Сучасні форми і методи соціальної профілактики правопорушень серед неповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні форми і методи соціальної профілактики правопорушень серед неповнолітніх

Владислав Середенко

студент ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Рацул О.А.

Стаття присвячена аналізу сучасних досліджень та публікацій щодо проблеми правопорушень серед неповнолітніх у сучасному суспільстві. Автори розглядають ключові фактори, що впливають на цей явище, такі як соціальне середовище, використання технологій та соціальних медіа, а також доступ до освіти та підтримки. Дослідження підтверджують важливість комплексного підходу до розв'язання цієї проблеми, що включає в себе розробку та впровадження ефективних програм соціальної профілактики. Ця стаття є корисним джерелом інформації для фахівців у галузі соціальної роботи, освіти та психології, а також для урядових та громадських організацій, які займаються проблемами дитячої безпеки та добробуту.

Ключові слова: правопорушення неповнолітніх, соціальне середовище, програми соціальної профілактики.

Постановка проблеми

Неповнолітні становлять вразливий шар суспільства, який часто стикається з ризиком правопорушень та соціальної відмінності. Зростаюча кількість випадків девіантної поведінки серед молоді свідчить про актуальність проблеми та необхідність ефективної соціальної профілактики. Відсутність відповідних заходів може призвести до подальшого зростання кримінальності серед неповнолітніх, загрожуючи їхньому здоров'ю, безпеці та майбутньому. Тому актуальним є вивчення та розробка сучасних форм і методів соціальної профілактики, спрямованих на запобігання правопорушень серед цієї вразливої групи населення.

Аналіз досліджень і публікацій

Аналіз ряду досліджень і публікацій відображає наростаючу проблему правопорушень серед неповнолітніх у сучасному суспільстві. Останні дослідження вказують на кілька ключових факторів, які сприяють цьому явищу.

Соціальне середовище виявляє значний вплив на формування поведінки та цінностей неповнолітніх. Відсутність підтримки у сім'ї чи школі, негативний вплив оточення може підвищити ризик правопорушень серед молоді.

Дослідження також вказують на значення цифрових технологій та соціальних медіа. Вони можуть слугувати як засоби позитивного впливу, але також створювати платформу для різних форм девіантної поведінки, таких як кібербулінг.

Брак доступу до якісної освіти та психологічної підтримки також може сприяти зростанню правопорушень серед молоді. Дослідження підтверджують, що освіта та підтримка важливі для попередження таких явищ.

Окрім того, деякі дослідження зосереджуються на ефективності різних програм соціальної профілактики. Програми, спрямовані на підвищення правової грамотності, розвиток соціальних навичок та профілактику вживання наркотиків, можуть бути ефективними у зменшенні ризику правопорушень серед молоді.

Ці дослідження і публікації створюють базу для подальшого розвитку та впровадження ефективних стратегій соціальної профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

Мета статті. Метою цієї статті є розгляд сучасних форм і методів соціальної профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Аналізуючи дослідження та публікації останніх років, стаття спрямована на:

* Визначення ключових факторів, які сприяють зростанню правопорушень серед неповнолітніх у сучасному суспільстві.

* Огляд ефективних програм та ініціатив, спрямованих на попередження правопорушень та розвиток позитивної поведінки серед молоді. соціальна профілактика правопорушення неповнолітній

* Аналіз методів соціальної профілактики, таких як освітні програми, соціально-психологічні заходи та використання технологій, з метою визначення їхньої ефективності та можливостей впровадження.

* Висвітлення значення співпраці між різними секторами суспільства у вирішенні проблеми правопорушень серед неповнолітніх.

Стаття пропонує ретельний аналіз та обґрунтування сучасних стратегій соціальної профілактики з метою забезпечення безпеки та добробуту молодого покоління.

Виклад основного матеріалу (результати) дослідження

Серед періодів життя людини підлітковий вік - один із самих важких та критичних періодів становлення людини як біологічного виду і як особистості. Цей вік нестабільний, вразливий, важкий, і він більше ніж інші періоди життя залежить від реальностей оточення, характеризується численними соматичними, психічними та соціальними змінами. Непорозуміння з батьками, труднощі, які виникають у цей період, штовхають дітей у різні крайнощі. Нерідко ці крайнощі пов'язані з криміналом. Протиправна поведінка в 12-16 років - крайній прояв численних підліткових комплексів і компенсаторних реакцій, направлених на їх подолання. Суть цих комплексів - специфічні підліткові поведінкові реакції на вплив навколишнього середовища [1, с. 225]. Найчастіше ці реакції позначають терміном девіації.

