Зміни у класовій і статусній самоідентифікації

У 2020-ті роки у вітчизняній соціології соціально-структурного напряму розпочався період, який визначають насамперед дослідження впливу надзвичайних подій (пандемії COVID-19 та повномасштабної війни) на соціальну структуру та нерівність в українському суспільстві.

Теоретичними орієнтирами досліджень з відповідної тематики слугують такі праці, як «Національна держава і насильство» Е. Ґіденса [Giddens, 1985], «Тест війною» Р. Макея [Mackey, 1998], «Великий вирівнювач» В. Шайделя [Scheidel, 2017], «Пандемія COVID і соціальна теорія» С. Волбі [Walby, 2021].

Зазначені дослідники постулюють, що вплив різних типів екстраординарних подій (війна, революція, розпад держави, пандемія) не є універсальним - вони можуть як зменшувати ступінь нерівності, так і збільшувати; закривати наявні канали мобільності та відкривати нові; генерувати низку криз (економічну, політичну, міграційну) і водночас змушувати владу та суспільство до оновлення на принципах демократії, більш чутливої до потреб та інтересів різноманітних, зокрема соціально вразливих, груп.

Результати вітчизняних досліджень ковідного періоду [Макеєв, 2021; Симончук, 2021] також доводять, що вплив надзвичайної (епідеміологічної) події на уявлення українців про соціальну структуру і нерівність не є швидким і тотальним; вони залишаються доволі стійкими та соціально диференційованими.

Війна в Україні має всі ознаки «надзвичайної події». Вона спричинила значні людські та матеріальні втрати, порушення нормальних умов життя і діяльності людей, низку глибоких криз у різних сферах суспільного устрою, які, своєю чергою, створили передумови для соціально-структурної динаміки. Серед цих криз, зокрема, матеріально-інфраструктурна (руйнування, пошкодження або захоплення великої кількості житлових будинків і приватного майна, а також підприємств, інфраструктурних об'єктів та установ, що призвело до часткової або повної зупинки їх діяльності).

Міграційна криза, яка різко змінила регіональну структуру населення (за рахунок переміщення зі Східного і Південного регіонів до Західного і Центрального) і поселенську (зокрема, близько 2 млн, або 30% усіх ВПО, вимушено мігрували з міста в село). Криза сфери зайнятості (понад 5 млн українців, або близько третини населення працездатного віку, стали безробітними; скорочення кадрів зачепило усі сфери діяльності, проте найбільше - до 40-50% - галузі будівництва, добувної промисловості, транспорту).

Очікувано, що внаслідок безпрецедентного за масштабом порушення матеріального та інституційного середовища відбуватиметься соціально-структурна динаміка, темпоральні та сутнісні характеристики якої залежатимуть від тривалості війни та масштабів її наслідків.

До програми моніторингу цієї динаміки слід включати дослідницькі запитання щодо відповідних об'єктивних реалій (як змінюється соціально-групова структура українського суспільства? поглиблюється чи послаблюється соціальна нерівність? чи ефективно держава регулює ці процеси?), а також щодо суб'єктивних (як трансформуються соціально-групові та класові ідентичності? погіршуються чи покращуються статусні самооцінки? як модифікується сприйняття громадянами соціальної нерівності?). суспільство населення україна воєнний

Метою цього дослідження є емпіричне вивчення динаміки під впливом війни уявлень українців про своє соціальне становище, а також відмінностей відповідних показників за статтю, віком, освітою, родом діяльності, регіоном і типом поселення.

Емпірична база, методологія, гіпотези

Очевидно, що для моніторингу детермінованих війною со- ціоструктурних змін слід застосовувати систему показників, яка добре методично опрацьована в попередніх дослідженнях, а її динамічні ряди здатні слугувати базисом для порівняння у часі (з роком пандемії або з ситуацією на початку війни) та в просторі (з різними типами країн). Серед цих показників - розподіл соціальних груп і класів, класові ідентичності, ста- тусні самооцінки, уявлення про моделі суспільства, а також сприйняття ступеня нерівності, конфлікту/солідарності, політики перерозподілу, чинників життєвого успіху тощо. Проте на поточний час повноцінна реалізація такого комплексного дослідження неможлива, насамперед через відсутність фінансування масових опитувань для академічних потреб.

