Переміни в масовій свідомості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Переміни в масовій свідомості

Порівняно із мирним часом масова свідомість зазнає спостережуваних змін. Різні симптоми мінливості масової свідомості з початком російсько-української війни (та внаслідок її імовірного впливу) доводилося неодноразово зауважувати. Зокрема, йшлося про кардинальну зміну співвідношення часток проросійськи та проєвропейськи зорієнтованих громадян на зламі 2013-2014 рр.: мінливе чисельне переважання 55-60% проросійськи зорієнтованих громадян над 40-44% проєвро- пейськи налаштованими громадянами впродовж 2002-2013 рр. змінилося на відносно стале чисельне переважання 60% про- європейськи зорієнтованих громадян над 40% проросійськи зорієнтованих громадян з 2014 р. [Резнік, 2019: с. 159-160]. Ця зміна масової цивілізаційної зорієнтованості в Україні передусім розглядалася як наслідок структурних трансформацій вибірки моніторингових опитувань Інституту соціології НАН України: Про методологію, методи та організацію соціологічних опитувань в перебігу моніторингових досліджень Інституту соціології НАН України див.: [Головаха, Паніна, 2014]. коли РФ анексувала АР Крим, а організовані й підтримані нею сепаратисти захопили окремі райони Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), населення цих регіонів із переважними проросійськими орієнтаціями стало недосяжним для вибірок соціологічного моніторингу з 2014-2015 рр. У підсумку масові настрої цих громадян не репрезентувалися у відповідних моніторингових опитуваннях. Себто втрата Україною контролю над частиною своїх територій та населення змінила співвідношення уподобань у масовій свідомості, досяжних для спостережень з тих років.

Водночас не виключався також вплив війни на масову свідомість громадян України, думки, настрої та атитюди яких було можливо вимірювати в перебігу моніторингових досліджень на території, контрольованій українською державою. Йдеться про реакцію цих громадян на вже згадану анексію РФ Криму, скеровування та підтримку російськими силовими структурами сепаратистських виступів на Півдні та Сході України і збройного заколоту на Донбасі у 2014 р., пряму участь росіян у бойових діях проти українських силових структур. Вивчення цього впливу війни на масову свідомість потребує окремого аналізу.

При цьому слід враховувати, що до 2022 р. інтенсивність впливу війни на громадян була різною, залежно від регіону України. Найбільше у 2014-2021 рр. від війни потерпали жителі Донбасу, де були локалізовані бойові дії. З огляду на цю обставину було створено емпіричний показник, який диференціює опитаних на дві категорії (табл. 1).

До першої категорії, окрім жителів Донбасу, віднесено також жителів Криму, які, проте, у 2014-2021 рр. вже не репрезентовані у вибірці моніторингу. Зрештою, у 2015-2021 рр. в опитуваннях не брали участі жителі окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), непідконтрольних органам державної влади України. Другу категорію становлять жителі решти регіонів і столиці України. Структура репрезентативності цієї категорії не змінювалася за всі роки моні- торингових опитувань. Ці обставини варто враховувати при порівнянні різних характеристик масової свідомості за цими двома категоріями. Найкоректнішим видається порівняння мір цих характеристик за обидвома категоріями в окремі роки в крос-секційному вимірі або за суто другою категорією у темпоральному вимірі.

Для порівняння обрано передусім характеристики масової свідомості, вимірювані у соціологічному моніторингу Інституту соціології НАН України за допомогою шкал аномійної деморалізованості, цинізму, національної дистанційованості, соціального самопочуття та дестабілізаційності протестного потенціалу [Головаха, Паніна, 2014: с. 8-10]. Йдеться про вторинні агреговані показники (індекси), надійно виміряні за допомогою стандартизованих тестових методик. Зокрема, значення індексу аномійної деморалізованості є мірою суб'єктивних реакцій людей на розлад нормативних засад соціального порядку та на ентропію його смислових (культурних) і довірчих засад (рис. 1).

