Аналіз системи захисту населення на прикладі проблематики утоплень в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності

Аналіз системи захисту населення на прикладі проблематики утоплень в сучасних умовах

Лоїк Василь Богданович канд. техн. наук, доцент,доцент кафедри цивільного захисту та комп'ютерного моделювання екогеофізичних процесів, Синельніков Олександр Дмитрович канд. техн. наук, ст. викладач кафедри цивільного захисту та комп'ютерного моделювання екогеофізичних процесів, Бабаджанова Ольга Федорівна канд.техн. наук, доцент, доцент кафедри цивільного захисту та комп'ютерного моделювання екогеофізичних процесів

Україна

Анотація

З розвитком цивілізації та змінами у формах функціонування громади тип, масштаби та рівень загроз змінювалися. В Україні безпека людей на водних об'єктах не забезпечується на належному рівні, в зв'язку з чим виникають загрози життю чи здоров'ю людей. Системи цивільного захисту виходять за межі національних кордонів. Європейський Союз і Північноатлантичний пакт присвячує багато уваги моделюванню системи захисту населення. ризик трагічний купання безпека

Розглянуто основні фактори ризику та типові причини нещасних випадків на воді в світі та Україні. Порівняння показників 26 країн ЄС за останні 10 років свідчить, що середній показник смертності від утоплення становив 1,8. Найнебезпечнішими місцями з точки зору ризику утоплень для людей є відкриті водойми (50% загиблих: з них 25% - в озерах, 21,3% - у річках і 3,7% - в морі). Проведений аналіз загибелі людей на воді в Україні показав, що найбільше трагічних випадків зафіксовано на необладнаних для купання місцях (близько 90%). Натомість на організованих пляжах біля річок, озер, прибережних ділянок морів випадків утоплення людей було значно менше. Окрім того встановлено, що смертність сільського населення в 2,1 раза вища, ніж міського. Розглянуто фактори ризиків, що дозволило сформулювати найбільш гострі проблеми, пов'язанні із забезпеченням безпеки людей на водних об'єктах.

Ключові слова: безпека людей, водні об'єкти, фактор ризику, смертність, утоплення.

Вступ

Безпека є одним з найбільш важливих потреб людини, і відчуття безпеки безпосередньо діє на організм людини та соціальних груп. Абсолютної безпеки не можна досягнути. Загрози безпеці мають складний взаємозв'язок.

Завжди існують загрози безпеці та ризик втрати життя чи здоров'я людей та майна в соціальному та індивідуальному вимірах. З розвитком цивілізації та змінами у формах функціонування громади тип, масштаби та рівень загроз змінювалися [1,2].

Ризики для безпеки можуть бути природного характеру або внаслідок діяльності людини. Найбільш критичним може бути стихійне лихо, яке може обернутися катастрофою, наслідки якої ставитимуть під загрозу життя та здоров'я великої кількості осіб, майна у великих розмірах. Допомога та захист у таких випадках можуть бути ефективними в разі застосування заходів у співпраці різних органів та установ, а також спеціалізованих служб та формувань, що відносяться до системи цивільного захисту [ 3].

Україна має багато кілометрів берегової лінії, що межує з Чорним та Азовським морями, розвинуту водну мережу, яка налічує більше 70 тисяч річок, озер, штучних водойм. Згідно статистики, колективні та індивідуальні випадки утоплення людей становлять понад 1,5 тисячі на рік. Тому безпека людей у акваторіях має важливе значення.

Системи цивільного захисту виходять за межі національних кордонів. Європейський Союз і Північноатлантичний пакт присвячує багато уваги моделюванню системи захисту населення. Стихійні лиха та техногенні аварії вимагають ефективних інструментів, методів, процедур та ресурсів [4, 5]. Ефективність захисту населення та інфраструктури пов'язана з підготовкою кадрових ресурсів, плануванням, оперативною та організаційною спроможністю захисних формувань. Збільшення технічних можливостей дозволяє краще аналізувати, прогнозувати та попереджати негативні події. Для України та ЄС було важливим підписання угоди про співпрацю між Службою ДСНС та Центром моніторингу та інформації Механізму цивільного захисту ЄС.

