Статистичний аналіз тенденцій та перспектив демографічного старіння у містах

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Статистичний аналіз тенденцій та перспектив демографічного старіння у містах

Виноградова Марія Володимирівна аспірант економічного факультету

Науковий керівник:

Єріна Антоніна Михайлівна д-р. екон. наук., професор,

професор кафедри статистики,

інформаційно-аналітичних систем і демографії

Україна

Анотація

У статті визначено основні детермінанти прогресуючого демографічного старіння. Розглянуто сучасні тенденції демографічного розвитку країн світу, що сприймаються як загрози для досягнення цілей сталого розвитку у довгостроковій перспективі у контексті швидкої урбанізації. Визначено основні соціально-економічні виклики демографічного старіння, а також роль планування міст у подоланні негативних наслідків даного процесу.

Ключові слова: старіння населення, демографічних перехід, статево-вікова структура, урбанізація, цілі сталого розвитку.

Вступ

Постановка проблеми та обґрунтування її актуальності. Старіння населення та урбанізація - демографічні процеси, наслідки яких мають довгостроковий вплив на стійке економічне зростання та соціальний розвиток. Прогресуюче демографічне старіння є відмінною рисою сучасної демографічної реальності.

Даний процес характеризується збільшенням частки людей похилого віку у загальній чисельності населення та відповідно скороченням часток дітей і підлітків та осіб працездатного віку, що у свою чергу зумовлює процес поступальних зрушень у соціально-демографічних структурах суспільства. Проблема старіння населення найбільш гостро проявляється в розвинених країнах. В даній групі країн сумарний коефіцієнт народжуваності є меншим за необхідне мінімальне значення на рівні 2,15 для простого заміщення поколінь. Іншою «демографічною тенденцією» є урбанізація - зростання значення міст у розвитку суспільства. Згідно з прогнозами ООН, до 2050 року частка міського населення зросте до двох третіх від загальної чисельності населення країн світу.

Оскільки столичні міста відіграють важливу роль в соціально-економічному житті країни, виникає потреба в огляді наукової дискусії провідних вчених світу щодо дослідження причин, перебігу та наслідків демографічного старіння, а також узагальнення статистичних методів для аналізу особливостей даного процесу в мегаполісах.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Демографічне старіння є однією з найактуальніших тем досліджень і активно розроблюваних у зарубіжній та вітчизняній науковій літературі. Аналітично-дослідницькі роботи присвячено проблемам відтворення населення, характеристиці особливостей перебігу старіння населення та його перспектив, розгляду викликів для соціального та економічного розвитку, що їх зумовлює демографічне старіння.

Серед вітчизняних науковців, які вивчають імперативи демографічного старіння варто відзначити С. Ю. Аксьонову, Б. О. Крімера, Ш. О. Курило, Е. М. Лібанову, С. В. Полякову, В. С. Стешенко, Л. Г. Ткаченко, О. М. Гладуна, З. О. Пальян, О. М. Романуху. У монографії «Населення України. Імперативи демографічного старіння» представлено результати дослідження стану здоров'я та якості життя осіб літнього віку в Україні, досліджено взаємозв'язок соціально-економічних наслідків зумовлених цим процесом [1]. У роботі здійснено аналіз перебігу та перспектив розвитку демографічного старіння. демографічний старіння україна населення

За допомогою побудови статево-вікових пірамід здійснено аналіз динаміки змін статево-вікової структури населення України в часі та порівняння рівнів постаріння між міською та сільською місцевостями в цілому та окремими областями. Розрахунки фактичних коефіцієнтів старіння населення, а також прогнозування контингенту літніх чоловіків та жінок в Україні, що виконано за середнім варіантом демографічного прогнозу на період до 2050 року науковцями, дають можливість оцінити перебіг та перспективи розвитку демографічних процесів у країні.

