Виявлення позитивного впливу волонтерства на соціальну мобільність особистості майбутніх соціальних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виявлення позитивного впливу волонтерства на соціальну мобільність особистості майбутніх соціальних працівників

Анна Харченко

студентка IV курсу

(бакалаврського) рівня вищої освіти

факультету педагогіки, психології та мистецтв

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук, старший викладач

Руденко Ю.Ю.

Анотація

волонтерство соціальний мобільність війна

У статті обґрунтовано проблему позитивного впливу волонтерства на соціальну мобільність. Проаналізовано визначення понять соціальної мобільності та волонтерства, проводиться аналіз історії використання терміну «мобільність» у різних галузях та розглядаються різновиди соціальної мобільності. Звертається увага щодо аналізу примусової мобільністі, зокрема під час військових дій, крім того, досліджується роль волонтерства в сучасному світі, зокрема під час війни на Донбасі та інших конфліктів.

Ключові слова: волонтерство, соціальна мобільність, горизонтальна мобільність, вертикальна мобільність, соціальні позиції.

Постановка проблеми

Постановка проблеми полягає у визначенні та дослідженні позитивного впливу волонтерства на соціальну мобільність. Волонтерство, у свою чергу, включає в себе добровільну участь осіб у різноманітних благодійних, громадських та соціальних ініціативах без матеріальної винагороди. Проблема полягає в нестачі наукових досліджень та об'єктивних даних щодо впливу волонтерської діяльності на соціальну мобільність. Хоча існують припущення про те, що волонтерство може сприяти розвитку навичок, збільшенню мережі контактів, підвищенню самооцінки та збільшенню можливостей для кар'єрного зростання, брак емпіричних доказів ускладнює формулювання конкретних політичних та соціальних стратегій сприяння волонтерству як інструменту підтримки соціальної мобільності. Дослідження зазначеної проблеми дозволить краще зрозуміти механізми, за допомогою яких волонтерство може сприяти підвищенню соціальної мобільності, а також визначити специфічні фактори, що впливають на цей процес. Такий аналіз може стати основою для розробки ефективних програм і стратегій, спрямованих на підвищення соціальної мобільності через підтримку волонтерської діяльності.

Аналіз досліджень і публікацій

Волонтерство як соціальне явище привертало увагу значної кількості дослідників у різних куточках світу. Вагомий внесок у вивчення волонтерської діяльності зробили вчені з різних держав. Серед найбільш відомих іноземних дослідників волонтерства варто відзначити: Д. Вілсона, П. Крамера, С. Менхерт, Р. Мерфі, М. Мусіка, К. Сміт, Л. Хандельман, Л. Хуацуана. Зазначені імена не вичерпують повний перелік дослідників даної тематики, проте саме ці вчені здійснили визначний внесок у розвиток теорії волонтерства та емпіричні дослідження в цій галузі. Поняття соціальної мобільності та її аспекти, включаючи види, чинники були розглянуті в роботах визнаних західних класиків соціології (Р. Бендікс, Р. Бляхман, С. Гласс, Д. Голдторп, Дж. Данкен, О. Заславська, Т. Ліпсет, С. Ривкіна, Р. Саар, Е. Сорокін, П. Тітмус, М. Трейман, Д. Фезерман, Д. Філіппов, Ф. Хаузер). Українські дослідники, такі як Войтович, С. Долішній, М. Коваліско, Н. Макеєв, С. Оксамитна, С. Симончук, та інші, також внесли свій внесок у розвиток та розуміння проблеми соціальної мобільності [1].

Отже, мета дослідження полягає у аналізі та визначенні позитивного впливу волонтерства на соціальну мобільність.

Виклад основного матеріалу

Важливо підкреслити, що соціальна мобільність може впливати на волонтерство, сприяючи залученню різноманітних груп людей з різним соціальним статусом до добровільної діяльності. Волонтерство може стати шляхом для осіб з нижчим соціальним статусом підвищити свою соціальну позицію шляхом отримання нових навичок, розширення соціальної мережі та здобуття досвіду, що може впливати на їхню мобільність у суспільстві. У той же час, волонтерство також може сприяти активному спілкуванню між різними соціальними групами, сприяючи інтеграції та підтримці соціальної рівності.

Аналіз історії використання терміну «мобільність» в різних галузях, таких як соціологія, філософія, психологія, педагогіка, демографія та інші, дозволяє відстежити його еволюцію в науковому дискурсі. Згідно з «Новим словником іншомовних слів», цей термін розуміється як «рухливість, здатність швидко щось виконувати». В контексті специфічних галузей мобільність використовується для опису здатності людини до успішної адаптації в новому соціальному оточенні, так звану соціальну мобільність (вертикальну та горизонтальну); готовності фахівця швидко адаптуватися до змін у життєвому та професійному контексті (професійна мобільність) та інші аспекти [4].

