Мусульмани-іммігранти: причини переїзду до України та супутні проблеми (на матеріалах м. Києва)

У статті розглянуто питання міграції мусульман на територію України, з'ясовані причини переїзду та проаналізовано проблеми, з якими мусульмани-іноземці стикаються під час переїзду на територію України.

Було визначено, з яких країн мусульмани найчастіше переїжджають до України. Це громадяни країн колишнього Радянського Союзу (Азербайджану, Таджикистану, Узбекистану, Російської Федерації),^Північної Африки (Марокко, Лівану, Алжиру, Єгипту), Туреччини і країн Близького Сходу (Йорданії, Об'єднаних Арабських Еміратів, Кувейту, Сирії, Саудівської Аравії).

Було встановлено й проаналізовано причини обрання іноземцями-мусульманами України як держави для переїзду. Причинами для міграції виявились високий рівень, на думку мусульман, релігійної толерантності українських громадян; доступність вищої освіти через порівняно низькі ціни в університетах; мотивація у вигляді започаткування тут власної справи у зв'язку з простим процесом правового оформлення бізнесу. На кількох прикладах було доведено, що ряд мусульман, що приїжджали до України, першочергово задля здобуття вищої освіти, залишились тут на постійній основі, сформували родину й отримали громадянство.

Також були з'ясовані перешкоди, що виникають на шляху до зручного переїзду мусульман до України. По-перше, це перешкоди, пов'язані з бюрократичними процедурами (складність отримання посвідки на проживання, візи й громадянства України). По-друге, це перешкоди на суто побутовому рівні (неадаптованість українських міст й сіл до потреб мусульманської спільноти, відсутність мусульманських спільнот (джамаат), недостатня кількість мечетей, мусульманських навчальних закладів, закладів громадського харчування з халяль- ними продуктами тощо).

Ключові слова: мусульмани, іслам, міграція, Україна, Київ.

Мігрантська криза є однією з найактуальніших проблем сучасного світу. Україна, хоч і не є серед країн, куди мігранти найчастіше вимушено переїжджають, також відчула на собі вплив цієї кризи у вигляді збільшення кількості мігрантів. Серед них також є прибічники ісламу (особливо з-поміж іммігрантів з країн Північної Африки і Близького Сходу). Завдання держави, на нашу думку, полягає у створені для них відповідних умов для переїзду і життя в Україні. Завдання ж етнологів - дослідити проблему міграції мусульман до України на сучасному етапі шляхом контакт-інтерв'ю, визначивши їхню мотивацію переїзду до України та проаналізувавши проблеми, з якими вони стикаються.

Про мусульманських мігрантів України свого часу писали такі дослідники як О. Малинов- ська (турки-месхетинці) (Малиновська 2006, с. 138-147), А. Волинець (студенти-мусульмани м. Києва) (Волинець 2019, с. 158-161), Чалий П. (Чалий 1998, с. 2-12) та О. Піскун (міграційна політика української влади) (Піскун 1997, с. 4-7). На особливу увагу, на наше переконання, заслуговує дисертаційна робота В. Люльки, присвячена мусульманам-мігрантам в Україні у 1991-2019 рр. (Люлька 2020). Однак, на наш погляд, наявна історіографічна база є недостатньою і потребує подальшого дослідження.

З метою дослідження питання міграції мусульман до України протягом 2019-2020 рр. автором статті було проведено опитування 11 респондентів у м. Києві серед яких двоє чоловіків та дев'ять жінок, які сповідують іслам сунітської течії. Інформатори мали вік від 21 до 59 років та індивідуально надали інформацію під час інтерв'ю.

Згідно з відповідями респондентів, найчастіше до України прибувають громадяни країн колишнього Радянського Союзу (Азербайджану, Таджикистану, Узбекистану, Російської Федерації), Північної Африки (Марокко, Лівану, Алжиру, Єгипту), Туреччини і країн Близького Сходу (Йорданії, Об'єднаних Арабських Еміратів, Кувейту, Сирії, Саудівської Аравії). Слід відзначити, що інформатори окремо підкреслили значне збільшення чисельності кримських татар на території материкової України у зв'язку з анексією Автономної Республіки Крим Російською Федерацією (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 4, арк. 10; спр. 5, арк. 3; спр. 6, арк. 5).

Говорячи про причини вибору України як держави для переїзду, відповіді респондентів можна умовно поділити на 4 групи у залежності від мотивації.