У статті «Народжуваність, смертність, міграція та сценарії зміни чисельності населення для 195 країн і територій за період 2017-2100 рр.» здійснено прогноз чисельності населення за стандартним когортно - компонентним методом прогнозування [2]. Даний підхід включає наступні факторні змінні: чисельність населення за віком і статтю за 2017 рік, співвідношення статей при народженні, а також прогнозні оцінки вікових коефіцієнтів народжуваності та смертності, сальдо міграції. У статті розроблено статистичну модель випадкового блукання (time-series random walk function) для прогнозування загального коефіцієнту плідності як результативної ознаки, що залежить від рівня освіти жінок та рівня забезпечення засобами контрацепції. Прогнозування вікових коефіцієнтів смертності здійснено за допомогою інтегрованої моделі авторегресії-ковзної середньої (ARIMA).

Ряд робіт присвячено аналізу впливу демографічного старіння на соціально-економічний розвиток країн. Так, питанню економічного зростання в умовах прогресуючого старіння населення присвячено роботи іноземних дослідників: Дж. Мароіс, А. Беланжер, В. Лутц [3]. У статті статистичне оцінювання рівня демографічного навантаження здійснено трьома відносними індикаторами: загальним демографічним навантаження (age-dependency ratio), навантаження робочої сили (labor-force dependency ratio), а також зваженим на продуктивність праці рівнем навантаження робочої сили (productivity-weighted labor-force dependency ratio). Науковий інтерес представляє сценарний підхід до статистичного оцінювання перебігу демографічного старіння в країнах - членах ЄС. Досліджувані варіанти розвитку демографічних процесів базуються на очікуваній зміні рівня демографічного старіння, статево-вікової структури населення, рівня залучення робочої сили, інтенсивності міграційних потоків, а також освітньо-кваліфікаційною структури ринку праці.

К. Нерліч та Дж. Щрот дослідили макроекономічні та фіскальні наслідки, зумовлені старінням населення в зоні євро та розглянули, як реформування пенсійної системи може допомогти вирішити сучасні виклики демографічного старіння [4]. У статті здійснено прогнозування трудоактивного населення за віковими групами за допомогою моделі поколінь, що перетинаються (Overlapping generations model), яку розроблено Д. Баксом та Ц. Мункачі [5]. Модель враховує також зміни в статево-віковій структурі населення, зумовлені скороченням рівня народжуваності та зростанням середньої очікуваної тривалості життя, які у свою чергу впливають на пропозицію робочої сили, рівень споживання, розмір державного боргу тощо.

Вплив демографічного переходу на економічне зростання країни присвячено роботу К. Отцу та К. Шибайами [6]. У статті проаналізовано післявоєнне відновлення економіки Японії за допомогою неокласичної моделі економічного зростання, що включає фактор демографічного переходу. Механізм дії факторів економічного зростання досліджується через індекс багатофакторної продуктивності і систему виробничих функцій.

Низку зарубіжних публікацій останніх років присвячено деяким аспектам адаптації економік країн до прогресуючого демографічного старіння [7]. Дослідники у статті «Старіння та скорочення чисельності населення: виклики для сталого розвитку в епоху урбанізації» розглянули взаємозв'язок демографічного старіння, скорочення чисельності населення та урбанізації. Кореляційне поле ілюструє вплив частки міського населення на рівень народжуваності. У статті визначено також пріоритетні напрями соціальної політики та зосереджено увагу на стратегіях, необхідних для досягнення цілей сталого розвитку з огляду на домінуючі демографічні процеси на планеті: демографічне старіння та урбанізація.

Варто зазначити, що переважна кількість досліджень зосереджена на вивченні старіння населення на рівні країн або груп країн чи у світі в цілому, при цьому специфіка даного явища в умовах формування міст-метрополій та активізації урбанізаційних процесів здебільшого залишається поза межами наукових досліджень. Разом з тим серед вітчизняних робіт варто виділити роботу Курило І. О. У статті «Демографічне старіння у столиці України, його особливості та сучасні виклики» науковиця здійснила комплексний аналіз сучасних характеристик старіння населення міста Києва [8]. Розрахунок індикатора рівня постаріння за проспективним віком для киян, міського населення України в цілому та міського населення Київської області у розрізі статі дає можливість оцінити відмінності у перебігу старіння населення в Києві та решти міського населення країни.

Буріан Дж., Зіммерманова Дж., Маску К. розглянули проблему адаптації соціально-економічної політики до сучасних викликів демографічного старіння, зокрема питанню розвитку міст для старіючого суспільства [9]. Основною метою даного дослідження є аналіз старіння населення та його економічних аспектів. Застосовано модель Urban Planner для визначення придатних місць в області для відкриття нових закладів соціального обслуговування. Вибір місцевості розраховано відповідно до встановлених ваг між трьома групами факторів: екологічними, соціальними та економічними. Значення ваг для кожного фактору розраховано методом аналізу ієрархій.

Дослідженню процесу відтворення населення та проблемі сталого розвитку в умовах демографічного старіння присвячено також чимало праць урядових міжнародних організацій таких, як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Організація об'єднаних націй (ООН), Європейський Союз (ЄС) тощо. Серед сучасних зарубіжних досліджень виділимо комплексну роботу з проблем демографічного старіння в містах світу, в якій висвітлено тенденції старіння у великих містах розвинутих країн, а також роль міст щодо розробки соціально-економічної політики у відповідь на виклики демографічного старіння [10] фахівцями Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Методологія дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність загальнонаукових методів, а саме: методи дедукції, синтезу, індукції використано у екстраполюванні загальносвітових демографічних тенденцій на групи країн та території, застосовано метод абстрагування для виокремлення основних демографічних процесів та метод узагальнення та формулювання загальносвітових демографічних тенденцій. Під час дослідження сучасного стану демографічного старіння, а також тенденцій розвитку даного процесу використано ряд методів статистичного аналізу, зокрема порівняльного аналізу, агрегування, відносних величин.

Мета статті. Головною метою статті є теоретичне узагальнення напрямів статистичного аналізу перебігу та перспектив демографічного старіння у великих містах.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні у багатьох регіонах світу спостерігаємо прогресуюче старіння вікової структури, що разом із зниженням рівня народжуваності, призводить до поступового скорочення чисельності населення. Так, частка осіб у віці старше 65 років зростає швидшими темпами, ніж інші вікові групи у всьому світі. Відповідно до дослідження ООН, у 2050 році населення літнього віку (65+ років) складатиме 16% від загальної чисельності населення Земної кулі порівняно з 9,4% у 2022 році [11]. До 2050 року кожна четверта особа, що мешкає в Європі та Північній Америці, буде у віці 65 років і старше. У 2018 році вперше в історії чисельність вікової групи 65+ перевищила кількість дітей у віці до 5 років. За прогнозами міжнародної організації, чисельність населення у віці 80 років і старше збільшиться майже втричі протягом 2019-2050 рр.: з 143 млн до 426 млн відповідно. Рівень постаріння населення відрізняється між країнами, що зумовлено соціально-економічним розвитком. Проблема старіння населення найбільш гостро проявляється в розвинених країнах (рис. 1). Так, станом на 2020 рік коефіцієнт демографічного старіння у країнах з високим рівнем доходів (за класифікацією Світового Банку [12]) складав 18,6%, що у 2 рази більше за загальносвітове значення. У цілому спостерігаємо поступове зростання частки осіб віком 65+ у загальній чисельності серед усіх груп країн та у світі в цілому за період 1960-2020 рр..

Процес демографічного старіння обумовлений зростанням середньої очікуваної тривалості життя, насамперед, у старших вікових групах, порівняно низьким рівнем народжуваності та внутрішніми і зовнішніми міграційними процесами.

Подовження середньої очікуваної тривалості життя протягом останнього століття стало результатом підвищення стандартів життя, поліпшення загального стану здоров'я. Протягом ХХ ст. відбулося найбільше скорочення рівня смертності за всю історію людства за рахунок покращення медичного обслуговування, винайдення ефективних фармацевтичних препаратів та нових методів лікування, вдосконалення гігієни, поліпшення харчування.

Рис. 1. Динаміка коефіцієнту демографічного старіння груп країн за рівнем доходу за період 1960-2020 рр.

Дані сформовано автором на основі [13]

За оцінками ООН, середня очікувана тривалість життя у світі зросла протягом 1950-2020 рр. на 25,3 роки або щороку у середньому на 0,6% [11]. Проте рівень смертності, отже, і середня очікувана тривалість життя варіюється серед країн світу і залежить від соціально-економічних факторів певного регіону, тому варто розглядати даний показник з урахуванням рівня економічного розвитку певної країни та статево-вікової структури її населення.

