Глобалізація інформаційного простору і парадигма вітчизняної культури

Размещено на http://www.allbest.ru

Глобалізація інформаційного простору і парадигма вітчизняної культури

Globalization of information space and paradigm of domestic culture

У виступі дається аналіз глобалізації як головної характерної риси освітньої та культурної парадигми ХХІ століття, що актуалізується у зв'язку з євроінтеграцією, пріоритетністю розвитку науково- інформаційної сфери в суспільстві, яку називають «електронно- цифровою».

Ключові слова: глобалізація інформації, інформаційне суспільство, вітчизняна культура, інформація, євроінтеграція, інформатизація.

глобалізація культурна парадигма

The author gives the analysis of globalization as the main characteristic of educational paradigm of ХХІ age, determines its connection with eurointegration, priority of development of scientific sphere in society, which is named «electronically-numeral».

Актуальність теми «глобалізація інформації» - характерна риса сучасного суспільства. Процес інформатизації суспільства розпочався в 70-ті роки минулого століття і сьогодні охопив всі розвинені країни світової спільноти. Під впливом інформатизації відбуваються кардинальні зміни у всіх сферах життєдіяльності людей : в економіці, політиці, освіті, охороні здоров'я, побуті. Та чи не найбільш показовими ці глибокі процеси є саме в культурі.

Ці зміни незворотні, їх вплив на життєдіяльність суспільства настільки очевидний, що є всі підстави говорити про виникнення інформаційного простору планетарного масштабу, що сприяє розвитку інтелекту людей та їх творчих потенцій, так як глобалізація інформації сприяє формуванню парадигми інформаційного суспільства.

Інформаційний простір слід визначити як узагальнений фазовий простір, координатами якого є окремі сфери компетентності інформаційних суб'єктів.

Будь-який інформаційний суб'єкт може бути відображений точкою із заданими координатами інформаційного простору. Для опису типових операцій комунікації можуть бути використані співвідношення, які утворюють базис інформаційних артефактів, які об'єднані у чотири категорії: 1) інваріанти завдання; 2) інваріанти організації;

3) характеристики архетипу; 4) законна інформатика артефактів.

Єдиний інформаційний простір сьогодні як ніколи сприяє об'єднанню інтелектуальних сил людства, що можливо при скоординованому освітньому процесі в світі. Початок ХХІ століття сприяє розвитку глобалізації світових інформаційних потоків, появі і розвитку новітніх технологій, ускладнення інформаційних відносин у всіх сферах суспільного життя.

Ви, звичайно, пам'ятаєте, що з цією метою Європейським Союзом був розроблений і затверджений «План дій щодо розвитку свободи слова та інформації на загальноєвропейському рівні в межах інформаційного суспільства», який передбачає дії, які стосуються моніторингу розвитку інформаційного суспільства; доступу до нових комунікаційних та інформаційних служб; сфери саморегулювання; сфери регулювання; стосовно неналежного використання нових технологій і нових комунікаційних та інформаційних служб; плюралізму ЗМІ; в галузі авторського права і суміжних прав; заходів, спрямованих на захист інтелектуальної власності; невідповідності вітчизняних стандартів обігу та кодування інформації світовим; міграції за кордон найбільш кваліфікованих спеціалістів у галузі інформаційних технологій; обмеження важелів залучення іноземних інвестицій до інформаційної сфери; якісно нових технічних засобів для створення новітніх інформаційних систем та забезпечення їх належного функціонування .

У «Декларації про європейську політику у сфері нових інформаційних технологій» (Будапешт, 1999) зазначається, що істинно демократичне інформаційне суспільство, засноване на фундаментальних цінностях Ради Європи, може бути побудовано лише за наявності основ такої політики, що заохочує доступ і участь громадян, компетентність і підготовленість, творчість і різноманіття та забезпечує відповідний захист інформації.

Європейський Союз ставиться до проблеми побудови інформаційного суспільства не лише як до суто технологічної, а й усвідомлює всю глибину цього процесу, а саме, необхідність охоплення ним усіх важливих аспектів суспільного життя: культури, науки, мови, правового забезпечення [1, 359-360]. У цьому документі «Європейський шлях в інформаційне суспільство - план дій» закріплювалися основні напрями дій: реформування чинного законодавства з метою лібералізації інформаційної інфраструктури; підтримки ініціатив у галузі розвитку інформаційного суспільства. Сучасний американський дослідник Д. Тапскотт виокремлює ознаки нового суспільства, яке орієнтується на нове просвітництво, на знання. Нове суспільство для нього - це суспільство знань, суспільство, в якому інтелекту віддають перевагу перед грубою силою; суспільство, в якому центр діяльності змістився у сферу розумової праці. В новому інформаційному суспільстві головні активи будь-якого підприємства - інтелектуальні, а головна фігура - інтелектуал.

За словами М. Кастельса, сучасну технологічну революцію характеризує не просто центральна роль знань та інформації в усіх сферах життєдіяльності людей у розвинутих країнах, а використання цих знань та інформації для генерування нових знань і технологій, що обробляють інформацію і забезпечують комунікацію.

Аналітичне узагальнення закономірностей економічного розвитку світової спільноти за останні двадцять років дозволило сформувати концепцію сучасного економічного розвитку як «знаннєвої економіки». Її основні характеристики: безпрецедентне зростання впливу науки і нових технологій на соціально-економічний розвиток і розвій культури; провідне місце технологій інформаційної революції, яка зумовила сприйняття постіндустріального суспільства як інформаційного; не менш вражаючі успіхи біотехнологій, медицини, технології створення і поширення нових матеріалів транспорту, космонавтики, зв'язку, фінансової діяльності, продукції військового призначення, нанотехнологій.

