Психолого-педагогічний аспект гендерних стереотипів: ретроспективний аналіз

Размещено на http://allbest.ru

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка

Психолого-педагогічний аспект тендерних стереотипів: ретроспективний аналіз

Ільїна Ніна Михайлівна кандидат психологічних наук,

доцент кафедри педагогіки, психології,

соціальної роботи та менеджменту

Анотація

У статті представлені результати ретроспективного аналізу ролі гендерних стереотипів у багатьох сферах життєдіяльності, зокрема в педагогічній практиці, у сім'ї, у творчості. Охарактеризовано стереотипи, їх вплив на формування гендерної нерівності, дискримінації, що унеможливлює особистісне самовизначення, заважає людині зреалізувати свій творчій потенціал. Зазначено, що гендер як соціальний конструкт формується в процесі соціалізації суб'єкта, засвоюючись як комплекс стереотипів поведінки. З 'ясовано вплив гендерних стереотипів на представників різної статі, зокрема на здібних, обдарованих дітей дошкільного та шкільного віку.

Ключові слова: андрогінія, гендер, гендерні відмінності, гендерні стереотипи, маскулінність, фемінінність, здібності, обдарованість, ретроспекція.

Вступ

Постановка проблеми. Інтерес учених до гендерної проблематики пов'язаний, зокрема, з інтенсивністю жіночого руху, прагненням жінки егалітарності, зі спробою осмислити роль жінки в бурхливому сучасному світі. Специфіка гендерних стереотипів полягає в тому, що вони стосуються глибинних структур людської психіки. Передаючись із покоління в покоління, вони забезпечують усталені моделі поведінки як чоловікам, так і жінкам, залежно від гендерних відмінностей. Саме гендерні відмінності можуть бути особливо значущими у виявленні, реалізації й розвитку здібностей як найбільш індивідуалізованих проявів особистості. Проте через існування в суспільстві стійких гендерних стереотипів вони часто заважають зреалізуватися здібним, обдарованим дітям.

Мета статті: здійснити ретроспективний аналіз гендерних стереотипів, які спрямовують поведінку людини часто в хибне річище, далеке від реального життя, згубно впливають на процес навчання та виховання, зокрема здібних, обдарованих дітей.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні накопичено значний інформаційних масив з питання гендерних стереотипів. Проте увага дослідників концентрується здебільшого на стереотипах, які стосуються дорослих людей. Питання впливу цих стереотипів на здібних, обдарованих дітей потребує подальшого вивчення.

У зарубіжній психології найбільш ґрунтовно проблема гендерних стереотипів розроблена в працях Е. Маккобі і К. Джеклін, Г. Тешфелл, Л. Хей та ін. Переважна більшість досліджень про здібності обдарованих дітей і дорослих отримані в США. Найбільш відомими є лонгитюдні проєкти (Л. Термен, П. Торренс, Дж. Стенлі, К. Хеллер), в яких виокремлені суттєві відмінності в проявах обдарованості дітей, а також в їхніх академічних та професійних успіхах у дорослому віці. Це також праці Г. Бреслава, Д. Кімури, С. Кудінова, Н. Орешкіної, Л. Попової, Б. Хасана та ін. В Україні означене питання висвітлено в науковому доробку В. Агеєвої, Т. Говорун, О. Кікінеджі, І. Мунтян, О. Праченко, В. Романова, О. Цокур та ін.

В історичному аспекті дефініції «стать» і «гендер» розмежував американський професор психіатрії Роберт Столлер. Дефініція «стать» пов'язана з біологічними відмінностями між людьми, зумовленими генетичними особливостями, тобто стать - це біологічний статус особистості. Дефініція «ґендер» означає соціально-психологічний статус, формування якого відбувається під впливом різноманітних соціокультурних чинників. Поняття «стереотип» у науковий обіг у XX столітті ввів американський письменник Уолтер Ліппман, засновник концепції стереотипного мислення та поведінки. Соціальний стереотип він розумів як упорядковані, схематичні, детерміновані культурою «картинки світу» в голові людини, які заощаджують її зусилля і захищають ціннісні позиції та права».