Найбільше зростання середньої очікуваної тривалості життя відбулося в країнах Азії, що зумовлено, насамперед, внеском розвинених країн регіону у динаміку даного показника. Так, насьогодні люди, які народилися в Японії та Сінгапурі, можуть прожити в середньому до 84 років. Північна Америка та Європа характеризуються найнижчим зростанням тривалості життя, що спричинено порівняно більш старою вікової структурою населення країни та поступовим вичерпанням потенціалу до подальшого демографічного старіння.

Третьою детермінантою демографічного старіння є міграційні процеси. Міграція відіграє вагому роль у системі міжнародного перерозподілу робочої сили, чисельність працездатного населення в межах певної країни. Інтенсивне переміщення населення відбувається між державами Північної та Латинської Америки, Європи, Азії та Африки.

Одночасно відбуваються зміни в показниках народжуваності. Наразі коефіцієнт народжуваності наближений до рівня 2,1 або навіть нижчий за мінімальне значення простого заміщення поколінь в усіх регіонах світу, окрім Африки. Даний показник, за прогнозами ООН, буде і надалі скорочуватися, що спричинить депопуляцію, яка характеризується скороченням і частковим виродження чисельності населення. Такому населенню притаманний ультрасучасний характер відтворення - етап демографічної зрілості. Тому сучасний етап демографічного переходу завершується не стабілізацією, а скороченням чисельності населення, поглибленням його старіння.

Важливо також дослідити роль урбанізації на сучасному етапі демографічного переходу та особливості старіння міського населення. Урбанізація відіграє важливу роль у формуванні соціально-економічних профілів країн, оскільки це багатовимірний процес, пов'язаний із зростанням рівнів доходів, розширенням доступу до робочих місць, покращенням системи охорони здоров'я та освіти, а також змінами у культурних та ціннісних орієнтирах суспільства [14]. Хоча зростання значення міст у розвитку суспільства спочатку призводить до зростання тривалості життя як закономірний наслідок поліпшення загального стану здоров'я та зниження смертності від інфекційних та серцево-судинних захворювань, одночасно це призводить до зниження сумарного коефіцієнту народжуваності, що пов'язано із більш високим рівнем зайнятості та здобуття освіти серед жінок, зростанням доступу до контрацепції.

Існують відмінності у взаємозв'язку між рівнем народжуваності та часткою міського населення між групами країн (рис. 2).

Рівень народжуваності скорочується при зростанні рівня доходів. У групі країн з виском рівнем доходу сумарний коефіцієнт народжуваності не залежить від змін у чисельності міського населення країни. Натомість країни з низьким рівнем доходу характеризуються різким зниженням рівня народжуваності із зростанням урбанізації.

Народження дітей підвищує вартість життя та накладає обмеження на кар'єрне зростання жінок. Варто зазначити, що відмінності між країнами також пояснюються різними методологічними підходами збору даних та розрахунку індикаторів, а також з безліччю регіональних специфічних факторів, які, у свою чергу, впливають на зміну показників народжуваності.

Рис. 2. Сумарний коефіцієнт народжуваності та рівень урбанізації в країнах світу за рівнем доходу у 2019 році

Дані сформовано автором на основі [13]

Старіння у містах - це окрема сфера дослідження демографічного старіння. У дослідженні ОЕСР [10], визначено, що тенденції старіння у метрополіях та відділених від міст невеликих населених пунктів відрізняються. У великих міських районах частка осіб похилого віку зростає швидше, ніж загальна чисельність населення.

Також зазначено, що порівняно молоді метрополії з меншим відсотком літніх осіб у загальній чисельності населення старіють швидше.

Дана відмінність у розвитку демографічних процесів зумовлює постановку наступного питання, чи існує знана різниця у проблемах, з якими стикається літнє населення міських та сільських поселень?

Багато дослідників вивчали відмінності між міськими та сільськими територіальними громадами без прив'язки до викликів прогресуючого демографічного старіння [15, 16].

