Європейськість як результат регіонального соціального виховання в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка

Європейськість як результат регіонального соціального виховання в Україні

Рижанова А.О.

Вступ

Необхідність зміцнення інтегрованості регіонально-континентальних соціумів, які утворюються внаслідок динаміки інформаційної цивілізації людства, активно стимулює становлення регіонального соціального виховання, досі відсутнього у філогенезі. Особливо активно проходить розвиток європейського соціального виховання відповідно до вдосконалення Європейського Союзу. Намагання України приєднатися до цього Союзу (позбувшись радянськості) актуалізує регіонально-європейське соціального виховання як провідний складник процесу її входження до європейської співдружності через соціокультурне духовне перетворення власної країни. Особливістю вдосконалення вітчизняного соціального виховання його регіональним різновидом є не остаточна національно-громадянська визначеність майже половини населення. Проте становлення європейськості українців, як результату вітчизняного регіонального соціального виховання, забезпечить саме аксіологічну єдність населення нашої країни та європейських народів, оскільки загальні ціннісні орієнтації є основою найміцніших соціальних взаємозв'язків.

Виклад основного матеріалу

Соціальне виховання та соціальність як його результат досліджують в Україні понад двадцять п'ять років передусім соціальні педагоги : Ю. Лисенко [1], Н. Максимовська [2], О. Рассказова [3], С. Харченко [4] та ін. Особливості соціального виховання та соціальності в умовах інформаційного суспільства аналізують: О. Білик [5], М. Максимовський [6], А.Тадаєва [7],

О. Хендрик [8] та ін.; регіональний різновид соціального виховання обґрунтовують А.Рижанова[9], Т. Швець [10] та ін. Історію, теорію соціального виховання та соціальності, як його результату, було обґрунтовано нами в докторській дисертації, там же проаналізовано їх динаміку у філогенезі, зокрема визначені аксіологічні складові регіональної соціальності, а також в наукових публікаціях після захисту [11]. Проте актуальність регіонального соціального виховання для соціокультурного розвитку України та «європейськість» її громадян досліджено недостатньо. Метою нашої публікації є узагальнення становлення регіонального соціального виховання в Україні та обґрунтування «європейськості» як його результату. Завдання дослідження: доведення актуальності регіонального соціального виховання в умовах інформаційної цивілізації; обґрунтування сутності регіонального виховання та специфіки регіонально- європейського, зокрема і «європейськості»; розкриття динаміки та особливостей регіонально-європейського виховання в Україні; аналіз впливу російсько-української війни 2022 року на національно-громадянську та європейську ідентифікацію українців. Методи дослідження: аналіз та узагальнення джерел інформації з теорії та практики соціального виховання, розвитку соціальності соціальних суб'єктів; екстраполяція тенденцій розвитку глобальної культури людства, тенденцій динаміки Євросоюзу на напрями вдосконалення регіонально-європейського соціального виховання в Україні, а також методи термінологічного аналізу, синтезу та аналогії.

Наслідком динаміки інформаційної цивілізації людства є формування нових типів соціуму - регіонально- континентальних та глобального, що у свою чергу спричиняє становлення та розвиток інноваційних видів соціального виховання - регіонального та глобального - для соціокультурного зміцнення доцентрової спрямованості цих соціумів. Оскільки це принципово нові види соціального виховання, то актуалізується роль соціальної педагогіки для їх теоретичного обґрунтування та розробки технологій становлення регіонально-континентальної та глобальної соціальності людини, без яких ці соціуми є неможливими або нетривалими (досвід Олександра Македонського, Тамерлана та ін.). Зважаючи на мету нашої публікації зупинимося детальніше на регіонально-континентальному вихованні, яке фактично стає «сімейно-родинним» в умовах розвитку глобальної культури людства, коли певна країна перетворюється на її основного соціального суб'єкта.