Гендерні стереотипи - це поширене в суспільстві уявлення про особливості й поведінку чоловіків і жінок. Стереотипи поведінки жінки і чоловіка є своєрідними еталонами, які змушують оцінювати, чи відповідає конкретна людина цьому стереотипу, чи дотримується соціально -прийнятних зразків поведінки. Гендерні стереотипи є поєднанням життєвого досвіду та запозиченням ззовні, а саме: приклад батьків, який дитина засвоїла як норму; приклад оточуючих людей; продукти художньої та масової культури; ЗМІ.

Розрізняють кілька груп ґендерних стереотипів:

1) стереотип маскулінності-фемінінності. Маскулінність потрактовується як «активно-творча» характеристика особистості: позитивна, домінантна, раціональна. Фемінінність, навпаки: негативна, експресивна, залежна «пасивно-репродуктивна»;

2) стереотип розподілу сімейних та професійних ролей. Для жінки самою природою підготовлена роль домогосподарки, матері. Основне її заняття - господарство, діти. Вона - хранителька домашнього вогнища. Для чоловіка - роль керівника, бо саме він має управляти й створювати, забезпечувати сім'ю;

3) стереотип специфіки змісту праці. Жінка - виконавець, її праця, здебільшого має обслуговуючий характер (торгівля, охорона здоров'я, освіта). Чоловік - керівник, творець, його праця - інструментальна сфера.

Тендерні стереотипи міцно увійшли в сучасне суспільство. Традиційні патріархальні погляди на ролі чоловіків і жінок супроводжують увесь процес соціалізації дитини. Яскравим прикладом проникнення у наше повсякдення гендерних стереотипів є розподіл дитячого одягу за кольором, а іграшок - за призначенням (дівчаткам - ляльки, хлопчикам - машинки), згідно зі статтю. Засвоївши ґендерні стереотипи, людина починає грати ту чи іншу ґендерну роль. Тендерна роль - це сукупність соціальних стереотипів, норм та очікувань, що визначають особливості чоловічої і жіночої поведінки, загальноприйнятої у конкретному суспільстві чи культурі. Стереотип фіксації конкретної рольової функції за особистістю різної статі, часто спонукає до розвитку тендерних конфліктів. Доросла людина або сприймає свою гендерну роль або конфліктує з нею, обираючи певний життєвий сценарій.

Екскурс в історію питання показує, що тривалий час за норму бралося чоловіче життя, а жінок намагалися «сконструювати» з опертям на чоловічий матеріал. Такий підхід бере початок від наших праотців - Адама і Єви. Оскільки жінка схибила в Едемі, це є ознакою її проблемності, тобто жінка - це відхилення від норми. Здебільшого і психологи були орієнтовані на маскулінну модель розвитку (Е. Еріксон, Ж. Левер, Дж. Г. Мід, Ж. Піаже, З. Фройд та ін.). Як правило, маскулінність пов'язується з усвідомленням власної автономії (незалежність суджень, їх неупередженість, непідвладність почуттям, аналітичність, витривалість тощо). Для жінки характерні інші ознаки: відносність суджень, їх ситуаційна та емоційна обумовленість, поступливість, сором'язливість тощо. Відхилення жіночого розвитку від маскулінної моделі вважається відхиленням від норми, тому нездатність жінки відповідати їй розцінюється як нездатність до розвитку. Таке уявлення яскраво простежується в З. Фройда, коли він твердить про безсумнівну інтелектуальну неповноцінність більшості жінок з гальмуванням думки, необхідно обумовленим сексуальним придушенням [7]. У цьому контексті слід згадати книгу австрійського вченого Отто Вейнінгера «Стать і характер», в якій описуються специфічні психологічні характеристики жінок, що полярно протиставляються характеристикам чоловіків. Радянський генетик В. Геодакян у пом'якшеному варіанті, проте так само упереджено ставиться до жінки, позбавляючи її такої чесноти, як здатність до творчості. Він зазначає, що в процесі еволюції в зонах дискомфорту відбувся відбір у різних напрямах: у жіночої статі - на «адаптивність», «навчання», «виховання», а в чоловічої статі - на «винахідливість», «кмітливість», «винахідництво». Автор обґрунтовує своє твердження, наводячи такий приклад: у зоні дискомфорту від холоду жіночі особини фізіологічно адаптуються, нарощуючи шар підшкірного жиру, а чоловічі - поведінкові: або винайдуть шубу (вогонь, печеру), або загинуть. Отже, цього цілком достатньо, щоб виник психологічний статевий диморфізм: жіноча стать спеціалізувалася на адаптації до існуючих умов, а чоловіча стать - на пошуку нових шляхів для майбутнього. Тому чоловіча стать більш уразлива, а жіноча - більш стійка до небажаних впливів середовища (так і хочеться згадати рядки Некрасова про жінку: «коня на скаку остановит, в горящую избу войдет»). Із твердження В. Геодакяна напрошується логічний висновок - жінка апріорі нездатна до творчості. Не можемо погодитись з автором, оскільки життєва практика спростовує такі дискримінаційні судження, засвідчує їх категоричність та хибність. Як показує наше сьогодення, в зоні дискомфорту жінки не менш винахідливі й кмітливі, ніж чоловіки, а, можливо, й винахідливіші.

