Війна як фактор зміни структури та рівня довіри

Размещено на http://www.allbest.ru/

Війна як фактор зміни структури та рівня довіри

Питання довіри у своїх дослідженнях розглядають і психологи, і економісти, і політологи, і, звичайно, соціологи. Довіру розглядають у контексті вивчення ідентичності, економічного розвитку, культурного розвитку, соціальної держави, моралі, здоров'я, демократії тощо. Важливим є вивчення рівня довіри в суспільстві в цілому, в окремих сегментах суспільства (зокрема, в певних соціальних групах, вікових когортах, регіонах тощо). Рівень довіри є чи не основним індикатором і фактором суспільного розвитку. Вивчення довіри є важливим і для розуміння поточного стану справ і для можливого прогнозування становлення демократичних політичних та економічних процесів, демократії в цілому. Феномен довіри в Україні ретельно розглянутий у фундаментальному дослідженні колективу Інституту соціології НАН України [Головаха, Костенко, Макеев, 2014].

Часто в літературі розрізняють розгляд двох різновидів довіри - довіри соціальної та довіри політичної. Довіра соціальна включає довіру до близьких людей, до рідних і членів сім'ї, до сусідів, до людей у цілому і, зокрема, є важливою компонентою соціального капіталу. В той же час довіра політична включає довіру до політичних акторів, до політичних інститутів, зокрема, до Президента країни, до національного уряду, парламенту, місцевої влади, поліції, армії. Зв'язок між довірою соціальною та довірою політичною є, але цей зв'язок не має безпосереднього причинного характеру. Іншими словами, ці дві форми довіри між собою певним чином пов'язані, навіть можуть корелювати, але є різними концептами [Uslaner, 2018: p. 53].

У цій розвідці розглянемо такі чотири питання:

- як під дією фактору «війна» змінився рівень соціальної довіри та рівень політичної довіри в сучасній Україні?

- якою є структура політичної довіри?

- які зразки політичної довіри присутні в сучасному українському суспільстві?

- як ці зразки політичної довіри поширені в різних сегментах сучасного українського суспільства?

Зміну рівня соціальної довіри розглянемо на емпіричних даних опитувань Gradus Research Company. Дані збиралися шляхом самозаповнення анкет у мобільному додатку. Генеральну сукупність становлять жителі міст України з населенням 50 тис. жителів та більше, що користуються смартфонами. Онлайн-панель Gradus відображає структуру населення міст з населенням 50 тис. і більше віком 18-60 років за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном.

Автор вдячний керівництву Gradus Research Company за надані для аналізу фрагменти даних опитувань, проведених у жовтні 2021 р. (обсяг вибірки N=1000) та червні 2022 р. (обсяг вибірки N=1000).

Дані таблиці 1 демонструють, наскільки (на який відсоток) змінився середній рівень довіри за окремими компонентами соціальної довіри. Для опитувань Gradus Research Company генеральною сукупністю є не вся Україна, а тільки доросле населення міст з населенням понад 50 тис., що користуються смартфоном. Але будемо вважати, що ці дані в цілому відображають загальну тенденцію в усій Україні.

Таблиця 1. Зміна рівня соціальної довіри. Дані Gradus Research Company (середнє за шкалою від «1 зовсім не довіряю» до «4 повністю довіряю»)

Незважаючи на стрес перших місяців війни, українці не зневірилися. Соціальна довіра зросла за всіма компонентами. Це зростання є статистично значущим, але в пропорційному сенсі не дуже високим - довіра зросла на 6-14%. Тим не менш сам факт зростання є важливим, оскільки є свідченням потенціалу самоорганізації та взаємодопомоги на мікрорівні в надзвичайно складних і стресових ситуаціях.

Довіру політичну розглядатимемо на основі даних опитувань Київського міжнародного інституту соціології. Телефонні опитування були проведені КМІС за загальнонаціональною одноетапною вибіркою на основі випадкової генерації мобільних телефонів без використання додаткових квот або страт. Тимчасово окуповані території станом на 23 лютого 2022 р. (Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, окуповані райони Донецької та Луганської областей) були виключені з вибірки. Респонденти, які проживають на територіях, що були окуповані після 24 лютого 2022 р., були опитані тільки якщо вони відчували себе в достатній безпеці, щоб відповідати на запитання. Випадкова помилка вибірки в представленні частки об'єктів з певною властивістю не перевищує 2,2%.

