Засади волонтерської діяльності в умовах трансформації міжнародної економічної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Засади волонтерської діяльності в умовах трансформації міжнародної економічної системи

Савко Юрій Остапович координатор програми Волонтери ООН в Україні, м. Київ

Корогодова Олена Олександрівна к.е.н., доцент, доцент кафедри міжнародної економіки, КПІ ім. Ігоря Сікорського, м. Київ

Войтко Сергій Васильович д.е.н., професор, завідувач кафедри міжнародної економіки, КПІ ім. Ігоря Сікорського, м. Київ,

Анотація

Стаття присвячена актуальним питанням визначення ролі волонтерської діяльності в умовах трансформації міжнародної економічної системи. Розглянуто теоретико-методичні основи забезпечення ефективної волонтерської діяльності у контексті еволюції міжнародної економіки. Висвітлено проблематику формування показників виміру ефективності волонтерської діяльності та забезпечення розвитку особистості, громад, суспільства в цілому. Проаналізовано роль і значення волонтерської діяльності як важливого фактору трансформації суспільства та її впливу на економіку громад. Зосереджуючи увагу на ефективності волонтерських програм наднаціональних утворень, зокрема Організації Об'єднаних Націй (ООН), автори аналізують вплив зазначених програм на соціальний, економічний та екологічний розвиток країн. Визначено сучасні теоретико- методичні положення щодо оцінювання рівня ефективності волонтерської діяльності в умовах глобальних трансформацій. Підкреслено функціональну роль волонтерства, здійснено аналіз волонтерської діяльності в контексті міжнародної економіки та визначено важливість волонтерських ініціатив для соціального та економічного розвитку країни. Наведено класифікацію форм роботи та волонтерської діяльності відповідно до системи національних рахунків. Дослідження висвітлює важливі соціальні, особисті та економічні переваги, які волонтери приносять, впливаючи на громаду та сприяючи економічному зростанню. Зазначено, що їхні зусилля генерують позитивні ефекти для місцевої економіки, викликаючи потенційні фінансові вигоди.

Висвітлено економічний вплив волонтерської діяльності на громади та підкреслено її значущість як джерела підтримки економічного розвитку.

Ключові слова: волонтерська діяльність, міжнародна економічна система, трансформаційний розвиток, сталий розвиток, волонтерство, ефективність

Abstract

PRINCIPLES OF VOLUNTEER ACTIVITY IN THE CONTEXT OF INTERNATIONAL ECONOMIC SYSTEM TRANSFORMATION

This article addresses the pertinent issues surrounding the assessment of the role of volunteering amidst the transformations occurring within the international economic system. The study delves into the theoretical and methodological foundations essential for ensuring the effectiveness of volunteer activities amid the evolving international economic landscape. A focal point is the formulation of indicators to measure the efficacy of volunteer endeavours, with a concerted effort to enhance their impact on the development of individuals, communities, and society at large. The paper extensively examines the role and significance of volunteering as a pivotal factor in societal transformation. Special attention is given to the analysis of the impact of volunteer programs, particularly those spearheaded by supranational organisations such as the United Nations, on the social, economic, and environmental fabric of nations. The study identifies contemporary theoretical and methodological tenets governing the evaluation of volunteer activity effectiveness amidst global transformations. Emphasis is placed on the functional role of volunteering, situating volunteer activity within the context of the international economy, and elucidating its paramount importance for social and economic development. The article presents a classification of work and volunteer activity forms aligned with the system of national accounts. It underscores the considerable social, personal, and economic benefits that volunteers confer upon communities, significantly contributing to economic growth. Notably, their endeavours yield positive effects for the local economy, manifesting as potential financial benefits. The research accentuates the economic impact of volunteer work on communities, underscoring its pivotal role as a catalyst for economic development.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зацікавленість дослідників у вивченні питань волонтерства постійно зростає. Дослідженню волонтерської діяльності приділяють увагу чимало науковців, проте питання визначення рівня ефективності волонтерської діяльності та оцінювання вимірів її внеску у загальну структуру суспільного добробуту, і в Україні, і у світі залишається й досі актуальним. Підходи до визначення поняття «волонтерська діяльність» наведено у роботах О. В. Панькової, О. Ю. Касперович, О. В. Іщенко [1], Н. І. Гріщенко [2], С. М. Попової [3]. Оцінюванню грошової вартості волонтерської роботи присвячено дослідження J. Orlowski, P. Wicker [4], розрахунки цінності волонтерської діяльності містяться у роботах Lester M. Salamon, S. Wojciech Sokolowski, Megan A. Haddock [5], а також Роя, Зімек [6]. Волонтерство як суспільний феномен розглядається у працях Т. Л. Лях [7] і Ю. В. Кривенко [8]. П. В. Горінов і Л. Г. Драпушко акцентують увагу на тому, що волонтерська діяльність є соціальним феноменом і об'єктом державної політики [9]. Однак, проблема забезпечення ефективної волонтерської діяльності в умовах трансформації міжнародної економічної системи відображена у працях науковців частково, тому потребує подальшого

