Роль інституту волонетрства у соціальній роботі під час повномасштабного вторгнення Росії на територію України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський державний університет

РОЛЬ ІНСТИТУТУ ВОЛОНТЕРСТВА У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ

Шапошникова І.В. Докторка соціологічних наук, професорка,

декан факультету психології, історії та соціології

Вірт Ю.М. Аспірант, кафедра філософії,

соціології та соціальної роботи

м. Івано-Франківськ

Анотація

волонтерство соціальний суспільний самоорганізація

У дослідженні розкрито змістовні параметри українського волонтерства в умовах збройної російської агресії. Акцентовано, що на етапі повномасштабного вторгнення росії на територію України волонтерський рух в Україні став проявом зрілості громадянського суспільства, що доповнює функції державних органів, сприяє стабілізації і регулюванню суспільних відносин в умовах децентралізації. Розкрито роль та значущість волонтерського руху для формування основ процесів посилення потужностей соціальної самоорганізації та суспільної згуртованості громадян. Зазначено, що українське волонтерство набуло особливої актуальності та ознак життєво необхідного явища під час повномасштабного вторгнення, внаслідок його ролі у підтримці та наданні допомоги військовим, постраждалим, забезпеченні соціалізації вразливих груп. Авторами узагальнені історичні витоки сучасного волонтерства та виокремлені основні етапи активізації українського волонтерства протягом 2014-2022 рр. Визначено специфіку та основні тренди сучасного етапу розвитку українського волонтерства. Розкриті основні мотиви долучення осіб до волонтерської діяльності. Виявлено, що основу сучасного волонтерства зумовлюють такі прагнення особистості: бути причетним до чогось суспільно корисного та важливого й знайти однодумців; отримати новий досвід і нові досягнення внаслідок самостійності прийняття рішень чи в соціальній роботі парі з експертами; мати владу, визнання та впізнаваність. Обґрунтовано важливість використання можливостей сучасних ІКТ, цифрових, мережевих технологій для посилення дієвості українського волонтерського руху й залучення його ресурсів на потреби посилення обороноздатності країни, життєзабезпечення українського населення, що постраждало від збройної російської агресії, й подальшого повоєнного відновлення України. Запропоновано низку практичних заходів для посилення результативності волонтерства в Україні, зокрема щодо державної підтримки, професійного розвитку волонтерів, створення механізмів партнерства та підвищення свідомості суспільства. Зазначено, що волонтерство важливе явище для соціальної безпеки, економічного розвитку, підтримки вразливих груп населення та підвищення соціально-економічного добробуту в Україні.

Ключові слова: українське волонтерство; інститут волонтерства; соціальна робота; соціальна самоорганізація; суспільна згуртованість громадян; повномасштабне вторгнення; збройна російська агресія.

Annotation

THE ROLE OF THE VOLUNTEERING INSTITUTE IN SOCIAL WORK DURING THE FULL-SCALE INVASION OF RUSSIA ON THE TERRITORY OF UKRAINE

Iryna Shaposhnykova Doctor of Sociological Sciences, Professor, Dean at the Faculty of Psychology, History and Sociology, Kherson State University, Ivano-Frankivsk, Ukraine

Yuriy Virt Postgraduate Student, Department of Philosophy, Sociology and Social Work, Kherson State University, Ivano-Frankivsk, Ukraine

The study reveals the substantive parameters of Ukrainian volunteerism in the context of armed Russian aggression. It is emphasized that during the full-scale invasion of Ukraine by Russia, the volunteer movement in Ukraine became a manifestation of the maturity of civil society, complementing the functions of state bodies, facilitating stabilization, and regulating social relations in a decentralized environment. The role and significance of the volunteer movement in shaping the foundations for processes that enhance the capabilities of social self-organization and societal cohesion are discussed. It is noted that Ukrainian volunteerism has gained particular relevance and characteristics of a vitally necessary phenomenon during the full-scale invasion, due to its role in supporting and providing assistance to the military, victims, and facilitating the socialization of vulnerable groups. The authors summarize the historical origins of modern volunteerism and identify the main stages of activation of Ukrainian volunteerism during 20142022. The specifics and main trends of the current stage of Ukrainian volunteerism's development are defined. The primary motives for individuals to engage in volunteer activities are explored, which include: the desire to be part of something socially useful and important and to find like-minded individuals; to gain new experience and achievements through independent decision-making or in social work alongside experts; to have power, recognition, and notoriety The importance of utilizing modern ICT, digital, and network technologies to enhance the effectiveness of the Ukrainian volunteer movement and mobilize its resources for national defense needs, the sustenance of the Ukrainian population affected by armed Russian aggression, and further post-war recovery of Ukraine are justified. A series of practical measures to enhance the effectiveness of volunteering in Ukraine are proposed, particularly regarding state support, professional development of volunteers, creation of partnership mechanisms, and raising public awareness. It is pointed out that volunteering is an important phenomenon for social security, economic development, support of vulnerable population groups, and enhancement of socio-economic well-being in Ukraine. Key words: Ukrainian volunteerism; volunteerism institute; social work; social self-organization; societal cohesion; full-scale invasion; armed russian aggression.