Проте для базового соціального суб'єкта - людини - регіонально-континентальний тип соціуму та регіональне виховання є незвичними, неочікуваними і важко прийнятними. Дійсно, за попередньої індустріальної доби найвищими соціальними цінностями, які могла осягнути особистість, були громадянські (оскільки культура кожної країни існувала як національно-громадянська) і людина у своєму соціальному розвитку здіймалася до цих цінностей, долаючи особистісний, сімейний, етнічний, релігійний тощо види егоїзму, набуваючи громадянськість.

В інформаційній цивілізації регіональне соціальне виховання має сприяти озброєнню людини регіональними цінностями (для України, загальноєвропейськими), виховати здатність долати національно-громадянський егоїзм заради добробуту та стабільного розвитку всіх країн у новому типі соціуму. Складність полягає в тому, що у філогенезі відсутні соціально-виховні механізми добровільного набуття такого рівня соціальності як регіональність. Соціальна педагогіка сучасності має не лише обґрунтувати регіональне соціального виховання, розробити його технології, але й інтегрувати його та гармонізувати з існуючими видами соціального вихованні: європейськість регіональний соціальний виховання

сімейним, етнічним, громадянським тощо. Крім того, у менталітеті кожного народу історично накопичений негативний регіональний досвід (регіонально-сусідські війни, виселення, погроми та інші образи), який має подолати регіональне соціальне виховання. За умови відсутності науково обґрунтованих - соціально-педагогічних - технологій набуття регіональності, саме переважання стихійних процесів соціалізації людей в регіонах призводить до наростання як внутрішніх, так і зовнішніх регіональних конфліктів, наприклад, щодо відстоювання культурної самобутності (брекзит Великої Британії) або доведення переваг культури однієї країни над іншою (війна Росії проти України). Отже, інноваційне на сьогодні регіональне соціальне виховання покликане через становлення регіональності людини досягти непримусової стабільності регіонально-континентального соціального розвитку, щоб об'єднавши зусилля вирішувати загальні завдання, негаразди регіону, допомагати іншим регіонам та разом з ними долати глобальні проблеми виживання людства на Землі. Поряд з тим, становлення регіонального виховання можливо в умовах формування глобальної культури, оскільки саме вона сприяє регіональному самоусвідомленню та регіональній самоідентифікації кожної країни та її громадян, об'єднанню всіх мешканців регіону навколо певних регіональних цінностей. Поступова гармонізація міжрегіональних цінностей сприятиме стабілізації глобального соціального розвитку.

Сутністю регіонального соціального виховання є сприяння непримусовому набуттю регіональності, тобто регіональної соціальності, яка виявляється у регіональних цінностях (сприяють регіональній інтеграції, консолідації, регіональним довірі та стабільному добробуту тощо), у відповідних соціальних якостях (регіональні суб'єктність та

толерантність, регіональні активність та відповідальність, регіональна доброзичливість тощо) та досвіді прорегіональної соціальної поведінки (регіональні взаємопідтримка, взаємодопомога та ін.). Якісними рівнями оволодіння регіональності (як і будь-якого різновиду соціальності) є регіональна грамотність (засвоєння регіональних соціальних цінностей, регіональних соціальних якостей, про регіональної соціальної поведінки; як результат - регіональна адаптованість, регіональна суб'єктність), регіональна компетентність (відтворення регіональних цінностей, якостей поведінки у власному житті регіонального суб'єкта - регіональна інтегрованість), регіональна культура (самовдосконалення власної регіональної суб'єктності, творчість в розвитку соціальної культури регіонального середовища). Особливість регіональної соціальності полягає в тому, що вона може проявлятися як реально, так і віртуально, тому одним із завдань регіонального соціального виховання є їх гармонізація та розвиток віртуальної задля вдосконалення реальної регіональності.