Автор вдячний керівництву National Democratic Institute та Київського міжнародного інституту соціології за надані для аналізу фрагменти даних опитувань грудня 2020 р. (обсяг вибірки N=2533) та травня 2022 р. (обсяг вибірки N=2500).

Розглянемо як змінився рівень політичної довіри в Україні під дією фактору «війна». Подивимось, наскільки (на який відсоток) змінився середній рівень довіри за окремими компонентами політичної довіри (табл. 2). Зауважимо, що в опитуванні 2020 р. питання про довіру до армії та національної гвардії не ставилося.

Бачимо, що політична довіра під дією фактору «війна» теж зросла, а порівняно із довірою соціальною зросла значно більше. При цьому зростання не є рівномірним. Найбільше, у відсотковому вимірі, зросла довіра до парламенту, хоча ця довіра серед ключових політичних інститутів та акторів залишається і в 2022 р. найнижчою. Найменше зросла довіра до місцевої влади. І якщо в даних грудня 2020 р. місцева влада має най- вищий рівень довіри серед зазначених інститутів, то в даних травня 2022 р. місцева влада поступається довірою майже всім, окрім парламенту. Найвищий рівень довіри в даних травня 2022 р. мають армія, Президент та нацгвардія, що не є дивним з огляду на те, що в травні Україна доволі успішно і з великими зусиллями стримувала агресію збройних сил РФ.

Таблиця 2. Зміна рівня політичної довіри. Дані Київського міжнародного інституту соціології (шкали 1-5)

Висновок полягає в тому, що під дією фактору «війна» люди не зневірилися, довіра зросла, і соціальна і політична, але політична довіра зросла значно більше. Ми не знаємо, що буде після завершення війни, але через 2 місяці після початку війни ситуація виглядала саме так.

Розглянемо докладніше структуру (наявність узагальнених компонентів) політичної довіри, її зразки (patterns) та їх представленість у різних сегментах українського суспільства 2022 р. Продовжимо аналізувати дані загальноукраїнського опитування КМІС, проведеного в травні цього року. Розглядаємо довіру до восьми політичних акторів та інститутів (див. відповідний стовпчик із середніми значеннями рівня довіри в табл. 2). Для кожного з восьми запитань про довіру є кілька респондентів, що не дали відповідь на певні з цих запитань. Йдеться про кількість від 19 до 303 відсутніх значень для окремих з цих восьми запитань за загального обсягу вибірки 2500. Загалом же є 555 респондентів, що не дали відповідь принаймні на одне з цих восьми запитань про політичну довіру.

Тому для роботи з факторним аналізом восьми змінних та подальшої кластеризації ми замінили відсутні значення середніми за вибіркою. Це, з одного боку, мінімально вплинуло на дисперсію відповідних змінних, а з другого - проведені нами численні експерименти показали, що таке приписування для відсутніх значень (missing values imputation) не спричинило значного впливу ні на результати факторного аналізу, ні на результати подальшої кластеризації.

З метою з'ясування структури політичної довіри в даних травня 2022 р. був проведений факторний аналіз кореляцій восьми змінних. Таблиця 3 містить матрицю факторних навантажень для двофакторного рішення, отриманого методом головних компонентів.

Таблиця 3. Матриця факторних навантажень двофакторного рішення для восьми змінних політичної довіри (Метод головних компонентів, обертання варімакс. Факторні навантаження менше 0.3 в таблиці не представлені)

За результатами факторного аналізу політичну довіру трактуватимемо як таку, що включає дві компоненти. Перша компонента, фактор F₁, представляє довіру до тих, хто забезпечує економічне та соціальне життя в країні - парламент, уряд, прем'єр-міністр, поліція, місцева влада і частково Президент країни. Назвемо умовно цей фактор «довіра до цивільних».

Друга компонента, фактор F2 - представляє довіру до тих, хто безпосередньо веде збройну боротьбу з ворогом - армія, національна гвардія, Президент і частково прем'єр-міністр та уряд. Ми назвемо цей фактор «довіра до військових».

Звернемо увагу, що прем'єр-міністр та уряд більшою мірою асоціюються з цивільними, тоді як Президент більшою мірою асоціюється саме зі збройною боротьбою, тобто сприймається більшою мірою саме як Верховний головнокомандувач.

Розглянемо зразки (patterns) політичної довіри в просторі двох виділених компонентів політичної довіри. З цією метою в просторі цих двох латентних факторів політичної довіри згрупуємо респондентів опитування саме за подібністю їх політичної довіри. Кожна така група утворює певний сталий зразок політичної довіри. Застосуємо метод автоматичної класифікації, метод кластерного аналізу. Результат кластерного аналізу методом k-means для трьох кластерів з рухомими центрами кластерів (з ітерацією) представлений у таблиці 4.

Таблиця 4. Результат кластерного аналізу методом k-means у просторі двох компонентів політичної довіри. Представлені центри кластерів (центроїди) і розмір кластерів (відсоток кластера в загальній вибірці)

Отримані кластери, по суті, фіксують представленість певних зразків (patterns) політичної довіри. Зразків у термінах двох виділених компонентів політичної довіри - довіри до цивільних і довіри до військових. При цьому необхідно враховувати, що за самою процедурою оцінки факторних значень для всієї вибірки середнє кожного з факторів дорівнює нулю. По суті, тут маємо справу із відносним вимірюванням. Тому якщо значення фактору у респондента є позитивним, то можемо говорити про відносно більший рівень довіри у цього респондента. Саме «відносно більший» порівняно із середнім значенням за вибіркою. Негативне значення фактору інтерпретується як відносно менший рівень довіри, тобто рівень довіри, що є меншим за середній у вибірці. Звичайно, так само ми підходимо і до інтерпретації середніх значень факторів у виділених кластерах, інтерпретації центрів кластерів, так званих центроїдів.

Перший кластер є найбільш чисельним і включає майже 47% вибірки. Центр першого кластера має позитивні координати за обома компонентами політичної довіри. Іншими словами, кластер характеризується підвищеною (порівняно із середнім за вибіркою) рівнем довіри і до цивільних представників влади, і до військових. Мова може йти про зразок політичної довіри, який умовно можна назвати «підвищена політична довіра», підвищена порівняно із загальним рівнем довіри за всією вибіркою. Вище зазначалося, що під дією фактору «війна» політична довіра зросла й зросла значно. Коли ж говоримо про підвищену довіру в першому кластері, мається на увазі середній рівень довіри, більший, ніж саме цей, уже збільшений порівняно із довоєнним, рівень довіри.

Другий кластер є найменш чисельним, включає приблизно 22% вибірки, і обидві координати центру цього кластера (центроїда) є негативними. Такі від'ємні значення координат центрів означають знижений, порівняно із загальним середнім за вибіркою, рівень довіри за обома виділеними раніше в результаті факторного аналізу компонентами політичної довіри. Знову-таки, мається на увазі відносне вимірювання. Рівень довіри є зниженим не порівняно із довоєнним, а саме порівняно із поточним середнім за вибіркою, а вже з'ясовано, що під дією фактору «війна» рівень політичної довіри в цілому значно збільшився. Отже, з урахуванням усіх цих зауважень другий кластер можна інтерпретувати як кластер «зниженої політичної довіри».

Третій кластер, що охоплює майже 31% вибірки, є особливим у тому сенсі, що його центр за компонентою довіри до військових є позитивним і в той же час за компонентою довіри до цивільних є негативним. Іншими словами, кластер характеризується підвищеним (по відношенню до середнього значення за вибіркою) рівнем довіри до військових та відповідно зниженим рівнем довіри до цивільних. Це дає змогу нам інтерпретувати третій кластер як кластер «підвищеної довіри до військових».

Отже, маємо на основі аналізу емпіричних даних у просторі двох компонентів політичної довіри три кластери, три групи подібних за політичною довірою, за певною поведінкою дорослих громадян. Доцільно ці групи трактувати як певною мірою стійкі зразки (patterns) політичної довіри, представлені в суспільстві. З огляду на важливість довіри, і зокрема політичної, у функціонуванні сучасного демократичного суспільства, така структура має пояснювальний і прогнозний потенціал майбутнього ставлення громадян до подій чи навіть їхньої реальної поведінки.