Незважаючи на живучість маскулінної моделі, поступово фокус досліджень у ХХ столітті змістився з ідеї абсолютизації маскулінності на вивчення впливу соціальних та культурних умов (зокрема статеворольових стереотипів оточення). Виокремився ряд концептуальних підходів, в яких учені намагаються адекватно пояснити відмінності між жінками і чоловіками. Наприклад, у межах біологічного підходу (X. Айзенк, В. Геодакян, С. Нолен-Хоекзема, М. Цукерман та ін.) ці відмінності пояснюються генетичними (домінантність й агресивність чоловіків) й гормональними (схильність жінок до депресії, тривожності й нейротизму) чинниками, будовою головного мозку, вродженими особливостями конституції, темпераментом, емоційністю тощо. Цікавою видається думка нідерландського лікаря, вченого - нейробіолога Д. Свааба. Він обстоює думку, що відмінність між статями є біологічно обґрунтованою. Ф. Александер і Гайнс його думку довели експериментально. У своїх дослідах учені пропонували мавпам ляльки, машинки та м'ячі. З'ясувалося, що самиці надавали перевагу лялькам, а самці гралися з машинками та м'ячами. Звідси робиться висновок: «Які іграшки ми обираємо залежить не від суспільного нав'язування, а від того, що запрограмоване в мозку, щоб підготуватися до своїх пізніших суспільних ролей - материнства в дівчаток і боротьби та радше технічних завдань у хлопчиків» [5, с. 88].

Соціокультурний підхід (Е. Іглі, А. Фейнгольд та ін.) базується на ідеї, що відмінності між статями формуються суспільством. Зокрема Е. Іглі, зазначає, щоб суспільство прийняло чоловіків і жінок, вони повинні поводити себе конгруентно до своєї гендерної ролі. Одні особистісні риси й характеристики поведінки є прийнятними для чоловіків, інші - для жінок.

Скільки б учені не ламали списи, обстоюючи свою позицію щодо наявності чи відсутності гендерних відмінностей, вони таки є. Погоджуємося з Н. Гешвінд (N. Geshwind, 1978), що існує мозок жіночій і мозок чоловічий, існують відмінності в психології обох статей, в їхньому сприйнятті світу тощо. Пригадаємо «Вишневий сад» А. Чехова. У другій дії п'єси молодий купець Лопахін не зумівши переконати Раневську вирубати вишневий сад заради збереження її маєтку, купує його. Лопахін - людина, яка зробила сама себе, придбавши маєток, де його батько і дід були рабами, має намір викорінити «недоладне, нещасливе життя» минулого, замінити вишневий сад на літні будиночки, де майбутні покоління «побачать нове життя». Мріючи про подібні перетворення, він постає в образі людини, яка сама є основою своєї активності, підтримуючи її: «Іноді, коли не спиться, я думаю: «Господи, ти дав нам величезні ліси, неосяжні поля, найглибші обрії, і, живучі тут, ми самі повинні б по-справжньому бути велетнями ...». Раневська перериває його, зауважуючи: «Вам знадобилися велетні ... вони тільки в казках добрі, а так вони лякають» [6]. Відмінність суджень про образ людини як про велетня засвідчує різні уявлення про способи людської поведінки, різні поняття про цінності життя. У цьому контексті пошлемося на Вірджинію Вульф, яка пише: «Очевидно, що цінності жінок дуже відрізняються від цінностей, котрі були створені іншою статтю» [8].

