Соціальне самопочуття населення: фактори і тенденції змін

Размещено на http://allbest.ru

Соціальне самопочуття населення: фактори і тенденції змін

Є. Головаха, доктор філософських наук;

О. Жуленьова, кандидат соціологічних наук;

Н. Паніна, доктор соціологічних наук

Одним із актуальних аспектів соціологічного аналізу сучасних тенденцій суспільного розвитку є вивчення соціального самопочуття людей як їхньої узагальненої емоційно-оцінної реакції на соціальні зміни і своє становище в суспільстві.

Потреба в постійному моніторингу соціального самопочуття населення в умовах суспільства, що трансформується, і відсутність на початку суспільних змін в Україні та всьому пострадянському просторі теоретично обґрунтованих та статистично перевірених методик вимірювання соціального самопочуття зумовили необхідність створення стандартизованої тестової методики вимірювання соціального самопочуття. Така методика була розроблена в 1995 році в Інституті соціології НАН України [Головаха, Паніна, 1997, 1999].

Під час вимірювання соціального самопочуття необхідно орієнтуватися не на ситуативні емоційні стани, зумовлені сплесками й падіннями суспільних настроїв, а на самооцінку рівня задоволення основних соціальних потреб, які, своєю чергою, є похідними від наявної в суспільстві системи соціальних благ, їх виробництва й розподілу. Чим сильніше людина відчуває брак певних соціальних благ, тим гіршим є її соціальне самопочуття. Такий підхід до вимірювання одного із найважливіших показників суб'єктивного благополуччя дає змогу здійснювати різнопланову оцінку сприйняття людиною свого становища в суспільстві й уникнути небезпеки вимірювання ситуативних емоційних станів.

У процесі підготовки переліку емпіричних індикаторів соціального самопочуття нами були встановлені основні сфери соціальної життєдіяльності, рівень оцінки благополуччя в яких (достатність чи недостатність відповідних соціальних благ) визначає загальний рівень соціального самопочуття індивіда в цілому. Звісно, класифікація соціальної життєдіяльності за сферами значною мірою умовна, проте такий підхід дає можливість проконтролювати індикатори під кутом зору широкого охоплення чинників, що визначають соціальне самопочуття людей.

За підготовки інструментарію характеристика кожної з цих сфер обмежувалася однаковою кількістю індикаторів соціального благополуччя, щоб у початковому варіанті вагомість кожної сфери у формуванні загального рівня соціального самопочуття була приблизно однаковою. У підсумку початковий варіант опитувального листа містив по 4 індикатори, що описують певні блага у кожній із 11 основних сфер соціальної життєдіяльності. суспільний самопочуття соціальний україна

Для вимірювання окремих компонентів соціального самопочуття була розроблена шкала достатності (соціальних благ): 1 не вистачає; 2 важко сказати, вистачає чи ні; 3 вистачає; 4 не цікавить. Особливістю запропонованої шкали є дворівневість вимірювання.

На першому рівні шкала розглядається як номінальна і дає змогу проаналізувати структуру соціального самопочуття: оцінити ступінь актуальності певної соціальної потреби (цікавить не цікавить), а також ступінь напруженості цієї потреби в суспільстві (частка людей, які відчувають потребу в даному виді благ, але ця потреба не задоволена).

Другий рівень аналізу визначається можливістю використання інтегрального кількісного показника індексу соціального самопочуття. Для його підрахунку номінальна шкала достатності для кожного індикатора (благ) трансформується у трьохбальну порядкову (умовно метричну) за рахунок злиття позицій 2 і 4 (з наданням кожній кодовій позиції відповідного балу): 1 не вистачає; 2 важко сказати, вистачає чи ні (не цікавить); 3 вистачає. При цьому мається на увазі, що ті люди, яких не цікавить той чи той вид благ, займають нейтральне положення, аналогічне «важко сказати».

Повна версія методики вимірювання інтегрального індексу соціального самопочуття, яка передбачає 44 запитання стосовно достатності соціальних благ, уперше була включена в інструментарій мониторингового дослідження Інституту соціології НАН України 1995 року. В подальшому до інструментарію опитування щорічно включали стислий варіант методики, що складається із 20 запитань ІІСС-20 (див. додаток).

Коефіцієнт кореляції між значеннями ІІСС-44 та ІІСС-20 становить 0,9. Це означає, що більш оперативну методику ІІСС-20 можна застосовувати без суттєвих утрат для змістовного аналізу. Діапазон шкали соціального самопочуття ІІСС-20 від 20 до 60 балів, де 40 балів середнє значення шкали (умовний нуль), нижче якого перебувають показники негативного рівня задоволеності потреб. Для визначення загального рівня соціального самопочуття населення України прийнято таке групування: значення, нижчі за 37 балів, характеризують низький рівень; 37-43 бали середній; вище, ніж 43 бали високий.

