Демографічна криза в Україні крізь призму соціальних комунікацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет будівництва та архітектури

ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ КРІЗЬ ПРИЗМУ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

Коваленко Людмила Євгенівна

Кандидат історичних наук

Анотація

демографічний криза соціальний комунікація

Стаття присвячена основним аспектам демографічної кризи в Україні та ролі соціальних комунікацій у їх висвітленні. Розглянуто основні причини депопуляції в Україні, прогнози демографів і запропонованими та владою способи боротьби із демографічною кризою, проаналізовано перебіг демографічних процесів крізь призму соціальних комунікацій. Ключові слова: демографічна криза, депопуляція, соціальні комунікації.

Виклад основного матеріалу

Якщо розглядати соціальні комунікації як «вид соціальної (гуманітарної) інженерії, конструювання, побудови, організації соціальних процесів, суспільної взаємодії тощо» [14], у розрізі даної проблеми помітна перспектива їх впливу на демографічні процеси. Розглянемо проблему демографічної кризи в Україні з урахуванням такого фактору як соціальні комунікації.

Загалом проблема депопуляції останнім часом уже не замовчується в українському медійному просторі. Зокрема, науковці-демографи неодноразово звертали увагу громадськості на загрозливі тенденції катастрофічного скорочення населення. Лише за останній місяць на сайті Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи знаходимо понад десяток матеріалів і виступів, присвячених цій проблемі [5], що ілюструє намір поінформувати суспільство, а не лише зафіксувати цю інформацію у звітах без надання їй широкого розголосу. Поява цих та подібних матеріалів на популярних медіаресурсах також свідчить про інтерес суспільства до цієї тематики і сприяє налагодженню соціального діалогу.

Разом із тим, приблизні дані про кількість населення в Україні не дають можливості сформувати цілісну картину демографічної кризи. Звісно, це зумовлено наслідками бойових дій, масової міграції, внутрішнім переміщенням осіб, відсутністю загального перепису населення з 2002 року. На думку спеціалістів, до проведення перепису населення ми не матимемо чіткої уяви про демографічну ситуацію в країні [21, с. 39].

Директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи Елла Лібанова прогнозує, що чисельність населення України у 2033 році буде в межах від 26 до 35 млн людей [12]. «Україну в будь-якому разі очікує депопуляція - незалежно від того, чи повернемо ми вимушених мігрантів, чи ні. Це означає, що робочої сили в Україні не вистачатиме», - констатувала Е. Лібанова під час Регіонального економічного форуму [17]. Зазначимо, що ця інформація відображена на таких ресурсах як «Форбс» та «Інтерфакс», що свідчить про її актуальність не лише для профільних спеціалістів, але й для широкої аудиторії. Окрім того, вплив демографічної кризи відчуває і бізнес, тож його представники також намагаються налагодити комунікацію з суспільством для пошуку розв'язання викликаних депопуляцією проблем [10].

Чисельність та склад населення України формується в основному за рахунок природного руху населення, а саме протіканню процесів народжуваності та смертності; в Україні процес депопуляції (перевищення смертності над народжуваністю) триває вже кілька десятирічь [21, с. 24]. Ще до оголошення воєнного стану, за даними Державної служби статистики, населення України скоротилося приблизно на 10 мільйонів осіб з 1990 року [3]. З огляду на це розглянемо коротко причини демографічної кризи в Україні.

Смертність внаслідок бойових дій. Кількість загиблих військових на сьогодні невідома. Серед цивільного населення в Україні станом на 24 вересня 2023 року, за даними ООН, загинуло понад 10 тисяч осіб [13]. На динаміку чисельності осіб впливатиме підвищення смертності як серед осіб, які безпосередньо беруть участь у бойових діях, так і осіб, що залишилися у зоні конфлікту [21, с. 38]. Соціальні комунікації щодо проблеми у цьому випадку гальмуються неможливістю встановлення наразі точної кількості загиблих та негласною забороною публічного обговорення втрат.