Далі розглянемо як у такий спосіб структурно визначені та ідентифіковані зразки політичної довіри, представлені в різних сегментах сучасного українського суспільства, як породжена ставленням політичної довіри структура корелює (якщо корелює) з певними іншими структурами. А також як емпірично виділені зразки політичної довіри представлені в певних сегментах і групах українського суспільства.

У травні 2022 р. значна кількість українських громадян під загрозою власній безпеці та безпеці близьких змушені були змінити місце проживання, переїхати в інший регіон країни або ж навіть за межі України. Виникає запитання, чи корелює представленість певних зразків політичної довіри з досвідом переселення після початку повномасштабної російської агресії (табл. 5).

Таблиця 5. Зв'язок політичної довіри з досвідом переселення респондента після 24.02.2022 (зазначено % у стовпчику)

Критерій х² для таблиці 5 є значущим на рівні 0.03, а отже, певний зв'язок є. Зокрема, серед тих, хто має досвід переселення, більше представлений зразок підвищеної політичної довіри (перший кластер), тобто підвищений рівень значень обох, виділених емпірично, компонентів політичної довіри. Але в цілому така відмінність, хоча і є статистично значущою, не може розглядатися як важлива в змістовому сенсі.

Важливим є розуміння того, як політична довіра представлена в різних регіонах. Регіональна структура, регіональні особливості - завжди у фокусі уваги аналітиків. Адміністративний поділ зведемо у макрорегіони, в яких респонденти проживають на час опитування або проживали до переїзду в результаті повномасштабної агресії РФ 24.02.2022. Виділимо чотири такі макрорегіони:

• Захід - Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області;

• Центр - Київська, Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська,Черкаська, Чернігівська області та м. Київ;

• Південь - Миколаївська, Одеська та Херсонська області;

• Схід - Дніпропетровська, Донецька (без урахування тимчасово окупованої території), Запорізька, Луганська (без урахування тимчасово окупованої території), Харківська області.

Таблиця 6. Розподіл зразків політичної довіри у макрорегіонах (зазначено % у стовпчику)

Критерій х² для таблиці 6 є значущим на рівні, меншому за 0.01, а отже, певний зв'язок є. У Південному та Східному регіонах зразок зниженої політичної довіри представлений дещо виразніше (27% та 28%), ніж у вибірці загалом (22%). У Західному регіоні спостерігається порівняно підвищена (навіть порівняно із Центральним регіоном) довіра до військових (третій кластер). Загальною підвищеною довірою вирізняється Центр. Отже, встановлені й існують статистично значущі відмінності. Але всі ці відмінності не є настільки великими за розміром, щоб можна було говорити про певний розлом між регіонами в сенсі політичної довіри.

Важливим для підтримки можливих змін і реформ (соціальних, політичних, економічних, правових) є розподіл політичної довіри між віковими групами. Виділимо три вікові групи і в таблиці 7 представимо зв'язок структури за політичною довірою із віковими групами.

Таблиця 7. Розподіл зразків політичної довіри у вікових групах (зазначено % у стовпчику)

Критерій х² для табл. 7 є значущим на рівні, меншому за 0.01. Зокрема, кластер підвищеної політичної довіри більше виражений у групі молоді (до 35 років). Водночас кластер підвищеної довіри до військових більше виражений у середній віковій групі.

У цілому можемо констатувати, що під дією фактору «війна» зросла і соціальна довіра, і довіра політична. При цьому політична довіра зросла більше. Знайдені зразки політичної довіри по-різному представлені в суспільстві, але в цілому найбільше поширений підвищений рівень довіри як до військових, так і до цивільних акторів та інститутів влади. Кореляція структури політичної довіри з різними сегментами та групами в українському суспільстві заслуговує на увагу та вивчення з точки зору можливостей пояснювати та навіть прогнозувати певні соціальні та політичні процеси. При цьому стабільність такої породженої довірою структури навряд чи є високою. Зміни є можливими залежно від розвитку подій на фронтах і часу ведення боїв на території країни.

соціальний політичний довіра

Джерела

1. Головаха Е., Костенко Н., Макеев С. (ред). (2014). Общество без доверия. Киев: Институт социологии НАН Украины.

2. Uslaner E.M. (ed.) (2018). The Oxford Handbook of Social and Political Trust. Oxford University Press.

Размещено на Allbest.ru