Це дослідження сфокусовано на динаміці соціально-групових і статусних самооцінок українців, оскільки на замовлення авторки вдалося профінансувати емпіричну фіксацію необхідних показників. Емпіричною базою є дані омнібусу, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) 7-13 вересня 2022 р. (N = 2000) Опитування проводилося методом телефонних інтерв'ю з використанням комп'ютера (CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів з дорослими (старше 18 років) громадянами України. До вибірки не включено мешканців територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24.02.2022 (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також громадян, які виїхали за кордон після 24.02.2022. Для компенсації відхилень від офіційних статистичних даних (Держстат на 01.01.2021) побудовано ваги. Для обрахунку показників масив даних зважено на змінну weights2000.. Для порівняння з довоєнним періодом використано узагальнені дані соціально-демографічного блоку омнібусів КМІС 2021 р. (N=10 000) та дані моніторингу Інституту соціології НАН України 2021 р. (N=1800).

Зміни в уявленнях українців про своє соціальне та економічне становище вивчалися на підставі трьох показників. Перший - відповіді (закодовані авторкою) на відкрите запитання «До якого соціального класу чи верстви Ви можете себе віднести?». Відповідні дані, які періодично моніторять з 2000 р., дали підстави соціологам [Оксамитна, 2015; Симончук, 2020] зробити висновок про динаміку соціальної самоідентифіка- ції в останні десятиліття від традиційних за радянських часів категорій (робітник, селянин, інтелігент) до пострадянських, центрованих навколо середнього класу, а також про відсутність суттєвих змін під впливом пандемії [Симончук, 2021]. Щодо впливу війни ми виходимо з гіпотези, що за півроку мали з'явитися нові соціальні ідентичності (біженці, волонтери та ін.) та значно збільшитися частки тих, хто вважає себе безробітним, бідним чи злиденним; водночас у більшості самовизначень має відтворюватись описаний вище тренд, де домінантною стає категорія «середній клас» у різних варіаціях її значень.

Другий показник - візуалізація самооцінок соціального статусу на 10 щаблях уявної соціальної драбини - на підставі багаторічного моніторингу якого зроблено висновок про позитивний тренд від пірамідальної структури їх розподілу до ромбоподібної за період 2000-2019 [Симончук, 2020] та про стабільність соціального самопочуття під час пандемії [Макеєв, 2021]. З метою зафіксувати вплив війни респондентові було запропоновано визначити свій соціальний статус двічі - на момент опитування та довоєнної ситуації Відповідні запитання мали такі формулювання: «У нашому суспільстві є групи, які займають вищі щаблі суспільної ієрархії, та групи, які перебувають на нижчих щаблях. Перед Вами драбина, де 10 - найвище положення, а 1 - найнижче. На якому щаблі Ви розташували б себе?» та «На якому щаблі цієї драбини Ви перебували до початку війни у лютому 2022 року?».. Як гіпотезу розглядаємо суттєву низхідну динаміку статусних самооцінок через масові та масштабні проблеми зайнятості, втрати доходів і майна, тобто професійних і матеріальних ознак, які зазвичай люди беруть до уваги під час визначення свого генералізованого соціального статусу.

Третій показник - сприйняття українцями свого матеріально-фінансового статусу Самооцінки матеріального рівня життя виміряно за 5-бальною шкалою і класифіковано так: заможні (можуть дозволити собі купити все, що захочуть), середні (можуть купувати деякі коштовні речі), нижчі за середніх (вистачає грошей на їжу, одяг і можуть дещо відкладати), бідні (вистачає грошей на їжу, але купувати одяг вже важко), злиденні (не вистачає грошей навіть на їжу). - зазвичай є дуже сензитивним до будь-яких суспільних змін. Зважаючи на масові міграційні потоки, втрати домівок і майна, зниження заробітної плати (за оцінками Національного банку України, на 25-50% за півроку війни), передбачуваним є значне зниження самооцінок матеріального становища.

Результати дослідження

Про суттєву динаміку уявлень українців щодо своїх соціального та економічного статусів за півроку повномасш- табної війни свідчать дані опитування за всіма залученими показниками.

Згруповані відповіді респондентів на відкрите запитання щодо їхнього соціального класу чи верстви вказують на справедливість висунутих гіпотез (табл. 1). По-перше, на стале відтворення тренду останніх десятиліть - від радянської структури соціального самовизначення до центрованої навколо категорії «середній клас». Так, традиційно радянські ідентичності (робітничий клас, селяни, інтелігенція, службовці) все ще залишаються популярними, проте сумарна частка їх носіїв продовжує зменшуватися - з 29,8% 2021 р. до 22,3% у вересні 2022-го. Насамперед поменшало (з 22,5% до 16%) осіб, які но- мінують свій статус через категорію «робітничий клас» або її варіації («робітник», «трудар», «работяга», «пролетарій», «робітничо-селянський клас»). Самовизначення «селянин», у сенсі «той, хто живе і працює у селі», стають малозапитуваними (1,3%), а «колгоспник» й зовсім поодинокими. Категорії «інтелігенція» (4,5%) та «службовці» (0,5%) ще зберігаються як самостійні, проте доволі поширені зауваження «середній клас, колись інтелігенція», «середній клас (службовець)» свідчать, що ці ідентичності стають історичним пережитком.

