Особистісні трансформації: особливості адаптації до суспільних змін

Розподіл відповідей на запитання «Якою мірою Ви пристосувалися до теперішньої життєвої ситуації?», у розрізі вікових груп, 2019 і 2021 роки, %

Найбільше падіння частки «активних» цього року спостерігалося в старшій віковій групі (56 років і старше), у молодшій (18-29 років) істотно зросла частка тих, хто не може визначитися із відповіддю на це запитання, тоді як у середній віковій групі статистично значущих змін не відбулося. Якщо падіння активності молоді спрямоване в бік розгубленості та невизначеності, то респондентів старшого віку - в бік пасивного пристосування.

Прямо пов'язане із рівнем адаптації і матеріальне становище - із зростанням останнього зростає й частка респондентів, які декларують свою активність. У попередні роки цей зв'язок існував, але 2021 року він, схоже, посилився - коефіцієнт кореляції Пірсона між показником суб'єктивної адаптованості та матеріальним становищем становить -0,238 (протягом 2012-2019 рр. цей коефіцієнт коливався від -0,084 до -0,206). Враховуючи те, що матеріальне становище гірше у старших респондентів, є висока ймовірність того, що саме воно, а не вік як такий, визначає активність чи пасивність адаптації.

Є. Головаха розглядає як узагальнений суб'єктивний показник адаптованості населення «вміння жити в нових соціальних умовах». Запитання про достатність цього вміння входить до 20 індикаторів ІІСС (Інтегральний індекс соціального самопочуття). Як зазначає Є. Головаха у своїй статті, що базується на даних моніторингу 2019 року, «до 2014 року переважали громадяни з почуттям недостатності, тобто ті, які не почувалися адаптованими до нових суспільних умов. Лише останніми роками ситуація змінилася на користь тих, кому вистачає вміння адаптуватися до нових умов життя» [Головаха, 2019: с. 74]. Частка тих, кому вистачає цього вміння, становила 2019 року 40%, кому не вистачає - 25,6%, і різниця між цими групами у 14,4% - це найбільша позитивна різниця за роки проведення моніторингу. Як резюмував Є. Головаха 2019 року, «сьогодні переважна більшість населення не відчуває, як це було в 1990-х роках, дефіциту соціальних благ, демонструючи певні ознаки адаптованості до сучасних умов життя. Загальна тенденція скорочення дефіциту соціальних благ тривала і в останні п'ять років, незважаючи на драматичні політичні виклики та економічні негаразди. Це свідчить про створення суб'єктивних передумов для необхідних суспільних змін» [Головаха, 2019: с. 75]. Втім, вже 2020 року різниця зменшилася до 10% (35,6% - вистачає, 25,6% - не вистачає), цього року скорочення продовжилось, і позитивна різниця становить тільки 2,5% (35,3% - вистачає, 32,8% - не вистачає).

Ще один показник соціальної адаптації особистості, який можна вважати ключовим [Хутка, 2007], це оцінка індивідом ступеня своєї задоволеності / незадоволеності життям у цілому. В моніторингу застосовується 5-бальна шкала для оцінки рівня задоволеності - від «зовсім не задоволений» до «цілком задоволений». Після побудови індексу в інтервалі від 1 до 5, де 3 - середнє значення («важко сказати, задоволений, чи ні»), можна побачити, що рівень задоволеності життям у цілому серед населення України за всі роки спостережень тільки цього року досяг середини, а протягом майже трьох десятиліть коливався в діапазоні від 2 до 3 (середнє значення за всі роки спостережень - 2,69) - рис. 1. Найнижче значення спостерігалося 1998 року (2,08), найвище (3,01) - 2021 року, проте дані 2021 року суттєво не відрізняються від індексу 2019 (2,98) та 2020 (2,99) років.

Рисунок 1. Динаміка індексу, побудованого на базі відповідей на запитання «Якою мірою Ви задоволені своїм життям загалом?», 1992-2021 роки (значення індексу в діапазоні від 1 до 5, де 1 - «зовсім не задоволений», 5 - «цілком задоволений»).

Особистісний характер цього показника яскраво проявляється при порівнянні відповідей представників різних вікових груп. Дані спостережень свідчать, що, незважаючи на ситуацію в суспільстві в цілому, існує стійкий зворотний зв'язок між віком і рівнем задоволеності життям у цілому. У молодших вікових групах (18-29 років) частка задоволених власним життям завжди більша, ніж у середніх та старших (табл. 3).

Розглянемо такий показник, як локус контролю особистості, а саме частку інтерналів та екстерналів в українському суспільстві. У 2020 році моніторинг зафіксував різке емоційне падіння порівняно з 2019-м (який можна було назвати роком «надії»), та зростання розчарування серед населення. Поряд із тим частка інтерналів (людей із внутрішнім локусом контролю, які вважають, що те, як складається їхнє життя, залежить здебільшого від них самих) 2020 року

Таблиця 3

Розподіл відповідей на запитання «Якою мірою Ви задоволені своїм життям загалом?» за даними моніторингу, в розрізі вікових груп, 2014-2021 роки, %

*Не задоволені = Зовсім не задоволені + Скоріше не задоволені; Задоволені = Скоріше задоволені + Цілком задоволені.

продовжувала поступово зростати (зростання почалося в 2017 р.). Частка інтерналів 2020 року (30,1%) була найбільшою за весь період проведення моніторингу (тобто фактично - за весь період незалежності), частка екстерналів (людей із зовнішнім локусом контролю, які вважають, що життя залежить більшою мірою (або здебільшого) від зовнішніх обставин) - найменшою (39,1%, зменшення тривало також з 2017 р.). У 2021 році дані зафіксували різке падіння частки інтерналів (до 22,5%) та зростання частки екстерналів (до 45,6%). Динаміку показника за всі роки проведення моніторингу відображено на рис. 2.

Рисунок 2. Динаміка відповідей на запитання «Як Ви вважаєте, від чого здебільшого залежить те, як складається Ваше життя?», 1992-2021 роки,%

Показники локусу контролю та задоволеності власним життям у цілому мають тісний зв'язок, який можна спостерігати протягом багатьох років моніторингу. Коефіцієнт кореляції Пірсона між двома цими показниками, починаючи з 2010 року, становить у середньому 0,27 (2012 р. - 0,222, 2021 р. - 0,321). Тобто серед екстерналів частка задоволених власним життям завжди менша, ніж серед інтерналів - для наочності див. табл. 4. І якщо показники задоволеності цього року поки що не показали спаду, натомість вони тримаються на рівні 2019-2020 років, то зменшення частки інтерналів та зростання частки екстерналів, якщо воно триватиме й далі, ймовірно, зумовить і падіння рівня задоволеності життям, що можна буде перевірити наступного року.

Матеріальне становище також впливає на загальну задоволеність життям - зі зростанням матеріального стану зростає й задоволеність респондентів. У попереднє десятиліття коефіцієнт кореляції Пірсо- на між показником загальної задоволеності життям і матеріальним становищем становить у середньому 0,351 (протягом 2010-2019 рр. цей коефіцієнт змінювався від 0,309 до 0,381), а 2021 року він до- сяг 0,425, що може неявно свідчити про зростання залежності від матеріальних благ внаслідок нестачі останніх.

Таблиця 4 Розподіл відповідей на запитання «Якою мірою