Під девіантною (лат. Deviatio - відхилення) поведінкою слід розуміти - вчинок, дії людини, що не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

Вид девіантної поведінки - це антисоціальна поведінка, що порушує якісь соціальні й культурні норми, особливо правові. Коли такі вчинки порівняно незначні, їх називають правопорушеннями, а коли серйозні й наказуються в карному порядку - злочинами. Відповідно говорять про делінквентну (протиправну) і кримінальну (злочинну) поведінку. Якщо вчинки не приносять великої шкоди суспільним відносинам, то особи, що зробили їх, піддаються покаранню за норма трудового або адміністративного права. Отже, делінквентна поведінка - різновид девіантної поведінки, сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам.

Всі правопорушення поділяються на :

а) Проступок - це протиправні дії, що регулюються нормами адміністративного, цивільного, трудового та іншими галузями права.

Види проступків неповнолітніх:

Агресивно-насильницька поведінка (кривдження інших, бійки, лихослів'я тощо);

Корислива поведінка (здирництво, дрібні крадіжки, викрадення автотранспорту тощо);

Бродяжництво.

б) Злочин - протиправне, суспільно небезпечне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально - процесуального права (згвалтування, вбивство, нанесення значних тілесних пошкоджень тощо) [2, с. 226-227].

Делінквент (правопорушник) - неповнолітній з соціальними відхиленнями у поведінці, який здійснює вчинки, заборонені діючим законодавством та іншими нормативними актами. Це в основному психічно і фізично здоровий учень з певним негативним життєвим досвідом, деформованими соціально-етичними знаннями, нездоровими звичками та потребами, зіпсований неправильним вихованням чи асоціальним впливом певного середовища.

Передумовою делінквентної поведінки є важковиховуваність. Важковиховуваність - це поняття, протилежне за своєю суттю виховуваності, тобто здатності особистості правильно сприймати і засвоювати основні суспільні норми і вимоги та піддаватися виховним впливам.

Індивідуальні особливості важковиховуваного неповнолітнього повніше виражаються й виявляються в специфіці спрямованості його потреб, інтересів, ідеалів, світогляду.

Найбільш вираженим відхиленням від норми в психології важковиховуваного підлітка є його потреби. Матеріальні потреби дуже часто переважають над духовними. Для їх задоволення використовуються засоби, які не завжди відповідають нормам моралі. Внаслідок ослабленого контролю вихованець потрапляє під владу негативних звичок та проявів поведінки (куріння, потяг до вживання алкоголю, крадіжки), що зрештою призводить до деградації особистості.

У важковиховуваних учнів недостатньо розвинута потреба в пізнанні навколишнього світу. Більшість з них відстає у навчанні, погано володіє методами діяльності. Характеризує таких неповнолітніх також спотворена, сильна й перекручена потреба до свободи й самостійності [3, с. 231].

Основу світоглядницьких поглядів і переконань особистості складають знання про навколишню дійсність, норми права і моралі, тобто її інтелектуальний багаж. Для більшості цієї категорії дітей характерна розумова пасивність, а в окремих випадках і нерозвинутість. Відставання в розумовому розвитку проявляється не тільки в засвоєнні неповнолітніми основ наук, а й у поведінці. Нестача такого розвитку перешкоджає аналізу власної поведінки і прогнозування її наслідків. Відсутність необхідних умінь самостійного мислення, як зазначає Л.М. Зюбін, призводить до значного навіювання, податливості до різних випадкових впливів. В окремих важковиховуваних учнів світогляд за своїм змістом правильний, але вони не керуються ним у своїй поведінці [2, с. 67].

Специфічними особливостями характеризуються інтереси та мотиви неповнолітніх. Вони залежать від особистого досвіду, своєрідності духовного складу, який відображає їх діяльність. Спостерігається підвищений інтерес до грошей як засобу задоволення бажань, азартних ігор, спиртного, цигарок. Утилітарні інтереси позбавляють таких неповнолітніх перспективи розвитку, духовного зростання, інтелектуального і морального вдосконалення.

Дослідження М.М. Фіцули переконують, що найчастіше мотиви правопорушень допускаються через бажання завоювати авторитет (21,5%) серед однолітків, наслідування більш досвідчених педагогічно занедбаних учнів (25,4%), озлобленість (10%), пошуки пригод (9,6%), коли їх спонукали до такої поведінки старші (5,4%), інші мотиви (5,6%), немає чітких мотивів (22,4%) [4, с. 34].

Крім того, М.А. Алемаскін виділяє такі негативні риси, характерні правопорушникам: брехливість, грубість, слабка сила волі, лінощі, безвідповідальність, агресивність, неврівноваженість [2, с. 134].

До характеру особистості належать і вольові якості. Вони в основному пов'язані з діями і вчинками. Досить характерним для таких осіб є відсутність самоконтролю, витримки, наявність наслідування, впертості, негативізму. Нерідко неповнолітні не бачать перспектив у своєму житті, байдужі до майбутнього, живуть сьогоднішнім днем або ж гостро переживають своє становище, шукають вихід з нього.