Американський соціальний психолог Г. Тешфелл вважає, що виникнення соціальних стереотипів, зокрема і гендерних, пов'язане із психологічними особливостями людської природи: схильністю категоризувати інших людей за неточними ознаками, що приводить до їх закріплення у свідомості. Дослідження Е. Маккобі і К. Джаклін, Дж. Манн і А. Ерхарда, С. Бем стали своєрідною революцією в психології і сприяли виникненню «нової психології статі». Проаналізувавши понад 1600 досліджень психологічних статевих відмінностей, Е. Маккобі і К. Джаклін дійшли висновку, що немає істотних фундаментальних вроджених відмінностей у психологічних особливостях чоловіків і жінок, ті відмінності, які є в маленьких дітей, недостатні, щоб обґрунтувати традиційну нерівність тендерних ролей. Хоча й досі у науковій літературі можна зустріти твердження про більш низький рівень здібностей у жінок, особливо інтелекту, порівняно з чоловіками, що і пояснює більш низький рівень професійних досягнень жінок у багатьох видах діяльності. Однак численні тематичні дослідження довели, що ця проблема є складною та багатогранною, що не має однозначного тлумачення, а потребує комплексного вивчення. дискримінація гендерний суспільство стереотип

Гендерні відмінності - це сукупність специфічних психологічних і фізіологічних особливостей чоловіків і жінок. Розрізняють кілька основних підходів до пояснення гендерних відмінностей. Згідно з біологічним підходом, ці відмінності еволюційно сформовані і біологічно закріплені: хлопчики відрізняються від дівчаток розмірами тіла, вагою, ростом, інтенсивністю обміну речовин, м'язовою силою, гормональними процесами тощо. Соціальний підхід основну причину вбачає в соціальному научінні, вихованні. Вважається, що дитина з раннього віку піддається навіюванню з боку оточення, що сприяє її ідентифікації відповідно до своєї біологічної статі. У межах традиційного підходу популярною є статево-рольова концепція гендеру. Її основна ідея: жінки переважно мають експресивні особистісні характеристика, а чоловіки - інструментальні.

Л. Виготський зазначав, що особливості вікової динаміки пов'язані з розбіжністю трьох ліній розвитку: загально-органічної, соціальної та статевої (гендерної). Найчастіше ігнорування цих ліній розвитку приводить до того, що дівчинка (майбутня жінка) починає стикатися з суперечливими гендерними стереотипами саме в суспільно обумовленій системі. Проте означені стереотипи стосуються не тільки жіночої статі.

