Практичні аспекти реалізації соціально-педагогічної діяльності з дітьми, які постраждали під час воєнних дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Практичні аспекти реалізації соціально-педагогічної діяльності з дітьми, які постраждали під час воєнних дій

Микола Шеліпов (студент IV курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, старший викладач Руденко Ю.Ю.

Анотація

У статті розглянуто соціальний статус дитини, яка постраждала від насильства та збройних конфліктів. Визначено, що фахівцям психологічної служби важливо вирішувати організаційно-методичні аспекти роботи, а також чітко усвідомлювати особливості нових викликів, пов'язаних з військовим станом. Охарактеризовано основні завдання соціально-педагогічної роботи з дітьми та батьками. Розглянуто принципи соціально-педагогічної підтримки.

Ключові слова: соціальний статус, соціально-психологічна служба, організаційно-методичні аспекти, соціально-педагогічна робота з дітьми.

Постановка проблеми

Останнім часом зросла кількість українських біженців, які були змушені змінити місце проживання через військову агресію росії. Біженцем є особа, яка є громадянином України та яка через обгрунтований страх стати жертвою військових дій перебуває за межами країни громадянства і або за межами місця проживання. Особливо вразливим в сучасних умовах є діти.

Кожна дитина в Україні так чи інакше постраждала під час повного вторгнення російської федерації після 24 лютого: хтось був змушений залишити рідний дім, хтось втратив близьку людину тощо. Тому діти, які долають посттравматичний синдром в умовах воєнного стану, мало фігурують у традиційних соціологічних дослідженнях допомоги соціальним та етнічним групам, тому одним із важливих питань сьогодні є соціально- педагогічна допомога таким дітям.

Аналіз досліджень і публікацій

Реалізації соціально-педагогічної діяльності з дітьми, які постраждали під час воєнних дій є предметом досліджень багатьох вітчизняних вчених, зокрема: Гакман А.В., Галайдюк В.В., Григоренко І.О., Дудко М.В., Кошук О.Б., Лунченко Н.В., Пєша І.В., Савельєва Н.М., Соботюк, С.А., Сопівник І.В. та ін. Вони досліджували соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю, з внутрішньо переміщеними особами в сучасних умовах, законодавчі та нормативно-правові засади соціально- педагогічної та психологічної реабілітації дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій з використанням засобів рухової активності та особливості організації психосоціальної допомоги дітям і сім'ям, що опинились у складних життєвих обставинах внаслідок військових дій, в умовах закладу освіти.

Мета статті полягає в розгляді практичних аспектів реалізації соціально-педагогічної діяльності з дітьми, які постраждали під час воєнних дій. соціальний насильство збройний педагогічний

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Питання підтримки дітей та сімей стає актуальнішим у надзвичайних ситуаціях, зокрема військового конфлікту в Україні.

Військова агресія російських військ проти України, яка розпочалася у 2014 році, визначила категорію дітей, які мають серйозні проблеми та потребують соціального захисту і допомоги.

Фізична безпека, психологічна підтримка, доступ до основних потреб і якісної освіти, а також захист від насильства є найважливішими видами діяльності для допомоги дітям, які стали жертвами збройних конфліктів. Міжнародні організації, неурядові організації та держави повинні працювати разом, щоб задовольнити ці потреби та захистити права постраждалих дітей.

Соціальний статус дитини, яка постраждала від насильства та збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування відповідно до порядку присвоєння статусу дитини, яка постраждала, за місцем реєстрації переміщення дитини та коли дитина:

отримала поранення, тілесні ушкодження;

зазнала фізичного та сексуального насильства;

викрадена або незаконно вивезена за межі України;

зазнала психологічного насильства [4].

Перебування в зоні бойових дій, втрата батьків та оточення незнайомих людей - все це психологічні травми, які можуть призвести до негативних реакцій.

У складних випадках вони зазвичай представлені психічними, психомоторними та психосоматичними розладами або їх поєднанням у структурі неврозів, аномалій розвитку особистості.