Волонтерська діяльність відіграє значну роль у суспільстві, пропонуючи нові можливості окремим особам, громадам та організаціям. Окрім суспільних та особистих переваг, волонтерство також несе в собі економічну цінність. Волонтери часто відіграють вирішальну роль у своїх громадах, заповнюючи прогалини в послугах, які в іншому випадку залишилися б нереалізованими чи не наданими державою через обмеженість державних ресурсів (фінансових чи людських). Їхня відданість також поширюється на покращення загального добробуту та зовнішнього вигляду їхніх громад за допомогою проєктів, спрямованих на благоустрій та екологічну стійкість. Крім того зазначимо, що волонтерська діяльність має позитивний ефект, який може розглядатися як «ефект доміно» для місцевої економіки. Позитивні наслідки охоплюють такі процеси, зокрема, стимулювання розвитку місцевого бізнесу та підтримку економічної активності в громадах, що забезпечить значущий вплив на місцеве господарство. Час і зусилля, що витрачені волонтерами, безпосередньо перетворюються на економічні вигоди для громади та суспільства. Таким чином, волонтерство не лише приносить користь окремим особам і громадам, але й може виступати рушійною силою економічного зростання.

Враховуючи економічний внесок волонтерських ініціатив, особи, які наділені владою на різних рівнях місцевого самоврядування та державного управління, можуть ефективно розподіляти бюджетні кошти, визначати пріоритети фінансування та алокувати ресурси. Зазначене забезпечує можливість для інститутів і наднаціональних утворень розпізнавати потенційні фінансові переваги волонтерської діяльності як життєздатної альтернативи оплачуваній праці. Так, Міжнародна конференція з трудової статистики (ICLS) [10] розробляє рекомендації з визначених питань у формі резолюцій та директив, які у подальшому схвалюються Керівним органом Міжнародної організації праці (МОП) [11] перед тим, як вони включаються до системи міжнародних стандартів з трудової статистики. Зазначені стандарти націлені на концепції, визначення, класифікації та інші методологічні процедури, які узгоджуються як представницька "найкраща практика" у відповідних сферах. Використання цих стандартів національними статистичними організаціями (зокрема, Державна служба статистики України) [12] сприяє уніфікації, спрощенню та підвищенню можливості отримання міжнародно порівняльних даних у сфері трудової статистики.