Для аналізу визначення «соціальної мобільності» також розглянемо дослідження науковця П. Сорокіна. Соціальну мобільність розглядають як здатність індивіда переміщатися з однієї соціальної позиції на іншу. Сорокін також визначає два типи мобільності: горизонтальну та вертикальну. Горизонтальна мобільність означає перехід індивіда з однієї соціальної групи до іншої, які перебувають на однаковому рівні. Вертикальна соціальна мобільність включає переміщення індивіда з одного соціального прошарку на інший, причому цей рух контролюється соціальними інститутами, субкультурами та способом життя кожного прошарку [1].

Також важливо підкреслити, що соціальну мобільність слід розглядати як результат особистого вибору людини, однак у сучасному світі ми стикаємося з примусовою мобільністю, яка пов'язана з проведенням військових операцій в Африці, Близькому Сході та на території України. Ця примусова мобільність може бути як вертикальною, так і горизонтальною, характеризується швидкими переміщеннями, іноді проти волі самої людини, обумовленими обставинами. У зв'язку з необхідністю людина змушена змінювати соціальне та культурне оточення, матеріальний статус та звичний спосіб життя ради забезпечення безпеки. Ця примусова соціальна мобільність активізує підйомники, які у мирний час не працювали або працювали дуже повільно [3].

Соціальна мобільність у горизонтальному напрямку стала активнішою та відтворила нові моделі переміщення, особливо це помітно у волонтерському русі. Розквіт волонтерства наступив під час Революції Гідності та початку війни на Донбасі, коли люди, поза своєю основною діяльністю, активно вкладали свій час, таланти та ресурси у реалізацію соціально корисних заходів та розв'язання найактуальніших соціальних проблем. Війна стимулювала волонтерський рух та збільшила потребу у волонтерській діяльності. Цінність та важливість внеску волонтерів важко переоцінити. У зв'язку з російським вторгненням, як в Україні, так і за її межами, з'явилося безліч координаційних пунктів волонтерської діяльності різних спрямувань, що сприяло розширенню та можливості приєднатися до цього руху. Волонтерство стає не лише способом допомоги та підтримки для тих, хто опинився в скрутному становищі, але й знаходженням нового сенсу життя для багатьох, що втратили або погіршили своє соціальне становище під час війни. Допомагаючи іншим, людина допомагала і собі, знаходячи нові цілі та значущість у своєму житті. Волонтери володіли новими навичками, освоювали нові професії та обмінювалися досвідом, при цьому головними ставали не соціальні позиції, а реальні досягнення та результати. Це визначило новий соціальний статус у часи війни, де вагу приділяли повазі та взаємовідносинам між людьми [3].

Соціальна мобільність у сучасному суспільстві є процесом змін, що відбуваються у соціальних позиціях людей у системі суспільних відносин. Ці зміни виникають під впливом перетворень їх соціальних характеристик та об'єктивних умов існування. Цей процес завжди має результативний характер і проявляється у змінах парадигм суспільства, включаючи вихідні дані. Суперечливий взаємозв'язок об'єктивних умов та суб'єктивних чинників відображає специфіку соціальної мобільності у сучасному суспільстві і відстежує відносини між традиційним та інноваційним в структурі зайнятості, характером міграційних процесів та іншими аспектами [2].

Можна констатувати, що соціальна мобільність існує завдяки зміні економічної та професійної структури сучасного суспільства, включаючи сучасну Україну. Ці зміни створюють більш сприятливі умови для формування та розвитку індивідуальних здібностей кожного члена суспільства [2].

Якщо брати до уваги вплив соціальної мобільності на професійну діяльність, варто розглянути досвід формування професійної мобільності соціальних працівників. Одним із ефективних методів розвитку професійної гнучкості у майбутніх соціальних працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах, є спеціально організована волонтерська діяльність, зорієнтована на підготовку до роботи з різними соціальними групами та у різноманітних ситуаціях. Це передбачає застосування професійних знань, навичок та компетентностей, а також вимагає гнучкості, творчості, адаптивності до змін та готовності до нестандартної взаємодії з оточуючим середовищем, тобто розвитку професійної мобільності. Волонтерська діяльність сприяє досягненню основної мети професійної мобільності соціальних працівників: по-перше, вона стимулює внутрішні механізми особистості, розвиває компетентності та адаптивність, що спрямована на активну діяльність; по-друге, підвищує мотивацію до постійного професійного зростання; по-третє, вона є основою для побудови соціальних відносин [4].