Переважна більшість респондентів (48,6% 2021 р. і 52,4% у вересні 2022-го) ідентифікували себе через категорію «середній клас», проте вкладали в неї вкрай різний зміст. Для одних вона позначає вид діяльності - працівники кваліфікованої нефі- зичної праці (до такого самовизначення вони через кому додають «інженерно-технічний працівник», «лікар», «освітянин / вчитель / викладач», «держслужбовець», «підприємець»). Для других - це характеристика їхнього матеріального становища («середній клас, на все вистачає», «на побутову техніку вистачає, але житла свого немає», «не багаті і не бідні»). Для третіх - це комбінація їхнього професійного і матеріального статусів, які часто є неузгодженими («низ середнього класу за фінансовим становищем, інтелігенція за видом діяльності»). Ще одна поширена конотація категорії «середній клас» - звичайна, типова, середньостатистична людина («середняк», «люди, які працюють і щось мають», «працюю, як і всі, на середньостатистичній роботі»).

По-друге, за півроку війни очікувано збільшились, проте не надто суттєво, частки тих, хто визнає себе «безробітним» (з 0,3% до 0,7%), «бідним або злиденним» (з 9,1% до 11%).

По-третє, як і було передбачено, зафіксовано значну частку (майже 5%) респондентів, відповіді яких відображають різноманітні ефекти війни^. Самовизначення одних з них демонструють невизначеність і порушення звичного соціального порядку (наприклад, «зараз не скажу, тому що враз усе змінилося», «не знаю, все життя догори дригом»). В інших відлуння травматичного досвіду війни постає в формі або короткої й формальної ідентифікації нового соціального статусу («біженці», ^{34 У попередніх опитуваннях за цією методикою, зокрема 2021 р., до цієї категорії відносили тих, хто відповідав «внутрішньо переміщена особа», «захищаю країну», «заробітчанин» (0,5%).} «внутрішньо переміщені особи», «вимушено безробітні», «безхатьки»), або розгорнутої та емоційної констатації низхідної соціальної та економічної мобільності («фахівець з вищою освітою, мене позбавили всього», «людина з купою проблем», «до війни - заможний клас, зараз - внутрішньо переміщена особа», «тепер у поганій верстві», «бомжі - ті, хто втратив житло», «до 24 лютого - середній клас, зараз живу в селі в будинку на п'ять сімей», «людина без житла, як бомж», «як у розбитого корита; були середняки, а зараз нестача в матеріальному плані, моральному тощо», «раніше - середній клас, завжди працював сам на себе; тепер ближче до бідного, хату втратили»; «бідуємо; жили нормально до 2014-го»). Крім того, доволі поширеним стало самовизначення через комбінацію соціальної та громадянської ідентичності, яке часто є емоційно забарвленим: «українець, робітничий клас», «пенсіонер, дуже позитивно налаштований громадянин України», «вищий клас, бо ми - українці», «люблю Україну, середня верства», «не знаю, який клас, я просто люблю свою батьківщину», «я є простий український громадянин», «середньостатистичний українець», «звичайний підприємець, громадянин», «українська інтелігенція» До категорії «інше» віднесено самовизначення, які не суттєві для даного дослідження, зокрема «пенсіонер», «домогосподарка», «студент». Крім того, завжди є респонденти (2021 р. 9,6% і 2022-го 6%), які ухиляються від відповіді (наприклад, «не розумію запитання, я проста українка, робітник») або негативно ставляться до самої ідеї соціальної стратифікації («не ділю людей на класи», «не відношу ні себе, ні інших до якогось прошарку», «до демократичного класу»)..

Переконливе підтвердження отримала гіпотеза про негативну динаміку під час війни уявлень українців щодо їхнього соціального становища. Згідно з методикою вимірювання самооцінок соціального статусу за 10-бальною шкалою у довоєнний період фіксувався перманентний тренд від пірамідальної форми їх розподілу (що була характерною для нього впродовж періоду пострадянської трансформації) до ромбоподібної (яка є нормативною для розвинених країн, відображаючи в інтегрованому вигляді більш-менш рівномірний і справедливий розподіл суспільних благ), тобто переміщення більшості самооцінок з нижніх щаблів суспільства до середніх [Симончук, 2020, 2021]. Цей позитивний тренд інтерпретували як свідчення поступової стабілізації економіки країни, наближення до моделі «суспільства середнього класу», продуктивної адаптації населення, передусім молодших вікових когорт, до ринкових економічних умов. У ситуації Ковід-19 дослідники [Макеєв, 2021] за допомогою цієї методики вивчали, як змінилися статусні самооцінки під впливом пандемії. Результати опитування у липні 2021 р. свідчили на користь висновку про соціальну стійкість, оскільки епідеміологічний чинник за півтора року не спричинив суттєвого погіршення у сприйнятті громадян їхніх статусних позицій.