Згідно з Резолюцією щодо статистики трудової діяльності, зайнятості та недовикористання робочої сили, прийнятою 19-ю Міжнародною конференцією статистиків праці (ICLS) [13] у 2013 році, термін «волонтери» визначає осіб, які упродовж короткого облікового періоду (четверть року або один календарний місяць) виконували будь-яку безоплатну, необов'язкову діяльність, пов'язану з виробництвом товарів або наданням послуг на користь інших осіб. На конференції також ставились питання у визначенні чітких меж для розрізнення зайнятості від волонтерської роботи, наприклад, у країнах, де стипендія, яку отримують волонтери, вища за середню заробітну плату у регіоні. Також Резолюція 19-ї ICLS розширила сферу статистики праці, визнавши необхідність збирати дані про різні форми праці, як оплачувані, так і неоплачувані. З цією метою зайнятість була визначена вужче як робота, яка виконується за оплату або прибуток, тоді як діяльність, яка не здійснюється в обмін на винагороду (тобто робота на власному виробництві, волонтерська робота та неоплачувана робота стажувальників) визнавалася іншими формами праці [14]. У рамках спільного проекту МОП, Програми Волонтери ООН [17] і Державної служби статистики України був розроблений модуль обстеження робочої сили щодо трудової діяльності волонтерів для щорічного національного опитування домогосподарств. Статистична інформація цього модуля розміщена на офіційному вебсайті Держстату [12] у розділі «Статистична інформація» / «Демографічна та соціальна статистика» / «Ринок праці» / «Зайнятість та безробіття» [15].

Становить інтерес саме необхідність уточнення порогу та характеру компенсації, яку можна отримати в обмін на волонтерську роботу, оскільки це може відрізнятися від країни до країни залежно від конкретних умов національних економік. Якщо компенсація або стипендії перевищують певний поріг, такий як мінімальна заробітна плата, роботу слід розглядати як зайнятість, а не як волонтерську роботу, незалежно від наміру діяльності. Якщо за виконану роботу надаються харчування та стипендії як компенсація, цю роботу слід вважати зайнятістю. Для волонтерської роботи такі виплати повинні бути випадковими та не пов'язаними з компенсацією виконаної роботи [14]. Існує потреба в деталізації визначення волонтерської діяльності відповідно до різних форм національних цивільної та військової службової діяльності, а також обговорення визначення «неоплачуваної роботи» для членів сім'ї за межами господарства. Уточнення умов, при яких виконання соціальної відповідальності вважатиметься волонтерською діяльністю, а також більш чіткого визначення поняття «необов'язковий», сприятиме вдосконаленню методів вимірювання організованого та неформального волонтерства.

Волонтерська діяльність може існувати як у прибуткових, так і у неприбуткових організаціях, а також у формальних і неформальних умовах. Зазначимо, що існує широкий діапазон тлумачень того, що є волонтерською роботою. У 2001 році Організація Об'єднаних Націй прийняла спеціальні критерії, щоб відрізнити волонтерство від інших форм поведінки, які можуть зовні його нагадувати [16]. За даними ООН, волонтерство не має здійснюватися, у першу чергу, заради фінансової вигоди; здійснюється за власним бажанням; приносить користь третій стороні, а також людям, які є волонтерами.

Термін «будь-яка діяльність» означає роботу, яка виконується упродовж, як мінімум, однієї години, а «безоплатна» - відсутність винагороди у грошовій чи натуральній формах за виконану роботу або відпрацьований час. Волонтери можуть отримувати певну незначну підтримку або компенсацію у грошовій формі, яка повинна складати менше третини від розміру заробітної плати на ринку праці (наприклад, за особисті витрати або витрати на проживання, здійснені під час цієї діяльності) або у натуральному вигляді (наприклад, харчування, транспорт і символічні подарунки) [12; 15].

До «необов'язкової» належить робота, що виконується без цивільних, юридичних або адміністративних зобов'язань, що відрізняються від виконання соціальних зобов'язань суспільного, мистецького або релігійного характеру. До виробництва «на користь інших осіб» відносяться роботи, що виконуються у такий спосіб: за допомогою або в інтересах організацій, що включають ринкові та неринкові одиниці (тобто волонтерство на основі організації), у тому числі за допомогою або в інтересах груп самопомочі або взаємопомочі, членом яких є волонтер; в інтересах домашніх господарств (крім домашнього господарства працівника-волонтера або пов'язаних з ним членів сім''ї) [12; 15].

До діяльності волонтерів не відносяться: громадські роботи або роботи у місцях позбавлення волі за рішенням суду, аналогічного органу, обов'язкові роботи на військовій або альтернативній цивільній службі; робота на користь інших осіб упродовж робочого часу [12; 15]. Детальніше форми робіт відповідно до системи національних рахунків наведено у табл. 1.