Аналіз наукових досліджень демонструє, що ефективність процесу формування професійної мобільності соціальних працівників через волонтерську діяльність у вищих навчальних закладах може бути досягнута за умови впровадження відповідних педагогічних стратегій і має позитивний вплив, включаючи:

стимулювання позитивної мотивації до саморозвитку та самореалізації у майбутній професійній сфері;

залучення до різноманітних форм волонтерської роботи з різними соціальними групами, включаючи співпрацю з різноманітними громадськими та соціальними установами;

забезпечення впровадження компонентів професійної мобільності у планування та організацію волонтерської діяльності;

створення ефективної системи методичної підтримки волонтерських ініціатив через активну участь студентського самоврядування;

включення в освітній процес ситуацій, спрямованих на формування здатностей до визнання та розуміння змін у суспільстві, розроблення альтернативних шляхів вирішення проблем, а також прогнозування та проектування інноваційних змін у відповідь на нові виклики соціального середовища [4].

Беручи до уваги участь у волонтерських проектах, люди не лише формують активну громадянську позицію та розвивають лідерські якості, здатність до критичного аналізу ситуацій та вибору відповідної стратегії поведінки, але й отримують можливість зануритися у професійне середовище. Таким чином, особи беруть на себе відповідальність за виконання певних завдань. Крім того, волонтерська діяльність дозволяє набути цінний практичний досвід, розширити коло спілкування та знайомств, а також отримати нові навички та знання у різних сферах. Залучення до волонтерських проектів також сприяє розвитку емпатії, терпимості та взаєморозуміння між людьми різних соціальних груп та культур. Нерідко волонтерство стає відправною точкою для професійного зростання та кар'єрного розвитку молодих людей, які мають можливість продемонструвати свої здібності та отримати рекомендації від досвідчених фахівців. Загалом, участь у добровільній безкоштовній праці на благо суспільства є корисною для особистісного та професійного розвитку людини.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Отже, переходячи до висновків, важливо підкреслити, що виявлення позитивного впливу волонтерства на соціальну мобільність є важливим кроком у розумінні та підтримці розвитку суспільства. Здійснення волонтерських ініціатив стимулює розвиток особистісних якостей, сприяє формуванню активної громадянської позиції та розширенню соціальних мереж. Волонтерство також надає можливості для набуття нових навичок і компетенцій, що підвищує конкурентоспроможність та соціальну адаптацію особистості. Крім того, волонтерство сприяє створенню позитивної соціальної взаємодії та сприяє розбудові взаємопідтримки в суспільстві. Таким чином, виявлення цього позитивного впливу волонтерства на соціальну мобільність підкреслює важливість розвитку волонтерських ініціатив як одного з інструментів підтримки соціальної інтеграції та розвитку.

Ми вважаємо, що виявлення позитивного впливу волонтерства на соціальну мобільність відображає глибоку взаємозв'язок між добровільною діяльністю та особистісним розвитком. Через участь у волонтерських проектах, люди з різних соціальних шарів отримують можливість не лише внести свій вклад у допомогу іншим, а й розвивати власні навички, розширювати мережу контактів та підвищувати свій соціальний статус. Важливим аспектом є те, що волонтерство є доступним шляхом для самореалізації та самовдосконалення, відкриваючи нові можливості для особистісного зростання. Позитивний вплив волонтерства на соціальну мобільність стає особливо очевидним в умовах сучасного світу, де активна участь у громадських ініціативах допомагає не лише вирішувати конкретні соціальні проблеми, а й сприяє розвитку соціальної свідомості та культури взаєморозуміння. Цей процес спонукає до позитивних змін у суспільстві та сприяє побудові більш справедливого та різностороннього соціуму.

Таким чином, виявлення позитивного впливу волонтерства на соціальну мобільність не лише підтверджує значущість добровільної діяльності для особистісного розвитку, а й підкреслює важливість підтримки та розвитку волонтерського руху як інструменту підвищення якості життя в сучасному світі.

Перспективними напрямами подальших досліджень з даної тематики можуть бути наступні: проведення емпіричних досліджень з метою виявлення конкретних механізмів, через які волонтерство сприяє соціальній мобільності майбутніх соціальних працівників, та оцінки ступеня його впливу. Крім того, слід дослідити довгостроковий вплив волонтерства на кар'єрні траєкторії та соціальний статус соціальних працівників після закінчення навчання.

Список використаних джерел

1. Андреєва М.О. Сприяння розвитку соціальної мобільності студентської молоді у процесі волонтерської діяльності. Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. Серія: Педагогічні науки. 2015. Вип. 27. С. 104109. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vgnpu_2015_27_21.

2. Аязбаєва А.С. Соціальна мобільність у сучасному суспільстві. Вісник науки та освіти. 2023. № 7. С. 13.

3. Садовніков О., Сергієнко Т. Соціальна мобільність в Україні на момент 2023 року. Grail of Science. 2023. № 27. С. 432-434. URL: https://doi.org/10.36074/grail-of-science.12.05.2023.068.

4. Червоненко К.С. Формування професійної мобільності майбутніх соціальних працівників у процесі волонтерської діяльності. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 5: Педагогічні науки: реалії та перспективи. 2022. Вип. 85. Т. 1. С. 217-222.

Размещено на Allbest.ru