Таблиця 1 Підвибірки жителів Криму і Донбасу, а також решти регіонів і столиці України, опитаних у перебігу соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України, п, % до тих, хто відповів

Рисунок 1. Динаміка значень індексу аномійної деморалізованості (діапазон шкали: 0-18 балів)

Упродовж 2014-2018 рр. війни спостерігається суттєве (найвище за всі роки спостережень) зростання рівня аномійної деморалізованості жителів Донбасу, які перебували найближче до осередків бойових дій. Водночас аналогічний показник масової свідомості жителів решти регіонів та столиці виявив зворотну (спадну) динаміку, але його значення не сягнули найнижчого рівня за період здійснення соціологічного моніторингу. У 2020 р. всі значення індексу за обидвома цими соціальними категоріями зрівнялися і до 2021 виявляли певною мірою синхронне зростання. Можна припустити, у даному випадку на ці зрівняння значень і синхронність їх наступного зростання вплинув не млявий перебіг бойових дій у режимі воєнного конфлікту низької інтенсивності, а радше значне оновлення партій та персоналій на рівнях усіх гілок державної влади в Україні у 2019 р. та пандемія Ковід-19 у 2020 р.

Своєрідним способом подолання аномійної деморалізова- ності є цинізм як ненормативна реакція на аномію (брак норм) у суспільстві. На індивідуальному та масовому рівнях він виявляється в байдужості та нерозбірливості щодо засобів досягнення цілей, безнормності свідомості та поведінки, у значній недовірі до соціальних норм і до інших людей загалом. Значення сумарного індексу цинізму увиразнюють характерну динаміку впродовж воєнних 2014-2021 рр. (рис. 2).

Ці значення здебільшого виявляють споріднені тенденції як у довоєнні, так і у воєнні роки за всіма соціальними категоріями. Проте під час війни цинізм жителів Донбасу на підконтрольній Україні території почав зростати чотирма роками раніше, ніж почалося зростання цинізму в жителів решти українських регіонів і столиці, які не були окуповані та на той час мали, ймовірно, великі сподівання на Євромайдан та європейську інтеграцію України. Невиправданістю цих завищених сподівань, а також притаманним українцям дуже швидким неминучим розчаруванням будь-якими партіями та персоналіями при владі варто пояснювати стрімкий злет рівня цинізму у всіх громадян до досі безпрецедентної межі у 2020 р. Не виключено, що далися взнаки недовиконані зобов'язання мирного врегулювання воєнного конфлікту, які давала тріумфально обрана у 2019 р. нова влада, а також провали її у протидії пандемії Ковід-19. Але загроза загострення війни з РФ, яка почала накопичувати значні військові сили на кордонах України впродовж 2021 р., радше виявилася вкрай несприятливою для масових цинічних настроїв, що раптово знизилися впродовж року.

Рисунок 2. Динаміка значень сумарного індексу цинізму (діапазон шкали: 0-14 балів)

Війна може як соціально розмежовувати, так і згуртовувати різні соціально-етнічні спільноти в суспільстві. Себто національна дистанція між ними може зростати або зменшуватись. Інтегральний індекс національної дистанції є показником національної відокремленості, національного ізоляціонізму та поширеності ксенофобійних установок, які сприяють розмежуванню й руйнуванню суспільства. Впродовж перших семи років війни значення цього індексу, попри певну мінливість, проявили в загальному підсумку спадні тенденції (рис. 3).

Лишень міра почуття національної дистанції у жителів Донбасу на території, підконтрольній Україні, певною мірою зросла у 2014-2018 та зменшилася у 2018-2021 рр. Найочевидніше пояснення цієї флуктуації є знову ж таки оновлення партій і персоналій на чолі державної влади в результаті президентських і парламентських виборів у 2019 р. На зміну партіям і лідерам, які свого часу набули державної влади внаслідок перемоги Євромайдану, прийшли нові популістські партії та лідери, які, з погляду жителів Донбасу, були політично більш віддаленими від своїх попередників. Останні свого часу усунули від державної влади Партію регіонів та її лідерів, стало асоційованих із Донбасом, і тому здебільшого негативно сприймалися його жителями. Загалом упродовж 2014-2021 воєнних років національна дистанція в українському суспільстві не збільшилася, а радше навпаки - скоротилася.

Рисунок 3. Динаміка значень інтегрального індексу національної дистанції (діапазон шкали: 1-7 балів.