Вплив цих процесів настільки великий, що неспроможність країни здійснювати структурну перебудову національної економіки відповідно до вимог нової технологічної парадигми чи зволікання з проведенням таких структурних змін, як ми сьогодні з тривогою відзначаємо в Україні, і все це відбувається напередодні уже двадцять сьомої річниці нашої Незалежності, не просто гальмують її розвиток, але й призводять до економічної деградації.

Як зазначають сучасні американські дослідники Г. Мілс і Д. Шнайдер, у 80-90-ті роки минулого століття інтеграція глобальних ринків капіталу та організація компаній на створення глобальних маркетингових та інших стратегій супроводжувалася і стимулювалася розвитком мережі Інтернет. Таким чином, сучасна інформаційно- глобальна економіка перетворює людство на цілісну систему всесвітніх комунікацій, які працюють в режимі реального часу.

Як свідчить науковий аналіз, людство зараз знаходиться на етапі переходу від індустріального до інформаційного, а наступним його етапом буде суспільство, побудоване на знаннях. Саме проблема побудови інформаційного суспільства детермінує основні пріоритети державної і науково-технічної політики передових країн світової спільноти. Інформація почала все більш грати роль товару, який можна купити і продати, за допомогою інформації, знань інформаційно-комунікаційних технологій створюються необ'ємні ресурси для реорганізації потенціалу кожної людини, адже саме люди, їх інтелектуальні якості, духовні здібності - це головний ресурс розвитку суспільства.

Розвинені держави вже понад десять років реалізують концепцію інформаційного суспільства, обговорюють. як отримати найбільш ефективний результат від формування і розвитку інформаційного суспільства, адже здатність виробляти, споживати і застосовувати нові знання і технології визначають місце, роль і значення кожної держави в сучасному світі. Глобальні інформаційні мережі - тип комп'ютерних систем, що об'єднують розділені в географічному просторі інформаційні обчислювальні та інформаційні ресурси. Створення у другій половині ХХ ст. глобальних інформаційних систем сприяло розвитку тенденцій інтеграції промислових виробництв і економік країни. Дуже відчутно це позначається і на культурних процесах, що відбуваються в світі.

Глобалізація інформації пов'язана з розвитком інформаційних технологій. Інформаційні технології - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, що об'єднані в єдине ціле, забезпечуючи збереження, обробку, розповсюдження інформації, а також відображення і використання інформації в різних сферах життєдіяльності . Інформаційні освітні технології - технології навчання, наукових досліджень і управління, засновані на застосуванні обчислювальної та іншої інформаційної техніки, а також спеціального програмного, інформаційного і методичного забезпечення. Інформаційні технології можуть бути орієнтованими на спеціальні технічні інформаційні засоби, адже сьогодні в системі вищої освіти використовуються наступні інформаційні засоби: електронні підручники, мультимедійні системи; експертні системи; системи автоматичного проєктування, банки і бази даних; електронні бібліотечні каталоги та Інтернет (глобальні), національні (регіональні, галузеві і локальні мережі) тощо.

Телекомунікаційні (мережеві) освітні технології - технології навчання зв'язку і управління, засновані на застосуванні комп'ютерних мереж тощо. Інтелектуальні освітні технології - технології створення нового інтелектуального продукту в процесі проєктування і реалізації навчально-наукової діяльності. Ці технології забезпечують формування у фахівців нових інтелектуальних властивостей і науково-технологічних прийомів генерування і відтворення нових знань, базуються на методах науково-технічної творчості (синектика, мозкова атака, морфологічна матриця ідей), прийомах креативної метапедагогіки, а також на технологіях штучного інтелекту. В процесі реалізації інтелектуальних технологій застосовують традиційні засоби уявлення і обробки знань (семантичні мережі, пакети формалізованих предметних знань, інтелектуальні модулі, компоненти аналізу і синтезу неформалізованої інформації, інтелектуалізовані інтерфейси). Інноваційні освітні технології - це технології створення, розповсюдження, упровадження, використання і комерціалізації нових технологій та видів послуг.

В освітній і культурній сферах існує три типи таких технологій: радикальні; комбіновані; модифіковані. Інноваційні освітні технології розвиваються по наступним напрямкам: пошуки по лінії репродуктивного навчання; пошуки по лінії пізнавально-прикладних (наукових) досліджень; розробка моделей навчальної дискусії; організація навчання на освоєнні ігрових моделей. Найбільшу актуальність мають інновації у сфері вищої освіти і культури, направлені на формування особистості професіонала, її здатності до науково-технічної і інноваційної діяльності на основі соціального замовлення, обновлення змісту освітнього і творчого процесу, професійно-творчої діяльності. Розвиток наукомістких освітніх технологій передбачає системну інтеграцію найбільш ефективних освітніх технологій у цілісну систему з використанням самих доскональних навчально-педагогічних методів і засобів, технічних, в т.ч. інформаційних засобів і програмного забезпечення. Таким чином, реалізується поєднання психолого-педагогічних, дидактичних, інтелектуальних, інформаційних та інших складових в контексті освітнього та культурного процесу. Саме такою нам вбачається сьогоднішня парадигма вітчизняної культури як частини нестримного процесу глобалізації світового інформаційного простору.

Використані джерела

Європейський шлях до інформаційного суспільства. План дій. Брюссель, 19 липня 1994 р. (Europe's way to the Information Society. An action plan. Brussels, 19 July 1994).

Размещено на Allbest.ru