Природне скорочення населення. Навіть у довоєнний період демографічна ситуація в Україні визначалася скороченням чисельності населення, змінами його статево-вікового складу та розселенням, в Україні спостерігалася низька народжуваність та висока смертність і як результат - значне природне скорочення населення [21, с. 163].

Зниження сумарного коефіцієнту народжуваності. На початку 2000-х років в Україні на 1000 жінок фертильного віку приходилося лише 31,2 народжені дитини, після чого інтенсивність народжуваності почала поступово зростати і досягла свого максимуму у 2012 році - 45,9% [21, с. 27]. Однією з причин такого зростання гіпотетично можна назвати суттєве збільшення розміру допомоги при народженні дитини [4]. Утім, значення спеціального показника народжуваності виявилося все одно недостатнім, аби хоча б забезпечити відтворення населення. Про це свідчить сумарний коефіцієнт народжуваності, який у тому ж 2012 році дорівнював 1,531 дитини на одну жінку, тоді як для простого відтворення він має бути не нижче 2,14 -2,16; а далі ситуація тільки погіршилася, спеціальний коефіцієнт народжуваності, як і сумарний, почав скорочуватися і насамкінець становив 31,3% та 1,160 відповідно [21, с. 27].

Міграційні процеси. Як добровільна, так і вимушена міграція до інших країн, внутрішнє переселення осіб із територій, непідконтрольних українській владі, неможливість встановити точну кількість і місце перебування осіб, що не виїхали із зони бойових дій - усі ці процеси виступають каталізаторами подальшої депопуляції в України. «Ми не можемо нічого протиставити міграційному відпливу населення. Проте ми маємо ініціювати і мотивувати людей повертатися», - зазначила директор Інституту демографії і соціальних досліджень ім. М. Птухи [15]. Натомість, за даними всеєвропейського дослідження українців у Європі, станом на середину 2023 року кожен третій хоче там залишитися, 49% опитаних українських біженців в Європі працевлаштовані, а серед тих, хто приїхав до вторгнення, працевлаштованих 74%[2]. З огляду на це, перспектива мотивування українських біженців до повернення з боку держави постає перед серйозними викликами: забезпечення житлом тих, хто його втратив внаслідок бойових дій, працевлаштування, гідна оплата праці тощо. В таких умовах суттєво зростає роль комунікацій між владою та населенням, яке важливо повернути до країни. З одного боку, влада оперативно інформує населення про програми відновлення житла, пільгового кредитування для осіб, чиє майно постраждало внаслідок бойових дій, а також про залучення коштів зарубіжних інвесторів до відбудови України. З іншого боку, складне економічне становище країни, високий рівень небезпеки під час бойових дій, мобілізація, заборона виїзду за кордон військовозобов'язаним громадянам в умовах воєнного стану тощо викликають у осіб, що виїхали до інших країн, побоювання стосовно своєї потенційної безпеки, зубожіння, неможливості працевлаштуватися, отримати якісну освіту, виїхати за кордон знову та інших наслідків повернення додому [2]. Найбільш яскраво соціальні комунікації щодо цього аспекту демографічної проблеми виражені в обговореннях користувачами популярних інтернет-ресурсів [6, 18], а також у коментарях телеграм-каналів з великим охопленням читачів [16].

Доступ до медичних послуг. У сфері охорони здоров'я при збереженні загального антуражу щодо безоплатності послуг і небажання урядів тривалий час усвідомити необхідність нагального реформування галузі виникла проблема - фінансова недоступність товарів та якісних медичних послуг, що постала перед значною частиною населення України [21, с. 74]. Безумовно, точних даних про смертність осіб, які не звернулися до лікаря через віддаленість медичного закладу, складне матеріальне становище, або ж звернулися й не отримали належної допомоги чи не змогли придбати необхідні ліки, немає. Але є дані про живих осіб, що потребували медичної допомоги. За оцінками українців, основною перешкодою в отриманні необхідної медичної допомоги є занадто висока вартість медичних товарів (97-98%) та кваліфікованих послуг (67-98%) [21, с. 76]. Відтак бачимо, що соціальна взаємодія між медичним персоналом і пацієнтами є другорядним фактором у порівнянні із фінансовим.

Вартість послуг із допоміжних репродуктивних технологій. Окремо слід виділити соціокомунікативний аспект застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні. Відповідні програми підвищують шанси настання вагітності у пар, які мають із цим проблеми, проте не всі можуть собі дозволити сплатити їх вартість. І якщо приватні клініки здійснюють активну комунікацію з потенційними батьками, рекламуючи такі послуги як за допомогою зовнішніх рекламних носіїв, так і в диджитал-сегменті, перманентно організовують дні відкритих дверей та інші заходи, то інформування громадян про такі програми з боку держави лише нещодавно стало помітним у медіаплощині. Так, за словами Міністра охорони здоров'я, у 2024 році передбачено 1,6 млрд грн на доступ родин ветеранів до безоплатних послуг із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій [1], а дані про різноманітні рекламні акції допоміжних репродуктивних технологій для військових поширюються все активніше. Разом із тим, проблеми із настанням вагітності є не лише у родин військових, і проблема оплати таких послуг все ще залишається актуальною для багатьох пар із невисоким рівнем доходу. Про недостатньо ефективну комунікацію влади із суспільством у цьому напрямі свідчить невелика кількість жінок, що скористалися можливістю безоплатно взяти участь у програмі з допоміжних репродуктивних технологій. Зокрема, за державний кошт у 2023 році скористалися такою програмою 573 жінки, що на 22% більше, ніж за попередній рік [20], але в умовах масштабної депопуляції в країні все ж прикро мало. Цьому, ймовірно, сприяли й обмеження для безкоштовної участі у програмі, і недостатня інформованість потенційних батьків з боку держави про існування такої можливості.

Проблему інформування суспільства про репродуктивні технології, а також відповідальне батьківство (аналізи, генетичні дослідження тощо) чітко окреслив учений-генетик, директор репродуктивної клініки, який роками намагається привернути увагу потенційних батьків до цих проблем, навіть звертався до USAID з проханням про допомогу саме в інформуванні населення, проте отримав відмову [19]. За словами науковця, буклети, дні відкритих дверей та інші комунікативні активності силами лише однієї клініки в масштабах країни - це ніщо[19]. І хоча кожна приватна клініка в Україні встановлює свої комунікації з потенційними батьками, фінансовий фактор усе ж залишається суттєвою перешкодою на шляху до бурхливого попиту на такі послуги, а отже й - підвищення рівня народжуваності в Україні.

Станом на липень 2023 року з часу оголошення воєнного стану народжуваність в Україні скоротилася майже на третину, адже показник становить 28% [9]. Яким чином влада планує боротися із демографічної кризою та які механізми комунікації з суспільством можуть їй допомогти?

На думку директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи, держава і суспільство мають розгорнути широкомасштабну діяльність щодо важливості та престижності батьківства як такого, намагаючись сформувати у широких верств, передусім у молоді, настанови на дво-тридітну родину, і створювати умови для максимальної реалізації цих настанов [11]. У свою чергу, відомий зарубіжний науковець-демограф вбачає можливість позитивної демографічної перспективи в Україні за умови реалізації політики з підтримки тендерної рівності та сімей, значних інвестицій в охорону здоров'я та зниження смертності, покращення людського капіталу [18].

Мінсоцполітики серед стратегічних цілей демографічного розвитку країни розглядає: підвищення рівня народжуваності, підтримку сім'ї, зменшення передчасної смертності, забезпечення міграційного приросту населення, економічну самостійність і підвищення рівня добробуту громадян, розвиток можливостей для якісного життя [8].

Подібні напрямки передбачені і в проєкті Українського плану (Ukraine Facility): розділ Українського плану «Людський капітал» описує ключові напрямки дій урядової команди, спрямовані на відновлення людського капіталу України [7].

Отже, демографічні процеси крізь призму соціальних комунікацій в Україні можна розглядати за трьома основними напрямками - комунікації влади, бізнесу, а також обговорення й соціальна взаємодія у громадянському суспільстві. Серед основних особливостей соціальних комунікацій на тему демографічної кризи в Україні можна виділити:

недостатнє інформування суспільства про демографічні процеси в Україні з боку влади та слабка комунікація з громадянами з метою пошуку шляхів подолання кризи;

- помітне останнім часом поширення відповідної інформації та публічне обговорення проблеми у медіаплощині (ЗМІ, блоги, соцмережі тощо);

- пожвавлення бізнес-пропозицій для молодих сімей (придбання нерухомості тощо) на тлі зниження рівня життя населення і обмежених умов участі у державних програмах доступного житла, що свідчить про визначальне значення не комунікативного, а фінансового фактору в контексті розв'язання даних проблем;

- відсутність державного фінансування програм з допоміжних репродуктивних технологій для всіх громадян України, а не лише для родин військових, відсутність діалогу влади з громадянами з цього питання;

- активна робота приватних медичних закладів із популяризації допоміжних репродуктивних технологій, залучення потенційних батьків до участі у таких програмах за допомогою зовнішньої реклами, кампаній в диджитал-сегменті, днів відкритих дверей, семінарів, круглих столів тощо;

- висока вартість медичних послуг і товарів все ще залишається значимою перешкодою до підвищення рівня життя населення, а відтак - і до його відтворення, а проведена медична реформа і налагоджені комунікації між владою чи медичним бізнесом з одного боку та громадянами з іншого не усувають головної проблеми -переважання смертності над народжуваністю в Україні;

- комунікації влади та вимушених мігрантів з України наразі теж не дають підстав сподіватися на їх ефективність у напрямі повернення населення додому, адже питання пошуку житла замість зруйнованого, працевлаштування, доступності медичних послуг, освіти тощо все ще залишаються найбільш актуальними для громадян України.

Загалом можна підсумувати, що демографічна криза в Україні поглиблюється через низку серйозних причин, які існували протягом усього періоду існування незалежної України. Разом із тим варто зауважити, що для розвитку соціальних комунікацій останніми роками склалися сприятливі умови, що мало б допомогти налагодити ефективну соціальну взаємодію влади, бізнесу і громадян і дати поштовх до спільного пошуку шляхів подолання демографічної кризи. Втім, бачимо багато прогалин у встановленні та розвитку соціальних комунікацій стосовно депопуляції населення, часткове замовчування проблеми, ігнорування потреб громадян або ж неспроможність їх задовольнити.

Для подальшого аналізу глибини проблеми депопуляції населення України та розробки стратегії боротьби з нею доцільним вбачається проведення перепису населення, максимальне інформаційне висвітлення його результатів та винесення питання демографічних процесів на публічне обговорення із залученням до нього представників влади, науки, бізнесу та пересічних громадян.

Джерела

1. Віктор Ляшко: пріоритети Української доктрини в медичній сфері закладені у проєкт бюджету-2024 // Міністерство охорони здоров'я України: https://moz.gov.ua/article/news/viktor-ljashko-prioriteti-ukrainskoi-doktrini-v-medichnij-sferi-zakladeni-u-proekt-bjudzhetu-2024

2. Всеєвропейське дослідження українців у Європі // Соціологічна група «Рейтинг»: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/vse_vropeyske_dosl_dzhennya_ukra_nc_v_u_vrop.html

3. Державна служба статистики України // https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/ds/nas_rik/nas_u/nas_rik_u.html

4. Допомога при народженні дитини: умови призначення та виплати // Профспілка працівників освіти і науки України: https://pon.org.ua/novyny/1525dopomoga-pri-narodzhenni-ditini-umovi.html

5. Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.Птухи Національної академії наук України: https://idss.org.ua/index

6. Касьянов Ю. Астановитесь! Нікому вже працювати // «ЦН.Блоги»: https://censor.net/ua/blogs/3457031/astanovites_nkomu_yje_pratsyuvati

7. Марчак Д. Відновлення для людей. Задачі і виклики для демографічної політики України // «Економічна правда»: https://www. epravda.com.ua/co lumns/2023/10/27/705932/

8. Мінсоцполітики провів другу стратегічну сесію для напрацювання Стратегії демографічного розвитку України до 2033 року // Міністерство соціальної політики України:https://www.msp.gov.ua/news/23202/html

9. На 28% скоротилась народжуваність в Україні від початку великої війни // Опендатабот: https://opendatabot.ua/analytics/birth-crisis-2023

10. На Україну чекає 20-річне демографічне дно: що буде з ринком нерухомості // Портал заміської нерухомості "Zagorodna.com": https://www.zagorodna.com/uk/statti/na-ukrajinu-chekaye-20-richne-demografichne-dno-shcho-bude-z-rinkom-neruhomosti.html

11. Народжуваність в Україні: що змінилося і що зміниться після перемоги // «Дзеркало тижня»: https://zn.ua/ukr/UKRAINE/narodzhuvanist-v-ukrajini-shchozminilosja-i-shcho-zminitsja-pislja-peremohi.html

12. Населення України у 2033 р. може становити від 26 до 35 млн осіб - директор Інституту демографії //Інформаційне агентство «ІнтерфаксУкраїна»:https://interfax.com.ua/news/general/947256.html

13. ООН: кількість випадків загибелі цивільних осіб в Україні перевищує 10 000 // Організація об'єднаних націй Україна: https://ukraine.un.org/uk/253322%D0%BE%D0%BE%D0%BD-%D0%BA%D1 %96%D0%BB%D1 %8C%D0%BA%D1 %96%D1 %81 %D1%82%D1 %8C-%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%96%D0%B2-%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%B1%D0%B5%D0%BB%D1%96-%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1-%D0%B2-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%89%D1%83%D1%94-10-000

14. Різун В. В. До питання про соціальнокомунікаційні наукові проблеми і про наукові проблеми взагалі / В. В. Різун // Актуальні дослідження українських наукових шкіл у галузі соціальних комунікацій: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції [наук. ред. В. Різун; упоряд. Т. Скотникова]. -- К.: Інститут журналістики, 2013. с. 8-25.

15. У 2033 році населення України становитиме близько 35 мільйонів - Лібанова // «Укрінформ»: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3763296-u-2033roci-naselenna-ukraini-stanovitime-blizko-35-miljoniv-libanova.html

16. Україна онлайн // «Телеграм»: https://t.me/s/ukronline

17. Україні потрібно буде залучати мінімум 300 000 мігрантів щороку. Соціологиня Елла Лібанова про екзистенційні проблеми з демографією і що можна зробити? // Журнал "Forbes Ukraine": https://forbes.ua/war-in-ukraine/35-mln-ukraintsiv-u-2033-mu-nadzvichayno-optimistichniy-stsenariy-sotsiologinya-ellalibanova-pro-veliki-problemi-z-demografieyu-v-ukraini-yaki-zarodilisya-shche-do-viyni-shcho-z-tsim-robiti-25092023-16201

18. Хосе Мігель Гузман. Демографічна трагедія України: другий голодомор? // «Економічна правда»: https://www.epravda.com.ua/publications/2022/06/28/688487/

19. Чи очікувати нам бебі-буму після війни і що зробити для збільшення населення України: відповіді відомого вченого // "Telegraf': https://telegraf com.ua/ukr/ukraina/2023-11-10/5817017-zhdat-li-nam-bebi-buma-posle-voyny-i-chto-sdelat-dlya-uvelicheniya-naseleniya-ukrainy-otvety-izvestnogouchenogo

20. Як і де лікувати безпліддя за державний кошт //Міністерство охорони здоров'я yKpaiHH:https://moz.gov.ua/article/news/jak-i-de-likuvati-bezpliddja-zaderzhavnij-kosht?fbclid=IwAR10rjVBLJGQ6TYsWM3N5Mxate_QHMJ1mGmurs6UeTRKTNPARSGZPdGqZk0

21. Якість життя населення України та перші наслідки війни / Черенько Л. М., Полякова С. В., Шишкін В. С., Реут А. Г., Крикун О. І., Когатько Ю. Л., Заяць В. С., Клименко Ю. А.; Нац. акад. наук. Укр., Ін-т демогр.та соц. дослідж. ім. М. В. Птухи. Електронне видання. Київ, 2023.

Размещено на Allbest.ru