Регіональне виховання як новий різновид соціального виховання розширює кількість суб'єктів виховання, додаються крім людини, родини (та інших груп: вікових, етнічних, релігійних, професійних тощо), територіальної громади, суспільства, держави, ще й наддержавні органи керівництва регіоном світу; а також урізноманітнюються об'єкти цього виховання, а саме додається країна. Слід пояснити, що в релігійних або загарбницьких імперіях окремі країни теж виступали об'єктами, але там йшлося про маніпулювання та збройне підкорення певним цінностям із запереченням інакомислення, а не про соціальне виховання - сприяння непримусовому сходженню соціального суб'єкта системою соціальних цінностей: від сімейних, етнічних, громадянських тощо до регіональних та глобальних. Отже, регіональне соціальне виховання за змістом має сприяти гармонізації (уникаючи культурної уніфікації): 1) соціальних цінностей кожної країн регіону із загальнорегіональними цінностями для стабілізації внутрішньо регіонального соціального розвитку всіх членів регіону, що є умовою його сталої соціокультурної динаміки; 2) власних загальнорегіональних цінностей та цінностей інших регіонів світу для уникнення міжрегіональних конфліктів та сталого регіонального розвитку на зовнішньому рівні існування; 3) соціальних цінностей регіону та загальнолюдських цінностей, що сприятиме сталому розвитку глобальної культури людства та набуттю регіоном глобальної суб'єктності. Проте складність регіонального виховання полягає в необхідності долання національно-громадянського егоїзму, який за всіх часів вважався вищою соціальною доблестю громадян. Досвід подолання через соціальне виховання враженої національно-державної гордості має Німеччина, завдяки цьому країні вдалося запобігти реваншизму нової генерації. Вибачившись за минуле, країна фактично очолила рух Європи в інформаційне майбутнє.

Оскільки територіально Україна належить до європейської частини євразійського континенту, то особливості регіонального соціального виховання більш детально розглянемо на прикладі регіонально-європейського соціального виховання. Загально відомо, що основою європейських соціальних цінностей є життя, права та свободи людини, її соціальна суб'єктність та активна відповідальність за себе, соціальне та природне середовища, тобто все те, на чому ґрунтується демократія. На внутрішньо регіональному рівні інтерналізація цих цінностей сприяє формуванню таких європейських соціальних якостей, як: повага, толерантність та довіра до кожної людини, країни, адміністративних органів Євросоюзу; регіонально-європейська суб'єктність, що виявляється у соціальній активності та відповідальності за добробут та демократичний розвиток свого європейського дому; консолідованість та солідарність з громадянами всіх європейських країн; нетерпимість до порушення європейських соціальних цінностей в Євросоюзі тощо. Про засвоєння європейських соціальних цінностей та якостей свідчить відповідна проєвропейська поведінка, яка сприяє: євроінтеграції через соціокультурне вдосконалення себе, власної територіальної громади, країни відповідно до загальноєвропейських цінностей; взаємопідтримці та взаємодопомозі європейських країн та їх громадян один одному; активний розвиток загальноєвропейських культурних традицій; протистояння порушникам європейських регіональних цінностей; збереження та відновлення природного середовища тощо, - що разом і є проявом європейськості, тобто регіональності, як результату соціального виховання в Європі.

Кожний новий вид соціального виховання, зокрема і регіональний, має специфічні не лише суб'єкт-об'єктний компонент, середовищний, змістовно-цільовий, але й технологічний, зокрема засоби, які вможливлюють інноваційний процес набуття європейськості. Так, у Європі, реалізуючи принцип непримусовості в соціальному вихованні, активно використовують як засіб досягнення європейськості саме соціокультурну діяльність для усвідомлення громадянами Європи внутрішньої єдності: поширені туристичні тури об'єднаним соціумом для всіх громадян Євросоюзу, загальноєвропейські літні табори для дітей та молоді, щорічний пісенний конкурс «Євробачення» популяризує європейську культуру і за її межами, а, наприклад, щорічний конкурс визначення переможця «Європейського міста» сприяє ствердженню і європейських, і національно-громадянських цінностей певної країни.

Реалізацією та перевіркою на міцність європейськості громадян Євросоюзу на міжрегіональному рівні стало прийняття біженців, що мають демократичні цінності з Сирії, Афганістану, України тощо. Зрозуміло, що процес ствердження європейськості є непростим, наприклад, не всі громадяни Євросоюзу погоджуються на допомогу біженцям, деякім здається, що розподіл іноземців між країнами є несправедливий, певні країни намагаються уникнути квоти на біженців, але всі ці «зовнішні виклики» сприяють вдосконаленню європейських цінностей та європейськості в цілому.