У пропонованій праці представлені результати динаміки соціального самопочуття, отримані завдяки використанню в моніторингових дослідженнях стислого варіанта методики вимірювання соціального самопочуття, яка передбачає 20 запитань пунктів шкали ІІСС-20. Значення ІІСС-20 для населення України в 1995 році загалом становило 35,1 (рис.1).

За перші роки спостережень значення ІІСС для населення України жодного разу не перевищувало 36 балів, що свідчило про несприятливе в цілому самопочуття людей у суспільстві. Найгірший показник був зафіксований у 1998 році, потім ситуація дещо поліпшилася: із 1998-го до 2003 року значення ІІСС для населення України зросло з 33,7 до 35,5 бала. І хоча це підвищення є статистично значущим (на рівні 1%), аж до 2003 року поліпшення економічної ситуації в країні дуже мало позначалося на рівні соціального самопочуття населення.

І лише з 2003-го до 2004 року вперше відбулося істотне піднесення соціального самопочуття до 37,3. Принциповим моментом в оцінюванні цієї зміни ІІСС є те, що вперше значення індексу соціального самопочуття для населення України перевищило 37 балів, тобто перетнуло нижню межу, яка відокремлює людей із поганим самопочуттям від тих, хто потрапляє до категорії осіб із середнім рівнем соціального самопочуття. Ясна річ, говорити про нормальне соціальне самопочуття в Україні можна лише тоді, коли значення ІІСС-20 перевищує 40 балів значення умовного нуля, вище якого розташовані показники, які засвідчують, що громадяни України в середньому частіше відчувають достатність соціальних благ, ніж їх дефіцит.

Рисунок 1. Зміни IICC-20 для дорослого населення України з 1995 по 2020 рік (шкала 20-60 балів)

З 2005 року по 2008-й ІІСС-20 поступово зростав і досяг 39.4 бала, але перетнути умовний нуль у першому десятилітті XXI ст. йому не судилося, бо всесвітня економічна криза 2009 року суттєво позначилася на можливості задоволення багатьох матеріальних і духовних потреб людей в Україні. З 2008 по 2012 рік сталося відчутне падіння інтегрального індексу соціального самопочуття майже до позначки, за якою спостерігається погане соціальне самопочуття (37,4). Здавалося б, події, які сталися після анексії Криму та війни на Донбасі мали б суттєво погіршити стан соціального самопочуття населення, враховуючи також економічні втрати України у зв'язку зі скороченням промислового потенціалу і значною інфляцією. Але результати моніторингового дослідження свідчать про інше.

Суттєве підвищення рівня соціального самопочуття у 2014 році (на 2 бали порівняно з 2012 р.) можна пояснити загальною атмосферою суспільної мобілізації, пов'язаної з перемогою Євромайдану. Подальші події закономірно викликали зниження рівня соціального самопочуття. Але воно не було надто відчутним, якщо враховувати наслідки військових дій на Сході України та інфляцію 20152016 років. Хоча зменшення індексу соціального самопочуття було статистично значущим (на рівні 5%), навіть у 2016 році ІІСС-20 був суттєво вищим, ніж у 2012 році. У наступні два роки він продовжував зростати і у 2018 році вперше перевищив середнє значення шкали (умовний нуль), вище якого перебувають показники, які свідчать про переважання доступності певних соціальних благ над нестачею. Найвищого значення ІСС-20 досяг у 2019 році (40,9), і навіть після великих соціально-економічних проблем, пов'язаних із пандемією, хоча дещо знизився, але і це принципово важливо для констатації позитивних змін останніх років не опустився нижче умовного нуля (40,2).

Істотні зміни спостерігалися не лише за інтегральним показником соціального самопочуття, а й за його окремими складовими, які характеризують достатність чи дефіцит соціальних благ у різних сферах життєдіяльності людей. Про це свідчать дані, вміщені в табл. 1.

Насамперед слід відзначити те, що дефіцит соціальних благ зменшився практично за всіма позиціями: найбільш суттєво поменшало людей, яким бракує необхідного: продуктів, одягу, меблів, медичної допомоги, а також можливості харчуватися відповідно до своїх смаків, добротного житла, сучасних економічних знань, можливості повноцінно проводити відпустку,

Таблиця 1

Відсоток громадян України, яким бракувало певних соціальних благ у 1995 та 2020 роках*