Таблиця 1

Динаміка розподілу соціальних ідентичностей серед населення України (серпень 2021 та вересень 2022), % до тих, хто відповів

Проте повномасштабна війна за короткий час (півроку) призвела до теоретично передбачуваної за напрямом (низхідної) та інтенсивністю (значущої) динаміки соціальних самооцінок. Про це свідчить порівняння двох їх розподілів на уявній соціальній драбині (рис. 1) - щодо актуальної та ретроспективної позиції, тобто поточної на момент опитування (вересень 2022) та довоєнної (лютий 2022). Обидва розподіли, що візуалізують профіль суб'єктивної соціальної структури, є ромбоподібними - соціальні «верхи» і «низи» нечисленні, а більшість концентрується всередині. Водночас ретроспективні самооцінки значно благополучніші, ніж актуальні: співвідношення сумарних часток у верхній і нижній половинах шкали (відповідно 6-10 та 1-5 щаблі) до війни становило 47% : 53%, а у вересні 2022-го - 28% : 72%.

Рисунок 1. Самооцінки актуального (вересень 2022) і ретроспективного (лютий 2022) соціального статусу серед населення України, %

Тобто частка тих, хто локалізував себе у верхніх верствах, зменшилася в 1,7 раза. Проте цим ці дані припускають і більш оптимістичну інтерпретацію, адже в уявленнях респондентів український соціум першого півроку війни залишається «суспільством середнього класу», на що вказує ромбоподібна структура візуалізованих самооцінок - більшість (73%) усе ще локалізують себе на чотирьох середніх (4-7) щаблях; до того ж середній бал на 10-щаб- левій драбині знизився в 1,2 рази (з 5,6 до 4,8), тобто значно, але не кардинально.

До речі, актуальні під час війни статусні самооцінки є значуще кращими у жінок, ніж у чоловіків; у мешканців великого міста, ніж у решти типів населених пунктів; у жителів Західного і Центрального регіонів, ніж Південного і Східного; в ім- мобільних осіб, а не переселенців; у занятого, ніж у незайнятого населення; у підприємців, спеціалістів, студентів, ніж у робітників. Вони покращуються з підвищенням рівня освіти та матеріального становища і погіршуються з віком.

Емпіричне підтвердження знайшла й гіпотеза щодо низхідного тренду у сприйнятті українцями свого матеріально-фінансового статусу. Якщо 2021 р. середній бал самооцінок за 5-бальною шкалою становив 3,0 і відповідав рівню життя «нижчих за середніх» («вистачає грошей на їжу, одяг і можемо дещо відкладати»), то у вересні 2022-го він становив 2,6, тобто між «нижчими за середніх» та «бідними» («вистачає грошей на їжу, але купувати одяг вже важко»). Отже, відповідні самооцінки напередодні війни вже були доволі посередніми (зокрема, внаслідок економічних втрат через коронавірус), а за півроку стали значно гіршими.

Рисунок 2. Самооцінки актуального (2022, вересень) і ретроспективного (2021) матеріально-фінансового статусу серед населення України, %

Візуалізовані на рисунку 2 розподіли самооцінок демонструють спричинений війною тренд від ромбоподібної форми до пірамідальної: частка заможних і середніх різко зменшилася (у 3,4 та 1,6 раза відповідно), а нижчих за середніх і бідних збільшилася (у 1,2 та 1,4 раза). Водночас неочікувано низхідну динаміку (з 9,1% до 6,5%) зафіксовано щодо частки злиденних. Отже, на момент першого півріччя війни матеріальне самопочуття українців є незадовільним: лише 18% вважають себе заможними та середніми (2,5% і 15,4% відповідно), більш як третина (35,1%) - нижчими за середніх, а майже половина - бідними та злиденними (40,6% і 6,5%).

Очікувано, що самооцінки матеріального стану є гіршими у жінок, ніж у чоловіків; у мешканців менших за обласний центр населених пунктів; у жителів Південного і Східного регіонів, ніж - Західного і Центрального; у переселенців, ніж у іммобільних осіб; у незайнятого, ніж у зайнятого населення; у робітників, пенсіонерів, домогосподарок, ніж у підприємців, спеціалістів, студентів. Крім того, ці оцінки меншають разом з підвищенням віку та зниженням рівня освіти і соціального статусу.