ВСТУП

Воєнні конфлікти зазвичай породжують гострі соціальні проблеми, які вимагають негайного вирішення, та ставлять перед суспільством нові виклики, що не можуть бути подолані без масштабної мобілізації ресурсів на всіх рівнях. В умовах, коли традиційні механізми допомоги виявляються недостатньо ефективними або занадто повільними, вирішальною стає роль волонтерських організацій. Саме волонтерство впливає на соціальну роботу та у гнучкий спосіб дає змогу мінімізувати наслідки кризи на всіх її етапах.

Починаючи з лютого 2022 року, коли російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, українське суспільство стикнулось з безпрецедентними викликами. Величезна кількість цивільного населення зазнала впливу воєнних дій, що вимагало посилення гуманітарної допомоги, медичної підтримки, соціального захисту та психологічної підтримки. У цьому контексті, волонтерство виявилося одним з найбільш ефективних інструментів для забезпечення необхідної та своєчасної допомоги, адаптації до швидко змінюваних обставин і соціальної інтеграції постраждалих.

Наукова актуальність теми обумовлена необхідністю систематизації досвіду волонтерських організацій, який може бути використаний для формування стратегій соціальної роботи в умовах кризи, а також для розробки заходів мінімізації негативних наслідків можливих майбутніх конфліктів. Важливим аспектом є також вивчення механізмів волонтерства як засобу психологічної підтримки та соціальної адаптації, що сприяє швидшому відновленню постраждалих територій та поверненню до нормального життя цивільного населення та військових.

Це дослідження сприятиме поглибленню у розумінні таких ключових тем як: організація волонтерських ініціатив, їх взаємодія з різноманітними структурами соціального захисту, адаптація волонтерських проєктів до потреб внутрішньо переміщених осіб і біженців, та вплив волонтерства на соціальну стабілізацію в кризові періоди.

Враховуючи, що значення волонтерства не обмежується лише наданням безпосередньої допомоги, але й включає зміцнення соціального капіталу, формування громадської свідомості, і сприяння гнучкій адаптації суспільства до екстремальних умов, тож вагомого значення набуває саме теоретичне осмислення волонтерства як феномену та практичної діяльності у контексті його впливу на різні аспекти соціальної роботи в умовах воєнних дій.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну спричинило значні зміни в соціальних процесах в Україні, особливо у сфері волонтерства у соціальній роботі під час конфлікту, акцентуючи на його вплив на розвиток громадянського суспільства та можливостях цифрового сприяння волонтерській діяльності. Волонтерство як відповідь на соціальні потреби, що стало ключовим у підтримці військових і цивільних потреб під час війни розкриваються все активніше у наукових роботах українських дослідників. Зокрема, розкриття суті волонтерства та його варіанту - е-волонтерство, що дозволило розширити участь, та залучити тих, хто не може бути фізично присутнім під час допомоги висвітлені А. Котелевець та Ю. Мартинюк [1], Паньковою О. та Касперович О. [2], Руденко В. [3]. Волонтерство відображає значну зміну від норм обов'язку до активного громадянства, яке допомагає конструювати і переглядати соціальні норми і цінності за межами традиційних інституційних рамок, на що акцентують у своїх дослідженнях Бойчак О. та Маккернан Б. [4], Панькова О., Касперович О. та Іщенко О. [5], Драпушко Р, Ілюк О. [6], Бєспалова К. [7].

