly Technicznej w Katowicach, 2019. - 267 р.

Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине / Пер. с англ. под ред. Г. Н. Поварова. - 2-е издание. - М.: Наука, 1983. - 344 с.

Енциклопедія кібернетики: у 2 т. / Гол. ред. Глушков В. М. - Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1973.

Shevchuk V. Problems of economic management of innovations: Natural principles of achievement of controllability // Modern Management: Economy and Administration. Monograf. - Opole: The Academy of Management and Administration in Opole, 2018. - 216 p.

Размещено на Allbest.ru