Таблиця 1.Форми роботи та система національних рахунків 2008

*побудовано авторами за [14]

У своїй роботі з вимірювання та оцінювання волонтерства домогоспо- дарств Міжнародна Організація Праці та Програма Волонтери ООН [17] розрізняють «організоване» та «неорганізоване» волонтерство. Організоване волонтерство визначається як неоплачувана допомога у формі часу, послуг або навичок, добровільно наданих особою через організацію чи групу. Офіційне або організоване волонтерство є непрямим, оскільки здійснюється через організацію. Відшкодування витрат або дрібні подарунки не вважаються виплатою заробітної плати. Робота, оплачена натуральною оплатою, не вважається волонтерською діяльністю. Неорганізоване волонтерство визначається як неофіційна неоплачувана допомога та догляд, які відбуваються в особистих мережах родини, друзів, сусідів і знайомих. Неформальне або неорганізоване волонтерство є прямим, оскільки не посередництвом організації. Це включає регулярну, спонтанну та спорадичну допомогу між друзями та сусідами, як-от надання порад, догляд за дітьми інших людей або допомога літньому сусідові.

Найчастіше у літературі зазначають альтруїстичне бажання допомагати іншим, але одночасно існує необхідність у взаємодії, особистісному розвитку, здобутті професійних знань і навичок. Наявність заохочень зі сторони організації також виявляється значущим стимулом для активної участі особи у волонтерських ініціативах. Відданість служінню суспільству сприяє формуванню громадянських почуттів, а саме волонтерська діяльність стає оптимальним контекстом для виявлення альтруїзму та гуманності, сприяючи самореалізації та самовдосконаленню особистості будь-якого віку [8].

Волонтерська діяльність в Україні регулюється законодавством та іншими нормативними актами. Зазначимо, що основні інституції щодо регулювання волонтерської діяльності в Україні такі:

1. Закон України «Про волонтерську діяльність» надає визначення волонтерської діяльності, встановлює права та обов'язки волонтерів і волонтерських організацій, а також регулює їхні відносини з державними органами. Закон встановлює механізми реєстрації волонтерських організацій та діяльність державних органів з підтримки волонтерства. Законодавство також встановлює правила та відповідальність за порушення закону у межах волонтерської діяльності. Це включає у себе норми, що стосуються безпеки, недопущення корупції та інших правопорушень [18].

2. Процес реєстрації волонтерських організацій забезпечується в установах державного реєстрування або уповноважених органах. Реєстрація дозволяє організаціям отримувати правовий статус і доступ до певних пільг і ресурсів. У Законі «Про благодійну діяльність та благодійні організації» зазначено про створення реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації [19].

3. Волонтерські організації підлягають фінансовій та податковій регуляції відповідно до законодавства України. Вони можуть отримувати благодійні внески, гранти та інші джерела фінансування для своєї діяльності. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо сприяння розвитку волонтерської діяльності та діяльності неприбуткових установ та організацій в умовах збройної агресії російської федерації проти України» регулює, зокрема, відшкодування неприбутковою організацією волонтерам документально підтверджених витрат, пов'язаних з наданням волонтерської допомоги [20].

4. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» зокрема надає можливість волонтерам ставати членами опікунських рад при закладах охорони здоров'я, надає право волонтерам з відповідною кваліфікацією надавати медичну допомогу в закладах охорони здоров'я, залучати медичних працівників, фахівців з реабілітації, які є іноземцями (крім громадян рф або республіки білорусь) або особами без громадянства та прибули в Україну для надання медичної допомоги, реабілітаційної допомоги на запрошення закладу охорони здоров'я або іншого підприємства, організації чи установи [21].

Волонтери та волонтерські організації можуть співпрацювати з державними органами та органами місцевого самоврядування у рамках різних проектів і програм, спрямованих на допомогу громадам і розвиток соціуму. Так, у табл. 2 представлено дані щодо волонтерської активності серед осіб у віці 15 років і старше, які працювали на базі різних організацій упродовж січня-червня 2021 року в Україні (за даними Держстату).