Незважаючи на наявність законодавчого підґрунтя волонтерської діяльності [8], на непослідовність правової основи в Україні, особливо стосовно індивідуального волонтерства для військової підтримки та необхідність адаптації законодавства для кращого захисту і легалізації волонтерських зусиль підкреслено Денисенко К., Кисельовим Д. та Борко І. [9]. Еволюція, сучасний стан та статус волонтерської діяльності, включаючи використання цифрових платформ (Facebook та Telegram), які кардинально змінили організацію волонтерської діяльності та стали важливими у забезпеченні колективної дії та підтримки для волонтерів та бенефіціарів висвітлюють у свої дослідженнях Ванюшина О. [10], Панькова О., Касперович О. [2].

Узагальнюючи основні наукові напрацювання згаданих та інших авторів, слід відмітити, що завдяки їхньому доробку, волонтерство в Україні виявилося динамічною і критично важливою складовою соціальної реакції на військовий конфлікт, значно впливаючи на структуру українського громадянського суспільства. Воно швидко адаптувалося до змінних потреб, використовуючи цифрові інновації для розширення своїх можливостей та ефективності. Разом з тим, триваючий конфлікт вимагає переоцінки правових засад волонтерської діяльності як соціального інституту для кращої підтримки та інтеграції волонтерських зусиль у національну стратегію реагування на соціальні виклики.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ

Мета даного наукового дослідження полягає в аналізі ролі інституту волонтерства у соціальній роботі в умовах повномасштабного вторгнення росії на територію України, з особливим акцентом на вивченні його впливу на мінімізацію гуманітарних наслідків конфлікту, адаптацію до кризових умов, та розвиток механізмів психологічної і соціальної підтримки постраждалих для підвищення резилієнтності суспільства у подібних кризових ситуаціях в майбутньому.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Методологія даного наукового дослідження розроблена з метою всебічного аналізу ролі волонтерства у соціальній роботі під час воєнного конфлікту на території України. Для забезпечення об'єктивності та наукової точності використовуються кілька методологічних підходів, що включають методи теоретичного аналізу (літературний огляд - для вивчення існуючих досліджень, статей, та теоретичних робіт, які описують волонтерство у контексті соціальної роботи, кризового менеджменту, та гуманітарних рефлексій на воєнні дії; теоретичне моделювання - задля розробки і аплікації теоретичних моделей для опису ролі волонтерства в соціальній стабілізації та відновленні), а також загальнонаукові методи наукового пізнання (аналізу та синтезу, узагальнення та систематизації).

РЕЗУЛЬТАТИ

Російське повномасштабне вторгнення в Україну становить серйозну загрозу не тільки для регіональної, але й для глобальної стабільності та безпеки, особливо впливаючи на Європу. Важливо, що протидія цій агресії та її наслідкам вимагає координації та мобілізації ресурсів на всіх рівнях, від місцевого до міжнародного. Важливим аспектом такої мобілізації є самоорганізація у межах громадянського суспільства, яка демонструє свою спроможність реагувати на термінові виклики, пов'язані з воєнними діями та необхідністю відбудови країни після конфлікту. Одним із яскравих прикладів таких ініціатив є значний розгортання волонтерської діяльності серед українців, що підкреслює роль громадянського суспільства як активного учасника соціальних змін в Україні.

Розкриваючи сутність даного поняття, слід визначити, що волонтерство - це не просто явище чи вид діяльності людини, а феномен, що проявляється у добровільній, некомерційній діяльності індивідів, спрямованій на допомогу іншим без очікування матеріальної вигоди. Цей соціальний інститут відіграє важливу роль у розвитку громад, зміцненні демократичних основ і відновленні справедливості в суспільстві. Волонтерство можна розглядати як певний місток між індивідуальними та колективними інтересами, де особистісне зростання та самореалізація особи відбувається через внесок у загальне благо.

Мета волонтерської діяльності за законодавством України полягає у розвитку «громадянської свідомості, патріотичного виховання, посилення суспільної згуртованості громадян України на основі загальнолюдських цінностей і національних традицій» [8].