Інтерпретація значень: 1 бал - мінімальна дистанція (максимальна близькість), 7 балів - максимальна дистанція)

Аналогічна узагальнена тенденція притаманна й динаміці значень показника соціального самопочуття за виокремленими категоріями. Цей показник узагальнює міри задоволеності потреб людей в окремих соціальних благах у сферах соціальних відносин, соціальної безпеки та національних відносин, соціально-політичній, професійно-трудовій, інформаційно-культурній та рекреаційно-культурній сферах, матеріально-побутових сферах різних рівнів, сфері міжособистісних відносин, особистісній сфері або якостей особистості. Оскільки війна зазвичай погіршує або й узагалі унеможливлює досяжність різних соціальних благ, природно припустити, що впродовж 2014-2021 воєнних років соціальне самопочуття громадян України мало б загалом погіршитися. Однак спостережені тенденції його мінливості загалом свідчать про протилежне (рис. 4).

Рисунок 4. Динаміка значень інтегрального індексу соціального самопочуття (IICC-20) (Інтерпретація значень: значення, нижчі за 37 балів, характеризують низький рівень; рівні 37-43 балам - середній рівень; вищі, ніж 43 бали, - високий рівень соціального самопочуття)

Рівень соціального самопочуття за вказаний часовий відтинок в Україні загалом у більшості її регіонів та столиці, а також на частині Донбасу, підконтрольній українській державі, у підсумку зріс. Це зростання не відбувалося впродовж відносно гострої та інтенсивної початкової фази війни у другій половині 2014 - першій половині 2015 рр. Певні флуктуації притаманні значенням міри соціального самопочуття жителів територій Донбасу, підконтрольних Україні. Ці території, порівняно із рештою територій України, перебували найближче до лінії розмежування між воюючими сторонами, на якій періодично загострювалися бойові дії. Зрештою, вже тогочасна невизначеність перспектив врегулювання воєнного конфлікту на теренах Донбасу, а звідси - й невизначені перспективи нормального життя там негативно відбивалися на соціальному самопочутті його жителів. З іншого боку, демократичний процес оновлення влади, прихід у 2019 р. на владний олімп у державі нових політичних сил із новими мирними ініціативами живив сподівання на припинення бойових дій і нормалізацію життєдіяльності. Це власне й могло зумовити зростання рівня соціального самопочуття на територіях Донбасу, підконтрольних Україні.

Зростання рівня соціального самопочуття, себто міри задоволення потреб людей у різних соціальних благах, мало б зумовлювати послаблення їхніх протестних намірів і соціальної напруженості в суспільстві. Оцінити рівень протестних намірів у масовій свідомості можливо на підставі аналізу значень індексу дестабілізаційності протестного потенціалу (рис. 5).

Значення цього показника виявляють неабияку мінливість у мирний та воєнний часи за різними соціальними категоріями громадян. У перші роки війни помітно знижується міра протестних намірів громадян на територіях Донбасу, підконт- рольних Україні. За умов інтенсивних бойових дій, а після них - різноманітних обмежень (комендантської години, контр- розвідувального режиму, роботи військово-цивільних місцевих адміністрацій і т. п.) - реалізація цих намірів практично неможлива. З часом, мірою певної психологічної та соціальної адаптації людей до відносно усталеної воєнної обстановки на лінії розмежування воюючих сторін можуть виникати певні передумови для посилення протестних намірів. Цьому сприяє відносна демократичність чинного політичного режиму, робота опозиційних йому політичних сил і засобів масової комунікації. Протестний потенціал громадян на територіях Донбасу, підконтрольних Україні, певною мірою зростав упродовж 2018-2020 рр., реалізувався в голосуванні проти чинної влади на президентських і парламентських виборах 2019 р. та усталився впродовж 2020-2021 рр. Водночас у решті областей та столиці України спостерігаються подібні тенденції мінливості мір дестабілізаційності протестного потенціалу. На тлі війни протестні наміри знижуються впродовж 2014-2020 рр., і починають зростати лише на тлі пандемії Ковід-19. У даному випадку дається взнаки зосередження громадян цих регіонів на перспективах воєнного конфлікту, за якого громадські протести можуть видаватися деструктивною ворожою діяльністю в тилу воюючої країни. Але згодом звикання до млявого перебігу воєнного конфлікту низької інтенсивності, а також неочевидні успіхи нової чинної пост-Євромайданної влади у протидії пандемії Ковід-19 сприяли зростанню протестних намірів.