Прикладом регіонально-європейського соціального виховання щодо певної країни (розширення об'єктів регіонального соціального виховання) є Україна, яка намагаючись приєднатись до Євросоюзу подала заяву на членство в ньому. Однак для цього вона вже тривалий час з перемінним успіхом приводить у відповідність до європейських власні внутрішньосуспільні цінності, законодавство, систему відносин «людина-група-суспільство- держава-Євросоюз». Зрозуміло, що держава за допомогою відповідних євроструктур змінить законодавство, розпочне боротьбу з корупцією, зміцнить децентралізацію тощо, але досягти європейськості більшості громадян України можливо саме через регіонально-європейське соціальне виховання в нашій країні. Тому розглянемо, узагальнюючи власний досвід, як воно формувалось на внутрішньоукраїнському рівні.

Ідея інтеграції пострадянської України до Європи та НАТО почала активно поширюватися в нашій країні після 2000 року з усвідомленням глобалізаційних процесів та місця кожної країни в них. Значну роль у поширенні цієї ідеї у свідомості прогресивної української громадськості відіграли міжнародні конференції та семінари, наприклад, «Україна -

НАТО: інтеграційні процеси» (Варшава, 2006), «Європейська інтеграція - перспективи України» (Бад-Урах, Німеччина, 2006), «Україна в Європі: наші перспективи у новій Європі» (Бад-Урах, Німеччина, 2008), «Роль освіти у європейській інтеграції» (Бад-Урах, Німеччина, 2009) та інші. Освітяни активно підключилися до втілення процесу НАТО- та євроінтеграції України, реалізуючи відповідні виховні заходи. Цікаво, але найжорстокіший контроль Міністерства освіти стосовно виконання таких освітніх заходів був саме за часів президентства В.Януковича. Будучи у 2007-2014 рр. проректором з науково-педагогічної та виховної роботи одного з ВУЗів м. Харкова ми на власному досвіді можемо засвідчити, що всі вітчизняні школи та заклади вищої освіти мали щомісячно звітувати про виконані заходи окремо щодо інтеграції в НАТО та євроінтеграції. Відмова президента від зазначеного спрямування країни привела до Другого майдану в Україні.

Обґрунтування теорії регіонального соціального виховання було розпочато нами в докторській дисертації [11] через доведення необхідності трансформації соціальної педагогіки з національно-соціальної за суттю в регіонально- соціальную та глобально-соціальную в умовах інформаційного суспільства, а також продовжено в інших публікаціях [9]. Регіональне підхід до соціального виховання вдалося найглибше реалізувати у кандидатському дисертаційному дослідженні нашої аспірантки Т.Швець [11]. Автор дисертації довела, що підвищити ефективність громадянської соціалізації старшокласників в умовах інформаційного суспільства можливо через систему позакласної діяльності загальноосвітнього навчального закладу, яка складається з наступних підсистем: 1) позакласна діяльність усередині школи, спрямована між іншим і на узагальнення та систематизацію знань про особливості становлення громадянського суспільства в Європі та Україні; 2) позакласна діяльність поза школою, спрямована крім іншого на засвоєння вмінь, навичок налагодження зв'язків та співробітництва із представниками закордонних (європейських) організацій в Україні; 3) позакласна діяльність на міжнародному рівні з метою громадянського загартування старшокласників через безпосередню їх співпрацю, перш за все, з однолітками європейських країн. Найефективнішими формами європейського соціального виховання українських старшокласників в процесі експериментальної роботи виявилися: імітаційні ігри «Європейський Суд», «Модель ООН», «Європа майбутнього»; дебати «Майбутнє України в Євросоюзі»; прийом європейських шкільних делегацій; участь у Всеукраїнському конкурсі «Безпечна Україна. Безпечна Європа. Безпечний світ», у Молодіжному Європейському форумі «YES!», проєкті «Пізнаємо Європу разом», у семінарі-тренінгу «Європейські клуби України: діяльність і перспективи». Звісно, що Т.Швець у реалізації розробленої соціально-педагогічної системи роботи зі старшокласниками значно допомогло те, що вона працювала заступником директора з виховної роботи інноваційної київської школи, яка і делегувала старшокласників в європейські країни, і приймала європейські шкільні делегації. Отже, певні теорія і досвід регіонально-європейського соціального виховання в Україні були, але цей різновид соціального виховання не мав загальносуспільного поширення та реалізовувався епізодично. Тому понад 20 років українці у власних ціннісних орієнтаціях розподілялися майже 50 на 50 між європейським майбутнім та радянським минулим. Таким чином, особливістю становлення регіонально-європейського соціального виховання в нашій країні відбувалося в умовах ще не остаточної національно-громадянської ідентифікації українців.