До основних принципів волонтерської діяльності доцільно віднести: солідарність - діяльність волонтера спрямована на досягнення спільних цілей і не суперечить її принципам, добровільність - волонтер надає допомогу за власним бажанням у вибраному напрямі волонтерської діяльності.

Волонтерська діяльність не є новим явищем. її коріння сягає давніх часів, коли спільноти об'єднувались для спільного вирішення локальних проблем - від будівництва місць загального користування до допомоги у скрутні часи.

Волонтерство як суспільний рух зародилося на Заході, при цьому самаритяни були одними з перших, хто взяв на себе роль волонтерів, надаючи допомогу тим, хто цього потребував. Проте, сучасне волонтерство почало формуватись у XIX столітті з розвитком благодійних організацій у Європі та Північній Америці, де люди добровільно займалися розв'язанням соціальних проблем - бідності, освіти, здоров'я.

Інституційно, ідея повоєнного волонтерства виникла як результат зустрічі групи європейських діячів після Першої Світової війни у 1920 році. У спробах ліквідувати причини конфлікту та відновити ситуацію після війни, народилася Міжнародна Волонтерська Служба або «робочі табори». А вже у 1990 році на конференції у Парижі було прийнято Загальну декларацію волонтерів і визначено, що волонтерство є добровільною, активною, спільною чи особистою участю громадянина в житті людських співтовариств заради покращення якості життя, економічного та соціального розвитку [1].

Таким чином, витоками волонтерства є ідеали альтруїзму, тобто бажання робити добро іншим без очікування особистої вигоди. Це акт самовираження та прагнення до здійснення морального обов'язку.

Як засвідчують численні дослідження щодо суті волонтерства, починаючи від філософського погляду до практичної діяльності [1-5], волонтери виконують різноманітні функції: від прямої допомоги нужденним до участі у великомасштабних міжнародних проєктах. Важливим аспектом є також волонтерська адаптивність, оперативність і гнучкість, що забезпечують здатність швидко реагувати на суспільні зміни та кризи, надаючи ефективну допомогу там, де це найбільше потрібно у конкретний момент часу та за конкретних викликів чи обставин.

Волонтерство відіграє важливу роль у суспільстві, виконуючи кілька ключових функцій, які включають сприяння соціальній орієнтації, благодійності та неприбутковості. Ця діяльність характеризується високою мотивацією та суспільною корисністю, і провадиться волонтерами та волонтерськими організаціями, які виконують роботи та надають послуги громадянам, організаціям, та суспільству в цілому.

Насамперед, такою функцією є соціальна інтеграція. Завдяки цій функції волонтерство допомагає зміцнювати соціальні зв'язки, інтегруючи індивідів у спільноту та знижуючи соціальну ізоляцію.

Не менш вагомою є економічна функція волонтерства, яка проявляється через діяльність волонтерів, які часто заміщають або доповнюють роботу платних працівників, особливо у неурядових організаціях, що допомагає економити ресурси та направляти їх на інші важливі проєкти.

Волонтерство виконує у суспільстві також освітню роль, оскільки волонтерські програми надають учасникам можливість навчання та розвитку через практичний досвід, що сприяє підвищенню професійних навичок та особистісному зростанню.

У суспільних процесах волонтерство може забезпечувати адвокацію та громадянську активність. Волонтери часто виступають захисниками прав та інтересів менш захищених верств населення, сприяючи зміцненню громадянського суспільства та сприяють соціальній згуртованості.

Волонтерство дає змогу практикувати та розвивати свої соціальні навички, оскільки сприяє регулярним комунікаціям із групою людей зі спільними інтересами та тими, хто потребує допомоги. Отримавши такі комунікаційні та соціальні навички формується додаткова компетенція, що створює переваги для кар'єрного зростання та формування мережі друзів і розширення контактів [15].

Загально відомо що, волонтерство - це форма громадянської активності, яка базується на безкорисливості та бажанні допомагати оточуючим, а сам волонтер (voluntas (вільне волевиявлення) ^ лат. volo (бажання, намір) - це особа, яка добровільно віддає свій особистий час, енергію та навички для підтримки та допомоги іншим самотужки або через благодійні чи громадські ініціативи.

