Національна толерантність в Україні: динаміка та чинники

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна толерантність в Україні: динаміка та чинники

Н. Отрешко, доктор соціологічних наук

Толерантність стосовно представників різних соціальних груп населення є одним із головних принципів сучасного демократичного суспільства. Вона пов'язана з відчуттям упевненості в собі та є ознакою відкритості до порівняння з іншими точками зору і системами цінностей. Сьогодні толерантність розглядається як цінність і норма суспільства, що надає права для всіх індивідів і соціальних груп бути різними і водночас готовими до порозуміння та співпраці з людьми, які не є представниками домінуючої культурної системи.

Одним із важливих показників толерантності є величина соціальної дистанції стосовно представників тієї чи іншої групи. Поняття «соціальна дистанція» характеризує близькість або відчуженість від певних соціальних спільнот або окремих людей. Американський соціолог Еморі Богардус розробив шкалу соціальної дистанції, за допомогою якої можна оцінити ступінь соціально-психологічного сприйняття людьми один одного. Максимальна дистанція означає, що соціальна спільність є автономна і відокремлена від інших спільнот. Мінімальна дистанція сприяє найбільш тісній взаємодії людей, соціальних груп, культур. Мінімальна дистанція показує толерантне ставлення людей один до одного, а максимальна є ознакою інто- лерантності.

В Україні шкала Богардуса була модифікована Н. Паніною та пристосована до вимірювання рівня толерантності в загальнонаціональному моніторингу, що здійснюється з 1992 року Інститутом соціології НАН України.

Щодо кожної етнічної групи з переліку, що надається в анкеті моніторингового опитування, респонденти мають відповісти, наскільки близькі стосунки вони готові допустити з представниками кожної з цих груп. Мінімальна соціальна дистанція - 1 бал (згоден допустити як члена родини), максимальна - 7 балів («не пускав би в Україну»). Часто рівень соціальної дистанції інтерпретують як рівень упереджень до тієї чи іншої групи. Якщо цей показник не перевищує 4 балів (готовність допустити представників вказаної національності як членів родини, близьких друзів, сусідів - сфера міжособистісного спілкування), це свідчить про переважно толерантне ставлення до представників даної групи. Якщо значення індексу перевищує 4 бали (згода допустити представників вказаної національності як колег - сфера соціального спілкування), однак не виходить за межі 5 («нехай живуть в Україні, але контакти з ними є небажаними»), тоді ставлення до цієї етнічної групи може бути визначене як відособленість (готовність допустити представників групи як колег, мешканців країни). До третього рівня належать представники груп населення, ставлення до яких визначається індексом у діапазоні 5-6 балів, що вказує на ізольованість, небажання бачити представників цих соціальних груп як громадян держави, але при цьому допускається їх перебування як гостей. Крайній ступінь нетерпимості - ксенофобія. У такому разі рівень індексу перевищує 6 балів, що означає ставлення до тієї національної групи як до остаточно небажаної для спілкування.

Дані табл. 1 надають можливість порівняння ІІНД стосовно різних національностей з 1992 по 2020 роки.

Щодо турків, поляків, румунів, угорців, американців соціальна дистанція з 1992 по 2002 рік поступово збільшувалася, натомість відносно кримських татар, росіян, білорусів, євреїв, українців зменшувалась. "Після терористичного акту в Нью-Йорку 11 вересня 2001 року в масовій свідомості населення України стався якісний "стрибок" до збільшення соціальної дистанції стосовно представників більшості інших національностей" [Панина, 2012: с. 111], що було зафіксовано в результатах моніторингу 2002 року (табл. 1). Після цього "стрибка" тенденція збільшення соціальної дистанції зберігається стосовно всіх національностей, у тому числі й українців.