Різка зміна ціннісних орієнтацій громадян відбулася 24 лютого 2022 року, з початком війни Росії проти України. Страшенні, іноді нелюдські випробування завершили національно-громадянську ідентифікацію співвітчизників та остаточно утвердили їх у проєвропейському виборі власного майбутнього. Саме військовий захист від Російської Федерації проявив височайший рівень консолідованості, децентралізованості та демократичності громадян України, який вони самі від себе може і не очікували, проте точно не очікували ані європейці, ані агресори. Відчайдушний захист країни громадянами, їх нескореність ворогу навіть на окупованих територіях, активна та невтомна діяльність президента В.Зеленського та всього дипломатичного корпусу із залучення у світі військової, фінансової, гуманітарної допомоги та моральної підтримки українців ствердили не лише європейську, але і глобальну суб'єктність України. Отже, сьогоднішня європейськість українців є не тільки вихованою, але і вистражданою в результаті воєнних випробувань, усвідомленою в наслідок щирої вдячності європейським країнам, їх громадянам за надання притулку понад 5 млн. біженців, за військову, фінансову і гуманітарну допомогу як Євросоюзу, так і його окремим країнам та Великій Британії.

Разом з тим, європейськість наших громадян багато в чому втратила свою ідеалістичність. Неочікуваність війни (незважаючи на розсекречення США намірів російських агресорів), а потім сподівання на її недовготривалість (3-7 днів) пов'язані аніяк не з невпевненістю в нашу перемогу, а з надмірною та наївною вірою значної частини українців у європейські цінності, у те, що Євросоюз та інші демократичні країни за часів інформаційної цивілізації не допустять війни у центрі Європи або дадуть разом швидку та однозначну відсіч агресору, що унеможливіть розгортання

повномасштабної війни. Значна частина українців сприйняла безпорадність та страх НАТО щодо перенесення воєнних дій на терени Євросоюзу як обмеження поширенню цінностей життя, прав і свобод людини лише на громадян обраних країн Європи, а така дискримінація країни призвела до перетворення України на полігон у світовій війні демократичних та авторитарних цінностей, яка вже давно триває у дискретній формі (Корея, В'єтнам, Афганістан та ін.). Однак в цілому українці розуміють, що незалежність не дарується, а виборюється, як це у свій час виборола Фінляндія. Поряд з тим, українські біженці в Європі дійшли висновку, що побутове життя європейців значно переоцінено. Мобільність та комфортність медичних, комунальних, банкових, соціальних та інших послуг в нашій країні значно вищі, завдяки їх діджиталізаціїї, та й доглянутість наших міст на європейському рівні [12,13,14]. Таким чином, війна та вимушений досвід життя в європейських країнах сприяли встановленню адекватного сприйняття європейськості в українців. Більшість з них сьогодні усвідомила, що вони мають не просто випрошувати гроші у європейських сусідів, даючи натомість марні обіцянки (як це було за часів В. Януковича), а, засукавши рукава, втілювати європейський ціннісні орієнтації, норми соціального життя в Україні, сприяючи її перемозі, післявоєнному відновленню та власному соціокультурному розвитку - вдосконаленню європейськості від грамотності через компетентність до її культуротворчості. Проте у післявоєнні часи цей процес має прискоритися завдяки регіонально-європейському соціальному вихованню, фахівцями з якого є соціальні педагоги. Завдання соціальних педагогів - розробляти технології вітчизняного регіонально-європейського соціального виховання та втілювати їх у родинне, етнічне, громадське, професійне, державне (через заклади освіти) та інші різновиди соціального виховання, вправляючи населення країни у примушуванні держави не лише декларувати, але й реалізовувати на практиці проєвропейський вибір наших громадян. Оволодівши європейськістю через поступове регіонально-європейське соціальне виховання ми здіймемося на новий рівень власного духовного розвитку та увійдемо в європейську родину не зі страху військової агресії, не як прохачі (бідні родичі), а як рівні іншим, гідні європейські соціальні суб'єкти.