Наприклад, вони визначили, що в країнах з низьким рівнем економічного розвитку міські райони мають перевагу на сільськими за структурою доходів, рівнем зайнятості та освіти. У країнах з високим рівнем економічного розвитку ці відмінності нівелюються.

Що стосується демографічного старіння, то чим вища густота населення на певній території, тим більший доступ осіб похилого віку до соціальних послуг.

Проте варто зазначити, що з часом умови життя покращуються і в сільських поселеннях, зокрема в приміських зонах. У цілому порівняння рівня життя літнього населення у міській та сільській місцевості свідчить про переваги життя у містах.

Поточна демографічна ситуація, спричинена прогресуючим старінням населення, генерує ряд проблем соціально-економічного, медичного та гуманітарного характеру, що стосуються задоволення конкретних проблем літнього населення.

Визначимо основні напрями впливу старіння населення на економічне зростання та соціальний розвиток країни:

- Скорочення пропозиції праці внаслідок зрушень у віковій структурі населення - зменшення частки осіб працездатного віку призводить до зростання загального демографічного навантаження.

- Скорочення суми загальних заощаджень в економіці, що пов'язано із порівняно меншою схильність до заощаджень людей похилого віку - зменшення вільного капіталу для інвестування призводить до уповільнення економічного зростання.

- Зміна моделі споживання та скорочення споживчих витрат, що впливає на рівень цін на товари та послуги, а також на темпи інфляції. Відповідно до дослідження МВФ [12], процес старіння населення супроводжується дефляцією, зумовленої скороченням сукупного попиту; при цьому монетарна політика стає менш ефективною, оскільки попит літніх людей є менш чутливим від зміни відсоткової ставки.

- Зростання витрат на пенсійне забезпечення, соціальний захист та охорону здоров'я, що в сукупності зі скороченням бази нарахування страхових внесків створює суттєве навантаження на бюджет країни; це може привести до зростання відношення державного боргу до ВВП і нестійкості бюджету. Відповідно до розрахунків ОЕСР [17], за відсутності змін у бюджетній політиці старіння населення може призвести до збільшення відношення державного

боргу до ВВП в середньому до 180% в країнах з розвиненою економікою і до 130% ВВП - в країнах з економікою, що розвивається протягом наступних трьох десятиліть.

Таким чином, демографічне старіння створює виклики щодо забезпечення сталого та стійкого економічного зростання та соціального розвитку країн. По-перше, люди похилого віку стикаються з особливими потребами, пов'язаними з доступом до медичного обслуговування, соціальних послуг, підвищеної вразливістю до хвороб, обмеженою мобільністю тощо. Пандемія COVID-19 вказала на слабкі місця соціальної політики, тому перераховані вище проблеми, з якими стикається літнє населення, потребують швидкого реагування зі сторони держави.

По-друге, за останні кілька десятиліть відбулися значні зміни у стані здоров'я та причинах смертності, моделях активності та продуктивності, а також у соціально-економічних характеристиках людей похилого віку [11]. З одного боку, це призвело до розробки альтернативних концепцій і підходів дослідження демографічного старіння в різних контекстах. Це включає, розрахунок показників демографічного навантаження на основі проспективного віку, прогнозування статево-вікової структури населення із врахуванням динамічного порогу старості, який прогресивно підвищується зі збільшенням очікуваної тривалості життя та покращання стану здоров'я у більш похилому віці, що вказує на більш повільний процес старіння населення [18].

Даний підхід статистичного аналізу демографічного старіння має вагомі наслідки для оцінки умов та організації життя людей похилого віку, врахування їхніх зростаючих потреб, соціальної інтеграції літнього населення.

Наведене вище свідчить про те, що старіння населення сприймається як загроза для досягнення цілей сталого розвитку. Проте даний процес потрібно розглядати не лише як проблему, але і як можливість для стійкого економічного зростання, розвитку державного сектору, зміни моделей споживання тощо (табл. 1).

Проблеми, пов'язані з демографічним старінням, будуть більше проявлятися у великих містах, де частка осіб похилого віку зростає швидшими темпами.

Таблиця 1

Загрози та можливості демографічного старіння Загрози Можливості

Дані сформовано автором на омнові [1, 3, 4, 10, 19]