Україна з 2014 року пов'язана з ЄС. Система цивільного захисту України, створена після здобуття незалежності, перетворилася з «військової» на «цивільну» із завданням захисту населення від природних або техногенних катастроф, організації рятувальних операцій та ліквідації наслідків катастроф та аварій. Було здійснено низку проєктів щодо створення системи цивільного захисту, уточнення компетенції центральних та місцевих органів влади, вдосконалення управління процесами цивільного захисту та структури сил цивільного захисту, тощо. Стан ресурсів цивільного захисту, оснащення рятувальних оперативних підрозділів є недостатнім, лише система попередження та інформування громадськості про кризові ситуації вважається відносно надійною [6].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженнями проблематики безпеки людей на водних об'єктах займається ряд міжнародних організацій, такі як, ВООЗ, UNICEF, Eurosafe, які періодично займаються виданням статистичних звітів з метою привернення уваги громадськості до даної проблеми [7]. В напрямку безпеки людей та рятування на воді працювало багато вітчизняних і зарубіжних фахівців: Теляк Є., Давидов В.Ю., Демидов Ф.А., Зайченко А.З., Зенкович В.П. Куль І., Пронін Н. Леонтьєв О.К, Лопухін, В.Л. Мейелл М.,

Пеццін Д. Дж. та інші. Тому вивчення проблем небезпеки та порятунку на воді буде корисним як в якості складової вивчення основ безпеки, так і для вирішення завдання професійної підготовки рятувальників.

Постановка проблеми

В Україні з-поміж нещасних випадків, утоплення за кількістю жертв поступаються лише дорожньо-транспортним пригодам. Зважаючи на актуальність проблематики утоплень в сучасних умовах, проаналізуємо показники смертності від нещасних випадків на воді в різних куточках світу.

Смертність від утоплень в США. За період 2001-2020 рр. показник смертності внаслідок випадкових утоплень в США зменшився з 1,44 до 1,31 на 100 000 населення.

Найбільше нещасних випадків сталося на відкритих водоймах - 47,2% (включаючи падіння з плавучих транспортних засобів). Близько 16,3% людей втопилися у басейнах, 9,7% - у ваннах і ще 26,8% -у інших місцях. За гендерною ознакою зафіксовано такі показники: 52,7% чоловіків втопилися у відкритих водоймах, 14,3% - у басейнах і 5,7% - у ваннах; серед жінок кількість нещасних випадків у вищезазначених місцях розподілилася майже порівну (рис. 1).

Рис. 1 .Середньозважений відсотковий розподіл загиблих внаслідок утоплень у США за 2001-2020 рр.

Зазвичай близько 50% випадків утоплень серед дітей віком від 1 до 4 років мають місце в басейнах. Діти віком 5-19 років та дорослі віком 20-84 роки найчастіше гинуть внаслідок утоплення у природних водоймах (у відсотковому відношенні 50% та 54% відповідно). Немовлята віком до 1 року та особи старші 85 років найчастіше гинуть у ваннах (65% і 35%) [8].

Смертність від утоплень в Австралії. За останні 20 років показник смертності від утоплень в Австралії коливався від 1,65 до 1,14, демонструючи тенденцію до зниження. При цьому середньозважене значення становило 1,37 на 100 000 населення. Зауважимо, що близько 80% загиблих на воді - чоловіки.

Як і в США, найбільша кількість нещасних випадків з летальними наслідками спостерігалась на відкритих водоймах - понад 72%. Цікаво, що більшу частину з них становили нещасні випадки у прісних водоймах. У басейнах кількість загиблих становила майже 15% від загальної кількості, причому 38,6% із них - діти віком до 4 років. Близько 13% випадків утоплення із смертельними наслідками зафіксовано у ваннах. Понад 70% жертв - це немовлята та люди старші 75 років [9].

Смертність від утоплень в країнах Європейського союзу. Європейський Союз об'єднує країни із різним рівнем життя та економічного розвитку, відтак статистичні дані, що підлягають аналізу, різняться. Порівняння показників 26 країн ЄС за останні 10 років свідчить, що середній показник смертності від утоплення становив 1,8. Для різних країн цей показник значно варіюється і коливається від дуже низького (близько 0,2 - Нідерланди, Данія, Швеція) до надзвичайно високого (від 11,2- Латвія, Литва, Болгарія, Румунія, Естонія) [10].

Статистичні дані показників смертності Польщі за період з 2005 - 2020 рр. свідчать, що у Польщі середній коефіцієнт смертності за звітний період становив 2,2 на 100 000 населення. При цьому спостерігалась тенденція до його зниження. Смертність від утоплень чоловіків у Польщі, як і у інших країнах ЄС, майже в 4 рази перевищує жіночу (за 10 років вона зменшилась від 5 до 3,8 у чоловіків та від 1,2 до 0,8 у жінок відповідно).

Найнебезпечнішими для людей з точки зору ризику утоплень місцями є відкриті водойми (50% загиблих: з них 25% - в озерах, 21,3% - у річках і 3,7% - в морі). У басейнах частка загиблих становить лише 8% (цілком ймовірно, що причиною є менша кількість басейнів у Польщі, ніж, до прикладу, у США чи Австралії). Ще 13% смертей фіксують у резервуарах та інших закритих ємностях (в тому числі і у ваннах) [11 ].

Смертність від утоплень в Україні. В структурі смертності від нещасних випадків невиробничого характеру в Україні з 1991 року смертність від утоплення або занурення у воду коливається від 5,9% до 7,5% (від 2592 до 4247 осіб в абсолютних показниках). Таким чином, коефіцієнт смертності за роки незалежності України коливався від 8,5 до 5,5 на 100000 населення із середнім значенням близько 7,6 (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка смертності від утоплень за 2005-2020 рр. в різних країнах

Аналіз загибелі людей на воді в Україні показав, що найбільше трагічних випадків зафіксовано на необладнаних для купання місцях (близько 90%).

Натомість на організованих пляжах біля річок, озер, прибережних ділянок морів випадків утоплення людей було значно менше. Окрім того встановлено, що смертність сільського населення в 2,1 раза вища, ніж міського.

Виклад основного матеріалу

Необхідно зазначити, що у доповіді ВООЗ [12] одним із ключових аспектів зменшення травматизму на воді є підвищення рівня поінформованості громадськості щодо причин утоплення і привернення уваги до вразливості дітей. Деталізовану інформацію з досліджуваної проблеми у розрізі країн світу легко віднайти у відкритому доступі в мережі Internet. Натомість по Україні її недостатньо (зокрема, це стосується розподілу загиблих за статтю, місцем, часом). В той же час, рівень смертності від випадкових утоплень в Україні значно вищий, ніж у розвинутих країнах.

Щоб з'ясувати основні причини, що обумовлюють високі показники смертності, проаналізуємо основні фактори ризику: віковий, гендерний, економічний, кліматичний, географічний, фізіологічний фактори, а також фактор туризму та фактор вживання наркотичних речовин і алкоголю. Аналіз даних чинників наведемо в означеній послідовності.

Віковий фактор. У всьому світі найвищі показники утоплення припадають на дітей віком 1 -4 років. У 48 країнах для дітей віком від 1 до 14 років випадкові утоплення є однією із 5 основних причин смерті. Однією із вагомих груп ризику є також люди похилого віку (70 років і старші). Для таких людей контакт із водою становить небезпеку в поєднанні з наявними проблемами зі здоров'ям.

Гендерний фактор. Узагальнені показники смертності та травматизму серед чоловічого населення вдвічі перевищують аналогічні показники серед жінок. Це пояснюється більш ризикованою поведінкою чоловіків (наприклад, купанням в небезпечних місцях, нехтуванням нормами поведінки, вживанням алкоголю тощо).

Економічний фактор. Особливо значний вплив на безпеку на воді має цей фактор у країнах східної Європи, зокрема і в Україні, де відбувся стрімкий перехід до ринкової економіки. При цьому впровадження відповідних норм і стандартів відбувається із значним запізненням. Зокрема, серед заможного населення спостерігається тенденція до будівництва будинків із приватними басейнами, характерних вимог до облаштування яких у законодавстві детально не закріплено. Також підприємці, чий бізнес базується на організації відпочинку на воді, часто користуються недостатнім рівнем нормативно-правового регулювання заходів безпеки, внаслідок чого профілактика травматизму на приватних водоймах перебуває на незадовільному рівні.

Окрім того встановлено, що ризик травм або загибелі на воді для представників малозабезпечених верств населення майже в 11 разів вищий, ніж для заможних людей. Останнім часом зросла кількість випадків утоплення нелегальних мігрантів, що намагаються дістатися в Європу з Африки, нехтуючи при цьому абсолютно усіма правилами безпеки на воді.

Кліматичний фактор. Повені в країнах Європи доволі часто досягають глобальних масштабів і спричиняють загибель людей. Найчастіше небезпека загрожує етнічним меншинам, малозабезпеченим верствам населення і дітям.

У країнах південної Європи досить часто спостерігається аномальна спека, від якої велика кількість людей намагається врятуватись біля відкритих водойм. Тому щорічні піки смертності на воді фіксуються саме у літні місяці.

Географічний фактор. Цей фактор розглядається першочергово з точки зору доступу людей до водних об'єктів. Встановлено, що високим є ризик загинути внаслідок утоплення для дітей, які проживають поблизу водних об'єктів та осіб, що займаються промисловим виловом риби [ 12].