Висновки

В умовах розвитку глобальної цивілізації людства регіональне соціальне виховання забезпечує не лише сталість соціальної динаміки в регіонах світу, але й уможливлює подальший прогрес світової культури, забезпечує уникнення нею воєнного суїциду. Сутність регіонального соціального виховання полягає у сприянні непримусовому набуттю регіональності, тобто регіональної соціальності, яка виявляється у регіональних цінностях (сприяють регіональній інтеграції, консолідації, регіональним довірі та стабільному добробуту тощо), у відповідних соціальних якостях (регіональні суб'єктність та толерантність, регіональні активність та відповідальність, регіональна доброзичливість тощо) та досвіді прорегіональної соціальної поведінки (регіональні взаємопідтримка, взаємодопомога та ін.). Специфіка регіонального соціального виховання залежить від особливостей певного регіону світу (Європа, Азія, Африка та ін.). Внаслідок утворення Євросоюзу найрозвинутішим на сьогодні є європейське соціальне виховання, результатом якого є такий різновид соціальності, як європейськість. Європейськість виявляється в європейських соціальних цінностях (життя, права та свободи людини, її соціальна суб'єктність та активна відповідальність за себе, соціальне та природне середовища, тобто все те, на чому ґрунтується демократія), в європейських соціальних якостях (повага, толерантність та довіра до кожної людини, країни, адміністративних органів Євросоюзу; регіонально-європейська суб'єктність, що виявляється у соціальній активності та відповідальності за добробут та демократичний розвиток свого європейського дому; консолідованість та солідарність з громадянами всіх європейських країн; нетерпимість до порушення європейських соціальних цінностей в Євросоюзі тощо), у проєвропейській поведінці (євроінтеграції через соціокультурне вдосконалення себе, власної територіальної громади, країни відповідно до загальноєвропейських цінностей; взаємопідтримці та взаємодопомозі європейських країн та їх громадян один одному; активному розвитку загальноєвропейських культурних традицій; протистоянні порушникам європейських регіональних цінностей; збереженні та відновленні природного середовища тощо). Україна є об'єктом регіонально-європейського соціального виховання, вона має гармонізувати власні соціальні цінності, законодавство, соціальні відносини із загальноєвропейськими, щоб стати членом Євросоюзу, але цьому заважала національно-громадянська невизначеність майже 50 % населення. Війна Російської Федерації прискорила як національно-громадянську ідентифікацію, так і проєвропейській вибір українців. Вдосконаленню європейськості громадян нашої країни сприятиме суб'єктність країни в поширенні регіонально-європейського соціального виховання на сімейне, етнічне, громадське, державне тощо, тобто активізація в Україні регіонально- європейського саморозвитку.

Перспективи подальших досліджень даної проблеми пов'язані з аналізом становлення та розвитку регіонального соціального виховання в законодавчих документах освіти України, що важливо не лише для завершення її регіонально-європейської ідентифікації, але й ефективного впровадження вітчизняного глобального соціального виховання.

Список використаних джерел

Лисенко Ю.О. Розвиток соціальності молодших підлітків через неформальні об'єднання у період формування молодіжної субкультури. Вісник Харківської державної академії культури: зб. наук. пр. Харків, 2009. Вип. 24. С.248-255

Максимовська Н.О. Розвиток соціальності жіночої молоді у соціально-педагогічному середовищі ВНЗ: до визначення понять. Рідна школа. 2006. №9. С.28-31.