Панування ґендерних стереотипів у суспільстві, звичайно, шкодить і чоловікам, і жінкам, бо як чоловікам, так і жінкам задаються певні рамки поведінки, які найчастіше далекі від реального життя. Гендерний шовінізм пронизує і процес виховання дитини, задаючи різні напрями розвитку дівчаток і хлопчиків. Психологи вважають, що діти у віці 3-4 років лише починають усвідомлювати свій гендер, стійкими такі уявлення стають лише до 6-7 років. Але в ранньому віці малюки стають суб'єктами реклами і тому приймають стереотипи про те, що в жінки, наприклад, має бути довге волосся, вона має бути одягнена в сукню. Через гендерні стереотипи в дівчаток не заохочують активність, допитливість, незалежність, схильність до ризику, дослідницьку поведінку тощо. Не менше проблем і в обдарованих хлопчиків, які виявляють «жіночі» риси. Наприклад, хлопчик, який прагне займатись у балетній школі або просто танцями для розвитку пластики, ризикує викликати на свою адресу обурення батька, який, швидше за все, буде незадоволений такими прагненнями сина. Виходить, що хлопчикам не можна виявляти свої бажання, почуття, бо це порушує стереотип маскулінності, внаслідок може розвинутися фемінофобія, тобто страх виглядати жіночним. Питання ґендерних стереотипів може стати дуже травматичним для хлопчиків, яким часто нагадують, що чоловіки не плачуть, їм не личить виявляти свої емоції. Традиційний підхід до чоловічої ролі сприяє тому, що формується відповідне уявлення: оскільки чоловік не повинен виявляти свої емоції, тому немає сенсу удосконалювати експресивні здібності та здатність розуміти емоції інших людей. Як правило, в них не розвинена емпатія, вони мало переймаються й дбають про почуття близьких, не прислухаються до себе. Стереотип підказує відповідну поведінку: справжній чоловік має бути жорстким, неупередженим, владним, справжнім «мачо», про вияв емоцій, почуттів взагалі не ідеться.

Дослідники дійшли висновку, що в батьків обдарованих дівчаток більше стереотипів, що викривлюють оцінку здібностей дочок і впливають на їх очікування успіху. Якщо в дівчинки є здібності до математики, то стереотипні переконання батьків полягають у тому, що рівень здібностей дочки не дозволить їй досягти значного успіху в цій галузі. Тоді батьки змушують дитину надто рано відмовитися від відповідного навчання. Американські дослідники з'ясували, батьки частіше схильні більше часу і коштів витрачати на освіту і розвиток обдарованих синів, ніж дочок. М. Мід описала «подвійний ланцюг очікування», що пов'язує хлопчиків і дівчаток: хлопчиків учать домагатись успіху, а дівчаток демонструвати, що вони не мають особливих домагань і зосереджені на домашніх проблемах і родині. Авторка зазначає, що в цьому сенсі особливо складно обдарованим дівчаткам. Щоб розвинути свої здібності, їм потрібна активність, потреба в пізнанні, самоствердження, готовність до успішної кар'єри, а в них культивують залежність, пасивність, уміння бути хорошою господинею. Часто прикладом для них є власні матері. У процесі соціалізації орієнтованість дівчаток на обслуговування сім'ї певною мірою зумовлює їхній майбутній занижений соціальний статус, що є основою «зникаючої обдарованості» дівчаток по мірі їх дорослішання.

Крім батьків, у формуванні тендерних стереотипів не останню роль відіграють вихователі. У дошкільних закладах продовжується прищеплення уявлень про чоловіче і жіноче: хлопчикам пропонують гратися в «чоловічі ігри» (війна, розвідка, шофери тощо), а дівчаткам - у жіночі (дочки-матері, перукарня, школа тощо); новорічні костюми - хлопчики-зайчики, а дівчатка - сніжинки, навпаки - не можна. Вихователь транслює, що «повинні» робити хлопчики, а що - дівчатка. Як правило, найбільш уразливими є дівчатка, бо від них вимагається бути слухняними, тихими і не дуже допитливими. Зрозуміло, що такі стереотипні підходи заважають індивідуальному розвитку дітей.

Традиція формування гендерних стереотипів продовжується далі, у процесі шкільного навчання. Педагоги не завжди усвідомлюють, що успіх навчання й виховання дітей багато в чому визначається тим, наскільки вони беруть до уваги індивідуальні відмінності дітей, у тому числі гендерні особливості й відмінності. Як правило, до дівчаток ставиться більше педагогічних вимог, ніж до хлопчиків, і ці вимоги істотно відрізняються. Дослідження і власні спостереження показують, що вчителі виховують різних хлопчиків і дівчаток, не підозрюючи, що не всі з них демонструють стереотипні якості свого гендеру. Дівчатка можуть бути маскулінні, а хлопчики - фемінінні. Наведемо яскравий приклад гендерних стереотипів: восьмирічна українка Вероніка Верем'юк повернулася з чемпіонату Європи з шахів, здобувши абсолютну перемогу: 9 перемог із 9 можливих і достроково виборола європейську шахову корону. Як зазначив її тренер, є стійким стереотипом, що дівчаток здебільшого рекомендують навчати танців, а хлопчиків - шахів.