Цілком закономірним є також те, що найбільша смертність від випадкових утоплень в Україні спостерігається в регіонах з найбільшою кількістю водних об'єктів, зокрема на Поліссі. Так за останні роки найбільше людей загинуло в Рівненській області - 14,9 людини на 100000 населення, Чернігівській (12,2), Вінницькій (11,3), Волинській (10,7) областях [12].

Фізіологічний фактор. Аналіз спеціалізованих літературних джерел показує, що доволі часто нещасні випадки на воді трапляються внаслідок нападів епілепсії або судом. До прикладу, у Норвегії було проведено ряд досліджень, які довели, що ризик утоплення значно зростає, якщо люди страждають від серцевої аритмії або інших хвороб серця.

Фактор туризму. Безвізовий режим для країн Єврозони та недороговартісне авіасполучення сприяють активному розвитку туризму. Відповідно до статистичних даних понад 70% європейців відпочивають за кордоном. Підходи до безпеки у різних країнах світу суттєво різняться, що, своєю чергою, може наражати туристів на невідомі ризики. До прикладу, в прибережних районах Португалії, Іспанії, Італії? Туреччини понад 60% людей, що потрапляють у лікарні після інцидентів на воді, є іноземними туристами.

На сьогодні для України фактор туризму можна розглядати як малозначущий.

Фактор вживання наркотичних речовин та алкоголю. Науковці Фінляндії підрахували, що близько 63% випадків загибелі під час плавання на човнах та водному транспорті стається через зловживання алкоголем. Адже надмірне вживання алкогольних напоїв та/чи наркотичних речовин порушує координацію рухів і сповільнює мислення. Висока температура повітря та прямі сонячні промені суттєво посилюють дію алкоголю. Встановлено, що майже у половини людей, яким діагностували важкі травми хребта під час пірнання, було виявлено підвищений рівень алкоголю в крові. Зауважимо, що спиртні напої становлять небезпеку навіть для тих, хто їх не вживає. Так, щороку в Україні фіксують випадки зіткнення гідроциклів із плавцями, причому майже у 30% випадків вина лежить на водіях, що сідали у плавзасіб після вживання спиртного. Непоодинокі випадки, коли батьки під дією алкоголю залишали власних дітей без належного контролю, що надалі зумовлювало нещасні випадки. Оскільки питома кількість споживання алкоголю на одну людину в Україні є однією з найвищих в Європі, цей фактор є одним із найбільш значущих і характерних для наших реалій.

Висновки

Проведений аналіз забезпечення безпеки людей на водних об'єктах. Розглянуто фактори ризиків, що дозволило сформулювати найбільш гострі проблеми, пов'язанні із забезпеченням безпеки людей на водних об'єктах. Аналіз основних факторів ризику та типових причин нещасних випадків на воді є достатнім підґрунтям для розробки системи заходів профілактичної діяльності, яку доцільно розділити на декілька етапів.

Список використаних джерел

1. HG Brauch (2005) Security threats, challenges, vulnerability and risks. International security, peace, development and environment. Vol. 1.

2. Jaioszynski K. (2010) Charakterystyka wspoiczesnych zagrozen. Teoretyczne aspekty strategii bezpieczenstwa panstwa, Piock, s. 29.

3. D. Stevens, N. Vaughan-Williams (2014) Citizens and Security Threats: Issues, Perceptions and Consequences Beyond the National Frame. Published online by Cambridge University Press.

4. J Stanczyk (2011) Bezpieczenstwo jako jedna z podstawowych potrzeb cziowieka i grup spoiecznych. Studia Bezpieczenstwa Narodowego, s. 159-189.

5. R. Jakubczak, J. Flis. (2006) Bezpieczenstwo narodowe Polski w XXI wieku, Bellona, Warszawa, s. 15.

6. В. Костенко (2013) Модернізація національної системи цивільного захисту в контексті європейської інтеграції України. Управління державного та місцевого самоврядування. 4 (19), Дніпропетровськ, с.112-113.

7. Лоїк В.Б., Синельніков О.Д., Бабаджанова О.Ф. (2021) Розроблення системи заходів профілактичної діяльності для забезпечення безпеки людей на водних об'єктах. Міжнародний науковий журнал «Грааль науки». 10, с. 213-221.

8. Jiaquan Xu. (2014) Unintentional Drowning Deaths in the United States, 1999-2010. NCHS Data Brief. 149. p. 8.

9. Royal Life Saving National Drowning Report.

10. Drowning-related deaths in an enlarged European Union.

11. R. Halik, A. Poznanska, W. Seroka, B. Wojtyniak (2014) Accidental drownings in Poland in 2000-2012. Przegl Epidemiol, 68, p.493 -499.

12. Глобальна доповідь про утоплення: запобігти основним причинам смерті.

Размещено на Allbest.ru