Рассказова О.І. Розвиток соціальності учнів в умовах інклюзивної освіти: теорія та технологія: моногр. Харків, 2012. 468 с.

Харченко С.Я. Значення категорії «соціальність» в пошуках методологічної основи розвитку сучасної соціально- педагогічної науки. Соціальна педагогіка: теорія та практика. 2012. №3. С.4-13.

Білик О.М. Розвиток соціальності іноземних студентів у процесі соціально-педагогічного супроводу соціалізації в освітньо-культурному середовищі вищого навчального закладу. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2016. IV (48), Iss. 102. P. 7-10.

Максимовський М. І. Технологія розвитку соціальної культури студентської молоді засобами анімаційної діяльності в інформаційному суспільств Вісн. Луган. нац. унту ім. Тараса Шевченка. Педагогічні науки. Старобільськ, 2017. № 8 (313), Ч ІІ. С. 158-167.

Тадаєва А.В. Розвиток соціальної компетентності молодших школярів засобами нових медіа. Обрії: наук.-пед. журн. Івано-Франківськ, 2015. №1(40). С.92-95.

Хендрик О.Ю. Розвиток соціальності студентів мистецьких спеціальностей засобами хореографії: автореф. дис. ..,канд..пед. наук: 13.00.05. «Соц. педагогіка» / Луган. націон. ун-т імені Тараса Шевченка. 2014. 22 с.; Хендрик О. Ю. Розвиток соціальності людини інформаційного суспільства засобами хореографії // Педагогіка, психологія та медико- біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. / Харків. держ. акад. дизайну і мистецтв. Харків, 2008. № 10. С. 131-135.

Рижанова А.О. Регіональне соціальне виховання в Україні - засіб інтеграції в Європейський аксіологічний простір. Сучасні реалії та перспективи соціального виховання особистості в різних соціальних інституціях: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (25 листопада 2021, м. Харків). - Харків: ХНПУ ім. Г.С.Сковороди, 2021. - С.9-13; Кіберсоціалізація і розвиток соціального виховання, соціальної педагогіки в умовах інформаційного суспільства. Трансформація соціальної педагогіки та соціальної роботи в культурі інформаційного суспільства: кол.моногр./ за наук. ред. проф.А.О.Рижанової. Харків: ХДАК, 2019. С.18-26;

Швец Т.Е. Громадянська соціалізація старшокласників у позакласній діяльності загальноосвітнього навчального закладу: автореф. дис. ...канд..пед. наук: 13.00.05. «Соц. педагогіка» / Луган. націон. ун-т імені Тараса Шевченка. 2011. 20 с.

Рижанова А.О. Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті : дис.д-ра пед. наук: 13.00.05. «Соц. педагогіка» )/Харків. Держ. акад.. культури. Харків, 2005. 456 с.; Соціальність. Енциклопедія для фахівців соціальної сфери. - 2-ге видання /За заг. ред. проф. І.Д.Звєрєвої. - Київ, Сімферополь: Універсум, 2013. С.98-101;

Розвиток соціальності в культурі інформаційного суспільства. Проблеми інженерно-педагогічної освіти : зб. наук. пр. Харків: Укр. інж.-пед. акад., 2012. Вип. 36. C. 240-245; Якісні рівні соціальності. Культура та інформаційне суспільства ХХІ століття: ХДАК, 2014. С.37-38; Соціальне виховання в Україні: динаміка від авторитарних до демократичних часів. Norwegian Jornal of development of the International science (Норвегія). 2020. №42. VOL.4. Рр. 37-43.

Европу мы очень переоценили https://www.ukr.net > Обществвенные новости

Медицина в Великобритании - отзывы беженцев, минусы и бесплатное лечение | РБК Украина https://www.rbc.ua/rus/travel/posle-ukrainy-budete-razocharovany- bezhentsy-1659707512.html

Почему европейцы такие отсталые? Украинцы в шоке https://youtu.be/ZNLJFZs_6xA

Размещено на Allbest.Ru/