Варто брати до уваги, що гендерні особливості існують через спеціалізацію великих півкуль головного мозку. Наприклад, відмінності у сприйнятті інформації виявляються в тому, що в хлопчиків домінує зорове сприйняття інформації (візуали), а в дівчаток - слухове (аудіали). Стосовно математичних здібностей, то перевага дівчаток здебільшого виявляється в завданнях на нумерацію й обчислення, тобто відносно легких стереотипних завданнях. Проте в інші періоди розвитку набагато частіше виявляється перевага хлопчиків і чоловіків. Наприклад, переможцями в математичних олімпіадах частіше бувають хлопчики, ніж дівчатка. Ось цю розбіжність і можна пояснити гендерними стереотипами, відмінностями в традиціях виховання хлопчиків і дівчаток, поширеного погляду на чоловічі й жіночі професії. Це приводить до того, що математика часто виявляється поза спрямованістю інтересів дівчаток. Хоча до закінчення школи дівчата вчяться краще, ніж хлопці з усіх предметів, включаючи математику, проте у вищому навчальному закладі молоді люди починають обганяти дівчат із математичних дисциплін. Існують чинники, які переконливо пояснюють появу гендерних відмінностей у математичних здібностях:

- математичні досягнення жіночій статі можуть здаватися непридатними для своєї гендерної ролі;

- у математичних здібностях жіночій статі може бракувати впевненості, тому вони не вбачають можливості зреалізуватися в цій галузі;

- дорослі нечасто намагаються залучити дівчат до вивчення математики;

- за межами школи дівчата рідко спираються на досвід у математичній сфері, вирішувати завдання в її контексті.

На жаль, у суспільстві відбувається доволі тривожна тенденція щодо орієнтування, що є «чоловічим» і що є «жіночим». Саме таке ставлення сприяє придушенню обдарованості, бо порушуються моделі поведінки, закладені біологічною природою людини, відповідно до її статі, що стосується і дитячої популяції. Отже, стереотипи за статевою ознакою особливо шкідливі для обдарованих дітей, оскільки здебільшого поєднують у собі властивості, характерні як для своєї, так і для протилежної статі (психологічна андрогінія). Пошлемося на К. Юнга, який ввів терміни Аніма і Анімус. На думку класика, саме в них виявляється андрогінна природа людей. Аніма - це частина жіночого в чоловікові, а Анімус - частина чоловічого у несвідомому жінки. Часто виявляється, що творчо продуктивні чоловіки мають «жіночі» риси (наприклад, інтроспективність, чутливість, яскраво виражені естетичні почуття), а жінки - «чоловічі» (незалежність самоствердження, честолюбство). Дослідники життя художників (Леонардо да Вінчі, П. Пікассо, С. Далі, З. Серебрякової та ін.) зазначають, що для творчості важлива андрогінія, набуття якої можливе, коли здебільшого хлопчик ідентифікує себе із матір'ю або іншими особистостями жіночої статі, які перебувають в оточенні майбутнього творця, а дівчатка - з батьком. Тому для досягнення успіхів у творчості в людині мають поєднуватися і взаємодоповнюватися обидва начала - чоловіче й жіноче. Проте необхідне і протиборство цих начал. Творчо обдарована андрогінна особистість поєднує чоловічу й жіночу стихії, що і є причиною творчого напруження, гендерного джерела творчої діяльності. Дорослі, що поєднали обидва ці аспекти, мають достатньо високий рівень самооцінки, усвідомлення своєї індивідуальності, що дає більше можливостей для реалізації себе як особистості. Їхнім характерам властиві такі риси, як відкритість, гнучкість, розрахунок на власні сили. Ні в біологічному, ні в психологічному сенсі не зустрічається чистої мужності чи жіночності. У кожної особистості спостерігається «суміш» біолого-психологічних ознак своєї і протилежної статі.