Рисунок 5. Динаміка значень індексу дестабілізаційності протестного потенціалу (ІДПП)

Але реалізація цих протестних намірів унеможливилася з лютого 2022 р. після вторгнення в Україну російської армії та інших силових структур РФ. Про приблизні тенденції зміни масової свідомості громадян на тлі граничного загострення, розширення масштабів та інтенсифікації російсько-української війни можна вести мову на основі аналізу динаміки значень за іншими емпіричними показниками. Зокрема, показник поширеності різних масових почуттів з приводу майбутнього України є ідентичним у моніторинговому опитуванні Інституту соціології НАН України 2021 р. та в соціологічному опитуванні, проведеному Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова з 5 по 12 серпня 2022 р. за грантової підтримки Університету Бремена та Міжнародного фонду «Відродження». Порівняння відсотків самоідентифікації опитуваними власних почуттів з приводу майбутнього України у 2021 та 2022 рр. увиразнює тенденції розширення та звуження соціальних ареалів різних масових почуттів (рис. 6).

Рисунок 6. Динаміка відповідей на запитання «Які почуття виникають у Вас, коли Ви думаєте про майбутнє України?

(Можна вибрати будь-яку кількість варіантів відповіді), %

З одного боку, за умов загострення, інтенсифікації та розширення масштабів війни помітно поменшало людей з почуттями страху, тривоги, песимізму, розгубленості та безвиході, що виникають при думках про майбутнє України. З іншого боку, водночас за цих же драматичних та епічних обставин дуже суттєво побільшало людей з почуттями упевненості, оптимізму та, особливо, надії при розмислах про майбутнє України. Принагідно згадуються різні заяложені вислови про «гартування сталі вогнем», про «те, що коли нас щось не вбиває, то робить тільки сильнішими» і т. п. Втім, для серйозніших і категоричніших висновків про зміни масової свідомості за умов війни потрібен глибший та ґрунтовніший аналіз її характеристик. Не менш показовою є динаміка за одним із одиничних показників авторитарності масової свідомості (рис. 7).

Рисунок 7. Динаміка відповідей на запитання «Чи згодні Ви, що кілька сильних лідерів можуть зробити для країни більше, ніж усі закони та дискусії?»⁴⁷, %

Рівень поширеності умовних авторитарних і неавторитарних атитюдів після загострення, інтенсифікації та розширення масштабів війни фактично не змінився. Цей аспект є значущим з огляду на інтерпретацію зміни природи війни різними військовими експертами. У минулому передумовою успішності й переможності країн на війні зазвичай вважалися їхнє граничне згуртування, централізація та особистість мудрого, владного, жорсткого й вольового лідера. У наші часи дедалі частіше можна зустріти інформацію, що запорукою перемоги в сучасних війнах є розосередження, автономність, децентралізація та особа креативного та психологічно лабільного лідера, готового делегувати свої повноваження підлеглим і спонукати їх до самостійної та своєчасної ініціативи. Наразі складно й, мабуть, передчасно передбачити, які - авторитарні чи демократичні - атитюди набуватимуть дедалі більшого поширення у масовій свідомості в Україні внаслідок поточної війни. З часом ці перспективи увиразняться.

Загалом війна має певний вплив на масову свідомість громадян. Одразу всі наслідки цього впливу можуть виразно не оприявнитися, надто тоді, коли бойові дії між супротивними сторонами декілька років провадилися у форматі воєнного конфлікту низької інтенсивності, і громадяни встигли адаптуватися до цих усталених обставин. Але раптова зміна формату бойових дій може подекуди привносити неочікувані зміни в настрої людей.

Джерела

масова свідомість соціологічний моніторинг

Головаха, Є., Паніна, Н. (2014). Моніторингові дослідження Інституту соціології НАН України: методологія, методи, організація опитувань. В В. Ворона, М. Шульга (Ред.), Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Вип. 1 (15). Т. 2: Таблиці і графіки. (с. 5-12). Київ: Інститут соціології НАН України.

День Незалежності України: що об'єднує українців і як ми бачимо перемогу на шостому місяці війни. 22 серпня 2022 р. Отримано з: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/ den-nezalezhnosti-ukrainy-serpen-2022p

Резнік, В. (2019). Відповідальність проросійськи і проєвропейськи зорієнтованих громадян. В В. Резнік (Ред.). Формування відповідального суспільства: держава, політичні рухи, бізнес (с. 149-172). Київ: Інститут соціології НАН України.

Размещено на Allbest.ru