Першою причиною переїзду є особисті симпатії до України. Так, респонденти особливо наголошували на тому, що громадяни України вирізняються віротерпимістю та повагою до мусульман (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 2, арк. 3; спр. 5, арк. 3; спр. 8, арк. 7; спр. 11, арк. 6), подекуди - навіть у порівнянні з мусульманськими країнами (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 3, арк. 3). Доречно буде у цьому контексті згадати слова однієї інформаторки: «...Узбекистан, в минулому це була мусульманська країна, але зараз там такі утиски, що навіть забороняють в деяких місцях, я чула, носити хустки, в школі ходити там, в мечеті не дозволяють збиратися. Тобто назвати мусульманською країною це складно, якщо там складніше, аніж тут, наприклад» (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 4, арк. 5). Відтак, перша мотивація переїзду до України є сприйняття її як толерантної країни.

Друга досить поширена причина міграції пов'язана з професійною діяльністю і здобуттям вищої освіти. Чимало респондентів підкреслили, що з кожним роком кількість іноземних студентів в Україні, які сповідують іслам, збільшується, оскільки українська вища освіта є доступною та якісною (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 3, арк. 7; спр. 4, арк. 5; спр. 7, арк. 10; спр. 10, арк. 8; спр. 11, арк. 7). Так, киянка Євгенія зазначила, що її знайомі мусульмани, а саме студенти-медики, які приїхали з Пакистану, обрали Україну, оскільки здобути тут вищу освіту дешевше, аніж у них на батьківщині (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 9, арк. 3). Одна з респонденток повідомила про те, що подекуди «наші університети не дуже хочуть їх (мусульманських студентів - М. С.) приймати» (аКЕк КНу імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 1, арк. 2).

Відповідно до інформації, отриманої під час інтерв'ю, можна також стверджувати, що часто мусульмани їдуть до України з метою професійного зростання, відкриваючи тут власну справу (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 4, арк. 5; спр. 8, арк. 6). Як зазначила респондентка на ім'я Даша: «Чоловіки-іноземці, по суті, сюди їдуть, щоб навчатися, або щоб відкривати бізнес, тому що відкрити бізнес в Україні - це як води попити, я вважаю, якщо у тебе є гроші» (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 7, арк. 10). Варто додати і слова мусульманки Маріанни, яка зазначила, що мусульмани спільно з українським урядом створюють проєкти, проводять конференції, організовують виставки та залучають бізнесменів з арабських країн, у різні способи сприяючи розвитку економічних відносин (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 8, арк. 6).

Доречно згадати особистий досвід інформатора Таріка, який приїхав в Україну як студент у 1995 році, згодом сформувався як фахівець і створив тут родину. Сьогодні він працює в Ісламському культурному центрі (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 10, арк. 9). Респондентка на ім'я Таква повідомила, що проживає в Україні з 2001 року разом зі своєю родиною, оскільки батька запросили сюди на роботу (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 11, арк. 2).

Третя причина зміни країни проживання - це вимушена міграція через депортацію або військові конфлікти. Так, інформатори зазначили, що багато їхніх знайомих обрали Україну як безпечну територію для проживання, оскільки на їхній батьківщині тривають воєнні сутички. Інформатор Віталій згадав про свого знайомого біженця з Афганістану (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 6, арк. 6), а респондентка Таква у загальних рисах окреслила нестабільну ситуацію у деяких арабських країнах, через що люди шукають безпеку за кордоном, зокрема в Україні (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 11, арк. 6). Слід згадати про особистий досвід однієї з опитаних нами мусульманок, а саме уродженки Російської Федерації, яка опинилися в Україні разом зі своєю сім'єю через вимушену депортацію з Туреччини, а до того залишила Російську Федерацію через агресивну політику держави по відношенню до мусульманського населення (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 2, арк. 3). Подробиць інформаторка не зазначила, однак інша мусульманка з опитаної нами групи повідомила, що влада Туреччини депортує іноземних громадян мусульманського віросповідання, зокрема з країн Центральної Азії та Російської Федерації у зв'язку з внутрішніми проблемами (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 3, арк. 3).

Четверта причина виїзду пов'язана з сімейно-шлюбними практиками. По-перше, частина респондентів повідомила про популярність практики одруження вихідців з мусульманських країн з українками, задля чого відбувається переїзд (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 10, арк. 11). Вже згадувана нами мусульманка Маріанна підкреслила, що її знайомий, араб за етнічним походженням, пишається тим, що його сини одружені з українками і його онуки мають слов'янські корені (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 8, арк. 5). Цікавим є й той факт, що подекуди жінки-українки не приймають іслам у шлюбі, формуючи у такий спосіб полікультурну родину (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 8, арк. 7). По-друге, за словами респондентів, мусульмани активно приїжджають сюди одружуватись, оскільки це дешевше. Відповідно до норм шаріату чоловік при одруженні повинен сплатити сім'ї дружини махр (майно, що надає майбутній чоловік своїй майбутній дружині при укладенні шлюбу) (Латигіна 2016, с. 228). Вартість махру варіюється в залежності від запитів сім'ї жінки, тому фінансово вигідніше чоловіку одружуватися в Україні, де йому не потрібно сплачувати махр, оскільки немусульмани не знаються на законах шаріату (АКЕК КНУ імені Т. Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 6, арк. 8).

Водночас варто згадати, що у ході інтерв'ю ми запитали інформаторів, з якими труднощами мусульмани-іноземці зіштовхуються при переїзді до України. Загалом проблеми можна поділити на дві основні групи - бюрократичні та соціально-побутові.

Переважна більшість респондентів особливо відзначила складність оформлення документів на території України з метою постійного або тимчасового проживання: «... недостатньо якоїсь карточки», «вид на проживання, посвідка», «посвідка на проживання», «велика бюрократія», «дуже складно візу зробити», «немає якогось документа, їм (іноземцям - М. С.) потрібно принести, перевезти» (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 1, арк. 6; спр. 3, арк. 7; спр. 4, арк. 7; спр. 2, арк. 5; спр. 6, арк. 8; спр. 8, арк. 9; спр. 11, арк. 7).

Серед відповідей інформаторів також прозвучало цікаве спостереження респондентки Ма- ріанни: «У мене є знайомий чоловік, то він, щоб залишитися в Україні, вже третій університет закінчує, тобто він увесь час студент!» (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 8, арк. 9). Респондентка Даша особливу увагу звернула на ставлення до мігрантів співробітників прикордонної служби в аеропорту: «В Україні одразу аеропорт, людей лякають. Вони вже вирішили, що там [на батьківщині - М. С.] жити не будуть, і приїхали сюди, і зразу починають до них якось: «Навіщо Ви сюди приїхали? Ви тут документи не зробите. Потрібна посвідка на проживання. Потрібна віза D, потрібна віза В» (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 7, арк. 27).

Наступні труднощі, з якими стикаються мусульмани-іноземці в Україні, пов'язані із соціально-побутовою сферою. Респонденти згадували про низький рівень інфраструктури, необхідної для мусульман, зокрема відсутність місць для молитви, спеціалізованих освітніх закладів, малу кількість мечетей (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 4, арк. 6). Дві респондентки відзначили, що інфраструктура великих міст певною мірою задовольняє потреби мусульман, однак у маленьких містах та селах мусульманам жити складно, оскільки відсутня мусульманська громада (джамаат) та халяльні продукти (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 2, арк. 3; спр. 3, арк. 4). Уродженка м. Сімферополь відзначила, що мусульмани часто зіштовхуються з проблемою пошуку житла (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 5, арк. 3).

Один з опитаних нами респондентів наголосив на тому, що не дивлячись на те, що Україна є надзвичайно комфортною для проживання на побутовому рівні, іноземці не можуть собі дозволити переїхати сюди через економічні обставини: «Тобто життя в Києві вимагає від однієї людини не менше 1000 доларів, щоб знімати квартиру, гідно жити і так далі, але водночас (держава - М.С.) не дає заробляти навіть 300 і 400 доларів» (АКЕК КНУ імені Тараса Шевченка, ф. 44, п. 5, спр. 10, арк. 8).

Міжнародна кон'юнктура останнього десятиліття (події Арабської Весни, громадянські війни в Ємені, Лівії, поява й розширення т зв. «Ісламської держави») актуалізували проблему біженців й мігрантів. За відсутності перевіреної й докладної статистики важко встановити точну кількість мусульман-мігрантів в Україні за останні роки. За словами респондентів їхня кількість помітно зросла за останні десять років. Також після проведення дослідження стало очевидним, що мусульмани з числа іммігрантів обирають Україну з різних причин, серед яких освіта, робота й власні симпатії до України. Нами було досліджено, з якими проблемами найчастіше стикаються мусульмани після переїзду до України (бюрократичні перешкоди й відсутність відповідної інфраструктури). Відтак, проведене нами дослідження відкрило ряд наявних проблем, які мають бути подолані владою у майбутні роки.