Отже, аналіз літературних джерел, що стосуються сфери тендерних відмінностей, дозволяє констатувати:

- під час навчання й виховання відбувається формування гендерних стереотипів, що стосуються зокрема, обдарованих, творчих дітей;

- творчі здібності, креативність у дівчаток і хлопчиків мають суттєві відмінності. Такі самі відмінності спостерігаються й у продуктах діяльності;

- реалізації обдарованості залежать від соціокультурного, зокрема й освітнього контексту.

Резюмуючи зазначимо, що питання гендерних відмінностей остаточно не з'ясоване. Проте подолавши гендерні стереотипи, батьки і педагоги можуть спрямувати дитячі обдарування, здібності у задане природою й мікросоціумом річище. Слід дивитися на своїх дітей не через призму гендерних стереотипів, установок, а враховувати їхню індивідуальність. Якщо донька полюбляє гратися з «хлопчачими» іграшками і бере участь у «хлопчачих» іграх - не забороняйте, не створюйте проблему. Якщо хлопчик любить лащитись до вас і часто плаче - не поспішайте засуджувати, можливо це є проявом творчої натури. Позбутися від цих особливостей через виховання можна, а ось створити непотрібні комплекси й шкідливі програми на майбутнє життя - це імовірно.

Життя засвідчує, що сучасне покоління батьків набагато більше цікавиться психологією, педагогікою, тому прагне виховувати дітей у новому форматі. І самі діти все частіше дають відсіч шкідливим батьківським настановам, стереотипам, у тому числі, й гендерним. Тому розвиток психології, педагогіки лише покращуватиме ситуацію з гендерними стереотипами у вихованні. Дитячий садок, школа також повинні давати дітям можливість розвивати свої індивідуальні здібності та інтереси, незалежно від статевої приналежності, успішно протистояти усталеним традиційним стандартам. Суспільство, передаючи ґендерні стереотипи з покоління в покоління, сприяє підтриманню гендерної нерівності, обмежує можливості людей для самореалізації, змушує грати традиційні ролі, вже не кажучи про нераціональне використання свого потенціалу.

Висновки

Таким чином, ретроспективний аналіз наукових джерел показав, що з одного боку, гендерні стереотипи допомагають людині адаптуватися в соціумі, спираючись на «образи в голові»; з іншого боку, негативно впливають на особистісне зростання, є бар'єром у розвитку індивідуальності. Тому для повноцінного розвитку та самореалізації, треба позбутися обмежень, сформованих гендерним стереотипом. Для цього слід вдаватися до психокорекції, щоб зменшити вплив стереотипів на життєдіяльність особистості.

Подальші перспективи дослідження проблеми гендерних стереотипів убачаємо у вивченні особливостей формування стереотипів у шкільному віці та розробленні корекційних програм.

Список використаної літератури

1. Довгань Н. О. Розвиток психологічної готовності вихователів дошкільних навчальних закладів до роботи з обдарованими дітьми : дис. ... канд. психол. Наук : 19.00.07. Київ, 2013. 161 с.

2. Ільїна Н. М., Мисник С. О., Рябко Ю. В. Гендерні стереотипи в трьох перспективах: від теорії до психологічної практики. Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка Педагогічні науки pedagogical sciences. 2023. Вип. 51. С. 109-115.

3. Ільїна Н. М. Психологія творчості та обдарованості : навч. посіб. 2-ге вид.

4. Моляко В. О. Творчий потенціал людини як психологічна проблема. Обдарована дитина. 2005. № 6. С. 2-9.

5. Свааб Д. Ми - це наш мозок. 2-е вид. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2018. 496 с.

6. Чехов А. П. Вишневий сад. URL: http://chehov-lit.ru/chehoY/text/vishnevyj-sad-3.htm.

7. Freud S. Three Essays on the Theory of Sexuality (1905). The Standard Edition of the Complete Psychological Works of S. Freud. L., 1961. V. 7.