У ряді праць учених-педагогів, психологів та юристів простежуються спроби вироблення критеріїв встановлення типів неповнолітніх правопорушників (Г.Бочкарьова, А.Колодна, Г.Міньковський).

Для визначення психолого-педагогічних характеристик неповнолітніх важливо визначити їх типи. Г. Міньковський вважає, що типологія неповнолітніх може будуватися на зіставленні таких даних:

а) потреби, інтереси, погляди, характерні риси;

б) соціально-демографічні характеристики;

в) про обставини скоєння правопорушення.

Він виділяє типи правопорушників, для яких скоєння асоціальних дій було:

1. Випадковим, що суперечить загальній спрямованості особистості;

2. Реально можливим з урахуванням загальної нестабільної спрямованості;

3. Відповідністю антигромадській спрямованості особистості;

4. Відповідністю антигромадській спрямованості особистості, але випадковістю з погляду мотиву чи ситуації;

5. Відповідністю злочинній установці особистості і результатам активного пошуку або створення приводу і ситуації [2, с. 56-57].

А. Ковальов запропонував класифікацію таких осіб, у якій урахував ступінь злочинної установки особистості. Відповідно до неї, є:

- “глобальний” злочинний тип з “повною злочинною зараженістю”;

- “парціальний” тип з “частковою кримінальною зараженістю”;

- “передкримінальний” тип [2, с. 132].

Пропонуючи свою класифікацію неповнолітніх правопорушників, Г.М. Потанін використовує як головний критерій, з одного боку, зміст, а з іншого - ступінь вираження (стабільності) їх моральної спрямованості. Він виділяє шість груп правопорушників: особливо стабільний позитивний характер спрямованості особистості, стабільний позитивний, нестабільний позитивний, нестабільний негативний, стабільний негативний, особливо стабільний негативний характер спрямованості особистості [2, с. 234].

Результати нашого дослідження показали, що соціальне середовище має значний вплив на правопорушення серед неповнолітніх. Виявлено, що ті, хто виростають у сім'ях з відсутністю підтримки або у відчуженому соціальному середовищі, мають більший ризик впадання у девіантну поведінку та правопорушення.

Додатково, дослідження підтверджують, що зростання використання соціальних мереж та цифрових платформ призводить до нових форм правопорушень серед молоді, таких як кібербулінг та онлайн- експлуатація.

Освіта та психологічна підтримка також грають ключову роль у запобіганні правопорушень серед молоді. Недостатня доступність до якісної освіти та підтримки може призвести до збільшення ризику девіантної поведінки.

Деякі дослідження підтверджують ефективність програм, спрямованих на підвищення правової грамотності та розвиток соціальних навичок серед молоді. Вони допомагають у запобіганні правопорушень та підвищенні рівня самоідентифікації.

Згідно з нашими дослідженнями, важливою є також співпраця між урядовими органами, неприбутковими організаціями, освітніми установами та громадськими організаціями для розроблення та впровадження ефективних стратегій соціальної профілактики.

Узагальнюючи, наші дослідження свідчать про необхідність комплексного підходу до розв'язання проблеми правопорушень серед неповнолітніх.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Результати дослідження вказують на декілька важливих висновків. По-перше, соціальне середовище має значний вплив на поведінку неповнолітніх, особливо у випадках, коли вони виростають у сім'ях без достатньої підтримки. Дослідження також показують, що зростання використання цифрових технологій та соціальних мереж може збільшити ризик онлайн-правопорушень серед молоді. Крім того, відсутність якісної освіти та психологічної підтримки може поглибити цю проблему.

Наступний висновок полягає в тому, що деякі програми соціальної профілактики дійсно ефективні у запобіганні правопорушень серед молоді. Важливо також враховувати потребу в координації між різними секторами суспільства для ефективного впровадження таких програм. У майбутньому, подальші дослідження можуть зосередитися на розробці нових ініціатив та обміні досвідом між країнами для покращення стратегій соціальної профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Максимова Н.Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. М. Основи дитячої патопсихології: навч. посібник / Н. Ю. Максимова, К. Л. Мілютіна, В. М. Піскун - К. : Перун, 1996. - 468 с.

2. Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми і молоддю / А. Й. Капська. - К. : ЦДЦССМ, 2001. - 435 с.

3. Нижник Г. Казкотерапія в соціальній роботі / Г. Нижник // Соціальний педагог. - 2007. - № 11. - С. 29-30.

4. Фіцула М. М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів - / М. М. Фіцула. Вид. 2-е доп, перероб. - Тернопіль: Рад. школа, 1999.141 с.

Размещено на Allbest.ru