Люди, які стають волонтерами, зазвичай беруть участь у таких напрямах діяльності:

- допомозі людям з інвалідністю;

- безоплатній праці в громадських організаціях;

- роботі з дітьми та молоддю;

- участі в організації масових спортивних або культурних заходів;

- забезпеченню діяльності музеїв;

- правозахисній діяльності тощо.

На сьогодні, діяльність волонтерів поширилась також на біженців, постраждалих від збройної агресії, військових дій, військових злочинів.

У кожного, хто бажає стати волонтером, своя мотивація - бути причетним до конкретного соціального заходу і знайти однодумців («навички роботи в команді»), отримати досвід і нові досягнення («кар'єрне зростання та нові комунікаційні навички»), мати владу і визнання («самореалізація») [13-14].

Як соціальний інститут, волонтерство має організовану структуру, включаючи різноманітні НУО (неурядові організації), благодійні фонди, та ініціативні групи громадян. Ці організації створюють фундамент для систематичної волонтерської діяльності, координуючи проєкти, залучаючи ресурси та розподіляючи допомогу. Вони також відіграють ключову роль у формуванні політик, які сприяють розвитку волонтерства, забезпечуючи правове та організаційне підґрунтя для його діяльності.

Особливого сенсу для покращення роботи волонтерів мають переваги цифровізації, активне використання соціальних мереж, що додає волонтерському руху додаткової мобільності та оперативності у вирішенні конкретних запитів [1-2].

ДИСКУСІЯ ТА ВИСНОВКИ

Незважаючи на численні переваги, волонтерство стикається з викликами, такими як недостатнє фінансування, професіоналізація, і іноді низька мотивація учасників. Ці виклики можуть обмежувати ефективність волонтерських ініціатив та їх здатність до розширення. Перед волонтерством стоять задачі адаптації до змінюваних умов, залучення нових технологій для координації діяльності, та підвищення кваліфікації волонтерів для вирішення все більш складних задач. Зокрема, правові прогалини в організації та державній підтримці волонтерства, податкові нюанси стримують активізацію та повноцінну дієвість даного соціального інституту. Так, лише 5 тисяч українців зареєструвалися у Реєстрі волонтерів за підсумками 2023 року, хоча допомогою військовим, постраждалим та іншим вразливим категоріям осіб опікується значно більше коло осіб-волонтерів.

На сучасному етапі в Україні волонтерський рух відображає зрілість громадянського суспільства, допомагає доповнювати діяльність державних структур, та сприяє стабілізації та регулюванню суспільних відносин.

Волонтерство як соціальний інститут відіграє незамінну роль у сучасному світі. Його внесок у соціальний, економічний, та культурний розвиток суспільства є величезним.

Отже, волонтерство в Україні представляє собою гнучкий і ефективний інструмент внутрішньої соціальної самоорганізації. Цей механізм мобілізує та керує ресурсами для забезпечення здоров'я та життя громадян, а також для вирішення гострих соціально-економічних, безпекових та інших проблем у критичних ситуаціях та при форс-мажорних обставинах.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Kotelevets, A., & Martyniuk, Y (2023). e-Volunteering as a possibility of volunteer activities during the russianukrainian war. Scientific Journal of Polonia University, 56(1), 345-354. DOI: https://doi.org/10.23856/5648.

2. Pankova, O. V., & Kasperovych, O. Yu. (2022). Ukrainske volonterstvo v umovakh zbroinoi rosiiskoi ahresii: zmitsnennia potuzhnostei cherez zaluchennia resursiv tsyfrovizatsii, platformizatsii, IKT ta merezhevykh tekhnolohii [Ukrainian Volunteering under Conditions of Armed Russian Aggression: Strengthening Capacities through Digitalization, Platformization and the Involvement of ICT, Network Technologies]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu Economic Herald of Donbass, 2(68), 113-123. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2022-2(68)-113-123 [in Ukrainian].

3. Rudenko, V. S. (2023). Volonterstvo, yak providne yavyshche v protsesi zabezpechennia sotsialnoi bezpeky Ukrainy: evoliutsiia, znachennia, suchasnyi stan ta problematyka [Volunteering as a leading phenomenon in the process of providing social security in Ukraine: evolution, significance, current state and problems]. Ekonomika ta suspilstvo - Economy and society, 52. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-52-32 [in Ukrainian].