Тому педагог соціальний у співпраці з психологом і лікарем повинен надавати таким дітям невідкладну соціально-психологічну та медичну допомогу.

Створення у дитини відчуття захищеності та психологічного комфорту, виявлення ії потенційних фізичних і психічних ресурсів, активізація здатності до адаптації, постановка запитань, які відповідають її можливостям, - найважливіший напрям соціально-виховної роботи - попередження негативних реакцій у дітей.

На жаль, система соціально-педагогічної підтримки не налагоджена належним чином, тому діти не отримують дієвої допомоги.

Заклади соціальної освіти надають професійний супровід дітям-переселенцям, особам, які потребують додаткового захисту, та сім'ям, які опинилися у складній життєвій ситуації, в тому числі інтеграцію в нове освітнє середовище, психолого-педагогічний супровід їхніх батьків щодо захисту прав дітей.

У сучасній суспільно-політичній ситуації фахівцям психологічної служби важливо вирішувати організаційно- методичні аспекти роботи, а також чітко усвідомлювати особливості нових викликів, пов'язаних з суспільством.

Основними завданнями соціально-педагогічної роботи з дітьми та батьками є:

виявлення дітей, які потребують соціально-педагогічної та/або психологічної допомоги;

у разі втрати дитиною батьків виявлення таких дітей та влаштування їх до шкіл-інтернатів, дитячих будинків;

виявлення порушень прав дитини та захист;

створення сприятливого соціально-психологічного клімату, середовища зосередженості, милосердя та співпраці в класних колективах зокрема та в освітніх установах загалом, родинах дітей;

боротьба з булінгом (включаючи переслідування тих, хто відрізняється від основної групи, розбіжності в поглядах і переконаннях);

сприяння адаптації дітей-іммігрантів у нових ситуаціях;

сприяння змісту і формам соціально-педагогічної та правової освіти (в тому числі прав дитини) педагогічних працівників і батьків, соціального середовища, яке піклується про дітей;

формування достатніх знань та уявлень про суспільно-політичні події в країні, створення та розвиток важливих життєвих навичок, критичного мислення у дітей та дорослих;

вивчення можливостей громади для дітей, батьків чи вчителів, які потребують необхідної допомоги;

здійснення медіації між навчальним закладом, родинами та місцевими громадами регіону, взаємодія секторів та мультидисциплінарний підхід для вирішення та попередження міжособистісних конфліктів тощо [2].

Можна виділити категорії правових засад соціально-педагогічної та психологічної реабілітації дітей, які постраждали внаслідок бойових дій:

конституційно-правові гарантії - правові норми, що забезпечують права дітей на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та участь у культурному житті;

закони про охорону здоров'я - закони, що визначають права пацієнтів та медичну допомогу, включаючи психологічну та фізичну реабілітацію;

закони про освіту - закони, які забезпечують доступ дітей до освіти, інклюзивну освіту та підтримку учнів з особливими потребами;

документи з прав дитини - Конвенція ООН про права дитини, яка визначає права дитини на здоров'я, освіту та захист від будь-яких форм насильства;

положення про соціальні послуги - документи, що регламентують надання соціальних послуг дітям та їх сім'ям, у тому числі психолого-педагогічний супровід;

стратегії та програми розвитку - національні стратегії та програми розвитку, спрямовані на захист дітей, їх фізичне та психологічне благополуччя;

закони про допомогу потерпілим - закони, що регулюють надання допомоги особам, постраждалим внаслідок військових дій, у тому числі дітям;

етичні стандарти - нормативні документи, що визначають етичні стандарти роботи з дітьми та людьми, які потребують психологічної підтримки;

міжнародні документи - декларації, угоди та рекомендації міжнародних організацій, пов'язані із захистом і заохоченням прав дитини;

державні програми реабілітації - розроблені на державному рівні спеціальні програми для здійснення реабілітаційних заходів постраждалих дітей.

Ці нормативно-правові бази створюють основу для організації та проведення соціально-педагогічних заходів для дітей, які постраждали внаслідок бойових дій [1].

Соціально-педагогічний супровід включає соціально-виховну діяльність, спрямовану на створення сприятливих умов для розвитку в дитини навичок і вмінь, мети, реальних прагнень, розуміння своїх проблем, можливостей, розвитку та знань для подолання своїх проблем.

Результататом соціально-педагогічної підтримки має стати зміцнення волі дитини до подолання проблем; сформованість умінь і навичок вирішення певних проблем, самоконтролю та самодопомоги тощо.

До основних принципів соціально-педагогічної підтримки відносять такі:

«Загальний» принцип: потреба в допомозі та підтримці є реальною та природною, тому кожна дитина потребує систематичної та індивідуальної допомоги.

Принцип «суб'єктності та індивідуальності»: освітня підтримка спрямована на розвиток суб'єктності та індивідуальності.

«Проблемний» принцип: для вирішення проблеми дитини використовується освітня підтримка.

Принцип «пріоритетності захисту прав та інтересів дитини»: освітня підтримка - це діяльність, спрямована на захист інтересів та прав дитини, яка враховує, що дитина має право на помилку.

Принцип «адресності та обсягу допомоги»: допомога надається адресно, навіть якщо власних зусиль дитини недостатньо для вирішення проблеми.

Принцип «співпраця та згода між дитиною та дорослим»: пріоритет у розв'язанні проблеми - сама дитина.

Принцип «стратегічної підтримки»: швидке та ефективне реагування на проблеми дітей, прогнозування їх виникнення [3].

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Фізична безпека, психологічна підтримка, доступ до основних потреб і якісної освіти, а також запобігання насильству є найважливішими видами діяльності для допомоги дітям, які стали жертвами збройних конфліктів. Створення у дитини відчуття захищеності та психологічного комфорту, виявлення її потенційних фізичних і психічних ресурсів, активізація здатності до адаптації, постановка питань, пов'язаних з її здібностями - найважливіший напрямок соціально-виховної роботи. На жаль, система соціально-педагогічної підтримки не налагоджена належним чином, тому діти не отримують дієвої допомоги.

Соціально-педагогічний супровід включає соціально-педагогічну діяльність, спрямовану на створення сприятливих умов для формування в дитини навичок і вмінь, цілей, істинних прагнень, розуміння її проблем, можливостей подолання проблем, розвитку та знань. Результат соціально -педагогічної підтримки має зміцнити волю дитини до подолання проблем; формувати вміння та навички розв'язування окремих задач, самоконтролю та самодопомоги тощо.

Перспективою подальших досліджень є розробка нормативно -правової бази соціально-педагогічної та психологічної реабілітації дітей, постраждалих внаслідок бойових дій.

Список використаних джерел

1. Гакман А. В., Дудко М. В., Соботюк С. А. Законодавчі та нормативно-правові засади соціально-педагогічної та психологічної реабілітації дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій з використанням засобів рухової активності. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова Scientific journal National Pedagogical Dragomanov University. Випуск 9 (169). 2023. С. 27-30.

2. Григоренко І. О., Савельєва Н. М. Соціальна робота з внутрішньо переміщеними особами в сучасних умовах: навч. посіб. для студ. і магістр. спец-тей «Соц. робота» і «Соц. педагогіка». Полтава : ПНПУ, 2017. 100 с.

3. Лунченко Н. В. Особливості організації психосоціальної допомоги дітям і сім'ям, що опинились у складних життєвих обставинах внаслідок військових дій, в умовах закладу освіти.

4. Пєша І. В., Сопівник І. В., Галайдюк В. В., Кошук О. Б. Соціальна робота з сім'ями, дітьми та молоддю. Навчальний посібник. Київ: Компринт, 2023. 449 с.

Размещено на Allbest.ru