8. Wolf. V. A. Room of One's Own. N. Y. P. 76.

Abstract

Psychological and pedagogical aspect of gender stereotypes: retrospective analysis

Ilina Nina

Candidate of Psychological Sciences (PhD), Associate Professor at the Department of Pedagogy, Psychology,

Social Work and Management

Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

Introduction. The interest of scientists in gender issues is connected, in particular, with the intensity of the women's movement, women's desire for egalitarianism, and an attempt to comprehend the role of women in the turbulent modern world. The specificity of gender stereotypes lies in the fact that they affect the deep structures of the human psyche. Passed down from generation to generation, they provide established patterns of behavior for both men and women, depending on gender differences. Gender differences can be particularly significant in the identification, realization and development of abilities as the most individualized manifestations of personality. However, due to the existence of persistent gender stereotypes in society, they often prevent capable, gifted children from realizing their potential.

The purpose is to conduct a retrospective analysis of gender stereotypes that direct human behavior, often in a wrong direction, far from real life, and have a detrimental effect on the process of education and upbringing, in particular of capable, gifted children.

Methods. The following theoretical methods and cognitive techniques have been used for achieving the purpose: analysis and generalization of scientific literature, comparison, synthesis, systematization and generalization of information.

Results. The article provides a retrospective analysis of the phenomenon of gender stereotypes from the standpoint of masculine, feminine, biological and socio-cultural approaches. The author shows their influence on human behavior, prejudice and discrimination against women, as well as certain difficulties that arise in overcoming gender stereotypes. The article highlights the problems of capable, gifted children due to gender stereotypes in society, where family and school play an important role. The author offers the recommendations for overcoming gender stereotypes.

Originality. The scientific novelty of the research results lies in the retrospective analysis of gender stereotypes, which mainly concern the adult population, as well as in the study of the impact of gender stereotypes on capable, gifted children.

Conclusion. A retrospective analysis of scientific sources has shown that, on the one hand, gender stereotypes help people to adapt in society based on «images in their heads»; on the other hand, they negatively affect personal growth and are a barrier to individual development. Therefore, for full-fledged development and self-realization, it is necessary to get rid of the limitations formed by the gender stereotype. To do this, psychocorrection should be used in order to reduce the impact of stereotypes on the individual's life.

We see further prospects for researching the problem of gender stereotypes in studying the peculiarities of stereotype formation at school age and developing correctional programs.

Key words: androgyny, gender, gender differences, gender stereotypes, masculinity, femininity, abilities, giftedness, retrospection.

References

1. Dovhan, N.O. (2013). Rozvytok psykholohichnoi hotovnosti vykhovateliv doshkilnykh navchalnykh zakladiv do roboty z obdarovanymy ditmy [Development of psychological readiness of preschool teachers to work with gifted children]. Candidate's thesis. Kyiv: NAPSU. [in Ukrainian].

2. Ilina, N., Mysnyk, S., & Riabko, Yu. (2023). Henderni stereotypy v trokh perspektyvakh: vid teorii do psykholohichnoi praktyky [Gender stereotypes in three prospects: from theory to psychological practice]. Pedahohichni nauky. - Pedagogical sciences, 51, 109-115. [in Ukrainian].

3. Ilina, N.M. (2020). Psykholohiia tvorchosti ta obdarovanosti [Psychology of creativity and giftedness]. Sumy: University book. [in Ukrainian].

4. Molyako, VO. (2005). Tvorchyi potentsial lyudyny yak psykholohichna problema [Creative potential of a person as a psychological problem]. Obdarovana dytyna - A gifted child, 6, 2-9. [in Ukrainian].

5. Swaab, D. (2018). My - tse nash mozok [We are our brains]. Kharkiv: Klub simeynoho dozvillya. [in Ukrainian].

6. Chekhov, A.P. Vyshnevyi sad [The cherry orchard]. URL: http://chehov-lit.ru/chehov/text/vishnevyj-sad-3.htm [in Ukrainian].

7. Freud, S. (1905). Three Essays on the Theory of Sexuality. The Standard Edition of the Complete Psychological Works of S. Freud. L. [in English].

8. Wolf. V A. Room of One's Own. N. Y. [in English].

Размещено на Allbest.ru