Наступна переломна зміна відбувається 2014 року, що пов'язано скоріше з надіями на революційні зміни в суспільстві і було яскраво продемонстровано на Євромайдані. У 2014 році соціальна дистанція незначно, але зменшується щодо всіх національностей, крім росіян і українців. До цих національних груп вона зростає, що свідчить про складний процес пошуку самоідентичності в українському суспільстві. Також, безперечно, це було наслідком анексії Криму та подій на Донбасі. Наступний рік зростання соціальної дистанції - 2020-й. Можливо, це є наслідком загальної світової кризи, пов'язаної з довгостроковими наслідками COVID-19. Подальші заміри суспільної динаміки за допомогою моніторингу допоможуть з'ясувати, які чинники впливають на зміни показників дистанційованості стосовно різних національностей. Але вже тепер можна зробити висновок, що для подальшого культурно-соціального розвитку Україні вельми необхідна довгострокова стратегія виходу з війни та економіч- ної кризи. Подальша ескалація: національного протистояння через засоби масової інформації може призвести не до об'єднання нації, а до збільшення соціальної дистанції не лише стосовно ідеологічних противників, а й у ставленні українців самих до себе.

Таблиця 1. Динаміка показників національної дистанційованості населення України за шкалою Богардуса: 1992-2020 роки (середні оцінки за шкалою від 1 до 7 балів)

З 1994 року КМІС проводить дослідження ставлення населення України до деяких етнічних груп, і у ньому також застосовується шкала американського соціолога Еморі Богардуса (адаптована Н. Паніною). "Найнижчий рівень етнічних упереджень в Україні дослідники констатують до українців, білорусів і росіян, найвищий - до китайців, африканців, арабів і особливо високий рівень упереджень до ромів. З 1994 до 2007 року рівень ксенофобії в Україні зростав (2007 він був найвищим за весь час спостережень), з 2008 до 2013 року дещо знизився, у період після анексії Криму і війни на Донбасі з 2014 до 2018 рік трохи зріс і повернувся до рівня 2011-го. На рівень ксенофобії найбільше впливають такі фактори, як освіта (чим вища освіта - тим нижчий рівень ксенофобії), тип поселення (в селі вищий рівень ксенофобії, ніж у місті), регіон проживання, фінансовий статус (чим вищий рівень добробуту, тим нижчий рівень ксенофобії) і вік (з віком рівень ксенофобії зростає)" [Міжетнічні упередження..., 2018]. Можна помітити, що в дослідженні КМІС показник рівня соціальної дистанції, запропонований в моніторингу Інституту соціології НАН України Н. Паніною, називається рівнем ксенофобії, і це, на нашу думку, неє цілком коректним. Але цікавим є порівняння даних різних наукових установ, результати досліджень яких свідчать про високий рівень дистанційованості українців стосовно різних національностей.

Здійснений нами аналіз даних моніторингу Інституту соціології НАН України виявив, що показники соціальної дистанції щодо різних національних груп залежать від чинників самоідентичності респондентів моніторингу та мають регіональні особливості. Проте виявилося, що самоідентичність респондентів і регіональні особливості мають статистично значущий вплив лише стосовно чотирьох національних груп: американців, білорусів, євреїв та росіян. Вплив самоідентичності та регіональної належності на соціальну дистанцію стосовно інших національних груп виявився значно слабшим. Можна припустити, що ставлення до американців і росіян змінюються значно сильніше в різних групах населення під впливом ситуації на Донбасі та анексії Криму. На ставлення до білорусів і євреїв може впливати розбіжність історичної традиції співіснування на одній території та взаємний культурний вплив.

За самоідентифікацією респондентів можна умовно поділити на п'ять груп - локальна самоідентифікація (ті, що вважають себе передусім мешканцями села, району чи міста), регіональна самоідентифікація (ті, що вважають себе насамперед мешканцями регіону (області чи кількох областей)), третя група - це респонденти, що ідентифікують себе як громадяни України та представники етносу, нації, четверта група - це самоідентифікація як громадян колишнього Радянського Союзу, і п'ята група - як громадян Європи та світу. Розглянемо, як змінювалися показники національної дистанційованості в групах з різними типами самоідентифікації (табл. 2).

Таблиця 2. Дистанційованість стосовно представників різних національностей залежно від типів самоідентифікації в 1992 та 2020 роках (середні оцінки за шкалою від 1 до 7 балів)