4. Boichak, O., & McKernan, B. (2024). Narratives of Volunteering and Social Change in Wartime Ukraine. Cultural Sociology, 18(1), 48-71. DOI: https://doi.org/10.1177/17499755221127877.

5. Pankova, O.V., Kasperovych, O.Iu., & Ishchenko, O.V. (2016). Rozvytok volonterskoi diialnosti v Ukraini yak proiav aktyvizatsii sotsialnykh resursiv hromadianskoho suspilstva: spetsyfika, problemy ta perspektyvy [The development of volunteering in Ukraine as a manifestation of the activation of social resources of civil society: specifics, problems and prospects]. Naukovyi zhurnal «Ukrainske suspilstvo». Ukr. Sotsium - Scientific journal «Ukrainian Society». Ukraine society, 2(57), 25-40. DOI: https://doi.org/10.15407/socium2016.02.025 [in Ukrainian].

6. Drapushko, R., & Iliuk, O. (2023). Formuvannia filosofii volonterskoho rukhu yak teoretychnoi osnovy osoblyvoho rozuminnia svobody [Formation of the philosophy of the volunteer movement as a theoretical basis for a special understanding of freedom]. Multyversum. Filosofskyi almanakh - Multiverse. Philosophical Almanac, 1(1), 40-56. DOI: https://doi.org/10.35423/2078-8142.2023.1.1.3 [in Ukrainian].

7. Biespalova, K.O. (2012). Motyvatsiini aspekty volonterstva: dosvid zakhidnykh krain [Motivational aspects of volunteering: experience of Western countries]. Visnyk NTUU «KPI». Politolohiia. Sotsiolohiia. Pravo - Bulletin of NTUU «KPI». Politology. Sociology. Law, 3 (15), 67-71 [in Ukrainian].

8. Pro volontersku diialnist. ZAKON UKRAINY vid 19 kvitnia 2011 roku № 3236-VI [About volunteering. LAW OF UKRAINE dated April 19, 2011 No. 3236-VI]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3236-17#Text [in Ukrainian].

9. Denysenko, K., Kyseliov, D., & Borko, I. (2023). Deiaki aspekty diialnosti volonteriv v umovakh voiennoho stanu [Some aspects of volunteers' activities under conditions of martial law]. Naukovyi visnyk Sivershchyny. Seriia: Pravo Scientific Herald of Sivershchyna. Series: Law, 2. DOI: https://doi.org/10.32755/sjlaw.2023.02.018 [in Ukrainian].

10. Vaniushyna, O.F. (2015). Volonterskyi rukh v Ukraini: evoliutsiia, suchasnyi stan ta status [Volunteer movement in Ukraine: evolution, current state and status]. Visnyk Natsionalnoho universytetu oborony Ukrainy -Bulletin of the National Defense University of Ukraine, 1 (44). Retrieved from https://moodle.znu.edu.ua/pluginfile.php?file=/625606/ mod_resource/content/1/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81 %D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20 %D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD.pdf [in Ukrainian].

11. Ofitsiinyi sait Ministerstvo sotsialnoi polityky Ukrainy [Official website of the Ministry of Social Policy of Ukraine]. Retrieved from http://surl.li/hhucn [in Ukrainian].

12. Lyshe 5 tysiach ukraintsiv zareiestruvalysia u Reiestri volonteriv. 26 chervnia 2023 r. [Only 5,000 Ukrainians registered in the Register of Volunteers. June 26, 2023]. Opendatabot - Opendatabot. Retrieved from https:// opendatabot.ua/analytics/real-volunteers [in Ukrainian].

13. Umanska, O. (n/d). Volonterstvo v Ukraini [Volunteering in Ukraine]. Retrieved from https://uwcfoundation. com/ua/blagotvoritelnost-v-ukraine/volonterstvo-v-ukraini [in Ukrainian].

14. Lebid, M. (04 Hrudnia 2019) Rozdumy pro volonterstvo. Vid motyvatsii - do realizatsii [Reflections on volunteering. From motivation to implementation]. Retrieved from https://zmist.pl.ua/blogs/rozdumi-pro-volonterstvovid-motivaciji-do-realizaciji [in Ukrainian].

15. 10 chudovykh perevah volonterstva [10 great benefits of volunteering] (01.09.2020). https://euprostir.org.ua/ practices/154255 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru